Івана

Chapter 1

¹ Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. ² Воно було споконвіку в Бога. ³ Усе через Нього постало, і без Нього не постало ніщо, що постало. ⁴ У Ньому життя було, і життя було світлом людям. ⁵ І світло світить у темряві, і темрява не охопила його. ⁶ Був чоловік, посланий від Бога, якого імƅя було Іоанн. ⁷ Він прийшов для свідчення, щоб засвідчити про Світло, щоб всі увірували через нього. ⁸ Іоанн не був Світлом, але прийшов, щоб свідчити про Світло. ⁹ Було то правдиве Світло, Яке просвіщає кожну людину, яка приходить у світ. ¹⁰ Воно було в світі, і світ виникнув через Нього, і світ не пізнав Його. ¹¹ Прийшло до своїх, та свої не прийняли Його. ¹² А всім, хто прийняв Його, дало право стати дітьми Божими, всім хто увірував в імƅя Його; ¹³ які народилися не від крові, ні від хотіння плоті, ні від хотіння мужа, але народились від Бога. ¹⁴ І Слово стало плоттю, і перебувало між нами, і ми бачили славу Його, славу як Єдинонародженого від Отця, сповнене благодаттю і правдою. ¹⁵ Іоанн свідчив про Нього, і кликав, говорячи: «Це є Той, про Якого я казав, що Той, Хто йде мною, перевершує мене, бо був раніше за Мене». ¹⁶ І від Його повноти ми всі одержали благодать за благодаттю. ¹⁷ Бо Закон був даний через Мойсея, а благодать і істина прийшли через Ісуса Христа. ¹⁸ Бога ніхто ніколи не бачив, лише Єдинонароджений Син, що в лоні Отця, Він виявив нам Його. ¹⁹ А це ось свідчення Іоаннове, коли іудеї послали до нього з Єрусалиму священиків і левитів запитати його: «Хто ти є?» ²⁰ І він зізнався і не заперечив? добровільно зізнався: «Я — не Христос!» ²¹ А вони спитали його: «Хто ж тоді? Чи Ілля?» Він відповів: «Ні!» «Чи пророк?» — далі питали Його. І Він відповів: «Ні!» ²² Тоді вони запитали: «Хто ж ти? Щоб нам дати відповідь тим, що послали нас; що ти скажеш про себе самого?» ²³ Він відповів: «Я— голос вопіющого в пустині: ‘Рівняйте дорогу для Господа!’ — як сказав пророк Ісайя». ²⁴ А посланці були з фарисеїв. ²⁵ Вони запитали його: «Чому тоді ти хрестиш, коли ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?» ²⁶ Іоанн сказав у відповідь: «Я хрещу у воді, але стоїть серед вас Той, Кого ви не знаєте; ²⁷ Він прийде після мене, я навіть недостойний, бути Його слугою». ²⁸ Це діялося у Віфанії, по ту сторону Йордану, де Іоанн хрестив. ²⁹ На другий день Іоанн,побачив, що Ісус іде до нього і сказав: «Ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріх світу. ³⁰ Це Той, про Кого я сказав: ‘За мною Йде Муж, Котрий перевершує мене, бо Він був раніше за мене’. ³¹ І -я не знав Його, та для того я прийшов хрестити у воді, щоб Він був виявлений Ізраїлеві». ³² І Іоанн свідчив, говорячи:, «Я бачив Духа, що.сходив з неба, як голуб і перебував на Ньому. ³³ Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити у воді, сказав мені: ‘Над Ким побачиш Духа, що сходить і перебуває на Ньому, це Той, Хто буде хрестити Духом Святим’. ³⁴ І я бачив і засвідчив, що Він — Син Божий», ³⁵ На другий день Іоанн знову там стояв та двоє з учнів його. ³⁶ І, поглянувши на Ісуса, що проходив, сказав*: «Ось Агнець Божий!» ³⁷ І два учні, почувши ці слова, пішли, за Ісусом. ³⁸ А Ісус, обернувшись, побачив, що вони йдуть за Ним, запитав їх: «Що шукаєте?» Вони відповіли Йому: «Равві (що в перекладі означає Учителю), де Ти живеш?» ³⁹ Він відповів їм: «Ходіть і побачите!» Вони пішли і побачили, де Він живе, і пробули в Нього той день. Було ж близько десятої години. ⁴⁰ Один з тих двох, що чули від Іоанна про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра. ⁴¹ Андрій зустрів брата свого Симона і каже йому: «Ми знайшли Месію, що в перекладі означає Христос. ⁴² І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти — Симон, син Йонин, ти будеш називатися Кіфа», що в перекладі означає Петро (Скеля). ⁴³ На другий день Ісус захотів йти в Галілею. І зустрівши Филипа, каже йому; «Іди за Мною!» ⁴⁴ Филип, так само як Андрій і Петро, походив з міста Вефсаїди. ⁴⁵ Филип зустрів Нафанаїла і каже йому: «Ми знайшли Того, про Кого писав Мойсей у Законі і пророки, Ісуса з Назарету, сина Йосифа». ⁴⁶ А Нафанаїл сказав йому: «Чи може що доброго бути з Назарету?» Филип відповів йому: «Іди і подивись!» ⁴⁷ Ісус побачив Нафанаїла, що йде до Нього, сказав про нього: «Ось справді ізраїльтянин, в якому нема лукавства». ⁴⁸ Нафанаїл спитав Його: «Звідки знаєш мене?» Ісус відповів йому: «Перше, ніж Филип покликав тебе, як ти був під смоковннцею, Я бачив тебе». ⁴⁹ Нафанаїл.відповів Йому: «Равві! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїля» ⁵⁰ Ісус сказав йому у відповідь: «Тому, що Я сказав тобі, що Я бачив тебе під смоковницею, ти повірив? Побачиш ще більше цього». ⁵¹ І він сказав йому: «Істинно, істинно кажу вам: віднині ви побачите небо відкритим, і ангелів Божих, що підіймаються і опускаються до Сина Людського».

Chapter 2

¹ А третього дня було весілля в Кані Галілейській, і мати Ісусова була там. ² Ісус також був запрошений з учнями Своїми на весілля. ³ І як не вистачало вина, мати Ісусова каже Йому: «Вина нема у них». ⁴ Ісус сказав їй: «Жоно, що Мені і тобі? Моя година ще не прийшла». ⁵ А мати Його каже слугам: «Зробіть усе, що Він скаже вам». ⁶ Було ж тут, за іудейським звичаєм, для обмивання, шість камƅяних посудин для води, які вміщали відер по два або по три. ⁷ Ісус сказав їм: «Наповніть посудини водою». І вони наповнили їх аж по вінця. ⁸ І сказав Він їм: «Тепер черпайте і несіть до весільного старости». І вони понесли. ⁹ Коли весільний староста скуштував воду, яка стала вином, — а він не знав, звідки воно взялося, знали тільки слуги, які черпали воду, — тоді староста покликав жениха ¹⁰ і сказав йому: «Кожний чоловік ставить спочатку добре вино, а коли підіпƅють, тоді гірше, а ти зберіг добре вино аж до цього часу». ¹¹ Це перше чудо вчинив Ісус у Кані Галілейській і показав славу Свою. І учні Його увірували в Нього. ¹² Після цього Ісус пішов у Капернаум: Він і мати Його, і Його, і учні Його, і там пробули декілька днів. ¹³ Наближалася Пасха іудейська, і пішов Ісус в Єрусалим. ¹⁴ І побачив Він, що у храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей. ¹⁵ І, зробивши бич з мотузків, Він вигнав усіх з храму, і вигнав овець і волів, а гроші міняльникам розсипав, поперевертавши їхні столи. ¹⁶ А продавцям голубів сказав: «Заберіть все це звідси, і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі!» ¹⁷ Учні ж згадали, що написано: «Турбота про дім Твій знищить Мене». ¹⁸ Тоді іудеї обізвались і сказали: «Яку ознаку від Бога покажеш нам, що Ти маєш право так розпоряджатися?» ¹⁹ Ісус сказав їм у відповідь: «Зруйнуйте цей храм, і Я за три дні знову збудую його!» ²⁰ На це сказали іудеї: «Сорок шість років цей храм будувався, а Ти за три дні збудуєш його?» ²¹ Але Він говорив про храм тіла Свого. ²² Коли ж Він воскрес з мертвих, то Його учні згадали, що Він говорив це, і вони повірили Писанню і слову, яке Ісус говорив. ²³ Коли Він був в Єрусалимі на святі Пасхи, багато увірували в імƅя Його, бачивши чудеса Його, які Він творив. ²⁴ Але Ісус не довірявся їм, бо Сам знав усіх. ²⁵ І не мав потреби, щоб хтось свідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині.

Chapter 3

¹ Був один чоловік з фарисеїв, Никодим на імƅя, начальник іудейський. ² Він прийшов до Ісуса вночі і сказав Йому: «Равві, ми знаємо, що Ти прийшов від Бога, як Учитель, бо ніхто не може творити таких чудес, які Ти твориш, якщо Бог не буде з ним». ³ Ісус сказав йому у відповідь: «Істинно, істинно кажу Я тобі: якщо хто не народиться згори, не може бачити Царства Божого», ⁴ Никодим каже Йому: «Як може людина народитися, бувши старою: хіба може вона ввійти знову в утробу матері своєї та й народитись?» ⁵ Ісус відповів: «Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться від води і духа, не може ввійти в Царство Боже. ⁶ Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. ⁷ Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: ‘Вам треба народитися згори’. ⁸ Вітер віє де хоче, ти чуєш голос його, але не знаєш звідки він приходить і куди відходить. Так з кожним народженим від Духа». ⁹ Никодим відповів, кажучи: «Як це може бути?» ¹⁰ Ісус, відповідаючи, сказав: «Ти — учитель ізраїльський, і цього не знаєш? ¹¹ Істинно, істинно кажу тобі: ми говоримо те, що ми знаємо, і свідчимо про те, що бачили, — та ви не приймаєте свідчення нашого. ¹² Якщо Я сказав вам про земне, і ви не вірите, як можете повірити, коли буду говорити про небесне? ¹³ Ніхто не піднімався на небо, тільки Той, Хто з неба зійшов, Син Людський. ¹⁴ І як Мойсей підніс мідного змія на стовп в пустині, так мусить бути піднесений Син Людський, ¹⁵ щоб кожен, віруючий у Нього, мав життя вічне. ¹⁶ Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинонародженого, щоб кожен, віруючий у Нього, не згинув, а мав життя вічне. ¹⁷ Бо Бог не послав Сина в світ, щоб Він осудив світ, але щоб світ спасти через Нього. ¹⁸ Віруючий у Нього, не буде осуджений, а невіруючий уже осуджений, бо не увірував в імƅя Єдинонародженого Сина Божого. ¹⁹ А це суд такий, що Світло прийшло в світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі. ²⁰ Бо кожен хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його. ²¹ А хто творить правду, йде до світла, щоб діла його виявились, тому що вони вчинені згідно волі Божої». ²² Після цього Ісус прийшов з Своїми учнями а землю Іудейську і там перебував з ними, і хрестив. ²³ А Іоанн також хрестив в Еноні, близько Салиму, бо було там багато води, тож приходили люди і хрестились. ²⁴ Бо Іоанн ще не був вкинутий у вƅязницю. ²⁵ Тоді між учнями Іоанновими і іудеями виникла суперечка про очищення. ²⁶ І вони прийшли до Іоанна і сказали йому: «Учителю, Той, Хто був з тобою при Йордані, і про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього». ²⁷ Іоанн сказав у відповідь: «Не може людина нічого приймати на себе, якщо не буде дано їй з неба. ²⁸ Ви ж самі мої свідки в тому, що я сказав: ‘Я — не Христос’, але що я посланий перед Ним. ²⁹ Наречена йде туди, де її наречений. А друзі нареченого радіють з ним. Я є друг нареченого, і я радію його успіхом. ³⁰ Йому належить рости, а мені умалятися. ³¹ Він походить згори, — тому вище всіх; я походжу від землі і моє розуміння речей обмежене до всього земного. Хто ж походить з неба, Той вище всіх. ³² І що Він бачив і чув, про те і свідчить, але ніхто не приймає свідчення Його. ³³ Хто ж прийняв свідчення Його, той засвідчив, що Бог є правдивий ³⁴ Той, Кого Бог послав, говорить слова Божі, бо Дух Божий завжди з Ним. ³⁵ Отець любить Сина, і все дав у руки Його. ³⁶ Віруючий у Сина має вічне життя, а невіруючий у Сина, не побачить життя, бо гнів Божий висить над ним».

Chapter 4

¹ Коли ж Господь довідався, що фарисеї почули, що Ісус набирає і хрестить більше учнів, ніж Іоанн, ² хоч Ісус Сам не хрестив, але учні Його, ³ то залишив Іудею і пішов знов у Галілею. ⁴ Потрібно було Ісусові переходити через Самарію. ⁵ І приходить Він до одного міста Самарії, яке зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків дав синові своєму Йосифу. ⁶ Там була криниця Якова. А Ісус, зморений дорогою, сів біля криниці. Було це близько шостої години. ⁷ Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус сказав їй: «Дай Мені напитись!» ⁸ Учні ж Його пішли в місто, щоб купити поживи. ⁹ Самарянка говорить Йому: «Як це Ти, будучи іудеєм, просиш напитися в мене, самарянки? Бо іудеї не сходяться з самарянами». ¹⁰ Ісус сказав їй у відповідь: «Коли б ти знала дар Божий і Хто є Той, що сказав тобі: ‘Дай Мені напитись!’, то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі води живої». ¹¹ Жінка сказала Йому: «Пане, в Тебе нема чим і зачерпнути, а криниця глибока, звідки ж в Тебе та жива вода? ¹² Хіба Ти більший від отця нашого Якова, котрий дав нам цю криницю, і сам пив з неї, і сини його, І худоба його?» ¹³ Ісус сказав їй у відповідь: «Кожен, хто пƅє цю воду, буде мати спрагу знову. ¹⁴ А хто буде пити воду, яку Я дам йому, ніколи не буде вже мати спраги, бо вода, яку Я дам йому, стане в нім джерелом води, яка тече в життя вічне». ¹⁵ Жінка сказала Йому: «Пане, дай мені тієї води, щоб я не мала спраги і не приходила сюди черпати». ¹⁶ Ісус сказав їй: «Піди, поклич чоловіка твого і приходьте сюди». ¹⁷ Жінка сказала у відповідь: «Я не маю чоловіка!» Ісус сказав їй: «Ти сказала правду: ‘Я не маю чоловіка’, ¹⁸ бо ти мала пƅять чоловіків, і той, котрого тепер маєш, не є чоловік тобі. Ти сказала правду». ¹⁹ Жінка говорить Йому: «Пане, я бачу, що Ти пророк! ²⁰ Отці наші поклонялись Богу на цій горі, а ви говорите, що в Єрусалимі є те місце, де треба поклонятися». ²¹ Ісус сказав їй: «Жінко, повір Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ні в Єрусалимі не будете поклонятись ви Отцеві. ²² Ви поклоняєтесь тому, чого не знаєте, а ми поклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння походить від іудеїв. ²³ Але година наступає, і вже настала, коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в дусі і правді, бо Отець шукає таких поклонників. ²⁴ Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися в дусі і правді». ²⁵ Жінка сказала Йому: «Я знаю, що прийде Месія, Котрий зветься Христос, і коли Він прийде, то звістить нам усе». ²⁶ Ісус сказав їй: «Це Я, Котрий розмовляю з тобою». ²⁷ Тоді надійшли учні Його і дивувались, що Він розмовляє з нею? Проте жоден з них не спитав: «Чого хочеш?» або «Чому з нею розмовляєш?» ²⁸ Жінка ж залишила свій глечик і побігла в місто і сказала людям: ²⁹ «Ідіть, погляньте на Чоловіка, Який сказав мені все, що я вчинила, чи це не Христос?» ³⁰ Вони вийшли з міста і прийшли до Нього. ³¹ Тим часом учні просили Його, кажучи: «Учителю, їж!» ³² Але Він сказав їм: «Я маю їжу, якої ви не знаєте». ³³ Тоді учні говорили між собою: «Хіба хтось приніс Йому їсти?» ³⁴ Ісус же сказав їм: «Моя пожива — чинити волю пославшого Мене, і звершити діла Його. ³⁵ Чи не кажете ви: “Ще чотири місяці, і настануть жнива? ‘ А Я кажу вам: підніміть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли вже для жнив. ³⁶ А хто жне, той заплату бере і збирає плоди для життя вічного, щоб хто сіє і хто жне — раділи разом. ³⁷ Бо в цьому приповідка правдива: ‘Один сіє, а інший жне’. ³⁸ Я послав вас жати те, над чим ви не трудились. Інші трудились, а ви зібрали урожай». ³⁹ І з того міста багато самарян увірували в Нього через слово жінки, яка свідчила: «Він сказав мені все, що я вчинила». ⁴⁰ Тому, коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його побути з ними. І Він перебув там два дні. ⁴¹ І багато більше увірувало через слово Його, ⁴² та казали вони жінці: «Вже ми віримо не завдяки твоїм словам, бо ми,самі чули і пізнали; що Він справді Спаситель світу — Христос». ⁴³ Як минуло два дні, Він вийшов звідти і пішов у Галілею. ⁴⁴ Бо Ісус Сам сказав, що пророк не має пошани у відчизні своїй. ⁴⁵ А коли Він прийшов у Галілею, галілеяни прийняли Його, бо бачили все, що зробив Він у Єрусалимі під час свята, бо ходили і вони також на свято туди. ⁴⁶ Так Ісус знову прийшов в Кану Галілейську, де Він перемінив воду у вино. І там був один царедворець, якого син був хворий у Капернаумі: ⁴⁷ Коли він почув, що Ісус прийшов а Іудеї в Галілею, то прийшов до Нього і благав Його, щоб прийшов І зцілив сина його, бо він був уже при смерті. ⁴⁸ Ісус же сказав йому «Якщо не побачите ознак і чудес, то не повірите!» ⁴⁹ А царедворець говорить Йому: «Господи, прийди, поки не вмерла дитина моя!» ⁵⁰ Ісус сказав йому: «Йди, син твій живий». Той повірив слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. ⁵¹ І коли він ще був в дорозі слуги його зустріли його і сказали: «Син твій живий!» ⁵² А він запитав їх: о котрій годині стало йому легше? Вони відповіли йому: «Вчора о сьомій годині гарячка залишила його». ⁵³ Тоді дізнався батько, що це була година, коли Ісус сказав йому «Син твій зцілився», і царедворець увірував сам, і весь дім його. ⁵⁴ Це було вже друге чудо, яке Ісус звершив, коли повернувся з Іудеї в Галілею.

Chapter 5

¹ Після цього було свято іудейське, і Ісус прийшов в Єрусалим. ² А в Єрусалимі, біля овечих воріт, є купальня, яка зветься по-єврейськи Віфезда, і яка має пƅять критих ганків. ³ Там лежало багато хворих: сліпих, кривих, паралізованих, котрі чекали руху води, ⁴ бо ангел сходив час від часу в купальню і збурював воду, і хто перший входив після збурення води, той одужував, яку б він не мав хворобу. ⁵ І був там чоловік, котрий тридцять вісім років був хворий. ⁶ Коли Ісус побачив його, лежачого, і, знаючи, що він уже довгий час лежить, говорить йому: «Хочеш бути здоровим?» ⁷ Хворий відповів Йому; «Пане, я не маю чоловіка, котрий опустив би мене в купальню, як вода збуриться, коли я приходжу, то вже інший влазить раніше мене». ⁸ Ісус говорить Йому: «Встань, візьми постіль твою і ходи!» ⁹ І зараз же цей чоловік зцілився, взяв постіль свою і почав ходити. Того дня була субота. ¹⁰ Тому іудеї говорили зціленому: «Сьогодні є субота, і не годиться тобі брати постіль твою». ¹¹ А він відповів їм: «Хто зцілив мене, Той і сказав мені: ‘Візьми постіль твою і ходи’». ¹² Вони запитали його: «Хто, Той чоловік, Котрий сказав тобі: ‘Візьми постіль твою і ходиƅ?» ¹³ Але зцілений не знав Хто Він був, бо Ісус відійшов, а на місці тому було багато народу. ¹⁴ Потім Ісус знайшов Його у храмі і сказав йому: «Ось ти тепер одужав, — не гріши більше, щоб щось гіршого не сталось тобі». ¹⁵ Чоловік же пішов і розповів іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. ¹⁶ Тому іудеї почали переслідувати Ісуса і шукали нагоди вбити Його за те, що Він таке чинив у суботу. ¹⁷ А Ісус відповів їм: «Отець Мій завжди творить добрі діла, і тому творю і Я». ¹⁸ Тому іудеї ще більше намагались вбити Його, бо Він не тільки порушував суботу, а також Бога назвав Отцем Своїм, тим роблячи Себе рівним Богові. ¹⁹ Ісус відповів, кажучи: «Істинно, істинно кажу вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, коли він не бачить, що Отець творить, бо що тільки Отець творить, те творить і Син Його. ²⁰ Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить, і покаже Йому більші діла від цих, щоб ви дивувалися. ²¹ Як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє кого хоче. ²² Бо Отець не судить нікого, а передав весь суд Синові, ²³ щоб всі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує Отця Його. ²⁴ Істинно, істинно кажу вам: хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя. ²⁵ Істинно, істинно кажу вам: надходить година, і вже тепер прийшла, коли мертві почують голос Сина Божого, і ті що почують — оживуть. ²⁶ Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і дав Синові мати життя в Самому Собі. ²⁷ І дав Йому право судити грішників також, бо Він є Син Людський. ²⁸ Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, які в гробах, почують голос Його ²⁹ і повиходять: ті, що чинили добро, воскреснуть, щоб жити, а котрі чинили зло, воскреснуть для осудження. ³⁰ Я не можу Сам від Себе творити нічого; як Я чую, так і суджу, і суд Мій справедливий, бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. ³¹ Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє неправдиве. ³² Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, є правдиве. ³³ Ви послали до Іоанна, і він засвідчив про істину. ³⁴ А Я не приймаю свідчення від людини, але це кажу, щоб ви спаслися. ³⁵ Він був світильником, який горів і світив, а ви хотіли тільки короткий час потішитись у світлі його. ³⁶ Я маю свідчення більше від Іоаннового, бо діла, які Отець доручив Мені виконати, ті самі діла, які Я чиню, свідчать про Мене, що Отець послав Мене. ³⁷ І Сам Отець, Котрий послав Мене, засвідчив про Мене. Ви ж ніколи не чули ні голосу Його, ні лиця не бачили Його. ³⁸ І не маєте слова Його, щоб перебувало у вас, бо не вірите в Того, Кого Він послав. ³⁹ Дослідіть Писання, бо через них ви думаєте, що маєте вічне життя, а вони ж свідчать про Мене. ⁴⁰ Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. ⁴¹ Я не приймаю слави від людей, ⁴² але Я знаю вас, що ви не маєте в собі любові до Бога. ⁴³ Я прийшов в імƅя Отця Мого, та ви не приймаєте Мене, коли ж інший прийде в імƅя своє, його ви приймете. ⁴⁴ Як можете ви увірувати, коли приймаєте славу один від одного, а не шукаєте слави, яка від Отця Єдиного. ⁴⁵ Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем, вас звинувачуватиме Мойсей, на кого ви надієтесь. ⁴⁶ Коли б ви вірили Мойсеєві, повірили б і Мені, бо він писав про Мене. ⁴⁷ Якщо ви не вірите в те, що він писав, то як повірите Моїм словам?»

Chapter 6

¹ Після того Ісус переплив на другий бік моря Галілейського, яке також називалося Тиверіядським. ² ] багато народу пішло за Ним, бо вони бачили чуда Його, які творив Він над хворими. ³ Ісус зійшов на гору і сів там з учнями Своїми. ⁴ Наближалася Пасха, свято іудейське. ⁵ Коли Ісус звів очі і побачив, що багато народу йде до Нього, сказав Филипові: «Де купити хліба, щоб нагодувати їх?» ⁶ А говорив Він це, випробовуючи його, бо Сам знав, що має робити. ⁷ Филип відповів йому: «І на двісті динаріїв хліба не вистачить їм, щоб кожен з них одержав хоч кусок». ⁸ Один а учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому: ⁹ «Тут є один хлопець, котрий має пƅять ячмінних хлібів та дві риби, але що то є на таку безліч народу?» ¹⁰ Ісус сказав: «Розсадіть людей!» На тому місці була велика трава. І люди посідали, близько пƅяти тисяч було їх. ¹¹ Ісус взяв хліби і, віддавши подяку, роздав учням, а учні тим, що сиділи; так само Він зробив з рибами, І всі їли і наситилися. ¹² І коли вони наситились, Він сказав учням: «Зберіть куски, що залишилися, щоб нічого не пропало». ¹³ І вони зібрали і наповнили дванадцять кошів кусками із пƅяти ячмінних хлібів, які залишились в тих, що їли. ¹⁴ Тоді люди, побачивши чудо, яке вчинив Ісус, сказали: «Це справді Той пророк, Котрий повинен прийти у світ». ¹⁵ Коли Ісус відчув, що люди хочуть прийти і взяти Його силою, щоб поставити царем, Він відійшов знову на гору один. ¹⁶ Коли настав вечір, учні Його зійшли до озера ¹⁷ і, увійшовши в човен, перепливли на той бік озера, в Капернаум. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них. ¹⁸ І озеро хвилювалося від великого вітру. ¹⁹ Пропливши з двадцять пƅять або тридцять стадій, вони побачили Ісуса, що йшов по воді і наближався до човна, і вони налякались. ²⁰ Але Він сказав їм: «Це Я, не бійтесь!» ²¹ Тоді вони радо прийняли Його в човен, і зараз таки човен поплив до бажаного місця і причалив до берега. ²² На другий день народ, який стояв по той бік озера, бачив, що там не було іншого човна, крім того, в який увійшли учні Його, і що Ісус не входив з учнями Своїми в човен, а учні відпливли самі. ²³ А тим часом припливли інші човни з Тіверіяди до того місця, де вони їли хліби, які Господь поблагословив; ²⁴ і коли люди побачили, що нема ні Ісуса, ні учнів Його, то також посідали в човни і припливли в Капернаум, шукаючи Ісуса. ²⁵ І, знайшовши Його по той бік озера, спитали Його: «Учителю, коли Ти прибув сюди?» ²⁶ Ісус сказав їм у відповідь: «Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чуда, а тому, що їли хліб і наситились. ²⁷ Дбайте не про їжу, яка проминає, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо Його Бог Отець відзначив». ²⁸ Тоді вони спитали Його: «Що ми маємо робити, щоб творити діла Божі?» ²⁹ Ісус відповів їм, кажучи: «Ось діло Боже, щоб ви вірували в Того, Кого Він послав». ³⁰ А вони сказали Йому на це: «Яку ж Ти покажеш ознаку, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? ³¹ Наші батьки їли манну в пустині, як написано: ‘Хліб з неба дав їм їсти’». ³² Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам правдивий хліб з неба. ³³ Бо хліб Божий є Той, Хто сходить з неба і дає життя світові». ³⁴ Тоді вони звернулися до Нього: «Господи, давай нам завжди такий хліб!» ³⁵ А Ісус сказав їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до Мене, не буде голодувати, і хто вірує в Мене — ніколи не матиме спраги. ³⁶ Але Я сказав вам, що хоч ви й бачили Мене, але не віруєте! ³⁷ Все, що Отець дає Мені, приходить до Мене, а того, хто приходить до Мене, не вижену геть. ³⁸ Бо Я зійшов з неба, щоб творити не Мою волю, а волю Того, Хто послав Мене. ³⁹ Оце є воля Того, Хто послав Мене: щоб з усього, що Він дав Мені, Я нічого не втратив, а воскресив те останнього дня. ⁴⁰ Воля Отця, Котрий послав Мене, щоб всякий, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав вічне життя, і Я воскрешу його останнього дня». ⁴¹ Тоді іудеї стали ремствувати на Нього за те, що Він сказав: «Я хліб, який зійшов з неба». ⁴² І говорили: «Чи ж Він не Ісус, син Йосифа, Котрого батька і матір ми знаємо? Як же Він говорить: ‘Я зійшов з неба?’» ⁴³ Ісус сказав їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою! ⁴⁴ Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його до Мене, — і Я воскрешу його в останній день. ⁴⁵ В пророків написано: ‘І всі будуть навчені від Бога. Кожен, хто почув і навчився від Бога, приходить до Мене’. ⁴⁶ Це не те, щоб хтось бачив Отця, крім Того, Хто прийшов від Бога, Той бачив Отця. ⁴⁷ Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має вічне життя. ⁴⁸ Я — хліб життя! ⁴⁹ Батьки ваші їли манну в пустині, і вони померли. ⁵⁰ Але хліб з неба дає вічне життя кожному, хто їсть його. ⁵¹ Я — живий хліб, який зійшов з неба, коли хто буде їсти цей хліб, — буде жити вічно. А хліб, який Я дам, то є плоть Моя, яку Я віддам за життя світу». ⁵² Тоді іудеї стали сперечатися між собою, говорячи: «Як же Він може дати нам плоть Свою їсти?» ⁵³ Тоді Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: якщо ви не будете їсти плоть Сина Людського і пити кров Його, то не будете мати життя вічного в собі. ⁵⁴ Хто їсть плоть Мою і пƅє кров Мою, той має вічне життя, і Я воскрешу його останнього дня. ⁵⁵ Бо плоть Моя є справжня їжа, а кров Моя — справжнє пиття. ⁵⁶ Хто їсть плоть мою і пƅє кров Мою, той пробуває в Мені, а Я в ньому. ⁵⁷ Як живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто споживає Мене, буде жити Мною. ⁵⁸ Це і є хліб, котрий зійшов з неба, не як ото батьки ваші їли манну в пустині і повмирали; хто буде їсти цей хліб — буде жити вічно». ⁵⁹ Це Він говорив в синагозі, коли навчав в Капернаумі. ⁶⁰ А багато хто з учнів Його, почувши це, сказали: «Незрозуміла це мова, хто може збагнути це?» ⁶¹ А Ісус, знаючи Сам в Собі, що учні Його ремствують на те, сказав їм: «Чи це ображує вас? ⁶² А що як побачите Сина Людського, Котрий возноситься туди, де був раніше? ⁶³ Тільки Святий Дух дає вічне життя. Народжені від плоті не одержать цього дару. Слова, які Я говорив вам, є Дух і життя. ⁶⁴ Але є деякі між вами, що не вірують». Бо Ісус знав від початку, хто є ті, що не вірують, і хто зрадить Його. ⁶⁵ І Він сказав: «Тому Я говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо не буде дано йому від Отця Мого». ⁶⁶ З того часу багато з учнів Його відійшли від Нього і не ходили більше з Ним. ⁶⁷ Тоді Ісус сказав до дванадцятьох: «Чи не хочете і ви відійти?» ⁶⁸ Симон Петро відповів Йому: «Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного. ⁶⁹ І ми увірували і пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!» ⁷⁰ Ісус відповів їм: «Чи не вибрав Я вас дванадцятьох, та один з вас — диявол». ⁷¹ Він говорив про Іуду, сина Симона Іскаріота, бо він мав зрадити Його, хоч був один з дванадцятьох.

Chapter 7

¹ Після цього Ісус ходив по Галілеї, бо по Іудеї не міг ходити, тому що іудеї намагалися вбити Його. ² Наближалось свято іудейське, ставлення кущів. ³ І брати Його сказали Йому: «Вийди звідси, та піди в Іудею, щоб учні Твої побачили вчинки, які Ти чиниш! ⁴ Ти не можеш бути відомим, коли нікуди не виходиш. Якщо Ти твориш такі діла, то яви Себе світові». ⁵ Бо навіть брати Його не вірували в Нього. ⁶ Тоді Ісус сказав їм: «Мій час ще не прийшов, але ваш час готовий завжди. ⁷ Світ не може ненавидіти вас, але Мене ненавидить тому, що Я свідчу про нього, що діла його злі. ⁸ Ідіть ви на це свято; Я ще не піду на це свято, бо ще час Мій не настав». ⁹ Сказавши їм це, Він залишився в Галілеї. ¹⁰ Коли ж брати Його пішли, тоді і Він пішов на свято, але не явно, а ніби потай. ¹¹ А іудеї шукали Його на святі і питали: «Де Він?» ¹² І було багато розмов про Нього між людьми. Одні говорили: «Він добрий!», а інші говорили: «Ні, Він зводить народ!» ¹³ Та ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись іудеїв. ¹⁴ А в половині свята Ісус ввійшов в храм і навчав. ¹⁵ Іудеї ж дивувались і казали: «Як Він знає Писання, не вчившись?» ¹⁶ Ісус відповів їм, кажучи: «Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене. ¹⁷ Коли хто хоче чинити волю Його, той взнає про вчення Моє чи воно від, Бога, чи Я Сам від Себе говорю. ¹⁸ Хто говорить від себе самого, той шукає слави собі, а хто шукає слави Того, Хто послав Його, Той правдивий, і нема неправди в Ньому. ¹⁹ Чи ж не Мойсей дав вам Закон, та ніхто з вас не дотримується Закону? Чому ж хочете вбити Мене?» ²⁰ Народ сказав у відповідь: «Що Ти говориш, хто хоче вбити Тебе?» ²¹ Ісус, відповідаючи, сказав їм: «Я вчинив одне діло, і всі ви дивуєтесь. ²² Мойсей дав вам обрізання, не тому що воно від Мойсея, а від патріархів, і ви в суботу обрізуєте дитину. ²³ Якщо ж дитина в суботу приймає обрізання, щоб Закон Мойсея не порушити, то чому ви сердитесь на Мене за те, що Я чоловіка зцілив в суботу? ²⁴ Не судіть по зовнішності, а судіть справедливим судом. ²⁵ Тут сказав дехто з тих, що з Єрусалиму: «Чи не Той це,Котрого шукають вбити? ²⁶ А ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому. Чи не переконались начальники, що Він справді Христос? ²⁷ Та ми знаєм Цього, звідки Він, але коли Христос прийде, то ніхто не буде знати, звідки Він». ²⁸ Тоді Ісус проголосив у храмі, навчаючи і кажучи: «Ви знаєте Мене, і ви знаєте звідки Я. А Я йшов не Сам від Себе, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, Котрого ви не знаєте! ²⁹ А Я знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене!» ³⁰ То ж вони шукали, щоб схопити Його, але ніхто не наклав рук на Нього, бо ще година Його не прийшла. ³¹ Багато з народу увірували в Нього і казали: «Коли Христос прийде, то чи Він вчинить більше чудес, ніж Цей чинить?» ³² Фарисеї почули таке, що говорить про Нього народ. Тоді фарисеї і первосвященики послали своїх, щоб схопити Його. ³³ Тоді Ісус сказав їм: «Ще недовго побуду Я з вами, та й піду до Того, Хто послав Мене. ³⁴ Ви будете шукати Мене, і не знайдете, а де буду Я, ви не зможете прийти». ³⁵ Тоді іудеї говорили між собою: «Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти до виселенців між греків і навчати греків? ³⁶ І що означає слово, яке Він сказав: ‘Ви будете шукати Мене, і не знайдете, і де Я буду, ви не зможете прийти?’» ³⁷ В останній день великого свята, Ісус стояв і закликав, говорячи: «Хто хоче пити, — прийди до Мене і пий! ³⁸ Хто вірує в Мене, як Писання каже, з нутра його потечуть ріки води живої!» ³⁹ Це Він сказав про Духа, Котрого мали прийняти віруючі в Нього. Бо ще Духа Святого не було дано їм, бо Ісус ще не був прославлений. ⁴⁰ Багато з народу, почувши ці слова, говорили: «Справді, Він пророк!» ⁴¹ Інші говорили: «Це — Христос!» А ще інші говорили: «Хіба прийде Христос з Галілеї? ⁴² Чи Писання не каже, що Христос прийде з роду Давида, з міста Віфлієма, звідки Давид був?» ⁴³ Так із-за Нього сталася в народі суперечка. ⁴⁴ Дехто з них мав замір схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього. ⁴⁵ І прийшли слуги до первосвящеників і фарисеїв, а ті сказали їм: «Чому ви не привели Його?» ⁴⁶ А слуги відповіли: «Ніколи ще не говорив чоловік так, як Цей Чоловік!» ⁴⁷ А фарисеї відповіли їм: «Невже і ви спокусилися? ⁴⁸ Хіба хто зі старійшин або з фарисеїв увірував у Нього? ⁴⁹ Але народ, який не знає Закону — проклятий!» ⁵⁰ Каже Никодим до них, бувши одним з них, який приходив до Ісуса вночі: ⁵¹ «Чи Закон наш судить чоловіка перше, ніж вислухає його і не дізнається про злочин його?» ⁵² Бони ж сказали Йому у відповідь: «Чи й ти не з Галілеї? Досліди і побачиш, що з Галілеї не приходить пророк!» ⁵³ І кожний пішов до свого дому.

Chapter 8

¹ Ісус же пішов на гору Оливну. ² А вранці Він прийшов знову у храм, і всі люди прийшли до Нього. Він сів і навчав їх. ³ Ось книжники та фарисеї привели до Нього жінку, спійману в перелюбі, і поставили її посередині, ⁴ та й говорять Йому: «Учителю, цю жінку спіймано в перелюбі, ⁵ а Мойсей у Законі заповів нам таких побивати камінням, а що скажеш Ти?» ⁶ Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб знайти що-небудь для звинувачення Його. Але Ісус, схилившись додолу, писав пальцем по землі. ⁷ Та коли ті не переставали питати Його, Він підвівся і сказав їм: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине камінь у неї». ⁸ І знов, схилившись додолу, писав по землі. ⁹ Вони ж, почувши і будучи докорені сумлінням, почали відходити один за одним, почавши від старших і до останніх, і залишилися тільки Ісус і та жінка, що стояла посередині. ¹⁰ Коли Ісус підвівся і не побачив нікого, крім жінки, то сказав їй: «Жінко, де ті, що обвинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив?» ¹¹ Вона відповіла: «Ніхто, Господи!» Ісус сказав їй: «І Я не осуджую тебе. Іди і більше не гріши!» ¹² І знову Ісус говорив їм, кажучи: Я — Світло для світу; хто йде вслід за Мною, не буде ходити в темряві, а матиме світло життя». ¹³ Тоді фарисеї сказали Йому: «Ти свідчиш Сам про Себе; Твоє свідчення неправдиве». ¹⁴ Ісус сказав у відповідь; «Хоч Я свідчу Сам про Себе, Моє свідчення правдиве, бо Я знаю звідки Я прийшов і куди йду. ¹⁵ Ви судите по плоті, а Я не суджу нікого. ¹⁶ І коли Я й суджу, то суд Мій правдивий, бо Я не один, а Я з Отцем, Який послав Мене. ¹⁷ А в Законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве. ¹⁸ Я Сам свідчу про Себе, і Отець, Котрий послав Мене, свідчить про Мене». ¹⁹ Тоді вони сказали Йому: «Де Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця; коли б ви пізнали Мене, то знали б і Отця Мого». ²⁰ Ці слова Ісус говорив біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто не схопив Його, бо ще час Його не прийшов. ²¹ Тоді знову Ісус сказав їм: «Я відходжу, і ви будете шукати Мене і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви не зможете прийти». ²² А іудеї говорили: «Чи не вбƅє Він Себе, що каже: ‘Куди Я йду, ви не зможете прийти? ‘» ²³ Він сказав їм: «Ви є знизу, Я — згори. Ви від світу цього, Я – не від світу цього. ²⁴ Тому Я сказав вам, що помрете в гріхах ваших, бо якщо не увіруєте, що це Я є Месією, то помрете в гріхах ваших». ²⁵ Тоді вони сказали Йому: «Хто ж Ти?» Ісус відповів їм: *Я від початку Сущий, що власне і кажу вам. ²⁶ Маю багато говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я кажу світові те, почув від Нього». ²⁷ Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. ²⁸ Тож Ісус сказав їм: «Коли ви розіпнете Сина Людського, тоді ви зрозумієте, що то Я, і що Я не роблю нічого від Себе, але як Отець навчив Мене, так і говорю. ²⁹ Той, Хто послав Мене, пробуває зі Мною: Отець не залишив Мене Самого, бо Я роблю завжди те, що до вподоби Йому». ³⁰ Коли Він це говорив, то багато увірувало в Нього. ³¹ Тоді Ісус сказав іудеям, котрі увірували в Нього: «Якщо ви будете жити згідно Мого вчення, то ви справді учні Мої. ³² І пізнаєте тоді істину, і істина зробить вас вільними». ³³ Вони відповіли Йому: «Ми Авраамові нащадки і ніколи не були невільниками нікому. Якже кажеш Ти: ‘Станете вільними?’» ³⁴ Ісус відповів їм: «Істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той є рабом гріха. ³⁵ Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. ³⁶ Отже, коли Син визволить вас, то справді ви будете вільні. ³⁷ Я знаю, що ви нащадки Авраамові, але хочете вбити Мене, бо слово Моє не зрозуміле вам. ³⁸ Я говорю те, що бачив у Отця Мого, а ви також робите те, що бачили у отця вашого». ³⁹ Вони сказали Йому у відповідь: «Наш отець — Авраам». Ісус сказав їм; «Якби ви були Авраамові діти, то робили б діла Авраамові. ⁴⁰ А тепер хочете вбити Мене, Чоловіка, Котрий сказав вам правду, яку Я чув від Бога. Цього Авраам не робив. ⁴¹ Вн робите діла отця вашого». Вони сказали Йому: «Ми не родилися від перелюбу; ми маємо одного Отця — Бога». ⁴² Ісус сказав їм: «Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо Я вийшов і прийшов від Бога. Я прийшов не Сам від Себе, а Він послав Мене. ⁴³ Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете слухати слова Мого! ⁴⁴ Ви від отця диявола, і похоті отця вашого ви хочете чинити. Він був душогубцем від початку і не встояв в істині, бо нема істини в ньому. Коли він говорить неправду, то говорить від себе, бо він є брехун і отець неправди. ⁴⁵ А коли Я говорю істину, то не вірите Мені. ⁴⁶ Хто з вас може докорити Мені за гріх? Коли Я говорю істину, то чому не вірите Мені? ⁴⁷ Хто від Бога, той слухає слова Божі; тому ви не слухаєте, бо ви не є від Бога». ⁴⁸ Іудеї відповіли, кажучи: «Чи неправду ми кажемо, що Ти самарянин і демон у Тобі?» ⁴⁹ Ісус відповів: «Нема в Мені демона, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. ⁵⁰ Я не шукаю слави для Себе, але є Той, Хто шукає її для Мене, і Він судить тих, хто не приймає Мене. ⁵¹ Істинно, істинно кажу вам: хто зберігає слово Моє, той не побачить смерті повік. ⁵² Іудеї сказали Йому: «Тепер ми зрозуміли, що демон у Тоб.і Авраам помер і пророки, а Ти кажеш: ‘Хто зберігає слово Моє, не зазнає смерті повік’. ⁵³ Хіба Ти більший від отця нашого Авраама, котрий помер? І від пророків, які повмирали? Ким Ти Себе робиш?» ⁵⁴ Ісус відповів: «Якщо Я Сам Себе славлю, то Моя слава ніщо: Мій Отець прославляє Мене, про Котрого ви кажете, що Він Бог ваш. ⁵⁵ І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, — буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і зберігаю слово Його. ⁵⁶ Авраам, отець ваш, був радий побачити день Мій; і він побачив і зрадів». ⁵⁷ На це сказали Йому іудеї: «Тобі немає ще й пƅятдесяти років, і Ти бачив Авраама?» ⁵⁸ Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: перше, ніж був Авраам, Я є!» ⁵⁹ Тоді вони схопили каміння, щоб убити Його, але Ісус сховався і вийшов із храму.

Chapter 9

¹ І, проходячи, Він побачив чоловіка сліпого від народження, ² А учні Його запитали Його, кажучи: «Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він народився сліпим?» ³ Ісус відповів: «Не згрішив ні він, ні батьки його, але це сталося для того, щоб діла Божі виявились на ньому. ⁴ Мені належиться виконувати діла Того, Хто послав Мене, доки ще день. Надходить ніч, коли ніхто не зможе нічого виконувати. ⁵ Доки Я в світі, Я Світло для світу». ⁶ Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив суміш зі слини і помазав очі сліпому цією сумішшю, ⁷ і сказав йому: «Піди, вмийся в купелі Сілоамській», що означає: «Посланий». Він пішов, вмився і прийшов зрячим. ⁸ Сусіди і ті, що бачили його раніше сліпим, говорили: «Чи це не той, що сидів і просив милостиню?» ⁹ Інші говорили: «Це він!» А інші говорили: «Ні, схожий на нього». Він же сказав їм: «Це я!» ¹⁰ Вони розпитували Його: «Як же відкрились очі твої?» ¹¹ Він сказав їм у відповідь: «Чоловік, Котрого звуть Ісусом, зробив суміш, помазав нею очі мої і сказав мені: ‘Піди до Сілоаму і вмийся’. Я пішов, вмився та й прозрів». ¹² І вони питають його: «Де Він?» Він відповів: «Не знаю!» ¹³ Повели ж цього колишнього сліпця до фарисеїв. ¹⁴ А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив очі йому. ¹⁵ І знову фарисеї запитали його, як він прозрів. А він сказав їм: «Він помазав сумішшю очі мої, і я вмився і бачу». ¹⁶ Декотрі з фарисеїв сказали: «Цей чоловік не від Бога, бо не дотримується суботи». Але інші казали: «Як може чоловік грішний творити чуда?» І стався між ними розкол. ¹⁷ Тоді вони говорять сліпому знову: «Що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі?» А він сказав: «Він пророк!» ¹⁸ Іудеї, однак, не повірили йому, що він був сліпий і прозрів, доки не покликали батьків того прозрілого. ¹⁹ І запитали їх, кажучи: «Чи Це ваш син, про котрого ви кажете, що народився сліпим? Як же, він тепер бачить?» ²⁰ Батьки його сказали у відповідь: «Ми знаєм, що Це наш син, і що він народився сліпим, ²¹ а як він тепер бачить, ми не знаєм, і хто відкрив йому очі, – не знаєм. Він дорослий, нехай сам скаже про себе». ²² Так говорили батьки його; вони боялись іудеїв, бо іудеї змовились уже, що коли хто визнає Його за Христа, того відлучити від синагоги. ²³ Тому-то говорили батьки його: «Він дорослий, спитайте його». ²⁴ І вдруге покликали чоловіка, котрий був сліпим, і сказали йому: «Віддай хвалу Богові, а не Ісусові, бо ми знаємо, що Він — грішник!» ²⁵ Але він відповів: «Чи Він грішник, я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу». ²⁶ Знову спитали його: «Що зробив Він тобі? Як відкрив очі тобі?» ²⁷ Він відповів їм: «Я вже говорив вам, та ви не слухали. Що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати учнями Його?» ²⁸ Вони ж вилаяли його і сказали: «Ти Його учень, а ми учні Мойсея! ²⁹ Ми знаємо, що Бог говорив з Мойсеєм, а про Цього не знаємо звідки Він!» ³⁰ Чоловік сказав у відповідь: «То ж і дивно, що ви не знаєте звідки Він, а Він відкрив очі мої. ³¹ Ми знаємо, що Бог не слухає грішників, але хто шанує Бога і виконує волю Його, того слухає. ³² Від віку не чувано, щоб хто відкрив очі сліпому з народження. ³³ Коли б Цей Чоловік був не від Бога, Він не міг би творити нічого». ³⁴ Вони відповіли Йому, кажучи: «Ти весь народився в гріхах, і ти будеш нас вчити?» І вигнали Його геть. ³⁵ Ісус, почувши, що вони вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: «Чи ти віруєш в Сина Божого?» ³⁶ Він сказав у відповідь: «А Хто Він, Пане, щоб я увірував у Нього?» ³⁷ Ісус сказав йому: «Ти бачив Його, і Він Той, що говорить з тобою». ³⁸ Він сказав: «Господи, я вірую!» І поклонився Йому. ³⁹ І сказав Ісус: «На суд прийшов Я в світ цей, щоб незрячі бачили, а ті, що бачать, стали сліпими». ⁴⁰ А фарисеї, котрі були з Ним, чули ці слова і спитали Його: «Невже і ми сліпі?» ⁴¹ Ісус відповів їм: «Якби ви були сліпі, то не мали б гріха, але як ви говорите: ‘Ми бачимо!’, то і гріх ваш залишається з вами».

Chapter 10

¹ Істинно, істинно кажу вам: хто входить в кошару не дверима, а перелазить деінде, той злодій і розбійник. ² А хто входить дверима, той пастир вівцям. ³ Воротар відчиняє йому, і вівці слухаються голосу його, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх. ⁴ І як виведе своїх овець, то йде перед ними, а вівці Йдуть слідом за ним, бо знають голос його. ⁵ За чужим же не підуть, а будуть втікати від нього, бо не знають чужого голосу». ⁶ Цю притчу сказав їм Ісус, але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. ⁷ Тому Ісус сказав їм знову: «Істинно, істинно кажу вам: Я — двері вівцям. ⁸ Всі хто приходили перед Мною, то злодії і розбійники, проте вівці не послухали їх. ⁹ Я — двері: хто через Мене увійде, спасеться; він увійде і вийде, і знайде пасовисько. ¹⁰ Злодій приходить тільки для того, щоб красти, вбити та знищити. Я прийшов для того, щоб ви мали життя, і мали вдосталь. ¹¹ Я — Пастир добрий! Добрий пастир покладає життя своє за овець. ¹² Наймит же не є пастир вівцям, якому вівці є чужі, коли бачить, що йде вовк, то залишає овець і втікає, а вовк їх хапає і розганяє. ¹³ Наймит втікає, бо він наймит, і не дбає про овець. ¹⁴ Я — Пастир добрий, і знаю Моїх овець, а Мої вівці знають Мене. ¹⁵ Як Отець знає Мене, так і Я знаю Отця, і Я кладу життя Моє за овець. ¹⁶ Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, тих також Я мушу привести. І вони почують голос Мій, і буде одна отара, і один Пастир! ¹⁷ Тому Отець любить Мене, бо Я віддаю життя Моє, щоб знову прийняти його. ¹⁸ Ніхто не відбирає його в Мене, але Я Сам віддаю його. Я маю владу віддати його і маю владу прийняти його знову. Цю заповідь отримав Я від Отця Мого». ¹⁹ І виникла знову суперечка між іудеями через ці слова. ²⁰ Багато хто з них говорив: «У Ньому демон і безумство! Чому слухаєте Його?» ²¹ Інші ж казали: «Це слова не одержимого демоном! Хіба може демон відкривати очі сліпим?» ²² Було тоді свято Відновлення. Була зима, ²³ Ісус був у храмі, в Соломоновім притворі. ²⁴ Тут іудеї обступили Його і говорили Йому: «Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто!» ²⁵ Ісус відповів їм: «Я сказав вам, а ви не вірите. Діла, які Я творю в імƅя Отця Мого — вони свідчать про Мене. ²⁶ Та ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам. ²⁷ Мої вівці слухаються голосу Мого, і Я знаю їх, і вони йдуть слідом за Мною. ²⁸ І Я даю їм життя вічне, і вони не загинуть повік, і ніхто не вирве їх з руки моєї. ²⁹ Мій Отець, Котрий дав їх Мені, більший за всіх, і ніхто не може вирвати їх з руки Отця Мого. ³⁰ Я і Отець — одно. ³¹ Тоді іудеї знову схопили каміння, щоб побити Його. ³² Ісус відповів їм: «Багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за котре з них хочете побити Мене камінням?» ³³ Іудеї відповіли Йому: «Не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богозневагу, бо Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом», ³⁴ Ісус відповів їм: «Хіба не написано в Законі вашім: ‘Я сказав: Ви — боги!?’ ³⁵ Якщо Він назвав богами тих, до кого було слово Боже, а Писання не може бути порушене, ³⁶ то чому Тому, Кого Отець освятив і послав у світ, говорите: ‘Ти богозневажаєш’, тому що Я сказав: ‘Я — Син Божий?’ ³⁷ Якщо Я не творю чуд Отця Мого, то не вірте Мені. ³⁸ Якщо ж Я творю, то хоч не вірите Мені, повірте ділам, щоб пізнали і повірили, що Отець у Мені, і Яв Отці». ³⁹ Тоді вони знову шукали нагоди, щоб схопити Його, та Він уникнув рук їхніх. ⁴⁰ Ісус пішов знов на той бік Йордану, на місце, де раніше хрестив Іоанн, і там перебував. ⁴¹ І багато приходило до Нього і казали, що хоч Іоанн не створив жодного чуда, але все, що Іоанн говорив про Нього, було правдиве. ⁴² І багато там увірувало в Ісуса.

Chapter 11

¹ Був один хворий, Лазар з Віфанїї, з Мартиного села і сестри її Марії. ² Це була та Марія, котра намастила Господа миром і волоссям своїм обтерла ноги Йому, котрої брат Лазар був хворий. ³ Отже, сестри послали до Нього сказати: «Господи, хворий той, кого Ти любиш». ⁴ Але Ісус, почувши це, сказав: «Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий прославився через неї». ⁵ А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. ⁶ Коли ж Він почув, що той хворий, то залишився два дні на тім місці, де перебував. ⁷ Після цього сказав учням Своїм: «Ходім знову в Іудею!» ⁸ Учні сказали, Йому: «Учителю, оце недавно іудеї хотіли побити Тебе камінням, а Ти йдеш туди знову?» ⁹ Ісус відповів: «Чи не дванадцять годин має день? Хто ходить удень, той не спіткнеться, бо він бачить світло світу цього. ¹⁰ А хто ходить уночі, той спотикається, бо вночі темно». ¹¹ Це сказав Він, а після говорить їм: «Наш друг Лазар заснув, але Я піду розбудити його». ¹² А учні сказали Йому: «Господи, якщо він заснув, то видужає». ¹³ Та Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про спочинок уві сні. ¹⁴ Тоді Ісус сказав їм просто: «Лазар умер! ¹⁵ І Я радію за вас, що Я не був там, щоб ви повірили. Та ходім до нього!» ¹⁶ Тоді Хома, названий Близнюк, сказав до співучнів: «Ходім і ми, щоб і нам умерти з Ним». ¹⁷ Коли Ісус прийшов, то довідався, що Він вже чотири дні в гробі. ¹⁸ Віфанія ж була близько Єрусалиму, стадій з пƅятнадцять. ¹⁹ І багато іудеїв прийшло до Марти і Марії, щоб розважати їх по братові. ²⁰ Марта, як почула, що Ісус іде, пішла зустріти Його, а Марія сиділа вдома. ²¹ І Марта сказала Ісусові: «Господи, коли б Ти був тут, то не вмер би брат мій! ²² Та й тепер я знаю, що чого тільки Ти попросиш в Бога, то Бог дасть Тобі!» ²³ Ісус сказав їй: «Твій брат воскресне!» ²⁴ Марта сказала Йому: «Я знаю, що він воскресне в час воскресіння всіх, останнього дня». ²⁵ Ісус сказав їй: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, — буде жити. ²⁶ І кожен, хто живе і вірує в Мене, — не вмре повіки. Чи ти віриш цьому?» ²⁷ Вона каже Йому: «Так, Господи, я вірю, що Ти є Христос, Син Божий, Котрого ми так довго чекали». ²⁸ І, сказавши це, вона пішла і покликала потай Марію, сестру свою, сказавши: «Учитель тут, і Він кличе тебе». ²⁹ Марія ж, почувши це, спішно встала і пішла до Нього. ³⁰ Ісус ще не ввійшов у село, але був на місці, де зустріла Його Марта. ³¹ Тоді іудеї, котрі були з нею в домі і розважали її, побачивши, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу, плакати там. ³² Коли ж Марія прийшла туди, де був Ісус і побачила Його, то впала до ніг Його і сказала Йому: «Господи, коли б Ти був тут, то брат мій не вмер би!» ³³ Коли ж Ісус побачив її, що вона плаче, і іудеї, котрі прийшли з нею, також плачуть, Він відчув жаль в душі і занепокоєння. ³⁴ І запитав: «Де ви поклали його?» Вони відповіли: «Господи, ходи і подивись!» ³⁵ Ісус заплакав. ³⁶ А іудеї казали: «Дивись, як Він любив його!» ³⁷ А деякі з них казали: «Чи не міг Цей, що відкрив очі сліпому, вчинити так, щоб і цей не вмер?» ³⁸ Ісус знову відчув жаль у душі, і прийшов до гробу. Була це печера, і камінь лежав на ній. ³⁹ Ісус сказав: «Відваліть камінь!» Марта, сестра вмерлого, каже Йому: «Господи, вже запах чути, бо це вже четвертий день». ⁴⁰ Ісус говорить їй: «Чи Я не сказав тобі, що коли будеш вірити, то побачиш славу Божу?» ⁴¹ І відвалили камінь. А Ісус звів очі Свої до неба і сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. Мр. ⁴² І Я знав, що Ти завжди почуєш Мене, але заради народу, який стоїть навколо, Я сказав, щоб увірували, що Ти послав Мене». ⁴³ Сказавши це, Він скрикнув сильним голосом: «Лазарю, вийди!» ⁴⁴ І померлий вийшов, обвитий по руках і ногах похоронними пеленами, а обличчя його було завƅязане хусткою. Ісус сказав їм: «Розвƅяжіть його, нехай іде». ⁴⁵ І багато з іудеїв, котрі поприходили до Марії, побачили, що Ісус вчинив, увірували в Нього. ⁴⁶ А декотрі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм про те, що Ісус вчинив. ⁴⁷ Тоді первосвященики і фарисеї скликали раду і казали: «Що маєм робити? Бо Цей Чоловік чинить багато чуд. ⁴⁸ Якщо ми залишимо Його так, то всі увірують в Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом». ⁴⁹ А один а них, Кайяфа, був первосвящеником того року, він сказав їм: «Ви не знаєте нічого, ⁵⁰ і не розумієте, що ліпше для вас, щоб один чоловік умер за людей, аніж, щоб увесь народ мав загинути». ⁵¹ Це ж він сказав не від себе, але, бувши в цім році первосвящеником, пророкував, що Ісус мав вмерти за народ; ⁵² і не тільки за ізраїльський народ, але за всіх дітей Божих, розкиданих по всьому світу. ⁵³ З того дня вони змовилися, щоб убити Його. ⁵⁴ Ісус тому не ходив більше між іудеями відкрито, але пішов звідти в околиці близько пустині, в місто, яке називається Єфрем, і там перебував з учнями Своїми. ⁵⁵ Наближалась же Пасха іудейська, і багато людей йшли перед Пасхою з усього краю в Єрусалим, щоб очиститись. ⁵⁶ Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один до одного: «Як ви думаєте? Чи не прийде Він на свято?» ⁵⁷ А первосвященики і фарисеї дали наказ: коли хто дізнається, де Він знаходиться, нехай донесе про це, щоб схопити Його,

Chapter 12

¹ Ісус же за шість днів до Пасхи, прийшов у Віфанію, де був Лазар, котрий був умер, і котрого Він воскресив з мертвих. ² Там приготували Йому вечерю, а Марта прислуговувала. Був і Лазар одним з тих, що сіли до столу з ним. ³ Марія ж взяла фунт нардового пахучого і найдорожчого мира, намастила ноги Ісусові і витерла їх волоссям своїм. І дім наповнився запахом мира. ⁴ А Іуда Іскаріот, один з учнів Його, котрий мав видати Його, сказав: ⁵ «Чому нам не продати це миро за триста динаріїв та не роздати вбогим?» ⁶ Але він сказав це не тому, що дбав про вбогих, а тому, що був злодій; Іуда носив скриньку з грошима і крав з того, що туди вкидали. ⁷ Ісус же сказав: «Залишіть її. Вона зберегла це на день Мого похорону. ⁸ Бо вбогих ви матимете завжди з собою, а Мене не завжди матимете». ⁹ Багато народу з іудеїв дізнались, що Він знаходиться там, і вони прийшли не лише заради Ісуса, а також, щоб побачити Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих. ¹⁰ А первосвященики змовились, щоб і Лазаря вбити, ¹¹ Бо через нього багато іудеїв залишило їх і увірували в Ісуса, як свого Месію. ¹² На другий день багато народу, який прийшов на свято, коли почули, що Ісус йде в Єрусалим, ¹³ взяли віття пальмове і вийшли на зустріч Йому, вигукуючи: «Осанна! Благословен Той, хто йде в імƅя Господнє, Цар Ізраїля!» ¹⁴ А Ісус, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано: ¹⁵ «Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі!» ¹⁶ Цього учні Його не зрозуміли свого часу, але коли Ісус прославився, тоді згадали, що так було написано про Нього, і що це вчинили Йому. ¹⁷ А народ, котрий був з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих, свідчив про це. ¹⁸ Тому-то народ і зустрів Його, бо почув, що Він вчинив таке чудо. ¹⁹ Фарисеї тоді говорили між собою: «Бачите, що вже нічого не вдієте, бо весь світ пішов за Ним!» ²⁰ Були деякі греки між тими, що прийшли на храмову відправу в свято. ²¹ І вони підійшли до Пилипа, котрий був з Вефсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса». ²² Пилип пішов і сказав Андрієві, і вони разом пішли повідомити про це Ісуса. ²³ А Ісус відповідає їм, кажучи: «Прийшла година, щоб Син Людський прославився. ²⁴ Істинно, істинно кажу вам: якщо зерно пшеничне, впавши в землю, не вмре, то залишиться одно. Коли ж умре, то принесе багато плоду, ²⁵ Хто любить життя своє, той погубить його; хто ж ненавидите життя своє в цім світі, той збереже його для життя вічного. ²⁶ Хто служить Мені, нехай іде вслід за Мною: І де Я, там і слуга Мій буде. І хто служить Мені, того пошанує Отець. ²⁷ Тепер душа Моя затривожилась, і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від години цієї! Та на те Я і прийшов на годину цю. ²⁸ Отче, прослав Імƅя Своє!» Тоді пролунав голос з неба: «І прославив, і знов прославлю!» ²⁹ Народ, котрий стояв і почув те, говорив: «Це грім». А інші говорили: «Ангел говорив Йому». ³⁰ Ісус сказав у відповідь: «Голос цей не заради Мене прийшов, а заради вас. ³¹ Тепер суд світові цьому; тепер князь світу цього буде вигнаний геть. ³² І Я, коли буду розпƅятий, приверну всіх до Себе». ³³ Це Він сказав, щоб зазначити, якою смертю Він має вмерти. ³⁴ Тоді народ відповів Йому: «Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік. Як же Ти кажеш, що Син Людський мусить умерти. Хто Цей Син Людський?» ³⁵ Ісус тоді сказав їм: «Ще короткий час Світло з вами. Ходіть, поки ще маєте Світло, щоб темрява не обгорнула вас. Бо хто ходить в темряві, не знає, куди йде. ³⁶ Доки ви маєте Світло, віруйте в Світло, щоб ви стали синами Світла». Сказавши це, Ісус відійшов і зник від них. ³⁷ І хоч Він вчинив так багато чуд перед ними, та вони не увірували в Нього, ³⁸ щоб збулося слово пророка Ісайї, яке він сказав: «Господи, хто повірив тому, що чув від нас? І кому рука Господня обƅявилась?» ³⁹ Тому вони не могли увірувати, бо й Ісайя сказав також: ⁴⁰ «Бог засліпив очі їхні і закамƅянив серця їхні, щоб не бачили очима своїми і не зрозуміли серцями своїми і не навернулись, щоб Я зцілив їх». ⁴¹ Де сказав Ісайя, коли бачив славу Його і говорив про Нього. ⁴² Проте багато навіть начальників увірували в Нього, та через фарисеїв не признавались, щоб не відлучили їх від синагоги. ⁴³ Бо вони любили славу людську більше, ніж славу Божу. ⁴⁴ А Ісус проголосив, кажучи: «Хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене! ⁴⁵ А хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене! ⁴⁶ Я, Світло, прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в Мене, не залишався в темряві. ⁴⁷ Коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ! ⁴⁸ Хто відкидає Мене і не приймає слів Моїх, той має суддю собі: Слово, яке Я говорив, воно буде судити його останнього дня. ⁴⁹ Бо Я не говорив від Себе, але Отець, Котрий послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Я маю казати і що говорити! ⁵⁰ І Я знаю, що заповідь Його, то життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю те, що Отець Мій сказав Мені».

Chapter 13

¹ Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час повернутися з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, котрі були в світі, полюбив їх до кінця. ² Під час вечері, коли диявол вже вклав у серце Іуди Іскаріота, синові Симона, зрадити Його,. ³ Ісус, знаючи те, що Отець віддав все в руки Його, і що Він вийшов від Бога і відходить до Бога, ⁴ встав від вечері, зняв хітон, взяв рушник і підперезався. ⁵ Тоді налив води в умивальницю і почав обмивати ноги учням і витирати рушником, яким був підперезаний. ⁶ І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: «Господи, Ти миєш мені ноги?» ⁷ Ісус сказав йому у відповідь:«Те, що Я роблю, ти не розумієш тепер, але після зрозумієш!» ⁸ Петро сказав Йому; «Ти не вмиєш ніг моїх повік!» Ісус відповів йому: «Якщо Я не вмию, ти не матимеш нічого спільного зі Мною». ⁹ Петро говорить Йому: «Господи, тоді не тільки ноги, а також умий руки і голову!» ¹⁰ Ісус сказав йому: «Обмитому треба тільки ноги обмити, бо він чистий увесь; і ви чисті, та не всі». ¹¹ Бо Він знав Свого зрадника, і тому сказав: «Ви чисті, та не всі». ¹² Коли ж Він обмив їм ноги і надів хітон Свій, сів до столу знову і сказав їм: «Чи знаєте, що Я вчинив? ¹³ Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо це правда, ¹⁴ І коли Я, Господь і Учитель, обмив вам ноги, то і ви повинні мити ноги один одному. ¹⁵ Бо Я дав вам приклад, щоб ви також чинили так, як Я вчинив Вам. ¹⁶ Істинно, істинно кажу вам: слуга не більший за пана свого, і посланець не більший за пославшого його. ¹⁷ Коли ви це знаєте, то блаженні ви, якщо таке чините. ¹⁸ Я кажу не про всіх; Я знаю тих, кого Я вибрав, але щоб Писання збулося: ‘той, хто їсть хліб зі Мною, зрадить Мене’. ¹⁹ Тепер кажу вам, перше ніж це станеться, щоб коли станеться, ви увірували, що це Я. ²⁰ Істинно, істинно кажу вам: хто приймає посланця Мого, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!» ²¹ Коли Ісус сказав це, Він відчув занепокоєння в душі і сказав: «Істинно, істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене!» ²² Тоді учні озиралися один на одного, дивуючись про кого Він говорить. ²³ За столом був, прихилившись до грудей Ісуса, один з учнів Його, котрого Ісус любив. ²⁴ Симон Петро кивнув йому і сказав: «Запитай, хто той, про кого Він говорить». ²⁵ І, прихилившись до грудей Ісуса, запитав Його: «Господи, хто це?» ²⁶ Ісус відповів: «Той, кому Я, вмочивши окраєць, подам йому». І, вмочивши окраєць, подав Іуді Іскаріоту, синові Симона. ²⁷ Після цього, як Іуда взяв цей кусок хліба, увійшов в нього сатана. А Ісус сказав йому: «Що робиш, — роби швидше!» ²⁸ Але ніхто з тих, що були за столом, не знав, про що це Він сказав йому. ²⁹ Дехто подумав, тому що Іуда завідував скринькою з грошима, то Ісус сказав йому: «Купи що потрібне на свято», або щоб дав щось для убогих. ³⁰ Він же, взявши окраєць, негайно вийшов. Була ж ніч. ³¹ Коли ж він вийшов, Ісус сказав: «Тепер Син Людський прославився, і Бог прославився в Ньому. ³² Коли Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і невдовзі прославить його. ³³ Дорогі Мої, не довго вже бути Мені з вами! Ви будете шукати Мене, але, як Я сказав іудеям: ‘Куди Я йду, ви не зможете прийти’, та й вам Я говорю тепер. ³⁴ Нову заповідь Я дав вам, щоб ви любили один одного, як і Я полюбив вас, так і ви любіть один одного! ³⁵ По тому пізнають усі, що ви учні Мої, коли будете мати любов один до одного». ³⁶ Симон Петро сказав Йому: «Господи, куди Ти йдеш?» Ісус відповів йому: «Куди Я йду, ти не можеш йти за Мною тепер, але потім підеш за Мною». ³⁷ Петро говорить Йому: «Господи, чому я не можу йти за Тобою тепер? Я покладу життя моє за Тебе!» ³⁸ Ісус відповів: «Ти покладеш життя твоє за Мене? Істинно, істинно кажу тобі: ще півень не заспіває, як ти зречешся Мене тричі.

Chapter 14

¹ Нехай серце ваше не тривожиться! Віруйте в Бога, віруйте також в Мене. ² В домі Отця Мого багато осель, коли б ні, то Я сказав би вам, що йду приготувати місце для вас. ³ І коли піду і приготую місце для вас, Я прийду знову і візьму вас до Себе, щоб там де Я були і ви. ⁴ А куди Я йду, то ви знаєте, і дорогу знаєте». ⁵ Хома сказав Йому: «Господи, ми не знаєм, куди Ти йдеш, як можемо знати дорогу?» ⁶ Ісус сказав йому: «Я є дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. ⁷ Якби ви знали Мене, то знали б Отця Мого також; віднині ви знаєте Його і бачили Його». ⁸ Пилип сказав Йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить того нам!» ⁹ Ісус же сказав йому: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Пилипе? Хто бачив Мене, той бачив і Отця Мого, то як же ти кажеш: ‘Покажи нам Отця?’ ¹⁰ Чи не віриш ти, що Я в Отці, а Отець в Мені? Слова, які Я говорю вам, Я говорю не від Себе, а Отець, Котрий перебуває в Мені. Отець творить діла через Мене. ¹¹ Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець в Мені, коли ж ні, то повірте Мені ради самих вчинків. ¹² Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, то діла, які Я чиню, і він вчинить; і більше цих вчинить, бо Я йду до Отця. ¹³ І коли що будете просити в імƅя Моє, те Я вчиню, щоб Отець прославився в Синові. ¹⁴ Коли просите чого в Мене в Імƅя Моє, то одержите. ¹⁵ Якщо ви любите Мене, то виконуйте Заповіді Мої. ¹⁶ І Я вблагаю Отця, і Він дасть вам іншого Утішителя, щоб перебував з вами повік. ¹⁷ Духа правди, Котрого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви ж знаєте Його, бо Він перебуває з вами і буде у вас. ¹⁸ Я не залишу вас сиротами; Я прийду до вас! ¹⁹ Ще трохи, і світ не побачить Мене більше, а ви побачите, бо Я живу, і ви будете жити також. ²⁰ В той день пізнаєте ви, що Я в Отці Моїм, і ви в Мені, а Я в вас. ²¹ Хто знає заповіді Мої і виконує їх, той любить Мене; хто ж любить Мене, того полюбить Отець Мій, і Я полюблю його, і явлюся йому Сам». ²² Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: «Господи, що це, що Ти хочеш зƅявитися нам, а не світові?» ²³ Ісус сказав йому у відповідь: «Як хто любить Мене, той береже слово Моє, і Отець Мій полюбить його, і ми прийдемо до нього, і жити будемо з ним. ²⁴ Хто не любить Мене, не зберігає слів Моїх, а слово, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Котрий послав Мене. ²⁵ Це сказав Я вам, перебуваючи з вами. ²⁶ Але Утішитель, Дух Святий, Котрого Отець пошле в імƅя Моє, Він навчить вас всього і пригадає вам все, що Я говорив вам. ²⁷ Мир залишаю вам; Мій мир даю вам; не такий мир, як світ дає. Серце ваше нехай не тривожиться і не лякається. ²⁸ Ви чули, що Я сказав вам: ‘Я йду і прийду до вас’. Якби ви любили Мене, то ви б раділи, бо Я сказав, що Я йду до Отця, бо Отець Мій більший за Мене. ²⁹ І тепер Я сказав вам, раніше, ніж сталося, щоб коли станеться, ви повірили. ³⁰ Вже не багато буду говорити з вами, бо йде князь світу цього, але він не має нічого в Мені. ³¹ Але щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як Отець заповів Мені, так і чиню. Вставайте, підемо звідси!

Chapter 15

¹ Я є правдива виноградина, Отець Мій — Виноградар. ² Всяку галузку в Мені, яка не приносить плоду Він відтинає, а всяку, яка приносить плід, очищає, щоб приносила більше плоду. ³ Ви вже чули через слово, яке Я говорив вам. ⁴ Перебувайте в Мені, і Я в вас. Як галузка не може приносити плоду, сама від себе, коли не буде на виноградині, так і ви, коли не будете перебувати в Мені. ⁵ Я — Виноградина, а ви — галуззя. Хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду, бо без Мене ви не можете чинити нічого. ⁶ Коли хто не перебуває в Мені, буде відкинений геть, як та галузка, і всохне; а такі гілки збирають, вкидають у вогонь і спалюють. ⁷ Коли будете перебувати в Мені, і слова Мої залишаться у вас, то просіть, чого хочете, і дасться вам. ⁸ Тим прославиться Отець Мій, коли ви принесете багато плоду і будете учнями Моїми. ⁹ Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас; перебувайте в любові Моїй. ¹⁰ Якщо будете виконувати заповіді Мої, то будете перебувати в любові Моїй, як і Я виконую заповіді Отця Мого і перебуваю в любові Його. ¹¹ Це сказав Я вам, щоб радість Моя перебувала у вас, і щоб радість ваша була повна, ¹² Це є Моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас! ¹³ Більшої любові ніхто не має понад ту, коли хто покладе життя своє за друзів своїх. ¹⁴ Ви — друзі Мої, якщо чините все, що Я заповідаю вам. ¹⁵ Більше Я вже не буду кликати вас слугами, бо слуга не знає, що пан його чинить. Я ж назвав вас друзями, бо сказав вам все, що чув від Отця Мого. ¹⁶ Не ви вибрали Мене, а Я вибрав вас і призначив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб чого тільки ви попросите в Отця в імƅя Моє, Він дав вам. ¹⁷ І це Я заповідаю вам, щоб ви любили один одного. ¹⁸ Коли світ ненавидить вас, то знайте, що він зненавидів Мене перше, ніж вас. ¹⁹ Коли б ви були зі світу, то світ любив би вас, а коли ви не зі світу, а Я вибрав вас із світу, тому світ ненавидить вас. ²⁰ Пригадайте слово, яке Я говорив вам: ‘Слуга не більший від пана свого’. Коли вони переслідували Мене, то будуть переслідувати і вас; якщо зберігали Моє слово, то будуть зберігати і ваше. ²¹ А все це вчинять вам за імƅя Моє, бо не знають Того, Хто послав Мене. ²² Коли б Я не прийшов і не говорив їм, вони не мали б гріха, а тепер не мають виправдання за гріх свій. ²³ Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. ²⁴ Коли б Я не вчинив між ними діл, яких ніхто інший не вчинив, то не мали б гріха, а тепер вони бачили і зненавиділи: і Мене, і Отця Мого. ²⁵ Але справдилось слово, яке є написане в Законі їхньому: ‘Зненавиділи Мене без причини’. ²⁶ Коли ж Утішитель прийде, Котрого Я пошлю вам від Отця, Дух правди, Котрий походить від Отця, Він засвідчить про Мене. ²⁷ І ви також будете свідчити про Мене, тому що ви зі Мною від початку.

Chapter 16

¹ Це сказав Я вам, щоб ви не спокусились. ² Вас виженуть із синагог. Навіть прийде година, коли кожен, хто буде вбивати вас, буде думати, що тим він служить Богові. ³ І це будуть чинити вам, бо вони не пізнали ні Отця, ні Мене. ⁴ Та це Я сказав вам, щоб, коли прийде та година, ви пригадали, що Я говорив вам. Цього Я не говорив вам спочатку, бо Я був з вами. ⁵ Тепер же Я йду до Того, Хто послав Мене, і ніхто з вас не питає Мене: ‘Куди Ти йдеш?’ ⁶ Та від того, що Я сказав вам, смуток сповнив серця ваші. ⁷ Але Я кажу вам правду: краще для вас, щоб Я пішов, бо як Я не піду, то Утішитель не прийде до вас, а коли Я піду, то пошлю Його до вас. ⁸ А коли Він прийде, то виявить світові його гріховність, повідомить його про милосердя Боже, яке може врятувати світ від суду Божого. ⁹ Гріховність світу полягає в тому, що люди не вірують в Мене. ¹⁰ Справедливість є досяжною, — бо Я йду до Отця Мого, і ви вже не побачите Мене. ¹¹ Порятунок від судного дня є можливий, бо князь світу цього засуджений. ¹² Я маю ще багато сказати вам, та ви не можете збагнути цього тепер. ¹³ Коли ж Він, Дух правди, прийде, то впровадить вас в усяку правду, бо Він буде говорити не від Себе, а що почує, те звістить вам; і що має настати, Він скаже вам. ¹⁴ Він прославить Мене, бо візьме з Мого і звістить вам. ¹⁵ Все, що Отець має — Моє. Тому Я сказав, що Він візьме з Мого і звістить вам. ¹⁶ Ще трохи, і ви не побачите Мене більше, і незабаром ви знову побачите Мене, бо Я йду до Отця». ¹⁷ Дехто з учнів Його говорив один до одного: «Що це, що Він сказав нам: ‘Ще трохи, і ви не побачите Мене, і незабаром знову ви побачите Мене’, та: ‘Я йду до Отця?’» ¹⁸ І казали: «Що це таке, що Він сказав: ‘Ще трохи?’ Ми не знаєм, що Він говорить». ¹⁹ Ісус відчув, що хочуть спитати Його, і Він сказав їм: «Чи не про те ви питаєте один в одного, що Я сказав: ‘Ще трохи, і ви не побачите Мене, і незабаром знову ви побачите Мене?’ ²⁰ Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але смуток ваш перетвориться на радість вам. ²¹ Жінка, коли родить, має журбу, бо прийшла година її, але коли вона породить дитину, то не памƅятає терпінь своїх від радості, що дитина народилася на світ. ²² Так і ви тепер маєте смуток, але Я побачу вас знову і серце ваше буде радіти; і радості вашої ніхто не відніме від вас. ²³ І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: про що тільки попросите в Отця в імƅя Моє, Він дасть вам. ²⁴ Донині ви не просили нічого в імƅя Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повна. ²⁵ Це Я говорю вам в притчах, але надходить час, коли Я не буду більше говорити вам притчами, а просто звіщу вам про Отця. ²⁶ В той день ви будете просити в імƅя Моє, і Я не скажу, що буду просити Отця про вас, ²⁷ бо Отець Сам любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я вийшов від Бога. ²⁸ Я вийшов від Отця і прийшов у світ; і знов залишаю світ і йду до Отця». ²⁹ Учні Його сказали: «Ось тепер Ти говориш зрозуміло, і не говориш притчами. ³⁰ Тепер ми певні, що Ти знаєш все і не потребуєш, щоб хтось питав Тебе; по цьому ми віруємо, що Ти вийшов від Бога». ³¹ Ісус відповів їм: «Тепер ви віруєте? ³² Ось година надходить, і вже тепер настала, коли ви розпорошитесь, кожен з вас повернеться до дому свого, і залишите Мене самого, але Я не один, бо Отець зі Мною. ³³ Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. В світі будете мати скорботу, але будьте відважні: Я переміг світ!»

Chapter 17

¹ Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: «Отче, прийшла година: прослав Сина Твого, щоб і Син прославив Тебе; ² бо Ти дав Йому владу над всякою плоттю, щоб всьому, що Ти дав Йому, Він дав життя вічне. ³ Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе Єдиного Правдивого Бога, та посланого Тобою Ісуса Христа. ⁴ Я прославив Тебе на землі, виконавши діло, яке Ти дав Мені виконати. ⁵ А тепер, Отче, прослав Ти Мене з Тобою Самим тією славою, яку Я мав в Тебе ще тоді, коли не було світу. ⁶ Я відкрив імƅя Твоє людям, котрих Ти дав Мені зі світу; Твої вони були, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Слово Твоє. ⁷ Тепер вони пізнали, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. ⁸ Слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене, ⁹ Я благаю за них; Я не благаю за світ, але за тих, кого Ти дав Мені, бо вони Твої. ¹⁰ І все Моє — Твоє, і Я прославився в них. ¹¹ І Я вже не в світі, а вони в світі, і Я йду до Тебе. Святий Отче, бережи їх в імƅя Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були одно, як і Ми. ¹² Коли Я був з ними в світі, Я беріг їх в імƅя Твоє, тих котрих Ти дав Мені, і зберіг їх, і ніхто з них не згинув, крім одного, призначеного на загибіль, щоб здійснилося Писання. ¹³ Тепер же Я йду до Тебе, а це говорю в світі, щоб вони мали в собі радість Мою досконалу. ¹⁴ Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу. ¹⁵ Я не благаю, щоб Ти взяв їх зі світу, але щоб Ти зберіг їх від злого. ¹⁶ Вони не від світу, як і Я не від світу. ¹⁷ Освяти їх правдою Твоєю; Твоє слово є правда. ¹⁸ Як Ти послав Мене в світ, так і Я послав їх в світ. ¹⁹ І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені правдою. ²⁰ Не тільки про них Я благаю, а Й про тих, що увірують в Мене через слово їхнє. ²¹ Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі. Щоб і вони були одно в Нас, щоб світ увірував, що Ти послав Мене. ²² А славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм, щоб були одно, як Ми є одно. ²³ Я є в них і Ти є в Мені, щоб вони були досконалі в єдності, і щоб світ пізнав, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене. ²⁴ Отче, ті, котрих Ти дав Мені, Я бажаю, щоб де є Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене ще до створення світу. ²⁵ Отче Праведний! Світ не пізнав Тебе, але Я пізнав Тебе, і вони пізнали, що Ти послав Мене. ²⁶ І Я відкрив їм імƅя Твоє, і буду відкривати, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я в них!»

Chapter 18

¹ Сказавши це, Ісус вийшов з учнями Своїми за потік Кедрон, де був сад, в який вони увійшли. ² Іуда, котрий зрадив Його, знав те місце, бо Ісус часто збирався там з учнями Своїми. ³ Тоді Іуда, взявши загін воїнів і старшин від первосвящеників і фарисеїв, привів їх туди з ліхтарями, смолоскипами та зі зброєю. ⁴ А Ісус, знаючи все, що має статися з Ним, вийшов і спитав їх: «Кого ви шукаєте?» ⁵ Вони відповіли Йому: «Ісуса з Назарету». Ісус.сказав їм: «Це Я». Іуда, котрий зрадив Його, стояв теж з ними, ⁶ Коли ж Він сказав їм: «Це Я!», вони відступили назад і попадали на землю. ⁷ Він знов спитав їх: «Кого шукаєте?» А вони відповіли: «Ісуса з Назарету!» ⁸ Ісус відповів: «Я сказав вам, що це Я! Отже, коли ви шукаєте Мене, то дозвольте цим людям відійти». ⁹ Ісус сказав це, щоб справдилось пророцтво, яке Він сказав: «З тих, котрих Ти дав Мені, Я не загубив нікого». ¹⁰ Тоді Симон Петро, маючи меч, вихопив його і вдарив слугу первосвященика і відтяв йому праве вухо. Імƅя слуги було Малх. ¹¹ Але Ісус сказав Петрові: «Вклади меч у піхви. Чашу, яку дав Мені Отець, чи ж не пити Мені?» ¹² Тоді воїни, сотник і слуги іудейські взяли Ісуса і, звƅязавши Його, ¹³ повели Його спочатку до Анни, бо він був тесть Кайяфи, котрий був первосвящеником того року. ¹⁴ Кайяфа ж був той, що радив іудеям, що краще, щоб один чоловік помер за народ. ¹⁵ А Симон Петро та інший учень йшли слідом за Ісусом. Той учень був відомий первосвященикові, і він увійшов з Ісусом в двір первосвященика. ¹⁶ Але Петро стояв за брамою. Тоді другий учень, котрий був відомий первосвященикові, вийшов і попросив служницю, і вона впустила Петра. ¹⁷ І служниця питає Петра: «Чи ти також з учнів Цього Чоловіка?» Він відповів: «Ні». ¹⁸ А слуги і старші, котрі стояли тут, палили вогонь, щоб грітися, бо було зимно; Петро також стояв з ними і грівся. ¹⁹ А первосвященик запитав Ісуса про учнів і про Його науку. ²⁰ Ісус відповів йому: «Я говорив явно світові; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, куди всі іудеї збиралися, а таємно Я не говорив нічого. ²¹ Навіщо питаєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив». ²² Коли Він сказав це, один зі слуг, котрий стояв близько, вдарив Ісуса по щоці, кажучи: «Так Ти відповідаєш первосвященикові?» ²³ Ісус відповів йому: «Якщо Я сказав зле, то доведи, що воно зле, коли ж добре, то за що ти бƅєш Мене?» ²⁴ Тоді Анна післав Його звƅязаного до первосвященика Кайяфи. ²⁵ А Симон Петро стояв і грівся. І спитали його: «Чи ти також з учнів Його?» Він відрікся і сказав: «Ні!» ²⁶ Один зі слуг первосвященика, родич тому, котрому Петро відтяв вухо, говорить: «Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним?» ²⁷ Петро знову відрікся, і зараз таки півень заспівав. ²⁸ І ведуть Ісуса від Кайяфи в Преторію. Був ранок. Вони не увійшли в Преторію, щоб не осквернитись, для того, щоб могли їсти паску. ²⁹ Пілат вийшов до них і сказав: «У чому ви обвинувачуєте цього Чоловіка?» ³⁰ Вони сказали у відповідь йому: «Якби Він не був злочинцем, ми б не видавали Його тобі». ³¹ Пілат тоді каже їм: «Візьміть Його самі і судіть згідно Закону вашого». Іудеї відповіли йому: «Нам не дозволено нікого вбивати». ³² І слово Ісусове здійснилося, яке Він сказав, передрікаючи, якою смертю Він має вмерти. ³³ Тоді Пілат ввійшов в преторію, покликав Ісуса і спитав Його: «Чи Ти Цар Іудейський?» ³⁴ Ісус відповів: «Чи від себе ти кажеш, чи інші сказали тобі про Мене?» ³⁵ Пілат відповів: «Хіба я Іудей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти вчинив?» ³⁶ Ісус відповів: «Моє Царство не від світу цього. Коли б Моє Царство було від світу цього, то слуги б Мої воювали, щоб Я не був виданий іудеям, та тепер Моє Царство не звідси. ³⁷ Тоді Пілат запитав Його: «Ти Цар?» Ісус відповів: «Ти правду кажеш, що Я Цар; Я на те народився, і на те прийшов в світ, щоб засвідчити про правду. І кожен, хто за правду, слухає голос Мій». ³⁸ Пілат спитав Його: «Що є правда?» І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і каже їм: «Я не знаходжу жодної вини в Нім. ³⁹ Та ви маєте звичай, щоб я відпускав вам одного вƅязня на Пасху. Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя Іудейського?» ⁴⁰ Тоді закричали всі знову, кажучи: «Не Його, а Варавву!» А Варавва був розбійником.

Chapter 19

¹ Тоді Пілат взяв Ісуса і наказав бичувати Його. ² А воїни сплели вінок з тернини і поклали Йому на голову та наділи на Нього багряницю; ³ і підходили до Нього і казали: «Радій, Царю Іудейський!» І били Його в обличчя. ⁴ Пілат знову вийшов і сказав: «Ось я виводжу Його вам, щоб ви знали, що не знаходжу жодної провини в Ньому». ⁵ Ісус вийшов в терновому вінку і в багряниці. А Пілат сказав: «Ось Чоловік!» ⁶ Коли первосвященики і старійшини побачили Його, то закричали, кажучи: «Розіпни, розіпни!» Пілат сказав їм: «Візьміть Його ви і розіпніть, бо я не знаходжу провини в Ньому». ⁷ Іудеї відповіли йому: «Ми маєм Закон, і згідно закону Він мусить вмерти, бо Він зробив Себе Сином Божим». ⁸ Коли Пілат почув де слово, то ще більше злякався. ⁹ І вернувся в преторію знову і спитав Ісуса: «Звідки Ти?» Та Ісус не відповів Йому. ¹⁰ Тоді Пілат сказав Йому: «Не відповідаєш мені? Чи ти не знаєш, що я маю владу розпƅясти Тебе, і маю владу відпустити Тебе?» ¹¹ Ісус відповів йому: «Ти не мав би ніякої влади наді Мною, коли б не було дано тобі зверху, тому той що видав Мене тобі, має більший гріх». ¹² Після того Пілат намагався відпустити Його, але іудеї кричали: «Якщо ти відпустиш Його, то ти не друг кесареві! Всякий, хто робить себе царем, противник кесареві!» ¹³ Коли Пілат почув ці слова, вивів Ісуса і сів на суддівське сидіння, на викладеній каменем платформі. ¹⁴ Був день перед Пасхою; було близько години шостої. І Пілат сказав іудеям: «Ось Цар ваш!» ¹⁵ Вони ж закричали: «Геть з Ним! Розіпни Його!» Пілат каже їм: «Маю розіпƅяти Царя вашого?» Первосвященики відповіли: «Ми не маємо царя, крім кесаря!» ¹⁶ Тоді він видав їм Його, щоб розпƅяли. І вони взяли Ісуса і повели. ¹⁷ І, несучи хреста Свого, Він вийшов на місце, зване Череповищем, по-єврейськи Голгофа. ¹⁸ Там розпƅяли Його, а з Ним двох інших, з одного і другого боку, а Ісуса ж посередині. ¹⁹ Пілат звелів написати напис і прибити на хресті Було ж там написано: «Ісус Назарянин, Цар Іудейський». ²⁰ Той напис читало багато іудеїв, бо місце, де Ісус був розпƅятий, було близько міста. А було написано по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи. ²¹ А первосвященики іудейські казали Пілатові: «Не пиши: ‘Цар Іудейський’, але, що Він Сам говорив: ‘Я — Цар Іудейський’». ²² Пілат відповів: «Що я написав, те я написав!» ²³ Воїни ж, розпƅявши Ісуса, взяли одежу Його і розділили її на чотири частини, для кожного воїна по частині, а також і хітон. А хітон же не був зшитий, а весь тканий. ²⁴ І вони сказали один одному: «Не будем дерти його, але кинемо жереб на нього, кому буде», — щоб збулося Писання: «Поділили одежу Мою між собою, а на шату Мою кидали жереб». Так вчинили воїни. ²⁵ Біля хреста Ісуса стояли мати Його, сестра матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. ²⁶ Коли Ісус побачив матір та учня, котрий стояв тут, котрого Він любив, то сказав матері Своїй: «Жоно, ось син твій». ²⁷ Тоді сказав учневі: «Ось мати твоя!» І з того часу той учень взяв її до себе. ²⁸ Після цього, Ісус, знаючи, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, каже: «Я хочу пити!» ²⁹ Тут стояла посудина, повна оцту. Воїни, намочивши губку оптом і настромивши її на тростину, піднесли її до уст Його. ³⁰ Коли ж Ісус скуштував оцту, то сказав; «Звершилось!» І, схиливши голову, віддав дух. ³¹ А іудеї, тому що це був день перед Пасхою, і щоб тіла не залишалися на хрестах в суботу, бо ця субота була великим днем, просили Пілата, щоб перебити розіпƅятим голінки і зняти їхні мертві тіла. ³² То ж прийшли воїни і перебили голінки в першого і в другого, розпƅятого з Ним. ³³ А коли прийшли до Ісуса і побачили, що Він вже вмер, — не перебили Йому голінок, ³⁴ але один з воїнів списом проколов Йому бік: і відразу потекла кров і вода. ³⁵ А той, що бачив це, засвідчив і свідчення його правдиве; і вік знає, що говорить правду, щоб ви повірили. ³⁶ Бо це сталося, щоб здійснилося Писання: «Кістки Його не будуть поламані». ³⁷ І знов інше Писання говорить: «Дивитись будуть на Того, Кого прокололи». ³⁸ Після цього, Йосиф з Арімафеї, котрий був учнем Ісуса, але таємним, бо боявся іудеїв, просив Пілата, щоб зняти тіло Ісуса. І Пілат дозволив. І він прийшов і зняв тіло Ісуса. ³⁹ Прийшов також і Никодим, котрий раніше приходив до Ісуса вночі, і приніс суміш зі смирни і алое, літрів зо сто. ⁴⁰ І так вони взяли тіло Ісуса, обгорнули Його полотном з пахощами, як то ховають за іудейським звичаєм. ⁴¹ На тому місці, де Він був розпƅятий, був сад, а в саду новий гріб, в якому ніхто ніколи не лежав. ⁴² Тут теж, заради іудейського свята Пасхи, поховали Ісуса, бо гріб був близько.

Chapter 20

¹ Першого дня в тижні, прийшла до гробу Марія Магдалина вранці, як ще було темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. ² І вона біжить до Симона Петра і до другого учня, котрого Ісус любив, і каже: «Взяли Господа з гробу, і ми не знаєм, де поклали Його». ³ Петро зараз вийшов і з тим другим учнем пішли до гробу. ⁴ Вони бігли обидва разом, але той другий учень біг швидше за Петра, і він прибіг перший до гробу; ⁵ і, нахилившись, бачить лежить полотно, але не ввійшов в середину гробу. ⁶ Тоді Симон Петро приходить слідом за ним і, ввійшовши в гріб, бачить полотно, яке лежало там, ⁷ а похоронне полотно, яким був сповитий Ісус, було згорнене ї лежало в іншому місці. ⁸ Тоді ввійшов і другий учень, котрий перший прийшов до гробу, і побачив, і увірував. ⁹ Бо ще не розуміли з Писання, що Він має воскреснути з мертвих. ¹⁰ І учні вернулись знову до себе. ¹¹ А Марія стояла біля гробу і плакала. І, плачучи, вона нахилилась до гробу, ¹² і бачить двох ангелів в білих одежах, які сиділи: один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове. ¹³ І вони питають її: «Жінко, чого плачеш?» Вона відповіла їм: «Бо взяли мого Господа, і я не знаю, де поклали Його». ¹⁴ І, сказавши це, вона обернулась і побачила Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус. ¹⁵ Ісус спитав її: «Жінко, чого ти плачеш?» Бона, думаючи, що це садівник, говорить Йому: «Пане, якщо ти взяв тіло Його звідси, скажи мені, де ти поклав тіло Його, щоб я взяла Його». ¹⁶ Ісус сказав їй: «Маріє!» А вона обернулась і сказала Йому по-єврейськи: «Раввуні!» Що означає: «Учителю!» ¹⁷ Ісус говорить їй: «Не доторкайся до Мене, бо Я ще не піднявся до Отця Мого, а йди до братів Моїх і скажи їм: ‘Я йду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого’». ¹⁸ Марія Магдалина прийшла і сповістила учням, що вона бачила Господа і що Він сказав їй це. ¹⁹ Коли ж настав вечір того дня, першого в тижні, а двері, де знаходились учні, були замкнені, бо боялись іудеїв, зƅявився Ісус, став посередині і говорить їм: «Мир вам!» ²⁰ І, сказавши це, показав їм руки Свої і бік Свій. А учні зраділи, що побачили Господа. ²¹ Ісус же сказав їм знову: «Мир вам! Як Отець послав Мене, так і Я посилаю вас». ²² Сказавши це, Він дмухнув і каже їм: «Прийміть Духа Святого; ²³ кому гріхи простите, — простяться, а кому затримаєте, — затримаються». ²⁴ А Хома, один з дванадцятьох, названий Близнюком, не був з ними, коли Ісус приходив. ²⁵ Інші ж учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А він сказав їм: «Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребро Його, — не повірю». ²⁶ Після восьми днів, знову учні Його були вдома, і Хома з ними. Ісус прийшов, як двері були замкнені, і став посеред них і сказав: «Мир вам!» ²⁷ Потім говорить Хомі: «Простягни палець твій і подивись на руки Мої, простягни і руку твою і вложи в бік Мій. І не будь невіруючий, а віруючий». ²⁸ Хома сказав у відповідь: «Господь мій і Бог мій!» ²⁹ Ісус сказав йому: «Тому увірував ти, що побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили і увірували!» ³⁰ Багато й інших ознак вчинив Ісус в присутності учнів Своїх, які не записані в книзі цій. ³¹ Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, ви мали життя вічне в Імƅя Його.

Chapter 21

¹ Після цього Ісус зƅявився знов учням Своїм біля моря Тиверіядського. А зƅявився так: ² там були разом Симон Петро, Хома, званий Близнюком, Нафанаїл з Кани Галілейської, обидва сини Зеведеєві і двоє інших з учнів Його. ³ І Симон Петро говорить їм: «Йду ловити рибу!» Вони кажуть йому: «Ми також підемо з тобою!» І вони пішли і ввійшли в човен. І в ту ніч не вловили нічого. ⁴ А як настав ранок, Ісус стояв на березі, але учні не пізнали, що то був Ісус. ⁵ Ісус запитав їх: «Хлопці, чи маєте що їсти?» Вони відповіли Йому: «Ні!» ⁶ А він сказав їм: «Закиньте сіті праворуч човна і вловите». Вони закинули, і вже не могли витягнути сіті через безліч риби. ⁷ Тоді учень, котрого Ісус любив, говорить Петрові: «Це ж Господь!» А коли Симон Петро почув, що це Господь, то накинув на себе одежу, бо був нагий, і кинувся в море. ⁸ А інші учні припливли в човні, бо були недалеко від берега, ліктів з двісті, тягнучи сіть з рибою. ⁹ А коли вийшли на берег, то побачили розкладений вогонь, а на ньому рибу і хліб. ¹⁰ Ісус сказав їм: «Принесіть риби, яку ви тепер вловили». ¹¹ Симон Петро пішов і витягнув сіть на берег, повну риби великої, — сто пƅятдесят три. І хоч було її стільки, проте сіть не прорвалася. ¹² Ісус сказав їм: «Ходіть, снідайте!» Та ніхто з учнів не смів запитати Його: «Хто Ти?», бо знали, що це був Господь. ¹³ Ісус приходить, бере хліб і дає їм, а також і рибу. ¹⁴ Це вже третій раз Ісус зƅявився учням Своїм, після Свого воскресіння х мертвих. ¹⁵ Коли вони поснідали, Ісус сказав Симону Петрові: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене більше, ніж вони?» Він відповів Йому: «Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе». Ісус каже йому: «Паси ягнята Мої!» ¹⁶ Ісус питає його вдруге: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене?» Той відповів Йому: «Так, Господи. Ти знаєш, що люблю Тебе!» Він сказав йому: «Паси вівці Мої!» ¹⁷ Говорить Йому втретє: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене?» Петро засмутився, що втретє спитав його: «Чи любиш Мене?» І відповів Йому: «Господи, Ти знаєш. Ти знаєш, що я люблю Тебе!» Ісус каже Йому: «Паси вівці Мої! ¹⁸ Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то ти сам підперезувався і ходив, куди хотів, а коли постарієш, то простягнеш руки твої і інший підпереже тебе та й поведе, куди не схочеш». ¹⁹ Це ж Він сказав, зазначуючи, якою смертю він прославить Бога. Сказавши це, говорить йому: «Йди за Мною!» ²⁰ Петро ж оглянувся і побачив учня, що йшов за ним, котрого Ісус любив, котрий під час вечері був прихилився до грудей Його і спитав: «Господи, хто видасть Тебе?» ²¹ Побачивши його, Петро питає Ісуса: «Господи, а що буде з ним?» ²² Ісус відповів йому: «Коли Я схочу, щоб він залишився, аж поки Я прийду, то що тобі? Ти Йди за Мною!» ²³ І це слово розійшлося між братами, що той учень не вмре. Але Ісус не сказав йому, що не вмре, а сказав; «Коли Я схочу, щоб він залишився, аж поки прийду, то що тобі?» ²⁴ Я є цим учнем. Я був свідком цих подій і описав їх тут. І всі ми знаємо, що мій опис цих подій є достовірний. ²⁵ Є також багато іншого, що Ісус вчинив, що коли б було записано все, то думаю, що і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.