2 коринтян

Chapter 1

¹ Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і брат Тимофій, до церкви Божої в Корінфі, з усіма святими по всій Ахаії: ² благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! ³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої втіхи, ⁴ Який втішає нас в усякій скорботі, щоб і ми могли втішати, перебуваючих в усякій скорботі, тією втіхою, якою і ми самі втішаємось від Бога. ⁵ Так як ми маємо також велику частку в Христових стражданнях, так само завдяки Христа ми маємо велику втіху. ⁶ Якщо ми терпимо скорботи, то це ради вашої втіхи та спасіння; чи коли втішаємось, то теж ради вашої втіхи, що дає вам силу терпеливо переносити ті самі страждання, які і ми терпимо. ⁷ Ми покладаємо велику надію на вас, бо ми знаємо, що ви наші спільники як в стражданнях наших, так і в утішенні. ⁸ Ми не хочемо, брати, щоб ви не знали про скорботу нашу, яка трапилась нам в Асії, де ми були обтяжені понад міру і понад силу, що навіть не мали ми надії залишитися в живих. ⁹ Ми передчували присуд смерті самі в серцях наших, а це тому, щоб ми не надіялися на себе самих, а на Бога, Який воскрешає мертвих; ¹⁰ Який визволив і визволяє нас від такої смерті, і на Якого ми надіємось, що іще визволить; ¹¹ якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас, щоб за той дар, який нам даний по молитвах багатьох, багато хто дякував за нас. ¹² А ось чим можемо похвалитися — це чистотою сумління нашого, що в святості і чистоті Божій, не в людській мудрості, а в благодаті Божій, прожили в цьому світі, а особливо між вами. ¹³ Іншого ж вам ми не пишемо, як те, що ви читаєте і розумієте, і я надіюся, що зрозумієте цілком, ¹⁴ як і зрозуміли вже частково, що ми є вам похвала, як і ви будете нам, в день Господа Ісуса Христа. ¹⁵ І з цією певністю я хотів прийти до вас спершу, щоб ви скористали двічі, ¹⁶ а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви вирядили мене в Іудею. ¹⁷ Маючи такий намір, хіба я зробив це легковажно? Чи планую я по-світському, одночасно кажучи: «Так, так» і «Ні, ні». ¹⁸ Бог нам свідок, що наше слово до вас не є: «так» і «ні». ¹⁹ Бо Син Божий Ісус Христос, Якого ми проповідували вам, я, Сільван і Тимофій, не говорив: «так» і «ні», але завжди: «так». ²⁰ Усі обітниці Божі є так» в Христа, і завдяки Йому ми кажемо «Амінь» на славу Божу. ²¹ А Той, Хто нас з вами утверджує в Христі і Який помазав нас, є Бог, ²² Він і поклав на нас свою печать і дав завдаток Духа в серця наші. ²³ Нехай Бог буде моїм свідком, що, жаліючи вас, я не прийшов дотепер в Корінф; ²⁴ не тому, що ніби ми домінуємо над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій, тому що ваша віра сильна.

Chapter 2

¹ І я вирішив собі, щоб не прийти знову до вас у смутку. ² Коли я засмучую вас, то хто утішить мене, як не ви, ті, яких я засмутив? ³ І я писав вам те саме, щоб коли я прийду, я не мав смутку від тих, за яких я мав би радіти, маючи певність за вас усіх, що моя радість — радість для всіх вас. ⁴ З великого смутку і туги серця я писав вам з рясними сльозами не для того, щоб вас засмутити, а щоб ви пізнали надмірну любов мою до вас. ⁵ Коли ж хто і засмутив когось, то засмутив не мене, але, щоб не висловитися грубо, почасти вас усіх. ⁶ Кара, накладена на нього більшістю, є вже достатня для нього, ⁷ так що краще вам йому простити і втішити, щоб не поглинув Його надмірний смуток. ⁸ Тому прошу вас знову підтвердіть вашу любов до нього. ⁹ Для цього я й писав вам, щоб випробувати вас, чи в усьому ви слухняні. ¹⁰ А кому ви прощаєте щось, також і я прощаю Йому; і я, коли простив щось кому, — простив ради вас перед Христом, ¹¹ щоб сатана не перехитрив нас, бо нам відомі його заміри! ¹² Коли ж я прийшов в Троаду проповідувати Євангеліє Христове, де двері були відчинені мені Господом, ¹³ я не мав душевного спокою, бо я не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшись з ними, я пішов в Македонію. ¹⁴ Дякуємо Богові, Який постійно дає нам перемогу в Христі, і розповсюджує привабливе знання про Себе через нас всюди. ¹⁵ Ми для Бога пахощі Христові серед тих, що спасаються і тих, які гинуть. ¹⁶ Для одних ми є запахом смерті, а для других —- пахощами життя. І хто здатний на це? ¹⁷ Ми не такі, як багато інших, що торгують Словом Божим; ми щиро, як посланці Божі і перед Богом, проповідуємо вчення Христа.

Chapter 3

¹ Чи нам знову починати поручатися за самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, поручальних листів до вас, або від вас? ² Ви — наш лист, написаний в серцях наших, якого знають і читають усі люди. ³ Ви показуєте собою, що ви є лист від Христа, через служіння наше, написаний не чорнилом, а Духом живого Бога, не на таблицях камінних, а на таблицях людських сердець. ⁴ А таке довірƅя ми маємо через Христа до Бога, ⁵ не тому, що ми здібні були щось самі від себе думати, але тому що здібність наша від Бога. ⁶ І Він дав нам спроможність бути служителями Нового Завіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє. ⁷ Стара система Закону, яка вела до смерті, започаткувалась з такою славою, що люди не могли дивитися на обличчя Мойсея. Бо коли Мойсей давав їм Божий Закон, щоб вони дотримувались цього Закону, його обличчя сяяло славою Божою, хоч яскравість цього сяйва тоді вже блякнула. ⁸ То хіба не буде більш славне служіння Духа, яке веде до життя? ⁹ Якщо служіння, осуджуюче людей є славне, то тим більше є славне служіння праведності, ¹⁰ Те, що було славне, не має слави тепер, порівняно з винятковою славою. ¹¹ Коли проминаюче є славне, то те, що триває, тим більш є славне. ¹² Отже, маючи таку надію, ми діємо з великою сміливістю, ¹³ а не як Мойсей, що покривав лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на лице, з якого вже зникало сяяння. ¹⁴ Але їхній розум засліпився, бо і по цей день покривало залишилося незнятим під час читання Старого Завіту, тому що воно знімається лише Христом. ¹⁵ І по цей день, коли вони читають Мойсея, то покривало лежить на їхньому серці, ¹⁶ але як тільки хтось навертається до Господа, тоді це покривало знімається. ¹⁷ Господь є Дух, а де Дух Господній, там свобода. ¹⁸ Ми всі, з відкритим лицем, відображаємо славу Господню, переображуємось в Його образ від слави до слави, яка приходить від Господа, Який є Дух.

Chapter 4

¹ Ось тому, маючи це служіння по милості Божій, ми не втрачаємо відваги, ² вірніше ми відреклися та й них і ганебних діл» нікого не обманюємо і не перекручуємо Слова Божого, а виявленням правди, доручаємо себе сумлінню кожного чоловіка перед Богом. ³ Якщо ж Євангеліє наше закрите, то закрите для тих, що гинуть, ⁴ для невіруючих, яким бог світу цього осліпив розум, щоб не засяяло їм світло Євангелія слави Христа, а Він є образ Божий. ⁵ Ми проповідуємо не себе самих, а Ісуса Христа, Господа, а ми ж самі — слуги ваші ради Ісуса. ⁶ Бог, Який повелів, щоб світло засяяло в темряві, освітив серця наші, щоб дати нам світло пізнання слави Божої в особі Ісуса Христа. ⁷ Але ми носимо цей скарб в глиняних посудинах, щоб показати, що ця велична сила є від Бога, а не від нас. ⁸ Тиснуть нас а усіх сторін, але ми не придушені; ми в трудних обставинах, але не впадаємо в розпач; ⁹ переслідувані, але ми не залишені; повалені, та не знищені ¹⁰ Завжди носимо в нашому тілі смерть Ісусову, щоб і життя Ісусове виявилося в тілі нашому. ¹¹ Нас, які живемо, завжди видають на смерть за Ісуса, щоб життя Ісусове виявилося в нашому смертному тілі. ¹² Так, смерть діє в нас, а життя діє у вас. ¹³ Ми, маючи того ж духа віри, як написано: «Я вірував, тому і говорив», також і ми віруємо і тому говоримо, ¹⁴ знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса Христа, воскресить і нас також з Ісусом і представить нас з вами Йому. ¹⁵ Все це ради вас, щоб багата благодать примножувала в багатьох подяку на славу Божу. ¹⁶ Тому ми не занепадаємо духом, хоч наше тіло зотліває, зате дух відновлюється з дня на день. ¹⁷ А теперішнє наше короткотривале страждання уможливлює для нас безмірне багатство слави вічного значення, ¹⁸ бо ми дивимося не на видиме, а на невидиме, тому що видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.

Chapter 5

¹ Знаємо, що коли наш земний намет, тимчасова оселя, зруйнується, то маємо на небі будинок від Бога, дім нерукотворний, вічний. ² Тому ми зітхаємо, щиро бажаючи мати небесні тіла, які будуть нашою, немовби новою одежою; ³ тому що, будучи зодягненими, ніхто не побачить нас нагими. ⁴ Знаходячись в цьому земному тілі, ми зітхаємо, але не хочемо позбутися цього тіла і одягтися в небесне тіло, щоб смертне тіло поглинулося вічним життям. ⁵ Бог, що створив нас саме для цього, дав нам завдаток Духа, гарантуючи нам те, що має прийти. ⁶ Тому ми завжди є впевнені, знаючи, що поки ми живемо в тілі, ми є віддалені від Господа. ⁷ Адже ми живемо вірою, а не видінням. ⁸ Ми впевнені і бажаємо краще покинути тіло і оселитися у Господа. ⁹ Тому ми намагаємось догодити Йому, коли знаходимося в оселі нашого тіла чи поза тілом. ¹⁰ Адже ми всі мусимо явитися перед престолом суду Христового, щоб кожен прийняв згідно з тим, що він робив в тілі; чи добре, чи зле. ¹¹ Отже, тому що ми боїмось Господа, ми стараємось переконувати людей; Бог знає наші серця, що вони чисті в цих справах, і ми віримо, що ви також знаєте це. ¹² Ми не хвалимо знову себе перед вами, але даємо вам нагоду бути гордими за нас, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, а не тим, що в серці. ¹³ Бо коли ми не при собі, то це для Бога; коли ж скромні, то ради вас. ¹⁴ Любов Христова спонукує нас до цього, бо ми є переконані, що якщо Христос помер за нас, то ми мусимо померти для попереднього життя, яким ми жили. ¹⁵ А Він помер за всіх, щоб ті, що живуть, вже не жили для себе, а для Того, Хто помер за них і воскрес. ¹⁶ Тому ми відтепер не дивимося на нікого по-світському, хоч колись ми дивилися і на Христа по-світському, та тепер вже не дивимося так. ¹⁷ Тому-то, хто в Христі, той є нове створіння; старе минуло, а нове настало. ¹⁸ Все ж від Бога, Який примирив нас з Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення, ¹⁹ бо Бог в Христі, примиряючи світ з Собою Самим і не рахуючи їм їхніх провин, доручив нам проповідування цього примирення. ²⁰ Ми — посли Христові. Бог через нас говорить до вас. І тому ми просимо вас, немовби Сам Христос був тут і благав вас, не гордуйте Його любовƅю до вас і примиріться з Богом. ²¹ Того, Хто не знав гріха, Бог зробив жертвою за гріх задля нас, щоб ми стали праведністю Божою в Ньому.

Chapter 6

¹ Ми, як співробітники, благаємо вас, щоб ви не приймали благодаті Божої марно. ² Адже ж сказано; «Проявляючи Свою ласку, Я почув тебе, і в день спасіння допоміг тобі». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння! ³ Ми ніколи не були каменем на чиїйсь дорозі, щоб служіння наше не було знеславлене, ⁴ але в усьому рекомендуємо себе, як служителі Божі: у великім терпінні, в скорботах, в бідах, в утисках, ⁵ в побоях, в увƅязненнях, в розрухах, в трудах, в недосипаннях, в постах, ⁶ в чистоті, в розумінні, в лагідності, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові, ⁷ в слові правди, в силі Божій, зі зброєю праведності в правиці і лівиці, ⁸ в честі і безчесті, у славі й безчесті. Ми справедливі, але нас уважають ошуканцями; ⁹ як незнані, а пізнані; як вмираючі, але живі; як карані, але не повбивані; ¹⁰ як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох збагачуємо; як ті, які нічого не мають, але всім володіють. ¹¹ Уста наші відкриті до вас, корінфян, серце наше широко відкрите. ¹² Ми ставимося до вас прихильно, а ви до нас ставитеся зневажливо. ¹³ Я говорю вам тепер, немовби ви були моїми власними дітьми: відкрийте ваші серця до нас, любіть нас так, як ми любимо вас! ¹⁴ Не впрягайтесь у чуже ярмо з невірними; що спільного між праведністю та беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою? ¹⁵ Яка згода між Христом і дияволом? Або що спільного має віруючий з невіруючим? ¹⁶ Або яка згода між Храмом Божим і ідолами? Ми Храм Бога живого, як сказав Бог: «Вселюся в них і буду ходити серед них, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. ¹⁷ Тому вийдіть з-між них і відділіться, — говорить Господь, — і не торкайтесь до нечистого, і Я прийму вас, ¹⁸ і буду вам Отцем, а ви будете синами і дочками Моїми», — говорить Господь Всемогутній.

Chapter 7

¹ Отже, маючи такі обітниці, мої улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла і духа, довершуючи наше освячення в страху Божому! ² Прийміть нас у ваше серце. Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсули, нікого не експлуатовували! ³ Не на осудження говорю, адже я сказав перед тим, що ви в серцях наших, що ми б хотіли жити або померти з вами. ⁴ Я маю велике довірƅя до вас, я вельми пишаюся вами; я дуже підбадьорений, збагачуючись радістю в усіх стражданнях наших. ⁵ Коли ж ми прийшли в Македонію, то наше тіло не мало відпочинку, так як всюди неспокій: назовні — боротьба, а всередині — страх. ⁶ Але Бог, Який втішає засмучених, потішив нас приходом Тита; ⁷ і не тільки його приходом, але і вашою підтримкою, якою він у вас втішався. Він оповідав нам про ваше палке бажання зустрітись зі мною, про ваш смуток, ваше турбування про мене, так що я ще більше радів. ⁸ Хоч я і засмутив вас листом, та не каюся, хоч і каявся, також бачу, що той лист засмутив вас, але лише на деякий час. ⁹ Тепер я радію не тому, що ви засмутились, а тому, що смуток ваш привів вас до покаяння; цей смуток був вам від Бога, бо ми вам не зробили ніякої шкоди. ¹⁰ Так як смуток ради Бога веде до покаяння, яке приносить спасіння, так смуток ради світу приносить смерть. ¹¹ Саме це, що ви засмутились ради Бога, — яку старанність це викликало у вас, який запал виправдування себе, яке обурення, який страх, яке палке прагнення, яку турботу, готовість віддавати кожному належне! В усьому цьому ви показали себе невинними в цій справі. ¹² І коли я писав вам, то не ради того, хто образив і не ради того, хто потерпів образу, а щоб дбайливість ваша про нас перед Богом відкрилась вам. ¹³ Тому-то ми зраділи радістю вашою, а ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли душу його. ¹⁴ І коли я похвалився чим-небудь перед ним про вас, то не осоромився, бо ми завжди говорили вам правду, то і наша похвала перед Титом була правдива. ¹⁵ І прихильність його ще більша до вас, коли він згадує про вашу покірність, та з яким страхом і тремтінням ви прийняли його. ¹⁶ Отже, радію, що в усьому я можу покластись на вас.

Chapter 8

¹ Повідомляємо вас, брати, про благодать Божу, даровану церквам в Македонії, ² що серед великого випробовування в скорботах, вони мають достаток радості; і їхня глибока убогість збагатилася багатством їхньої щедрості, ³ Я урочисто заявляю, що вони дали від себе скільки змогли, і дали навіть понад свої сили. Самі від себе, ⁴ вони наполегливо просили нас, щоб ми, дозволили їм взяти участь в цьому служінні для віруючих в Єрусалимі. ⁵ Вони ж, понад наші сподівання, віддали себе самих спершу Господеві, а потім нам, з Божої волі. ⁶ Тому ми просили Тита, оскільки він перший почав, щоб він і завершив у вас те добре діло милосердя з вашої сторони. ⁷ Так само як ви відзначаєтесь в усьому: у вірі, в слові, в знанні, в повній щирості й у вашій любові до нас — також постарайтесь відзначитися і в цій милосердній, допомозі бідним. ⁸ Я не наказую вам, а просто хочу випробувати щирість вашої любові, порівнюючи її із щирістю інших. ⁹ Ви знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його вбогістю. ¹⁰ І ось моя порада відносно того, що буде найкраще для вас в цій справі, бо ви ще минулого року не тільки почали цю збірку, але і робили це добровільно. ¹¹ Тепер закінчіть її, щоб бажане для вас діло було завершене згідно ваших достатків. ¹² Коли в кого добрий намір, то дар сприймається згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має. ¹³ Ми не бажаємо, щоб комусь було полегшення, а вам тягар, але щоб усім було добре. ¹⁴ І в теперішній час, ваш достаток нехай допоможе їхньому недостатку, щоб і їхній достаток міг колись допомогти вашому недостатку, щоб була справедливість, ¹⁵ як написано: «Хто мав багато, той не мав зайвого, а хто мав мало — не мав недостатку». ¹⁶ Але подяка Богові, Який дав таку дбайливість про вас в серце Тита, ¹⁷ що він прийняв благання, і, будучи ревним, сам пішов до вас добровільно. ¹⁸ І ми послали з ним брата, якого хвалять за Євангеліє по всіх церквах, ¹⁹ і не тільки це, але він був також вибраний від церков подорожувати з нами а тим пожертвуванням, яке ми роздаємо на славу Самого Господа і на доказ нашого старання допомогти бідним. ²⁰ Ми хочемо уникнути всякої критики щодо того, кому ми роздаватимемо цю щедру збірку грошей, ²¹ дбаючи не тільки про добро перед Господом, але і перед людьми. ²² І ми послали з ним нашого брата, який багато разів доказав нам свою пильність в багатьох речах, а сьогодні він є ще пильніший через велике довірƅя до вас. ²³ Щодо Тита, то він мій спільник і помічник по відношенню до вас, а щодо братів наших, то вони посланці від церков, — вони слава Христова. ²⁴ Тому докажіть на ділі цим людям свою любов, і причину нашої пошани до вас, щоб бачили це церкви.

Chapter 9

¹ Непотрібно мені писати вам про це збирання грошей для віруючих, ² бо знаю вашу готовість допомогти, за яку я хвалюся вами перед македонцями, кажучи їм, що Ахаія готова ще минулого року дати допомогу, і ревність ваша заохотила більшість з них до діяльності. ³ Проте я посилаю братів, щоб наша похвала про вас не була даремна в цьому, але щоб ви були готові, так як я казав, що ви будете готові, ⁴ бо коли македонці прийдуть зі мною і знайдуть вас непідготовленими, щоб нам не було соромно — незгадуючи вас — за те, що з такою певністю хвалились. ⁵ Я вважаю потрібним ублагати братів, щоб вони перше пішли до вас і заздалегідь приготували наперед той обіцяний ваш щедрий дар, щоб це було готове, як добродійність, а не як річ примусова. ⁶ Памƅятайте це: хто сіє скупо, той і пожне скупо, а хто сіє щедро, пожне також щедро. ⁷ Кожний нехай дає, як постановив в серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче. ⁸ А Бог спроможний всякою благодаттю збагатити вас, щоб ви, завжди маючи достаток в усьому, збагачувалися всяким добрим вчинком, ⁹ як написано: «Розсипав і роздав дари убогим; і справедливість його триває навіки». ¹⁰ А Той, Хто дає насіння сіячеві та хліб на поживу, також помножить насіння ваше і зростить плоди праведності вашої, ¹¹ щоб ви збагатились в усьому на всяку щедрість, яка викликає через нас подяку Богові. ¹² Адже діло служіння цього не тільки задовольняє потреби віруючих, але також збагачується багатьма подяками Богові. ¹³ Завдяки цьому служінню, через яке ви доказали себе, вони хвалять Бога за вашу послушність Євангелії Христовій, яку ви визнаєте, і за ваш щедрий внесок для них та інших. ¹⁴ Вони моляться за вас, будучи духом разом з вами, задля превеликої благодаті Божої даної вам. ¹⁵ Дяка Богові за цей невимовний дар!

Chapter 10

¹ Я, Павло, особисто благаю вас покірністю і лагідністю Христовою, я скромний, коли між вами, а коли відсутній, — сміливий. ² Я благаю вас, щоб, прибувши до вас, не проявити мені тієї сміливості з рішучістю, яку я думаю показати деяким із вас, які думають, що ніби ми живемо згідно норм цього світу. ³ Хоч ми живемо в світі, але не по-світському воюємо. ⁴ І зброя нашої боротьби не є світська, але вона має божественну силу руйнувати твердині; ⁵ ми руйнуємо задуми і всяку претенсію, яка повстає проти пізнання Бога; і полонимо всяку думку, щоб була покірна Христу, ⁶ і ми готові покарати всякни непослух, коли здійсниться ваш послух. ⁷ Чи ж ви дивитесь на зовнішній вигляд? Якщо хтось певний про себе, що він належить Христу, нехай судить знову по собі, що коли він належить Христу, то і ми Христові. ⁸ Бо коли б я став ще більше хвалитися нашою владою, яку Господь дав нам на зміцнення, а не на руйнування ваше, то я не осоромлюсь. ⁹ Та щоб не здавалось, ніби я хочу лякати вас листами. ¹⁰ Дехто каже, що листи його, мовляв, вагомі і сильні, але в особистій присутності — він слабкий, і мова його незначна. ¹¹ Нехай той, хто так думає, знає, що які ми на словах в листах, такі ми і на ділі, будучи присутніми. ¹² Ми не сміємо вважати себе чи рівняти себе з тими, які самі себе хвалять, але вони нерозумно міряють самі себе собою і порівнюють себе з собою. ¹³ Але ми не будемо хвалитися без міри, а обмежимось в своєму хвалінні до поля діяльності, призначеного нам Богом, і ця діяльність навіть досягнула і вас. ¹⁴ Ми не хвалимо себе надміру, а воно було б так, якби ми не прибули до вас; адже ж ми прибули також аж до вас з Євангелієм Христовим. ¹⁵ Не хвалимося в цьому без міри працею інших, але надіємось, що як віра ваша буде зростати, то наше поле діяльності серед вас значно пошириться. ¹⁶ Щоб проповідувати нам Євангеліє в країнах поза вами, а не хвалитися чужою працею, на чужому полі. ¹⁷ А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі. ¹⁸ Бо не той, хто сам себе хвалить, є достойний, але кого хвалить Господь.

Chapter 11

¹ Надіюсь, що ви вибачите мені мою нерозсудливість. Проте ви розумієте мене. ² Ревную я за вас ревністю Божою; я заручив вас одному Мужеві, щоб представити вас Христу чистою дівою. ³ Але боюся, щоб часом, як змій обманув Єву хитрістю своєю, так і думки ваші не відхилилися від вашої щирої і чистої відданості Христу. ⁴ А коли б хто прийшов до вас і проповідував вам іншого Ісуса від Того, Якого ми вам проповідуємо, або як би ви отримали іншого Духа, від того, якого ви отримали, або інше Євангеліє, від того, яке ви прийняли, то ви б з цим скоро примирились. ⁵ Та я думаю, що я нічим не гірший від тих найвизначніших апостолів. ⁶ Хоч я не є вишколеним промовцем, але я маю знання. Ми дали вам нагоду переконатися в цьому під кожним поглядом. ⁷ Чи я згрішив тим, що понижував себе, щоб ви були підвищені, тому що проповідував вам Євангеліє Боже даром? ⁸ Від інших церков брав я, приймаючи плату для того, щоб служити вам. А коли прийшов до вас і терпів недостатки, то я не обтяжував нікого. ⁹ І мій матеріальний недостаток поповнили брати з Македонії; я старався в усьому не бути тягарем для вас, і буду далі так робити. ¹⁰ Запевняю вас правдою Христа, яка в мені, що ніхто не зупинить цю мою похвалу в провінціях Ахаії. ¹¹ Чому? Тому, що може я не люблю вас? Бог знає, що я люблю вас! ¹² А що я роблю, те й буду робити, щоб усунути причину для тих, що шукають нагоди, щоб бути рівня нам в тому, чим вони хваляться. ¹³ Бо такі люди є фальшиві апостоли, лукаві робітники, приймають вид апостолів Христових. ¹⁴ І не дивно, адже і сам сатана приймає вид ангела світла. ¹⁵ Нічого надзвичайного в цьому, коли служителі його удають з себе вид служителів праведності, проте кінець їхній буде згідно вчинків їхніх. ¹⁶ Знову кажу: нехай ніхто не вважає мене за безумного. А як ні, то прийміть мене, наче безумного, щоб і я хоч трохи похвалився. ¹⁷ У цьому самовпевненому хвалінні, я не говорю, так як Господь би говорив, а як безумний. ¹⁸ Так як багато хваляться по-світському, і я також буду хвалитися. ¹⁹ Адже ви терпите радо безумних, будучи самі мудрими. ²⁰ Ви ж терпите, коли вас хтось поневолює, використовує, експлуатовує, поводиться з вами зухвало або бƅє вас в лице. ²¹ Говорю на сором собі, бо я признаюся, що ми були слабкі для цього. Коли хтось в чім хвалитися відважиться, — говорю нерозумно, — відважуюсь і я. ²² Вони євреї? І я! Вони ізраїльтяни? І я! Вони нащадки Авраама? І я! ²³ Вони служителі Христові? Говорю наче нерозумний: я більший від них! Я працював тяжче від них, сидів частіше по тюрмах, був битий різками більш жорстоко, частіше грозила мені смерть. ²⁴ Від євреїв отримав пƅять разів по сорок батогів без одного. ²⁵ Три рази били мене киями; один раз мене каменували; три рази зазнав корабельну аварію, ніч і день я пробув на відкритому морі; ²⁶ я часто був в подорожах, в небезпеках на річках, в небезпеках від розбійників, в небезпеках від земляків, в небезпеках від язичників, в небезпеках в місті, в небезпеках в селі, в небезпеках на морі, в небезпеках між фальшивими братами по вірі; ²⁷ у важкій праці і нужді, часто в недосипанні, в голоді і спразі, часто в пості, в холоді і наготі. ²⁸ Крім всього цього, налягають на мене щоденно турботи про всі церкви. ²⁹ Хтось знемагає, а я не знемагаю? Хтось спокутується, а я не розпалююся? ³⁰ Коли треба хвалитися, то буду хвалитися моєю неміччю. ³¹ Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який є Благословенний навіки, знає, що я не обманюю. ³² В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, ³³ але по стіні мене спустили в коші через вікно, і я втік з рук його.

Chapter 12

¹ Хвалитися мені, безперечно, не корисно, тому я перейду до видінь та обƅявлень Господніх. ² Я знаю чоловіка в Христі, який чотирнадцять літ тому, не знаю чи то в тілі, чи поза тілом, Бог знає, був підхоплений до третього неба. ³ І я знаю, що цей чоловік, який в тілі чи поза тілом, не знаю, Бог знає, ⁴ був підхоплений до раю і чув невимовні слова, яких не можна людині висловити. ⁵ Таким я можу похвалитись, а собою не буду хвалитись, хіба моїми немочами. ⁶ А коли я захочу хвалитися, то не буду безумний, так як буду говорити правду, але я стримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж він бачить у мені чи чує від мене. ⁷ І щоб я не звеличувався через багато обƅявлень, то дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб мучити мене. ⁸ Про це я просив Господа тричі, щоб той відступив від мене. ⁹ Але Він сказав мені: «Досить тобі благодаті Моєї, тому що сила Моя звершується в немочі». Отже, я буду краще хвалитися немочами моїми, щоб сила Христова перебувала в мені. ¹⁰ Тому, ради Христа, я маю задоволення в немочах, в знущаннях, в нуждах, в переслідуваннях, бо коли я немічний, тоді я сильний. ¹¹ Я став безумним в хвалінні, та ви мене примусили до того. Я й мусив би бути хваленим вами, так як в нічому не відступаю від визначніших апостолів, хоч я і є ніщо. ¹² Докази мого апостольства виявились між вами в усякім терпінні, в ознаках, в чудах і у великих ділах. ¹³ Чим же ви гірші від інших церков? Хіба тим, що я сам не був вам тягарем? Простіть мені таку провину! ¹⁴ Ось в третій раз я готовий прийти до вас, і не буду тягарем для вас, бо я не шукаю вашого, а вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, а батьки для дітей. ¹⁵ Я з охотою буду витрачати все, що маю і пожертвую собою за душі ваші. Якщо я більше люблю вас, то чи ви будете любити мене менше? ¹⁶ Як би там не було, але я не обтяжував вас, в, будучи хитрим, я брав вас підступом. ¹⁷ Чи я вас використав через когось з тих, що я посилав до вас? ¹⁸ Я ублагав Тита прийти до вас, і з ним послав брата. Чи Тит використовував чим вас? Чи не ходили ми в однім дусі? І не тими самими слідами? ¹⁹ Хіба думаєте знову, що ми виправдуємось перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, і все, улюблені, для вашого зміцнення. ²⁰ Я ж боюся, щоб, прийшовши, я не знайшов вас не такими, якими хочу; і щоб я не знайшовся для вас не таким, якого ви хочете. Я боюся, що можуть бути суперечки, заздрощі, гнів, наклепи, інтриги, плітки, зарозумілість, безладдя. ²¹ Я боюся, щоб, коли прийду знову, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакувати мені багатьох, які згрішили раніше і не покаялись в нечистоті, в перелюбі, в розпусті, які вони чинили.

Chapter 13

¹ Це вже в третій раз я відвідую вас. За словом двох або трьох свідків, нехай кожна справа буде вирішена. ² Я вже попереджував вас, коли був я у вас вдруге. А тепер, будучи відсутній, я повторюю: коли прийду знову до вас, то не щадитиму тих, які раніше згрішили, й усіх інших, ³ оскільки ви шукаєте доказів того, чи говорить через мене Христос, Який не є безсильний належно повестися з вами, але Він сильний серед вас. ⁴ Бо хоч Він був розпƅятий в немочі, тепер живий силою Божою. Так і ми — немічні в Нім, але будемо жити з Ним силою Божою, щоб служити вам. ⁵ Пізнавайте себе самих, чи ви у вірі; випробовуйте самі себе. Чи ви не знаєте самі себе, що Ісус Христос у вас, хіба що ви недостойні? ⁶ Але маю надію, що ви пізнаєте, що ми такі, якими мали б бути. ⁷ Ми молимо Бога, щоб ви не чинили зла, не для того, щоб люди побачили, що ми встояли перед випробовуваннями, але щоб вчинили добро, хоч би й здавалось вам, що ніби ми зазнали невдачі. ⁸ Адже ж ми не можемо нічого робити проти правди, а тільки за правду. ⁹ Ми радієм, коли ми є немічні, і про це ми молимось, щоб ви були досконалими. ¹⁰ І тому я пишу це, будучи відсутнім, щоб, будучи присутнім, я не вжив суворості згідно влади, яку Господь дав мені для збудування, а не для руйнування. ¹¹ І накінець, брати, до побачення. Стреміться до удосконалення, зверніть увагу на мій заклик, будьте одностійними, живіть мирно, і Бог любові та миру буде з вами! ¹² Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас всі святі. ¹³ Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога та спілкування Святого Духа, нехай буде зі всіма вами! Амінь.