2 коринтян

Chapter 1

¹ Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і брат Тимофій, до церкви Божої в Корінфі, з усіма святими по всій Ахаії: ² благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! ³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої втіхи, ⁴ Який втішає нас в усякій скорботі, щоб і ми могли втішати, перебуваючих в усякій скорботі, тією втіхою, якою Бог утішає нас самих. ⁵ Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу. ⁶ Чи терпимо скорботи, то це для вашої втіхи та спасіння; що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які і ми терпимо. ⁷ І надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні. ⁸ Ми не хочемо, брати, щоб ви не знали про скорботу нашу, яка трапилась нам в Асії, де ми були обтяжені понад міру і понад силу, так що ми не надіялися залишитися в живих. ⁹ Та самі ми мали в собі присуд до смерті, щоб ми не надіялися на себе самих, а на Бога, Який воскрешає мертвих; ¹⁰ Який врятував нас від такої близької смерті, і визволяє, і на Якого ми надіємось, що і ще визволить; ¹¹ при сприянні і вашої молитви за нас, для того, щоб багато хто дякував за нас, за дароване нам по молитвах багатьох. ¹² Бо похвала наша — це свідчення совісті нашої, що в святості і чистоті Божій, не в тілесній мудрості, а в благодаті Божій, жили в цьому світі, а особливо між вами. ¹³ Іншого ж вам ми не пишемо, тільки те, що ви читаєте і розумієте, і надіюся, що зрозумієте до кінця, ¹⁴ як ви і зрозуміли вже частково, що ми будемо вашою похвалою, як і ви нашою, в день Господа Ісуса Христа. ¹⁵ І з цією певністю я хотів прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать, ¹⁶ а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви провели б мене в Іудею. ¹⁷ Маючи такий намір, хіба я зробив це легковажно? Або те, що я роблю, за тілом роблю, щоб було в мене одночасно: «так, так» і «ні, ні»’. ¹⁸ Але вірний Бог, що наше слово до вас не було то «так», то «ні». ¹⁹ Бо Син Божий Ісус Христос. Якого ми проповідували вам, я, Сільван і Тимофій, не був «так» і «ні», але в Ньому було «так». ²⁰ Усі обітниці Божі в Ньому «так»: і в Ньому «Амінь» на славу Божу через нас. ²¹ А Той, Хто нас з вами утверджує в Христі і Який помазав нас, є Бог, ²² Він і поклав на нас свою печать і дав завдаток Духа в серця наші. ²³ Нехай Бог буде моїм свідком, що, жаліючи вас, я не прийшов дотепер в Корінф; ²⁴ не тому, що ніби ми беремо владу над вірою вашою, але ми сприяємо радості вашій, тому що вірою ви стоїте.

Chapter 2

¹ Отже, я вирішив сам у собі, щоб не прийти знову до вас у смутку. ² Коли я засмучую вас, то хто потішить мене, як не той, хто засмучений мною? ³ І я писав вам те саме, щоб коли я прийду, я не мав смутку від тих, за яких я мав би радіти, маючи певність за вас усіх, що моя радість — радість для всіх вас. ⁴ Від великої скорботи і туги серця я писав вам з рясними сльозами не для того, щоб вас засмутити, а щоб ви пізнали любов, яку без міри я маю до вас. ⁵ Коли ж хто і засмутив, то засмутив не мене, а частково, — щоб не сказати багато, — і всіх вас. ⁶ Для такого досить цього покарання від багатьох, ⁷ так що краще вам йому простити і втішити, щоб не поглинув Нього надмірний смуток. ⁸ Тому прошу вас: виявіть до нього любов. ⁹ Бо я для того й писав вам, щоб випробувати вас, чи в усьому ви слухняні. ¹⁰ А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового, ¹¹ щоб сатана не заподіяв нам шкоди, бо нам відомі його наміри! ¹² Коли ж я прийшов у Троаду проповідувати Євангеліє Христове, де двері були відчинені мені Господом, ¹³ я не мав спокою духу моєму, бо не знайшов там Тита, брата мого, але попрощавшись з ними, я пішов у Македонію. ¹⁴ Але подяка Богові, Котрий постійно дає нам перемогу в Христі, і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас на всякому місці. ¹⁵ Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються, і гинуть. ¹⁶ Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворний на життя. І хто здатний до цього. ¹⁷ Бо ми не пошкоджуємо Слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі.

Chapter 3

¹ Невже нам знову знайомитися з вами! Чи ми потребуємо, як дехто, поручальних листів до вас, або від вас? ² Ви — наш лист, написаний у серцях наших, якого пізнають і читають усі люди. ³ Ви показуєте собою, що ви є лист Христів, через служіння наше, написаний не чорнилом, а Духом Бога живого, не на скрижалях камінних, а на тілесних скрижалях серця. ⁴ Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа; ⁵ не тому, що ми здібні були щось самі від себе думати, але здібність наша від Бога. ⁶ І Він дав нам спроможність бути служителями Нового Завіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє. ⁷ Якщо ж служіння смертоносним буквам, накреслене на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитись на обличчя Мойсеєве в наслідок минущої слави обличчя його, — ⁸ то чи не значно славнішим має бути служіння духа? ⁹ Бо коли служіння осудження славне, то тим більше рясніє славою служіння оправдання. ¹⁰ Та прославлене навіть не є славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного. ¹¹ Коли минаюче славне, тим славніше перебуваюче. ¹² Отже, маючи таку надію, ми діємо з великою сміливістю, ¹³ а не так, як Мойсей, що покривав лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець минаючого. ¹⁴ Але їхній розум засліпився, бо і по цей день покривало залишається незнятим під час читання Старого Завіту, тому що воно знімається Христом. ¹⁵ І по цей день, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці, ¹⁶ але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається. ¹⁷ Господь є Дух, а де Дух Господній, там свобода. ¹⁸ Ми ж усі з відкритим лицем, відображаємо як у дзеркалі славу Господню, переображуємося в Його ж образ від слави в славу, згідно з діянням Господнього Духа.

Chapter 4

¹ Ось тому, маючи це служіння по милості Божій, ми не сумуємо, ² але, відкинувши приховані соромні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе сумлінню кожного чоловіка перед Богом. ³ Якщо ж і закрите благовіствування наше, то закрите для тих, що гинуть; ⁴ для невіруючих, яким бог світу цього осліпив розум, щоб не засяяло їм світло благовістя про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого. ⁵ Бо ми не себе проповідуємо, а Ісуса Христа, Господа, а ми раби ваші ради Ісуса. ⁶ Бог, Який повелів, щоб з темряви засяяло світло, освітив серця наші, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа. ⁷ Але скарб цей ми носимо в глиняних посудинах, щоб велич сили приписувалася Богові, а не нам. ⁸ Тиснуть нас з усіх сторін, але ми не в тісноті; ми в трудних обставинах, але не впадаємо в розпач; ⁹ переслідувані, але ми не залишені; повалені, та не гинемо. ¹⁰ Завжди носимо в нашому тілі мертвість Ісусову, щоб і життя Ісусове виявилося в тілі нашому. ¹¹ Бо ми живі безустанно віддаємося на смерть за Ісуса, щоб і життя Ісусове виявилося в нашому смертному тілі. ¹² То ж смерть діє в нас, а життя у вас. ¹³ Ми, маючи того ж духа віри, як написано: «Я вірував, тому і говорив», і ми віруємо і тому говоримо, ¹⁴ знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить перед Собою з вами. ¹⁵ Бо все для вас, щоб щедрість благодаті викликала в багатьох подяку на славу Божу. ¹⁶ Тому ми не занепадаємо духом, хоч зовнішній наш чоловік і тліє, зате внутрішній з дня на день оновляється. ¹⁷ Бо короткочасне легке страждання наше викликає без усякої міри вічну славу, ¹⁸ бо ми дивимося не на видиме, а на невидиме, тому що видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.

Chapter 5

¹ Знаємо, що коли наш земний намет, тимчасова оселя, зруйнується, то маємо на небі житло від Бога, дім нерукотворний, вічний. ² Від того ми і зітхаємо, бажаючи вдягнутися в небесне наше житло; ³ аби тільки нам і вдягненим не опинитися нагими. ⁴ Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо розтягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям. ⁵ На це саме і створив нас Бог і дав нам завдаток Духа. ⁶ Отже, ми благодушествуємо, знаючи, що поки перебуваємо в тілі, ми віддалені від Господа. ⁷ Адже ми ходимо вірою, а не видінням. ⁸ Ми благодушествуємо і бажаємо краще покинути тіло і оселитися у Господа. ⁹ І тому ревно стараємося, чи входячи, чи виходячи, бути Йому угодними. ¹⁰ Бо всім нам належить явитися перед престолом суду Христового, щоб кожен прийняв згідно з тим, що він робив у тілі: чи добре, чи зле. ¹¹ Отже, знаючи страх Господній, ми переконуємо людей, а Богові відкриті; надіюся, що відкриті і вашій совісті. ¹² Не знову представляємо себе вам, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що сказати тим, які хваляться обличчям, а не серцем. ¹³ Бо коли ми не при собі, то це для Бога; коли ж скромні, то ради вас. ¹⁴ Любов Христова обіймає нас, що думають так, що коли Один помер за всіх, то всі померли. ¹⁵ А Христос помер за всіх, щоб ті, що живуть, вже не жили для себе, а для Того, Хто помер за них і воскрес. ¹⁶ Тому віднині ми нікого не знаємо за тілом; а коли й знали Христа за тілом, то тепер уже не знаємо. ¹⁷ Тому-то, хто в Христі, той нове творіння; старе минуло, а нове настало. ¹⁸ Все ж від Бога, Який примирив нас з Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення, ¹⁹ бо в Христі Бог примирив з Собою світ, не рахуючи їм їхніх провин, і дав нам слово примирення. ²⁰ Отже, ми посланники від імені Христового просимо примиріться з Богом. ²¹ Того, Хто не знав гріха, Бог зробив для нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.

Chapter 6

¹ Ми, як співробітники, благаємо вас, щоб ви не приймали благодаті Божої марно. ² Адже ж сказано: «У сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння! ³ Ми ніколи ні в чому не кладемо спотикання, щоб служіння наше не було знеславлене, ⁴ але в усьому показуємо себе, як служителі Божі: у великім терпінні, в скорботах, у бідах, у утисках, ⁵ у побоях, в увƅязненнях, у розрухах, у трудах, у недосипаннях, у постах, ⁶ у чистоті, в розумінні, в лагідності, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові, ⁷ в слові правди, в силі Божій, зі зброєю праведності в правій і лівій руці, ⁸ в честі і безчесті, при ганьбі й похвалі. Ми справедливі, але нас уважають ошуканцями; ⁹ ми невідомі, але нас пізнають; як ті, що вмирають, та ось ми живі; нас карають, але ми не вмираємо; ¹⁰ нас засмучують, а ми завжди радіємо; ми бідні, але багатьох збагачуємо; ми нічого не маємо, але всім володіймо. ¹¹ Уста наші відкриті до вас, корінфяни, серце наше розширене. ¹² Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно. ¹³ На рівну відплату, — кажу, як дітям, — будьте розширені і ви. ¹⁴ Не впрягайтесь у чуже ярмо з невірними; що спільного між праведністю та беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою? ¹⁵ Яка згода між Христом і веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним? ¹⁶ Або яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви храм Бога живого, як сказав Бог: «Вселюся в них і буду ходити в них, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. ¹⁷ Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, — говорить Господь, — і не торкайтесь до нечистого, і Я прийму вас, ¹⁸ і буду вам Отцем, а ви будете синами і дочками Моїми», — говорить Господь Всемогутній.

Chapter 7

¹ Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла і духа, довершуючи наше освячення в страху Божому! ² Умістіть нас. Ми нікого не скривдили, нікому не пошкодили, ні від кого не шукали користі! ³ Не на осудження кажу, адже я сказав перед тим, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти і жити. ⁴ Я багато надіюсь на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій. ⁵ Коли ж ми прийшли в Македонію, то наше тіло не мало відпочинку, так як всюди неспокій: назовні — боротьба, а всередині — страх. ⁶ Але Бог, Який втішає смиренних, потішив нас приходом Тита; ⁷ і не тільки його приходом, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу щирість до мене, то ж я ще більше зрадів. ⁸ Хоч я і засмутив вас листом, та не жалію, хоч і пожалів був, бо бачу, що той лист засмутив вас, але на деякий час. ⁹ Тепер я радію не тому, що ви засумували, а тому, що смуток ваш привів вас до покаяння; бо сумували ради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди. ¹⁰ Так як печаль ради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль світська приносить смерть. ¹¹ Саме це, що ви засмутились ради Бога, глядіть, яку щирість це викликало у вас, які перепрошування, яке обурення на винуватого, який страх, яке бажання, яку ревність, яке покарання, готовість віддавати кожному належне! В усьому ви показали себе чистими в цій справі. ¹² І коли я писав вам, то не ради того, хто образив і не ради того, хто потерпів образу, а щоб дбайливість наша про вас перед Богом відкрилась вам. ¹³ Тому-то ми втішились утіхою вашою, а ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його. ¹⁴ І коли я похвалився чим-небудь перед ним про вас, то не осоромився, бо ми завжди говорили вам всю істину, то і наша похвала перед Титом виявилася правдивою. ¹⁵ І серце його дуже прихильне до вас, коли він згадує про вашу покірність, та з яким страхом і тремтінням ви прийняли його. ¹⁶ Отже, радію, що в усьому я можу покластися на вас.

Chapter 8

¹ Повідомляємо вас, брати, про благодать Божу, даровану церквам в Македонії, ² що серед великого випробовування в скорботах, вони мають достаток радості; і їхня глибока убогість збагатилася багатством їхньої щедрості. ³ Бо вони доброзичливі по силах і над сили — я свідок, ⁴ вони наполегливо просили нас прийняти дар і участь їхню в служінні святим. ⁵ І не тільки те, чого ми сподівалися, але вони віддали себе самих спершу Господеві, а потім нам, з Божої волі. ⁶ Тому ми просили Тита, оскільки він почав, щоб він і завершив у вас і це добре діло. ⁷ Так само як ви багаті всім: вірою і словом, і пізнанням, і всіляким старанням і любовƅю вашою до нас, — так багатійте і цією чеснотою. ⁸ Кажу це не як повеління, але старанністю інших випробовую щирість і вашої любові. ⁹ Ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його вбогістю. ¹⁰ Я даю на це пораду: бо це корисно вам, котрі не тільки почали робити це, але й бажали того ще з минулого року. ¹¹ Зробіть же тепер саме діло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по достатку. ¹² Бо коли є старанність, то вона сприймається згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має. ¹³ Не треба, щоб іншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рівномірність. ¹⁴ Нині ваш надлишок на доповнення їхньої недостачі, а потім їхній надлишок на доповнення вашої недостачі, щоб була рівномірність, ¹⁵ як написано: «Хто мав багато, той не мав зайвого, а хто мав мало — не мав недостатку». ¹⁶ Але подяка Богові, Який дав таку дбайливість про вас у серце Тита, ¹⁷ бо, хоча я й просив його, а втім він, бувши ревним, пішов до вас добровільно. ¹⁸ І ми послали з ним брата, якого хвалять за благовістя по всіх церквах, ¹⁹ і до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродіяння, якому ми служимо на славу самого Господа і відповідно до вашого старання, ²⁰ оберігаючись, щоб не зазнати від кого нарікання при такій великій кількості пожертв, ввірених нашому служінню, ²¹ дбаючи про добро не тільки перед Господом, але і перед людьми. ²² І ми послали з ним нашого брата, старанність котрого не раз випробували багато в чому, а сьогодні він є ще пильніший через велике довірƅя до вас. ²³ Щодо Тита, то він мій товариш і спільник у вас, а щодо братів наших, то вони посланці церков, слава Христова. ²⁴ Отже, перед лицем церков дайте їм доказ любові вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.

Chapter 9

¹ Непотрібно мені писати вам про допомогу святим, ² бо знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонцями, кажучи їм, що Ахаія готова ще з минулого року, і ревність ваша заохотила багатьох. ³ А братів я послав для того, щоб моя похвала про вас не була даремна в цьому випадку, але щоб ви, як я казав, були приготовлені, ⁴ бо коли македоняни прийдуть зі мною і знайдуть вас неготовими, щоб не осоромитись нам, не кажу вам, за те, що з такою певністю хвалилися. ⁵ Я вважаю потрібним ублагати братів, щоб вони наперед пішли до вас і заздалегідь потурбувались, щоб сповіщене вже благословіння ваше було готове як благословіння, а не як побір. ⁶ Памƅятайте: хто сіє скупо, той і пожне скупо, а хто сіє щедро, пожне також щедро. ⁷ Кожний нехай дає, як постановив у серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче. ⁸ А Бог спроможний всякою благодаттю збагатити вас, щоб ви, завжди і в усьому, маючи достаток, були багаті на всяке добре діло, ⁹ як написано: «Розсипав і роздав убогим; і справедливість його триває навіки». ¹⁰ А Той, Хто дає насіння сіячеві та хліб на поживу, дасть і примножить насіння ваше і зростить плоди праведності вашої, ¹¹ щоб ви були багаті всім на всяку щедрість, яка викликає через нас подяку Богові. ¹² Адже діло служіння цього не тільки задовольняє потреби святих, але й викликає в багатьох великі подяки Богові; ¹³ бо, спостерігаючи досвід цього служіння, вони прославляють Бога за покірність вашу Євангелію Христовому та за щедрість вашого дару для них і для всіх. ¹⁴ Вони моляться за вас, з прихильністю до вас, за дуже щедру у вас благодать Богу. ¹⁵ Дяка Богові за невимовний дар Його!

Chapter 10

¹ Я, Павло, особисто благаю вас покірністю і лагідністю Христовою, я скромний, коли між вами, а коли відсутній, — сміливий. ² І прошу, щоб мені і в день приходу мого не вдатися до тієї рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми діємо за плоттю. ³ Хоч ми живемо в тілі, але не за тілом воюємо ми. ⁴ І зброя нашої боротьби не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми ⁵ і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога; і полонимо всяку думку на послух Христу, ⁶ і готові покарати всякий непослух, коли здійсниться ваш послух. ⁷ Чи на особу ви дивитесь? Якщо хтось певний про себе, що він належить Христу, нехай судить сам по собі, що коли він належить Христу, то і ми Христові. ⁸ Бо коли б я став ще більше хвалитися нашою владою, яку Господь дав нам на зміцнення, а не на руйнування ваше, то не був би у соромі. ⁹ Та щоб не здавалось, ніби я хочу лякати вас листами. ¹⁰ Так як дехто говорить: у посланнях він суворий і сильний, але в особистій присутності слабкий, і мова його незначна. ¹¹ Нехай такий знає, що які ми на словах у листах, такі ми і на ділі особисто. ¹² Ми не сміємо порівнювати себе чи рівняти себе з тими, які самі себе хвалять, але вони нерозумно міряють самі себе собою і порівнюють себе з собою. ¹³ Але ми не будемо хвалитися без міри, а в міру правила, що призначив нам Бог як мірку, щоб досягти і до вас. ¹⁴ Бо ми не напружуємо себе як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим. ¹⁵ Ми не без міри хвалимося, не чужою працею, але надіємося, що разом із зростанням віри вашої, ми звеличимося за нашим мірилом між вами з достатком, ¹⁶ так щоб проповідувати Євангеліє і в країнах, за межами вашими, а не хвалитися готовим на чужому полі. ¹⁷ А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі. ¹⁸ Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.

Chapter 11

¹ О коли б ви хоч трохи потерпіли мою нерозсудливість. Але ви і терпите мене. ² Ревную я за вас ревністю Божою; я заручив вас Єдиному Мужу, щоб представити вас Христу чистою дівою. ³ Але боюся, щоб часом, як змій обманув Єву хитрістю своєю, так і думки ваші не відхилилися від простоти та чистоти у Христі. ⁴ А коли б хто прийшов до вас і проповідував вам іншого Ісуса, не Того, що Його ми вам проповідували, або як би ви отримали іншого Духа, якого ви не отримали, або інше Євангеліє, яке ви не одержали, то ви б радо терпіли. ⁵ Та я думаю, що в мене нема ні в чому недостатку супроти вищих апостолів. ⁶ Хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. В тім ми в усьому цілком відомі вам. ⁷ Чи я згрішив тим, що принижував себе, щоб ви були підвищені, тому що проповідував вам Євангеліє Боже даром? ⁸ Від інших церков я одержував плату для служіння вам. А коли прийшов до вас і терпів недостатки, то не обтяжував нікого. ⁹ І мій недостаток поповнили брати з Македонії; я старався в усьому не бути тягарем для вас, і буду так робити. ¹⁰ Запевняю вас істиною Христовою, яка в мені, що ніхто не забере мою похвалу в країнах Ахаії. ¹¹ Чому ж я так роблю? Тому, що може я не люблю вас? Бог знає, що я люблю вас! ¹² А що я роблю, те й буду робити, щоб усунути причину для тих, що шукають приводу, щоб вони були схожими на нас у тому, чим хваляться. ¹³ Бо такі фальшиві апостоли, лукаві працівники, набирають вид апостолів Христових. ¹⁴ І не дивно, адже і сам сатана приймає вид ангела світла. ¹⁵ А тому не велика річ, коли служителі його набирають вигляд служителів праведності, проте кінець їхній буде згідно вчинків їхніх. ¹⁶ Знову кажу: нехай ніхто не вважає мене за безумного. А як ні, то прийміть мене, наче безумного, щоб і я хоч трохи похвалився. ¹⁷ А що кажу, то кажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу. ¹⁸ Так як багато хваляться за плоттю, то і я буду хвалитися. ¹⁹ Адже ви терпите радо безумних, будучи самі мудрими. ²⁰ Ви ж терпите, коли вас хтось поневолює, коли хто обƅїдає, коли Хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто бƅє вас в лице. ²¹ На сором скажу, що на це у нас не вистачає сили. Коли хто в чім хвалитися відважиться, — говорю нерозумно, — відважуюсь і я. ²² Вони євреї? І я! Вони ізраїльтяни? І я! Вони нащадки Авраама? І я! ²³ Вони служителі Христові? Говорю наче нерозумний: я більший від них! Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у темницях і багато разів при смерті. ²⁴ Від іудеїв отримав пƅять разів по сорок ударів без одного. ²⁵ Три рази били мене киями; один раз мене каменували; три рази зазнав корабельну аварію, ніч і день я перебував у глибині морській; ²⁶ я часто був у подорожах, в небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від свого народу, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, в небезпеках у селі, в небезпеках на морі, в небезпеках між фальшивими братами; ²⁷ у важкій праці і виснаженні, часто в недосипанні, в голоді і спразі, часто в пості, в холоді і наготі. ²⁸ Крім сторонніх пригод, у мене щодня наплив людей і турботи про всі церкви. ²⁹ Хтось знемагає, з ким би і я не знемагав? Хто спокутується, за кого б я не палав? ³⁰ Коли треба хвалитися, то буду хвалитися моєю неміччю. ³¹ Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який є Благословенний навіки, знає, що я кажу правду. ³² У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, ³³ але по стіні мене спустили в коші через вікно, і я уник його рук.

Chapter 12

¹ Хвалитися мені не корисно, але я таки перейду до видінь та обƅявлень Господніх. ² Знаю чоловіка в Христі, який чотирнадцять літ тому, не знаю чи то в тілі, чи поза тілом, Бог знає, був підхоплений до третього неба. ³ І знаю, що цей чоловік, який у тілі чи поза тілом, не знаю, Бог знає, ⁴ був підхоплений до раю і чув невимовні слова, яких не можна людині переказати. ⁵ Таким я можу похвалитись, а собою не буду хвалитись, хіба тільки моїми немочами. ⁶ А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину, але я стримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки бачить у мені чи чує від мене. ⁷ І щоб я не звеличувався надзвичайністю обƅявлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не звеличувався. ⁸ Про це я просив Господа тричі, щоб той відступився від мене. ⁹ Але Він сказав мені: «Досить для тебе благодаті Моєї, тому що сила Моя звершується в немочі». Отже, я буду краще хвалитися немочами моїми, щоб сила Христова перебувала в мені. ¹⁰ Тому, любо мені в немочах, у знущаннях, у нуждах, у переслідуваннях, в утисках за Христа, бо коли я немічний, тоді сильний. ¹¹ Я дійшов до безумства, хвалячись, ви мене примусили до того. Вам би слід було хвалити мене, бо в мене ні в чому нема недостатку супроти вищих апостолів, хоч я і ніщо. ¹² Докази мого апостольства виявились між вами в усякім терпінні, знаменнями, чудесами і силами. ¹³ Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами? Хіба тільки того, що я сам не був вам тягарем? Простіть мені таку провину! ¹⁴ Ось в третій раз я готовий прийти до вас, і не буду тягарем для вас, бо я не шукаю вашого, а вас. Не діти повинні збирати майно батькам, а батьки для дітей. ¹⁵ Я з охотою буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше любимий вами. ¹⁶ Як би там не було, але я не обтяжував вас; а може, бувши хитрим, я підступом обдирав вас. ¹⁷ Чи я вас використав через когось з тих, що я посилав до вас? ¹⁸ Я ублагав Тита прийти до вас і з ним послав брата. Чи Тит використовував чим вас? Чи не діяли ми в однім дусі? І не тими самими слідами? ¹⁹ Хіба думаєте знову, що ми виправдуємось перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христі, і все де, улюблені, для вашого збудування. ²⁰ Я ж боюся, щоб, прийшовши, я не знайшов вас не такими, якими хочу; також, щоб і вам не знайти мене таким, яким не бажаєте. Я боюся, що можуть бути суперечки, заздрощі, гнів, наклепи, інтриги, плітки, зарозумілість, безладдя. ²¹ Я боюся, щоб, коли прийду знову, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакувати мені багатьох, що згрішили раніше і не покаялися в нечистоті, в блуді, в розпусті, які чинили.

Chapter 13

¹ Це вже в третій раз я йду до вас. При устах двох або трьох свідків буде тверде всяке слово. ² Я вже попереджував і попереджую вас, коли був я у вас вдруге, і тепер, будучи відсутнім, я повторюю: коли прийду знову до вас, то не щадитиму тих, які раніше згрішили, й усіх інших, ³ оскільки ви шукаєте доказів того, чи говорить через мене Христос, Який не є безсильний для вас, але сильний серед вас. ⁴ Бо хоч Він був розпƅятий у немочі, але живий силою Божою. Так і ми — немічні в Нім, але будемо жити з Ним силою Божою у вас. ⁵ Випробовуйте себе самих, чи ви у вірі; досліджуйте самі себе. Чи ви не знаєте самі себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки ви не ті, ким повинні бути. ⁶ Про нас же, надіюсь, дізнаєтесь, що ми ті, ким повинні бути. ⁷ Ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повинні бути, але щоб ви чинили добро, хоч би ми здавалися і не тими, ким повинні бути. ⁸ Бо ми не сильні проти істини, але сильні за істину. ⁹ Ми радіємо, коли ми немічні, а ви сильні, і про це ми молимося, щоб ви були досконалими. ¹⁰ Для того я й пишу це, бувши відсутнім, щоб у присутності я не вжив суворості згідно влади, яку Господь дав мені для збудування, а не для руйнування. ¹¹ І накінець, брати, радійте, удосконалюйтеся, утішайтеся, будьте однодумні, мирні, — і Бог любові та миру буде з вами! ¹² Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі святі. ¹³ Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця та єднання Святого Духа зо всіма вами! Амінь.