Римлян

Chapter 1

¹ Павло, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для проповідування Євангелія Божого. ² яке Бог наперед обіцяв через пророків Своїх у святих Писаннях, ³ щодо Сина Свого, Який народився Чоловіком, з потомства Давидового, ⁴ і обƅявився Сином Божим у силі, згідно духа святості, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого. ⁵ Через Якого, і ради імені Його,ми прийняли благодать і апостольство закликати людей серед язичників до слухняності Богові, яка випливає p віри, ⁶ між якими і ви, покликані Ісусом Христом: ⁷ всім вам, що в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога,Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! ⁸ Передусім я дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, тому що віра ваша звіщається по всьому світу. ⁹ Бо Бог свідок мені, Якому я служу духом моїм, благовістуючи Сина Його, що я безперестанно згадую про вас, ¹⁰ і завжди прошу в молитвах моїх, щоб колись довелося мені, поволі Божій, прийти до вас. ¹¹ Бо прагну бачити вас, щоб поділитися з вами даруванням духовним для вашого зміцнення. ¹² Тобто, щоб потішитись з вами разом спільною вірою, вашою і моєю. ¹³ Не хочу, щоб ви не знали, що багато разів я мав намір прийти до вас, та мав перешкоди аж досі, щоб мати якийсь плід і у вас, як я маю серед інших народів. ¹⁴ Я боржник і грекам і варварам, і мудрим і немудрим. ¹⁵ Отже, щодо мене, то я готовий проповідувати Євангеліє і вам, тим,що знаходитесь в Римі. ¹⁶ Я не соромлюсь Євангелія Христового, бо воно є сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше іудеєві, а потім грекові. ¹⁷ Так як в ньому відкривається праведність Божа з віри у віру, як написано: «Праведний вірою жити буде». ¹⁸ Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду стримують неправдою. ¹⁹ Тому що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо Бог обƅявив їм. ²⁰ З самого початку створення світу Божі невидимі властивості — Його вічна всемогутність і божественна природа — були ясно видимі з того, що було створено Ним, і тому люди не мають виправдання. ²¹ Так як пізнавши Бога, вони не прославили Його, як Бога, і не дякували, а знікчемніли в своїх мудруваннях, і запаморочилось нерозумне їхнє сердце. ²² Називаючи себе мудрими — стали нерозумними; ²³ замість того, щоб поклонятися Вічноживучому Богові, вони з дерева і каменя зробили собі ідолів на подобу птахів, тварин, гадюк і кволого чоловіка, та й поклоняються їм. ²⁴ Тому і видав їх Бог в похотях їхніх сердець нечистоті, щоб вони самі опоганювали тіла свої. ²⁵ Вони замінили правду Божу неправдою, і віддавали честь і служили створінню більше, як Творцеві, Який є благословенний навіки. Амінь. ²⁶ Через, це Бог залишив їх в похотях їхніх, бо їхні жінки замінили природні стосунки на протиприродні. ²⁷ Так само і чоловіки, залишивши природні стосунки з жінками, розпалювались своєю похіттю один до одного, і чоловіки з чоловіками чинили сором, і приймали за це відплату, відповідну їхньому блудові. ²⁸ А тому, що вони не вважали за потрібне визнавати Бога, Бог залишив їх з розпусним розумом чинити непристойне. ²⁹ їхнє життя повне всяких злих вчинків, лиха, жадоби і розбещеності. Вони сповнені заздрістю, убивством, суперечками, обманом і злобою. Вони є пльоткарі, ³⁰ наклепники, ненависники Бога, зухвалі, зарозумілі і хвастливі; вони винахідники зла; вони не слухаються своїх батьків; ³¹ вони є нечутливі, віроломні,безжалісні, жорстокі. ³² Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить таке, гідний смерті, але вони не тільки самі таке роблять, а й схвалюють тих, хто поводиться так.

Chapter 2

¹ Ви можете сказати: «Які ж це погані люди, про котрих ти говориш!» Проте ви ж такі самі, як вони. І коли ви кажете, що злих людей треба покарати, то ви говорите про себе,бо ви поводитесь так само. ² А ми знаємо, що Бог справедливо покарає тих, які роблять таке. ³ Чи ти думаєш, що Бог покарає інших, а не тебе, хоч ти робиш те саме зло? ⁴ Чи ти не бачиш милосердя Божого до тебе? Чи ти не розумієш,що Бог не карає тебе лише тому,щоб дати тобі нагоду покаятися? ⁵ Та через впертість твою і нерозкаянність серця, ти збираєш проти себе гнів на день гніву, коли буде обƅявлено справедливий суд Божий. ⁶ Бог «віддасть кожному за вчинки його». ⁷ Бог дасть вічне життя тим, які постійно виконують Його волю, які прагнуть невидимої слави і вічного життя, яке Він обіцяв. ⁸ Але будуть покарані ті, які відкидають Божу правду і живуть злим життям. ⁹ Горе та страждання всякій людині, яка чинить зло: спочатку іудеям, а потім іншим, ¹⁰ але слава, і честь, і мир всякому, хто чинить добро: спочатку іудеєві, а потім іншим. ¹¹ Адже Бог є безсторонній. ¹² Ті, що згрішили осторонь Закону, і загинуть осторонь Закону, а які згрішили під Законом — будуть осуджені за Законом. ¹³ Бо не слухачі читання Закону є праведні перед Богом, а виконавці Закону будуть виправдані. ¹⁴ А коли язичники, не маючи Закону, чинять по природі законне,вони, не маючи Закону, самі собі Закон; ¹⁵ оскільки вони показують, що вимоги Закону написані в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління та думки їхні, які то осуджують, то виправдують одна одну. ¹⁶ Це станеться в день, коли Бог буде судити таємні вчинки людей через Ісуса Христа, згідно з моїм благовістям, ¹⁷ Якщо ти називаєшся іудеєм і покладаєшся на Закон, і хвалишся Богом, ¹⁸ і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону; ¹⁹ і певний в собі, що ти провідник сліпим і світло для тих, що в темряві, ²⁰ наставник неуків, учитель дітям, який має зразок знання і правди в Законі, ²¹ як же ти, навчаючи інших, — себе не навчаєш? Проповідуєш не красти,— крадеш? ²² Наказуючи не чинити перелюбу, — чиниш перелюб? Гидуючи ідолами, — чиниш святотатство? ²³ Ти хвалишся Законом, а порушенням Закону зневажаєш Бога. ²⁴ Як написано: «Імƅя Боже зневажається між язичниками через вас». ²⁵ Обрізання корисне, коли ти виконуєш Закон, а коли ти порушник Закону, — твоє обрізання стало необрізанням. ²⁶ Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не зарахується необрізання його за обрізання? ²⁷ І чи необрізаний по природі, виконуючи Закон, не осудить тебе,порушника Закону з Писанням і обрізанням? ²⁸ Бо не той іудей, хто ним є назовні, і не те обрізання, що назовні,на тілі. ²⁹ Але той іудей, хто в душі такий; і обрізання є обрізання серця духом, а не за буквою; такому похвала не від людей, а від Бога.

Chapter 3

¹ Отож, яку перевагу має іудей, або яка користь з обрізання? ² Велика користь у всіх відношеннях: найперше те, що їм було довірене Слово Боже. ³ Ну що ж? Якщо деякі і невіруючі були, хіба ж їхня невіра знищить вірність Божу? ⁴ Ясно, що ні! Але Бог правдивий, а кожна людина брехлива, як написано: «Ти праведний в словах Твоїх і переможеш на суді Твоїм». ⁵ Якщо ж наша неправедність виявляє праведність Божу, то що скажемо? Хіба Бог несправедливий,коли гнів виявляє? Кажу по людському. ⁶ Зовсім ні! Інакше, як же зможе Бог судити світ? ⁷ Якщо правда Божа через мою неправду збільшилася на славу Його, за що ж мене ще й судити, як грішника? ⁸ І чи не так, як нас лають деякі і говорять, ніби ми кажемо: «Робімо зло, щоб вийшло добро?» Осуд на таких є справедливий. ⁹ Що ж тоді? Чи ми маємо перевагу? Зовсім ні! Бо ми вже наперед довели, що як іудеї, так й інші, — всі грішні, ¹⁰ як написано: «Нема праведного, ані одного. ¹¹ Ніхто не розуміє Божої путі; ніхто не шукає Бога; ¹² всі повідступали, разом стали нікчемними; нема доброчинця, нема, ані одного. ¹³ Горло їхнє — відкритий гріб; язиком своїм говорять неправду; отрута зміїна на губах їхніх; ¹⁴ уста їхні повні прокляття і гіркоти; ¹⁵ ноги їхні швидкі до пролиття крові; ¹⁶ руїна та злидні на дорогах їхніх; ¹⁷ а дороги миру вони не знають; ¹⁸ нема страху Божого перед очима їхніми. ¹⁹ Але ми знаємо, що Закон, коли щось говорить, говорить тим, що під Законом, щоб всякі уста закрити, і щоб увесь світ був винен перед Богом. ²⁰ Бо ділами Закону не виправдається перед Богом жодна плоть,бо Законом пізнається гріх. ²¹ Тепер же праведність Божа зƅявилась незалежно від Закону, засвідчена Законом і пророками; ²² праведність Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. ²³ Тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої; ²⁴ але оправдуються даром, Божою благодаттю, через викуплення в Христі Ісусі, ²⁵ Якого Бог дав в жертву примирення через віру в кров Його,щоб виявити Свою праведність в прощенні колишніх гріхів. ²⁶ Він зробив це, щоб виявити Свою праведність в теперішній час,і щоб Він був справедливий і виправдував того, хто вірує в Ісуса. ²⁷ Де ж тоді те, чим би хвалитися? Воно виключене! Яким Законом? Законом діл? Ні, Законом віри. ²⁸ Тож ми визнаємо, що людина оправдується вірою без діл Закону. ²⁹ Хіба ж Бог є тільки для іудеїв? А не й для язичників також? Так, і для язичників. ³⁰ Бо є один тільки Бог, Який виправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через ту саму віру. ³¹ То ж чи не знищуємо ми Закон вірою? Зовсім ні! Ми підтверджуємо Закон.

Chapter 4

¹ Що ж, скажемо по-людському, знайшов Авраам, батько наш по плоті? ² Коли Авраам виправдався ділами, то має похвалу, та не перед Богом. ³ Бо що каже Писання? «Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність». ⁴ А плата робітникові не рахується по благодаті, а з обовƅязку. ⁵ А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто оправдує нечестивого, віра його буде зарахована йому за праведність. ⁶ Як і Давид називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл: ⁷ «Блаженні ті, кому беззаконня прощені, і кому гріхи прощені; ⁸ блаженна людина, якій Господь не порахує гріха». ⁹ Чи це блаженство тільки для обрізаних, чи і для необрізаних? Ми говоримо: к Авраамові віра його зарахована за праведність». ¹⁰ Коли була зарахована: після обрізання чи до обрізання? Не після, а до обрізання! ¹¹ І він прийняв знак обрізання,як печать праведності через віру, яку він мав ще в необрізанні, щоб бути йому батьком усіх віруючих в необрізання, щоб зарахована була їм праведність; ¹² і батьком обрізаних не тільки тих, що з обрізання, але і тих, які ходять слідами віри, яку мав наш батько Авраам ще в необрізанні. ¹³ Не через Закон була дана обітниця Авраамові і нащадкові його, що він буде спадкоємцем світу, а через праведність по вірі. ¹⁴ Бо якщо ті, що мають Закон,є спадкоємцями, то віра не має сили і обітниця не має вартості. ¹⁵ Адже Закон викликає кару за порушення Закону, а де немає Закону, нема і порушення його. ¹⁶ Отже, Боже благословення дається нам завдяки віри нашої, дається даром, щоб обітниця була гарантована всім нащадкам, не тільки тим, які живуть згідно Закону, але і тим, які живуть згідно віри Авраама, який є батько всім нам. ¹⁷ Як написано: «Батьком багатьох народів Я поставлю тебе», перед Тим, Кому він повірив, перед Богом,Який оживляє мертвих і створює неіснуєче, як існуюче. ¹⁸ Він без надії повірив з надією, що стане батьком багатьох народів, згідно сказаного: «Таке буде потомство твоє». ¹⁹ І, не ослабнувши у вірі, не вважав тіла свого за омертвіле, будучи майже столітнім, ні утроби Сарри за омертвілу. ²⁰ Він не захитався в обітниці Божій невірством, але був міцним у вірі, віддавши славу Богові, ²¹ був цілком певним, що Він має силу виконати обітницю. ²² Тому і зараховано йому це за праведність. ²³ Але не тільки написано про нього одного, що зараховано йому, ²⁴ а й про нас, бо буде зараховано і нам, віруючим в Того, Хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, ²⁵ Який був виданий за гріхи наші і воскрес для оправдання нашого.

Chapter 5

¹ Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, ² через Якого ми вірою отримали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і радуємося надією на славу Божу. ³ І не тільки це, але ми радіємо і в горі, знаючи, що горе приносить терпеливість, ⁴ а терпеливість — досвід, а досвід — надію, ⁵ а надія не засоромлює, бо любов Божа вилилась в серця наші Духом Святим, даним нам. ⁶ Коли ми ще були немічні, Христос якраз тоді умер за нечестивих. ⁷ Бо навряд чи за праведника хто помре; хіба що за доброго чоловіка може хтось і відважиться. ⁸ Але Бог доказує Свою любов до нас тим, що коли ми були ще грішниками, Христос помер за нас. ⁹ Тим більше тепер, будучи виправдані кровƅю Його, — спасемося Ним від гніву Божого. ¹⁰ Коли ми, бувши ворогами,примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирені, — спасаємось життям Його. ¹¹ І не тільки це, а й радіємо в Бозі через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми тепер отримали примирення. ¹² Через гріх Адама увійшов світ гріх, а з гріхом смерть, так і смерть увійшла в усіх людей, бо всі згрішили. ¹³ Бо і до Закону гріх був у світі, але гріх не ставиться в провину, коли нема Закону. ¹⁴ Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили, подібно до провини Адама, який є образом майбутнього. ¹⁵ Не можна порівняти гріх чоловіка з Божим прощенням. Бо коли через гріх Адама померло багато,то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Ісуса Христа, дарує життя багатьом. ¹⁶ І не так воно є з Божим даром, як з провиною одного грішника: бо суд за одну провину приносить засудження, а дар ласки за багато провин дає виправдання грішникові. ¹⁷ Бо коли за провину одного смерть панувала через одного того чоловіка, то тим більше ті, що приймають щедру Божу благодать і дар праведності, будуть царювати вжитті через єдиного Чоловіка — Ісуса Христа. ¹⁸ Таким чином, як через провину одного, на всіх людей прийшло засудження, так через праведність Одного прийшло оправдання, яке дає всім людям життя. ¹⁹ Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стане грішником, так і через послух Одного багато-хто стане праведником. ²⁰ Коли ж прийшов Закон, то порушення збільшилися. А де збільшилися порушення, там збільшилася і благодать, ²¹ щоб, як гріх панував для смерті, так і благодать запанувала через праведність для життя вічного, завдяки Ісусові Христові, Господеві нашому.

Chapter 6

¹ Що ж скажемо? Залишимося в гріхах, щоб благодать примножилася? Зовсім ні! ² Як можемо ми, які померли для гріха, жити далі в ньому? ³ Чи ж ви не знаєте, що всі ми,які охрестилися в Христа Ісуса, охрестилися в смерть Його? ⁴ Тож ми поховані з Ним через хрещення в Його смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і ми жили обновленим життям. ⁵ Якщо ми зƅєдналися з Ним в смерті Його, то будемо зƅєднані з Ним у воскресінні, ⁶ знаючи, що наші старі злі бажання розпƅяті з Ним, щоб було звільнене тіло гріховне, щоб ми не були більше рабами гріха, ⁷ бо хто помер, той звільнився від гріха. ⁸ А коли ми померли з Христом, то віримо, що й жити будемо з Ним, ⁹ знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більше не вмирає — смерть вже не має влади над Ним. ¹⁰ А що Він помер, то помер назавжди задля гріха, а що живе, то живе для Бога. ¹¹ Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі. ¹² Тож нехай гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, ¹³ і не віддавайте частин тіла вашого гріхові в знаряддя неправедності, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени тіла вашого віддавайте, як знаряддя праведності для Бога. ¹⁴ Гріх не повинен панувати над вами, — ви ж бо не під Законом, а під благодаттю. ¹⁵ Що ж тоді? Чи будемо грішити, тому що ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні! ¹⁶ Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за слуг на послух, того ви і слуги, кому коритеся, — або слуги гріха, який веде до смерті, або послуху, який веде до праведності? ¹⁷ Дяка ж Богові, що ви, бувши слугами гріха, послухались щиро тієї науки, якій ви віддали себе. ¹⁸ А звільнившись від гріха, стали слугами праведності. ¹⁹ Я говорю по-людському, через неміч плоті вашої: бо так, як ви віддавали частини вашого тіла на служіння нечистоті і беззаконню,щоб жити беззаконно, так тепер віддавайте частини вашого тіла на служіння праведності, яка веде до святості. ²⁰ Коли ви були слугами гріха, то були вільні від праведності. ²¹ Яку користь ви мали тоді з тих вчинків, яких ви тепер соромитесь? Такі вчинки ведуть до смерті. ²² А тепер, звільнившись від гріха і ставши слугами Бога, ви маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне. ²³ Бо плата за гріх — смерть, в дар благодаті Божої — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім!

Chapter 7

¹ Хіба ж ви не знаєте, браття, — кажу тим, що знають Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе? ² Заміжня жінка звƅязана законом з чоловіком, доки він живе; а коли чоловік помре, вона звільняється від Закону заміжжя. ³ Тому, якщо при живому чоловікові вона вийде за іншого, то буде вважатися перелюбницею, але як муж помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, як вийде заміж за другого. ⁴ Так і ви, браття мої, вмерли для Закону разом з Христом, щоб,так би мовити, належати Другому,воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. ⁵ Бо коли ми жили згідно нашої гріховної природи, то пристрасті тілесні, які виявляються Законом, діяли в членах тіла нашого, щоб приносити плід смерті. ⁶ Але тепер ми звільнені від Закону, померли для того, чим були звƅязані, щоб ми служили в обновленні духа, а не дотримувались писаного кодексу. ⁷ Що ж тоді скажемо? Чи Закон — гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав би, що таке гріх, якби не Закон; бо я не знав би, що пожадливість є гріхом, коли б Закон не казав: «Не пожадай!» ⁸ Але гріх, будучи виявлений Законом, що всі мої похоті є гріхом,бо, не знаючи Закону, я не вважав би їх гріхом. Отже, гріх виявляється Законом. Без наявності Закону — гріх не є гріхом. ⁹ Я жив колись без знання Закону, але коли зрозумів вимоги Закону, я побачив, що порушую Закон і підлягаю карі. ¹⁰ Тому Закон, який мав показувати мені правильне життя, виявив мені мою смертну кару за порушення Закону. ¹¹ Закон виявив мою гріховність і кару за гріх, який карається смертю. ¹² Тому-то Закон святий, і заповідь свята, і праведна і добра. ¹³ То чи ж те, що добре спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх завдав мені смерть, бо Закон тільки виявив гріх, який веде до смерті. ¹⁴ Ми знаємо, що Закон духовний, а я плотський чоловік, раб гріха. ¹⁵ Бо не розумію, що я роблю:роблю не те, що хочу робити, а що ненавиджу — те роблю. ¹⁶ Коли ж я роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь з Законом, що він добрий. ¹⁷ А тому вже не я роблю це, а гріх, який живе в мені. ¹⁸ Знаю, що в мені, тобто в плоті моїй, не живе добро, бо бажання добро робити є в мені, але щоб виконати те, що добре, того не можу виконати. ¹⁹ Бо добро, яке хочу робити, не роблю, а чиню зло, яке не хочу робити. ²⁰ Коли ж роблю те, чого не хочу, то вже не я роблю, а гріх, який живе в мені. ²¹ Тож знаходжу такий закон в житті: коли хочу робити добро, то зло знаходиться поряд зі мною. ²² Мій внутрішній чоловік задоволений Законом Божим, ²³ та бачу інший закон в членах мого тіла, який воює проти закону розуму мого і підневолює мене законом гріховним, який є в членах мого тіла. ²⁴ О, нещасна я людина! Хто визволить мене від тіла? ²⁵ Я дякую Богові за те, що Ісус Христос, наш Господь, визволив мене від рабства гріховного тіла.

Chapter 8

¹ Отже, нема тепер жодного осудження тим, які належать до Христа Ісуса. ² Бо закон Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха і смерті. ³ Оскільки Закон був безсилий спасти від гріха, будучи ослаблений плоттю, Бог послав Сина Свого в подобі гріховної плоті в жертву за гріх і осудив гріх в плоті, ⁴ щоб справедлива вимога Закону здійснилась в нас, хто живе не згідно гріховної природи, а згідно духа. ⁵ Ті ж, що живуть за тілом, думають про тілесне, а ті, що за духом — про духовне. ⁶ Прагнення тіла веде до смерті, а прагнення духа веде до життя і миру, ⁷ тому що гріховний розум є ворожо наставлений проти Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. ⁸ А ті, що живуть за тілом, не можуть догодити Богові ⁹ Ви ж не тілесні, а духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хто не має Духа Христового, той не Його. ¹⁰ А коли Христос у вас, то ваше тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності. ¹¹ І якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить також і ваші смертні тіла Духом Своїм, Який живе у вас. ¹² Отже, браття, ми не є боржники тіла, щоб жити за тілом; ¹³ коли ви живете за тілом, то помрете, але коли духом умертвляєте злі вчинки тілесні, то будете жити. ¹⁴ Усі ведені Духом Божим — Сини Божі. ¹⁵ Тому що ви прийняли не духа неволі знову на страх, але прийняли Духа всиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!» ¹⁶ І Цей Самий Дух свідчить нашому духові, що ми діти Божі. ¹⁷ А коли діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці Христові, якщо тільки страждаємо з Ним, щоб разом і прославитися з Ним. ¹⁸ Я думаю, що страждання в теперішній час нічого не варті, порівнюючи із славою, яка має виявитися в нас. ¹⁹ Створіння з надією очікує дня воскресіння дітей Божих, ²⁰ тому що створіння скорилось суєті не добровільно, а по волі Того, Хто покорив його, в надії, ²¹ що й саме створіння визволиться з неволі тління на волю слави дітей Божих. ²² Знаємо, що всі створіння разом зітхають і мучаться аж досі. ²³ І не тільки вони, але й ми самі, маючи завдаток Духа в собі, зітхаємо, очікуючи всиновлення і викуплення тіла нашого. ²⁴ Бо ми спасенні в надії. Коли ж хтось має те, на що надіється, то це не є вже надія, бо те, що хтось має, хіба він надіється, що буде мати колись? ²⁵ А коли сподіваємось того, чого не бачимо, тоді очікуємо з терпеливістю. ²⁶ Так само і Дух допомагає нам в немочах наших; так як ми не знаємо про що молимось, як належить, але Дух Святий заступається за нас зітханнями невимовними. ²⁷ А Той, Хто досліджує наші серця, знає, яка думка Духа і Він заступається за святих по волі Божій. ²⁸ А ми знаємо, що все діє на добро тим, хто любить Бога, і хто покликаний згідно Його волі. ²⁹ А кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був первістком між багатьма братами. ³⁰ А яких Він призначив, тих і покликав, а яких покликав, тих і оправдав, а яких оправдав, тих і прославив. ³¹ Що ж скажемо на це? Коли Бог за нас, то хто проти нас? ³² Той, Хто Сина Свого не пожалів, а видав Його за нас всіх, як же Він разом з Ним і не подарує нам всього? ³³ Хто буде оскаржувати Божих вибраних? Бог оправдує їх! ³⁴ Хто той, що осуджує? Христос, Який помер і воскрес; Він праворуч Бога і заступається за нас, ³⁵ Хто відлучить нас від любові Христової? Чи скорбота, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? ³⁶ Як написано: «За Тебе вбивають нас кожний день; вважають нас за овець, призначених на заколення». ³⁷ Але в цьому всьому ми перемагаємо силою Того, Хто полюбив нас. ³⁸ Я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні теперішнє, ні майбутнє, ні будь-які сили, ³⁹ ні висота, ні глибина, ні інше якесь створіння не може відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім.

Chapter 9

¹ Говорю правду в Христі, не обманюю, як сумління моє свідчить у Дусі Святому, ² що я маю великий смуток і невпинний біль у серці моїм: ³ я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті; ⁴ вони — ізраїльтяни, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законодавство, і богослужіння, і обітниці; ⁵ їхні й патріархи, і від них же тілом Христос, Який є над усіма Бог, благословенний навіки. Амінь. ⁶ Але не так, щоб слово Боже не здійснилося. Бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля, ⁷ і не всі ті, що є нащадками Авраама — діти його, але: «Від Ісаака буде нащадок тобі». ⁸ Тобто, не тілесні діти є діти Божі, а діти обітниці вважаються нащадками. ⁹ А слово обітниці таке: «В призначений час прийду і в Сарри буде син». ¹⁰ І не тільки це, але й діти Ревеки мали того самого батька, нашого батька Ісаака. ¹¹ А коли близнята ще не народились і не вчинили нічого доброго чи злого, щоб постанова Божа у вибранні була не від діл, а від Того, Хто кличе, ¹² було сказано їй: «Старший буде служити молодшому». ¹³ Як і написано: «Якова полюбив Я, а Ісава — зненавидів». ¹⁴ Що ж скажемо тоді? Що Бог є несправедливий? Зовсім ні! ¹⁵ Бо Він сказав Мойсееві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитись». ¹⁶ Отже, Боже благословення не дається тому, хто бажає його або хоче заслужити його. Бог благословляє того, кого Він милує. ¹⁷ Писання говорить фараонові: «Власне для того Я поставив тебе, щоб показати на тобі силу Мою і щоб імƅя Моє звістилось по всій землі». ¹⁸ Отож, Бог милує, кого хоче, а кого хоче, робить жорстоким. ¹⁹ А ти скажеш мені: «Чого ж Він ще нам докоряє? Хто може противитись волі Його?» ²⁰ Але, чоловіче, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи створення скаже творцеві своєму: «Навіщо ти зробив мене таким?» ²¹ Чи не має гончар влади над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для особливого вжитку, а іншу для загального вжитку? ²² Що ж, коли Бог, бажаючи показати гнів Свій і явити могутність Свою, щадив з великим довготерпінням посудини гніву, щоб були готові на погибель; ²³ і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, які Він приготував на славу; ²⁴ на нас, покликаних не тільки від іудеїв, але і від язичників, ²⁵ як і в Осії Він говорить: «Назву не Мій народ Моїм народом, і нелюбу — улюбленою. ²⁶ І на тім місці, де їм було сказано: ‘Ви не є Мій народ!’, там їх назвуть синами Бога Живого». ²⁷ А Ісайя проголошує про Ізраїль: «Коли б число дітей Ізраїля було, як піску морського, то тільки залишок спасеться. ²⁸ Слово Своє до кінця, не гаючись, звершить Господь на землі». ²⁹ Як Ісайя провіщає: «Коли б Господь Всемогутній не залишив нам насіння, ми були б, як Содом і стали б подібні до Гоморри»! ³⁰ Що ж скажемо? Що язичники, які не шукали праведності, досягли праведність, праведність від віри; ³¹ а Ізраїль, шукаючи бід Закону праведності, не досягнув праведності Закону. ³² Чому? Тому що шукав не у вірі, а в ділах Закону; вони спіткнулись об камінь спотикання; ³³ як написано: «Ось Я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю спокуси; і кожен, хто вірує в Нього, нє осоромиться!»

Chapter 10

¹ Браття, бажання серця мого і молитва до Бога за ізраїльтян, щоб вони спаслися. ² Я свідчу їм, що вони мають прихильність до Бога, але їхня запопадливість нерозумна. ³ Не розуміючи праведності Божої і намагаючись установити свою власну праведність, дотримуванням іудейського Закону і звичаїв, вони не покорилися праведності Божій. ⁴ Кінець Закону — Христос, на праведність кожному, хто вірує. ⁵ Бо Мойсей лише про праведність від Закону, що людина, виконуючи його, буде жити ним. ⁶ А про праведність від віри, говорить так: «Не говори в серці твоїм: ‘Хто зійде на небо?’» Тобто, звести Христа додолу. ⁷ Або: «Хто зійде в безодню?» Тобто, вивести Христа з мертвих. ⁸ Або що воно каже? «Слово близько тебе, в устах твоїх і в серці твоїм», тобто, слово віри, яке ми проповідуємо. ⁹ Якщо ти будеш устами твоїми визнавати Ісуса Господом і вірувати серцем твоїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся. ¹⁰ Адже серцем віруємо для праведності, а устами визнаємо для спасіння. ¹¹ Писання говорить: «Кожен, хто вірує в Нього, не осоромиться». ¹² Нема різниці між іудеєм і неіудеєм; Той же Самий Господь усіх, багатий для всіх, хто прикличе Його. ¹³ Тому кожен, хто благатиме Господа, буде спасенний. ¹⁴ Але як звертатися до Того, в Кого не увірували? І як увірують в Того, про Кого не чули? І як почують без проповідника? ¹⁵ І як будуть проповідувати, як не будуть послані? Як написано: «Які гарні ноги тих, що благовістять мир, тих, що благовістять добро!» ¹⁶ Та не всі ізраїльтяни послухались Євангелія. Бо Ісайя каже: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?» ¹⁷ Тож віра від слухання, а слухання від Слова Божого. ¹⁸ Але я питаю: хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі розійшовся голос їхній, а їхні слова до кінця світу. ¹⁹ І знову питаю: чи Ізраїль не знав? Перший говорить Мойсей: «Я викличу у вас заздрість до людей, які ще не є нацією; народом нерозумним роздражню вас». ²⁰ І Ісайя сміливо говорить: «Знайшли Мене ті, що не шукали Мене; Я відкрився тим, що не питали про Мене!» ²¹ А відносно Ізраїля говорить: «Цілий день Я простягав руки Мої до людей непокірних і впертих!»

Chapter 11

¹ Отож я питаю: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні! І я також ізраїльтянин, з роду Авраама, з покоління Веніяміна. ² Бог не відкинув народ Свій, якого Він наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що говорить Писання про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїль, кажучи: ³ «Господи, вони повбивали пророків Твоїх і поруйнували жертовники Твої; залишився я один, і вони намагаються вбити мене». ⁴ Ось що йому відповів Бог: «Я залишив Собі сім тисяч мужів, які не схилили колін перед Ваалом». ⁵ Так і в теперішній час є залишок вибраний Богом і помилувані Ним. ⁶ А коли помилувані, то не за вчинки; інакше милость не була б милостю. А коли за вчинки, то це вже не ласка; інакше вчинок не є вже вчинком. ⁷ Що ж? Чого Ізраїль ревно шукав, того не одержав, але вибрані одержали, бо інші були нерозсудливі, ⁸ як написано: «Бог дав їм духа остовпіння, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня». ⁹ А Давид каже: «Нехай стане стіл їхній за сильце і за тенета: на спотикання і на відплату їм; ¹⁰ нехай очі їхні потемніють, щоб не бачили, і хребет їхній нехай зігнеться назавжди!» ¹¹ Тож кажу: чи ж вони спіткнулись, щоб впасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийшло спасіння язичникам, щоб викликати в них заздрість. ¹² А коли їхнє падіння є багатством для світу, а занепад їхній — багатство язичникам, то скільки ж більше буде їхнє обƅєднання? ¹³ Говорю вам, язичники, як апостол язичників, я дорожу моїм служінням, ¹⁴ може якось викличу заздрість в своїх земляків і спасу декого з них. ¹⁵ Коли ж відкинення їх є примирення світу, то що буде їхнє прийняття, як не повернення мертвих до життя? ¹⁶ Якщо свята розчина, то і тісто святе; і коли корінь святий, то і гілля святе. ¹⁷ Коли ж деякі вітки відломились, а ти, бувши дикою маслиною, прищепився на їхнє місце і став спільником кореня і соку маслини, ¹⁸ то не хвалися перед гіллям, а коли хвалишся, то знай, що не ти підтримуєш корінь, а корінь тебе. ¹⁹ Отже, скажеш: «Вітки відломились, щоб я прищепився». ²⁰ Добре. Невірством вони відломились, а ти тримаєшся вірою; не величайся, а бійся. ²¹ Коли ж Бог не пожалів природних гілок, то Він не пожаліє і тебе! ²² Отже, вважай на доброту і суворість Божу: суворість до відпалих, а доброту до тебе, коли перебуватимеш в доброті, коли ж ні, то ти також будеш відтятий. ²³ І вони також, коли не залишаться в невірстві, — прищепляться, бо Бог має силу прищепити їх знову. ²⁴ Бо коли ти, відтятий від дикої маслини, прищепився проти природи до доброї маслини, то скільки ж більше ті природні прищепляться до своєї власної маслини? ²⁵ Тому я не хочу, браття, залишити вас в незнанні цієї таємниці, щоб ви не були високої думки про себе, бо засліплення частково сталось Ізраїлеві, поки не увійде повне число язичників. ²⁶ Отже, весь Ізраїль буде спасенний, як написано: «Прийде від Сіону Спаситель, і Він відверне безбожність від Якова; ²⁷ і це є Мій заповіт їм, коли зніму гріхи їхні». ²⁸ По відношенню до Євангелія, вони вороги через вас, а по відношенню вибору, — улюблені Божі ради обіцянок Авраамові, Ісаакові й Якову. ²⁹ Дари ж і покликання Божі невідмінні. ³⁰ Як і ви колись були невірні Богові, а тепер помилувані через невірство їхнє; ³¹ так і вони тепер, через милосердя Боже до вас, стали неслухняні, щоб і самим зазнати милосердя. ³² Тому Бог замкнув всіх в непослух, щоб помилувати всіх, ³³ О глибино багатства і премудрості і знання Божого! Які незбагненні присуди Його і не дослідимі дороги його! ³⁴ Хто пізнав мудрість Господню? Або хто був дорадником Йому? ³⁵ Або хто будь-коли підкупив Бога і спонукав Його діяти в певному напрямку? ³⁶ Все від Нього, через Нього і для Нього все! Йому слава навіки. Амінь.

Chapter 12

¹ Тож благаю вас, браття, повіддавайте тіла ваші в жертву живу, святу, приємну Богові, як духовне служіння ваше. ² І не пристосовуйтесь до світу цього, але перемініться відновленням розуму вашого, щоб ви пізнавали, що воля Божа є добра, приємна і досконала. ³ Через дану мені благодать, я говорю кожному з вас: не думати більше про себе, ніж належить вам думати, але думайте про себе скромно, в міру віри, як кожному Бог наділив. ⁴ Бо як багато членів в одному тілі маємо, а не всі члени мають однакову функцію, ⁵ так і ми: багато нас, але одне тіло в Христі, а окремо ми один одному є члени. ⁶ Ми маємо різні дари згідно даної нам благодаті. Коли хтось має дар пророцтва, нехай користується ним в міру віри; ⁷ коли хто має дар служіння — нехай служить; коли хто має дар навчання — нехай навчає; ⁸ коли хто є наставник — нехай добре наставляє; хто допомагає бідним — нехай допомагає в простоті; хто має дар керівництва — нехай проводить дбайливо; хто має дар милосердя — нехай милує з радістю. ⁹ Любов хай буде нелицемірна; відвертайтесь від злого, прихиляйтесь до доброго. ¹⁰ Щирою братньою любовƅю любіть один одного; в пошані випереджуйте один одного. ¹¹ В старанності не лінуйтеся; палайте духом; служіть Господеві. ¹² Радо приймайте все, що Бог посилає вам. Будьте терплячими в біді і завжди моліться. ¹³ Допомагайте матеріально віруючим. Будьте гостинні. ¹⁴ Благословляйте переслідуючих вас; благословляйте, а не проклинайте. ¹⁵ Радійте а тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. ¹⁶ Будьте однодумні між собою; не величайтеся, але наслідуйте покірних; не вважайте себе за мудрих. ¹⁷ Не відплачуйте нікому злом за зло. Дбайте про добре перед всіма людьми. ¹⁸ Коли можливо з вашої сторони, будьте в мирі зі всіма людьми. ¹⁹ Не мстіть за себе, улюблені, але дайте місце гніву Божому, адже написано: «Помста належить Мені, Я відплачу», — говорить Господь. ²⁰ Отже, коли ворог твій голодний, — нагодуй його; коли він має спрагу, — напій його, бо роблячи так, ти згортаєш палаюче вугілля на голову йому. ²¹ Не будь переможений злом, а перемагай зло добром!

Chapter 13

¹ Нехай кожна особа кориться вищій владі; адже нема влади, яка не від Бога; влади, які існують, встановлені Богом. ² Тому той, хто противиться владі, противиться постанові Божій, а ті, що противляться, — самі викликають на себе кару. ³ Бо володарі не страшні для тих, що чинять добро, а для тих, що чинять зло. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і ти будеш мати похвалу від неї; ⁴ бо володар — слуга Божий, тобі на добро. А коли ти чиниш зло, то бійся, тому що він носить меч недаремно, адже він є слуга Божий, що карав того, хто робить зло. ⁵ Тому треба коритися не тільки ради кари, але й ради сумління. ⁶ Для цього ви платите податки, тому вони, слуги Божі, постійно зайняті цим. ⁷ Тож віддайте всім належне: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь. ⁸ Не будьте винні нікому нічого, крім взаємної любові. Хто ж любить ближнього — виконав Закон. ⁹ Тому що заповіді: «Не чини перелюбу!», «Не кради!», «Не вбивай!», «Не свідчи неправдиво!», «Не пожадай! та всі інші заповіді, містяться в цьому правилі: «Люби ближнього твого, як себе самого!» ¹⁰ Любов не чинить зла ближньому, тому любов — це виконання Закону. ¹¹ Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам пробудитися від сну, адже тепер спасіння ближче до нас, ніж тоді, коли ми увірували. ¹² Ніч минула, а день наблизився; тому відкиньмо вчинки темряви і зодягнімося в зброю світла. ¹³ І поводьмося чесно, як в ясний день, не в гульні та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не в сварці та заздрощах. ¹⁴ Але просіть Господа Ісуса Христа, щоб Він допоміг вам жити чесно і дав вам силу уникати всяке зло в житті.

Chapter 14

¹ Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди. ² Один вірує, що все можна їсти, навіть мƅясо, яке приносилось ідолам, а немічний їсть лише овочі. ³ Хто все їсть, нехай не зневажає того, хто не їсть все. А хто не їсть усе, нехай не осуджує того, хто все їсть. Тому що Бог прийняв його. ⁴ Хто ти, що осуджуєш чужого слугу? Він для свого господаря служить або падає; але він устоїть, тому що Бог сильний втримати його. ⁵ Один відрізняє святковий день від звичайного дня, для іншого ж — кожний день однаковий. Нехай кожний тримається свого переконання. ⁶ Хто відрізняє дні, той відрізняє для Господа, а хто не відрізняє, той для Господа не відрізняє. І хто мƅясо їсть, для Господа їсть і дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові. ⁷ Ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто для себе. ⁸ А коли живемо, — живемо для Господа, і коли вмираємо, — вмираємо для Господа. Тож чи живемо, чи вмираємо, — ми Господні. ⁹ Для того й Христос умер і воскрес, щоб панувати і над мертвими, і над живими. ¹⁰ А ти чому судиш брата твого? Або чого ти погорджуєш братом твоїм? Адже всі ми станемо перед судом Христовим. ¹¹ Тому що написано: «Я живу, — говорить Господь, — і кожне коліно схилиться перед Мною, і кожен язик визнає Бога». ¹² Тому кожен з нас дасть відповідь за себе перед Богом. ¹³ Тож не будемо більше осуджувати один одного, а краще судіть про те, щоб не ставити нічого перед братом, об що він спіткнувся б або й упав. ¹⁴ Я знаю і переконаний в Господі Ісусі, що нічого нема нечистого самого в собі; тільки коли хто вважає щось за нечисте, тому воно є нечисте. ¹⁵ Коли через їжу твою брат твій засмучений, то ти вже поводишся не з любовƅю; не губи їжею твоєю того, за кого Христос помер. ¹⁶ Навіть якщо ви поводитесь правильно, то не вимагайте від інших, щоб вони поводились так само. ¹⁷ Царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. ¹⁸ Хто цим служить Христові, той приємний Богові і шанований між людьми. ¹⁹ Отже, дбаймо про те, що служить для миру та взаємного повчання. ²⁰ Не руйнуй ради їжі діла Божого. Всяка їжа є чиста, але лихо людині, яка їсть таку їжу, яка спричинює спокусу. ²¹ Краще не їсти мƅяса ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій спотикається або спокутується, або слабне. ²² Маєш ти віру? Май її сам для себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує себе за те, з чим він сам погоджується. ²³ А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, тому що не робить згідно віри, а що не згідно віри, те гріх!

Chapter 15

¹ Ми, сильні, повинні нести немочі безсильних, а не догоджати собі. ² Кожен з нас нехай догоджає ближньому на добро, для зміцнення його. ³ Адже і Христос не Собі догоджав, а як написано: «Зневаги тих, що зневажали Тебе, впали на Мене». ⁴ Все, що було написано давніше, було написано для нашого повчання, щоб через терпіння та підбадьорювання з Писання ми могли б мати надію. ⁵ Нехай Бог, Який дає витривалість і підбадьорення, дасть вам дух єдності серед вас у вашому слідуванні за Ісусом Христом; ⁶ щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа. ⁷ Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас на славу Божу. ⁸ Кажу вам, що Христос став служителем обрізання для правди Божої, щоб підтвердити обітницю дану батькам; ⁹ а для язичників — щоб славили Бога за милосердя, як написано: «Тому я буду славити Тебе між язичниками і оспівувати імƅя Твоє!» ¹⁰ І ще сказано: «Радійте, язичники, з народом його!» ¹¹ І ще:«Хваліте Господа всі язичники, і всі народи прославляйте Його!» ¹² І ще Ісайя говорить: «Буде Спадкоємець Єсеїв, і постане Той, Хто буде управляти народами, і язичники будуть надіятись на Нього!» ¹³ Бог же надії нехай сповнить вас всякою радістю і миром у вірі, щоб ви силою Святого Духа були сповнені надійєю. ¹⁴ І я сам переконаний, браття мої, що й ви самі є добрі, сповнені всяким знанням, і можете навчити один одного. ¹⁵ А писав я вам, браття, з деякою сміливістю про деякі речі, щоб нагадати вам знову, по даній мені від Бога благодаті ¹⁶ бути служителем Ісуса Христа між язичниками і виконувати святе служіння Євангелія Божого так, щоб язичники могли стати приношенням приємним і освяченим Святим Духом. ¹⁷ Отже, я маю підстави бути трохи гордий тим, що Ісус Христос зробив через мене. ¹⁸ Адже я не осмілюсь говорити про те, чого не вчинив Христос через мене, словом і ділом, в підкоренні язичників вірі, ¹⁹ силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що Євангеліє Христове є розповсюджене від Єрусалиму і околиць, аж до Ілліріка. ²⁰ При тому я вважав за честь проповідувати Євангеліє не там, де Христове імƅя було вже відоме, щоб не будувати на чужій основі, ²¹ але, як написано: «Кому не було звіщено про Нього, побачать; і ті, що не чули, зрозуміють». ²² Тому часто я мав перешкоди, щоб прийти до вас. ²³ А тепер, не маючи більше місця праці в цих країнах, і маючи з давніх літ бажання прийти до вас, ²⁴ як тільки буду відправлятися в Іспанію, прибуду до вас. Маю надію, як буду проходити, побачити вас, і що ви проведете мене туди, після того як я спочатку матиму приємність побути деякий час з вами. ²⁵ Але тепер я йду в Єрусалим, послужити святим; ²⁶ тому, що ті, що в Македонії і Ахаї, радо вирішили зробити збірку для бідних в Єрусалимі. ²⁷ Це є їхнє добре бажання, і вони справді боржники їхні. Коли ж язичники стали їхніми спільниками в духовному багатстві, то повинні поділитися з ними своїми матеріальними благами. ²⁸ Як виконаю і передам їм цю збірку, то відправлюсь від вас в Іспанію. ²⁹ Знаю ж, що коли я прийду до вас, то прийду в повному благословенні Євангелія Христового. ³⁰ Тепер я благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любовƅю Духа, — старайтеся бути разом зі мною в молитвах за мене до Бога, ³¹ щоб визволитися мені від невіруючих в Іудеї, і щоб служіння моє в Єрусалимі було приємне святим. ³² Щоб я з радістю прийшов до вас, якщо на те воля Божа, і відпочив разом з вами. ³³ Нехай Бог миру буде з вами всіма. Амінь.

Chapter 16

¹ Поручаю вам Фіву, сестру нашу, дияконису церкви в Кенхреях, ² щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, в чому вона буде мати потребу у вас, бо і вона була опікункою багатьох і мені самому. ³ Вітайте Пріскіллу і Акілу, співробітників моїх в Христі Ісусі, ⁴ які за мене рискували своїм життям, і яким не тільки я дякую, але і всі церкви з язичників. ⁵ Вітайте всіх віруючих, які зустрічаються в своїх домах для богослужіння. Вітайте Епенета, улюбленого мого, який є первісток Ахаї для Христа. ⁶ Вітайте Марію, яка попрацювала багато з нами. ⁷ Вітайте Андроніка і Юнія, родичів моїх і співвƅязнів моїх, які прославилися між апостолами і які ще раніше за мене увірували в Христа. ⁸ Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі. ⁹ Вітайте Урбана, нашого співробітника в Христі, і улюбленого мого Стахія. ¹⁰ Вітайте Аполлоса, випробуваного в Христі. Вітайте Арістовулових. ¹¹ Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркісових, що в Господі. ¹² Вітайте Трифену і Трифосу, які працюють у Господі; вітайте улюблену Перейду, яка попрацювала багато для Господа. ¹³ Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і його та мою матір. ¹⁴ Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, які з ними. ¹⁵ Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна і всіх святих, що з ними. ¹⁶ Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі церкви Христові! ¹⁷ Благаю ж вас, браття, остерігайтесь тих, що роблять розділення і згіршення проти вчення, якого ви навчилися, і уникайте їх. ¹⁸ Тому що такі не служать Господеві Ісусу Христу нашому, але власному череву; вони своїм красномовством зводять серця простодушних. ¹⁹ Ваша ж слухняність стала всім відома. І я радію за вас, але хочу, щоб ви були мудрі в доброті, а прості в злобі. ²⁰ А Бог миру потопче незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Ісуса Христа а вами! Амінь. ²¹ Вітає вас Тимофій, мій співробітник, і Лукій, і Ясон; і Сосіпатр, родичі мої. ²² Вітаю вас у Господі і я, Тертій, що писав цього листа. ²³ Вітає вас Гай, я гостюю в нього; а церква збирається тут в його домі. ²⁴ Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зі всіма вами! Амінь. ²⁵ Я доручаю вас Богові, Який може вас зміцнити у вірі в Господа Ісуса Христа, так як сказано в Євангелії, і як я вас навчав. Це є Божий план спасіння для вас, язичників, якого ніхто не знав від початку заснування світу. ²⁶ А тепер, як предвіщали пророки, і згідно Божого наказу, ця вістка всюди проповідується, щоб люди в усьому світі повірили в Ісуса Христа і виконували Його волю. ²⁷ Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь.