Марка

Chapter 1

¹ Ось початок чудового благовіствування про Ісуса Христа, Сина Божого. ² У книзі, написаній пророком Ісайєю, Бог повідомив про те, що перед тим, як Він пошле Сина Свого на землю, спершу появиться особливий посланець, який сповістить світ про прихід Месії. ³ «Цей посланець буде жити, — каже Ісайя, — в пустині, і він проголосить світу про те, що кожна людина мусить покаятися і жити чесним життям, щоб бути готовою зустріти Господа». ⁴ Цим посланцем був Іоанн Хреститель. Він жив у пустині і навчав людей про те, що всі мусять хреститися, і тим саме публічно оголосити своє рішення перестати на далі грішити, щоб Бог міг помилувати їх. ⁵ І приходили до нього люди з усієї Іудеї та Єрусалиму, визнаючи гріхи свої, і він хрестив їх в річці Йордані. ⁶ Іоанн;же вдягався в одежу з верблюжої шерсті, і пояс носив ремінний, на стегнах своїх, і їв сарану і дикий мед, ⁷ і проповідував, говорячи: «За мною йде Сильніший від мене, Якому я недостойний, нахилившись, розвƅязати ремінець взуття Його. ⁸ Я хрестив вас у воді, а Він буде хрестити вас Духом Святим». ⁹ І сталося в ті дні: прийшов Ісус з Назарету, що в Галілеї, і прийняв від Іоанна хрещення в Йордані. ¹⁰ І коли Ісус виходив з води, побачив Іоанн, як розкрилося небо, і Святий Дух, немов голуб, сходив на Ісуса. ¹¹ І голос був з неба: «Ти Син Мій улюблений, Якого Я вподобав». ¹² І негайно Дух повів Його в пустиню. ¹³ І Він пробув у пустині сорок днів, спокушуваний сатаною, і був Він з дикими звірами, і ангели служили Йому. ¹⁴ Після того, як Іоанн був виданий, Ісус прийшов у Галілею, проповідуючи Євангеліє Царства Божого, ¹⁵ кажучи: «Настав час, і наблизилось Царство Боже! Покайтеся і віруйте в Євангеліє». ¹⁶ Проходячи біля моря Галілейського, Він побачив Симона і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. ¹⁷ І сказав їм Ісус: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей». ¹⁸ І відразу ж, залишивши сіті свої, вони пішли слідом за Ним. ¹⁹ І, пройшовши трохи далі, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоанна, брата його, які в човні сіті лагодили, ²⁰ І зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея з наймитами, пішли слідом за Ним. ²¹ Прийшли вони в Капернаум, і зараз же в суботу, Він увійшов у синагогу і навчав. ²² І дивувались Його вченню, бо Він навчав, як Той, що має владу, а не як книжники. ²³ У їхній синагозі був чоловік одержимий злим духом, і він закричав, ²⁴ кажучи: «Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас? Я знаю Тебе, хто Ти, Ти Святий Син Божий!» ²⁵ Але Ісус заборонив йому, кажучи: «Замовчи і вийди з нього!» ²⁶ Тоді дух злий, стряснувши його і скрикнувши сильним голосом, вийшов з нього. ²⁷ І всі здивувалися, так що один одного питали: «Що це таке? Що це за вчення нове, що Він з владою наказує духам злим, і вони підкоряються йому?» ²⁸ І швидко чутка про Нього розійшлася по всій Галілеї. ²⁹ І тоді, вийшовши з синагоги, вони пішли з Яковом та Іоанном до дому симона і андрія. ³⁰ Теща ж Симонова лежала в гарячці, тож зразу сказали Йому про неї. ³¹ Підійшовши, Він підвів її, взявши за руку — і гарячка зараз залишила її, і вона встала і прислуговувала їм. ³² А як настав вечір, коли сонце заходило, поприносили до Нього всіх недужих і біснуватих. ³³ І все місто зібралося перед дверима. ³⁴ І Він зцілив багатьох недужих на різні хвороби; вигнав багато демонів, але не дозволяв демонам говорити, бо вони знали, що Він Христос. ³⁵ А вранці, вставши ще вдосвіта, Він вийшов та й пішов в безлюдне місце, і там молився. ³⁶ А Симон і ті, що були з Ним, поспішили за Ним; ³⁷ і, знайшовши Його, кажуть Йому: «Всі шукають Тебе». ³⁸ А Він говорить їм: «Підемо у села та околишні міста, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов!» ³⁹ І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галілеї, і виганяв демонів. ⁴⁰ І приходить до Нього прокажений, благає Його і, падаючи на коліна перед Ним, говорть Йому: «Якщо хочеш, Ти можеш очистити мене!» ⁴¹ Ісус, змилосердившись, простягнув руку Свою, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу, будь чистий!» ⁴² І зараз же проказа зникла з нього, і він став чистим. ⁴³ Ісус, глянувши на нього суворо, негайно відіслав його, ⁴⁴ наказуючи йому: «Дивись, нікому нічого не кажи, але піди перше покажись священикові і принеси за очищення твоє, як повелів Мойсей, на свідчення їм». ⁴⁵ А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про цю подію, так що Ісус не міг уже явно ввійти в місто, а перебував за межами міста, в місцях пустинних. І приходили до Нього звідусіль.

Chapter 2

¹ Коли Ісус знов прийшов в Капернаум через декілька днів, розійшлася чутка, що Він удома. ² І зразу ж зібралось багато людей, так що і біля дверей не було місця; і Він навчав їх. ³ І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. ⁴ І, немаючи можливості приступити до Нього через натовп, вони розкрили покрівлю дому, де Він знаходився, і через отвір спустили ноші, на яких лежав розслаблений. ⁵ Ісус, бачучи віру їхню, каже розслабленому: «Сину, прощаються тобі гріхи твої!» ⁶ Тут були деякі з книжників, які думали в серцях своїх: ⁷ «Чому Він так Бога зневажає? Хто може прощати гріхи, крім Бога?» ⁸ Ісус зараз відчув духом Своїм, що вони так думають у собі, сказав їм: «Чому ви так думаєте в серцях ваших? ⁹ Що легше: сказати розслабленому: ‘Прощаються тобі гріхи твої’, чи сказати: ‘Встань, візьми ноші твої і ходи?’ ¹⁰ Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І сказав розслабленому: ¹¹ «Кажу тобі: встань, візьми ноші твої і йди додому!» ¹² Він зараз же встав, взяв ноші і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: «Ніколи такого ми не бачили!» ¹³ Ісус вийшов знову до моря; і проповідував людям, які зібралися навколо Нього. ¹⁴ І, проходячи мимо, Він побачив Левія Алфеевого, що сидів на митниці, і каже йому: «Іди за Мною!» Той встав і пішов за Ним. ¹⁵ Сталося ж, коли Він сидів за столом в домі Левія, сиділи з Ним і учні Його і багато митників та грішників: бо багато їх було, і вони ходили за Ним. ¹⁶ Коли книжники і фарисеї побачили, що Він їсть з митниками і грішниками, то сказали учням Його: «Як це, що Він їсть і пƅє з митниками та грішниками?» ¹⁷ Ісус, почувши це, говорить їм: «Не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння». ¹⁸ Іоаннові учні і фарисеї іноді постили. І вони приходять і питають Його: «Чому учні Іоаннові і фарисейські постять, а Твої учні не постять?» ¹⁹ Ісус відповів їм: «Чи можуть весільні гості постити, поки ще з ними молодий? Доки з ними молодий, не можуть постити. ²⁰ Але прийдуть дні, коли візьметься від них молодий, тоді вони будуть постити в ті дні. ²¹ Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо нова латка відірветься від старого, і діра буде щє більшою. ²² І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино попрориває старі бурдюки: і вино витече, і бурдюки пропадуть. Молоде вино треба вливати в бурдюки нові. ²³ Довелося Йому проходити в суботу ланами, і учні Його дорогою почали зривати колоски. ²⁴ І фарисеї сказали Йому: «Дивись, чому вони роблять в суботу таке, чого не слід робити?» ²⁵ Він відповів їм: «Невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли був в нужді і як зголоднів він і ті, що були з ним? ²⁶ Як він увійшов в дім Божий за первосвященика Авіятара, і їв хліби жертовні, яких не можна було їсти нікому, крім священиків, і дав тим, що були з ним?» ²⁷ І сказав їм: «Субота для людини, а не людина для суботи, ²⁸ отже, Син Людський є Господар і суботи».

Chapter 3

¹ І Він знов увійшов у синагогу; там був чоловік, який мав суху руку. ² І стежили за Ісусом, чи не зцілить його в суботу, щоб обвинуватити Його. ³ Він же говорить до чоловіка з сухою рукою: «Стань посередині!» ⁴ І спитав їх: «Чи годиться в суботу робити добро, чи робити зло? Чи спасти життя, чи погубити?» Вони ж мовчали. ⁵ І, глянувши на них з гнівом, засмучений затверділістю сердець їхніх, говорить чоловікові: «Простягни руку твою!» Він простягнув, і рука його стала здорова, як і друга. ⁶ Фарисеї, вийшовши, негайно зібрали нараду з іродіанами проти Нього, щоб погубити Його. ⁷ А Ісус пішов з учнями Своїми до моря. І багато народу пішло за Ним: З ГалІлеї, Іудеї, ⁸ Єрусалиму, Ідумеї, з-за Йордану та з околиць Тиру і Сидону, почувши, що Він чинив, приходили до Нього у великій кількості. ⁹ І Він сказав учням Своїм приготувати для Нього човен, через натовп, щоб не тиснулись до Нього. ¹⁰ Він зцілив багатьох, тому всі, хто мав яку недугу, тиснулися, щоб доторкнутись до Нього. ¹¹ І духи нечисті, як тільки бачили Його, падали ниць перед Ним і кричали: «Ти — Син Божий!» ¹² Але Він суворо наказував їм, щоб не виявляли Його. ¹³ Потім Ісус вийшов на гору і покликав до Себе кого Сам хотів; і вони підійшли до Нього. ¹⁴ І вибрав дванадцятьох, щоб з Ним були, і щоб посилати їх на проповідь; ¹⁵ і щоб вони мали владу зціляти недужих і виганяти демонів. ¹⁶ І вибрав Симона, давши йому імƅя Петро; ¹⁷ Якова Зеведеєвого і Іоанна, брата його, і дав їм імена Воанергес, тобто Сини грому; ¹⁸ Андрія, Филипа, Варфоломія, Матвія, Хому, Якова Алфеевого, Фадея і Симона Кананіта ¹⁹ та Іуду Іскаріота, котрий зрадив Його. ²⁰ Приходять вони додому. І знову зібралося стільки людей, що вони не мали змоги і хліба зƅїсти. ²¹ Довідавшись про те, рідня Його прийшла взяти Його, бо говорили, що Він не при Собі. ²² А книжники, які поприходили з Єрусалиму, говорили, що Він одержимий злим духом, і що Він виганяє демонів силою князя демонів. ²³ І, покликавши їх, Ісус говорив до них притчами: «Як може сатана сатану виганяти? ²⁴ Коли царство розділиться само в собі, не може встояти те царство; ²⁵ і коли дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той; ²⁶ і коли б сатана повстав на самого себе і розділився, він не зможе встояти, бо прийшов кінець його. ²⁷ Ніхто не може, увійшовши в дім сильного, пограбувати добро його, якщо спочатку не звƅяже сильного, і аж тоді пограбує дім його. ²⁸ По правді кажу вам: всі гріхи будуть прощені синам людським і богозневаги, якими б вони не богозневажали; ²⁹ але, хто буде богозневажати Духа Святого, тому не буде прощено ніколи, а підлягає він під вічне засудження». ³⁰ Ісус сказав їм це, бо вони говорили, що Він одержимий злим духом. ³¹ І прийшли мати і брати його і, стоячи надворі, послали до Нього, щоб покликати Його. ³² А навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: «Он мати Твоя і брати Твої надворі, вони шукають Тебе». ³³ І Він відповів їм: «Хто мати Моя і брати Мої?» ³⁴ І, поглянувши на тих, що сиділи навколо Нього, сказав: «Ось мати Моя і брати Мої! ³⁵ Бо хто буде виконувати волю Божу, той Мені брат, сестра і мати».

Chapter 4

¹ Він почав знов навчати біля моря; і зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен на морі і сидів у ньому, а весь народ був на березі моря. ² І навчав їх багато притчами, і Він говорив їм в навчанні Своєму: ³ «Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. ⁴ І, коли сіяв, то деяке зерно впало при дорозі, і налетіло птаство і повидзьобувало його; ⁵ інше впало на камƅянистий грунт, де було небагато землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока, ⁶ а як сонце зійшло, то зівƅяло і, не маючи кореня, засохло. ⁷ А інше впало в тернину, і тернина виросла і заглушила його, і воно не дало плоду. ⁸ Ще ж інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, і в шістдесят, і в сто разів більше посіяного». ⁹ І сказав їм: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» ¹⁰ А коли Він був насамоті, запитали Його ті, що були з Ним, разом з дванадцятьма, про притчу. ¹¹ І Він сказав їм: «Вам дано знати таємниці Царства Божого, а стороннім говориться про це тільки в притчах, ¹² щоб вони, дивлячись очима своїми, не бачили; слухаючи вухами своїми, не розуміли, щоб не навернулись, і щоб гріхи не були прощені їм». ¹³ І Він сказав їм: «Не розумієте ви притчі цієї? Як же вам зрозуміти всі притчі? ¹⁴ Сіяч сіє слово. ¹⁵ Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але коли почують, приходить зараз же сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх. ¹⁶ Подібне і те, що посіяне на камƅянистому грунті, означає тих, котрі, коли почують слово, зараз же з радістю приймають його, ¹⁷ але не мають в собі кореня і є непостійні; потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, зараз же зневірюються. ¹⁸ Посіяне в тернині означає тих, що слухають слово, ¹⁹ але в котрих турботи віку цього і спокуса багатства та інші побажання входять в них і заглушують слово, і воно буває без плоду. ²⁰ А посіяне на добрій землі означає тих, котрі слухають слово і приймають його, і приносять плід, одні в тридцять, інші в шістдесят, інші в сто разів більше посіяного». ²¹ І сказав їм: «Чи свічку приносять на те, щоб поставити її під посудину або під ліжко, чи на те, щоб поставити її на свічнику? ²² Немає нічого таємного, що не стало б явним, і нічого немає захованого, що не вийшло б назовні. ²³ Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» ²⁴ І Він сказав їм: «Уважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відміряють вам і ще й додадуть Вам. ²⁵ Бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того забереться і те, що він має». ²⁶ І Він сказав: «Царство Боже можна уподібнити до чоловіка, котрий кидає насіння в землю; ²⁷ і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а як насіння сходить і зростає, він не знає. ²⁸ Бо земля родить плід сама з себе, спершу стебло, потім колос, потім повне зерно в колосі. ²⁹ А коли плід дозріє, він зараз жне його серпом, бо настали жнива». ³⁰ І Він сказав: «До чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею пояснимо його? ³¹ Воно, як зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, то є менше від всякого насіння на землі. ³² А коли посіяне, сходить і стає більше всякої рослини, і пускає велике віття, так що в тіні його може ховатися птаство небесне». ³³ І багатьма такими притчами Він навчав їх, стільки скільки вони могли зрозуміти. ³⁴ І без притчі Він їм не говорив, а учням на самоті вияснював усе. ³⁵ Увечері того ж дня Він сказав їм: «Перепливемо на той бік». ³⁶ І, залишивши народ, вони взяли Його з собою, таким як Він був у човні; інші човни попливли за ними. ³⁷ І зірвалась велика буря; хвилі заливали човен так, що він уже наповнювався водою. ³⁸ А Ісус був на кормі і спав на подушці. Вони розбудили Його і говорять Йому: «Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?» ³⁹ Він устав і заборонив вітрові, а морю сказав: «Замовкни, перестань!» І вітер вщух, і настала велика тиша. ⁴⁰ І Він сказав їм: «Чого ви такі боязкі? Чому у вас немає віри?» ⁴¹ А вони дуже налякались і говорили між собою: «Хто ж Він, що вітер і море підкоряються Йому?»

Chapter 5

¹ І перепливли вони на другий бік моря, в землю Гадаринську. ² І коли Він. вийшов з човна, зразу зустрів Його чоловік з могиль них печер, який був одержимий злим духом. ³ Він мешкав по гробах, і ніхто не міг його звƅязати, навіть ланцюгами, ⁴ бо часто заковували його в кайдани і звƅязували ланцюгами, але він розривав ланцюги, а кайдани розбивав, і ніхто не міг вгамувати його. ⁵ І завжди, вночі і вдень, в горах і по гробах, кричав він і бився і об каміння. ⁶ Побачивши ж Ісуса здалека, він прибіг, поклонився йому ⁷ і закричав сильним голосом, кажучи: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!» ⁸ Бо Ісус сказав йому: «Вийди, духу злий, з цього чоловіка!» ⁹ І тоді Ісус спитав його: «Яке імƅя твоє?» А той відповів: «Легіон імƅя моє, бо нас багато». ¹⁰ І дуже просив демон Його, щоб не висилав їх геть з тієї країни. ¹¹ Паслося ж на узгірƅї велике стадо свиней. ¹² І просили Його всі демони, кажучи: «Пошли нас до свиней, щоб нам увійти в них». ¹³ Ісус дозволив їм. І нечисті духи, вийшовши з чоловіка, ввійшли в свиней; і стадо кинулося з кручі в море, а було їх близько двох тисяч; і потопилися свині в морі. ¹⁴ А їхні пастухи побігли і розповіли про це в місті та по селах. І повиходили люди взнати, що сталося. ¹⁵ І, прийшовши до Ісуса, побачили, що біснуватий, в котрому був легіон демонів, сидить одягнений і при своєму розумі, — вони налякалися. ¹⁶ Ті ж, що бачили, розповіли їм, що сталося з біснуватим, і розказали також про свиней. ¹⁷ І люди почали просити Ісуса, щоб пішов собі геть з їхнього краю. ¹⁸ І коли Він увійшов у човен, то колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. ¹⁹ Та Ісус не дозволив йому, а сказав: «Іди додому, до своїх і розкажи їм, про те велике, що Господь вчинив тобі, і як Він змилувався над тобою!» ²⁰ І пішов він і почав проповідувати в Десятимісті про великі речі, які вчинив йому Ісус. І всі дивувались. ²¹ Коли Ісус переплив човном знову на другий бік, зібралося навколо Нього багато народу. ²² І ось приходить один з начальників синагоги, Яір на імƅя, і, побачивши Ісуса, падає до ніг Його ²³ і дуже просить Його, кажучи: «Моя дочка при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила!» ²⁴ І Ісус пішов з ним. За Ісусом йшло багато народу і тиснулись до Нього. ²⁵ Жінка ж одна, котра дванадцять років страждала кровотечею, ²⁶ чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все що було в неї, і не одержала ніякого полегшення, а прийшла до ще гіршого Стану, — ²⁷ почувши про Ісуса, підійшла ззаду серед народу і доторкнулася до одежі Його, ²⁸ бо вона думала: «Якщо хоч одежі Його доторкнусь, то одужаю». ²⁹ І тієї ж хвилини зупинилась в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від недуги. ³⁰ У ту ж мить Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і, обернувшись до народу, запитав: «Хто доторкнувся до одежі Моєї?» ³¹ Учні сказали Йому: «Ти бачиш, що народ тисне Тебе, а запитуєш: ‘Хто доторкнувся до Тебе?‘» ³² Але Він поглядав навколо Себе, щоб побачити ту, що вчинила це. ³³ Жінка, зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталось з нею, підійшла, впала на землю перед Ним і сказала Йому всю правду. ³⁴ Та Він сказав їй: «Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою, позбувшись недуги твоєї!» ³⁵ Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: «Дочка твоя померла. Чому ще турбуєш Учителя?» ³⁶ Але Ісус, почувши слова ці, говорить начальнику синагоги: «Не бійся, тільки віруй!» ³⁷ І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова. ³⁸ І приходять вони в дім начальника синагоги, і бачить Ісус метушню та тих, що плакали і голосили. ³⁹ І, увійшовши, сказав: «Чого ви бентежитесь та плачете? Дівча не померло, а спить!» ⁴⁰ І вони насміхалися з Нього. А Він вислав усіх, взяв з Собою батька і матір дівчини і тих, що були з Ним, і увійшов туди, де лежало дівча. ⁴¹ І взяв дівчинку за руку й сказав їй: «Таліта, кумі!» Що значить: «Дівчино, кажу тобі, встань!» ⁴² І дівчинка в ту ж мить встала і почала ходити; років вона мала з дванадцять. І всі були вкрай здивовані. ⁴³ І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і звелів, щоб дали їй їсти.

Chapter 6

¹ Він вийшов звідти і прийшов із Своїми- учнями в Назарет, до Свого міста. ² Коли настала субота,-Він почав навчати в синагозі. І багато тих, що слухали Його, здивовано говорили: «Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому, і як такі чудеса творяться руками Його? ³ Хіба ж Він не тесляр, син Марії, брат Якова, Йосифа, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, сестри Його?» І брали Йому це за зле. ⁴ Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба що у вітчизні своїй та в родині і в домі своїм». ⁵ І Він не міг створити там жодного чуда, тільки деяких хворих, поклавши руки на них, зцілив. ⁶ І дивувався з їхнього невірƅя.Потім ходив Він по навколишніх селах і навчав. ⁷ І, покликавши до Себе дванадцятьох, почав посилати їх по двох, даючи їм владу над злими духами. ⁸ І звелів їм нічого не брати в дорогу, крім одної палиці: ні торби, ні хліба, ні грошей у шкіряні пояси, ⁹ ходити в сандалях, але не носити лишньої одежі ¹⁰ І сказав їм: «Де тільки ввійдете в дім, залишайтесь там, доки не вийдете з того міста. ¹¹ Коли ж хто не прийме вас, і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших на свідчення проти них. По правді кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі дня судного, ніж містуТому». ¹² Вони пішли і проповідували, щоб люди каялися. ¹³ Учні вигнали багато демонів і, намащуючи оливою багатьох хворих, зціляли їх. ¹⁴ Цар Ірод почув про Ісуса, бо імƅя Його стало відоме, і казав: «Це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса творяться ним». ¹⁵ Інші ж казали: «Це Ілля», а другі казали: «Це пророк, або один з пророків». ¹⁶ А Ірод сказав: «Це Іоанн, котрому я відтяв голову; він воскрес з мертвих». ¹⁷ Бо цей Ірод послав був схопити Іоанна, закував його і кинув у вƅязницю за Іродіаду, жінку Філіпа, брата свого, з якою він одружився. ¹⁸ Бо Іоанн говорив: «Не годиться тобі мати жінку брата твого». ¹⁹ Іродіада ж злилася на Іоанна, хотіла вбити його, та не могла. ²⁰ Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і він беріг його. Слухаючи Іоанна, він дуже непокоївся, але із задоволенням слухав його. ²¹ І ось настав для Іродіади слушний день, коли Ірод у день народження свого влаштував бенкет своїм вельможам, тисячникам і старійшинам Галілеї. ²² Тоді дочка Іродіади вийшла і танцювала так, що догодила Іродові та присутнім з ним. І цар сказав дівчині: «Проси в мене чого хочеш, і я дам тобі». ²³ І поклявся їй: «Чого тільки попросиш у мене, дам тобі; навіть і половину царства мого». ²⁴ Вона ж вийшла і запитала матір свою: «Чого просити?» Та відповіла: «Голову Іоанна Хрестителя!» ²⁵ І вона зараз же з поспіхом пішла до царя і попросила, кажучи: «Хочу, щоб ти дав мені зараз же на блюді голову Іоанна Хрестителя!» ²⁶ Цар дуже засмутився, але заради клятви і тих, що були з ним, не захотів відмовити їй. ²⁷ І негайно послав воїна і звелів принести голову Іоанна. І той пішов, відтяв йому голову у вƅязниці, ²⁸ приніс Іоаннову голову на блюді й віддав дівчині, а дівчина віддала її матері своїй. ²⁹ Учні його, довідавшись про це, прийшли, взяли тіло його і поклали у гріб. ³⁰ Апостоли посходились до Ісуса і розповіли Йому все, що зробили і чого навчили людей. ³¹ Він сказав їм: «Ідіть окремо від інших в безлюдне місце і відпочиньте трохи».,Бо багато народу приходило і відходило, так що і їсти їм було ніколи. ³² І вони одні відпливли човном у безлюдне місце. ³³ Але багато людей, побачивши їх відпливаючими, побігли берегом і, випередивши, зустріли їх, коли вони причалили до берега. ³⁴ Ісус вийшов і побачив багато народу і змилувався над ними, бо були вони немов вівці без пастиря, і Він багато навчив їх про речі, котрі їм треба було знати. ³⁵ І коли минуло вже багато часу, учні Його підійшли до Нього і говорять: «Місце це безлюдне, а година вже пізня, — ³⁶ відпусти їх, нехай підуть у навколишні хутори і села та куплять собі щось поїсти». ³⁷ А Він сказав їм у відповідь: «Ви дайте їм їсти!» І вони сказали Йому: «Хіба нам піти і купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?» ³⁸ А Він запитав їх: «Скільки маєте хлібів? Підіть, погляньте!» Вони, розвідавши, сказали: «Пƅять хлібів та дві риби». ³⁹ Тоді звелів їм розсадити всіх людей групами на зеленій траві. ⁴⁰ І посідали рядами по сто і по пƅятдесят. ⁴¹ Він узяв пƅять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив. І, поламавши хліби, дав учням Своїм, щоб вони роздали людям. Він також розділив дві рибини на всіх. ⁴² і їли всі й наїлися. ⁴³ І зібрали кусків хліба і риб дванадцять повних кошів. ⁴⁴ А тих, що їли хліби, було близько пƅяти тисяч чоловік. ⁴⁵ І негайно звелів учням Своїм увійти в човен і переправитись на другий бік у Віфсаїду, поки Він відпустить народ. ⁴⁶ І, відпустивши людей, Він пішов на гору помолитися. ⁴⁷ А як настав вечір, човен був серед озера, а Ісус був Сам один на Землі. ⁴⁸ І побачив їх, як вони мучаться, веслуючи, бо вітер був їм зустрічний, і близько четвертої сторожі ночі підійшов до них, йдучи по воді, і він хотів минути їх. ⁴⁹ Вони побачили Його, що йде по воді, подумали, що це привид, і закричали. ⁵⁰ Бо всі бачили Його і налякались. Але Він тієї ж хвилини заговорив до них і сказав їм: «Будьте бадьорі, це я, не бійтесь!» ⁵¹ І тоді Ісус увійшов до них у човен; і вітер вщух. І вони дуже здивувалися, ⁵² бо ще не збагнули чуда з хлібами, тому що вони не хотіли вірити. ⁵³ Перепливши, вони прибули в землю Генісаретську і причалили до берега. ⁵⁴ Коли вони вийшли з човна, то люди відразу пізнали Його ⁵⁵ і розбіглись по всій тій околиці, щоб на ношах приносити хворих туди, де вони тільки чули, що Він там перебуває. ⁵⁶ І куди тільки Він приходив: в села, міста чи в околиці, люди клали хворих на майданах і благали Його, щоб їм доторкнутися хоч до краю одежі Його; і хто доторкався до Нього — зцілявся.

Chapter 7

¹ Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалиму; ² і побачили, що дехто з учнів Його їв хліб нечистими, тобто невмитими руками, ³ бо фарисеї і всі іудеї, дотримуючись традиції, не їдять, не вмивши старанно рук, ⁴ а як приходять з торгу, не їдять, не вмившись. І багато іншого є в них, що вони прийняли, щоб дотримуватись: миття чаш, горнят, мідного посуду і столів. ⁵ І фарисеї та книжники запитали Ісуса: «Чому учні Твої не живуть за національним звичаєм, а їдять хліб невмитими руками?» ⁶ А Він відповів їм: «Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісайя, як написано: ‘Ці люди шанують Мене устами, серце ж їхне далеко від Мене, ⁷ та даремно шанують Мене, навчаючи людей заповідей людських’. ⁸ Бо ви, залишивши заповідь Божу, тримаєтесь звичаїв людських: обмивання чаш, горнят, і робите багато іншого, подібного до цього». ⁹ І сказав їм: «Ви спритно відкидаєте заповідь Божу, щоб зберігати свої звичаї. ¹⁰ Бо Мойсей сказав: ‘Шануй батька твого і матір твою’, і: “Хто лихословить батька свого або матір свою — смерть такому!’ ¹¹ А ви кажете, що нічого злого не робить чоловік, який не допомагає своїм батькам у нужді їхній, кажучи їм: ‘Вибачте, я не можу вам допомогти, бо я дав Богові те, що повинен був дати вам’, ¹² тому ви вже дозволяєте собі нічого не робити для батька свого чи матері своєї. ¹³ Зневажаєте Слово Боже звичаями вашими, які ви -встановили; і робите багато іншого подібного до того». ¹⁴ Покликавши знову до Себе народ, Він говорив їм:ƅ«Слухайте Мене всі і розумійте! ¹⁵ Ніщо з того, що входить у людину ззовні, не може осквернити її, але що виходить з неї, те оскверняє людину. ¹⁶ Коли хто вуха має, щоб слухати, нехай слухає!» ¹⁷ І коли Він увійшов у дім, віддалік від народу, учні Його запитали Його про притчу. ¹⁸ І Він сказав їм: «Невже ви не розумієте? Невже не рвзумієте, що ніщо, що ззовні входить у людину, не може.осквернити її? ¹⁹ Бо не в серце її входить, а в шлунок, і виходить геть, тому всяка їжа є чиста». ²⁰ Далі Він мовив: «Те, що виходить з людини, те оскверняє, людину; ²¹ бо з середини, з серця людського виходять злі помисли, перелюб, розпуста, вбивство, ²² крадіж, здирство, злоба, лукавство, пожадливість, заздрість, гордість, богозневага, безсоромність, безумство. ²³ Все це зло з середини виходить і оскверняє людину». ²⁴ І, вставши, Він пішов звідти в околиці Тирські і Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хто пізнав Його, та не міг утаїтися. ²⁵ Бо зараз же жінка, в котрої дочка була одержима злим духом, почувши про Нього, прийшла і припала до ніг Його. ²⁶ Ця жінка була грекиня, родом- сірофінікіянка; вона благала Його, щоб вигнав демона з її дочки. ²⁷ Та Ісус сказав їй: «Дай спочатку наїстися дітям, бо не добре взяти хліб у дітей і кинути собакам». ²⁸ Вона ж відповіла Йому: «Так, Господи, але ж і пси їдять під столом крихти після дітей». ²⁹ І Він сказав їй: «За таку відповідь, ти можеш іти: демон вийшов з дочки твоєї». ³⁰ І, прийшовши до свого дому, вона побачила, що дочка лежала в постелі, а демон вийшов. ³¹ І знову Він вийшов з околиць Тирських і Сидонських і пішов до моря Галілейського, через край Десятймістя. ³² І привели до Нього глухого і заїкуватого і просили Його покласти на нього руку. ³³ І Він взяв його окремо від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся язика його; ³⁴ і, поглянувши на небо, зітхнув і сказав йому: «Еффата», тобто: «Відкрийся!» ³⁵ І відразу в нього відкрився слух, і окови його язика розвƅязалися, і він став говорити виразно. ³⁶ І Він звелів їм не говорити про це нікому. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували про те. ³⁷ І люди дуже дивувались і говорили: «Він усе робить добре: глухим дає слух, а німим — мову».

Chapter 8

¹ Тими днями, як було знову дуже багато людей, а їсти не мали що, Він покликав учнів Своїх і сказав їм: ² «Жаль Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною, а не мають що їсти. ³ Якщо Я відпущу їх голодних додому, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека». ⁴ Учні Його відповіли Йому: «Звідки хто може нагодувати цих людей хлібом тут у пустині?» ⁵ А Він запитав їх: «Скільки хлібів маєте?» Вони сказали: «Сім». ⁶ Тоді Він звелів народові посідати на землю, і взяв сім хлібів, віддав хвалу, поламав і дав учнях Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. ⁷ Було в них і трохи рибок; і Він поблагословив і звелів роздати і їх. ⁸ І всі їли й наїлися, ще й і назбирали залишених кусків сім кошів. ⁹ А тих, що їли, було близько чотири тисячі. І Він відпустив їх. ¹⁰ І негайно Він увійшов у човен з учнями Своїми, і прибули вони в околиці Далманутські. ¹¹ Фарисеї вийшли і почали сперечатися з Ним та вимагати від Нього ознаки з неба, випробовуючи Його. ¹² А Він, зітхнувши глибоко в дусі Своїм, сказав їм: «Якої ознаки шукає рід цей? По правді кажу вам, що ніяка ознака родові цьому не буде дана». ¹³ І, залишивши їх, знову ввійшов у човен і відплив на другий берег озера. ¹⁴ Учні забули взяти з собою хліба, і вони мали в човні тільки одну хлібину. ¹⁵ А Він заповідав їм, кажучи: «Глядіть, остерігайтесь закваски фарисейської і закваски Іродової». ¹⁶ Вони ж міркували між собою і говорили: «Це сказано тому, що в нас нема хліба». ¹⁷ Ісус, зрозумівши це, говорить їм: «Чого міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не збагнули і не зрозуміли? Чи ще серця ваші є затверділі? ¹⁸ Маєте очі, чому не бачите? Маєте,вуха, чому «е чуєте? І не памƅятаєте? ¹⁹ Коли Я ламав пƅять хлібів на пƅять тисяч людей, скільки кошів кусків.ви зібрали?» Вони відповіли: «Дванадцять!» ²⁰ «А коли сім хлібів ламав на чотири тисячі людей, скільки кошів кусків зібрали ви?» Вони відповіли: «Сім!» ²¹ І Він сказав їм: «І ви ще не розумієте?» ²² Приходить Він у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і просять, щоб доторкнувся до нього. ²³ Він, узявши сліпого за руку, вивів його за село, і, послинивши йому очі, поклав на нього руки і спитав його, чи бачить він щось. ²⁴ Сліпий, глянувши, сказав: «Бачу людей перехожих, немовби дерева.» ²⁵ Тоді Ісус знову поклав руки на очі його, і він глянув і бачив добре. ²⁶ Відіслав Ісус його додому і наказав: «Не заходь в село і нікому в селі не розповідай!» ²⁷ І пішов Ісус з учнями Своїми до сіл Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх; «За кого вважають Мене люди?» ²⁸ Вони відповіли Йому: «За Іоанна Хрестителя; інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків». ²⁹ А Він питає їх: «За кого ви вважаєте Мене?» Петро сказав у відповідь: «Ти — Христос!» ³⁰ І Він наказав їм, щоб нікому не говорили про Нього. ³¹ І почав навчати їх, що Синові Людському треба багато постраждати, та що відцураються від Нього старійшини, первосвященики і книжники, і Він буде вбитий, і третього дня воскресне. ³² І говорив Він це відкрито. Але Петро відкликав Його і почав перечити Йому. ³³ Та Він, обернувшись і поглянувши на учнів,Своїх, докорив Петрові, кажучи: «Відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про Боже, а про людське!» ³⁴ І, покликавши до Себе народ з учнями Своїми, сказав їм: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме хрест, свій та й іде за Мною. ³⁵ Бо хто хоче зберегти своє життя, той погубить його, а хто погубить життя своє заради Мене та Євангелія, той збереже його. ³⁶ Бо яка користь людині, якщо вона весь світ здрбуде, а занапастить душу свою? ³⁷ Що ж дасть людина взамін за душу свою? ³⁸ Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх у цьому роді перелюбному та грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде в славі Отця Свого зі святими ангелами».

Chapter 9

¹ Він сказав їм: «По правді кажу вам: є деякі з присутніх тут, котрі не зазнають смерті, аж поки не побачать Царство Боже, яке прийде в силі». ² А через шість днів Ісус взяв Петра, Якова та Іоанна і вивів їх самих на гору високу. І переобразився перед ними. ³ І одежа Його стала блискуча і біла, як сніг, така, що на землі жоден білильник не може вибілити. ⁴ І зƅявились їм Ілля і Мойсей, і розмовляли з Ісусом. ⁵ І озвався Петро і сказав Ісусові: «Учителю, добре нам тут бути! Поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі». ⁶ Бо не знав, що казати, тому що вони були перелякані. ⁷ І надійшла хмара і заслонила їх, і з хмари почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!» ⁸ І, раптом поглянувши кругом, вони нікого більше не бачили, крім одного Ісуса. ⁹ А коли сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не говорили про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих. ¹⁰ І вони зберегли це слово, допитуючись один в одного, що то значить: «воскреснути з мертвих». ¹¹ І запитали Його: «Що це книжники говорять, що Ілля має першим прийти?» ¹² Він сказав їм у відповідь: «Ілля прийде першим і приготує все. Чому ж тоді написано про Сина. Людського, що Він мусить витерпіти багато і бути приниженим? ¹³ Але кажу вам, що й Ілля прийшов, і вони зробили з ним, як хотіли, так як написано про нього». ¹⁴ Зійшовши з гори до решти учнів, вони побачили багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. ¹⁵ І зараз весь народ, побачивши Ісуса, здивувався і побіг вітати Його. ¹⁶ І Він запитав книжників: «Про що сперечаєтесь з ними?» ¹⁷ Один з народу відповів Йому: «Учителю, я привів до Тебе сина мого, котрий є одержимий духом, який онімив його; ¹⁸ де тільки схопить його, то кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами, і марніє. Просив я учнів Твоїх, щоб вигнали злого духа, та вони не могли». ¹⁹ А Христос сказав йому у відповідь: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене». ²⁰ І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Ісуса, то дух стряс біснуватого, і він упав на землю і качався та пускав піну. ²¹ І Ісус запитав батька його: «Як давно це сталось з ним?» Він відповів: «З дитинства. ²² І часто він кидає його і в огонь, і у воду, щоб погубити його, але, якщо Ти можеш, зжалься над ним і поможи нам». ²³ Ісус сказав йому: «Що до того твого, ‘якщо можеш’, то все можливо тому, хто вірує!» ²⁴ Тоді батько хлопця викрикнув, кажучи зі слізьми: «Господи, я вірую, допоможи моєму невірству!» ²⁵ Ісус, як побачив, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: «Духу німий і глухий, Я наказую тобі, вийди з нього і більше не входь у нього!» ²⁶ І, закричавши і сильно стрясши хлопця, дух вийшов; і хлопець став, як мертвий, так що багато-хто казав, що він помер. ²⁷ Але Ісус узяв його за руку і підвів його, і він встав. ²⁸ І як Ісус увійшов у дім, учні Його питали Його на самоті: «Чому ми не могли вигнати його?» ²⁹ А Він відповів їм: «Цей рід можна вигнати тільки молитвою і постом». ³⁰ Вийшовши звідти, вони проходили через Галілею; і Він не хотів, щоб хтось знав про це. ³¹ Бо Він навчав учнів Своїх і говорив, що Син Людський буде виданий у руки людям, і вбƅють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне. ³² Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялись. Хто найбільший у Царстві Небеснім? ³³ Він прийшов у Капернаум; і коли був удома, запитав їх: «Про що ви міркували в дорозі?» ³⁴ Вони ж мовчали, тому що дорогою обмірковували між собою, хто більший. ³⁵ Сівши, Він покликав дванадцятьох і сказав їм: «Хто хоче бути першим, нехай буде останній з усіх і слуга всім». ³⁶ І, взявши дитину, поставив її посеред них, обійняв її і сказав їм: ³⁷ «Хто прийме одне з таких дітей в імƅя Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене». ³⁸ Іоанн сказав Йому: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, що виганяв демонів імƅям Твоїм. А він не ходить з нами, і ми заборонили йому». ³⁹ Ісус сказав: «Не забороняйте йому, бо ніхто, хто чинить чудо імƅям Моїм, не може раптом лихословити Мене. ⁴⁰ Бо хто не проти нас, той за нас. ⁴¹ І хто напоїть вас кухлем води в імƅя Моє, тому що ви Христові, по правді кажу вам, не втратить нагороди своєї. ⁴² А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і вкинули його в море. ⁴³ І коли рука твоя спокутує тебе, відітни її; краще тобі калікою жити вічно, ніж з двома руками йти в пекло, у вогонь невгасимий, ⁴⁴ де червƅяк їхній не вмирає, і вогонь не згасає. ⁴⁵ І коли нога твоя спокушує тебе, відітни її; ліпше тобі жити вічно кривому, ніж з двома ногами бути вкиненому в пекло, у вогонь невгасимий, ⁴⁶ де червƅяк їхній не вмирає, і вогонь не згасає. ⁴⁷ І коли око твоє спокутує тебе, вирви його; краще тобі увійти в Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути вкиненому в пекло, ⁴⁸ де червƅяк їхній не вмирає, і вогонь не згасає. ⁴⁹ Бо кожний вогнем посолиться, і кожна жертва посолиться сіллю. ⁵⁰ Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим її поправити? Майте в собі сіль, і мир майте між собою».

Chapter 10

¹ Вийшовши звідти, Ісус приходить у країну Іудейську поза Йорданом; і знову народ зібрався до Нього, і за звичаєм Своїм — Він знову навчав їх. ² І підійшли до Нього фарисеї і запитали Його, випробовуючи: «Чи дозволяється чоловікові розводитись з жінкою своєю?» ³ Він сказав їм у відповідь: «Що Мойсей заповідав вам?» ⁴ Вони відповіли: «Мойсей дозволив написати розвідного листа та й відпустити жінку». ⁵ Але Ісус сказав їм: «Через жорстокість серця вашого написав він вам цю заповідь; ⁶ але ще на початку творіння чоловіком і жінкою Бог створив їх. ⁷ Тому залишить чоловік батька свого і матір ⁸ і зƅєднається з жінкою своєю, і будуть обоє одним тілом, так що вони вже не двоє, а одне тіло. ⁹ Отже, що Бог спарував, людина нехай не розƅєднує». ¹⁰ А вдома учні запитали Його знову про це. ¹¹ І Він сказав їм: «Хто розведеться з жінкою своєю й ожениться з іншою, той чинить перелюб проти Неї. ¹² І як жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, вона чинить перелюб». ¹³ І приносили до Нього малих дітей, щоб Він доторкнувся до них; учні ж докоряли їм. ¹⁴ Коли ж Ісус побачив те, то обурився і сказав їм: «Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. ¹⁵ По правді кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як мале дитя, той не ввійде в нього». ¹⁶ І Він обійняв дітей, поклав руки на них і поблагословив їх. ¹⁷ Коли Він вирушав у дорогу, один чоловік підбіг до Нього, впав перед Ним на коліна і запитав Його: «Учителю Благий! Що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?» ¹⁸ Ісус відповів йому: «Чому кличеш Мене благим? Ніхто не є благий, крім одного Бога. ¹⁹ Ти знаєш заповіді: ‘Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не кривдь, шануй батька твого та матір’». ²⁰ Він відповів йому: «Учителю, все це зберіг я від юності моєї». ²¹ Ісус поглянув на нього з любовƅю і сказав йому: «Одного бракує тобі: іди, продай все, що маєш та роздай убогим, і будеш мати скарб на небі; тоді приходь, візьми хрест твій і йди за Мною». ²² Він же, збентежений цими словами, відійшов зі смутком, тому що мав велике багатство. ²³ А Ісус, поглянувши навкруги, каже учням Своїм: «Як важко тим, що мають багатство, ввійти в Царство Боже!» ²⁴ Учні здивувалися від слів Його. Але Ісус знов говорить їм у відповідь: «Діти, як тяжко тим, хто надію покладає на багатство, увійти в Царство Боже! ²⁵ Легше верблюдові пройти крізь голчине вушко, ніж багатому увійти в Царство Боже!» ²⁶ Вони ж надзвичайно здивувались і говорили між собою: «Хто ж може спастись?» ²⁷ Ісус, поглянувши на них, сказав: «Людям це неможливе, але не для Бога, бо все можливе для Бога!» ²⁸ А Петро сказав Йому: «Ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою». ²⁹ Ісус сказав: «По правді кажу вам: нема такого, хто залишив би дім чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи поля ради Мене і Євангелія, ³⁰ і не отримав би в сто разів більше тепер — у цей час, серед переслідувань — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і. піль, а в віці майбутньому — життя вічне. ³¹ І багато з перших будуть останніми, а останні — першими». ³² Були вони в дорозі, йдучи в Єрусалим, Ісус йшов попереду них, а вони дуже дивувалися і, йдучи за Ним, страхалися. Покликавши дванадцятьох, Він знов почав говорити їм про те, що має статись з Ним: ³³ «Ось ми йдемо в Єрусалим, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; ³⁴ і насміхатися будуть над Ним, і плюватимуть на Нього, і вбƅють Його, але третього дня Він воскресне». ³⁵ Тоді підійшли до Нього Яків та Іоанн, сини Зеведея, і говорять Йому: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам те, про що будемо просити Тебе». ³⁶ Він запитав їх: «Що хочете, щоб Я зробив вам?» ³⁷ Вони сказали Йому: «Дозволь нам, щоб ми сиділи один праворуч Тебе, а другий ліворуч у славі Твоїй». ³⁸ Але Ісус відповів їм: «Не знаєте, чого просите; чи можете випити чашу, яку Я пƅю, і хреститися хрещенням, яким Я хрещусь?» ³⁹ Вони сказали Йому: «Можемо!» Ісус же сказав їм: «Чашу, яку Я пƅю, ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, ви будете хреститися, ⁴⁰ але дозволити сидіти праворуч чи ліворуч від Мене - не від Мене залежить, а кому приготовлено». ⁴¹ Як почули це десятеро, обурились на Якова і Іоанна. ⁴² А Ісус покликав їх до Себе і сказав їм: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні управляють ними, ⁴³ але не так між вами хай буде: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде йам слугою, ⁴⁴ а хто хоче бути першим між вами, нехай буде вам рабом. ⁴⁵ Бо і Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити і віддати життя Своє за викуп багатьох». ⁴⁶ І приходять вони в Єрихон. А коли Він виходив з Єрихону з учнями Своїми і з безліччю народу, син Тимеїв, сліпий Вартимей, сидів при дорозі і жебрав. ⁴⁷ Почувши, що то Ісус. Назарянин, він почав кричати, кажучи: «Ісусе, Сину, Давидів, змилуйся наді мною!». ⁴⁸ І багато хто змушував його, щоб мовчав, але він ще голосніше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!» ⁴⁹ Ісус зупинився і сказав: «Покличте його!» І покликали, сліпого, говорячи йому: «Будь бадьорий, встань; Він кличе тебе!» ⁵⁰ Він скинув з себе –верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. ⁵¹ Ісус, відповідаючи йому, сказав: «Що ти хочеш від Мене?» Сліпий сказав Йому: «Учителю, щоб я прозрів!» ⁵² Ісус сказав йому: «Іди, віра твоя спасла тебе». І він відразу прозрів і пішов дорогою за Ісусом.

Chapter 11

¹ Кколи вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії і Віфанії, біля гори Оливної, Ісус посилає двох учнів Своїх ² і говорить їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви зараз же знайдете привƅязаного молодого осла, на якого ніхто з людей ще не сідав; відвƅяжіть його і приведіть. ³ Якщо хто скаже вам: ‘Що це ви робите?’ — скажіть: Господь потребує його’; і зараз же він пошле його сюди назад». ⁴ Вони пішли і знайшли молодого осла, привƅязаного біля воріт на вулиці, і відвƅязали його. ⁵ Деякі з тих, що стояли там, сказали їм: «Що ви робите? Навіщо відвƅязуєте осла?» ⁶ Вони ж відповіли, як Ісус звелів їм, і ті відпустили їх. ⁷ І вони привели осла до Ісуса, постелили на нього одежу свою, і Він сів на нього. ⁸ І багато хто стелив одежу свою по дорозі, а інші зрізали галузки з дерев і розстеляли їх по дорозі. ⁹ А ті, що йшли перед ним і позаду, викрикували: «Осанна! Благословенний Той, Хто приходить в імƅя Господнє! ¹⁰ Благословенне царство отця нашого Давида, яке надходить в імƅя Господнє! Осанна на висоті!» ¹¹ Ісус увійшов в Єрусалим і зайшов у храм. І, оглянувши все, і як година вже була пізня, пішов у Віфанію з дванадцятьма. ¹² На другий день, коли вони виходили з Віфанії, Ісус зголоднів. ¹³ І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, Він підійшов до неї, чи не знайде чого на ній, але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не була пора на смокви. ¹⁴ І Він сказав до неї: «Нехай ніхто плоду твого не скуштує віднині й навіки». Учні Його все чули. ¹⁵ І вони прийшли в Єрусалим. Ісус увійшов у храм і почав виганяти продаючих і купуючих у храмі, і поперевертав столи міняльникам і ослони продавцям голубів; ¹⁶ і не дозволяв, щоб хто переносив яку річ через храм, ¹⁷ і навчав їх, говорячи: «Хіба не написано: ‘Дім Мій назветься домом молитви для всіх народів?’ А ви ж зробили його вертепом розбійників». ¹⁸ А первосвященики і книжники почули це і шукали нагоди, як би погубити Ісуса, бо боялись Його тому, що весь народ дивувався науці Його. ¹⁹ І, коли настав вечір, Він з учнями вийшов з міста. ²⁰ Вранці, проходячи мимо, вони побачили смоковницю всохлу від кореня. ²¹ І Петро, згадавши сказане Ісусом до смоковниді, говорить Йому: «Учителю, подивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла». ²² Ісус каже їм у відповідь: «Майте віру в Бога! ²³ По правді кажу вам: як хто скаже горі цій: ‘Зрушся і кинься в море’, — і не буде мати сумніву в серці своїм, а буде вірити, що так станеться, як сказав, — то буде йому так. ²⁴ Тому кажу вам: все, чого ви будете просити в молитві, — вірте, що одержите, і буде вам так. ²⁵ А коли молитесь, то прощайте, коли маєте щось проти кого-небудь, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші. ²⁶ Якщо ви не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших». ²⁷ Вони знову прийшли в Єрусалим. І коли Він ходив по храмі, підійшли до Нього первосвященики, книжники і старійшини ²⁸ та запитали Його: «Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі цю владу робити це?» ²⁹ Ісус сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я вас про одне, і ви дайте Мені відповідь, то і Я скажу вам, якою владою Я це творю. ³⁰ Хрещення Іоаннове було з неба чи від людей? Відповідайте Мені». ³¹ Вони ж міркували собі і говорили: «Коли скажемо: ‘З неба’, то Він відповість: “Чому ж ви не повірили йому?’ ³² А сказати: “Від людей’, страшно народу». Вони боялись народу, тому що всі вважали, що Іоанн справді був пророком. ³³ І вони сказали у відповідь Ісусові: «Не знаємо». А Ісус відповів їм: «То і Я не скажу вам, якою владою Я роблю це».

Chapter 12

¹ І Він почав говорити до них притчами: «Один чоловік насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав в нім чавило, побудував башту і, віддавши його виноградарям, відƅїхав в іншу країну. ² Свого часу він послав до виноградарів слугу, щоб прийняти від виноградарів плоди винограду. ³ Вони ж схопили його, побили і відіслали ні з чим. ⁴ Знову він послав до них іншого слугу; і тому чоловікові вони розбили камінням голову і відіслали зневаженим. ⁵ І знову він послав ще іншого; і того вони вбили. І багатьох інших вони побили або повбивали. ⁶ Маючи ж єдиного улюбленого сина, він послав його наостанку до них, кажучи: ‘Пошанують сина мого’. ⁷ Але ці виноградарі говорили між собою: ‘Це спадкоємець, ходім, убƅємо його і спадщина буде наша’. ⁸ І, схопивши його, вбили і викинули тіло його з виноградинка. ⁹ Що ж тоді господар виноградника зробить? Він прийде і повбиває тих виноградарів, і віддасть виноградник іншим. ¹⁰ Чи ви не читали цього в Писанні: ‘Камінь, який будівничі відкинули, став наріжним каменем’. ¹¹ Це сталося від Господа, і дивне воно є в очах наших». ¹² І вони шукали нагоди, щоб схопити Його, та боялись народу. Бо зрозуміли, що Він сказав цю притчу проти них. І, залишивши Його, відійшли. ¹³ І вислали до Нього декого з фарисеїв і іродіан, щоб спіймати Його на слові. ¹⁴ Вони ж прийшли і говорять Йому: «Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не зважаєш ні на кого, бо Ти не дивишся на особу, але навчаєш дороги Божої по правді. Отже, чи законно є давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?» ¹⁵ Він же, знаючи їх лицемірство, сказав їм: «Чого ви випробовуєте Мене? Принесіть Мені монету, щоб побачити її». ¹⁶ І вони принесли. А Він питає їх: «Чиє це зображення і напис?» І вони відповіли Йому: «Кесаря». ¹⁷ Ісус сказав їм у відповідь: «Віддайте кесареві — кесареве, а Богові — Богове!» І вони дивувалися Йому. ¹⁸ Прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і запитали Його, кажучи: ¹⁹ «Учителю, Мойсей написав нам: ‘Як помре у кого брат і залишить жінку, а дітей не залишить, то брат його мусить взяти жінку його і відновити потомство для брата свого’. ²⁰ Було сім братів: перший взяв жінку і помер, не залишивши дітей. ²¹ І другий взяв її, і він помер і не залишив дітей; і третій так само. ²² І всі семеро мали її і не залишили дітей; після всіх померла і жінка. ²³ А у воскресінні, коли всі вони воскреснуть, котрому з них вона буде жінкою? Адже семеро мали її за жінку». ²⁴ Ісус сказав їм у відповідь: «Чи не тому ви й помиляєтесь, що не знаєте ні Писання, ні сили Божої? ²⁵ Бо коли вони воскреснуть з мертвих, то не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть, як ангели на небі. ²⁶ А щодо мертвих, що воскреснуть, чи ви не читали в книзі Мойсея, як біля неопалимої купини Бог говорив до нього і сказав: ‘Я — Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова’. ²⁷ Він не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь». ²⁸ І один з тих книжників, що чув, як вони сперечались, і, зрозумівши, як Ісус добре відповів їм, запитав Його: «Котра заповідь є найважливіша з усіх?» ²⁹ Ісус відповів йому: «Найважливіша з усіх заповідей: “Слухай Ізраїлю! Господь, наш Бог — це єдиний Господь! ³⁰ Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією свідомістю твоєю, і всією силою твоєю’. Це є найважливіша заповідь. ³¹ А друга: ‘Люби ближнього твого, як себе самого’. Нема іншої заповіді більшої понад ці». ³² Книжник сказав Йому: «Добре, Учителю! Ти сказав правду, що один є Бог, а іншого нема, крім Нього. ³³ І що любити Його всім серцем, і всім розумінням, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, є більш, ніж всі всепалення та жертви». ³⁴ Коли Ісус побачив, що він відповів розумно, сказав йому: «Ти недалеко від Царства Божого». І ніхто після цього не насмілювався питати його. ³⁵ Тоді Ісус, навчаючи в храмі, промовив: «Чому говорять книжники, що Христос є син Давидів? ³⁶ Адже Давид промовив Духом Святим: ‘Сказав Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжком Тобі під ноги!»’ ³⁷ Отже, сам Давид називає Його ‘Господом’, як же Він тоді може бути син його?» І багато людей слухали Його залюбки. ³⁸ І Він говорив їм у науці Своїй: «Стережіться книжників, які люблять ходити в довгій одежі, люблять, коли їх вітають на майданах, ³⁹ дають їм перші місця в синагогах і перші місця на бенкетах, ⁴⁰ які доми вдів поїдають і довго моляться напоказ, — вони приймуть тяжке осудження». ⁴¹ Ісус сів проти храмової скарбниці і дивився, як люди вкидали гроші в скарбницю; і багато заможних кидали багато. ⁴² І прийшла одна бідна вдова і вкинула дві лепти, тобто гріш. ⁴³ І, покликавши учнів Своїх, сказав їм: «По правді кажу вам, що ця бідна вдова вкинула більше за всіх тих, що вкидали в скарбницю, ⁴⁴ бо всі вкидали від достатку свого, а вона із злиднів своїх вкинула все, що мала, весь свій прожиток».

Chapter 13

¹ Коли Він виходив з храму, каже Йому один з учнів Його: «Учителю, подивись, які каміння і які будівлі!» ² Ісус сказав йому у відповідь: «Бачиш ці великі будівлі? Не залишиться тут каменя на камені, який не зруйнується!» ³ І коли Він сидів на горі Оливній, напроти храму, Петро, Яків, Іоанн і Андрій питали Його на самоті: ⁴ «Скажи нам, коли це станеться і яка буде ознака, коли все це має здійснитись?» ⁵ Ісус, відповідаючи їм, почав говорити: «Стережіться, щоб хтось не обманув вас, ⁶ бо багато прийдуть в імƅя Моє, кажучи: ‘Це Я!’ І обмануть багатьох. ⁷ І коли ви почуєте про війни і про воєнні чутки, то не тривожтесь, бо належить цьому бути. Та це ще не кінець. ⁸ Бо повстане народ на народ, і царство на царство; будуть землетруси місцями, буде голод і замішання. ⁹ Ви ж пильнуйте себе, бо будуть видавати вас на суди, і в синагогах будуть вас бичувати, і поведуть вас до правителів і царів з-за Мене, на свідчення їм. ¹⁰ Але Євангеліє мусить бути передусім проповідуване всім народам. ¹¹ Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтесь наперед, що вам говорити, але, що дане буде вам тієї години, те говоріть: бо не ви будете говорити, а Дух Святий. ¹² І видасть брат брата на сметь, і батько — дитину, і діти повстануть проти батьків і заподіють їм смерть. ¹³ І будуть ненавидіти вас усі за імƅя Моє; хто ж витерпить до кінця, — буде спасений. ¹⁴ Коли ж побачите ту мерзоту спустошення, про яку говорив пророк Даниїл, що настане там, де не повинна (хто читає, нехай розуміє), тоді ті, що в Іудеї, нехай втікають у гори; ¹⁵ і хто на покрівлі, нехай не сходить і не заходить в дім свій взяти щось з дому свого; ¹⁶ а хто в полі, нехай не вертається взяти одежу свою. ¹⁷ Горе ж вагітним і тим, що годуватимуть грудьми в ті дні. ¹⁸ Моліться, щоб це не сталося зимою. ¹⁹ Бо в ті дні буде така скорбота, якої ще не було від початку Божого творіння, аж донині, і більше ніколи не буде. ²⁰ І коли б Господь не скоротив тих днів, то ніхто не врятувався б, але заради вибраних, котрих Він Сам вибрав, Він скоротив ті дні. ²¹ Тоді ж, як хтось скаже вам: ‘Ось тут Христос!’, або: “Он там!’ — не вірте. ²² Бо постануть месії фальшиві і фальшиві пророки, і будуть показувати ознаки і чудеса, щоб обдурити, по можливості, і вибраних. ²³ Ви ж стережіться! Ось Я сказав Вам усе наперед. ²⁴ Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце затьмариться, і місяць не дасть світла свого. ²⁵ І зорі спадуть з неба, і сили небесні порушаться. ²⁶ І тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах, з великою силою і славою. ²⁷ І тоді Він пошле ангелів Своїх, і вони зберуть вибраних Його з усього світу, від краю землі до краю неба. ²⁸ Навчіться прикладу від смоковниці: коли віття її стають вже мƅякі та пускають листя, то знаєте, що близько літо. ²⁹ Так і ви: коли побачите, що це здійснюється, знайте, що вже близько — в дверях. ³⁰ По правді кажу вам: не перейде рід цей, як усе це збудеться. ³¹ Небо і земля проминуть, але слова Мої не проминуть! ³² Про день же той і про годину не знає ніхто; ні ангели на небі, ні Син, а тільки Отець. ³³ Глядіть, пильнуйте і моліться, бо не знаєте, коли час той настане. ³⁴ Подібно до чоловіка, який, відƅїжджаючи в далеку дорогу, залишив дім свій, дав слугам своїм владу і кожному.призначив працю, а воротареві звелів пильнувати. ³⁵ Тож пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому: ввечері чи опівночі, чи коли півні співатимуть, чи вранці. ³⁶ Щоб, прийшовши несподівано, не застав вас сплячими. ³⁷ І що Я кажу вам, те всім Я кажу: пильнуйте!»

Chapter 14

¹ Через два дні була Пасха і Опрісноки. А первосвященики і книжники шукали нагоди, як би схопити Ісуса підступом і вбити Його. ² Але казали: «Тільки не під час свята, щоб не сталось заворушення в народі». ³ Коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона Прокаженого, і сидів за столом, підійшла жінка, маючи алебастрову посудину з чистим нардовим дорогоцінним миром, і, розбивши посудину, вилила Йому на голову. ⁴ Були там деякі, що обурились і говорили між собою: «Навіщо таке марнотратство? ⁵ Бо можна було продати це миро більш ніж за три сотні динаріїв, і гроші роздати вбогим». І нарікали на неї. ⁶ Але Ісус сказав: «Залишіть її! Чому непокоїте ‘її? Вона добре діло зробила Мені. ⁷ Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли схочете, можете робити їм добро. Мене ж не завжди будете мати. ⁸ Вона зробила, що могла: заздалегідь намастила тіло Моє на похорон. ⁹ По правді кажу вам: де тільки це Євангеліє буде проповідуватися по всьому світу, також буде сказано, що вона зробила, на спомин про неї». ¹⁰ А Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, пішов до первосвящеників, щоб видати Ісуса. ¹¹ Коли вони почули про це, то дуже зраділи і обіцяли дати йому срібняків. І він шукав відповідного моменту, щоб видати Його. ¹² А першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні Ісуса спитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?» ¹³ І Він посилає двох учнів Своїх і каже їм: «Ідіть у місто, і там зустріне вас чоловік, котрий буде нести глечик води; ви ідіть за ним. ¹⁴ І куди він увійде, скажіть господареві дому: ‘Учитель питає: де кімната, в якій Я міг би спожити паску з учнями Моїми?” ¹⁵ І він покаже вам велику кімнату на горищі, вмебльовану, готову; там приготуйте нам». ¹⁶ І учні Його пішли і прийшли в місто та й знайшли все так, як Він сказав їм; і вони приготували паску. ¹⁷ А ввечері Він прийшов з дванадцятьма. ¹⁸ А коли вони сиділи і їли, Ісус сказав: «По правді кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене». ¹⁹ Вони ж засумували і говорили Йому один за другим: «Чи не я?» І другий: «Чи не я?» ²⁰ Він же сказав їм у відповідь: «Один з дванадцяти, який вмочає зі мною в миску. ²¹ Син Людський справді йде, як написано про Нього, та горе тій людині, через котру Син Людський видається. Краще було б для людини тієї і не народжуватись». ²² Коли вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм, кажучи: «Прийміть і їжте, це є Тіло Моє». ²³ І Він взяв чашу і, подякувавши Богові, подав їм; і пили з неї всі. ²⁴ Ісус сказав їм: «Це є кров Моя Нового Завіту, яка проливається за багатьох. ²⁵ По правді кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, поки не буду пити знову в Царстві Божому». ²⁶ І, відспівавши гімн, вони пішли на гору Оливну. ²⁷ Ісус говорить їм: «Усі відцураєтесь Мене цієї ночі, бо написано: ‘Поражу пастиря і розбіжаться вівці’. ²⁸ По воскресінні Моїм, Я буду раніш за вас у Гапілеї». ²⁹ А Петро говорить Йому: «Хоч би і всі відцурались, але не я!» ³⁰ Ісус сказав йому: «По правді кажу тобі, що ще сьогодні, вночі, перше ніж заспіває півень двічі, ти зречешся Мене тричі». ³¹ Але він ще більше запевняв, кажучи: «Хоч би мені і вмерти з Тобою, я не відречуся Тебе нізащо». Так само сказали й всі. ³² І прийшли вони на місце, яке називалося Гефсиманія, і Ісус сказав учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся». ³³ І, взявши з Собою Петра, Якова і Іоанна, Він почав сумувати та тужити. ³⁴ І сказав їм: «Душа Моя пригнічена скорботою смертельною. Побудьте тут і пильнуйте!» ³⁵ І Він відійшов трохи далі, припав до землі і молився, щоб, по можливості, минула Його година ця. ³⁶ І говорив: «Авва, Отче! Все можливе Тобі, пронеси чашу цю мимо Мене, проте нехай буде Твоя воля, а не Моя». ³⁷ І приходить і знаходить їх сплячими та й каже Петрові: «Симоне, ти спиш? Не міг ти попильнувати й одної години? ³⁸ Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу. Бо дух бадьорий, а тіло немічне». ³⁹ І знову відійшов і молився, і говорив ті самі слова. ⁴⁰ А коли повернувся, знову знайшов їх сплячими, бо були обважніли їхні очі. І вони не знали, що відповісти Йому. ⁴¹ І приходить утретє і говорить їм: «Спите і спочиваєте? Досить, ось надійшла година, коли Син Людський видається в руки грішників. ⁴² Вставайте, ходімо, ось наблизився Зрадник Мій!» ⁴³ І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, а з ним багато народу з мечами і киями, від первосвящеників, книжників і старійшин. ⁴⁴ А зрадник Його, дав їм знак і сказав: «Кого я поцілую, то це Він; беріть Його І ведіть обережно». ⁴⁵ І, прийшовши, підійшов зараз до Ісуса і сказав: «Учителю! Учителю!» І поцілував Його. ⁴⁶ А вони наклали руки свої на Нього й схопили Його. ⁴⁷ Один же з тих, що стояли тут, вихопив меч і вдарив слугу первосвященика і відтяв йому вухо. ⁴⁸ А Ісус сказав у відповідь їм: «Вийшли ви наче проти розбійника з мечами і киями, щоб взяти Мене? ⁴⁹ Я щодня був з вами, навчаючи в храмі, і ви не схопили Мене. Але мусить здійснитися Писання». ⁵⁰ Тоді всі залишили Ісуса і повтікали. ⁵¹ Один юнак йшов за Ним, загорнений в одне лиш покривало, і воїни схопили його. ⁵² А він, залишивши покривало, втік нагий. ⁵³ І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались у нього всі первосвященики, старійшини і книжники. ⁵⁴ А Петро йшов здаля вслід за Ісусом аж до двору первосвященика і, сівши зі слугами, грівся біля вогню. ⁵⁵ А первосвященики і весь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, тане могли нічого знайти. ⁵⁶ Хоч багато свідчили фальшиво проти Нього, але їхні свідчення не згоджувалися. ⁵⁷ І деякі встали і свідчили фальшиво проти Нього, кажучи: ⁵⁸ «Ми чули, як Він казав: ‘Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний’». ⁵⁹ Але й таке їхнє свідчення не згоджувалося. ⁶⁰ Тоді первосвященик став посередині і запитав Ісуса, кажучи: «Чому Ти нічого не відповідаєш тим, що свідчать проти Тебе?» ⁶¹ Він же мовчав і не відповідав нічого. І знову первосвященик запитав Його, кажучи: «Чи Ти є Христос, Син Благословенного?» ⁶² «Я, — відповів Ісус, — і ви побачите Сина Людського сидячого по правиці Всемогутнього і грядущого на хмарах небесних». ⁶³ Тоді первосвященик роздер одежу свою і сказав: «Навіщо нам ще свідки? ⁶⁴ Ви чули богозневагу? Як вам здається?» Вони ж всі признали, що Він мусить умерти. ⁶⁵ І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому очі, бити та приказувати Йому: «Пророкуй!» І слуги били Його киями. ⁶⁶ А коли Петро був унизу на подвірƅї прийшла одна із служниць первосвященика, ⁶⁷ і, побачивши Петра, що грівся, придивившись до нього, говорить йому: «І ти також був з Ісусом Назарянином?» ⁶⁸ Але він відрікся, говорячи: «Не знаю і не розумію, що ти кажеш». І він вийшов на передній двір. І заспівав півень. ⁶⁹ Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім: «Цей із них!» ⁷⁰ І він відрікся знову. Трохи згодом, ті, що стояли, сказали знов Петрові: «По правді ти з них: бо ти галілеянин, і говірка твоя така сама». ⁷¹ Він почав клястися та божитися: «Я не знаю Цього чоловіка, про Якого ви кажете». ⁷² Тоді вдруге заспівав півень. І Петро пригадав слова, які Ісус сказав йому: «Перш ніж півень заспіває двічі, ти зречешся Мене тричі». І, згадавши це, він заплакав.

Chapter 15

¹ З самого ранку первосвященики скликали нараду зі старійшинами, книжниками та всім синедріоном і, звƅязавши Ісуса, повели та й видали Пілатові. ² Пілат запитав Його: «Чи Ти є Цар Іудейський?» І Він сказав у відповідь: «Ти сказав!» ³ А первосвященики обвинувачували Його в багатьох речах, але Він не відповідав нічого. ⁴ Пілат знову запитав Його, кажучи: «Не відповідаєш нічого? Дивись, як багато вони свідчать проти Тебе». ⁵ А Ісус не відповідав нічого, так що Пілат дивувався. ⁶ На свято Пілат відпускав їм одного вƅязня, того, якого вони просили. ⁷ І був тоді один, Варавва на імƅя, увƅязнений разом з бунтівниками, котрі під час повстання вчинили вбивство. ⁸ І народ почав кричати і просити, щоб Пілат зробив для них те, що робив завжди. ⁹ Але Пілат сказав їм у відповідь: «Чи хочете, я відпущу вам Царя Іудейського?» ¹⁰ Бо він знав, що первосвященики видали Його через заздрість. ¹¹ Але первосвященики підбурили народ, щоб краще відпустив їм Варавву. ¹² Пілат знову сказав їм у відповідь: «Що ж ви хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?» ¹³ Вони закричали знову: «Розіпни Його!» ¹⁴ Тоді Пілат сказав їм: «Яке ж зло Він вчинив?» А вони кричали ще сильніше: «Розіпни Його!» ¹⁵ І Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав, щоб розіпƅяли. ¹⁶ Воїни відвели Ісуса на середину двору, тобто в Преторію, і зібрали весь відділ воїнів. ¹⁷ І одягли Його в багряницю та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову; ¹⁸ і почали вітати Його: «Радій, Царю Іудейський!» ¹⁹ І били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, кланялись Йому. ²⁰ І коли назнущались над Ним, зняли з Нього багряницю, наділи на Нього одежу Його і повели, щоб розпƅяти Його. ²¹ І змусили одного перехожого, котрий вертався з поля, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, нести хрест Його. ²² І привели Ісуса на місце Голгофу, що значить: «Череповище». ²³ І дали Йому пити вина змішаного зі смирною, але Він відмовився. ²⁴ А коли розпƅяли Його, то поділили одежу Його, кидаючи жереб, що кому брати. ²⁵ Була ж третя година, як розпƅяли Його. ²⁶ І був напис вини Його написаний зверху: «Цар Іудейський». ²⁷ З ним розпƅяли двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч. ²⁸ І збулося слово Писання, яке говорить: «Зараховано Його до злочинців». ²⁹ А ті, що проходили мимо, лихословили Його, киваючи головами і кажучи: «Гей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш! ³⁰ Спаси Себе і зійди з хреста!» ³¹ Подібно і первосвященики з книжниками насміхались і говорили між собою: «Він спасав інших, а Себе не може спасти. ³² Нехай Христос, Цар Ізраїля, зійде з хреста, щоб ми побачили й увірували». І розпƅяті з Ним ображали Його. ³³ О шостій годині сталась темрява по всій землі, аж до години девƅятої. ³⁴ О годині девƅятій, Ісус скрикнув сильним голосом: «Елої, Елої, лама савахфані?», що означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти залишив Мене?» ³⁵ Декотрі з тих, що стояли там, як це почули, казали: «Слухайте, Він кличе Іллю!» ³⁶ І один з них побіг, намочив губку оцтом, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: «Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його». ³⁷ А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав дух. ³⁸ І завіса в храмі роздерлась надвоє, зверху донизу. ³⁹ А коли сотник, котрий стояв навпроти Нього, побачив, що Він, вигукнувши, віддав дух, сказав: «Справді, цей Чоловік був Син Божий!» ⁴⁰ Були тут і жінки, котрі дивилися здалека; між ними була Марія Магдалина і Марія, мати Якова Молодшого і Осії, і Саломія, ⁴¹ котрі, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і послуговували Йому, і багато інших, котрі прийшли з ним в Єрусалим. ⁴² Коли вже настав вечір, тому що був день приготування, день перед суботою, — ⁴³ Йосиф з Арімафеї, поважний член ради, котрий і сам очікував Царства Божого, сміливо прийшов до Пілата і попросив дозволу поховати тіло Ісусове. ⁴⁴ Пілат здивувався, що Ісус уже помер, і, покликавши сотника, запитав його, чи давно Він помер. ⁴⁵ І, дізнавшись про те від сотника, віддав тіло Ісусове Йосифові. ⁴⁶ Йосиф, купивши полотна, зняв Ісуса, обгорнув полотном і поклав у гробі, який був висічений у скелі, і привалив камінь до входу гробу. ⁴⁷ А Марія Магдалина і Марія Іосієва дивилися, де Ісуса положили.

Chapter 16

¹ Коли минула субота, Марія Магдалина і Марія, мати Якова, і Саломія купили пахощів, щоб піти і намастити тіло Ісуса. ² І на світанку, дня першого в тижні, вони прийшли до гробу, коли сходило сонце, ³ і говорили між собою: «Хто відвалить нам камінь від входу до гробу?» ⁴ І, глянувши, вони побачили, що камінь був відвалений; а він був дуже великий. ⁵ Увійшовши до гробу, вони побачили юнака, що сидів праворуч, зодягнений у довгу білу одежу, і вжахнулись. ⁶ Він же сказав їм: «Не жахайтеся! Ви шукаєте розпƅятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес; Його нема тут. Ось місце, де покладено було тіло Його. ⁷ Але йдіть і скажіть учням Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галілеї; там ви побачите Його, як Він був сказав Вам». ⁸ І, вийшовши, вони побігли від гробу, бо оволодів ними страх і тремтіння. І вони нічого нікому не казали, бо боялись. ⁹ Коли Ісус воскрес вранці, першого дня в тижні, то зƅявився передусім Марії Магдалині, з котрої вигнав сім демонів. ¹⁰ Вона пішла і звістила тим, що були з Ним, котрі плакали і сумували. ¹¹ Та вони, як почули, що Він живий, і що вона бачила Його, не повірили. ¹² Після цього, Він зƅявився, в іншому вигляді, двом з них на дорозі, коли вони йшли в село. ¹³ І вони прийшли і розповіли іншим, але й їм не повірили. ¹⁴ Нарешті зƅявився Він одинадцятьом, коли ті сиділи за столом, і докоряв їм за невірƅя та отвердіння серця, тому що не повірили тим, які бачили Його воскреслого. ¹⁵ І Він сказав їм: «Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всякій людині. ¹⁶ Хто увірує й охреститься, той буде спасений; хто ж не увірує, той осуджений буде. ¹⁷ І такі ознаки будуть супроводити тих, що увірують: в імƅя Моє будуть виганяти демонів; будуть говорити іншими мовами; ¹⁸ будуть брати руками змій; і коли випƅють щось смертоносне, воно не пошкодить їм; будуть класти руки на хворих, і ті будуть зцілені». ¹⁹ І так Господь, після цієї бесіди з учнями, вознісся на небо й сів праворуч Бога. ²⁰ Учні ж Його всюди проповідували, і Господь був з ними і підтверджував чудами все сказане ними. Амінь.