Луки

Chapter 1

¹ Так як багато-хто брався складати оповідання про добре відомі нам події, ² як передали нам ті, які були від початку очевидцями і служителями Слова, ³ то спало на думку й мені, докладно розвідавши від початку, описати тобі все за порядком, високо достойний Теофіле, ⁴ щоб запевнити тебе в правдивості того, чого тебе було навчено. ⁵ Був за днів Ірода, царя іудейського, священик, Захарія на імƅя, з черги Авієвого, та дружина його з роду Ааронового, Єлисавета на імƅя. ⁶ Вони обоє були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і постанови Господні бездоганно. ⁷ Вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. ⁸ Одного разу, коли він служив перед Богом по порядку своєї черги, ⁹ за звичаєм священства, по жеребу випало йому ввійти в храм Господній і покадити. ¹⁰ А безліч народу молилась надворі під час кадіння. ¹¹ І тоді зƅявився йому ангел Господній, ставши праворуч жертовника кадильного. ¹² Коли Захарія побачив його, то стривожився і страх напав на нього. ¹³ Але ангел сказав йому: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, і дружина твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти назвеш його Іоанн. ¹⁴ І буде тобі радість і втіха, і багато хто буде радіти в звƅязку з його народженням. ¹⁵ Бо він буде великий в очах Господа; не буде пити ні вина, ні пƅянкого напою; і сповниться Духом Святим з утроби матері своєї. ¹⁶ І багато синів Ізраїлевих він наверне до Господа, Бога їхнього. ¹⁷ І він буде йти перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб привернути серця батьків до дітей, і непокірних до мудрості справедливих, щоб приготувати людей до приходу Господа». ¹⁸ А Захарія сказав ангелові: «Але це неможливо. Адже я старий, і дружина моя похилого віку». ¹⁹ Ангел сказав йому у відповідь: «Я Гавриїл, котрий стою перед Господом; і я посланий, щоб говорити з тобою і звістити тобі цю добру новину. ²⁰ І ось ти замовкнеш і не зможеш говорити, аж до дня, коли це станеться, бо ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу». ²¹ А люди чекали Захарію і дивувались, що він так забарився в храмі. ²² А коли він вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він пояснював їм знаками і залишився німий. ²³ А коли дні його служіння закінчились, він повернувся до свого дому. ²⁴ І після того його дружина Єлисавета зачала, і вона таїлася з цим пƅять місяців, кажучи: ²⁵ «Так Господь вчинив мені в ці дні, коли Він зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми». ²⁶ А шостого місяця ангел Гавриїл був посланий від Бога в місто Галілеї, назване Назаретом, ²⁷ до діви, зарученої з чоловіком, Йосиф на імƅя, з дому Давидового; а імƅя діви — Марія. ²⁸ І ангел увійшов до неї і сказав: «Радій, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками». ²⁹ Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і думала, що мало б означати це привітання? ³⁰ А ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога. ³¹ І ось ти зачнеш в утробі і народиш сина, і даси йому імƅя: Ісус. ³² Він буде великий і назветься Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида; ³³ і Він буде царювати над домом Якова віковічно, і Царству Його не буде кінця». ³⁴ Марія ж сказала ангелові: «Як же станеться це, коли я незаймана?» ³⁵ Та ангел сказав їй у відповідь: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього осінить тебе, тому і народжене Святе назветься Сином Божим. ³⁶ Ось шість місяців тому твоя тітка Єлисавета, яку називають ‘неплідною’, зачала сина в старості своїй. ³⁷ Бо для Бога нема нічого неможливого». ³⁸ І Марія сказала: «Я є служницею Божою і виконую все, що Він бажає. Нехай здійсниться все, що ти сказав». І ангел відійшов від неї. ³⁹ Тими днями зібралась Марія і пішла поспішно в гірську околицю, в місто Іудине; ⁴⁰ і вона увійшла в дім Захарії і привітала Єлисавету. ⁴¹ Коли Єлисавета почула привітання Марії, затріпотіла дитина в утробі її, і Єлисавета сповнилась Духом Святим; ⁴² і заговорила вона сильним голосом, кажучи: «Благословенна ти між жінками, і благословенний Плід утроби твоєї! ⁴³ І звідки мені це, що мати Господа мого прийшла до мене? ⁴⁴ Бо як тільки голос привітання твого забренів у вухах моїх, з радості затріпотіла дитина в утробі моїй. ⁴⁵ І блаженна ти, що повірила, бо сповниться сказане тобі від Господа». ⁴⁶ А Марія сказала: «Величає душа моя Господа, ⁴⁷ і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, ⁴⁸ що Він зглянувся на покору служниці Своєї, бо віднині всі народи будуть називати мене блаженною. ⁴⁹ Бо велике вчинив мені Всемогутній. Нехай прославляється святе імƅя Його. ⁵⁰ І милість Його з роду в рід на тих, які бояться Його! ⁵¹ Він явив могутність Свою, розпорошивши гордих в помислах сердець їхніх. ⁵² Поскидав могутніх з престолів їхніх і підвищив смиренних. ⁵³ Він наситив голодних добром, а багатих відіслав ні з чим. ⁵⁴ Господь допомагав Своєму слузі Ізраїлеві. І Він не забув Своєї обітниці бути милосердним до нього. ⁵⁵ Як обіцяв отцям нашим, Авраамові і потомству його, бути милосердним до них навіки». ⁵⁶ Марія ж пробула з нею близько трьох місяців і повернулась до дому свого. ⁵⁷ А коли Єлисаветі настав час родити, вона народила сина. ⁵⁸ І коли почули сусіди й родина її, що Господь виявив їй велику ласку, раділи з нею. ⁵⁹ І восьмого дня прийшли обрізати дитя, і хотіли назвати його Захарією, іменем батька його. ⁶⁰ Але мати його сказала: «Ні, він має називатися Іоанном». ⁶¹ А вони сказали їй: «Нікого ж нема в родині твоїй, щоб називався цим імƅям». ⁶² І питали тоді знаками батька, як він хотів би назвати його. ⁶³ Він попросив табличку і написав на ній: «Імƅя його Іоанн». І всі здивувались. ⁶⁴ І відразу уста його відкрились, і язик розвƅязався, і він заговорив, прославляючи Господа. ⁶⁵ І дивувалися всі, що мешкали навколо них; і розповідали про це кругом по всій гірській околиці Іудеї. ⁶⁶ Усі, що чули це, дивувалися і казали: «Чим буде дитина ця? Бо справді рука Господня була з нею».; ⁶⁷ І батько його Захарія сповнився Духом Святим і пророкував, промовляючи: ⁶⁸ «Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що зглянувся і вчинив викуплення народові Своєму. ⁶⁹ Він посилає нам Могутнього Спасителя з царської династії Свого слуги Давида, ⁷⁰ як Він звістив через Своїх святих пророків з давніх давен, ⁷¹ що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх ненависників наших; ⁷² щоб вчинити милість отцям нашим і пригадати Свій святий завіт, ⁷³ клятву, якою клявся отцеві нашому Авраамові, ⁷⁴ щоб ми визволились від руки ворогів наших і служили Йому безстрашно, ⁷⁵ в святості і праведності перед Ним усі дні життя нашого. ⁷⁶ Ти ж, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо підеш перед Господом, щоб приготувати дорогу Йому, ⁷⁷ щоб дати пізнати спасіння народові Його у відпущенні, гріхів їхніх; ⁷⁸ завдяки великого милосердя нашого Бога, через яке сходяче Сонце з висоти навідає нас; ⁷⁹ щоб просвітити сидячих в темряві і в тіні смертній, щоб спрямувати ноги наші на дорогу миру». ⁸⁰ Дитина ж зростала і зміцнювалась духом. А ставши дорослим, Іоанн перебував у пустині до дня зƅявлення свого Ізраїлеві.

Chapter 2

¹ Сталося тими днями, що вийшов наказ від кесаря Августа, зробити перепис населення по всій Римській імперії. ² Цей перший перепис був зроблений, коли Квіріній був правителем Сірії. ³ І всі йшли записатися, кожен у своє місто. ⁴ Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарету, в Іудею, в місто Давидове, яке називається Віфлієм, бо походив з дому і роду Давидового, ⁵ записатися з Марією, з ним зарученою, котра була вагітна. ⁶ Коли ж були вони там, настав їй час родити. ⁷ І вона породила первонародженого Сина свого, сповила Його і поклала в ясла, бо не було їм місця в гостиниці. ⁸ І були в тій стороні пастухи, які вночі стерегли отари свої. ⁹ Раптом ангел Господній зƅявився їм, і слава Господня освітила їх, і вони дуже перелякались. ¹⁰ А ангел сказав їм: «Не лякайтесь, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям: ¹¹ Бо сьогодні народився вам в місті Давидовім Спаситель, Котрий є Христос Господь. ¹² Ось вам ознака: ви знайдете Дитину сповиту, лежачу в яслах». ¹³ І раптом зƅявилася з ангелом велика сила війська небесного, славлячи Бога і вигукуючи: ¹⁴ «Слава Богу на небі і мир на землі людям доброї волі!» ¹⁵ І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: «Ходім у Віфліем і побачимо, що там сталось, про що звістив нам Господь». ¹⁶ І вони пішли, поспішаючи, і знайшли Марію, Йосифа і Дитинку, лежачу в яслах. ¹⁷ Побачивши Його, вони розповіли про те, що було звіщено їм про цю Дитину. ¹⁸ І всі, хто чув, дивувались тому, що пастухи розповідали їм. ¹⁹ А Марія зберігала всі ці слова, роздумуючи в серці своєму. ²⁰ І пастухи повернулись, славлячи і вихваляючи Бога за все те, що чули і бачили, як було їм сказано. ²¹ Коли минуло вісім днів, під час обрізання, дали Йому імƅя Ісус, імƅя, яке назвав ангел перш, ніж Він зачався в утробі. ²² А коли скінчились дні очищення Марієного, згідно закону Мойсея, принесли Його в Єрусалим, щоб представити Його перед Господом. ²³ Бо написано в законі Господньому: «Кожне первонароджене дитя чоловічої статі, має бути посвячене Господеві». ²⁴ І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, пару горлиць або пару молодих голубів. ²⁵ А був один чоловік в Єрусалимі, Симеон на імƅя. Він був чоловік праведний і благочестивий, котрий чекав утіхи для Ізраїля; і Дух Святий був на ньому. ²⁶ І було звіщено йому Духом Святим, що він не побачить смерті, поки не побачить Христа Господнього. ²⁷ І він прийшов, натхнений Духом, в храм; і коли батьки принесли Дитя Ісуса, щоб виконати над Ним установлене, законним звичаєм, ²⁸ він взяв Його на руки, прославляючи Бога, і сказав: ²⁹ «Нині, Владико, відпускаєш раба Твого в спокої, згідно з Твоїм словом, ³⁰ бо очі мої бачили спасіння Твоє, ³¹ яке Ти приготував перед усіма народами; ³² світло на просвіту язичникам, і на славу народу Твого —Ізраїля». ³³ Йосиф і мати Його дивувались тому, що було сказано про Нього. ³⁴ А Симеон, поблагословивши їх, сказав Марії, матері Його: «Меч пройде крізь душу твою, бо Дитя буде відкинуте багатьма в Ізраїлі, на їхнє лихо. ³⁵ Але Він принесе велику радість багатьом іншим. І відкриються таємні помисли багатьох сердець». ³⁶ І була там Анна пророчиця, дочка Фануїла з племені Асирового; вона була в глибокій старості, проживши з чоловіком сім років після свого одруження. ³⁷ А потім вона була вдовою, аж до вісімдесяти чотирьох років, і вона не відходила ніколи від храму, служачи Богові молитвою і постом вдень і вночі. ³⁸ І вона, прийшовши тієї години, віддала хвалу Господеві і говорила про Нього всім, хто очікував визволення Єрусалиму. ³⁹ А як вони виконали все згідно закону Господнього, вернулись в Галілею, в їхнє місто Назарет. ⁴⁰ Дитина зростала та зміцнювалась духом, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Нім. ⁴¹ Батьки Його ходили в Єрусалим щороку на свято Пасхи. ⁴² І коли Йому було дванадцять років, вони прийшли в Єрусалим, за звичаєм, на свято. ⁴³ По закінченні днів свята, вони повертались додому, а Ісус залишився в Єрусалимі. Батько і мати Його не знали того, ⁴⁴ а думали, що Він йде з іншими. Пройшовши день дороги, вони почали шукати Його між родичами та знайомими. ⁴⁵ І, не знайшовши Його, повернулись в Єрусалим, шукаючи Його там. ⁴⁶ І через три дні знайшли Його в храмі, сидячого серед учителів, слухаючи та запитуючи їх. ⁴⁷ А всі, хто слухав Його, дивувалися Його розумові та відповідям. ⁴⁸ І коли батьки побачили Його, то дуже здивувались; і мати Його сказала Йому: «Дитино, чому Ти так зробив нам? Ось батько Твій і я з журбою шукали Тебе». ⁴⁹ А Він сказав їм: «Навіщо ж ви шукалиƅМене? Чи ви не знаєте, що Мені потрібно бути в домі, що належить Моєму Отцеві?» ⁵⁰ Але вони не розуміли слів, які Він сказав їм: ⁵¹ І Він пішов з ними у Назарет, і був слухняний їм. А мати зберігала всі ці слова в серці своїм. ⁵² Ісус же зростав мудрістю, ростом і ласкою в Бога та людей.

Chapter 3

¹ На пƅятнадцятому році правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пілат управляв Іудеєю, а Ірод був тетрархом в Галілеї, Филип, брат його, був тетрархом Ітуреї та землі Трахонітської, а Лісаній був тетрархом в Авіліні, коли ² Анна і Кайяфа були первосвящениками, було слово Боже в пустині до Іоанна, сина Захарії. ³ І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, ⁴ як є написано в книзі пророка Ісайї: «Голос вопіющого в пустині: ‘Приготуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому! ⁵ Всяка долина нехай заповниться, кожна гора і пагірок нехай знизиться; нехай криве випростається, а нерівні дороги нехай стануть гладенькими. ⁶ І кожна людина побачить Боже спасіння!’» ⁷ Іоанн говорив до народу, який приходив до нього хреститися: «Роде зміїний! Хто навчив вас утікати від майбутнього гніву? ⁸ Спершу докажіть своїм зміненим способом життя, що ви покаялися. І не думайте, що ви є в безпеці, будучи нащадками Авраама. Бог може створити дітей Авраамові з цього каміння в пустині. ⁹ Вже і сокира лежить при корені дерева: кожне дерево, яке не приносить плоду, зрубають і вкинуть у вогонь». ¹⁰ А люди питали його, кажучи: «Що ж нам робити?» ¹¹ І він сказав їм: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, хто не має; і в кого є їжа, нехай робить так само». ¹² Прийшли й митники хреститися і сказали йому: «Учителю, що ми маємо робити?» ¹³ Він же сказав їм: «Не вимагайте більше, ніж призначено вам». ¹⁴ Питали його також воїни: «А що нам робити?» А він сказав їм: «Не насилуйте нікого, не оскаржуйте фальшиво, будьте задоволені платнею своєю». ¹⁵ Тому що народ очікував Месію, вони міркували в серцях своїх про Іоанна, чи він не Христос. ¹⁶ Іоанн сказав їм у відповідь: «Я хрещу вас у воді, але сильніший від мене йде, Котрому я недостойний розвƅязати ремінець взуття Його; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем. ¹⁷ Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим». ¹⁸ І багато іншого навчав він, проповідуючи людям добру новину. ¹⁹ А Ірод тетрарх, якому Іоанн докоряв за те, що він узяв собі за жінку Іродіаду, дружину брата його Филипа, і за все зло, яке Ірод вчинив, ²⁰ додав до всього ще й те, що замкнув Іоанна у вƅязницю. ²¹ І коли всі люди хрестились, Ісус також охрестився, і коли Він молився, відкрилось небо, ²² і Дух Святий злинув на Нього у виді голуба, і голос з неба промовив: «Ти Син Мій улюблений, Тебе Я вподобав!» ²³ А Сам Ісус, розпочинаючи Свою діяльність, був років тридцяти, і був Він, як думали, сином Йосифа, сина Ілія, ²⁴ сина Маттафа, сина Леві, сина Мелхії, сина Янная, сина Йосифа, ²⁵ сина Маттафії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая, ²⁶ сина Маата, сина Маттафії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, ²⁷ сина Іоанна, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, ²⁸ сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, ²⁹ сина Ісуса, сина Елієзера, сина Йоріма, сина Маттафа, сина Леві, ³⁰ сина Симеона, сина Іуди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, ³¹ сина Мелеа, сина Менни, сина Маттафа, сина Натана, сина Давида, ³² сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, ³³ сина Амінадава, сина Адміна,сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Іуди, ³⁴ сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора, ³⁵ сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, ³⁶ сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, ³⁷ сина Матусали, сина Ярета, сина Малеела, сина Каїнама, ³⁸ сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога.

Chapter 4

¹ А Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з Йордану і був поведений Духом в пустиню, ² де був сорок днів випробовуваний дияволом. І в ті дні Він нічого не їв, а після сорока днів, Він зголоднів. ³ І диявол сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, то звели цьому каменю статися хлібом». ⁴ Ісус йому відповів: «Написано: ‘Не лише хлібом одним буде жити людина, а кожним словом Божим’». ⁵ Тоді диявол вивів Його на високу гору, і показав Йому в одну мить всі царства землі, ⁶ і сатана сказав Йому: «Всі ці царства я віддам Тобі з їхньою славою, бо вони мої, ⁷ якщо Ти поклонишся мені». ⁸ Ісус сказав йому у відповідь: «Написано: ‘Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому одному служи!’» ⁹ І диявол повів Його в Єрусалим, і поставив Його на гребінь даху храму і сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, кинься звідси додолу, ¹⁰ бо написано: ‘Бог накаже ангелам Своїм берегти Тебе, ¹¹ і на руках понесуть Тебе, щоб нога Твоя не спіткнулась об камінь’». ¹² А Ісус сказав йому у відповідь: «Сказано: ‘Не випробовуй Господа Бога твого!’» ¹³ І коли диявол перестав випробовувати Ісуса, він відступив від Нього до якогось часу. ¹⁴ А Ісус вернувся в силі Духа в Галілею; і розійшлась чутка про Нього по всій країні. ¹⁵ Він навчав у їхніх синагогах, і всі прославляли Його. ¹⁶ І Він прийшов у Назарет, де був вихований, і за звичаєм Своїм увійшов у синагогу суботнього дня, і встав, щоб читати. ¹⁷ І подали Йому книгу пророка Ісайї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано: ¹⁸ «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене звіщати Добру Новину убогим і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння і відпустити пригноблених на волю, ¹⁹ оголосити людям, що Господь є готовий поблагословити кожного, хто приходить до Нього». ²⁰ Згорнувши книгу, віддав її служителеві і сів. А очі всіх у синагозі були звернені на Нього. ²¹ І Він почав говорити їм: «Сьогодні збулося Писання, яке ви чули». ²² Усі присутні ставилися з пошаною до Нього, і вони дивувалися словам благодаті, які линули з уст Його. І вони говорили: «Хіба Він не син Йосифа?» ²³ А Він сказав їм: «Ви напевно скажете Мені цю приказку: ‘Лікарю, зціли себе самого; про що ми чули, що вчинено було в Капернаумі, вчини також і тут, на Твоїй батьківщині’. ²⁴ По правді кажу вам: жоден пророк не буває прийнятий у вітчизні своїй. ²⁵ Та запевняю вас, що багато було вдів в Ізраїлі, в дні пророка Іллі, коли небо було зачинене на три роки і шість місяців, і великий голод був по всій землі. ²⁶ Однак ні до одної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську; ²⁷ багато прокажених було в Ізраїлі за пророка Єлисея, та жоден з них не очистився, крім сірійця Неємана». ²⁸ І всі в синагозі, почувши це, сповнились гнівом, ²⁹ і, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на вершину гори, на якій було побудоване їхнє місто, і хотіли скинути Його додолу. ³⁰ Але Він, пройшовши через натовп, віддалився. ³¹ Прийшов Він у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у суботні дні. ³² І дуже дивувались науці Його, бо слово Його було владне. ³³ А в синагозі був чоловік, котрий був одержимий злим духом, і він закричав сильним голосом: ³⁴ «Залиши нас! Що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Я знаю хто Ти: Ти — Святий Син Божий!» ³⁵ Ісус заборонив йому, сказавши: «Замовчи і вийди з нього!» І демон кинув чоловіка перед усіма і вийшов з нього, нічого йому не пошкодивши. ³⁶ І всі дуже здивувалися і говорили між собою: «Що за слово це, що з владою і силою Він наказує нечистим духам, і вони виходять?» ³⁷ І чутка про Нього розійшлася по всіх околицях краю. ³⁸ Вийшовши з синагоги, Він прийшов у дім Симона. Симонова ж теща лежала у великій гарячці; і вони просили Його за неї. ³⁹ Він став над нею і заборонив гарячці, і гарячка залишила її. Теща зараз же встала і прислуговувала їм. ⁴⁰ Коли ж сонце заходило, всі, хто мав хворих на різні хвороби, приводили їх до Нього; і Він клав на кожного з них руки, та й зціляв їх. ⁴¹ І демони виходили з багатьох з криком і казали: «Ти — Христос, Син Божий». А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос. ⁴² Та коли настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце, а народ шукав Його і прийшов до Нього та затримував Його, щоб Він не пішов від них. ⁴³ А Він сказав їм: «Я повинен іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо для того Я був посланий». ⁴⁴ І Він продовжував проповідувати по синагогах Галілеї.

Chapter 5

¹ Одного разу, як народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського; ² і побачив Він два човни, причалені до берега, з яких рибалки вийшли і полоскали сіті. ³ Він увійшов в один човен, який був Симонів, і попросив його відплисти трохи від берега; і, сівши, навчав людей з човна. ⁴ Коли ж Він перестав навчати, сказав Симонові: «Відпливи на глибину і закиньте сіті ваші для ловлі». ⁵ А Симон сказав у відповідь: «Наставнику, ми працювали всю ніч і нічого не зловили, але за порадою Твоєю закнну сіті». ⁶ Зробивши це, вони спіймали безліч риби, так що їхні сіті почали прориватись. ⁷ І дали знак товаришам, котрі були в іншому човні, щоб прийшли і допомогли їм. І вони прийшли, і наповнили обидва човни, аж вони почали потопати. ⁸ Коли Симон Петро побачив це, то припав Ісусові до колін і сказав: «Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!» ⁹ Бо він був охоплений благоговійним страхом та всі ті, що були з ним, від такого улову риби; ¹⁰ також Яків і Іоанн, сини Зеведея, котрі були спільниками Симона. Тоді Ісус сказав Симонові: «Не бійся! Від сьогодні будеш ловцем людей». ¹¹ І вони повитягали човни свої на берег, залишили все і пішли за ним. ¹² І сталось, як Він був в одному з міст, ось один чоловік, весь в проказі, побачивши Ісуса, впав ниць, і благав Його, кажучи: «Господи, коли хочеш, можеш очистити мене». ¹³ А Він простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу, будь чистий!» І зараз же його проказа зникла. ¹⁴ І наказав йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як звелів Мойсей, на свідчення їм. ¹⁵ Проте все більше і більше розходилась чутка про Нього, і велика кількість народу сходилась до Нього слухати та зцілятися в Нього від недуг своїх. ¹⁶ Але Ісус відходив у пустинні місця і молився. ¹⁷ І сталось одного дня, коли Він навчав, сиділи поблизу фарисеї і вчителі закону, котрі прийшли з усіх міст Галілеї, Іудеї і з Єрусалиму, і сила Господня була з Ним, щоб зціляти їх. ¹⁸ І ось люди принесли на ношах чоловіка розслабленого, і вони намагалися внести його і покласти перед Ним. ¹⁹ Але, не знайшовши, як би внести його, із-за натовпу, вилізли на дім і спустили його з ношами крізь отвір в покрівлі на середину перед Ісусом. ²⁰ І, побачивши їхню віру, Він сказав йому: «Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої». ²¹ А книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: «Хто Він, що говорить богозневагу? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?» ²² Але Ісус, знаючи думки їхні, відповів їм: «Що ви думаєте в серцях ваших? ²³ Що легше сказати: ‘Прощаються тобі гріхи твої!’ Чи сказати: ‘Встань і ходи?’ ²⁴ Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І Він сказав розслабленому: «Я кажу тобі: встань, візьми ноші твої і йди додому». ²⁵ І зараз він встав перед ними, взяв те, на чому лежав, і пішов додому, прославляючи Бога. ²⁶ Усі дуже здивувалися і славили Бога, сповнені страхом, говорячи: «Дивні речі бачили ми сьогодні!» ²⁷ Після цього Він вийшов і побачив митника, Левій на імƅя, сидячого при збиранні мита, і сказав Йому: «Іди за Мною!» ²⁸ А той, вставши, залишив усе і пішов з Ним. ²⁹ І справив Левій великий бенкет для Нього в домі своїм; було там багато митників та інших, що засіли з Ним за столом. ³⁰ Але книжники і фарисеї нарікали на учнів Його і казали: «Чому ви їсте і пƅєте з митниками і грішниками?» ³¹ Ісус же сказав їм у відповідь: «Не здорові потребують лікаря, а хворі! ³² Я прийшов кликати не праведних, а грішників до покаяння!» ³³ Вони ж сказали Йому: «Чому учні Іоаннові постять часто і моляться, так само і фарисейські, а Твої їдять та пƅють?» ³⁴ А.Він сказав їм: «Чи можете змусити гостей шлюбної урочистості постити, поки з ними молодий? ³⁵ Але прийдуть дні, коли молодий забереться від них, тоді і постити будуть в ті дні». ³⁶ Сказав при цьому і притчу: «Ніхто не пришиває латки до старої одежі, відірвавши її від нової одежі, бо порве нову одежу, а нова латка не підійде до старої одежі. ³⁷ І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. ³⁸ Але молоде вино вливається в нові бурдюки. ³⁹ І ніхто, пивши старе, не схоче молодого, бо скаже: ‘Старе краще’».

Chapter 6

¹ Одного разу в суботу Ісус ішов з учнями засіяними ланами. І учні Його зривали колоски та, розтираючи їх руками, їли. Мт. ² Деякі ж з фарисеїв сказали їм: «Чому ви робите те, чого не належить робити в суботу?» ³ Ісус сказав їм у відповідь: «Хіба ви не, читали, що зробив Давид, коли сам зголоднів і ті, що були з ним? ⁴ Як він увійшов у дім Божий, взяв і їв показні хліби й дав тим, що були з ним, а тих хлібів не можна було їсти нікому, тільки самим священикам». ⁵ Він тоді сказав їм: «Та Син Людський — Господь і суботи!» ⁶ І сталось, що іншої суботи Він увійшов у синагогу і навчав; і там був чоловік, в якого права рука була всохла. ⁷ А книжники і фарисеї стежилі за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти обвинувачення проти Нього. ⁸ Але Він знав думки їхні і сказав чоловікові, який мав всохлу руку: «Встань і вийди на середину». І він встав і вийшов. ⁹ Тоді сказав їм Ісус: «Хочу запитати вас про одну річ: що дозволено робити в суботу: добро чи зло, спасти душу чи погубити?» ¹⁰ І, поглянувши кругом на всіх, сказав чоловікові: «Простягни руку твою!» Він так і зробив; і рука його стала здорова, як і інша. ¹¹ А вони розлютилися і радилися між собою, що їм зробити з Ісусом. ¹² Невдовзі після цього Ісус вийшов на гору молитися, і всю ніч Він молився там. ¹³ А коли настав день, Він покликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцять, котрих і назвав апосто-лами: ¹⁴ Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоанна, Філіпа і Бартоломея, ¹⁵ Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом, ¹⁶ Іуду Якового і Іуду Іскаріота, який і зрадив Його. ¹⁷ І, зійшовши з ними з гори, Він став на рівному місці; і було там багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї й Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону, ¹⁸ що посходилися слухати Його та зцілятися від недугів своїх. І Він зцілив тих, які страждали від нечистих духів. ¹⁹ І весь народ намагався доторкнутись до Ісуса, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. ²⁰ І Він, звівши очі Свої на учнів, говорив: «Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже; ²¹ блаженні голодуючі тепер, бо ви насититесь; блаженні плачучі тепер, бо ви втішитесь; ²² блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть ганьбити вас, і знеславлять імƅя ваше ради Мене. ²³ Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах. Бо так само робили батьки їхні з пророками. ²⁴ Але горе вам, багатим, бо ви вже отримали вашу втіху. ²⁵ Горе вам, ситим, бо будете голодувати! Горе вам, що тепер втішаєтесь, бо будете сумувати і плакати! ²⁶ Горе вам, коли всі люди будуть хвалити вас, бо так поводились батьки ваші з фальшивими пророками! ²⁷ А вам, котрі слухаєте, кажу: любіть ворогів ваших, чиніть добро тим, хто ненавидить вас. ²⁸ Благословляйте проклинаючих вас; і моліться за тих, які кривдять вас. ²⁹ Коли хто вдарить тебе по щоці, підстав йому другу, а хто хоче взяти в тебе верхню одежу, не борони Йому взяти і сорочку. ³⁰ І кожному, хто просить в тебе дай; і хто забирає твоє, не вимагає назад. ³¹ І так як хочете, щоб поводилися люди з вами, поводьтеся з ними так само і ви. ³² А коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те вдячність? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. ³³ І якщо ви робите добро тим, хто робить добро вам, яка вам за те вдячність? Адже грішники чинять так само. ³⁴ А коли ви позичаєте тим, від кого надієтесь одержати назад, яка вам за те вдячність? Бо і грішники позичають грішникам, щоб одержати стільки ж назад. ³⁵ Але ви любіть ворогів ваших, чиніть добро і позичайте, не чекаючи нічого назад, і нагорода ваша буде велика, і ви будете синами Всевишнього, бо Він є добрий і до невдячних і злих. ³⁶ Отже, будьте милосердні, як Отець ваш милосердний. ³⁷ Не судіть, то і не будете суджені; і не засуджуйте, то і не будете засуджені; прощайте, то і вам простять. ³⁸ Давайте, то і вам дадуть: доброю мірою, струснутою, наповненою, натоптаною віддадуть вам. Бо якою мірою міряєте, такою відміряють і вам». ³⁹ І Він розповів їм таку притчу: «Чи може сліпий водити сліпого? Чи не обидва впадуть у яму? ⁴⁰ Учень не більший за вчителя, але, вдосоконалившись, буде, як учитель його. ⁴¹ Чому ти дивишся на порошину в оці брата твого, а колоди в твоєму оці нє відчуваєш? ⁴² І як можеш сказати братові твоєму: ‘Брате, дай я вийму порошину з ока твого’, коли ти сам не бачиш колоди в оці твоєму? Лицеміре, вийми спочатку колоду з свого ока, а тоді будеш бачити, як вийняти порошину з ока брата твого. ⁴³ Нема доброго дерева, яке приносило б плід поганий, а ні дерева поганого, яке приносило б плід добрий. ⁴⁴ Кожне дерево пізнається по плоду. Не збирають бо фіги з тернини і винограду з кущів ожини. ⁴⁵ Добрий чоловік з доброї скарбниці серця виносить добре, а злий чоловік зі злої скарбниці серця виносить зле, бо чим наповнене серце, те говорять уста його. ⁴⁶ Чому ви звете Мене: ‘Господи! Господи!’, а не виконуєте того, що кажу? ⁴⁷ Кожен, хто приходить до Мене, слухає Мої слова і виконує їх, Я скажу вам до кого він подібний. ⁴⁸ Він подібний до чоловіка, котрий, будуючи дім, копав глибоко і положив основу на скелі; і коли прийшла злива, і вода ріки наперла на дім той, то не могла зрушити його, бо він був збудований на скелі. ⁴⁹ А той, хто слухає і не виконує, подібний до чоловіка, котрий побудував Дім свій на землі без основи; і наперла на нього ріка, і він зразу ж, розвалився, і руїна дому того була велика.

Chapter 7

¹ Коли Ісус скінчив навчати народ, який слухав Його, Він знову прийшов у Капернаум. ² В одного сотника слуга, який був йому дорогий, захворів і був при смерті. ³ Коли він почув про Ісуса, то послав до Нього старійшин іудейських просити Його, щоб прийшов і зцілив слугу його. ⁴ І як воци прийшли до Ісуса, то ревно благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти вчинив йому це, ⁵ бо він любить народ наш і побудував нам синагогу». ⁶ Ісус пішов з ними. І коли він був вже недалеко дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: «Господи, не трудись, бо я недостойний, щоб Ти увійшов під дах мій; ⁷ тому і себе самого не вважаю я гідним, щоб прийти до Тебе, але скажи слово, і видужає слуга мій. ⁸ Бо і я чоловік підвладний моїм начальникам, і також маю під собою воїнів. І скажу одному: ‘йди’, і він йде; а другому: ‘прийди’, і він приходить, а слузі: ‘зроби’, і він робить». ⁹ Коли Ісус почув ці слова, то здивувався йому і, обернувшись до народу, який слідував за Ним, сказав: «Кажу вам, що Я не знайшов такої великої віри навіть в Ізраїль. ¹⁰ А коли посланці вернулись додому, то знайшли, що хворий слуга видужав. ¹¹ І сталося, що наступного дня Він пішов у місто, яке називається Наїн; і з Ним йшли учні Його і багато народу. ¹² Коли ж Він наблизився до міських воріт, виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; і багато людей з міста йшли з нею. ¹³ І коли Господь побачив її, то змилосердився над нею і сказав їй: «Не плач!» ¹⁴ І Він підійшов і доторкнувся до мар; ті ж, що несли, зупинились. А Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!» ¹⁵ Мертвий підвівся, сів і почав говорити. І Ісус віддав його матері. ¹⁶ Страх обняв всіх, і вони славили Бога, кажучи: «Великий пророк зƅявився між нами, і Бог зглянувся над народом Своїм». ¹⁷ І чутка про Ісуса розійшлася по всій Іудеї і по всій тій околиці. ¹⁸ А учні Іоаннові розповіли йому про все це. ¹⁹ І Іоанн покликав двох з учнів своїх і послав до Ісуса запитати: «Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи чекати нам іншого?» ²⁰ Коли ці мужі прийшли до Нього, то сказали: «Іоанн Хреститель послав нас до Тебе запитати:ƅЧи Ти Той, Котрий має прийти, чи чекати нам іншого?’» ²¹ А в той саме час, Він зцілив багатьох від недугів і хвороб, і від злих духів та багатьом сліпим дав зір. ²² То ж Ісус сказав їм у відповідь: «Ідіть і перекажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, убогим проповідується Євангеліє. ²³ І блаженний той, хто не втратить віри в Мене». ²⁴ Коли ж посланці Іоаннові відійшли, Він почав говорити до народу про Іоанна: «На що ви ходили в пустиню дивитись? На очеретину, яку вітер колише? ²⁵ Та на кого ж ви ходили дивитись? На чоловіка, одягненого в мƅяку одежу? Адже ті, що в пишних одежах і живуть в розкошах, сидять в царських палацах. ²⁶ Тоді на кого ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, ніж на пророка. ²⁷ Це той, про кого написано: ‘Ось Я посилаю ангела Мого перед Тобою, котрий приготує дорогу Тобі’. ²⁸ Кажу вам: між народженими від жінок нема більшого пророка від Іоанна Хрестителя, але найменший в Царстві Божому, більший від нього». ²⁹ І весь народ, що слухав, і навіть митники, віддали славу Богові, охрестившись хрещенням Іоанновим. ³⁰ А фарисеї і законники відкинули волю Божу щодо них, і не хрестились від Іоанна. ³¹ Тоді Господь сказав: «До кого ж уподібню людей роду цього? І до кого вони подібні? ³² Вони подібні до дітей, котрі сидять на вулиці і кличуть один одного і кажуть: ‘Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібну пісню, а ви не плакали’. ³³ Бо прийшов Іоанн Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не пƅє, а ви кажете: “Він має демона’. ³⁴ Прийшов Син Людський, їсть і пƅє, а ви кажете: ‘Цей чоловік любить їсти та пити, і Він приятелює з митниками і з грішниками’. ³⁵ Ви завжди знайдете виправдання для своєї непослідовності». ³⁶ А один з фарисеїв запросив Його, щоб спожив з ним їжу. І Він увійшов у дім фарисея і сів за стіл. ³⁷ І ось одна жінка в місті, яка була грішниця, довідавшись, що Він сидить в домі фарисея за столом, принесла алебастрову пляшечку з миром, ³⁸ і, ставши ззаду біля ніг Його, і плачучи, стала обмивати слізьми ноги Його і витирати волоссям своїм, потім цілувала ноги Його і мастила миром. ³⁹ А фарисей, який запросив Його, як побачив це, казав сам в собі: «Коли б Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка доторкається до нього: вона ж грішниця». ⁴⁰ А Ісус звернувся до нього і сказав: «Симоне, маю щось сказати тобі». Він каже: «Кажи, Вчителю». ⁴¹ Ісус сказав: «В одного лихваря було два боржники; один був винен пƅятсот динаріїв, а другий — пƅятдесят. ⁴² І як вони немали чим сплатити боргу, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?» ⁴³ Симон відповів: «Думаю, що той, кому більше простив». Ісус сказав йому: «Правильно ти розсудив». ⁴⁴ І, обернувшись до жінки, каже Симонові: «Бачиш ти цю жінку? Я увійшов у дім твій, і ти не дав Мені води обмити ноги, а вона слізьми обмила ноги Мої і волоссям своїм обтерла. ⁴⁵ Ти не зустрів Мене звичним поцілунком вітання, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. ⁴⁶ Ти голови Моєї не намастив оливою, а вона миром намастила ноги Мої. ⁴⁷ Тому кажу тобі: багато гріхів її прощаються, бо вона полюбила багато, а.кому мало прощається, той мало любить». ⁴⁸ І Він сказав їй: «Гріхи твої прощаються тобі!» ⁴⁹ А ті, що сиділи за столом, почали говорити про себе: «Хто Він, що і гріхи прощає?» ⁵⁰ А Ісус сказав жінці: «Віра твоя спасла тебе; йди з миром!»

Chapter 8

¹ Після цього Ісус проходив через міста і села, проповідуючи і звіщаючи Добру Новину про Царство Боже, і дванадцять учнів були з Ним; ² і декотрі з жінок, що були зцілені від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої сім демонів вийшло, ³ і Іоанна, дружина Хузи, управителя Іродового, і Сусанна та багато інших, котрі підтримували матеріально Ісуса та Його учнів. ⁴ Коли зібралось багато народу, і люди приходили до Нього з усіх міст, Він почав говорити притчею: ⁵ «Вийшов сіяч сіяти зерно своє. І коли він сіяв, одне впали край дороги і було потоптане, і птахи небесні поклювали його. ⁶ Інше впало на камінь і, зійшовши, всохло, бо немало вологи. ⁷ А інше впало між.тернину, і тернина виросла і заглушила його. ⁸ А ще інше впало на добру землю і, зійшовши, принесло плід стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» ⁹ Учні ж Його запитали Його, кажучи: «Що має означати ця притча?» ¹⁰ Він же відповів: «Вам дано знати таємниці Царства Божого; іншим же дається в притчах, щоб, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. ¹¹ Ось що означає притча ця: насіння — це Слово Боже; ¹² те, що край дороги, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово з серця їхнього, щоб не повірили і не спаслися. ¹³ Те, що на камені, це ті, що, почувши слово, приймають з радістю, та не маючи кореня, вірують тільки до часу, а коли приходять випробовування, вони відпадають. ¹⁴ Те, що впало між тернину, це ті, що слухають слово, але відходять від нього і бувають заглушені журбою, багатством та розкошами життєвими, і вони плоду не приносять. ¹⁵ А те, що впало на добру землю, це ті, що слухають слово і зберігають його в чистому і доброму серці, і вони приносять плід, будучи терпеливими. ¹⁶ Ніхто, засвітивши свічку, не накриває її посудиною або не ставить під ліжко, а ставить її на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. ¹⁷ Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні захованого, що не стало б відомим і не виявилося. ¹⁸ Отже, уважайте, як слухаєте! Бо хто має, тому додасться, а хто не має, від нього візьметься і те, що здається йому ніби він має». ¹⁹ Прийшли до Нього мати і брати Його, та не могли доступитись до Нього через натовп. ²⁰ І сповістили Його, кажучи: «Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають бачити Тебе». ²¹ Він же сказав у відповідь: «Мати Моя і брати Мої це ті, що слухають Слово Боже і виконують його!» ²² Сталося одного дня, що Він увійшов у човен, а з Ним учні Його. І Він сказав їм: «Перепливімо на той бік озера». І вони відчалили. ²³ Коли вони пливли, Він заснув. І зірвалася на озері велика буря, аж вода заливала їх, і вони були в небезпеці. ²⁴ І вони підійшли та й розбудили Його і сказали: «Учителю, Учителю, ми гинемо!» Він же встав, заборонив вітрові і хвилям, і настала тиша. ²⁵ І Він сказав їм: «Де віра ваша?» Вони ж, перелякані, дивувалися і говорили один до одного: «Хто ж Він такий, що і вітрам і воді наказує, і вони слухають Його?» ²⁶ І перепливли вони в країну Гадаринську, що проти Галілеї. ²⁷ Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, котрий був одержимий демонами з давнього часу; він не вдягався в одежу і не мешкав в домі, а по гробницях. ²⁸ Побачивши Ісуса, він закричав, впав перед Ним і сильним лосом сказав: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього! Благаю Тебе, не муч мене!» ²⁹ Бо Він звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, часто нечистий дух схоплював його так, що вƅязали його ланцюгами кайданами, щоб здержати його, але він розривав кайдани і демон гнав його по пустині. ³⁰ А Ісус запитав його: «Як твоєї імƅя?» Він відповів: «Легіон!», бо багато демонів увійшло в нього. ³¹ І вони просили Ісуса, щоб не велів їм іти в безодню. ³² Було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в свиней. І Він дозволив їм. ³³ І демони вийшли з чоловіка, й увійшли в свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло. ³⁴ Пастухи ж, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. ³⁵ І вийшли люди побачити, що сталося; і прийшли до Ісуса, і побачили чоловіка, з котрого демони вийшли, одягненого і при розумі, сидячого в ногах Ісуса, і вжахнулися. ³⁶ Ті ж, що все бачили, розповіли їм, як біснуватий став зцілений. ³⁷ І весь народ Гадаринської околиці просив Його піти геть від них, бо обхопив їх великий страх. І Він увійшов у човен і вернувся на другий бік озера. ³⁸ А чоловік, з котрого демони вийшли, просив Його, щоб бути з Ним. Та Ісус відпустив його, кажучи: ³⁹ «Повернись додому і розкажи, яке велике діло вчинив тобі Бог!» І він пішов і оповідав по всьому місті, які великі речі вчинив йому Ісус. ⁴⁰ І коли Ісус повернувся, то люди радо прийняли Його, бо всі чекали Його. ⁴¹ А ось прийшов чоловік, Яір на імƅя, котрий був начальником синагоги. І він припав до ніг Ісусових і благав Його, щоб Ісус зайшов в його дім, ⁴² бо в нього була єдина дочка, років з дванадцять, і була вона при смерті. Коли ж Він ішов, народ тиснув Йото. ⁴³ А жінка, яка була хвора на кровотечу дванадцять років і яка витратила на лікарів усе, що мала, і ніхто не міг її вилікувати, ⁴⁴ підійшла ззаду і доторкнулась до краю одежі Його; і зараз кровотеча в неї зупинилась, ⁴⁵ А Ісус сказав: «Хто доторкнувся до Мене?» Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: «Учителю, народ товпиться і тисне, а Ти питаєш: ‘Хто доторкнувся до Мене?’» ⁴⁶ Але Ісус сказав: «Хтось доторкнувся до Мене, бо я відчув, як сила вийшла з Мене». ⁴⁷ Жінка, побачивши, що не втаїлась, з тремтінням підійшла і, впавши перед Ним, призналася перед усіма людьми,,з якої причини доторкнулася до Цього і як зараз же зцілилася. ⁴⁸ Він же сказав їй: «Дочко, бадьорись! Віра твоя спасла тебе: іди з миром!» ⁴⁹ Коли Він ще говорив, приходить один від старшого ‘Синагоги і говорить йому: «Дочка твоя померла; не турбуй Учителя!» ⁵⁰ А Ісус, почувши це, сказав йому: «Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасена». ⁵¹ Прийшовши в дім, не дозволив нікому ввійти, крім Петра, Іоанна, Якова, та батька і матері дитини. ⁵² Всі ж плакали і голосили за нею. А Він їм сказав: «Не плачте, вона не померла, а спить». ⁵³ І сміялися з Нього, бо знали, що вона померла. ⁵⁴ Він же, вислав всіх геть, взяв її за руку і окликнув: «Дівчинко, встань!» ⁵⁵ І дух її вернувся, і вона зараз же встала; і Він звелів дати їй їсти. ⁵⁶ І батьки її дуже здивувались. А Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.

Chapter 9

¹ Тоді Він скликав дванадцятьох учнів Своїх і дав їм силу і владу виганяти демонів і зціляти людей від недугів; ² І послав їх проповідувати Царство Боже і зціляти недужих. ³ І Він сказав їм: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, і не майте запасної одежі. ⁴ В який дім увійдете, там залишайтесь до вашого відходу. ⁵ А коли хто не прийме вас, то, виходячи з міста того, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них». ⁶ І вони вийшли і ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та зціляючи всюди. ⁷ А Ірод тетрарх, почувши про все, що сталось через Ісуса, збентежився, бо дехто казав, що це Іоанн воскрес з мертвих. ⁸ Інші ж казали, що Ілля зƅявився, а ще інші, що один з стародавніх пророків воскрес. ⁹ Тоді Ірод сказав: «Іоаннові відтяв я голову; хто ж це такий, що про Нього я чую такі речі?» І він бажав бачити Ісуса. ¹⁰ А коли апостоли повернулись, то розповіли Ісусові, що вчинили. І Він взяв їх з собою і пішов непомітно в пустинне місце, недалеко міста Віфсаƅїди. ¹¹ А люди довідались про це і пішли за Ним. І Він прийняв їх і говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні. ¹² Коли почало вечоріти, підійшли дванадцятеро і сказали Йому: «Відпусти народ, щоб пішли в навколишні села й оселі спочити і роздобути поживи, бо ми тут в місці пустинному». ¹³ Але Він сказав їм: «Ви дайте їм їсти!» Вони ж сказали: «Нема в нас більше, як пƅять хлібів і дві риби; хіба підемо та купимо поживи для всього цього народу». ¹⁴ Було ж там близько пƅяти тисяч чоловік. А Він сказав учням Своїм: «Розсадіть їх рядами по пƅятдесят». ¹⁵ І вони зробили так, розсадили всіх людей. ¹⁶ Він же взяв пƅять хлібів і, риби, поглянув на небо, поблагословив їх і ламав та давав учням, щоб роздавали народові. ¹⁷ Всі їли і наситились; і назбирали залишених кусків дванадцять кошів. ¹⁸ Одного разу, як Він молився на самоті, і учні були з Ним, Він спитав їх: «За кого вважає Мене народ?» ¹⁹ Вони відповіли: «За Іоанна Хрестителя; інші — за Іллю, а ще інші — за одного з стародавніх пророків, котрий воскрес». ²⁰ А Він запитав їх: «А ви за кого вважаєте Мене?» Петро відповів: «За Христа Божого!» ²¹ Ісус суворо заборонив їм, щоб нікому не казали про це. ²² І Він сказав: «Син Людський мусить багато постраждати; і відцураються Його старійшини, первосвященики та книжники; і вбƅють Його, але третього дня Він воскресне». ²³ А потім до всіх сказав: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, і нехай візьме хрест свій і йде вслід за Мною. ²⁴ Бо хто хоче життя своє зберегти, той погубить його; хто ж згубить життя своє заради Мене, той збереже його. ²⁵ Яка користь людині, коли здобуде весь світ, а себе самого погубить або занапастить? ²⁶ Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того Син Людський посоромиться, як прийде в славі Своїй і в славі Отця і святих ангелів. ²⁷ Кажу вам по правді, що є між стоячими тут деякі, які не зазнають смерті, аж поки не побачать Царство Боже. ²⁸ І після слів цих, днів за вісім, Він узяв Петра, Іоанна та Якова і пішов на гору помолитись. ²⁹ І коли Він молився, то вигляд лиця Його змінився, а одежа Його стала білою, блискучою. ³⁰ І ось два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля. ³¹ Вони явились в славі і говорили про Його смерть, якої Він мав зазнати в Єрусалимі. ³² Петро ж і ті, що були з ним, були обтяжені сном, а прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, котрі стояли з Ним. ³³ І коли ці мужі відходили від Нього, Петро сказав Ісусові: «Учителю, добре нам тут бути! Поставмо тут три намети: один Тобі, один Мойсееві і один Іллі». Він не знав, що говорить. ³⁴ Як він говорив це, зƅявилась хмара і осінила їх, і вони налякалися, як увійшли в хмару. ³⁵ І почувся голос з хмари, промовляючий: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!» ³⁶ І коли голос пролунав, Ісус зостався Сам. Учні промовчали і нікому в ті дні не говорили про те, що бачили. ³⁷ Наступного дня, як вони зійшли з гори, багато народу зустріло Ісуса. ³⁸ І ось один чоловік з натовпу закричав, кажучи: «Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він єдиний в мене! ³⁹ Нечистий дух схоплює його, і він раптово скрикує, і дух мучить його, аж він піну пускає. І, вимучивши його, рідко коли відходить від нього. ⁴⁰ Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали демона, та вони не змогли». ⁴¹ Ісус сказав у відповідь: «О роде невірний і розбещений, доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди сина твого». ⁴² Коли ж той ще йшов, демон кинув його об землю і затряс ним, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив хлопця, і віддав його назад батькові його. ⁴³ І всі дивувались величі Божій. Коли ж всі дивувались тому, що Ісус творив, Він сказав учням Своїм: ⁴⁴ «Вкладіть слова ці у ваші вуха: Син Людський має бути виданий в руки людські». ⁴⁵ Проте вони не зрозуміли сказаного, воно було закрите для них, щоб вони не збагнули його, а запитати боялися Ісуса про це. ⁴⁶ І прийшло їм на думку: «Хто з них міг би бути більшим?» ⁴⁷ Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе ⁴⁸ і сказав: «Хто прийме цю дитину в імƅя Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто послав Мене. Бо хто є найменший між вами, той буде найбільший». ⁴⁹ А Іоанн сказав у відповідь: «Учителю, ми бачили чоловіка, котрий імƅям Твоїм виганяв демонів, але ми заборонили йому, бо він не ходить з нами». ⁵⁰ А Ісус сказав йому: «Не забороняйте йому, бо хто не проти вас, той за вас!» ⁵¹ Коли час вознесення Його наближався, Він рішуче постановив йти до Єрусалиму. ⁵² І послав посланців перед Собою; і вони пішли й ввійшли в село самарянське, щоб приготувати ночівлю Йому, ⁵³ але там не прийняли Його, бо Він мандрував до Єрусалиму. ⁵⁴ Як побачили те учні Його Яків і Іоанн, то сказали: «Господи, хочеш, щоб ми звеліли, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, так як і Ілля вчинив?» ⁵⁵ Але Він обернувся і докорив їм, кажучи: «Не знаєте, якого ви духа! ⁵⁶ Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати!» І вони пішли в інше село. ⁵⁷ Одного разу, коли вони йшли дорогою, сказав Йому хтось: «Господи, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов». ⁵⁸ Ісус же відповів йому: «Лисиці мають нори, а птахи небесні гнізда, а Син Людський не має де й голову прихилити». ⁵⁹ І Він сказав другому: «Йди за Мною!» Той же відповів: «Господи, дозволь мені спочатку піти і поховати батька мого». ⁶⁰ А Ісус сказав йому: «Залиши мертвим ховати мерців своїх, а ти йди і звіщай Царство Боже!» ⁶¹ Ще інший сказав: «Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені передусім попрощатися з домашніми моїми». ⁶² Та Ісус сказав йому: «Ніхто, хто кладе руку свою на плуг і оглядається назад, не достойний Царства Божого».

Chapter 10

¹ Після того Господь вибрав і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед Собою в кожне місто та місця, куди Сам мав іти. ² І сказав їм: «Жнива справді великі, а робітників мало. То ж благайте Господаря жнив, щоб вислав працівників на жнива Свої! ³ Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят серед вовків. ⁴ Не беріть ні грошей, ні торбини, ні взуття, і в дорозі не тратьте багато часу. ⁵ І в який дім ви ввійдете, спочатку скажіть: ‘Мир дому цьому!’ ⁶ Якщо чоловік миру буде там, то ваш мир спочине на ньому; коли ж ні, то до вас повернеться. ⁷ Залишайтесь в домі цьому, споживайте та пийте, що дадуть вам, бо робітник вартий платні своєї. Не переходьте з дому в дім. ⁸ І в яке місто ви прийдете і приймуть там вас, то споживайте все, що поставлять перед вами. ⁹ Зціляйте в ньому недужих і кажіть їм: ‘Наблизилось до вас Царство Боже!’ ¹⁰ Коли ж прийдете в якесь місто і там не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть: ¹¹ ‘Ми обтрушуємо порох вашого міста з ніг наших, і тим публічно оголошуємо вашу загибель. Ніколи не забувайте, як близько ви були до Царства Божого’. ¹² Кажу вам, що Содому легше буде в день суду, ніж місту тому. ¹³ Горе тобі, Хоразіне, горе тобі,Віфсаїдо! Бо коли б в Тирі і Сидоні вчинені були ті чудеса, які були вчинені у вас, то давно б вони покаялись, сидячи у веретищі і попелі! ¹⁴ Та Тиру і Сидону легше буде на суді, ніж вам. ¹⁵ І ти, Капернауме, що аж до неба піднісся, до пекла впадеш. ¹⁶ Хто слухає вас, той Мене слухає, а хто нехтує вами, той Мною нехтує; хто ж гордує Мною, той гордує Тим, Хто послав Мене. ¹⁷ І сімдесят учнів повернулися з радістю, кажучи: «Господи, навіть демони підкорюються нам в імƅя Твоє!» ¹⁸ А Він сказав їм: «Я бачив сатану, падаючого з неба, як блискавка. ¹⁹ Ось даю вам владу наступати на зміїв та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо не пошкодить вам. ²⁰ Однак не радійте тому, що духи підкоряються вам, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах!» ²¹ У той час Ісус сповнився радістю Духа Святого і сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від вчених і розумних, а відкрив ці речі тим, які довіряються Тобі, як маленькі діти. Так, Отче, бо така Твоя воля! ²² Все передав Мені Отець Мій! І ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і ніхто не знає, хто є Отець, тільки Син, і кому Син захоче відкрити!» ²³ І, звернувшись до учнів окремо, сказав їм: «Блаженні ви, маючи нагоду бачити те, що ви бачите! ²⁴ Бо кажу вам, що багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, та Я не бачили, і почути те, що ви чуєте, та й не чули». ²⁵ І ось один законник встав і, випробовуючи Його, запитав: «Учителю, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?» ²⁶ Іоус же відповів йому: «Що є написано в законі? Як читаєш?» ²⁷ А він сказав у відповідь: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумінням твоїм; і ближнього твого, як себе самого». ²⁸ Ісус же сказав йому: «Правильно ти відповів. Роби так і будеш жити» ²⁹ Але він, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: «А хто ж мій ближній?» ³⁰ Ісус відповів: «Один чоловік ішов з Єрусалиму в Єрихон і попався розбійникам, котрі роздягли його, поранили і пішли, залишивши його ледве живим. ³¹ Трапилося, що ішов тією дорогою один священик і, побачивши його, пройшов мимо. ³² Також і левіт, як прийшов на те місце, підійшов, подивився і пройшов мимо. ³³ Але один самарянин, подорожуючи, -натрапив на нього і змилосердився; ³⁴ і підійшов, і обвƅязав йому рани, змастивши їх оливою і вином, посадив його на свого осла і привіз його в гостнницю, і доглядав його. ³⁵ А на другий день, відƅїджаючи, вийняв два динарії і дав господареві, кажучи: ‘Доглядай його, а як більше що витратиш, то я заплачу тобі, як повернуся’. ³⁶ Хто з цих трьох, на твою думку, був ближній тому, що попався розбійникам?» ³⁷ Він сказав: «Той, що змилосердився над ним». Тоді Ісус сказав йому: «Іди, і ти роби так само». ³⁸ Коли вони далі подорожували, Він увійшов в одне село. Одна жінка, Марта на імƅя, прийняла Його в дім свій. ³⁹ А була в неї сестра, Марія на імƅя, котра сіла в ногах Ісуса і слухала бесіду Його. ⁴⁰ Марта заклопотана була приготуванням обіду, і вона підійшла та й сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя залишила мене одну прислуговувати? Скажи їй, щоб допомогла мені!» ⁴¹ Ісус сказав їй у відповідь: «Марто, Марто, ти турбуєшся і журишся про багато речей, ⁴² а одне тільки потрібне. Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї».

Chapter 11

¹ Одного разу, коли Ісус молився в одному місці, і як Він перестав, один з учнів Його сказав Йому: «Господи, навчи нас молитися, як і Іоанн навчив своїх учнів». ² Він сказав їм: «Коли молитесь, кажіть: Отче наш Небесний. Нехай святиться імƅя Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. ³ Хліб наш щоденний дай нам на кожний день. ⁴ І прости нам провини наші, як і ми прощаємо кожному винуватцеві нашому; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого». Просіть, — і буде вам дано ⁵ І сказав їм: «Хто з вас, маючи приятеля, прийде до нього опівночі і скаже йому: ‘Друже, позич мені три хліби, ⁶ бо приятель мій з дороги зайшов до мене, і я не маю що дати Йому’. ⁷ А той зсередини скаже йому у відповідь: “Не турбуй мене; вже замкнені двері, і діти мої зі мною в ліжку. Не можу я встати і дати тобі’. ⁸ Говорю вам, що коли він не встане і не дасть йому хліба заради дружби з ним, то через докучання він встане і дасть йому скільки тому потрібно. ⁹ І Я скажу вам: просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. ¹⁰ Бо кожен, хто просить, той одержує; хто шукає — знаходить; і тому, хто стукає — відчиняють. ¹¹ Котрий з вас батько, коли син попросить в нього хліба, подасть Йому камінь? Або коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? ¹² Або, коли попросить яйце, подасть йому скорпіона? ¹³ Отже, коли ви, бувши злі, вмієте добрі дари давати дітям своїм, оскільки більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього?» ¹⁴ Одного разу Ісус вигнав демона з німого чоловіка. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався, бачучи це. ¹⁵ Деякі з них казали: «Він виганяє демонів силою Вельзевула, князя демонів». ¹⁶ А інші, випробовуючи Його, вимагали від Нього ознаки з неба. ¹⁷ Але Він, знаючи думки їхні, сказав їм: «Кожне царство, поділене само в собі, запустіє; і дім, поділений сам в собі, впаде. ¹⁸ Якщо і сатана розділився сам в собі, то як встоїть царство його? А ви кажете, що Вельзевулом Я виганяю демонів. ¹⁹ І коли Я Вельзевулом виганяю демонів, то чиєю силою сини ваші виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. ²⁰ Коли ж силою Божою Я виганяю демонів, то справді прийшло до вас Царство Боже. ²¹ Коли сильний, озброївшись, стереже двір свій, то в безпеці добро його. ²² Коли ж сильніший від нього нападе на нього і переможе його, тоді забере всю зброю його, на яку він надіявся, і роздасть здобуте в нього. ²³ Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не будує зі Мною, той руйнує. ²⁴ Коли нечистий дух виходить з чоловіка, то ходить по безводних місцях, шукаючи відпочинку, але не знаходячи, каже: ‘Вернуся в дім мій, звідки вийшов’. ²⁵ І, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним; ²⁶ тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших від себе, і, увійшовши, живуть там. І буває для чоловіка того останнє гірше першого». ²⁷ Коли Він говорив це, одна жінка, піднісши голос із натовпу, сказала Йому: «Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, котрі Ти ссав». ²⁸ А Він відповів: «Блаженні ті, що слухають Слово Боже і виконують його». ²⁹ Коли народ став збиратися, Він почав говорити: «Рід цей лукавий; він шукає ознаки, але ознака не дасться йому, крім ознаки пророка Йони. ³⁰ Бо як Йона був ознакою для ніневітян, так буде і Син Людський для роду цього. ³¹ Цариця з півдня стане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона прийшла з найдальших сторін землі, щоб послухати мудрість Соломона, а ось тут більший від Соломона. ³² Ніневітяни стануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись через проповідь Йони, а ось тут більший від Йони. ³³ Ніхто, засвітивши свічку, не ставить її в таємному місці, а ні під посудину, а на свічнику, щоб той хто входить, бачив світло. ³⁴ Очі ваші — вікна душі вашої. Чисті очі віддзеркалюють душевну чистоту вашу, а похітливі очі не пропускають морального світла в душу вашу, і вона тоді знаходиться і в темряві. ³⁵ Отже, пильнуйте, щоб ніщо не закривало світла вам. ³⁶ Якщо ваша душа є світла, то і ваше обличчя також буде випромінювати світло, немов би світильник освітлював його». ³⁷ Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе обідати; і, ввійшовши, Ісус сів за стіл. ³⁸ Фарисей же, побачивши це, здивувався, що Він перше не обмився перед обідом. ³⁹ Але Господь сказав йому: «Тепер ви, фарисеї, очищаєте зовні чаші і миски, а нутро ваше повне здирства та лукавства. ⁴⁰ Нерозумні! Хіба не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? ⁴¹ Краще подавайте милостиню з того, що в вас є, тоді все буде у вас чисте. ⁴² Горе вам, фарисеям, що даєте навіть десятину з мƅяти та рути й усякого зілля, а обминаєте справедливість і любов Божу. Це треба вам чинити і того не занедбувати! ⁴³ Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привіти на ринках! ⁴⁴ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви, як ті могили невідзначені, по яких люди ходять і не знають того!» ⁴⁵ На це один із законників сказав Йому: «Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш!» ⁴⁶ А Він сказав: «Горе і вам, законники, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, а самі і пальцем одним не доторкнетесь до них! ⁴⁷ Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, котрих батьки ваші повбивали. ⁴⁸ Цим ви свідчите про діла батьків ваших і схвалюєте їх, бо вони повбивали пророків, а ви будуєте їм гробниці. ⁴⁹ Тому то й говорить Мудрість Божа: ‘Пошлю їм пророків і апостолів, і декого з них вони вбƅють, інших виженуть, ⁵⁰ щоб кров всіх пророків, пролита від створення світу, була зарахована родові цьому. ⁵¹ Від крові Авеля до крові Захарії, вбитого між жертовником і храмом!» Так, кажу вам, зарахується родові цьому! ⁵² Горе вам, учителям Закону, бо ви заховали правду від людей. Ви самі не приймаєте правди і другим не даєте можливості прийняти її». ⁵³ І коли Він це сказав їм, книжники і фарисеї почали сильно нападати на Ісуса, і вони вимагали від Нього відповідей на багато питань, ⁵⁴ намагаючись зловити Його на слові, щоб оскаржити Його.

Chapter 12

¹ Того часу, як зібралась незчисленна кількість народу, так що топтали один одного, Він почав говорити передусім учням Своїм: «Стережіться закваски фарисейської, тобто лицемірства! ² Бо немає нічого закритого, щоб не відкрилося, і таємного, про що не дізналися б. ³ Тому все, що ви сказали потемки, почується при світлі; що ж ви сказали на вухо в домах, буде проголошене з дахів. ⁴ Кажу вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що тіло вбивають, а потім нічого більше вчинити не можуть. ⁵ Але скажу вам, кого боятися: бійтесь Того, хто, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам, Того бійтеся! ⁶ Чи не пƅять горобців продають за два гроші? Проте перед Богом ні один з них нє є забутий. ⁷ Але у вас навіть волосся на голові все пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців. ⁸ Кажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, того і Син Людський визнає перед ангелами Божими. ⁹ Хто ж відречеться Мене перед людьми, того я відречуся перед ангелами Божими. ¹⁰ І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, прощено буде, а хто зневажить Духа Святого, тому не проститься. ¹¹ Коли ж приведуть вас у синагогу, до урядовців і до влади, не журіться, як або що вам говорити чи відповідати, ¹² бо Дух Святий навчить вас у той час, що треба казати». ¹³ І один з народу звернувся до Нього: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він поділився зі мною спадщиною». ¹⁴ А Ісус відповів йому: «Чоловіче, хто поставив Мене судити або ділити вас?» ¹⁵ І сказав їм: «Глядіть, остерігайтесь зажерливості, бо життя людини не залежить від достатку маєтку його». ¹⁶ І розповів їм притчу: «В одного багача добре вродила нива. ¹⁷ І міркував він про себе, кажучи: ‘Що мені робити, бо немає куди зібрати мій урожай?’ ¹⁸ І сказав: ‘Ось що зроблю: знесу клуні мої і поставлю більші, і зберу туди все моє збіжжя і все добро моє ¹⁹ та скажу душі моїй: душе, маєш багато добра надбаного на багато років; спочивай, їж, пий і веселися!’ ²⁰ Але Бог сказав йому: Безумний, в цю ніч душу твою візьмуть у тебе; і все, що ти надбав, кому дістанеться?’ ²¹ Ось так буває з тим, хто збирає скарби для себе на землі, а не на небі». ²² І Він сказав учням Своїм: «Тому кажу вам: не журіться про життя ваше, що вам їсти, ні про життя ваше, що вам їсти, ні про тіло, в що зодягатися. ²³ Життя більше від їжі, а тіло від одягу. ²⁴ Погляньте на круків: вони не сіють, не жнуть; нема в них ні комори, ні клуні, і Бог годує їх;адже ж ви кращі від птахів! ²⁵ Бо хто з вас, журячись, може додати до віку свого хоч один день? ²⁶ Отже, коли ви і найменшого вчинити не можете, то чого журитесь про інше? ²⁷ Погляньте на лілії, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть, але кажу вам, що і Соломон в усій славі своїй не вдягався так, як кожна з них! ²⁸ Якщо Бог так одягає траву, яка сьогодні в полі, а завтра буде вкинена в піч, то наскільки краще зодягне Він вас, маловіри! ²⁹ І не шукайте, що вам їсти, або що пити, і не журіться, ³⁰ бо все це шукають люди світу цього; Отець же ваш знає, що вам потрібно. ³¹ Найбільше шукайте Царства Божого, а це все додасться вам! ³² Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш радо приймає вас у Своє Царство. ³³ Продавайте майно ваше та давайте милостиню. І цим ви збільшуватимете своє багатство на небі, де ніхто його від вас не відбере, де злодій його не вкраде, ні міль його не знищить. ³⁴ Бо де скарб ваш, там буде і серце ваше! ³⁵ Будьте готові і підперезані, і нехай ваші світильники будуть позасвічувані. ³⁶ І будьте подібні до людей, які очікують господаря свого, коли він повернеться з весілля, щоб як прийде і постукає, негайно відчинити двері йому. ³⁷ Блаженні ті слуги, яких господар, прийшовши, знайде пильнуючими. По правді кажу вам: він підпережеться і посадить їх і, підійшовши, буде прислуговувати їм. ³⁸ І коли він прийде в другій чи в третій сторожі, і знайде їх готовими, то блаженні слуги ті. ³⁹ Знайте ж це, що коли б знав господар дому, в котрій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. ⁴⁰ Будьте ж і ви готові, бо Син Людський прийде тієї години, коли ви не думаєте». ⁴¹ Тоді Петро говорить Йому: «Господи, чи до нас говориш цю притчу, чи до всіх?» ⁴² А Господь відповів: «Хто ж тоді вірний і мудрий домоуправитель, якого господар поставить над слугами своїми, щоб давати їм у свій час призначений харч? ⁴³ Блаженний слуга той, якого господар, прийшовши, знайде, що він діє так! ⁴⁴ По правді кажу вам, що над усім маєтком своїм він поставить його. ⁴⁵ Коли ж слуга той скаже в серці своїм: ‘Забариться господар мій на весіллі’, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, ⁴⁶ то господар слуги того прийде того дня, якого він не сподівається і години, якої він не знає, і відлучить його, і визначить йому долю з невірними. ⁴⁷ Той слуга, який знав волю господаря свого і не був готовий, і не вчинив по волі його, буде тяжко побитий. ⁴⁸ А слуга, який не знав волі господаря, а вчинив каригідне, буде битий менше. Бо від кожного, кому дано багато, багато від нього вимагається; і кому багато довірено, з того більше спитають. ⁴⁹ Я прийшов вогонь принести на землю; і як Я прагну, щоб він вже запалав. ⁵⁰ Я маю хреститись хрещенням; і як Я мучуся, поки це не здійсниться! ⁵¹ Чи думаєте, що Я прийшов, щоб мир дати на землі? Ні, кажу вам, а поділ і боротьбу, ⁵² бо віднині пƅятеро в однім домі поділяться: троє проти двох, а двоє — проти трьох. ⁵³ Батько буде проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, а невістка проти свекрухи своєї!» ⁵⁴ Він сказав також до народу: «Коли ви побачите хмару, яка надходить із заходу, то зараз кажете: “Буде дощ’, і так буває. ⁵⁵ А коли вітер віє південний, кажете: *Буде спека’, і так буває. ⁵⁶ Лицеміри! Лице неба й землі ви вмієте розпізнати, чому ж не розпізнаєте часу цього? ⁵⁷ Чому ж ви самі не хочете бачити справедливості? ⁵⁸ Коли ти йдеш з противником своїм до уряду, то постарайся полагодити з ним ще по дорозі, щоб він не потягнув тебе до судді, а суддя не передав тебе урядовцеві, а урядовець не вкинув тебе у вƅязницю. ⁵⁹ По правді кажу тобі, не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього гроша.

Chapter 13

¹ Були того часу присутні деякі, що розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з їхніми жертвоприношеннями. ² Та Ісус сказав їм у відповідь: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни були грішніші відƅусіх галілеян, що так постраждали? ³ Ні, кажу вам; та коли не покаєтесь, то всі так само загинете! ⁴ Або ті вісімнадцять, на яких упала башта в Силоамі і забила їх, думаєте,, що вони були більші грішники за всіх, що живуть в Єрусалимі? ⁵ Ні, кажу вам, та коли не покаєтесь, то всі та й само загинете!» ⁶ І Він розповів їм таку притчу: «Один чоловік мав фігове дерево, посаджене у винограднику своїм. І він прийшов шукати плоду на і му, але не знайшов. ⁷ І сказав виноградареві: третій рік приходжу шукати плоду на цьому фіговому дереві і не знаходжу; зрубай його: навіщо воно землю займає?’ ⁸ Виноградар відповів йому: Господарю, залиш дерево ще на цей рік, поки я обкопаю його і обкладу гноєм, ⁹ чи не принесе плоду; якщо ні, то після цього зрубаєш його’». ¹⁰ Ісус навчав у одній із синагого у суботу. ¹¹ І там була жінка, яка вісімнадцять років була скорчена, і вона не могла випростатись. ¹² А Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: «Жінко, ти звільняєшся від недуги твоєї!» ¹³ І поклав на неї руки Свої, вона зараз же випросталась і стала славити Бога. ¹⁴ А старший синагоги, обурений, що Ісус зцілив у суботу, сказав до народу: «Є шість днів, в котрі вам належить працювати; в ті і приходьте зцілятися, а не дня суботнього». ¹⁵ А Господь сказав йому у відповідь: «Лицеміре, чи кожен з вас не відвƅязує в суботу вола свого чи осла, і не веде його напоїти? ¹⁶ Цю ж дочку Авраамову, яку сатана звƅязав ось уже вісімнадцять років, чи не належить звільнити її з цих пут у суботній день?» ¹⁷ І, коли Він це сказав, усі противники Його засоромились, а весь народ тішився усіма славними вчинками Його, які Він чинив. ¹⁸ Він же сказав: «До чого подібне Царство Боже? І до чого уподібню його? ¹⁹ Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у саду своєму: і виросло воно, і стало деревом, і птахи небесні звили гнізда у віттях його». ²⁰ І ще сказав: «До чого уподібню Царство Боже? ²¹ Воно подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три міри муки, аж поки не вкисне все». ²² І проходив Він через міста і села, навчаючи людей по дорозі до Єрусалиму. ²³ І хтось запитав Його: «Господи, хіба мало тих, що спасаються?» Він же відповів їм: ²⁴ «Силкуйтесь увійти тісними ворітьми, бо, кажу вам, багато схочуть увійти, та не зможуть! ²⁵ Як господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи надворі, почнете стукати в двері і казати: ‘Господи, Господи, відчини нам!’ А Він скаже вам у відповідь: Не знаю вас, звідки ви!’ ²⁶ Тоді станете говорити: ‘Ми їли і пили з Тобою, і на вулицях наших Ти нас навчав!’ ²⁷ Але Він скаже: ‘Говорю вам: не знаю вас, звідки ви! Відійдіть від Мене всі, що чините беззаконня!’ ²⁸ Там буде плач і скрегіт зубів, коли ви, стоячи назовні, побачите Авраама, Ісаака, Якова та всіх пророків у Царстві Божім. ²⁹ І прийдуть від сходу й заходу, від півночі й півдня, і сядуть до столу у Царстві Божому. ³⁰ Тоді останні будуть першими, а перші — останніми!» ³¹ У той же день, деякі з фарисеїв підійшли і сказали Йому: «Вийди і піди собі геть звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе!» ³² Але Він сказав їм: «Ідіть і скажіть тій лисиці: ‘Ось виганяю демонів і зціляю сьогодні і завтра, а третього дня скінчу’. ³³ Однак Мені треба ходити сьогодні і завтра, і наступного дня, бо не буває, щоб пророк згинув поза Єрусалимом. ³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, та ви не захотіли. ³⁵ Ось дім ваш залишається порожнім для вас! Говорю ж вам, що не побачите Мене, аж поки не прийде час, коли скажете: ‘Благословен, Грядущий в імƅя Господнє!’»

Chapter 14

¹ Одного разу, коли Ісус в суботу був запрошений на обід до одного зі старійшин фарисейських, вони назирали за Ним. ² І був там перед Ним чоловік хворий на водянку. ³ А Ісус запитав законників і фарисеїв: «Чи дозволено зціляти в суботу?» ⁴ Вони мовчали. І Він, доторкнувшись, зцілив і відпустив його. ⁵ І сказав їм: «Коли в кого з вас осел або віл упаде в яму, хіба в той час він не витягне його і в суботу?» ⁶ І вони не могли відповісти Йому на це. ⁷ Спостерігаючи, як запрошені вибирали собі перші місця, Ісус сказав їм притчу: ⁸ «Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не.трапився хтось із запрошених, поважніший від тебе, ⁹ і щоб той, що запросив тебе і його, не підійшов і не сказав тобі: ‘Поступися цьому місцем’. І тоді з соромом будеш змушений зайняти місце останнє. ¹⁰ Але, як ти будеш запрошений, прийди і сідай на останньому місці, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав: ‘Друже, сідай вище’. Тоді буде тобі честь перед сидячими з тобою. ¹¹ Бо кожен, хто сам себе підносить, буде понижений, а хто понижує себе, буде підвищений». ¹² А тому, що запросив Його, сказав: «Коли ти справляєш обід або вечерю, то не клич друзів твоїх ні братів, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони покликали колись тебе. ¹³ Але, коли справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих, сліпих, ¹⁴ і ти будеш блаженний, бо вони не мають чим відплатити тобі; відплатиться ж тобі в день воскресіння праведних!» ¹⁵ Почувши це, один з тих, що сидів з Ним за столом, сказав: «Блаженний, той, хто буде їсти і у Царстві Божому!» ¹⁶ А Він сказав йому: «Один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох гостей. ¹⁷ І послав слугу свого, коли став час вечері, сказати запрошеним: ‘Ідіть, бо вже все готове!’ ¹⁸ І всі почали відмовлятися. Перший сказав йому: ‘Я купив поле, і мені треба піти оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!’ ¹⁹ Другий сказав: ‘Я купив пƅять пар волів і йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!’ ²⁰ Ще інший сказав: ‘Я одружився, тому не можу прийти!’ ²¹ І слуга той повернувся і повів усе господареві своєму. Той господар дому розгнівався і сказав слузі своєму: ‘Піди швидше на вулиці і провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих’. ²² І слуга сказав: ‘Господарю, зроблено, як сказав ти, та ще є місця’. ²³ І господар сказав слузі: ‘Піди на дороги та, стежки і переконай їх прийти, щоб наповнився мій дім’. ²⁴ Кажу ж вам, що ніхто з тих запрошених не скуштує вечері моєї! Бо багато покликаних, та мало вибраних». ²⁵ Ішло з Ним багато народу; і Він, обернувшись, сказав їм: ²⁶ «Коли хтось приходить до Мене і любить більше ніж Мене батька свого, і матір, і дружину, і дітей, і братів, і сестер, а до того і життя своє, той не може бути учнем Моїм. ²⁷ І хто не несе хреста свого, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм. ²⁸ Бо хто з вас, бажаючи збудувати башту, не сяде спочатку і не порахує видатків, чи має він потрібне для збудування. ²⁹ Щоб, коли він покладе основу, а закінчити не зможе, то, щоб всі, хто побачить це, не стали б сміятися з нього, ³⁰ говорячи: ‘Цей чоловік почав будувати, але докінчити не зміг!’ ³¹ Або який цар, ідучи на війну проти другого царя, в першу чергу не сяде порадитися, чи зможе він з десятьма тисячами устояти проти того, що йде на нього з двадцятьма тисячами? ³² Коли ні, то поки той ще далеко, нехай шле посольство до нього і просить миру. ³³ Так кожен з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути учнем Моїм. ³⁴ Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? ³⁵ Ні в землю, ні на гній не придатна; і викидають її геть. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»

Chapter 15

¹ Набдижались до Ісуса всі митники і грішники, щоб слухати Його. ² Фарисеї ж і книжники нарікали, кажучи: «Він приймає грішників і їсть з ними». ³ А Він сказав їм цю притчу, говорячи: ⁴ «Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить девƅяносто девƅять в пустині і не піде за загубленою, поки не знайде її? ⁵ А, знайшовши, кладе її на плечі собі, радіючи. ⁶ І, прийшовши додому, скликає друзів своїх та сусідів і каже їм: ‘Радійте зі мною, бо знайшов я мою загублену овечку!’ ⁷ Кажу вам, що так само на небі буде більше радості за одного грішника, який покаявся, ніж за девƅяносто девƅять праведників, які не потребують покаяння. ⁸ Або яка жінка, що має десять драхм, коли загубить одну драхму, не засвітить лампу і не замітає в домі і не шукає уважно, аж поки не знайде? ⁹ А, знайшовши, кличе приятельок і сусідів та й каже: ‘Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму!’ ¹⁰ Так, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, котрий кається!» ¹¹ І Він ще розповів: «В одного чоловіка було два сини. ¹² Молодший з них сказав батькові: ‘Отче, дай мені частину майна, яка належиться мені!’ І розділив батько між ними майно. ¹³ А через кілька днів, молодший син, зібравши все, подався в далекий край і розтратив там майно своє, живучи розпусно. ¹⁴ А коли він усе прожив, настав великий голод у краю тому, і він став бідувати. ¹⁵ Тоді він пішов і пристав до одного з мешканців краю того, а той послав його на поля свої пасти свиней. ¹⁶ І він би радий був наповнити шлунок свій лушпинням, що їли свині, та ніхто не давав йому. ¹⁷ Опамƅятавшись, він сказав: ‘Скільки наймитів у батька мого мають хліба надміру, а я тут з голоду гину. ¹⁸ Встану, піду до батька мого і скажу йому: Отче, я згрішив проти неба і перед тобою; ¹⁹ і вже недостоиний називатися сином твоїм. Прийми ж мене, як одного з наймитів твоїх!’ ²⁰ І, вставши, пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його, і йому стало жалко сина свого; він побіг назустріч йому і, обнявши, поцілував. ²¹ А син сказав йому: ‘Отче, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже недостоиний називатися сином твоїм!’ ²² А батько сказав слугам своїм: ‘Принесіть кращу одежу і зодягніть його, і дайте перстень на руку його, і взуття на ноги; ²³ і приведіть відгодоване теля, і заколіть: будемо їсти і веселитись, ²⁴ бо цей син мій був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.’ Та й почали веселитись. ²⁵ Старший син його був у полі; і, вертаючись з поля, коли наблизився до дому, почув музику і співи. ²⁶ І, покликавши одного із слуг, запитав: “Що це таке?” ²⁷ Він відповів йому: “Брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо ж знайшов його живим-здоровим’. ²⁸ І він розгнівався і не хотів увійти. Батько ж його вийшов і кликав його. ²⁹ Але він відповів батькові: ‘Ось стільки літ я служу тобі і ніколи не переступив наказу твого, але ти ніколи не дав мені і козенятка, щоб я міг повеселитися з друзями моїми. ³⁰ А коли цей син твій, змарнувавши майно твоє з блудницями, повернувся, ти заколов для нього теля відгодоване’. ³¹ А батько відповів йому: ‘Сину, ти завжди зі мною, і все моє твоє! ³² Треба радіти і веселитися, тому що цей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся!’»

Chapter 16

¹ Він сказав також учням Своїм: «Один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує майно його. ² І він покликав його і сказав йому: “Що я чую про тебе? Дай звіт в управлінні твоєму, бо ти не можеш більше управляти’. ³ Тоді управитель сказав сам собі: ‘Що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління; копати канави я не можу, а жебрати соромлюсь. ⁴ Знаю, що зроблю, щоб прийняли мене друзі в доми свої, коли буду відставлений від управління’. ⁵ І, покликавши кожного з боржників господаря свого, він питає першого: ‘Скільки ти винен господарю моєму?’ ⁶ Той відповів: ‘Сто мір оливи’. А він сказав йому: “Візьми розписку твою і сідай та скоріш, пиши: пƅятдесят’. ⁷ Потім запитав другого: ‘Аƅти скільки винен?’ Той відповів: ‘Сто мір пшениці’. А він сказав йому: ‘Візьми розписку твою і пиши: вісімдесят’. ⁸ І господар похвалив управителя нечесного за його кмітливість. Бо люди світу цього хитріші від благочестивих. ⁹ Чи ви думаєте, щоƅ Я вам пораджу купувати друзів обманом? Чи це запевнить вам вступ до вічного дому на небі? ¹⁰ Бо якщо ти не будеш чесний у маленьких справах, ти не будеш чесний також і у великих. ¹¹ Отже, коли ви є ненадійні в управлінні земним багатством, Хто ж тоді вам довірить справжнє багатство небесне? ¹² Якщо ви є нечесні щодо чужого багатства, хто ж тоді дасть вам багатство, щоб ви ним управляли? ¹³ Ніякий слуга не може служити двом господарям: бо або одного зненавидить, а другого, полюбить, або одного буде триматися, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні» ¹⁴ Чули все це фарисеї; які були сріблолюбці, і вони сміялись над Ним. ¹⁵ І Він сказав їм: «Ви видаєте себе за праведних перед людьми; Бог же знає серця ваші, бо що цінне в людей, те мерзотне перед Богом. ¹⁶ Закон і Пророки були до Іоанна. З того часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього. ¹⁷ Легше небові і землі проминутися, аніж одній рисці із Закону пропасти. ¹⁸ Кожен, хто розводиться з дружиною своєю і жениться з іншою, чинить перелюб; і кожен, хто жениться з розведеною, чинить перелюб. ¹⁹ Один чоловік був багатий, одягався в кармазин та віссон і кожного дня бенкетував розкішно. ²⁰ Був також один жебрак, Лазар на імƅя, котрий лежав біля воріт його, вкритий струпами. ²¹ І бажав живитися крихтами, які падали зі столу багача; і пси, приходячи, лизали струпи його. ²² І сталось, що помер жебрак, і був віднесений ангелами на лоно Авраама. Помер же і багач, і поховали його. ²³ І в пеклі, терплячи муки, він звів очі свої і побачив здалека Авраама і Лазаря. ²⁴ І, закричавши, сказав: «Отче Аврааме! Змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб вмочив кінець пальця свого у воду і прохолодив язик мій, бо я мучуся в полумƅї цьому!» ²⁵ Але Авраам відповів: «Сину, згадай, що так як ти отримав усе добре за життя твого, так само Лазар— лихе. Тепер він тут втішається, а ти мучишся. ²⁶ А крім того усього, поміж нами і вами встановлена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не можуть, і звідти до нас не переходять». ²⁷ А він сказав: «Тож благаю тебе, отче, щоб ти послав його в дім батька мого, ²⁸ бо маю я пƅять братів, нехай він засвідчить їм, щоб також вони не прийшли в це місце страждань!» ²⁹ Авраам сказав йому: «Є у них Мойсей і Пророки; нехай слухають їх!» ³⁰ Він же сказав: «Ні, отче Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються!» ³¹ А Авраам відповів йому: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть якби хто із мертвих воскрес, вони не повірять!»

Chapter 17

¹ Ісус сказав учням Своїм: «Неможливо, щоб спокуси не прийшли, але горе тому, через кого вони приходять. ² Краще було б такому, щоб млинове жорно повісити йому на шию і вкинути в море, ніж щоб він спокусив одного змалих цих. ³ Пильнуйте ж за собою. Якщо брат твій провиниться проти тебе, застережи його, і якщо він покається, прости йому. ⁴ І коли сім разів у день згрішить проти тебе, і сім разів у день він звернеться до тебе, кажучи: ‘Каюся’, — прости йому». ⁵ Апостоли сказали Господеві: «Збільш віру нашу!» ⁶ Господь відповів: «Коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали б смоковниці цій: ‘Вирвись з коренем і пересадися в море’, то й послухала б вас. ⁷ Хто з вас, маючи слугу, котрий оре чи пасе, коли прийде з поля скаже йому: ‘Йди зараз же сідай до столу!’ ⁸ Навпаки, чи не скаже йому: ‘Приготуй мені вечерю, підпережися і прислуговуй мені, поки я буду їсти і пити, а потім ти сам будеш їсти і пити?’ ⁹ Чи буде він дякувати слузі тому за те, що виконав наказ? Не думаю! ¹⁰ Так само і ви, коли виконаєте все наказане вам, то кажіть: ‘Ми слуги, і ми не заслуговуємо похвали, бо виконали лише те, що повинні були зробити’». ¹¹ Одного разу, як Він ішов в Єрусалим, то проходив поміж Самарією І Галілеєю. ¹² І коли Він входив в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, що стояли здалека; ¹³ і голосно кричали: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас!» ¹⁴ І, побачивши їх, Він сказав їм: «Підіть, покажіться священикам». І коли вони йшли, то очистились. ¹⁵ Один же з них, побачивши, що.зцілився, повернувся і сильним голосом прославляв Бога; ¹⁶ він припав лицем до ніг Ісуса, дякуючи Йому. А був він самарянин. ¹⁷ Ісус сказав: «Чи не десять очистились? Де ж девƅять? ¹⁸ Чому ж вони не повернулись віддати хвалу Богові, крім цього чужинця?» ¹⁹ І сказав йому: «Встань і йди, віра твоя спасла тебе!» ²⁰ На запитання фарисеїв: коли прийде Царство Боже, Ісус відповів їм: «Царство Боже не прийде помітно, ²¹ і не скажуть: ‘Ось воно тут’, або: ‘Ось там!’ Бо Царство Боже всередині вас!» ²² Він сказав також учням: «Прийдуть дні, коли ви.побажаєте побачити хоч один день Мене, та не побачите. ²³ І скажуть вам: ‘Ось Він тут!’, чи: ‘Ось Він там!’ — Не йдіть і не біжіть! ²⁴ Бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, освітлює, до другбго краю неба, так буде й тоді, коли Я прийду в день свій. ²⁵ Але передусім належить Мені багато постраждати і бути відкинутим родом цим. ²⁶ І, як було в дні Ноя, так буде і в дні Мого приходу. ²⁷ Тоді також люди їли, пили, женились, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег; і прийшов потоп та погубив усіх. ²⁸ Так само, як було і в дні Лота: їли, пили, торгували, купували, садили, будували, ²⁹ а в день, коли Лот вийшов з Содому, линув вогонь з сіркою з неба і всіх знищив. ³⁰ Так буде і в той день, коли Я прийду. ³¹ В той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не сходить взяти їх. І хто буде в полі, нехай не вертається назад. ³² Памƅятайте, що сталося з Лотовою дружиною! ³³ Хто,буде намагатися зберегти своє життя, той погубить його; а хто погубить його, той збереже його. ³⁴ Кажу вам: в ту ніч буде двоє в одному ліжку: одного візьмуть, а другий залишиться. ³⁵ Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться. ³⁶ Двоє будуть у полі: один візьметься, а другий залишиться». ³⁷ І. запитали Його: «Де, Господи?» А Він відповів: «Де труп, там зберуться стервƅятники!»

Chapter 18

¹ Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитись і не занепадати духом, ² говорячи: «В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився. ³ Була ж у тому місті вдова одна, що приходила до нього і просила: ‘Оборони мене від супротивника мого!’ ⁴ Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: “Хоч я і Бога не боюсь і людей не соромлюсь, ⁵ але тому, що ця вдова не дає мені спокою, то обороню її, щоб вона не приходила безперестанку і не докучала мені’». ⁶ І Господь сказав: «Послухайте, що говорить суддя неправедний. ⁷ Хіба Бог не захистить вибраних Своїх, котрі голосять до Нього день і ніч, і чи Він баритиметься до них? ⁸ Кажу вам, що Він захистить їх негайно. Та Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?» ⁹ Також сказав цю притчу для тих, котрі були впевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували: ¹⁰ «Два чоловіки ввійшли в храм помолитися: один був фарисей, а другий — митник. ¹¹ Фарисей, ставши, так молився в собі: ‘Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні, перелюбники, або як цей митник. ¹² Я пощу два рази в тиждень, даю десятину з усього, що придбаю’. ¹³ А митник, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, а бив себе в груди і казав: ‘Боже, будь милостивий до мене, грішного!’ ¹⁴ Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той. Бо кожен, хто підноситься, той буде принижений, а хто ж принижується, той буде підвищений. ¹⁵ І вони приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них, а учні, бачивши це, докоряли їм. ¹⁶ Але Ісус, покликавши їх, сказав: «Пустіть дітей, нехай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. ¹⁷ По правді кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде в нього!» ¹⁸ Один зі старійшин запитав Його, кажучи: «Учителю благий, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?» ¹⁹ А Ісус відповів йому: «Чому називаєш Мене благим? Ніхто не є благий, тільки один Бог. ²⁰ Знаєш заповідь: ‘Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька твого і матір твою’. ²¹ Та він сказав: «Все це виконую я змолоду». ²² Почувши це, Ісус сказав йому: «Одного ще бракує тобі: продай все, що ти маєш, і роздай вбогим і будеш мати скарб на небі; і приходь та йди за Мною!» ²³ Він же, коли почув це, засмутився, бо був дуже багатий. ²⁴ Коли Ісус побачив, що він засмутився, то сказав: «Як важко багатим увійти в Царство Боже! ²⁵ Легше верблюдові пройти крізь голчине вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже». ²⁶ Ті, що чули це, запитали: «Хто ж може спастися?» ²⁷ Він же відповів: «Неможливе людям, можливе для Бога!» ²⁸ Тоді Петро сказав: «Ось ми, залишивши все, пішли за Тобою». ²⁹ А Він відповів їм: «По правді кажу вам: немає такого, хто б залишив дім чи дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей заради Царства Божого, ³⁰ і не одержав би значно більше цього часу, а у віці майбутньому — життя вічне». ³¹ Тоді, відізвавши дванадцятьох, Ісус сказав їм: «Ось ми входимо в Єрусалим, і все, що писали пророки про Сина Людського, здійсниться. ³² Бо видадуть Його язичникам, і осміють Його, і зневажать, і оплюють Його; ³³ будуть бити, і вбƅють Його, але третього дня Він воскресне». ³⁴ Та вони не зрозуміли нічого з того; закрите це було для них, і вони не розуміли про що Він говорив. ³⁵ І як Він наближався до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі і просив милостиню. ³⁶ Почувши, що народ проходить мимо нього, запитав: «Що сталося?» ³⁷ І сказали йому, що Ісус Назарянин проходить. ³⁸ Тоді він закричав: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!» ³⁹ Ті, що йшли попереду, примушували його мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!» ⁴⁰ Ісус зупинився і звелів привести його до Себе. Коли той підійшов до Нього, запитав його: ⁴¹ «Що ти хочеш, щоб Я вчинив тобі?» Він відповів: «Господи, щоб мені прозріти!» ⁴² Ісус сказав Йому: «Прозри! Віра твоя спасла тебе!» ⁴³ Він зразу ж прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога. А весь народ, бачивши це, також хвалив Бога.

Chapter 19

¹ Потім Ісус, увійшовши в Єрихон, проходив через це місто. ² І ось багатий чоловік, Закхей на імƅя, начальник над митниками, ³ бажав бачити Ісуса, хто Він такий, але з-за народу не міг, бо був малого росту. ⁴ І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб бачити Його, бо Він повинен був проходити мимо нього. ⁵ А коли Ісус прийшов на це місце, то поглянув угору і, побачивши його, сказав: «Закхею, злізай скоріше додолу, бо сьогодні Я повинен бути в домі твоїм!» ⁶ Він зараз же зліз і прийняв Його з радістю. ⁷ Усі бачили це та й почали нарікати, кажучи: «Він зайшов до грішного чоловіка!» ⁸ Закхей же встав і сказав Господеві: «Господи, половину маєтку мого віддам убогим, а коли в кого взяв несправедливо — поверну вчетверо!» ⁹ Ісус сказав йому: «Сьогодні спасіння прийшло до дому цього, бо і він син Авраама! ¹⁰ Син бо Людський прийшов, щоб знайти і спасти загублених». ¹¹ Коли ж вони слухали це, Ісус розповів їм ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Небесне має тепер настати. ¹² Отож, Він сказав: «Один чоловік, славного роду, відправлявся в далекий край, щоб прийняти царство І повернутись. ¹³ Покликавши десять рабів своїх, дав їм десять мін срібла, та й сказав їм: Торгуйте, аж поки повернуся!’ ¹⁴ Але громадяни його ненавиділи його і послали слідом за ним посланців, кажучи: ‘Не хочемо, щоб він царював над нами!’ ¹⁵ І от, як він повернувся назад, прийняв царство, звелів покликати тих слуг, котрим дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав. ¹⁶ Прийшов перший і сказав: ‘Господарю, міна твоя принесла десять мін’. ¹⁷ І він сказав йому: Таразд, добрий рабе; ти в малому був вірний, володій десятьма містами’. ¹⁸ Прийшов другий і сказав: ‘Господарю, міна твоя принесла пƅять мін’. ¹⁹ Він сказав і тому: ‘І ти володій над пƅятьма містами!’ ²⁰ І ще інший прийшов і сказав: ‘Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину. ²¹ Я ж боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий: береш те чого не клав, і жнеш — чого нє сіявƅ ²² А він сказав йому: ‘Словами твоїми буду судити тебе, рабе лукавий. Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру я чого не клав, і жну чого не сіяв; ²³ чому ж не віддав ти срібло моє міняльникам; і я, повернувшись, взяв би своє з прибутком?’ ²⁴ І сказав присутнім: ‘Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін’. ²⁵ І вони сказали йому: Господарю, він уже має десять мін’. ²⁶ ‘Говорю ж вам: кожному, хто має, тому дасться, а хто не має, відбереться і те, що має. ²⁷ А ворогів моїх, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною!’» ²⁸ Розповівши це, Ісус пішов далі, прямуючи в Єрусалим. ²⁹ Коли ж Він наблизився до Віфагії і Віфанії, до гори, яка зветься Оливною, послав двох учнів Своїх, ³⁰ кажучи: «Ідіть у село, яке перед вами; і як увійдете в нього, знайдете осля привƅязане, на якого ще ніхто з людей не сідав; відвƅяжіть його і приведіть сюди. ³¹ І коли хто запитає вас: ‘Навіщо відвƅязуєте?’, скажіть: ‘Господь потребує його’». ³² Послані пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. ³³ Коли вони відвƅязували осля, господарі його запитали їх: «Навіщо ви відвƅязуєте осля?» ³⁴ Вони ж відповіли: «Господь потребує його!» ³⁵ І вони привели його до Ісуса; і, накинувши одежу свою на осля, посадили Ісуса на нього. ³⁶ Коли ж Він їхав, люди простилали одежу свою по дорозі. ³⁷ А коли Він наблизився до спуску з гори Оливної, то безліч учнів, радіючи, почали гучним голосом хвалити Бога за всі чудеса, які бачили, ³⁸ говорячи: «Благословенний Цар, Котрий іде в імƅя Господнє! Радійте небеса! Слава Богові на небесах!» ³⁹ А деякі з фарисеїв з-поміж народу казали Йому: «Учителю, заборони говорити це учням Твоїм!» ⁴⁰ Він же сказав їм у відповідь: «Кажу вам, що коли вони замовкнуть, то каміння кричатиме!» ⁴¹ Коли Він наблизився до Єрусалиму, то, дивлячись на нього, заплакав за ним, ⁴² кажучи: «О, коли б ти хоч у цей твій день зрозумів, що потрібно для миру твого! Та тепер це закрите від очей твоїх. ⁴³ Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої оточать тебе валом, і обложать тебе, і стиснуть тебе звідусюди. ⁴⁴ І зрівняють тебе з землею, і повбивають дітей твоїх, і не залишать в тобі каменя на камені за те, що ти не скористався нагодою, яку тобі послав Бог». ⁴⁵ І Він увійшов у храм і почав виганяти з нього продавців, ⁴⁶ говорячи їм: «Написано: ‘Дім Мій — дім молитви’, а ви зробили з нього печеру роз6ійників». ⁴⁷ І Він навчав у храмі. Первосвященики і книжники та старійшини народу шукали нагоди, щоб вбити Його. ⁴⁸ Але не знаходили можливості, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

Chapter 20

¹ Одного дня, коли він навчав у храмі людей та проповідував Євангеліє, підійшли первосвященики та книжники зі старійшинами ² і промовили до Нього, кажучи: «Скажи нам, якою владою Ти робиш це, хто дав Тобі цю владу?» ³ А Він сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені: ⁴ хрещення Іоаннове з неба було чи від людей?». ⁵ Вони ж міркували в собі і говорили: «Коли скажемо: ‘з неба’, то Він скаже: ‘Чому ж ви не повірили Йому?’ ⁶ А коли скажемо: ‘від людей’, то весь народ побƅє нас камінням, бо народ був переконаний, що Іоанн — пророк». ⁷ І вони відповіли, що не знають звідки. ⁸ А Ісус сказав їм: «То й Я не скажу вам, якою владою Я це роблю». ⁹ І почав розповідати людям притчу: «Один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, а сам відƅїхав на довгий час. ¹⁰ У. свій чаc послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградинка, але виноградарі, побивши, його, відіслали, його ні з чим. ¹¹ Він послав ще одного раба, але вони і цього побили і зневажили, та й відіслали ні з чим. ¹² І. він послав ще й третього, але вони і того поранили і вигнали. ¹³ Тоді господар виноградинка сказав:.’Що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може його посоромляться’. ¹⁴ Коли ж виноградарі побачили його, то міркували між собою, кажучи: ‘Він спадкоємець, підемо, убƅємо його, і спадщина його буде нашою’. ¹⁵ І, вивівши його геть з виноградинка, вбили його. Що ж зробить з ними господар виноградинка? ¹⁶ Він прийде і погубить тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим». І коли слухачі вислухали це, то сказали: «Ми ніколи не будемо такими виноградарями!» ¹⁷ ‘Але Ісус поглянув на них і сказав: «Що означає оце написане: ‘Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем?’ ‘ ¹⁸ І кожен, хто впаде на цей камінь, розібƅється, а на кого він упаде, того роздавить». ¹⁹ І книжники та первосвященики шукали нагоди, щоб накласти руки на Нього, але побоялись народу, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав про них. ²⁰ І, слідкуючи за Ним, вони послали підглядачів, які вдавали з себе людей праведних, щоб зловити Його на слові і видати Його старійшинам та владі намісника. ²¹ І вони запитали Його, кажучи: «Учителю, ми знаємо, що Ти говориш і навчаєш правильно, і Ти є безсторонній, і правдиво навчаєш дороги Божої. ²² Чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?» ²³ Він же зрозумів їхню хитрість і сказав їм: «Чого ви випробовуєте Мене? ²⁴ Покажіть Мені динарій. Чий образ і напис має він?» Вони відповіли: «Кесарів». ²⁵ Він же сказав їм: «Тож віддайте кесареві — кесареве, а Богові — Богове!» ²⁶ І вони не могли зловити Його на слові перед людьми. І, здивувавшись відповіді Його, замовкли. ²⁷ Тоді підійшли до Нього деякі з саддукеїв, які твердять, що нема воскресіння, і запитали Його,. ²⁸ кажучи: «Учителю, Мойсей написав нам, що коли в кого помре брат, який мав дружину, і помре бездітним, то брат його повинен взяти дружину його і відновити потомство брата свого. ²⁹ Отже, було сім братів. І перший, взявши дружину, помер бездітним. ³⁰ І другий взяв її, і він помер 6ездітним. ³¹ І третій взяв її також, і так само всі семеро, не залишивши дітей, повмирали. ³² А після всіх померла і жінка. ³³ А в час воскресіння, котрому з них вона буде дружиною? Адже семеро мали її за дружину?» ³⁴ Ісус сказав їм у відповідь: «Женяться і заміж виходять люди світу цього. ³⁵ А ті, що будуть достойні того воскресіння з мертвих, не женяться і заміж не виходять. ³⁶ І померти вже не можуть, бо вони є рівні ангелам. Вони є сини Божі, бо вони воскресли для нового життя. ³⁷ А щодо воскресіння мертвих, то вже Мойсей доказав при неопалимій купині, коли він назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. ³⁸ Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо в Нього всі живі!» ³⁹ Деякі з книжників сказали Йому: «Учителю, Ти добре сказав». ⁴⁰ І вже не насмілювались питати Його ні про що. ⁴¹ А Він сказав їм: «Як це кажуть, що Христос є син Давидів? ⁴² Адже ж Давид сам говорить в книзі Псалмів: ‘Сказав Господь Господеві моєму: «Сиди праворуч Мене, ⁴³ доки не покладу ворогів Твоїх підніжком для ніг Твоїх!»’ ⁴⁴ Отже, Давид називає Його Господом, як же Він син йому?» ⁴⁵ І коли народ слухав, Він сказав учням Своїм: ⁴⁶ «Остерігайтеся книжників, які люблять ходити в довгих одежах, люблять привітання на зібраннях, перші місця в синагогах і також перші місця на бенкетах, ⁴⁷ які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тяжче осудження».

Chapter 21

¹ Поглянувши, Ісус побачив, як багачі клали пожертви свої в храмову скриньку. ² Побачив також і бідну вдову, яка поклала туди дві лепти. ³ І сказав: «По правді кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх. ⁴ Бо всі ті від достатку свого давали дар Богові, а вона з убозтва свого поклала весь прожиток свій, який мала». ⁵ І коли дехто говорив про храм, як він був оздоблений коштовним камінням, Він сказав: ⁶ «Прийдуть дні, коли з того, що ви бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйноване». ⁷ І запитали Його, кажучи: «Учителю, коли це буде? І яка ознака, коли це має статися?» ⁸ А Він відповів: «Остерігайтеся, щоб вас хто не звів, бо багато прийде в імƅя Моє, кажучи: ‘це Я’, і ‘час наблизився’. Не йдіть за ними! ⁹ І коли почуєте про війни і заворушення, не лякайтесь, бо перш належить статися тому, але це ще не кінець». ¹⁰ Тоді сказав їм: «Повстане народ на народ і царство на царство. ¹¹ І будуть великі землетруси, і голод у багатьох країнах, і пошесті, і страшні явища, і великі ознаки з неба. ¹² Але перед усім тим, вони накладуть на вас руки свої і будуть переслідувати вас, і видавати в синагоги і вƅязниці, і поведуть вас до царів і правителів з-за Мене. ¹³ І це дасть вам нагоду свідчити про Месію. ¹⁴ Отож, постановіть собі в серці не думати наперед, що відповідати, ¹⁵ бо Я дам вам відповідні слова і мудрість, якій не зможуть суперечити чи протистояти всі противники ваші. ¹⁶ І видавати будуть вас батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас і смерть заподіють. ¹⁷ І будете зненавиджені всіма з-за Мене. ¹⁸ Але і волосина з голови вашої не пропаде. ¹⁹ Непохитністю вашою збережете життя ваше. ²⁰ А коли ви побачите Єрусалим, оточений військами, то знайте, що спустошення його наблизилось. ²¹ Тоді ті, що в Іудеї, нехай втікають у гори, а хто в місті — втікай з нього; і хто в околицях — не вертайся в місто. ²² Бо то будуть дні помсти, щоб здійснилося все написане. ²³ Горе ж вагітним та тим, що годуватимуть грудьми в ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів на народ цей. ²⁴ Вони поляжуть від вістря меча, і заберуть їх в неволю поміж всі народи, а Єрусалим будуть топтати язичники, аж поки час язичників не скінчиться. ²⁵ І будуть ознаки на сонці, місяці і на зорях, а на землі метушня народів і безнадійність, бо море зашумить і збуриться. ²⁶ Люди будуть мертвіти від страху та чекання того, що йде на світ, бо основи небесні захитаються. ²⁷ І тоді побачать Сина Людського, що йде на хмарах з силою і великою славою. ²⁸ Коли це почне збуватися, то випростуйтесь і підніміть голови ваші, бо наближається визволення ваше!» ²⁹ І Він розповів їм притчу: «Погляньте на смоковницю і на всі дерева: ³⁰ коли вже листя розвивається, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо. ³¹ Так і ви, коли побачите, що це збувається, то знайте, що Царство Боже близько. ³² По правді кажу вам: не перейде рід цей, як все це станеться. ³³ Небо і земля минуться, але слова Мої не минуться. ³⁴ Пильнуйте за собою, щоб ні в який час серця ваші не обтяжувались обжерливістю, пияцтвом і клопотами життєвими, і щоб день той не застав вас несподівано. ³⁵ Бо він, як сіть, захопить всіх проживаючих по всій землі. ³⁶ То ж пильнуйте і повсякчасно моліться, щоб удостоїтися уникнути того всього, що має відбутись, і щоб ви змогли стати перед Сином Людським!» ³⁷ Кожного дня Він навчав у храмі, а на ніч виходив і перебував на горі Оливній. ³⁸ І весь народ приходив зранку до Нього в храм, щоб послухати Його.

Chapter 22

¹ Наближалося свято Опрісноків, яке називалось Пасхою. ² І шукали нагоди первосвященики і книжники, як би вбити Ісуса, бо вони боялись народу. ³ Сатана ж увійшов в Іуду, званого Іскаріотом, одного з дванадцятьох. ⁴ І він пішов і домовлявся з первосвящениками і старійшинами, як Його видати їм. ⁵ Вони зраділи та й погодилися дати йому гроші. ⁶ І він обіцяв і шукав відповідної нагоди, щоб видати Його їм не при народі. ⁷ Настав день Опрісноків, коли належало приносити пасхальну жертву. ⁸ І послав Ісус Петра та Іоанна і сказав: «Ідіть і приготуйте нам паску, щоб ми спожили». ⁹ Вони ж запитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували?» ¹⁰ Він відповів їм: «Ось, як будете входити в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; йдіть за ним до того дому, куди він увійде, ¹¹ та й скажіть господареві дому: ‘Учитель питає тебе: де кімната, в якій Мені їсти паску з учнями Моїми?’ ¹² І він покаже вам велику прибрану кімнату, і там ви приготуйте паску». ¹³ Вони пішли і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували паску. ¹⁴ А коли настав час, Він з апостолами сів до столу. ¹⁵ І сказав їм: «Я дуже бажав спожити цю паску з вами перед Моїм стражданням, ¹⁶ бо кажу вам, що вже не буду їсти її, поки вона не завершиться в Царстві Божому». ¹⁷ І, взявши чашу та помолившись, сказав: «Візьміть її і поділіть між собою, ¹⁸ бо кажу вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже». ¹⁹ І, взявши хліб і помолившись, розламав і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене». ²⁰ Так само взяв чашу по вечері, промовляючи: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається. ²¹ Ось тут, за цим столом, сидить з нами, як друг наш, чоловік, який зрадить Мене. ²² Проте Син Людський відходить, як Йому призначено, але горе тій людині, яка Його видає!» ²³ І вони почали запитувати один одного, хто з них мав би це зробити? ²⁴ Сталася між ними також суперечка, хто з них має вважатися більшим. ²⁵ Він же сказав їм: «Царі народів панують над ними і ті, що керують ними, доброчинцями звуться. ²⁶ Але нехай не буде так між вами: хто більший з вас, будь як менший, а хто начальник, будь як слуга. ²⁷ Бо хто більший: чи той хто сидить за столом, чи той хто прислуговує? Чи не той, хто за столом? А Я серед вас, як слуга. ²⁸ Ви ж ті, що перебували зі Мною у випробуваннях Моїх, ²⁹ і Я заповідаю вам Царство, як Отець Мій заповів Мені, ³⁰ щоб ви їли і пили за столом в Царстві Моїм, і щоб ви засідали на престолах судити дванадцять племен Ізраїля». ³¹ І Господь сказав: «Симоне, Симоне, ось сатана домагався, пересіяти вас, як пшеницю, ³² але Я молився за тебе, щоб поменшала віра твоя, а ти, як колись навернешся, зміцни братів твоїх». ³³ А Петро сказав Йому: «Господи, я готовий іти з Тобою у вƅязницю і на смерть!» ³⁴ Але Ісус сказав: «Кажу тобі, Петре, перш ніж півень заспіває сьогодні, як ти тричі відречешся Мене». ³⁵ І Він сказав їм: «Як Я посилав вас без грошей, без торби і без взуття, чи бракувало вам чого?» Вони ж відповіли: «Нічого!» ³⁶ А Він сказав їм: «Але тепер, хто має гроші, — візьми з собою, також і торбу, а хто не має, продай одяг свій і купи меч. ³⁷ Кажу бо вам, що повинно справдитися на Мені і це написане: ‘Зараховано Його до злочинців’. Бо все про Мене збувається». ³⁸ Вони ж сказали: «Господи, ось тут два мечі». І Він відповів їм: «Досить!» ³⁹ Тоді Він вийшов і пішов за звичаєм Своїм на гору Оливну. Слідом за Ним пішли і Його учні. ⁴⁰ Прийшовши на місце, Він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу». ⁴¹ А Сам відійшов від них на віддаль, на яку можна кинути камінь, припав на коліна й молився, ⁴² говорячи: «Отче, о коли б Ти бажав пронести чашу цю мимо Мене! Проте не Моя, а Твоя нехай буде воля!» ⁴³ І зƅявився Йому ангел з неба і зміцнював Його. ⁴⁴ Повний скорботи та тривоги, Він ще старанніше молився; і був піт Його, як краплі крові, спадаючі на землю. ⁴⁵ Після молитви, Він прийшов до учнів Своїх і знайшов їх сплячими з журби. ⁴⁶ І сказав їм: «Чому ви спите? Вставайте і моліться, щоб не впасти в спокусу!» ⁴⁷ Коли Він ще говорив, зƅявився народ і той, що називався Іудою, один з дванадцятьох, йшов попереду них, і він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. ⁴⁸ Але Ісус сказав йому: «Іудо, чи поцілунком видаєш Сина Людського?» ⁴⁹ А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: «Господи, чи мечем нам не вдарити?» ⁵⁰ І один з них рубонув слугу первосвященика й відтяв праве вухо йому. ⁵¹ Та Ісус відізвався й сказав: «Лишіть, уже досить!» І, доторкнувшись до вуха його, зцілив його. ⁵² А до первосвящеників і начальників сторожі храму та старійшин, що зібрались проти Нього, промовив Ісус: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами та киями! ⁵³ Як щоденно Я з вами у храмі бував, і ви не піднесли на Мене рук. Та тепер ваш час — час панування сатани». ⁵⁴ Схопивши Ісуса, вони повели й привели Його у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідом. ⁵⁵ Як розклали ж вогонь серед двору та посідали навколо, сів і Петро поміж ними. ⁵⁶ А служниця одна його побачила, як сидів коло вогню, і, придивившись до нього, сказала: «І цей був з Ним!» ⁵⁷ І відрікся від Нього Петро, твердячи: «Не знаю я, жінко, Його!»… ⁵⁸ Незабаром же другий побачив його та й сказав: «І ти один з них». А Петро відказав: «Ні, чоловіче!»… ⁵⁹ І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: «По правді, і цей був з Ним, бо він галілеянин». ⁶⁰ А Петро відказав: «Чоловіче, не знаю про що ти говориш». І зараз, як ще говорив він, півень заспівав. ⁶¹ І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Бін йому: «Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене». ⁶² І, вийшовши звідти, Петро гірко заплакав! ⁶³ А люди, які увƅязнили Ісуса, насміхалися з Нього та били Його. ⁶⁴ І, завƅязавши Йому очі, вони били Його по обличчю і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто вдарив Тебе?» ⁶⁵ І багато інших богозневаг говорили на Нього вони. ⁶⁶ А коли настав день, то зібралися старійшини народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, ⁶⁷ і питали: «Чи Ти Христос? Скажи нам». А Він відповів їм: «Якщо Я скажу вам, ви не повірите. ⁶⁸ А коли Я запитаю вас, ви не відповісте Мені і не відпустите Мене. ⁶⁹ Та відтепер Син Людський сидітиме по правиці Всемогутнього Бога». ⁷⁰ І всі кричали: «То Ти Син Божий?» А Він відповів їм: «Так, Я є». ⁷¹ Вони ж сказали: «Навіщо нам ще свідки? Адже, ми самі чули з уст Його!»

Chapter 23

¹ І все це зборище встало і повело Його до Пілата. ² І почали оскаржувати Його, кажучи: «Ми знайшли, що Він підбурює народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом — Царем» ³ А Пілат запитав Його: «Чи Ти Цар Іудейський?» А Він сказав йому у відповідь: «Ти сказав!» ⁴ Пілат сказав первосвященикам і народові: «Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові». ⁵ А вони наполягали, говорячи: «Він бунтує народ, навчаючи по всій Іудеї, почавши від Галілеї, до цього місця». ⁶ Коли ж Пілат почув це, запитав: «Чи Цей Чоловік є галілеянин?» ⁷ І, довідавшись, що Він був підвладний Ірода, відіслав Його до Ірода, який також був в Єрусалимі в ці дні. ⁸ Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав бачити Його, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього якесь чудо. ⁹ І ставив Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому. ¹⁰ А первосвященики і книжники стояли і завзято оскаржували Його. ¹¹ А Ірод з вошами своїми, зневаживши Його і насміявшись над Ним, зодягнув Його в яскраву одежу і відіслав назад до Пілата. ¹² І Пілат та Ірод стали приятелями в той день, бо раніше була між ними ворожнеча. ¹³ Пілат скликав первосвящеників, старійшин і народ ¹⁴ та сказав їм: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, як такого, що і бунтує народ; і ось я розслідував справу перед вами і не знайшов в Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, в чому ви звинувачуєте Його. ¹⁵ І Ірод також нічого не знайшов, бо відіслав Його до нас. І ось нічого, заслуговуючого смерть, Він не вчинив. ¹⁶ Отже, я покараю Його і відпущу». ¹⁷ Бо треба було йому відпустити одного вƅязня на свято. ¹⁸ А весь народ став кричати: «Смерть Йому, а відпусти нам Варавву!» ¹⁹ Того Варавву, що за якийсь заколот у місті та за вбивство був посаджений у вƅязницю. ²⁰ А Пілат знову промовив, бажаючи відпустити Ісуса. ²¹ Та вони кричали, кажучи: «Розіпни, розіпни Його!» ²² І він промовив до них втретє: «Яке ж зло вчинив Він? Я не знайшов на Ньому ніякої вини гідної смерті; отже, я покараю і відпущу Його!» ²³ Вони ж наполягали і сильним криком домагалися, щоб розіпƅяти Ісуса. І крик їхній переміг. ²⁴ І Пілат присудив, щоб було, як вони домагалися. ²⁵ Відпустив їм того, що за повстання та вбивство був посаджений у вƅязницю, якого вони вимагали, а Ісуса віддав їм на їхню волю. ²⁶ І коли повели Його, то захопили якогось Симона з Кірінеї, який повертався з поля, і поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом. ²⁷ І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали та голосили за Ним. ²⁸ А Ісус обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. ²⁹ Бо надходять дні, коли скажуть: ‘Блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували’. ³⁰ Тоді стануть говорити горам: ‘Впадіть на нас!’ А узгірƅям: ‘Покрийте нас!’ ³¹ Бо коли таке роблять Мені, Живому Дереву, то що вони зроблять з вами?» ³² Вели також з Ним двох злочинців на смерть. ³³ І коли прийшли на місце, яке звалося Череповище, там розпƅяли Його і злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч Нього. ³⁴ А Ісус сказав: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що чинять!» І ділили одежу Його, кидаючи жереб. ³⁵ А народ стояв і дивився. І старійшини також насміхалися над Ним, кажучи: «Він спасав інших, нехай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, Вибранець Божий». ³⁶ І воїни також глузували з Нього, підходячи до Нього, давали Йому оцет, ³⁷ і казали: «Якщо Ти Цар Іудейський, то спаси Себе Самого!» ³⁸ Був також і напис над Ним письмом грецьким, латинським і єврейським: «Це — Цар Іудейський». ³⁹ Один з розпƅятих злочинців зневажав Його, кажучи: «Якщо Ти Христос, то спаси Себе і нас!» ⁴⁰ А другий злочинець докоряв йому, кажучи: «Чи ти не боїшся Бога, коли й сам так само засуджений? ⁴¹ Бо ж ми засуджені справедливо і прийняли кару за вчинки свої, а Він не вчинив нічого злого!» ⁴² І сказав Ісусові: «Господи, згадай мене, коли прийдеш в Царство Твоє!» ⁴³ А Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!» ⁴⁴ Було близько шостої години і темрява настала по всій землі, аж до девƅятої години. ⁴⁵ Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі роздерлась надвоє. ⁴⁶ А Ісус, скрикнувши сильним голосом, сказав: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій!» І, сказавши це, віддав дух. ⁴⁷ Коли сотник побачив, що сталося, то прославив Бога, говорячи: «Дійсно, Цей Чоловік був праведний!» ⁴⁸ І всі люди, які зійшлися на це видовище, як побачили все те, що сталось, верталися додому, бƅючи себе» груди. ⁴⁹ А всі Ісусові знайомі і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли здалека і дивились на це. ⁵⁰ І ось чоловік, Йосиф на імƅя, радник синедріону, чоловік добрий і праведний, ⁵¹ непричетний до ради їхньої ні до вчинків їхніх. Був він з Аримафеї, міста, іудейського, і він теж очікував Царства Божого, ⁵² і прийшовши до Пілата, просив дозволу похоронити тіло Ісусове ⁵³ І тоді Йосиф зняв Ісуса, обгорнув полотном і поклав Його в гробі, висіченому в скелі, в якому ще ніхто не лежав. ⁵⁴ Це все сталося в пƅятницю після полудня, в день приготовлення до суботи, часу відпочинку. ⁵⁵ Жінки ж, які прийшли з Ісусом з Галілеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гріб і як було покладено тіло Ісуса. ⁵⁶ І, повернувшись, вони приготували пахощів і мира. А в суботу відпочивали згідно заповіді.

Chapter 24

¹ А першого дня в тижні, дуже рано, жінки пішли до гробу, несучи пахощі, які приготували. ² І побачили, що камінь був відвалений від гробу. ³ А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. ⁴ І коли вони були здивовані цим, ось два мужі стали перед ними в блискучих одежах. ⁵ Жінки налякались і схилили свої обличчя до землі, а ті мужі сказали їм: «Чому ви шукаєте живого між мертвими? ⁶ Його нема тут: Він воскрес! Пригадайте, як Він говорив вам, коли був ще з вами в Галілеї, ⁷ кажучи, що Синові Людському треба бути виданому в руки грішних людей, бути розпƅятим і третього дня воскресиути». ⁸ І вони згадали слова Його. ⁹ І, вернувшись від гробу, вони розказали про все одинадцятьом та всім іншим. ¹⁰ То були: Марія Магдалина, Іоанна і Марія, мати Якова, та інші з ними, які розповіли про це апостолам. ¹¹ Та ці слова здалися їм вигадкою, і вони не повірили їм. ¹² Але Петро встав і побіг до гробу і, нахилившись, побачив, що лежать тільки полотняні обгортки; і, повернувшись додому, дивувався тому, що сталось. ¹³ Та ось двоє з них йшли того ж дня в село, зване Еммаус, близько 7 миль від Єрусалиму. ¹⁴ І розмовляли між собою про все, що сталося. ¹⁵ І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними. ¹⁶ Але їм не дано було, щоб вони пізнали Його. ¹⁷ Ісус запитав їх: «Про що ви, ідучи, обмірковуєте між собою і чому такі сумні?» ¹⁸ Один з них, Клеопа на імƅя, відповів, кажучи: «Невже Ти один з прибулих у Єрусалим, не знаєш, що сталося в ньому в ці дні?» ¹⁹ А Він запитав їх: «Що таке?» Вони ж розказали Йому: «Про Ісуса Назарянина, Котрий був пророк, сильний в ділі і слові перед Богом і всім народом; ²⁰ і як первосвященики і старійшини видали Його для осудження на смерть і розпƅяли Його. ²¹ А ми надіялись, що Він є той, що має визволити Ізраїль. До того ж, оце вже третій день, як все це сталося. ²² Крім того, деякі жінки наші здивували нас: вони прийшли до гробу, ²³ та, не знайшовши Його тіла, повернулися і розповіли нам, що бачили зƅявлення ангелів, які сказали їм, що Він живий. ²⁴ І деякі з тих, що були з нами, пішли до гробу і знайшли так, як розповіли жінки, але Його не бачили». ²⁵ А Він сказав їм: «О, немудрі і задубілі серцем, щоб повірити всьому тому, про що пророки сповіщали! ²⁶ Чи не так треба було Христові постраждати і ввійти в славу Свою?» ²⁷ І, почавши від Мойсея та всіх пророків, Він виясняв їм все сказане в Писаннях про Нього. ²⁸ Коли вони наблизились до села, до якого йшли, Він вдавав, ніби хоче йти далі. ²⁹ А вони стримували Його, кажучи: «Зостанься з нами, бо вже вечоріє, та й день уже кінчається». І Він увійшов, щоб залишитись з ними. ³⁰ І коли Він сидів з ними за столом, то взяв хліб, поблагословив, розламав і подав їм. ³¹ Тоді очі їхні відкрились, і вони пізнали Його, але Він став для них невидимий. ³² І вони говорили один одному: «Чи не палали серця наші в нас, коли Він говорив з нами по дорозі, вияснюючи нам Писання?» ³³ І, вставши, тієї ж години, вони повернулися в Єрусалим і знайшли одинадцятьох зібраних разом і тих, що були з ними, ³⁴ які говорили: «Господь дійсно воскрес і зƅявився Симонові». ³⁵ А вони розповіли, що сталося в дорозі, і як вони пізнали Його тоді, коли Він ламав хліб. ³⁶ Коли вони ще говорили про це, Ісус Сам став посеред них і сказав: «Мир вам!» ³⁷ Вони ж дуже налякалися, бо подумали, що бачать дух. ³⁸ А Він сказав їм: «Чому ви схвилювалися? І чому сумніви постають у серцях ваших? ³⁹ Подивіться на руки Мої і на ноги Мої; це ж Я Сам, доторкніться до Мене і подивіться: дух не має тіла і кісток, які ви бачите в Мене». ⁴⁰ І, сказавши це, показав їм руки і ноги. ⁴¹ Коли вони ще не вірили з радості і здивування, Він сказав їм: «Чи маєте ви тут що їсти?» ⁴² Вони подали Йому кусень печеної риби. ⁴³ Він взяв і їв перед ними. ⁴⁴ І сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, бувши ще з вами: ‘Потрібно, щоб здійснилось усе, що написано про Мене в Законі Мойсеєвім, у Пророків і в Псалмах’». ⁴⁵ Тоді відкрив їм розум для розуміння Писання. ⁴⁶ І сказав їм: «Так написано і так належало Христові постраждати і воскреснути з мертвих третього дня, ⁴⁷ щоб покаяння і прощені гріхів проповідувалось в імƅя Його між усіма народами, починаючи з Єрусалиму. ⁴⁸ А ви свідки цього. ⁴⁹ І ось Я пошлю обітницю Отця Мого вам, а ви залишитеся в місті, аж доки не сповнитеся силою з висоти». ⁵⁰ І Він вивів їх аж до Віфанії і, піднявши руки Свої, поблагословив їх. ⁵¹ А як Він благословляв їх, то став віддалятися від них і підноситись на небо. ⁵² Вони поклонились Йому і повернулися в Єрусалим з великою радістю. ⁵³ І вони перебували постійно в храмі, прославляючи Бога. Амінь.