Матвія

Chapter 1

¹ Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. ² Авраам був батьком Ісаака; Ісаак був батьком Якова; Яків був батьком Іуди і братів його; ³ Іуда був батьком Фареса та Зари від Тамари; Фарес був батьком Єсрома; Єсром був батьком Арама; ⁴ Арам був батьком Амінадава; Амінадав був батьком Насона; Насон був батьком Салмона. ⁵ Салмон був батьком Вооза від Рахави; Вооз був батьком Йовіда від Рути; Йовід був батьком Єссея; ⁶ Єссей був батьком царя Давида; Давид був батьком Соломона від Урієвої; ⁷ Соломон був батьком Ровоама; Ровоам був батьком Авії; Авія був батьком Аси; ⁸ Аса був батьком Йосафата; Йосафат був батьком Йорама; Йорам був батьком Озії; ⁹ Озія був батьком Йоатама; Йоатам був батьком Ахаза; Ахаз був батьком Єзекії; ¹⁰ Єзекія був батьком Манассії; Манассія був батьком Амона; Амон був батьком Йосії; ¹¹ Йосія був батьком Єхонії та братів його, під час переселення у Вавілон. ¹² По переселенню у Вавілон, Єхонія був батьком Салатіїла; Салатіїл був батьком Заровавеля; ¹³ Заровавель був батьком Авіюда; Авіюд був батьком Єліякима; Єліяким був батьком Азора; ¹⁴ Азор був батьком Садока; Садок був батьком Ахима; Ахим був батьком Єліуда; ¹⁵ Єліуд був батьком Єліазара; Єліазар був батьком Маттана; Маттан був батьком Якова; ¹⁶ Яків був батьком Йосифа, мужа Марії, від котрої народився Ісус, названий Христом. ¹⁷ Всіх родів від Авраама до Давида — чотирнадцять родів; від Давида до переселення у Вавілон — чотирнадцять родів; і від переселення у Вавілон — чотирнадцять родів. ¹⁸ Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли матір Його Марію заручено з Йосифом, то перше ніж вони зійшлися,.виявилося, що вона мала в утробі від Духа Святого. ¹⁹ Йосиф же, чоловік її, будучи праведним і не бажаючи ославити її, хотів таємно відпустити її. ²⁰ Коли ж він думав про те, ось ангел Господній зƅявився йому уві сні і сказав: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо зачате в ній є від Духа Святого. ²¹ І вона народить сина, а ти даси імƅя Йому Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх». ²² А все це сталося, щоб справдилося сказане Господом через пророка, котрий провістив: ²³ «Ось діва зачне в утробі і народить сина, і дадуть імƅя Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог». ²⁴ Пробудившись від сну, Йосиф вчинив так, як звелів йому ангел Господній, і прийняв дружину свою. ²⁵ І не знав її, поки не породила Сина свого первонародженого, і він дав Йому Імƅя Ісус.

Chapter 2

¹ Коли ж Ісус народився у Віфліємі Іудейському за царювання Ірода, прийшли мудреці зі сходу в Єрусалим ² і питали: «Де є народжений Цар Іудейський? Бо ми бачили зорю Його на сході і прийшли поклонитись Йому». ³ Коли цар Ірод почув це, то стривожився, і весь Єрусалим з ним. ⁴ І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, випитував у них, де має народитися Христос. ⁵ Вони ж відповіли йому: «У Віфліємі Іудейському, бо так написано пророком: ⁶ ‘І ти, Віфлієме, земле Іудина, нічим не гірший між князівствами Іудиними, бо з тебе вийде Володар, Котрий буде пасти народ Мій ізраїльський’». ⁷ Тоді Ірод покликав таємно тих мудреців і випитав в них про час, коли появилася зоря. ⁸ І послав їх у Віфлієм, кажучи: «Ідіть і розвідайте докладно про Немовля, а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я пішов поклонитись Йому», ⁹ Вони ж вислухали царя і пішли. А зоря, яку вони бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не прийшла і стала зверху, де було Немовля. ¹⁰ Побачивши ж зорю, вони дуже зраділи. ¹¹ І, ввійшовши в дім, знайшли Немовля з матірƅю Його і, впавши ниць, поклонились Йому. І, відкривши скарби свої, піднесли Йому дари: золото, ладан та смирну. ¹² А остережені уві сні не вертатись до Ірода, вони повернулись у свою землю іншою дорогою. ¹³ Як же вони відійшли, ангел Господній явився уві сні Йосифові і сказав: «Встань, візьми Дитя і матір Його та втікай в Єгипет, і будь там, аж поки сповіщу тебе, бо Ірод буде шукати Дитятко, щоб убити Його». ¹⁴ Він устав, узяв Дитя і матір Його вночі та пішов у Єгипет. ¹⁵ І перебував там, аж до смерті Ірода, щоб справдилось сказане Господом через пророка, котрий прорік: «З Єгипту покликав Я Сина Мого». ¹⁶ Тоді Ірод побачив, що він осміяний мудрецями, дуже розгнівався і послав повбивати всіх дітей у Віфліемі і в усіх околицях його, від двох років і менше, відповідно часу, про який випитав у мудреців. ¹⁷ Тоді справдилося сказане пророком Єремією, котрий прорік: ¹⁸ «Чути голосіння в Рамі, плач і ридання велике: Рахіль плаче за дітьми своїми і не може заспокоїтися, бо їх нема». ¹⁹ Коли ж Ірод помер, ангел Господній явився уві сні Йосифові в Єгипті ²⁰ і сказав: «Встань, візьми Дитя і матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вмерли ті, що шукали душі Дитяти». ²¹ І він встав, взяв Дитя і матір Його та й прийшов в землю Ізраїлеву. ²² Та, почувши, що Архелай царює в Іудеї замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди, а остережений уві сні, пішов у краї Галілейські. ²³ І, прийшовши, оселився в місті, що називалось Назаретом, щоб справдилося сказане пророками, що Він буде названий Назарянином.

Chapter 3

¹ У ті дні прийшов Іоанн Хреститель і проповідував в пустині Іудейській, ² промовляючи: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» ³ Це ж той, про кого сказав пророк Ісайя, кажучи: «Я чую голос того, що кличе в пустині: ‘Приготуйте дорогу для Господа, вирівнюйте стежки для Нього!’» ⁴ Сам же Іоанн мав одежу свою з верблюжого волосу і пояс шкіряний на крижах своїх, а поживою його була сарана та дикий мед. ⁵ Тоді люди приходили в пустиню до нього з Єрусалима, Іудеї і всієї околиці Йорданської ⁶ і хрестились в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. ⁷ Коли він бачив, що багато фарисеїв та саддукеїв приходило до нього хреститись, то говорив їм: «Роде єхидний, хто навчив вас тікати від майбутнього гніву? ⁸ Принесіть же гідний плід покаяння! ⁹ І не думайте казати в серці своїм: ‘Ми є сини Авраама’, бо кажу вам, що Бог може з цього каміння підняти дітей Авраамові. ¹⁰ Вже й сокира при корені дерева лежить: кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і вкидають у вогонь. ¹¹ Я хрещу вас у воді на покаяння, а Той, Хто йде за мною, сильніший за мене: я недостойний і взуття понести Його; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем. ¹² У руці в Нього лопата, і Він перечистить тік Свій: пшеницю збере в засіки, а полову спалить вогнем незгасним». ¹³ Тоді прийшов Ісус з Галілеї на Йордан до Іоанна, щоб хреститися від нього. ¹⁴ Та Іоанн стримував Його, кажучи: «Мені потрібно хреститись від Тебе, а Ти приходиш до мене?» ¹⁵ Ісус відповів йому: «Прошу зробити це, бо Мені треба виконати все, що потрібно». Тоді Іоанн охрестив Його. ¹⁶ І, охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води; і ось відкрилось Йому небо, і Він побачив Духа Святого, що спускався, як голуб, і злинув на нього. ¹⁷ І голос з неба промовив: «Це Син Мій Улюблений, Котрого Я вподобав».

Chapter 4

¹ Тоді Ісус був поведений Духом в пустиню, щоб диявол випробовував Його. ² І постив Він сорок днів і сорок ночей і наостанку зголоднів, ³ і приступив до Нього спокусник і сказав: «Якщо Ти Син Божий, — звели камінням цим статися хлібами». ⁴ Ісус же сказав: «Написано: ‘Не самим хлібом буде жити людина, а кожним словом, яке виходить з уст Божих’». ⁵ Тоді диявол бере Його в святе місто і ставить Його на гребінь даху святині, ⁶ та й каже Йому: «Якщо Ти Син Божий, то кинься вниз, бо написано: ‘Він звелить ангелам Своїм, щоб на руках понесли Тебе, щоб Ти не вдарився об камінь ногою Твоєю’». ⁷ Ісус відповів йому: «Ще написано: ‘Не спокушай Господа, Бога твого’». ⁸ Знову диявол бере Його на височезну гору і показує Йому всі царства світу і славу їх, ⁹ та й каже Йому: «Це все дам Тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені». ¹⁰ Тоді Ісус відповів йому: «Геть від Мене, сатано! Бо написано: ‘Господу, Богу твоєму, поклоняйся і Йому одному служи’». ¹¹ Тоді диявол залишив Його, і ось ангели приступили і служили Йому. ¹² Як Ісус почув, що Іоанна увƅязнено, перейшов в Галілею. ¹³ І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморськім, в межах Завулона і Нефталима, ¹⁴ щоб справдилось слово пророка Ісайї, котрий прорік: ¹⁵ «Земле Завулонова і Нефталимова, приморський шляху, країно за Йорданом, Галілеє язичницька! ¹⁶ Народ, сидячий в темряві, побачив світло велике, і тим, що сидять в країні тіні смертної, засяяло світло». ¹⁷ З того часу Ісус почав проповідувати, промовляючи: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» ¹⁸ Коли Ісус проходив біля моря, то побачив двох братів: Симона, названого Петром, та Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо були рибалками. ¹⁹ І говорить їм: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей». ²⁰ Вони зараз же покинули сіті свої і пішли слідом за Ним. ²¹ І, йдучи звідтіль, Він побачив інших двох братів: Якова, сина Зеведеєвого та Іоанна, брата його, в човні із Зеведеєм, батьком їхнім, вони лагодили сіті свої, і покликав їх. ²² Вони ж зараз, залишивши човен і батька свого, пішли слідом за Ним. ²³ І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, та зціляючи всяку недугу і всяку неміч між людьми. ²⁴ І чутка про Нього розійшлася по всій Сірії, і приводили до Нього всіх немічних, хворих на вся¬кі недуги, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він зціляв їх. ²⁵ І йшло за Ним багато народу з Галілеї, з Десятимістя, з Єрусалима, з Іудеї та із Зайордання.

Chapter 5

¹ Побачивши народ, Він вийшов на гору. І коли Він сів, підійшли до Нього учні Його. ² І Він там почав навчати їх, кажучи: ³ «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. ⁴ Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. ⁵ Блаженні тихі, бо вони вспадкують землю. ⁶ Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. ⁷ Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. ⁸ Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. ⁹ Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. ¹⁰ Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. ¹¹ Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас та переслідувати, і зводити на вас усякі наклепи та лихословити вас через Мене. ¹² Радійте і веселіться, бо велика нагорода ваша на небі: так переслідували і пророків, котрі були перед Вами. ¹³ Ви — сіль землі. Коли ж сіль втратить солоність, то чим насолити її? Ні на що не годиться тоді вона, хіба, щоб була висипана геть, щоб люди топтали її. ¹⁴ Ви — світло світу. Не може сховатись місто, яке стоїть на горі. їй. ¹⁵ І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, але на свічнику, і вона світить всім у домі. ¹⁶ Так нехай і ваше світло світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. ¹⁷ Не думайте, що Я прийшов порушити Закон чи Пророків; не прийшов Я порушити, а виконати. ¹⁸ Правду кажу вам: доки небо і земля не минеться, ні одна йота, ні один значок в Законі не минеться, аж поки не збудеться все. ¹⁹ Отже, хто порушить одну з найменших цих заповідей і так навчить людей, той буде найменшим в Царстві Небеснім; а хто виконує і навчає Божих заповідей, той буде великим у Царстві Небеснім. ²⁰ Кажу вам: якщо праведність ваша не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне. ²¹ Ви чули, що було сказано стародавнім людям: ‘Не вбивай, а хто вбƅє, той підлягає суду’. ²² А Я кажу вам: всякий, хто гнівається на брата свого без причини, підлягає суду. А хто скаже на брата свого: ‘нікчемний’, підлягає верховному суду; а хто скаже: ‘дурний’, підлягає пекельному вогню. ²³ Тому, коли ти принесеш дар свій до жертовника і згадаєш тут, що брат твій має щось проти тебе, — ²⁴ залиши дар твій перед жертовником і піди примирись перше з братом твоїм, а тоді прийди і принеси дар твій. ²⁵ Мирись з твоїм противником швидко, поки ти ще на дорозі з ним, щоб противник не віддав тебе судді, а суддя не віддав тебе слузі, щоб той не вкинув тебе у вƅязницю. ²⁶ Правду кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього гроша. ²⁷ Чули ви, що було сказано давним-давно: ‘Не чини перелюбу’. ²⁸ Я ж кажу вам, що всякий, хто гляне на жінку з пожадливістю, той вже вчинив перелюб з нею в серці своїм. ²⁹ Коли праве око твоє спокушує тебе, — вибери його і кинь геть від себе, бо краще тобі, щоб загинув один з членів твоїх, а не все тіло вкинуте було в пекло. ³⁰ І коли права рука твоя спокушує тебе, — відітни її і кинь геть від себе, бо краще тобі, щоб загинув один з членів твоїх, а не все тіло вкинуте було в пекло. ³¹ Також сказано: ‘Хто розводиться з дружиною своєю, нехай дасть їй лише листа розвідного’. ³² Я ж кажу вам: хто розводиться з дружиною своєю не з причини перелюбу, доводить її до перелюбу; і хто одружується з розведеною, — чинить перелюб. ³³ Ще чули ви, що було сказано давним-давно: ‘Не клянись даремно, а виконуй перед Господом обітниці твої’. ³⁴ Я ж кажу вам: не кляніться зовсім ні небом, бо воно престол Божий, ³⁵ ні землею, бо вона підніжка ніг-Його, ні Єрусалимом, бо це місто Царя Великого; ³⁶ не клянись ні головою твоєю, бо ні одної волосини не можеш зробити білою чи чорною. ³⁷ Слово ваше нехай буде: так-так; ні-ні, а що більше того, те від лукавого. ³⁸ Чули ви, що сказано: ‘Око за око і зуб за зуб’. ³⁹ Я ж кажу вам: не противтесь злому. Коли вдарить тебе хто в, одну щоку твою, підстав йому і другу. ⁴⁰ А хто хоче судитись з тобою і взяти з тебе сорочку, віддай Йому і верхню одежу. ⁴¹ І хто буде змушувати тебе йти з ним милю, йди з ним дві. ⁴² Хто просить в тебе — дай йому, а хто хоче позичити в тебе — не відвертайся від нього. ⁴³ Чули ви, що сказано: ‘Люби ближнього твого і ненавидь ворога твого’. ⁴⁴ Я ж кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте проклинаючих вас, робіть добро тим, котрі ненавидять вас і моліться за тих, хто кривдить і переслідує вас, ⁴⁵ щоб бути вам синами Отця вашого Небесного, бо Він наказує сонцю Своєму сходити над лихими і над добрими, і Він посилає дощ на праведних і неправедних. ⁴⁶ Бо коли ви любите тих, що вас люблять; то яка нагорода для вас? Хіба і митники не так само роблять? ⁴⁷ І коли вітаєте тільки братів ваших, то що ж особливого робите? Хіба і язичники не так роблять? ⁴⁸ Отож, будьте досконалі, як і отець ваш Небесний є досконалий».

Chapter 6

¹ Остерігайтесь творити милостиню вашу перед людьми, щоб вони бачили вас, бо не будете мати нагороди від Отця вашого Небесного. ² Тому, коли чиниш милостиню, то не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах і на вулицях, щоб люди хвалили їх. По правді кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ³ Ти ж, коли чиниш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права, ⁴ щоб милостиня твоя була таємна, а Отець твій, Котрий бачить таємне, віддасть тобі явно. ⁵ І, коли молишся, не будь, як лицеміри, які люблять у синагогах і на роздоріжжях спинятися, щоб бачили їх люди. По правді кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ⁶ Ти ж, коли молишся, ввійди в кімнату твою, зачини двері і помолися Отцю твоєму таємно, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. ⁷ А як молитесь, то не говоріть зайвого, як язичники, які думають, що будуть вислухані за свою багатослівність. ⁸ Не уподібнюйтеся до них, бо Отець ваш знає, що потрібне вам, ще перш ніж будете просити. ⁹ Ви ж моліться так: Отче наш Небесний! Нехай святиться імƅя Твоє. ¹⁰ Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. ¹¹ Хліб наш щоденний дай нам сьогодні. ¹² І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. ¹³ І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого, бо Твоє є Царство і сила, і слава навіки. Амінь. ¹⁴ Бо коли будете людям прощати провини їхні, то й Отець ваш Небесний буде прощати вам. ¹⁵ Коли ж не будете прощати людям провин їхніх, то Й Отець ваш Небесний не простить провин Ваших. ¹⁶ Коли ж ви постите, то нехай не будуть смутні обличчя ваші, як у лицемірів, бо вони змінюють обличчя свої, щоб показатися людям, що вони постять. По правді кажу вам: вони вже мають нагороду свою. ¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий лице твоє, ¹⁸ щоб ти посту твого не виявляв людям, а тільки Отцеві твоєму, Котрий е невидимий; а Отець твій все знає, і Він винагородить тебе. ¹⁹ Не складайте скарбів собі на землі, де міль та іржа нищать їх, і де злодії підкопуються і викрадають їх. ²⁰ Складайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не нищать їх, де злодії не підкопуються і не викрадають. ²¹ Бо де скарб ваш, там буде і серце Ваше. ²² Очі ваші — вікна душі вашої. Якщо очі ваші світлі, то душа ваша буде морально світла. ²³ Якщо ж очі ваші будуть затемнені злими думками і похітливістю, то тоді ви будете знаходитись в духовній темряві. І темрява та буде велика. ²⁴ Ніхто не може служити двом панам: бо або одного він буде ненавидіти, а другого любити, або до одного буде прихильний, а до другого — зневажливий. Не можете служити Богові і мамоні. ²⁵ Тому кажу вам: не журіться про життя ваше, що вам їсти чи що пити; ні про тіло ваше, в що зодягатися. Чи ж життя не більше від їжі, а тіло — від одежі? ²⁶ Погляньте на птаство небесне: воно не сіє і не жне, і не збирає в клуні, а Отець ваш Небесний годує їх. Чи ж ви не багато вартісніші від них? ²⁷ Хто з вас, турбуючись, зможе додати собі зросту хоч на один лікоть? ²⁸ І про одяг чого турбуєтеся? Погляньте на лілії польові, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; ²⁹ але кажу вам, що і Соломон в усій славі своїй не одягався так, як одна з них. ³⁰ Коли ж траву польову, яка сьогодні є, а завтра кидають її в піч, Бог так зодягає, то чи ж не краще буде зодягати вас, маловіри? ³¹ Отже, не журіться, кажучи: ‘Що нам їсти?’ Або: ‘Що нам пити?’ Чи: “В що одягатись?” ³² Бо про все те язичники клопочуться, але Отець ваш Небесний знає, що вам все це потрібне. ³³ Шукайте ж найперш Царства Божого і правди Його, а все це додасться вам. ³⁴ Тому не журіться про зав-трашній день, бо завтра само про се¬бе поклопочеться; кожний день має досить своїх турбот».

Chapter 7

¹ Не судіть, щоб і ви не були осуджені. ² Бо яким судом судите, таким і вас судить будуть; і якою мірою міряєте, такою відміряють і вам. ³ Чого дивишся на порошину в оці брата твого, а колоди у своєму оці не відчуваєш? ⁴ Або, як скажеш ти братові твоєму: ‘Дай, вийму порошину з ока твого’, коли колода в оці твоєму? ⁵ Лицеміре, спочатку вийми колоду з твого ока, а тоді будеш добре бачити, як вийняти порошину з ока брата твого. ⁶ Не давайте святого псам і не кидайте перли ваші перед свинями, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не порозривали і вас. ⁷ Просіть, і буде дано вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. ⁸ Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знаходить, хто стукає — тому відчинять. ⁹ Чи ж є між вами такий чоловік, який, якщо б син просив у нього хліба, він дав би йому камінь? ¹⁰ Або, коли б попросив риби, він дав би йому гадюку? ¹¹ Коли ж ви, будучи лихими, вмієте давати добрі дари дітям вашим, то чи не більше дасть добрих дарів Отець ваш Небесний тим, які будуть просити в Нього?. ¹² То ж усе, чого ви бажаєте, щоб чинили вам люди, так само чиніть і ви їм, бо в цьому полягає. Закон і Пророки. ¹³ Входьте тісними.ворітьми, бо просторі, ворота і широка дорога ведуть до загибелі, і багато людей, ходять широкою дорогою. ¹⁴ Бо тісні ті ворота і вузька та дорога, яка веде до життя, і мало таких, що знаходять їх. Стережіться фальшивих пророків ¹⁵ Остерігайтесь фальшивих пророків, які приходять до вас в овечій одежі, а всередині — вовки хижі. ¹⁶ По плодах їхніх пізнаєте їх. Чи ж збирають виноград з тернини, чи фіги з будяків? ¹⁷ Так усяке добре дерево, родить плоди добрі, а погане дерево родить і плоди погані. ¹⁸ Не може дерево добре родити плоди погані, ані дерево погане родити плоди добрі. ¹⁹ Всяке дерево, яке не родить плодів добрих, зрубують і вкидають у вогонь. ²⁰ Отже, по плодах-їхніх пізнаєте їх. Чиніть волю Отця вашого Небесного ²¹ Не кожен, хто говорить до Мене: ‘Господи! Господи!’ увійде в Царство Небесне, а той, хто чинить волю Отця Мого Небесного. ²² Багато хто буде казати Мені в той день: ‘Господи! Господи! Чи ж не в.Твоє імƅя ми пророкували? Чи ж не Твоїм імƅям демонів виганяли? Г чи не Твоїм імƅям багато чудес творили? ²³ І скажу їм тоді: ‘Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене, ви, що чинили беззаконня’. ²⁴ Отож, кожний, хто слухає слова Мої і виконує їх, подібний до чоловіка мудрого, який збудував дім свій на камені. ²⁵ І полились дощі, і розлились ріки, і зірвалась буря і наперла на дім той, та він не впав, бо на камені був заснований. ²⁶ А кожен, хто слухає слова Мої і не виконує їх, подібний до чоловіка необачного, який збудував дім свій на піску. ²⁷ І полились дощі, і розлились ріки, і зірвалась буря і наперла на дім той, і він упав; і велика була руїна його». ²⁸ І коли Ісус скінчив слова ці, то народ дивувався вченню Його, ²⁹ бо Він навчав їх, як маючий владу, а не як ті книжники.

Chapter 8

¹ Коли Він зійшов з гори, багато народу йшло слідом за Ним. ² І підійшов до Нього прокажений, вклонився Йому і сказав: «Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене». ³ Ісус простягнув руку і, доторкнувшись до нього, сказав: «Хочу, очистись!» І він зараз очистився від прокази. ⁴ А Ісус сказав йому: «Гляди ж, не кажи нікому, але йди і покажися священикові і принеси дар, як повелів Мойсей на свідчення їм». ⁵ Коли Він ввійшов до Капернауму, підійшов до Нього сотник та просив Його: ⁶ «Господи, слуга мій лежить вдома розслаблений і тяжко мучиться». ⁷ А Ісус сказав йому: «Я прийду й зцілю його». ⁸ Сотник відповів Йому: «Господи, я недостойний, щоб Ти увійшов у дім мій, але промов слово — і одужає слуга мій. ⁹ Бо і я чоловік підвладний моїм начальникам, і також маю воїнів під собою, і скажу одному: піди, то він іде, а другому: прийди, то він прийде, а слузі своєму: роби те, то він робить». ¹⁰ Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: «По правді кажу вам: навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. ¹¹ Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу і заходу, та й сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом в Царстві Небеснім, ¹² а багато ізраїльтян, які є сини Царства, будуть вкинуті в темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів». ¹³ І Ісус сказав сотникові: «Іди, і так як повірив ти — станеться тобі!» І тієї ж години слуга його одужав. ¹⁴ Увійшовши в дім Петра, Ісус побачив, що теща його лежала в гарячці. ¹⁵ І Він доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її. І вона встала і послуговувала Йому. ¹⁶ Коли ж настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він вигнав духів лише одним словом і недужих усіх зцілив, ¹⁷ щоб справдилося те, що сказав пророк Ісайя, кажучи: «Він взяв на Себе немочі наші і поніс недуги наші». ¹⁸ Коли Ісус побачив навколо Себе багато народу, звелів переплисти на другий берег озера. ¹⁹ І підійшов до Нього один книжник і сказав Йому: «Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов». ²⁰ Ісус відповів йому: «Лисиці мають нори, а птаство небесне — гнізда, а Син Людський не має де й голову дрихилити». ²¹ Інший з учнів Його сказав Йому: «Господи, дозволь мені спочатку піти поховати батька мого». ²² Але Ісус відповів йому: «Йди за Мною і залиши мертвим ховати мертвеців своїх». ²³ І.коли Він увійшов у човен, увійшли за Ним і учні Його. ²⁴ І ось зірвалася на морі велика буря, аж човен заливався хвилями. А Ісус Спав. ²⁵ І учні Його підійшли, розбудили Його та сказали: «Господи, рятуй нас; ми гинемо!». ²⁶ Він відповів їм: «Чого ви такі боязливі, маловіри?». Тоді встав, докорив вітрам і морю, і настала велика тиша. ²⁷ Люди ж дивувалися і говорили: «Хто ж Він, що і вітри і море слухняні Йому?» ²⁸ І коли Він прибув на другий берег, в землю Гадаринську, там-зустріли Його двоє біснуватих, котрі вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не відважувався проходити тією дорогою. ²⁹ І біснуваті закричали: «Що Тобі до, нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас?» ³⁰ Неподалік від них паслося велике стадо свиней. ³¹ І біси прохали Його: «Якщо, виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней». ³² І Він сказав їм: «Ідіть!» І вони вийшли, і ввійшли в стадо свиней. І все стадо свиней кинулося з кручі в море і втопилося у воді. ³³ А пастухи повтікали і, прибігши ч місто, розповіли про все, і про біснуватих. ³⁴ І все місто вийшло назустріч Ісусові і,- побачивши Його, почали благати, щоб Він пішов геть з їхнього краю.

Chapter 9

¹ Ісус увійшов у човен, переплив назад і прибув у Своє касто. ² І принесли до Ньогб розслабленого, лежачого на ношах. А Ісус, бачучи віру їхню, сказав розслабленому: «Будь бадьорим, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» ³ А деякі книжники почали говорити про себе: «Він Бога зневажає». ⁴ Ісус, знаючи думки їхні, сказав: «Чбму ви думаєте лукаве в серцях ваших? ⁵ Що легше сказати: ‘прощаються тобі гріхи!’ Чи сказати: ‘встань і ходи!?’ ⁶ Але щоб ви ‘знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». Тоді каже розслабленому: «Встань, візьми ноші твої та й іди додому!» ⁷ І він встав і пішов додому. ⁸ Народ же, бачивши це, дивувався і прославляв Бога за те, що дав таку владу людям. ⁹ Відходячи звідти, Ісус побачи чоловіка, що сидів на митниці, Матвій на імƅя, і каже йому: «Йди за Мною!» Той встав і пішов за Ним. ¹⁰ І коли Ісус обідав у домі Матвія, поприходило багато митарів і грішників і обідали з Ним і учнями Його. ¹¹ Як фарисеї побачили, то спитали учнів Його: «Чому Учитель ваш їсть з митниками та грішниками?» ¹² Ісус же, почувши це, сказав: «Не здорові потребують лікаря, а хворі. ¹³ Ідіть і навчіться, що значить: ‘милосердя хочу, а не жертви!’ Я прийшов кликати не праведних, агрішних до покаяння». ¹⁴ Тоді прийшли до Нього учні Іоаннові і питають: «Чому ми і фарисеї постимо часто, а учні Твої не постять?» ¹⁵ А Ісус відповів їм: «Чи можуть сини урочистості весільної сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли візьмуть жениха від них, тоді будуть постити. ¹⁶ Ніхто не пришиває нової латки до старої одежі, бо відірветься вона, і дірка стане ще більшою. ¹⁷ І не наливають вина молодого в старі бурдюки, бо бурдюки прорвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть. Молоде вино наливають в нові бурдюки, і збережеться і те і друге». ¹⁸ Коли Він говорив їм це, підійшов один начальник і, вклонившись Йому, говорить: «Дочка моя тепер умирає, але прийди і поклади на неї руку Твою, і вона буде жива». ¹⁹ Ісус встав і пішов за ним, і учні Його пішли також. ²⁰ І ось жінка, котра дванадцять років хворіла кровотечею, підійшла ззаду і доторкнулась до краю одежі Його, ²¹ бо казала сама собі: «Коли тільки доторкнусь до одежі Його, то одужаю». ²² Ісус, обернувшись, побачив її і сказав: «Будь бадьорою, дочко! Віра твоя спасла тебе!» І жінка з того часу одужала. ²³ І коли Ісус ввійшов у дім начальника і побачив сопілкарів і людей, які голосили над мертвою, ²⁴ то сказав їм: «Вийдіть, бо дівчина не вмерла, а спить». І вони насміхалися з Нього. ²⁵ Коли людей випровадили, Він увійшов, взяв її за руку, і дівчинка встала. ²⁶ І розійшлася чутка про це по всій країні тій. ²⁷ І коли Ісус вийшов звідти, йшли за Ним двоє сліпих і кричали: «Сину Давидів, змилуйся над нами!» ²⁸ Коли Він ввійшов у дім, сліпі підійшли до Нього. А Ісус спитав їх: «Чи вірите ви, що Я можу вчинити це?» Вони відповіли Йому: «Так, Господи!» ²⁹ Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: «По вірі вашій нехай станеться вам». ³⁰ І відкрились очі їм. А Ісус наказав їм суворо: «Глядіть, щоб ніхто не довідався про це!» ³¹ А вони пішли і розголосили про Нього по всій країні тій. ³² Коли ж ті виходили, то в той час привели до Нього німого чоловіка, що був біснуватий. ³³ І як демон був вигнаний, німий почав говорити, а народ дивувався, кажучи: «Ніколи таке не траплялося в Ізраїлі!» ³⁴ Фарисеї ж казали: «Він виганяє демонів силою князя демонів». ³⁵ А Ісус ходив по всіх містах та селах, навчаючи в синагогах їхніх, проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч в людях. ³⁶ Поглядаючи на людей, змилосерджувався над ними, бо воні були змучені та розпорошені, яі вівці без пастиря. ³⁷ І сказав учням Своїм: «Жнива великі, та робітників мало. ³⁸ Отже, просіть Господаряжнив, щоб вислав женців на жниві Свої».

Chapter 10

¹ І прикликавши дванадцятьох учнів Своїх, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. ² Імена ж дванадцяти апостолів були: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його, Яків, син Зеведеїв, та Іоанн, брат його, ³ Пилип та Варфоломій, Хома і митник Матвій, Яків Алфеїв та Левій, прозваний Фаддеєм, ⁴ Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий зрадив Ісуса. ⁵ Цих дванадцятьох Ісус послав і наказав їм, кажучи: «На дорогу до язичників не ходіть і не входьте в міста самарянські. ⁶ А йдіть краще до загублених овечок дому Ізраїлевого. ⁷ А ходячи, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне. ⁸ Зціляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте демонів; даром отримали, даром і давайте. ⁹ Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей до поясів ваших, ¹⁰ ні торбини в дорогу, ні одежі запасної, ні взуття, ні палиці, бо ті, котрим ви служите, мусять годувати вас і опікуватися вами. ¹¹ В яке місто чи село ввійдете, розвідайте, хто там е достойний, і там перебувайте, доки не підете в інше місто. ¹² Як увійдете в дім, вітайте його, кажучи: ‘Мир дому цьому!’ ¹³ Коли дім буде достойний, то мир ваш зійде на нього; коли ж не буде достойний, то мир ваш вернеться до вас. ¹⁴ А хто не прийме вас і не буде слухати слів ваших, то, виходячи з дому того чи міста, обтрусіть порох з ніг ваших. ¹⁵ По правді кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморрській дня судного, ніж місту тому. ¹⁶ Ось посилаю вас, як овець між вовків. Будьте ж мудрі, як змії і невинні, як голуби. ¹⁷ Стережіться людей, бо вони будуть видавати вас до суду і по синагогах своїх будуть бити вас. ¹⁸ І будуть водити вас до правителів і царів заради Мене, на свідчення перед ними та язичниками. ¹⁹ Коли ж будуть видавати вас, не журіться, як і що вам говорити, бо в той час буде дано вам, що говорити. ²⁰ Бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого буде промовляти через Вас. ²¹ І видасть брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і повбивають їх. ²² І будуть ненавидіти вас всі за імƅя Моє; хто ж витерпить до кінця, той спасеться. ²³ Коли будуть переслідувати вас в одному місті, втікайте до іншого. По правді кажу вам: не встигнете обійти всіх міст Ізраїлевих, як Син Людський прийде знову. ²⁴ Учень не більший від учителя, ані раб не більший за пана свого. ²⁵ Досить з учня, коли буде, як учитель його, а раб, як пан його. Коли господаря дому назвали Вельзевулом, то чи ж не тим більше домашніх його? ²⁶ Отже, не лякайтеся їх, бо нема нічого захованого, щоб не відкрилось, і таємного, щоб не виявилося. ²⁷ Що кажу вам в потемках — говоріть при світлі; і що чуєте на вухо — проповідуйте з дахів. ²⁸ І не лякайтеся тих, що вбивають тіло, а душі вбити не можуть; бійтеся більше Того, Хто може і душу і тіло погубити в пеклі. ²⁹ Чи ж не два горобці продаються за гріш. І ні один з них не впаде на землю без волі Отця вашого. ³⁰ У вас же і волосся на голові все полічене. ³¹ Отже, не бійтеся: ви ж вартісніші за багатьох горобців. ³² Кожного, хто буде визнавати Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Отцем Моїм Небесним. ³³ А хто відречеться Мене перед людьми, того і Я відречусь перед Отцем Моїм Небесним. ³⁴ Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов принести, а меч. ³⁵ Бо Я прийшов настроїти чоловіка проти батька його, і дочку проти матері її, а невістку протии свекрухи її. ³⁶ І вороги чоловікові будуть домашні його. ³⁷ Хто любить батька чи матір більше Мене, той недостойний Мене; і хто любить сина чи доньку більше Мене, той недостойний Мене. ³⁸ І хто не бере хреста свого і не йде за Мною, той недостойний Мене. ³⁹ Хто зберігає життя своє, той погубить його, а хто погубить життя своє заради Мене, той знайде його. ⁴⁰ Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене. ⁴¹ Хто приймає пророка в імƅя пророка, одержить нагороду пророка; і хто приймає праведника в імƅя праведника, одержить нагороду праведника. ⁴² І хто з Моїх послідовників дасть навіть склянку холодної води малій дитині, той напевно одержить винагороду за це».

Chapter 11

¹ І коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, то пішов звідти навчати і проповідувати в містах їхніх. ² Іоанн, прочувши у вƅязниці про діла Христові, послав двох учнів своїх ³ запитати Його: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» ⁴ Ісус сказав їм у відповідь: «Ідіть і скажіть Іоаннові про все, що ви чули і що бачили: ⁵ сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Євангеліє. ⁶ Скажіть йому: “Блаженні є ті, котрі не перестануть вірити в Мене!’» ⁷ Коли вони відійшли, Ісус почав говорити народові про Іоанна: «На що ви ходили дивитись у пустиню? Чи на тростину, яку вітер колише? ⁸ Та на що ж ходили ви дивитись? Може на чоловіка, одягненого в мƅяку одежу? Ті ж, що носять мƅяку одежу, перебувають в палатах царських. ⁹ На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам: більше, як на пророка. ¹⁰ Бо ж він той, про кого написано: ‘Ось посилаю Я ангела Мого перед Тобою, щоб приготувати дорогу Твою Тобі’. ¹¹ По правді кажу вам: з народжених від жінок не було більшого від Іоанна Хрестителя, та найменший в Царстві Небеснім є більший від нього! ¹² Від днів же Іоанна Хрестителя і досі Царство Небесне зусил¬лям здобувається, і хто вживає зусилля — здобуває його, ¹³ бо всі пророки і Закон провіщали до Іоанна. ¹⁴ І якщо хочете знати, то він є Ілля, котрому треба прийти. ¹⁵ Хто хоче слухати, нехай тепер слухає. ¹⁶ До кого уподібню рід цей? Він подібний до дітей, які сидять на ринку і, звертаючись до своїх товаришів, ¹⁷ кажуть їм: “Ми грали вам на сопілках, а ви,не танцювали; ми співали вам жалібні пісні, і ви не плакали’. ¹⁸ Бо прийшов Іоанн, не їсть і нє пƅє, і.кажуть: ‘В нім біс’. ¹⁹ Прийшов Син Людський, Який їсть і пƅє, І кажуть: “Ось чоловік, котрий любить їсти і пити, приятель митників та грішників. І, будучи розумними, ви можете знайти виправдання для всякої вашої непослідовності’». ²⁰ Тоді почав Він докоряти містам, в яких сталося найбільше великих чудес Його, за те, що вони не покаялись: ²¹ «Горе тобі, Хоразіне! горе тобі, Віфсаїдо! Коли б у Тирі і Сидоні відбулися ті чудеса, які сталися у вас, давно б вони покаялися, присоромлені і принижені. ²² Але ж кйжу вам: Тиру і Сидону буде легше судного дня, ніж Вам. ²³ І ти, Капернауме, що до неба піднявся, а в пекло провалишся, бо коли б у Содомі відбулися ті чудеса, які сталися в тебе, то він залишився б і досі. ²⁴ Тому кажу вам: землі Содомській буде легше в день судний, ніж тобі». ²⁵ В той час, продовжуючи, Ісус сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних, а відкрив це дітям. ²⁶ Так, Отче, бо така була Твоя воля. ²⁷ Все передане Мені Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця не знає ніхто, тільки Син, і той, кому Син хоче виявити Його. ²⁸ ‘Прийдіть до Мене всі знеможені і обтяжені працею, і Я заспокою Вас! ²⁹ Візьміть ярмо Миє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірливий серцем, і знайдете спокій душам вашим. ³⁰ Бо ярмо Моє зручне, і тягар Мій легкий».

Chapter 12

¹ У той час Ісус проходив в суботу ланами; учні ж Його зголодніли, і почали зривати колосся та їсти. ² Фарисеї, побачивши це, сказали Йому: «Ось учні Твої роблять чого не годиться робити в суботу». ³ Він же відповів їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів він і ті, що були з ним? ⁴ Як він увійшов у дім Божий і їв хліби показні, яких не годилось ні йому їсти, ні тим, що були з ним, тільки одним священикам? ⁵ Або, хіба ви не читали в Законі, як по суботах священики в святині порушують суботу, однак вони невинні? ⁶ Отже, кажу вам, що тут е Той, Хто більший від храму! ⁷ Коли б ви знали, що то значить: ‘милості хочу, а не жертви’, то ви б не осуджували невинних, ⁸ бо Син Людський — Господь і суботи». ⁹ І, вийшовши звідти, Ісус ввійшов у синагогу їхню. ¹⁰ І був там чоловік з сухою рукою. І спитали Ісуса, щоб звинуватити Його: «Чи годиться зціляти в суботу?» ¹¹ Він же відповів їм: «Хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона в суботу впаде в яму, не візьме і не витягне ЇЇ? ¹² Наскільки ж вартісніша людина від вівці? Отже, годиться чинити добро і в суботу». ¹³ Тоді каже чоловікові тому: «Простягни руку твою!» Він простягнув, і стала вона здорова, як і Друга. ¹⁴ Фарисеї ж вийшли і радились, як би погубити Його. ¹⁵ Та Ісус, довідавшись про те, вийшов звідти. І багато народу пішло за Ним, і Він зцілив всіх їхніх хворих. ¹⁶ І заборонив їм виявляти Його, ¹⁷ щоб справдилось сказане пророком Ісайєю, котрий прорік: ¹⁸ «Це Слуга Мій, Котрого Я вибрав, Улюблений Мій, до Котрого благоволить душа Моя. Я зішлю Дух Мій на Нього, і Він буде судити народи. ¹⁹ Не буде Він ні сперечатись, ні кричати; і голосу Його не почує ніхто на вулицях; ²⁰ Тростини надломленої не переломить, ґноту тліючого не загасить, доки не установить правосуддя. ²¹ І на Нього будуть надіятися народи». ²² Тоді привели до Нього біснуватого, який був сліпий і німий; і Він зцілив його, так що німий сліпець став і говорити і бачити. ²³ І весь народ дивувався й казав: «Чи Він не син Давидів?» ²⁴ Та фарисеї, почувши це, казали: «Він виганяє бісів не інакше, як Вельзевулом, князем демонів». ²⁵ Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: «Усяке царство, якщо поділиться в собі — запустіє. І кожне місто, чи дім, як розділиться в собі — не встоїть. ²⁶ І коли сатана сатану виганяє, то розділився сам у собі; як же встоїть царство його? ²⁷ І коли Я виганяю демонів Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тому вони будуть суддями вашими. ²⁸ Коли ж Я духом Божим виганяю демонів, то вже приблизилось до вас Царство Боже. ²⁹ Або, як може хто ввійти в дім сильного та пограбувати добро його,.якщо спочатку не звƅяже сильного? Лише тоді пограбує дім його. ³⁰ Хто не зі Мною, той протии Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. ³¹ Тому кажу вам: всякий гріх і богозневага проститься людям, а зневага Духа не проститься людям. ³² І якщо хто скаже слово проти Сина Людського, проститься йому, а хто скаже слово проти Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому. ³³ Посадіть дерево добре, то і плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Адже дерево пізнається по плоду. ³⁴ Роде єхидний! Як ви можете говорити добре, будучи лихими? Бо чим наповнене серце, те й говорять уста! ³⁵ Добра людина з доброго серця виносить добре, а лиха людина з лихого серця виносить лихе. ³⁶ Кажу вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь дня судного. ³⁷ Бо твої слова виправдають тебе, і твої слова засудять тебе». ³⁸ Тоді декотрі з книжників і фарисеїв сказали: «Учителю, ми хотіли б бачити ознаку від Тебе!» ³⁹ Ісус відповів їм: «Рід лукавий та перелюбний шукає ознаки, та ознака не дасться йому, крім ознаки пророка Йони. ⁴⁰ Бо як Йона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде три дні і три ночі в серці землі. ⁴¹ Ніневітяни стануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись завдяки проповіді Йони, а ось тут Більший від Йони. ⁴² Цариця з півдня стане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла з далекого краю землі послухати мудрість Соломонову, а ось тут Більший від Соломона. ⁴³ Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає місцями пустинними, шукаючи спочинку, і не знаходить. ⁴⁴ Тоді нечистий дух каже: ‘Вернуся в дім мій, звідки я вийшов’. І, прийшовши, знаходить дім порожнім, заметеним і прибраним. ⁴⁵ Тоді він йде і бере з собою сім інших духів, лютіших від себе, і входять вони і живуть там. І буває для чоловіка того останнє гірше першого. Так буде з цим лукавим родом». ⁴⁶ Коли Він ще говорив до народу, то мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. ⁴⁷ І хтось сказав Йому: «Он мати Твоя і брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою». ⁴⁸ А Він відповів тому, що говорив: «Хто мати Моя і хто брати Мої?» ⁴⁹ І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, сказав: «Ось мати Моя і брати Мої! ⁵⁰ Бо хто буде виконувати волю Отця Мого Небесного, той Мені брат, сестра і мати».

Chapter 13

¹ Того ж дня Ісус вийшов з дому і сів біля моря. ² Та й зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сів, а весь народ стояв ка березі. ³ І Він навчав їх багато притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч сіяти; ⁴ і коли він сіяв, одні зерна впали край дороги, і налетіли птахи і повидзьобували їх. ⁵ Інші ж упали на грунт камƅянистий, де небагато було землі, і скоро посходили, бо земля неглибока була. ⁶ Коли ж зійшло сонце, зівƅяли і, не маючи коріння — всохли. ⁷ Інші ж упали між тернини, і виросла тернина і заглушила їх. ⁸ Інші ж упали на добру землю і принесли плід: одні в сто разів, другі в шістдесят, інші ж в тридцять разів більше посіяного. ⁹ Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» ¹⁰ І підійшли учні і запитали Його: «Чому Ти говориш до них притчами?» ¹¹ Тоді Він пояснив їм: «Тому, що вам дано знати таємниці Царства, а їм же не дано. ¹² Бо хто має, тому дадуть ще більше, і він буде мати багато, а хто не має, в того візьметься і те, що має. ¹³ Я тому говорю їм притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують і не розуміють. ¹⁴ І збувається над ними пророцтво Ісайї, яке говорить: ‘Слухом почуєте, та не зрозумієте; очима дивитись будете, та не побачите’. ¹⁵ Затверділо бо серце народу цього й вони вухами тяжко чують, і очі свої заплющили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб Я зцілив їх. ¹⁶ Ваші ж очі блаженні, тому що бачать, і вуха ваші, тому що чують. ¹⁷ Бо по правді кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, та чути те, що ви чуєте, і не чули. ¹⁸ Послухайте притчу про сіяча. ¹⁹ До всякого, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в серці його — це посіяне край дороги. ²⁰ ‘А посіяне на камƅянистому грунті, це той, хто чує слово і негайно з радістю приймає його, ²¹ але не має кореня в собі і є нестійкий; коли ж приходить скорбота або гоніння за слово, зараз же зневірюється. ²² А посіяне в тернах, це той, хто слухає слово, та журба світу цього і омана багатства заглушують слово, і воно залишається безплідним. ²³ Посіяне ж на добрій землі, це той, хто слухає слово і розуміє, і приносить плід в сто разів, інший в шістдесят, а інший в тридцять разів більший від посіяного». ²⁴ Ще іншу притчу Він запропонував їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, котрий посіяв добре насіння на ниві своїй. ²⁵ Коли ж люди спали, прийшов ворог його, посіяв між пшеницею кукіль і пішов. ²⁶ Коли ж зійшло збіжжя і показався колос, появився тоді і кукіль. ²⁷ Прийшли слуги господаря і сказали йому: ‘Пане, чи ж не добре насіння сіяв ти на ниві твоїй? Звідки ж взявся кукіль?’ ²⁸ Він же відповів їм: ‘Це зробив чоловік — ворог’. Слуги запитали його: “Чи хочеш, щоб ми пішли і випололи кукіль?’ ²⁹ Він же відповів їм: *Ні, щоб, виполюючи кукіль, ви не виривали разом і пшениці. ³⁰ Нехай ростуть разом до жнив, а в жнива я скажу женцям: зберіть перше кукіль і повƅяжіть в снопи, щоб їх спалити, а пшеницю зберіть у клуню мою’». ³¹ Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посіяв на ниві своїй. ³² Хоч воно найменше з усього насіння, але, як виросте, буває більше від іншої рослини, і навіть стає деревом, так що прилітає птаство небесне і ховається у віттях його». ³³ Іншу притчу Він сказав їм: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка бере і кладе на три мірки муки, аж поки не вкисне все». ³⁴ Все це Ісус говорив людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, ³⁵ щоб справдилося сказане через пророка, котрий сказав: «Відкрию в притчах уста Мої, розповім про приховане від створення світу». ³⁶ Тоді Ісус відпустив народ і ввійшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: «Виясни нам притчу про кукіль на ниві». ³⁷ Він же пояснив їм: «Сіяч доброго насіння — це Син Людський, ³⁸ а нива — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; ³⁹ ворог, який посіяв їх, є диявол; жнива — кінець світу, а женці —це ангели. ⁴⁰ Отож, як збирається кукіль і палиться вогнем, так буде наприкінці світу цього: ⁴¹ Син Людський пошле ангелів Своїх, і зберуть вони із Царства Його всіх спокусників і тих, що чинять беззаконня, ⁴² та й вкинуть їх у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів. ⁴³ Тоді праведники засяють, як сонце в Царстві Отця свого. Хто має вуха слухати, нехай слухає. ⁴⁴ Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, скарб, який чоловік, знайшовши, приховав і, радіючи з того, йде і продає все, що має, та й купує те поле. ⁴⁵ Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрих перлин. ⁴⁶ І, знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов і продав усе, що мав, і купив її. ⁴⁷ Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який захопив риби всякого роду. ⁴⁸ І як наповнився, то витягли його на берег і, сівши, вибрали, що добре в корзини, а погане викинули геть. ⁴⁹ Так буде і при кінці світу: вийдуть ангели та й відділять злих з-поміж праведних. ⁵⁰ І вкинуть їх у піч вогненну: там буде плач і скрегіт зубів». ⁵¹ І Ісус запитав їх: «Чи зрозуміли все це?» Вони відповіли: «Так, Господи!» ⁵² Він же сказав їм: «Тому кожний учитель Закону, який був поінформований про Царство Небесне, є подібний до господаря дому, який виносить із своєї комори нові і старі скарби». ⁵³ І коли Ісус скінчив ці притчі, Він пішов звідти. ⁵⁴ І, прийшовши у Свою батьківщину, навчав їх в синагозі, так що вони дивувались і казали: «Звідки в Нього така мудрість і чудотворна сила? ⁵⁵ Хіба Він не син тесляра? Хіба не Його мати зветься Марія? А брати Його: Яків, Йосиф, Симон та Іуда? ⁵⁶ І сестри Його хіба не всі з нами? Звідки ж у Нього все це?» ⁵⁷ І вони брали Йому це за зле. Ісус же їм сказав: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй і в домі своїм». ⁵⁸ І Він не вчинив там багато чудес через їхнє невірƅя.

Chapter 14

¹ У той час-Ірод четверовладникƅпо¬чув поголоску про Ісуса, ² і сказав слугам своїм: «Це Іоанн Хреститель; він воскрес з мертвих і тому чудеса творяться ним». ³ Бо Ірод схопив був Іоанна, звƅязав його і посадив у вƅязницю через Іродіаду, жінку брата свого Филипа. ⁴ Бо Іоанн говорив йому: «Не належить тобі женитися з нею». ⁵ І хотів Ірод, убити його, та боявся народу, бо вважали Іоанна за пророка. ⁶ У день святкування дня народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед зібраними і догодила Іродові. ⁷ За.це він з клятвою обіцяв дати їй, чого тільки вона не попросить. ⁸ Вона ж; за намовою своєї матері, сказала: «Дай мені тут на блюді голову Іоанна Хрестителя!» ⁹ І цар засмутився, але заради клятви і тих, що сиділи з ним, звелів задовольнити її бажання. ¹⁰ І послали відтяти голову Іоаннові у вƅязниці. ¹¹ І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй. ¹² Учні ж його прийшли, взяли тіло і поховали; і пішли сповістити Ісуса про це. ¹³ І, почувщи про це, Ісус відплив звідти човном у пустинне місце Сам, а народ, почувши про те, пішов за Ним з міст пішки. ¹⁴ А Ісус, вийшовши, побачив багато людей, змилувався над ними і зцілив їхніх недужих. ¹⁵ Коли настав вечір, учні Його підійшли до Нього і сказали: «Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоб пішли у села і купили собі поживи». ¹⁶ Ісус же сказав їм: «Не треба їм іти; ви дайте їм їсти». ¹⁷ Вони ж кажуть Йому: «У нас є тільки пƅять хлібів і дві риби». ¹⁸ Він сказав: «Принесіть їх Мені сюди». ¹⁹ І звелів народові посідати на траву, і взяв пƅять хлібів і дві риби, і, споглянувши на небо, поблагословив, поламав хліби і дав учням, а учні — людям. ²⁰ Г їли всі і наситились, і назбирали кусків, які залишилися, дванадцять повних кошів. ²¹ А тих, що їли, було близько пƅяти тисяч чоловіків, крім жінок і дітей. ²² І негайно Ісус звелів учням Своїм увійти в човен і переплисти на другий бік раніше Його, поки Він відпустить народ. ²³ Відпустивши ж народ, Він зійшов на гору помолитись на самоті, а ввечері залишився там Сам. ²⁴ А човен був уже на середині озера, і кидали ним хвилі, бо вітер був супротивний. ²⁵ У четвертій сторожі ночі Ісус пішов до них, ідучи по воді. ²⁶ Коли учні побачили Його, що йде по озері, настрашилися і казали: «Це привид!». І зі страху закричали. ²⁷ Та Ісус негайно заговорив до них і сказав: «Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!» ²⁸ Петро ж сказав Йому у відповідь: «Господи, коли це Ти, то звели мені йти до Тебе по воді». ²⁹ Ісус відповів: «Іди!» І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. ³⁰ Та, зауваживши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!». ³¹ Ісус зараз же простягнув руку, підтримав його і сказав: «Маловіре, чому засумнівався?» ³² І коли вони ввійшли в човен, вітер вщух. ³³ А ті, що були в човні, підійшли і поклонились Йому, кажучи: «Істинно, Ти Син Божий!» ³⁴ Перепливши, вони прибули в землю Геннісаретську. ³⁵ Мешканці того міста, пізнавши Його, розголосили про Нього по всій тій околиці, і люди принесли до нього всіх хворих, ³⁶ і вони просили Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, котрі доторкалися — зцілялись.

Chapter 15

¹ Тоді прийшли до Ісуса книжники і фарисеї з Єрусалиму і запитали: ² «Чому учні Твої порушують наш старий звичай? Бо не миють рук своїх, коли споживають страву». ³ Він же відповів їм: «А чому ви порушуєте заповідь Божу заради традиції вашої? ⁴ Бо Бог заповідав: ‘Поважай батька твого і матір твою’, та: ‘Хто злословить на батька чи матір свою, нехай буде покараний на смерть’. ⁵ А ви кажете: ‘Навіть, якщо ваші батьки живуть у нужді, ви можете віддати церкві гроші, потрібні для утримання батьків’. ⁶ Отже, своїми людськими звичаями, ви анулюєте заповідь Божу про шанування й утримування батьків ваших. ⁷ Лицеміри! Добре прорік про вас Ісайя, говорячи: ⁸ ‘Народ цей наближається до Мене устами своїми, і вони поважають Мене язиком своїм, серце ж їхнє.далеко від Мене. ⁹ Та марно вони поважають Мене, навчаючи законів людських, а нє Божих’». ¹⁰ І, покликавши народ, сказав їм: «Слухайте і розумійте! ¹¹ Не те, що входить в уста, осквернює людину, але те, що виходить з уст, осквернює людину». ¹² Тоді учні Його підійшли і сказали Йому: «Чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, образились?» ¹³ Він же сказав у відповідь: «Всяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріняться. ¹⁴ Залишіть їх; вони — сліпі проводарі Сліпих. А коли сліпий веде сліпого, обидва впадуть в яму». ¹⁵ Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: «Поясни нам цю притчу». ¹⁶ Ісус сказав: «Невже і ви ще не розумієте? ¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в шлунок і виходить геть? ¹⁸ А те, що виходить з уст, з серця виходить; і це осквернюе людину. ¹⁹ Бо з серця виходять: лихі думки, вбивства, перелюб, розпуста, крадіж, фальшиві свідчення, богозневага. ²⁰ Це осквернюе людину, а їсти немитими руками, не осквернює людину». ²¹ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у сторони Тирські і Сидонські. ²² І ось жінка, хананеянка, прийшла з тих околиць і благала Його: «Господи, Сину Давидів, змилуйся наді мною: дочка моя дуже мучиться, будучи одержима злим духом». ²³ Але Він не відповідав їй ні слова. І учні Його, підійшовши, просили Його: «Відпусти її, бо кричить услід за нами». ²⁴ Він же сказав у відповідь: «Я посланий тільки до загублених овець Ізраїля». ²⁵ Вона ж, підійшовши, вклонилась Йому і сказала: «Господи, допоможи мені!» ²⁶ Він же сказав у відповідь: «Не годиться взяти хліб у дітей і кинути собакам». ²⁷ Вона ж відповіла: «Так, Господи, але ж і собаки їдять крихти, які падають зі столу господарів їх». ²⁸ Тоді Ісус сказав у відповідь: «О жінко, велика віра твоя; нехай станеться за бажанням твоїм!» І дочка її видужала у той же час. ²⁹ Перейшовши звідти, Ісус прийшов близько моря Галілейського, і, вийшовши на гору, сів там. ³⁰ І прийшло до Нього багато народу, привівши з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх біля ніг Ісуса, і Він зціляв їх. ³¹ Так що люди дивувалися, бачучи, що німі розмовляють, каліки зцілені, криві ходять, а сліпі бачать, — і прославляли Бога Ізраїлевого. 11:6; ³² Ісус же покликав учнів Своїх і сказав їм: «Жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться при Мені, і не мають що їсти; відпустити їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі». ³³ І учні Його кажуть Йому: «Звідки нам взяти в пустиш стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?» ³⁴ Ісус запитав їх: «Скільки маєте хлібів?» Вони відповіли: «Сім і кілька рибок». ³⁵ Тоді звелів людям посідати на землю. ³⁶ І, взявши сім хлібів і рибу і подякувавши Богові, ламав і давав учням Своїм, а учні — народові. ³⁷ їли всі і наситились; і назбирали кусків, що залишилися, сім повних кошів. ³⁸ А тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок і дітей. ³⁹ І, відпустивши народ, Він сів у човен і відплив в околиці Магадану.

Chapter 16

¹ Підійшли фарисеї та саддукеї і, випробовуючи Його, просили показати їм ознаку з неба. ² Він же сказав у відповідь: «Увечері ви кажете: ‘Буде ясна погода, бо червоніє небо’. ³ А вранці: ‘Сьогодні непогода, бо небо багряне’. Лицеміри, розпізнати лице неба ви вмієте, а ознаки часу не можете? ⁴ Рід лукавий і перелюбний ознаки шукає, та ознаки не дасться йому, крім ознаки пророка Йони!» І, залишивши їх, відійшов. ⁵ Перепливши на другий бік, учні Його забули взяти хліба. ⁶ Ісус сказав їм: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та саддукейської». ⁷ Вони ж міркували собі і говорили: «Хліба ми не взяли!» ⁸ Спостерігши це, Ісус сказав їм: «Що ви міркуєте собі, маловіри, що хліба не взяли? ⁹ Чи ще не розумієте і не памƅятаєте про пƅять хлібів на пƅять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? ¹⁰ Ні про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошів ви зібрали? ¹¹ Як же ви не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: ‘Остерігайтеся закваски фарисейської та саддукейської’». ¹² Тоді вони зрозуміли, що Він сказав остерігатися не закваски хлібної, а науки фарисейської і саддукейської. ¹³ Прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус запитав учнів Своїх: «За кого люди вважають Мене, Сина Людського?» ¹⁴ Вони ж відповіли: «Одні за Іоанна Хрестителя, другі за Іллю, інші за Єремію або за одного з пророків». ¹⁵ Він тоді запитав їх: «А ви за кого вважаєте Мене?» ¹⁶ Симон Петро сказав у відповідь: «Ти — Христос, Син Бога Живого». ¹⁷ Тоді Ісус сказав йому у відповідь: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров відкрили тобі це, а Отець Мій Небесний. ¹⁸ І Я скажу тобі: Ти — Петро, і на скелі цій побудую Я Церкву Мою, і сили смерті не переможуть її. ¹⁹ І дам тобі ключі до Царства Небесного: і що звƅяжеш на землі, буде звƅязане на небі, і що розвƅяжеш на землі, буде розвƅязане на небі». ²⁰ Тоді наказав учням Своїм, щоб нікому не казали, що Він — Христос. ²¹ З того часу Ісус почав виявляти учням Своїм, що Йому належить іти в Єрусалим і багато потерпіти від старійшин і первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і третього дня воскреснути. ²² І Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому, кажучи: «Господи, пожалій Себе, нехай не буде цього з Тобою!» ²³ Він же, обернувшись, сказав Петрові: «Відійди від Мене, сатано! Ти є камінь спотикання для Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське!» ²⁴ Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною. ²⁵ Бо хто хоче життя своє спасти, той погубить його, а хто погубить життя ради Мене, той збереже Його. ²⁶ Яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Що може дати людина взамін за душу свою? ²⁷ Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному по ділах його. ²⁸ По правді кажу вам: є декотрі з присутніх тут, що не скуштують смерті, поки не побачать Сина Людського, Який вступає у Царство Своє».

Chapter 17

¹ А через шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоанна, брата його, і вивів їх на високу гору, ² і преобразився перед ними: і лице Його засяяло, як сонце, а одежа стала біла, як світло. ³ І ось зƅявились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. ⁴ І Петро сказав при цьому Ісусові: «Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсееві, один Іллі». ⁵ Коли він ще говорив, ясна хмара осінила їх; і ось голос з хмари промовив: «Цей є Син Мій Улюблений, Котрого Я вподобав. Його слухайте!» ⁶ Почувши це, учні припали лицем до землі, бо дуже налякалися. ⁷ Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: «Встаньте і не бійтесь!» ⁸ Підвівши очі свої, вони нікого не побачили, крім одного Ісуса. ⁹ І коли сходили з гори, Ісус наказував їм, кажучи: «Нікому не оповідайте про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих!» ¹⁰ І учні Його запитали Його: «Чому книжники кажуть, що Ілля має прийти першим?» ¹¹ Ісус сказав їм у відповідь: «Ілля дійсно прийде першим і приготує все. ¹² Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, та не пізнали його, а повелись з ним, як хотіли. Так і Син Людський постраждає від них». ¹³ Тоді учні зрозуміли, що Він говорив про Іоанна Хрестителя. ¹⁴ Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Ісуса чоловік і впав на коліна перед Ним, кажучи: ¹⁵ «Господи, змилуйся над. сином моїм, він сновида і тяжко мучиться, бо часто кидається у вогонь чи у воду. ¹⁶ Я приводив його до учнів Твоїх, та вони не могли зцілити його». ¹⁷ Ісус сказав у відповідь: «О роде невірний і розбещений, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене сюди!» ¹⁸ І Ісус погрозив йому, і демон вийшов з нього, і хлопець одужав у ту хвилину. ¹⁹ Тоді учні підійшли до Ісуса і на самоті запитали: «Чому ми не могли вигнати демона? ²⁰ Ісус відповів їм:ƅ«Через невірƅя ваше. Бо правду кажу вам: коли ви будете мати віру, як зерно гірчине і скажете горі цій: ‘Перейди звідси туди’, то вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас. ²¹ Цей рід демонів виганяється тільки молитвою і постом» ²² Коли вони перебували в Галілеї, Ісус сказав їм: «Син Людський буде виданий в руки людські, ²³ і вбƅють Його, та третього дня Він воскресне». І вони дуже засумували: ²⁴ Коли вони прийшли в Капернаум, то підійшли до Петра ті, що збирають податок на храм, запитавши: «Чи Учитель ваш не дасть податкової дидрахми?» ²⁵ Він сказав: «Так». І як Петро ввійшов у дім, щоб повідомити про це Ісуса, то Ісус випередив його, запитавши: «Як тобі здається, Симоне: з кого царі земні беруть мито або податок, зі своїх синів чи з чужих?» ²⁶ Петро відповів Йому: «З чужих», Ісус сказав йому: «Тоді сини є звільнені від податку. ²⁷ Але, щоб нам не образити їх, піди до моря, закинь вудку, і першій рибі, яка піймається, відкрийрот, і ти знайдеш статир; візьми його і віддай їм за Мене і за себе».

Chapter 18

¹ В той час учні підійшли до Ісуса, питаючи: «Хто більший у Царстві Небеснім?» ² Ісус покликав дитину, поставив її посеред них ³ і сказав: «По правді кажу вам: якщо не навернетесь і не станете, як діти, не увійдете в Царство Небесне. ⁴ Отже, хто упокорюється, як ця дитина, той є найбільший у Царстві Небеснім. ⁵ І хто приймає одну дитину в імƅя Моє, той Мене приймає. ⁶ А хто спокусить одного з малих цих, котрі вірують у Мене, такому краще було б, коли б млинове жорно повісили йому на шию і втопили його в глибині морській. ⁷ Горе світові від спокус до творення зла, бо треба прийти спокусам; горе тій людині, через котру спокуси приходять. ⁸ Якщо ж рука твоя або нога твоя спокушає тебе, — відітни її і відкинь від себе: краще тобі увійти в небо без руки або без ноги, ніж з двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний. ⁹ І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і відкинь від себе: краще тобі з одним оком жити в небі, ніж з двома очима бути вкинутим у пекло. ¹⁰ Глядіть, щоб не погордували ні одним з малих цих, бо кажу вам, що ангели їхні на небі завжди мають доступ до Отця Мого Небесного. ¹¹ Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і спасти загублене. ¹² Як вам здається: коли б у кого було сто овець, а одна з них заблудилася, то чи не залишить він девƅяносто девƅять в горах і не піде шукати заблудлої? ¹³ І, коли вдасться йому знайти її, то, по правді кажу вам, що радіє нею більше, ніж девƅяносто девƅятьма, які не заблудилися. ¹⁴ Так само не хоче Отець ваш Небесний, щоб навіть загинув один з малих цих. ¹⁵ Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і докори йому сам на сам! Коли послухає тебе, то придбав ти брата твого. ¹⁶ Коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох, або трьох свідків підтвердилось всяке слово. ¹⁷ Коли ж не послухає їх, скажи церкві. А коли і церкви не послухає, то хай буде він тобі, як язичник і митник. ¹⁸ По правді кажу вам: те, що ви звƅяжете на землі, те буде звƅязане і на небі; і те, що розвƅяжете на землі, те буде розвƅязане і на небі. ¹⁹ Знов кажу Я вам, що коли двоє з вас погодяться на землі просити про будь-що, то чого б не попросили, буде вам дано від Отця Мого-Небесного. ²⁰ Бо де двоє.або троє зібрані в імƅя Моє,, там Я посеред них». ²¹ Тоді Петро підійшов до Нього і запитав: «Господи, скільки разів прощати братові моєму, коли згрішить проти мене? Чи до семи разів?» ²² Ісус відповів йому: «Не кажу тобі: до семи разів, а до семидесяти разів по сім. ²³ Тому Царство Небесне подібне до царя, котрий, захотів звести рахунки зі слугами своїми. ²⁴ І коли він почав обраховувати, привели йому одного, котрий був винен йому десять тисяч талантів. ²⁵ А як він не мав чим виплатити, то господар звелів продати його в рабство, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, щоб виплатити борг. ²⁶ Трді слуга той впав і, вклонившись цареві, благав: ‘Пане, прошу потерпи ще трохи, все тобі віддам!’ ²⁷ І,цар слуги того змилосердився, відпустив його і простив -йому борг його. ²⁸ Слуга ж той вийшов і знайшов одного з товаришів своїх, котрий винен був йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив, кажучи: ‘Віддай мені, що винен!’. ²⁹ Тоді товариш його впав йому до ніг його, благав його і говорив: ‘Потерпи ще трохи, і я все віддам тобі!’ ³⁰ Але той не захотів, а пішов і посадив його у вƅязницю, поки він не віддасть борг. ³¹ Коли товариші його побачили, що сталось, дуже зажурилися і пішли та й розповіли цареві все, що сталося. ³² Тоді цар покликав його до себе і сказав йому: ‘Злий слуго, весь борг той я простив тобі, бо благав ти мене. ³³ Чи не належало б тобі помилувати.трвариша твого, як і я помилував тебе? ³⁴ І, розгнівавшись, цар віддав його катам, доки не віддасть борг йому. ³⁵ Так і Отець Мій Небесний зробить з вами, якщо не простить кожен з вас щиро братові своєму провин його»

Chapter 19

¹ Іколи Ісус скінчив промову цю, то вийшов з Талілеї і прийшов в околиці Іудейські, за Йорданом. ² І багато народу пішло за Ним, і Він зціляв їх там. ³ І підійшли до Нього фарисеї і, випробовуючи Його, запитали Його: «Чи законно чоловікові розводитися з-жінкою з будь-якої причини?» ⁴ Він сказав їм у відповідь: «Чи не читали ви, що Бог з самого початку чоловіком і жінкою створив їх?» ⁵ І сказав: «Тому залишить чоловік батька і матір і зƅєднається з жінкою своєю, і будуть вони обоє одним тілом. ⁶ Тому вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог зƅєднав, чоловік нехай не розлучає!» ⁷ Вони ж говорять Йому: «Чому ж Мойсей казав, що можна чоловікові розводитися з жінкою, лише давши їй розвідного листа?» ⁸ Він відповів їм: «Мойсей, по жорстокості сердець ваших, дозволив вам розводитися з жінками вашими; спочатку не було так. ⁹ А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб; хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб». ¹⁰ Учні Його кажуть Йому: «Коли такий обовƅязок чоловіка до жінки, то краще не женитися». ¹¹ Він же відповів їм: «Не всі можуть збагнути сказане слово, але тільки ті, кому було дано. ¹² Бо є скопці, які ще з утроби матері родились такими; і є скопці, яких люди оскопили, і є скопці, які зробили самі себе скопцями ради Царства Небесного. Хто може збагнути, що Я кажу, нехай збагне». ¹³ Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав руки на них і помолився; учні ж забороняли їм. ¹⁴ Та Ісус сказав: «Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне». ¹⁵ І, поклавши на них руки, поблагословив їх і пішов звідтіля. ¹⁶ І ось один чоловік підійшов до Нього і сказав: «Учителю благий, що доброго повинен я чинити, щоб мати життя вічне?» ¹⁷ Він же відповів йому: «Чому називаєш Мене благим? Ніхто не є благий, а тільки один Бог. Коли бажаєш мати життя вічне, виконуй заповіді.» ¹⁸ Він питає Його: «Які?» А Ісус відповів: «Не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не свідчи фальшиво; ¹⁹ поважай твого батька і твою матір; і люби ближнього твого, як самого себе». ²⁰ Молодий чоловік відповідає Йому: «Все це зберіг я змалку. Чого ще бракує мені?» ²¹ Ісус сказав йому: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай маєток свій і роздай убогим; і ти будеш мати скарб на небі; і тоді приходь та йди слідом за Мною». ²² Коли ж молодий чоловік почув сказане, то відійшов засмучений, тому що в нього був великий маєток. ²³ Ісус же сказав учням Своїм: «По правді кажу вам, що важко багатому ввійти в Царство Небесне. ²⁴ І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь голчине вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже». ²⁵ Почувши це, учні Його дуже здивувались і запитали: «Так хто ж може спастись?» ²⁶ А Ісус, поглянув і сказав: Людям це неможливе, Богові ж все можливе». ²⁷ Тоді Петро сказав у відповідь: «Ось ми залишили все та й пішли слідом за Тобою; що ж буде нам?» ²⁸ Ісус сказав їм: «По правді кажу вам, що ви, котрі пішли за Мною, при відновленні всього, як Син Людський засяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять племен Ізраїлевих. ²⁹ І кожен, хто залишить доми або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або поля, ради імені Мого, одержить набагато більше і вспадкуе життя вічне. ³⁰ І багато перших будуть останніми, а останні — першими.

Chapter 20

¹ Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, котрий вийшов рано-вранці найняти робітників у виноградник свій. ² І, згодившись з робітниками по динарію за день, послав їх у виноградник свій. ³ Вийшовши близько третьої години, він побачив інших, що стояли на ринку без праці. ⁴ І їм сказав: ‘Ідіть і ви у виноградник мій, і що буде належати, дам вам’. Вони пішли б. ⁵ І знов він вийшов близько шостої і девƅятої години, і вчинив так само. ⁶ І коло години одинадцятої, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: ‘Чого стоїте тут цілий день без діла?’ ⁷ Вони кажуть Йому: ‘Ніхто не найняв нас’. Він говорить їм: ‘Ідіть і ви у виноградник мій, і що буде вам належати, одержите’. ⁸ Коли ж настав вечір, каже господар виноградинка управителеві своєму: ‘Поклич робітників і дай їм заробітну плату, почавши з останніх до перших. ⁹ І ті, що працювали з одинадцятої години, одержали по динарію. ¹⁰ Ті ж, що прийшли першими, думали, що вони одержать більше, але одержали і вони по динарію. ¹¹ І, взявши.гроші, вони нарікали на господаря, ¹² говорячи: ‘Ці останні працювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перенесли тягар дня і спеку’. ¹³ Він же сказав у відповідь одному з них: ‘Друже, я не кривджу тебе; чи не за динарія ти домовився працювати? ¹⁴ Візьми своє і йди; я ж хочу дати й останньому, те що й тобі. ¹⁵ Хіба ж я не маю права розпоряджатися своїм майном, як хочу? Чи тому заздрісне око твоє, що я є щедрий? ‘ ¹⁶ Так будуть останні першими, а перші — останніми, бо багато покликаних, а мало вибраних». ¹⁷ І, йдучи в Єрусалим, Ісус дорогою відкликав дванадцять учнів і сказав їм: ¹⁸ «Ось ми входимо в Єрусалим, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть; ¹⁹ і видадуть Його язичникам на наругу, катування і розпƅяття, та третього дня Він воскресне». ²⁰ Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми, кланяючись і прохаючи послуг у Нього. ²¹ Він же запитав її: «Чого ти хочеш?» Вона відповіла Йому: «Скажи, щоб ці два сини мої сіли в Царстві Твоїм один праворуч, а другий ліворуч Тебе». ²² Ісус сказав у відповідь: «Не знаєте, що просите. Чи можете ви пити чашу, яку Я пити буду, і хреститись хрещенням, яким Я хреститись буду?» Вони кажуть Йому: «Можемо!» ²³ І говорить Ісус їм: «Чашу Мою ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститись, але дати сісти в Мене по правиці чи по лівиці, не залежить від Мене, бо місця є приготовлені для тих, кого вибрав Отець Мій». ²⁴ І, почувши це, десятеро учнів, обурилися на двох братів. ²⁵ Ісус же, покликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі управляють ними. ²⁶ Але не так має бути між вами: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. ²⁷ І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам слугою. ²⁸ Так і Син Людський не прийшов, щоб Йому служили, а щоб служити і віддати душу Свою для викуплення багатьох». ²⁹ І як вони виходили з Єрихону,.багато народу йшло за Ним. ³⁰ І ось двоє сліпих, котрі сиділи при дорозі, почувши, що Ісус проходить мимо, почали кричати: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!» ³¹ Та народ докоряв їм, щоб мовчали, а вони ще голосніше почали кричати: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!» ³² Ісус, зупинившись, покликав їх і запитав: «Чого ви хочете від Мене?» ³³ Вони говорять Йому: «Господи, щоб відкрились очі наші!» ³⁴ Ісус змилосердився, доторкнувся очей їхніх, і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

Chapter 21

¹ А коли вони наблизились до Єрусалиму, то прийшли у Віффагію, коло гори Оливної, тоді Ісус послав двох учнів, ² сказавши їм: «Ідіть в село, яке перед вами, і ви зразу знайдете ослицю привƅязану і молодого осла з нею; відвƅяжіть і приведіть до Мене. ³ І як хто скаже вам що-небудь, скажіть, що вони потрібні Господеві, але Він незабаром поверне їх назад». ⁴ Все це сталось, щоб справдилося сказане пророком, котрий сказав: ⁵ «Скажіть дочці Сіону: ‘Ось Цар твій іде до тебе, лагідний, сидячи на молодому ослі.’». ⁶ Учні пішли і вчинили так, як звелів їм Ісус. ⁷ І привели ослицю і молодого осла, і поклали на них одежу свою, і Він сів на них. ⁸ І багато людей простеляли одежу свою по дорозі, а інші ж різали віття з дерев і стелили по дорозі ⁹ А народ, йдучи перед Ним і позаду, вигукував: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в імƅя Господнє! Прославляйте Бога!» ¹⁰ А як Ісус увійшов в Єрусалим, все місто заворушилось, питаючи: «Хто цє?» ¹¹ Народ же казав: «Це Ісус, Пророк з Назарету в Галілеї!» ¹² Ісус, увійшовши у храм Божий, вигнав усіх продавців і покупців з храму, і поперевертав столи грошомінам і ослони продавцям голубів. ¹³ І сказав їм: «Написано: ‘Дім Мій домом молитви назветься’, а ви зробили його вертепом розбійників». ¹⁴ І підходили до Нього в храмі сліпі і криві, і Він зціляв їх. Навіть немовлята прославляють Його ¹⁵ А первосвященики і книжники, бачачи чудеса, які Вій чинив, і дітей, вигукуючих в Храмі: «Осанна Сину Давидовому», обурились, ¹⁶ і вони сказали Йому: «Чуєш, що вони говорять?» Ісус відповів їм: «Так! Хіба ви ніколи не читали в Священному Письмі? Там сказано: “Навіть немовлята будуть прославляти Його!’» ¹⁷ І, залишивши їх, Він пішов з міста у Віфанію і там пробув ніч. ¹⁸ А вранці, повертаючись у місто, він зголоднів; ¹⁹ і, побачивши при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї, та нічого не знайшов на ній, тільки саме листя, і каже до неї: «Нехай ніколи не буде плоду від тебе!» І смоковниця відразу ж всохла. ²⁰ Бачучи це, учні здивувались і говорили: «Як швидко всохла смоковниця!» ²¹ Ісус сказав їм у відповідь: «По правді кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки вчините те, що зі смоковницею, але як і горі цій скажете: ‘Зрушся і кинься в море!’, станеться так. ²² І все, чого ви попросите в молитві з вірою, ви. одержите». ²³ І коли Він увійшов у храм і навчав, підійшли до Нього первосвященики і старійшини і запитали: «Якою владою Ти чиниш це? І хто дав Тобі, таку владу?» ²⁴ Ісус сказав у відповідь: «Запитаю і Я вас про одну річ: і якщо ви Мені дасте відповідь, то і Я вам скажу, якою владою Я це чиню. ²⁵ Хрещення Іоаннове звідки було: з неба чи від людей?» Вони ж стали міркувати собі: «Якщо скажемо: з неба, то Він скаже нам: ‘Чому ж ви не повірили йому?’ ²⁶ А як скажемо: від людей, боїмося народу, бо всі вважають Іоанна за пророка». ²⁷ І сказали у відповідь: «Не знаємо». І Він сказав їм: «І Я вам не скажу, якою владою Я це чиню. ²⁸ А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він підійшов до першого і сказав: ‘Сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму’. ²⁹ Він же сказав у відповідь: ‘Не хочу!’ А після, розкаявшись, пішов. ³⁰ І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: їду, пане!’ Але не пішов. ³¹ Котрий з них виконав волю отця?» Кажуть Йому: «Перший!» Ісус говорить їм: по правді кажу вам, що митники і блудниці випередять вас у Царство Боже. ³² Бо Іоанн прийшов до вас дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митники і блудниці повірили йому; ви ж бачили це, та не розкаялись, щоб повірити йому. ³³ Вислухайте іншу притчу. Був один господар, котрий насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав в кім чавило, побудував башту і, віддавши його виноградарям, відƅїхав в іншу країну. ³⁴ Коли ж наблизилась пора збирання плодів, він послав слуг своїх до виноградарів, одержати плоди свої. ³⁵ Виноградарі, схопивші слуг його, одного побили, іншого вбили, і ще іншого побили камінням. ³⁶ Знову він послав інших слуг, більше ніж перше; і з ними вчинити те саме. ³⁷ Нарешті, він послав до них сина свого, кажучи: ‘Посоромляться сина мого’. ³⁸ Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: ‘Це спадкоемець; ходім, вбƅємо його і зберемо його спадщину’. ³⁹ І, схопивши його, вивели з виноградника І вбили. ⁴⁰ Отже, коли прийде господар виноградинка, що зробить він з цими виноградарями?» ⁴¹ Вони відповіли Йому: «Злочинців жорстоко покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, котрі будуть віддавати йому плоди своєчасно». ⁴² Ісус сказав їм: «Чи ви ніколи не читали в Писанні: “Камінь, який відкинули будівничі, став каменем наріжним’. Це від Господа сталося, і воно є дивне в очах наших? ⁴³ Тому кажу вам: відбереться від вас Царство Боже і дасться народові, який буде приносити плоди Богові. ⁴⁴ І хто впаде на цей камінь, той розібƅється, а на кого він впаде, того роздавить» ⁴⁵ Почувши ці притчі, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них. ⁴⁶ І намагалися схопити Його, та боялись народу, тому що люди вважали Ісуса за пророка.

Chapter 22

¹ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: ² «Царство Небесне подібне до царя, котрий влаштував весілля синові своєму. ³ І послав слуг своїх кликати запрошених на шлюбний обід, але вони не хотіли прийти. ⁴ Знову послав інших слуг, кажучи: скажіть запрошеним: ‘Ось я приготував обід мій; телята і все вгодоване заколене, і все готове; приходьте на шлюбний обід’. ⁵ Та вони злегковажили і розійшлись: хто на поле своє, а хто на торг свій. ⁶ Інші ж, схопивши слуг його, знущались над ними і повбивали їх. ⁷ Цар, почувши про це, розгнівався і, пославши військо своє, знищив убивць тих, і спалив місто їхнє. ⁸ Тоді каже він слугам своїм: ‘Весільний обід готовий, але покликані не були достойні. ⁹ Тому ідіть на роздоріжжя і всіх, кого тільки спіткаєте, кличте на весілля’. ¹⁰ І слуги ті вийшли на дороги, і зібрали всіх, кого спіткали, і злих і добрих. І був весільний зал наповнений людьми. ¹¹ Цар прийшов подивитись на гостей і побачив там чоловіка одягненого не у весільну одежу. ¹² І він запитав його: ‘Друже, як ти ввійшов сюди не у весільній одежі?’ Та він мовчав. ¹³ Тоді цар сказав слугам своїм: ‘Звƅяжіть йому руки і ноги і вкиньте його в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів!’ ¹⁴ Бо багато покликаних, а мало вибраних». ¹⁵ Тоді фарисеї пішли і радились, як би зловити Його на слові. ¹⁶ І посилають до Нього учнів своїх з іродіаиами, кажучи: «Учителю, ми знаєм, що Ти справедливий і навчаєш дороги Божої правдиво і не турбуєшся, щоб догоджати будь-кому, бо не дивишся на особу. ¹⁷ Отож, скажи нам: як Тобі здається? Чи належить давати податок кесареві, чи ні?» ¹⁸ Але Ісус, відчувши лукавство їхнє, сказав: «Чого ви випробовуєте Мене, лицеміри? ¹⁹ Покажіть Мені податкову монету». І принесли Йому динарій. ²⁰ І Він сказав їм: «Чиє це зображення і напис?» ²¹ Кажуть Йому: «Кесаря!» Тоді Він говорить їм: «То ж віддайте кесареві — кесареве, а Богові — Богове!» ²² Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. ²³ У той день, підійшли до Нього саддукеї, які твердять, що нема воскресіння, і запитали Його, ²⁴ кажучи: «Учителю, Мойсей сказав: ‘Коли хто помре, немаючи дітей, то нехай брат його ожениться з жінкою його і відновить наслідників братові своєму’. ²⁵ Було сім братів: перший, оженившись, помер і, немаючи дітей, залишив жінку свою братові своєму. ²⁶ Так само і другий, і третій, аж до сьомого. ²⁷ Після всіх, померла і жінка. ²⁸ Отже, по воскресінні, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її». ²⁹ Ісус сказав їм у відповідь: «Помиляєтесь ви, не знаючи ні Писання, ні сили Божої, ³⁰ бо по воскресінні не женяться і заміж не виходять, але перебувають, як ангели Божі, на небесах. ³¹ А про воскресіння мертвих хіба не читали ви, «казаного вам Богом: ³² ‘Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Він не є Богом мертвих, а живих». ³³ Почувши це, народ дивувався науці його. ³⁴ А фарисеї, почувши, що Він змусив саддукеїв замовкнути, зібралися разом. ³⁵ І один з них, законник, запитав Його, випробовуючи: ³⁶ «Учителю, яка найбільша заповідь в Законі?» ³⁷ Ісус відповів йому: «‘Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм’. ³⁸ Це є перша і найбільша заповідь. ³⁹ Друга ж подібна до неї: ‘Люби ближнього твого, як самого себе’. ⁴⁰ На цих двох заповідях основується весь Закон і пророки». ⁴¹ Коли ж зібрались фарисеї, Ісус запитав їх: Мр. ⁴² «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони вдповіли Йому: «Давидів!» ⁴³ Він сказав їм: «Як же Давид в натхненні називав Його Господом, кажучи: ⁴⁴ ‘Сказав Господь Господеві Моєму: Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх під ноги Тобі’. ⁴⁵ Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?» ⁴⁶ І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто більше не відважувався питати Його.

Chapter 23

¹ Тоді Ісус звернувся до народу і до учнів Своїх, кажучи: ² «На Мойсеевому сидінні сіли книжники і фарисеї. ³ То ж усього, що вони кажуть вам дотримуватись, дотримуйтесь, але не наслідуйте їх, бо вони не роблять того, що вам кажуть робити. ⁴ Вони вƅяжуть важкі тягарі, які тяжко носити, і кладуть їх на плечі людям; самі ж не хочуть і пальцем доторкнутися їх. ⁵ Усе, що вони роблять, роблять на показ. Вони удають святих, носячи на своїх руках маленькі молитовні коробочки з віршами з Священного Письма в середині, і подовжують памƅятні торочки своїх мантій. ⁶ Також вони люблять перші місця на бенкетах, і перші сидіння в синагогах. ⁷ І люблять вітання на ринках, та щоб люди кликали їх: ‘Учителю!’ ⁸ Ви ж не називайтеся вчителями, бо один у вас Учитель — Христос, а ви всі — брати. ⁹ І не називайте нікого отцем на землі, бо один у вас Отець, Котрий на небесах. ¹⁰ І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. ¹¹ Більший між вами, нехай буде вам слугою. ¹² Хто звеличує себе, той буде принижений, а хто принижує себе, той буде підвищений. ¹³ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви самі не входите і бажаючих увійти, не допускаєте! ¹⁴ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдів і лицемірно довго молитесь: за те приймете тим більше осудження. ¹⁵ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море та сушу, щоб придбати одного наверненого, а коли це станеться, робите його сином пекла, вдвоє гіршим від вас. ¹⁶ Горе вам, провідники сліпі, що говорите: “Хто клянеться храмом, то нічого, а коли хто поклянеться золотом храму, то винуватий!’ ¹⁷ Ви, дурні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? ¹⁸ Також, як хто поклянеться жертовником, то нічого, а хто клянеться жертвою, яка е на ньому, то винуватий. ¹⁹ Ви, сліпці! Що більше: жертва чи жертовник, який освячує жертву? ²⁰ Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. ²¹ І хто клянеться храмом, клянеться і Тим, Хто живе в нім. ²² І хто клянеться небом, клянеться престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. ²³ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з мƅяти, кропу і кмину, а залишили найважливіше в Законі: суд, милосердя та віру. Це належить чинити і того не занедбувати. ²⁴ Ви, провідники сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте! ²⁵ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовнішність чаші і блюда, а всередині вони повні здирства та неправди! ²⁶ Фарисею сліпий! Очисть передусім нутро чаші і блюда, а тоді і зверху вони будуть чисті. ²⁷ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь до побілених гробів, які назовні видаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. ²⁸ Так і ви, назовні здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня! ²⁹ Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте памƅятники праведників, ³⁰ і ви говорите: ‘Коли б ми жили в дні батьків наших, то не були б спільниками в крові пророків’. ³¹ Таким чином, ви свідчите самі проти себе, що ви є сини тих, які вбивали пророків. ³² Доповніть же міру зла батьків ваших! ³³ Змії, роде єхидний! Як втечете ви від засудження в пекло? ³⁴ Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників, а ви одних вбƅєте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнатимете їх з міста до міста. ³⁵ Щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіївого, якого ви вбили між храмом і жертовником. ³⁶ По правді кажу вам, що все це спаде на рід цей. ³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчаток своїх під крила, та ви не схотіли. ³⁸ Ось дім ваш залишається для вас пусткою. ³⁹ Кажу бо вам: відтепер ви не будете бачити Мене, поки не скажете: ‘Благословенний є Той, Хто йде в Імƅя Господнє!’»

Chapter 24

¹ І вийшовши, Ісус пішов з храму. А учні Його підійшли, щоб показати Йому будівлі храму. ² Ісус же сказав їм: «Чи бачите все це? По правді кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, щоб не було зруйновано». ³ Коли ж Він сидів на горі Оливній, учні підійшли до Нього на самоті і запитали: «Скажи нам, коли це збудеться? І яка ознака приходу Твого і кінця світу цього?» ⁴ Ісус сказав їм у відповідь: «Бережіться, щоб вас хто не звів, ⁵ бо багато прийдуть під іменем Моїм і будуть говорити: ‘Я Христос’. І зведуть багатьох. ⁶ Також почуєте про війни і про воєнні чутки. Глядіть, не жахайтеся, бо належить усьому тому статися. Та це ще не кінець. ⁷ Бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, мор і землетруси місцями. ⁸ І все це — початок терпінь. ⁹ Тоді будуть видавати вас на муки і вбивати вас; і ви будете ненавиджені всіма народами за імƅя моє. ¹⁰ І тоді багато хто відступить від віри, і будуть один одного видавати, і зненавидять один одного, ¹¹ І появиться багато фальшивих пророків і зведуть багатьох. ¹² І через збільшення беззаконня в багатьох охолоне любов. ¹³ Хто ж витерпить до кінця — спасеться. ¹⁴ І буде проповідуване це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець. ¹⁵ Отож, коли побачите мерзотне спустошення, про яке звіщав пророк Даниїл, стояче на святому місці (читаючий нехай розуміє), ¹⁶ тоді ті, що в Іудеї, нехай втікають у гори; ¹⁷ хто на покрівлі, нехай не сходить, щоб взяти що-небудь з дому свого. ¹⁸ І хто в полі, нехай не вертається взяти одежу свою. ¹⁹ Горе ж вагітним і тим, що годуватимуть грудьми в дні ті! ²⁰ Моліться, щоб не довелося вам утікати зимою чи в суботу. ²¹ Буде тоді велика скорбота, якої не було від початку світу, і якої більше ніколи не буде. ²² І коли б не вкоротились дні ті, не спаслась би жодна людина, але ради вибраних вкоротяться дні ті. ²³ Тоді, як хто скаже вам: ‘Ось тут Христосƅ або: ‘Он там!’, не вірте. ²⁴ Бо зƅявляться лжехристи і лжепророки, і будуть чинити великі ознаки і чудеса, щоб авести, як можна, і вибраних. ²⁵ Ось Я наперед про це сказав вам. ²⁶ Отже, коли скажуть вам: ‘Ось Він в пустині’, — не виходьте; ‘Ось Він у потайних кімнатах’, — не вірте! ²⁷ Бо як блискавка виходить зі сходу і видна буває аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського; ²⁸ бо де буде труп, там зберуться стервƅятники. ²⁹ І зараз, після скорботи днів тих, сонце затьмариться, і місяць не дасть світла свого, і зорі спадуть з неба, і сили небесні захитаються. ³⁰ Тоді зƅявиться ознака Сина Людського на небі, і тоді заголосять всі племена земні і побачать Сина Людського, що йде на хмарах небесних, з силою і славою великою. ³¹ І Він пошле ангелів Своїх з голосною трубою, і вони зберуть вибраних Його з найдальших кутків Землі І Неба. ³² Навчіться прикладу від смоковниці: коли віття її стає вже мƅяке і пускає листя, то знайте, що близько літо. ³³ Так і ви, коли побачите все це, знайте, що Мій прихід близько, при дверях. ³⁴ По правді кажу вам: тоді скінчиться цей світ. ³⁵ Небо і земля зникнуть, але слова Мої віковічні, вони ніколи не зникнуть. Будьмо готові, бо часу кінця світу ніхто не знає ³⁶ Про день же той і годину ніхто не знає ні ангели небесні, ні Син, тільки Отець один. ³⁷ Як було за днів Ноя, так буде в час приходу Сина Людського. ³⁸ Бо як було в дні перед потопом: їли, пили, женились, виходили заміж, аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег, ³⁹ і люди не знали, аж поки не прийшов потоп і знищив усіх, — так буде і в прихід Сина Людського. ⁴⁰ Тоді буде двоє в полі: один візьметься, другий лишиться. ⁴¹ Дві будуть молоти на жорнах: одна візьметься, друга лишиться. ⁴² Отже, пильнуйте, бо не знаєте, котрої години Господь ваш прийде. ⁴³ Та знайте це, що коли б господар дому знав, о котрій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. ⁴⁴ Тому і ви будьте готові, бо в тій годині, в котрій ви не думаєте, прийде Син Людський. ⁴⁵ Хто є вірний і мудрий слуга, якого господар його поставив над слугами своїми, щоб давати їм їжу своєчасно? ⁴⁶ Блаженний той слуга, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. ⁴⁷ По правді кажу вам, що над усім майном своїм він поставить його. ⁴⁸ А якщо слуга буде злий і скаже в серці своїм: “Не скоро прийде господар мій!’ ⁴⁹ та й почне бити товаришів своїх, та їсти і пити з пƅяницями, ⁵⁰ то прийде господар слуги того в день, в який він не сподівається, і в годину, в яку не думає, ⁵¹ та суворо покарає його і визначить йому одну долю з лицемірами: там буде плач і скрегіт зубів.

Chapter 25

¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, котрі, взявши лампи свої, вийшли назустріч женихові. ² Пƅять з них були немудрі, а пƅять — мудрі. ³ Нерозумні, взявши лампи свої, не взяли з собою оливи. ⁴ А мудрі взяли оливи в лампи свої. ⁵ І коли жених забарився, то задрімали всі і поснули. ⁶ А опівночі залунав крик: ‘Ось жених іде, виходьте назустріч йому!’ ⁷ Тоді всі діви встали і підрізали гніт в лампах своїх. ⁸ І немудрі сказали мудрим: ‘Дайте нам вашої оливи, бо лампи наші гаснуть’. ⁹ А мудрі відповіли: Щоб часом не бракувало нам і вам, то підіть краще до продавців і купіть собі’. ¹⁰ І як вони пішли купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на шлюбний бенкет, і зачинено було двері. ¹¹ Після прийшли й другі діви і говорять: ‘Добродію! Добродію! Відчини нам двері!’ ¹² Він же сказав їм у відповідь: ‘По правді кажу вам: не знаю вас!’ ¹³ Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде!. ¹⁴ Знову, Царство Боже можна ілюструвати прикладом, як чоловік один, відƅїжджаючи в чужу країну, покликав слуг своїх і доручив їм майно своє: ¹⁵ одному дав він пƅять талантів, другому два, іншому один, кожному за здібностями його і негайно відƅїхав. ¹⁶ Той, що одержав пƅять талантів, пішов і користувався ними, і придбав інших пƅять талантів. ¹⁷ Так само і той, що одержав два таланти, придбав інших два. ¹⁸ Той, що одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і сховав срібло господаря свого. ¹⁹ По довгому часі вернувся господар слуг тих і зажадав звіту від них. ²⁰ І підійшов той, що взяв пƅять талантів, і він приніс інших пƅять талантів і сказав: ‘Пане, пƅять талантів ти дав мені, ось ще пƅять талантів я придбав на них’. ²¹ Господар його сказав йому: ‘Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим поставлю тебе. Займайся приємним ділом, яке я тобі доручив’. ²² Підійшов також той, що взяв два таланти і сказав: ‘Пане, два таланти ти дав мені, ось інших два таланти я придбав за них’. ²³ Господар його сказав йому: ‘Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому ти був вірний, над великим поставлю тебе. Займайся приємним ділом, яке я тобі доручив’. ²⁴ Підійшов і той, що взяв один талант і сказав: ‘Пане, я знав тебе, що ти чоловік жорстокий; жнеш, де не сіяв і збираєш, де не розсипав. ²⁵ І я побоявся, і пішов та й заховав.талант твій в землю; ось тобі твоє’. ²⁶ Господар його сказав йому у відповідь: ‘Лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав, ²⁷ тому треба було тобі віддати срібло моє міняльникам, і я, вернувшись, одержав би своє з прибутком. ²⁸ Візьміть же від нього талант і дайте тому, що має десять талантів. ²⁹ Бо всякому, хто має, дасться і додасться; хто ж не має, відніметься від нього і те, що має. ³⁰ А негідного слугу вкиньте в темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів’. ³¹ Коли ж прийде Син Людський в славі Своїй, і всі святі ангели з Ним, тоді сяде Він на престолі слави Своєї; ³² і зберуться перед Ним усі народи, і Він відокремить одних від других, як пастир відокремлює овець від козлів; ³³ і поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. ³⁴ Тоді скаже Цар тим, що праворуч Нього: ‘Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготовлене вам від заснування світу. ³⁵ Бо Я голодував, і ви нагодували Мене; знемагав від спраги, і ви напоїли Мене; чужинцем був, і ви прийняли мене; ³⁶ був н нагим, і ви зодягнули Мене; був хворим, і ви піклувалися Мною; у вƅязниці був, і ви відвідали Мене’. ³⁷ Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: ‘Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, спраглим і напоїли? ³⁸ Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли? Або нагим, і одягнули? ³⁹ Коли ми бачили Тебе хворим або у вƅязниці і відвідали Тебе?’ ⁴⁰ І Цар скаже їм у відповідь: ‘По правді кажу вам: так, як ви вчинили це одному з цих братів Моїх менших, то так ви вчинили Мені!’ ⁴¹ Тоді скаже і тим, що ліворуч: ‘Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволу і ангелам його; ⁴² бо Я голодував, і ви не нагодували Мене; знемагав від спраги, і ви не напоїли Мене; ⁴³ був чужинцем, і ви не прийняли Мене; був нагим, і ви не одягнули Мене; був хворим і у вƅязниці, і ви не відвідали Мене’. ⁴⁴ Тоді вони скажуть Йому у відповідь: ‘Господи, коли ми бачили Тебе голодним чи спраглим, чи чужинцем, чи нагим, чи хворим, чи у вƅязниці, і не послужили Тобі?’ ⁴⁵ Тоді Він скаже їм у відповідь: ‘По правді кажу вам: так, як ви не вчинили цього одному з цих менших, то не вчинили Мені!’ ⁴⁶ І підуть ці на муку вічну, а праведники — в життя вічне».

Chapter 26

¹ Коли Ісус скінчив промовляти, то сказав учням Своїм: ² «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розпƅяття». ³ Тоді зібрались первосвященики і книжники, і старійшини народу в домі первосвященика, Кайяфа на Імƅя, ⁴ і радилися, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. ⁵ Але говорили: «Тільки не в свято, щоб не сталось заколоту в народі». ⁶ Коли ж Ісус був у Віфанії, в домі Симона Прокаженого, ⁷ підійшла до Нього жінка з алебастровою пляшечкою мира дорогоцінного, і вилила миро Йому на голову, коли Він сидів. ⁸ Побачивши це, учні його обурилися і сказали: «Навіщо таке марнотратство? ⁹ Бо можна було б продати це миро за велику ціну і роздати гроші вбогим». ¹⁰ Але Ісус, зрозумівши це, сказав їм: «Чого засмучуєте ви жінку? Вона добре діло вчинила Мені. ¹¹ Бо вбогих завжди матимете з собою, а Мене не завжди будете мати. ¹² Виливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на похорон. ¹³ По правді кажу вам: де б не проповідувалось Євангеліє це по всьому світу, сказано буде на згадку про неї і про те, що вона вчинила». ¹⁴ Тоді один з дванадцятьох, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвящеників ¹⁵ і сказав: «Що ви дасте мені, якщо я вам видам Ісуса?» Вони відважили йому тридцять срібняків. ¹⁶ З того часу він шукав відповідної нагоди видати Його. ¹⁷ У перший день Опрісноків, учні підійшли до Ісуса і запитали: «Де накажеш нам приготувати Тобі Паску?» ¹⁸ Він відповів: «Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: ‘Учитель говорить: час Мій близький, в тебе споживу паску з учнями Моїми’». ¹⁹ Учні вчинили, як Ісус звелів їм, і приготували паску. ²⁰ Коли ж настав вечір, Він засів з дванадцятьма учнями; ²¹ і коли вони їли, Він сказав: «По правді кажу вам, що один з вас зрадить Мене» ²² Вони дуже засмутилися, і почали говорити Йому, кожний з них: «Господи, чи не я?» ²³ Він же сказав у відповідь: «Хто опустив зі Мною руку в чашу, той зрадить Мене. ²⁴ Син Людський, зрештою, загине, так як написано про Нього, але горе тій людині, котра Сина Людського видасть. Ліпше було б такій людині не народитися». ²⁵ А Іуда, зрадник Його, запитав: «Чи не я, Вчителю?» Ісус відповів йому: «Ти сказав». ²⁶ Коли вони споживали, Ісус взяв хліб, поблагословив, поламав і, роздаючи учням, сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє». ²⁷ І, взявши чашу, подякував, подав їм і сказав: «Пийте з неї всі, ²⁸ бо це — кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. ²⁹ Кажу вам, що відтепер не буду пити від плоду цього виноградного, аж доки не буду пити з вами знову в Царстві Отця Мого». ³⁰ І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну. ³¹ Тоді Ісус говорить їм: «Всі ви покинете Мене ночі цієї, бо написано: ‘Поражу пастиря, і розбіжаться вівці отари’. ³² А, воскреснувши, Я зустріну вас у Галілеї». ³³ Петро сказав Йому у відповідь: «Хоч би і всі покинули Тебе, я ніколи не покину!» ³⁴ Ісус сказав йому: «По правді кажу тобі: цієї ночі, перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене». ³⁵ Петро говорить Йому: «Хоч би я мав померти з Тобою, я не відречуся від Тебе!» Так сказали і всі учні. ³⁶ Тоді Ісус приходить з ними на місце, яке називається Гефсиманією, і каже учням: «Посидьте тут, поки Я піду і помолюся там». ³⁷ І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати і тужити. ³⁸ Тоді Він говорить їм: «Душа Моя сумує смертельно: залишіться тут і пильнуйте зі Мною». ³⁹ І, відійшовши трохи, впав Він долілиць і молився, кажучи: «Отче Мій, коли це можливо, нехай мине ця чаша Мене! Проте нехай буде воля Твоя, а не Моя!» ⁴⁰ Він повернувся до учнів і, знайшовши їх сплячими, говорить Петрові: «Навіть не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? ⁴¹ Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а тіло немічне». ⁴² Знову, вдруге, Він відійшов і молився, кажучи: «Отче Мій, коли не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити з неї, нехай буде воля Твоя!» ⁴³ І, прийшовши, знову знаходить їх сплячими, бо очі їхні були обважнілі. ⁴⁴ І, залишивши їх, пішов знову і молився втретє, кажучи те саме слово. ⁴⁵ Тоді приходить до учнів Своїх і каже їм: «Ви все ще спите і спочиваєте? Ось настав час, і Син Людський віддається в руки грішників. ⁴⁶ Вставайте, підемо: ось наблизився Зрадник Мій!» ⁴⁷ Коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцяти, приходить, аƅ з ним багато народу з мечами і киями, від первосвящеників і старійшин народних. ⁴⁸ Зрадник же Його дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, то це Він, беріть Його». ⁴⁹ І зараз же підійшов до Ісуса і сказав: «Радій, Учителю». І поцілував Його. ⁵⁰ Ісус сказав йому: «Друже, чого ти прийшов?» Тоді вони приступили, наклали руки на Ісуса і взяли Його. ⁵¹ І ось один з тих, що був з Ісусом, витягнув руку, вихопив меч свій і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо. ⁵² Тоді Ісус сказав йому: «Вклади меч твій назад до піхви; бо всі, що беруться за меч, від- меча і загинуть! ⁵³ Чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він прислав би Мені більше ніж дванадцять легіонів ангелів? ⁵⁴ Як же тоді збудеться Писання, яке говорить, що так повинно статися?» ⁵⁵ В той час Ісус сказав до народу:ƅ«Немов на розбійника вийшли ви з мечами і киями взяти Мене; кожний день Я сидів з вами в храмі, навчаючи вас, і ви не затримали Мене. ⁵⁶ Це ж все сталося, щоб збулося Писання пророків». Тоді всі учні за¬лишили Його і повтікали. ⁵⁷ Ті ж, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини, ⁵⁸ Петро йшов слідом за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши в двір, сів зі слугами, щоб побачити чим воно скінчиться. ⁵⁹ Первосвященики і старійшини та весь синедріон шукали фальшивих свідчень на Ісуса, щоб засудити Його на смерть. ⁶⁰ І не знаходили, хоч багато фальшивих свідків приходило. Але, нарешті, прийшли два ⁶¹ і сказали: «Він казав: ‘Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати Його’». ⁶² Первосвященик встав і сказав Йому: «Нічого не відповідаєш? Чи Ти говорив таке?» ⁶³ Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: «Заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?» ⁶⁴ Ісус каже йому: «Ти сказав; навіть скажу вам: у майбутньому ви побачите Сина Людського сидячого по правиці Божій і грядущого на хмарах небесних». ⁶⁵ Тоді первосвященик роздер одежу свою і сказав: «Він богохульствує! Навіщо нам ще свідків? Ось, тепер ви чули богохульство Його! ⁶⁶ Яке ваше рішення?» Вони ж кричали у відповідь: «Смерть! Смерть!» ⁶⁷ Тоді плювали Йому в лице і били Його по щоках, інші ж били Його киями ⁶⁸ і казали: «Пророкуй нам, Христе, хто вдарив Тебе?» ⁶⁹ Петро ж сидів на подвірƅї. І підійшла одна служниця і сказала: «І ти був з Ісусом Галілеянином». ⁷⁰ Але він відрікся перед усіма і сказав: «Не знаю, що ти говориш». ⁷¹ Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і каже присутнім там: «Цей був з Ісусом Назарянином». ⁷² Він знов відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка. ⁷³ Трохи згодом, підійшли ті, що стояли там і сказали Петрові: «Справді, і ти з них, бо мова твоя виявляє тебе». ⁷⁴ Тоді він став клястися та божитися, що не знає Цього Чоловіка. І зараз же заспівав півень. ⁷⁵ І Петро згадав слово сказане йому Ісусом: «Перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене». І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

Chapter 27

¹ Коли ж настав ранок, всі первосвященики і старійшини народу зібрали нараду проти Ісуса, щоб видати Його на смерть. ² І, звƅязавши Його, повели і видали Його Понтію Пілатові, Римському правителеві. ³ Тоді Іуда, котрий видав Його, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібняків первосвященикам і старійшинам. ⁴ Та й сказав: «Згрішив я, видавши невинного Чоловіка». Вони ж сказали йому: «Що нам до того? Дивись сам». ⁵ І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов та й повісився. ⁶ Первосвященики, взявши срібняки, сказали: «Не дозволено класти їх у скарбницю церковну, бо це ціна крові». ⁷ І, порадившись, купили за них поле в гончаря, щоб ховати на ньому чужинців, які вмирають в Єрусалимі. ⁸ Тому і називається поле те «Полем крові» і по цей день. ⁹ Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: «І вони взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля, ¹⁰ і дали за поле гончареве, як приказав мені Господь». ¹¹ Ісус же став перед правителем. І правитель запитав Його: «Ти Цар Іудейський?» Ісус сказав йому: «Ти сказав!» ¹² Коли ж первосвященики і старійшини обвинувачували Його, Він нічого не відповідав. ¹³ Тоді Пілат каже Йому: «Не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?» ¹⁴ І Він не відповів йому ні на одне слово, так що правитель був дуже здивований. ¹⁵ На свято правитель мав звичай відпускати народові одного вƅязня, якого вони хотіли. ¹⁶ Був тоді в них відомий, вƅязень, котрий звався Варавва. ¹⁷ І коли вони зібрались, то сказав їм Пілат: «Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, Котрий називається Христом?» ¹⁸ Бо знав, що Його видали через заздрість. ¹⁹ І коли він сидів на судилищі, дружина його послала сказати йому: «Не чини нічого Праведникові цьому, бо сьогодні у сні я багато терпіла за Нього». ²⁰ Але первосвященики і старійшини намовили народ, щоб випросили Варавву, а Ісуса видали на смерть. ²¹ Тоді правитель запитав їх: «Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам?» Вони відповіли: «Варавву». ²² Пілат говорить їм: «Що ж я зроблю з Ісусом, Котрий зветься Христом?» Кажуть йому всі: «Хай буде розпƅятий!» ²³ Правитель сказав: «Яке ж зло Він вчинив?» Та вони ще сильніше кричали: «Хай буде розпƅятий!» ²⁴ Пілат, бачучи, що ніщо не допомагає, а неспокій збільшується, взяв води, вмив руки перед народом і сказав: «Невинний я в крові Праведника цього, ось дивіться!» ²⁵ І, відповідаючи, весь народ сказав: «Кров Його на нас і на дітях наших!» ²⁶ Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав на розпƅяття. ²⁷ Тоді воїни правителя, взявши Ісуса в Преторію, зібрали навколо Нього весь відділ. ²⁸ І, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю. ²⁹ І, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, і дали Йому тростину в праву руку; і, стаючи перед Ним на коліна, насміхалися над Ним і казали: «Радій, Царю Іудейський!» ³⁰ І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові. ³¹ А коли назнущалися над Ним, зняли з Нього багряницю, зодягнули Його в одежу Його і повели Його на розпƅяття. ³² Виходячи, вони зустріли одного кірінеянина, Симон на імƅя, і цього змусили нести хрест Його. ³³ І, прийшовши на місце, яке називається Голгофа, що значить: Череповище, ³⁴ дали Ісусові пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, він не схотів пити. ³⁵ Розпƅявши Ісуса, вони розділили одежу Його, кидаючи жереб. ³⁶ І, посідавши, стерегли Його там. ³⁷ І прибили над головою Його напис, визначаючий провину Його: Цей є Ісус, Цар Іудейський. ³⁸ Тоді було розпƅято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. ³⁹ А ті, що проходили мимо, лихословили Його, киваючи головами своїми, ⁴⁰ та говорили: «Ти, що храм руйнуєш і за три дні будуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста!» ⁴¹ Так само і первосвященики з книжниками і старійшинами, насміхаючись, говорили: ⁴² «Він інших спасав, а Себе Самого не може спасти! Якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми повіримо в Нього! ⁴³ Він покладав надію на Бога, нехай тепер Бог визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він го-ворив: ‘Я — Син Божий!’» ⁴⁴ Також і розбійники, розпƅяті з Ним, насміхалися з Нього. ⁴⁵ Від шостої ж години темрява була по всій землі, аж до години девƅятої. ⁴⁶ А близько девƅятої години, Ісус скрикнув сильним голосом: «Елі, Елі, лама савахтані?» Тобто: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти залишив Мене?» ⁴⁷ Деякі з тих, що стояли там, почувши це, казали: ‘Він кличе Іллю’. ⁴⁸ І зараз же один з них підбіг, взяв губку, намочив її в оцті, настромив на тростину і подав Йому пити. ⁴⁹ А інші говорили: «Чекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!» ⁵⁰ Ісус знов, скрикнувши сильним голосом, віддав дух. ⁵¹ І ось завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху додолу, і земля затряслася, і скелі розкололись. ⁵² І гроби повідчинялись, багато тіл померлих святих воскресли ⁵³ і, вийшовши з гробів по воскресінні Його, увійшли в святе місто і зƅявились багатьом. ⁵⁴ А сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус та те, що сталося, налякались дуже і говорили: «Істинно Він був Син Божий!» ⁵⁵ Було там багато жінок, які дивилися здалеку, вони прийшли з Ісусом з Галілеї і служили Йому. ⁵⁶ Між ними була Марія Магдалина і Марія, мати Якова і Йосифа, і мати синів Зеведеєвих. ⁵⁷ Коли настав вечів, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, Йосиф на імƅя, котрий також вчився в Ісуса. ⁵⁸ Він прийшов до Пілата і просив дозволу похоронити тіло Ісусове. Тоді Пілат наказав віддати тіло. ⁵⁹ І Йосиф взяв тіло, обгорнув його в чисте полотно ⁶⁰ і поклав Його в новому своєму гробі, якого висік він у скелі. Привалив до дверей великий камінь і відійшов. ⁶¹ Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, котрі сиділи навпроти гробу. ⁶² Наступного дня, після пƅятниці, зібрались первосвященики та фарисеї до Пілата ⁶³ і сказали: «Пане, ми пригадали, що обманщик той, як ще був живий, сказав: ‘По трьох днях воскресну!’. ⁶⁴ То ж, накажи стерегти гріб до третього дня, щоб учні Його не прийшли вночі і не викрали Його, сказавши народові: ‘Він воскрес з мертвих’. І буде останній обман гірший першого». ⁶⁵ Пілат сказав їм: «Маєте сторожу, підіть і охороняйте, як знаєте». ⁶⁶ Вони пішли й поставили біля гробу сторожу і приклали до каменя печать.

Chapter 28

¹ Як минула субота, на світанку першого дня в тижні, прийшла Марія Магдалина і друга Марія побачити гріб. ² І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній зійшов з неба, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. ³ Зовнішній вигляд його був, як блискавка, і одежа — біла, як сніг. ⁴ І зі страху перед ним, сторожа затремтіла і стала, як мертва. ⁵ І ангел, озвавшись, сказав жінкам: «Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розпƅятого. ⁶ Нема Його тут: Він воскрес, так як Він сказав. Ідіть, подивіться на місце, де Господь лежав. ⁷ Ідіть же скоріше і скажіть учням Його, що Він воскрес з мертвих, і Він зустріне вас в Галілеї — там Його побачите. Ось це моє повідомлення для них». ⁸ І, вийшовши поспішно з гробниці, вони зі страхом і радістю побігли сповістити учнів Його. ⁹ Коли ж вони йшли сповіщати учнів Його, раптом Ісус зустрів їх і сказав: «Радійте! Вони ж підійшли, обняли ноги Його і поклонились Йому. ¹⁰ Тоді Ісус сказав їм: «Не бійтеся! Підіть і сповістіть братів Моїх, щоб ішли в Галілею, і там вони побачать Мене». ¹¹ І як вони йшли, деякі з сторожі прийшли в місто і сповістили первосвящеників про все, що сталося. ¹² Вони ж, зібравшись зі старійшинами, порадилися і дали багато грошей воїнам, ¹³ сказавши їм: «Кажіть, що учні Його прийшли вночі і вкрали Його, коли ми спали. ¹⁴ А як правитель почує про це, ми переконаємо його і визволимо вас від неприємностей». ¹⁵ Вони ж, взявши гроші, зробили, як їх навчено. І слово це рознеслося між іудеями, аж до цього дня. ¹⁶ А одинадцять учнів пішли в Галілею, на гору, куди Ісус звелів їм, ¹⁷ і, побачивши Його, поклонились Йому, а дехто вагався. ¹⁸ А Ісус підійшов до них і сказав: «Дана Мені повна влада на небі і на землі: ¹⁹ То ж ідіть і навчайте всі народи, хрестячи в імƅя Отця, і Сина, і Святого Духа, ²⁰ навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я буду з вами повсякденно, аж до кінця світу цього! Амінь».