Євреїв

Chapter 1

¹ Багаторазово і різними способами Бог говорив колись до предків наших через пророків, ² а в останні ці дні говорив Він до нас через Сина, Якого призначив Спадкоємцем усього, з Яким Він і світ створив. ³ Син, будучи сяйвом слави і образом істоти Бога, тримаючи все в світі словом сили Своєї, здійснив Собою очищення гріхів наших і сів по правиці Бога на небі. ⁴ Будучи настільки вищим від ангелів, наскільки Він вспадкував краще імƅя від них. ⁵ Кому бо коли з ангелів Бог сказав: «Ти — Син Мій; сьогодні Я породив Тебе?» І знов: «Я буду Йому Отцем, а Він буде Мені Сином?» ⁶ І знову, коли Бог вводить Свого Первістка в світ, то каже: «І нехай поклоняться Йому всі ангели Божі». ⁷ А про ангелів Він говорить: «Ти твориш ангелами Своїми духів, а служителями Своїми полумƅя вогняне». ⁸ А про Сина: «Престол Твій, Боже, на віки вічні, а скіпетр праведності — скіпетр царства Твого. ⁹ Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог оливою радості, більше ніж співучасників Твоїх». ¹⁰ І: «Ти, Господи, спочатку заснував землю, І небеса — діло рук Твоїх. ¹¹ Вони згинуть, Ти ж залишаєшся; всі вони постаріють, як одяг; ¹² і як одежу Ти згорнеш їх, і будуть змінені. А Ти Той Самий, і роки Твої не скінчаться!» ¹³ Кому з ангелів Він коли сказав: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх підніжком для ніг твоїх?» ¹⁴ Чи ж не всі вони духи службові, яких посилають для служіння тим, які мають вспадкувати спасіння?

Chapter 2

¹ Тому-то ми повинні бути особливо уважні до того, що ми почули, щоб часом ми не відпали. ² Бо якщо вістки, оповіщені ангелами, завжди були правдиві, і люди завжди карались за те, що вони нехтували тими вістками, ³ то як ми уникнемо, якщо ми занедбаємо таке велике спасіння, яке спочатку було проповідуване Господом і було підтверджене нам тими, що Його чули? ⁴ Бог також засвідчив ознаками, чудесами, різними видатними подіями і дарами Духа Святого, які Він роздає згідно з волею Своєю. ⁵ Бо не ангелам Він підкорив світ майбутній, про який ми говоримо. ⁶ Але хтось десь засвідчив, кажучи: «Що є людина, що Ти памƅятаєш про неї? Або син людський, що Ти дбаєш про нього? ⁷ Ти створив його мало меншим від ангелів; увінчав його славою і честю і поставив його над ділами рук Твоїх; ⁸ все підкорив Ти під ноги його». А коли Він підкорив усе йому, то не залишив нічого непідкореним йому. Та тепер ми ще не бачимо, щоб усе було підкорене йому. ⁹ Але бачимо Ісуса, трохи применшеного від ангелів за те, що перетерпів смерть, а тепер увінчаного славою і честю, щоб, завдяки благодаті Божій, прийняти смерть за всіх. ¹⁰ Бо належало Богові, Який створив усе для слави Своєї, дозволити Ісусові страждати, бо стражданнями Своїми Ісус уможливив багатьом віруючим увійти до неба. Ісус Христос через страждання Свої став Спасителем багатьох. ¹¹ Бо Той, Хто освячує, і ті, які освячуються, — всі належать до одної родини. З тієї причини Він не соромиться називати їх братами, кажучи: ¹² «Сповіщу імƅя Твоє братам Моїм, буду хвалити Тебе перед громадою». ¹³ І ще: «Я буду покладати надію на Нього!» І ще: «Ось Я і діти, яких дав Мені Бог!» ¹⁴ А тому, що діти мають плоть і кров, то і Він став людиною, щоб смертю зруйнувати того, хто має владу смерті, тобто диявола; ¹⁵ і визволити тих, які все життя були рабами свого страху смерті. ¹⁶ Адже допомагає Він не ангелам, а нащадкам Авраама. ¹⁷ Тому в усьому Він мусив бути подібним до братів, щоб бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, щоб спокутувати гріхи людей. ¹⁸ Бо в чому Він Сам постраждав, бувши випробовуваний, в тому Він може також допомогти випробовуваним.

Chapter 3

¹ Тому-то, святі брати, учасники небесного покликання, дивіться на Ісуса, Посланця і Первосвященика, Якого ми визнаємо, ² Який вірний Тому, Хто настановив Його, як і Мойсей був вірний в усьому Божому домі. ³ Бо Ісус гідний більшої слави, ніж Мойсей, оскільки будівничий має більшу честь, ніж будинок. ⁴ Кожний дім хтось будує, а Той, Хто все збудував — Бог. ⁵ І Мойсей був вірний в усьому домі Його, як слуга, для засвідчення того, про що мало бути звіщено пізніше. ⁶ Христос же, — як Син у домі Своїм, а дім Його — ми, якщо тільки збережемо відвагу і надію, якою ми хвалимося. ⁷ Тому-то, як каже Дух Святий: «Нині, як почуєте голос Його, ⁸ не будьте жорстокими, як під час бунту, в день випробовування в пустині, ⁹ коли предки ваші спокушували Мене, випробовуючи Мене, хоч вони бачили діла Мої протягом сорока років. ¹⁰ Тому Я розгнівався на рід той і сказав: ‘Вони завжди блукають серцем, і не пізнали вони доріг Моїх’. ¹¹ Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у місце відпочинку Мого!» ¹² Стережіться, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого і невірного, яке б відступило від Бога Живого! ¹³ Підбадьорюйте щодня один одного, доки триваєте «нині», щоб хтось з вас не став запеклим бунтарем через підступність гріха. ¹⁴ Бо ми стали учасниками Христа, якщо тільки збережемо початкове довірƅя наше твердо аж до кінця; ¹⁵ Як говориться: «Нині, як почуєте голос Його, не будьте жорстокими, як під час бунту». ¹⁶ Хто ж були ті, що, почувши голос Божий, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм? ¹⁷ На кого ж Він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістками в пустині? ¹⁸ Кому ж Він поклявся, що не ввійдуть у місце відпочинку Його, як не тим, які були непокірливими? ¹⁹ Отже, ми бачимо, що вони не могли ввійти через невірƅя.

Chapter 4

¹ Отож біймося, коли ще маємо обітницю увійти у місце відпочинку Його, щоб не виявилося, що хтось з вас спізнився. ² Бо і нам було Євангеліє проповідувано, як і тим, але слово проповідуване не принесло їм користі, бо не зƅєдналося з вірою тих, що слухали. ³ Але ми, які увірували, входимо у місце відпочинку, як Він сказав: «Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у відпочинок Мій», хоч діла були завершені від закладин світу, ⁴ Бо Він сказав в одному місці про сьомий день так: «І Бог спочив сьомого дня від усіх діл Своїх». ⁵ І тут ще: «Не ввійдуть вони у місце відпочинку Мого!» ⁶ Коли ж так воно є, що деякі увійдуть в місце цього відпочинку, а ті, кому було раніше проповідувано, не ввійшли в нього через непокірливість, ⁷ то Бог знов призначає якийсь інший день, і цей день є нині, як сказав Він через Давида, після такого довгого часу, як уже було сказано: «Нині, як почуєте голос Його, не будьте жорстокосердні». ⁸ Бо коли б Єгошуа дав їм відпочинок, то не було б сказано після того про інший день. ⁹ Тому-то залишається для народу Божого суботній відпочинок. ¹⁰ Бо хто ввійде у місце відпочинку Його, той відпочине від діл своїх, як і Бог відпочив від Своїх. ¹¹ Тож стараймося ввійти у місце відпочинку Його, щоб ніхто часом за тим же прикладом не впав у непокірність. ¹² Бо Слово Боже є живе і діюче, гостріше всякого меча обоюдогострого: воно пронизує аж до розділення душі і духа, суглобів та кісткового мозку, розпізнає думки і наміри серця. ¹³ І нема створіння не виявленого перед Богом, а все наге та відкрите перед очима його. Йому дамо звіт. ¹⁴ Тож, маючи великого Первосвященика, Який пішов на небо, Ісуса, Сина Божого, тримаймося твердо віровчення. ¹⁵ Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може співчувати немочам нашим, а випробуваного в усьому, подібно нам, хоч Він був безгрішний. ¹⁶ Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб бути помилуваними і одержати благодать, яка стане нам в пригоді в лиху годину.

Chapter 5

¹ Кожен первосвященик, вибраний з-поміж людей, призначається для служіння в справах Божих, щоб міг приносити дари і жертви за гріхи; ² він може співчувати нетямущим і тим, що заблудилися, бо й він сам схильний до слабкості. ³ І тому він повинен як за людей, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. ⁴ І ніхто не бере цієї честі сам собі, а тільки покликаний Богом, як і був Аарон. ⁵ Так і Христос не Сам Себе прославив, щоб стати Первосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: «Ти — Син Мій, нині Я породив Тебе!» ⁶ І як Він сказав в іншому місці: «Ти — священик навіки за чином Мелхіседека». ⁷ Він у дні земного життя молився і благав з великим голосінням і слізьми Того, Хто міг спасти Його від смерті; і Він був вислуханий за Його благоговійну покірність. ⁸ І хоч Він був Сином, проте навчився покірності через страждання, ⁹ І, будучи вдосконаленим, Він став Творцем вічного спасіння для всіх слухняних Йому; ¹⁰ і Бог призначив Його Первосвящеником за чином Мелхіседека. ¹¹ Про Якого ми можемо багато говорити, але важко пояснити, бо ви стали нездібними слухати. ¹² За віком ви вже повинні бути вчителями, але ви потребуєте, щоб вас хтось знов навчав початкових основ Слова Божого; і ви стали такими, яким потрібне молоко, а не тверда їжа. ¹³ Кожен, хто споживає молоко, будучи ще немовлям, недосвідчений в слові правди. ¹⁴ Але тверда їжа є для дорослих, які, постійно споживаючи її, привчились розрізняти добро від зла.

Chapter 6

¹ Тому, залишивши початок вчення Христового, прямуймо до досконалості і не закладаймо знову підвалин покаяння від учинків, які ведуть до смерті та потребу віри в Бога, ² вчення про хрещення і покладання рук, про воскресіння а мертвих та вічний суд. ³ І це ми зробимо, як Бог дозволить. ⁴ Бо не можна тих, котрі раз просвітилися і скуштували небесного дару, стали учасниками Святого Духа ⁵ і скуштували доброго Слова Божого та сили майбутнього віку, ⁶ якщо вони відпали, знову закликати їх до покаяння, тому що, вони собі на шкоду, розпинають Сина Божого вдруге та публічно зневажають Його. ⁷ Бо земля, яка пƅє дощ, який часто падає на неї, і ростить рослини, добрі для того, хто її обробляє, приймає благословення від Бога; ⁸ але земля, яка родить тернину і будяки — негідна і близька до прокляття, а кінець її — спалення. ⁹ Однак, улюблені, хоч і говоримо так, ми переконані про вас, що ви в кращому стані і тримаєтеся спасіння. ¹⁰ Бог не є несправедливий, щоб забути ваше діло і працю, вашу любов, яку ви виявили до Нього, послуживши і служачи святим. ¹¹ І ми бажаємо, щоб кожен з вас для повної впевненості в надії виявив таку саму старанність до кінця, ¹² щоб ви не розлінились, а наслідували тих, хто через віру і терпеливість вспадкували обітниці. ¹³ Бо коли Бог давав обітницю Авраамові, то не міг поклястися ніким вищим, Він поклявся Сам Собою, ¹⁴ говорячи: «Істинно, поблагословлю тебе та дам тобі багато нащадків». ¹⁵ І так, терпеливо очікуючи, Авраам отримав те, що йому було обіцяно. ¹⁶ Люди клянуться кимсь вищим від себе і ця клятва підтверджує сказане та кінчає всяку їхню суперечку. ¹⁷ Тому і Бог, бажаючи дати спадкоємцям більший доказ обітниці про незмінність волі Своєї, підтвердив це клятвою. ¹⁸ Щоб у двох незмінних речах, в яких неможливо для Бога сказати неправду, ми мали міцну утіху; ми, що знайшли пристановище і прибігли вхопитися за надію, яка перед нами, ¹⁹ Ми маємо цю надію, як якір для душі, певну і міцну, яка входить в середину за завісу, ²⁰ куди Ісус, увійшовши перед нами, увійшов заради нас, ставши Первосвящеником навіки за чином Мелхіседека.

Chapter 7

¹ Це той Мелхіседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що зустрів Авраама, коли той вертався після поразки царів, і благословив його, ² якому Авраам відділив десятину від усього; по-перше, Його імƅя означає: «цар праведності», а потім: «цар Салиму, що означає: «цар миру» ³ Без батька, без матері, без родоводу, не маючи ні початку днів, ні кінця життя; подібно до Сина Божого, перебуває священиком назавжди. ⁴ Дивіться, який великий той, кому патріарх Авраам дав десятину зі здобичі! ⁵ Тепер Закон дозволяє нащадкам Левія, які стають священиками, брати десятину з народу, тобто з братів своїх, хоч вони є нащадками Авраама. ⁶ Але чоловік цей, що не походив з їхнього роду Левія, взяв десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітниці. ⁷ І без всякого заперечення, менший благословляється більшим. ⁸ В одному випадку люди смертні беруть десятину, а в другому випадку — бере той, про кого свідчиться, що він живе. ⁹ І, так би мовити, Левій також, беручи десятину, дав десятину через Авраама. ¹⁰ Бо Левій був ще в тілі свого предка, коли Мелхіседек зустрів Авраама. ¹¹ Отже, коли б досконалість досягалась через священство Левітів, бо з цим люди одержали Закон, то яка ще потреба була б, щоб постав інший священик за чином Мелхіседек а, а не за чином Аарона? ¹² Якщо священство змінюється, то постає потреба і переміни Закону. ¹³ Бо Той, про Кого говориться, належав до іншого племені, з якого ніхто не приступав до жертовника. ¹⁴ Відомо, що наш Господь засяяв з племені Іудиного, а про це племƅя Мойсей не сказав нічого відносно священства. ¹⁵ І це тепер ясніше видно, що подібно до Мелхіседека, постає інший священик, ¹⁶ Який став не за законом заповіді тілесної, а згідно сили життя безконечного. ¹⁷ Бо засвідчено: «Ти є священик навіки за чином Мелхіседека». ¹⁸ Так, скасування першої заповіді сталося через непридатність та непереконливість її. ¹⁹ Бо Закон нікого не вдосконалив, а запроваджена краща надія, якою ми наближаємось до Бога. ²⁰ І це не сталося без клятви, ²¹ бо інші священиками ставали без клятви, але Цей з клятвою, через Того, Хто сказав Йому: «Клявся Господь і не розкається: Ти є священик навіки за чином Мелхіседека». ²² Через цю клятву Ісус став запорукою кращого Завіту! ²³ І багато було таких священиків, бо смерть не дозволяла їм залишатися в цьому чині, ²⁴ а тому, що Ісус живе вічно, Він має постійне священство. ²⁵ Тому-то Він може і спасати завжди тих, які приходять до Бога через Нього, будучи вічно живим, щоб заступатись за них. ²⁶ Такий і потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відокремлений від грішників, звеличений вище небес, ²⁷ Який не має потреби щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потім за людей, бо це Він раз назавжди вчинив, принісши Себе Самого. ²⁸ Бо Закон призначає людей первосвящениками, які мають немочі, слово ж клятви, яке прийшло після Закону, призначає Сина Божого, досконалого навіки!

Chapter 8

¹ Головне в тому, про що ми говоримо: ми маємо такого Первосвященика, Який сів праворуч престолу Божого на небесах, ² Служителя святилища справжньої скінії, яку збудував Господь, а не людина. ³ Всякий первосвященик призначається, щоб приносити дари та жертви; і тому треба було, щоб і Цей мав що принести. ⁴ Бо коли б Він був на землі, то не був би священиком, бо тут є священики, які приносять дари згідно з Законом, ⁵ які служать копією і тінню небесних речей, як було сказано Мойсееві Богом, коли він мав приступити до збудування скінії: «Дивись, зроби все за зразком, показаним тобі на горі». ⁶ Але тепер Христос отримав краще служіння, оскільки Він є Посередник кращого завіту, який був заснований на кращих обітницях. ⁷ Коли б перший завіт був бездоганний, то не було б місця для другого, ⁸ Бо, докоряючи їм, Бог сказав: «Ось надходять дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди Новий Завіт; ⁹ не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми, в день, коли Я взяв їх за руку, щоб вивести їх з Єгипту, бо вони не перебували в завіті Моїм, і Я занедбав їх», — говорить Господь, ¹⁰ «Ось завіт, який Я уклав з домом Ізраїля в ці дні, — говорить Господь, — вкладу Я Закони Мої в помисли їхні, і напишу їх на сердях їхніх і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. ¹¹ І не буде більше навчати кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: ‘Пізнай Господа!’ Бо всі вони будуть знати Мене, — від малого до великого, ¹² Бо Я буду милостивий до несправедливостей їхніх, і гріхів їхніх Я не згадаю більше». ¹³ Називаючи цей завіт «новий», Він зробив перший завіт застарілим, а все, що застаріле і старіється: — скоро зникне.

Chapter 9

¹ І перший завіт мав постанови про богослужіння і святилище земне. ² Бо була споруджена скінія, в першій половині якої знаходилися — світильник, стіл і хліби показні. Ця частина скінії називалася «Святилищем». ³ А за другою завісою було приміщення, яке звалося: «Святая Святих», ⁴ яка мала золоту кадильницю і ковчег завіту, обкладений навколо золотом, в якому була золота посудина з манною, розцвілий жезл Ааронів та таблиці завіту. ⁵ А над ним херувими слави, — отінюючі престол благодаті, про що ми не можемо тепер говорити докладно. ⁶ При такому упорядкованні, священики входили завжди в першу частину скінії, звершуючи служіння. ⁷ Але в другу входив лише первосвященик, один раз в рік і не без крові, яку він приносив за себе і за провини людей. ⁸ Святий Дух цим показує, що дорога в Святая Святих ще не відкрита, доки ще стоїть перша скінія. ⁹ Це є приклад для теперішнього часу, який вказує на те, що дари і жертви, які приносилися тоді, не могли заспокоїти сумління людей перед Богом. ¹⁰ Це є лише обряди щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх заміни іншими обрядами. ¹¹ Але Христос прийшов, як Первосвященик майбутніх благ, з більшою і досконалішою скінією, нерукотворною, тобто не земної будови; ¹² і не з кровƅю козлів та телят, а з власною кровƅю ввійшов у Святилище, раз і назавжди, придбавши вічне викуплення. ¹³ Бо коли крон телят та козлів та попіл з ялівки, як покропить обрядово нечистих, освячує їх і вони таким чином є зовсім чисті, ¹⁴ то наскільки більше кров Христа, Який Духом Святим приніс непорочного Себе Богу, очистить сумління ваше від мертвих діл для служіння Богу живому? ¹⁵ І з тієї причини Христос — Посередник нового Завіту, щоб через смерть для викуплення від гріхів, учинених за першого завіту, покликані могли отримати обітницю вічної спадщини. ¹⁶ Бо де є завіт, там повинна бути доказана смерть того, хто залишив завіт. ¹⁷ Бо завіт має лише силу після смерті; інакше він нічого невартий, коли заповідач ще живе. ¹⁸ Тому і перший завіт був утверджений не без крові. ¹⁹ Бо коли Мойсей оголосив усі заповіді всьому народу згідно з Законом, то взяв кров телят і козлів з водою і червоною вовною з іссопом, та й покропив книгу і народ весь, ²⁰ говорячи: «Це кров завіту, що Бог заповідав вам». ²¹ Також окропив кровƅю скінію і весь посуд богослужебний. ²² Згідно з Законом майже все очищається кровƅю, а без пролиття крові нема прощення. ²³ Тож треба було, щоб тоді зразки речей небесних очищувались таким чином, а самі небесні речі — кращими жертвами, ніж ці. ²⁴ Бо Христос ввійшов не в рукотворне Святилище, яке було на зразок справжнього, але в саме небо, щоб зƅявитися нині перед Богом за нас; ²⁵ і не для того, щоб часто приносити Себе, як священики входять в Святая Святих кожного року з кровƅю чужою; ²⁶ бо інакше, Він мусив би часто страждати аж від створення світу. Тепер же Він раз і назавжди наприкінці віків зƅявився для усунення гріха жертвою Своєю. ²⁷ І як призначено людям раз умерти, а після смерті приходить суд, ²⁸ так і Христос один раз принесений в жертву, щоб взяти на Себе гріхи багатьох людей. І Він зƅявиться вдруге, але не для того, щоб взяти гріхи на Себе, а щоб спасти тих, що чекають на Нього.

Chapter 10

¹ Закон с лише тінь майбутніх благ, а не реальність речей, і тому ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, вдосконалити тих, що приходять з ними, ² Бо інакше би перестали приносити їх, бо ті, що приносять, будучи очищені раз, не мали б усвідомлення гріха. ³ Але ці жертви є щорічним нагадуванням про гріхи. ⁴ Бо то неможливо, щоб кров телят і козлів змивала гріхи. ⁵ Тому-то, входячи в світ, Христос сказав: «Жертви і приношення Ти не схотів, але тіло Ти приготував Мені; ⁶ всепалення й жертву за гріхи Ти не вподобав. ⁷ Тоді Я сказав: ‘Ось іду, — в сувої книги написано про Мене, — виконати волю Твою, Боже!’» ⁸ Як Він сказав вище: «Жертви і приношення та всепалення за гріхи Ти не схотів і не вподобав те», хоч це приноситься згідно Закону; ⁹ тому і сказав: «Ось Я йду виконати волю Твою, Боже». Він скасовує перше, щоб установити друге. ¹⁰ Згідно нового плану, ми освячені принесенням у жертву тіла Ісуса Христа, раз і назавжди. ¹¹ Кожен священик стоїть щодня біля вівтаря, служачи і приносячи часто ті самі жертви, які не можуть ніколи змити гріхи. ¹² Христос, принісши назавжди одну жертву за гріхи, сів по правиці Божій, ¹³ очікуючи далі, аж поки вороги Його не будуть покладені, як підніжок, Йому під ноги. ¹⁴ Одним приношенням жертви Він удосконалив тих, що освячуються. ¹⁵ І Дух Святий також свідчить нам, бо сказано наперед: ¹⁶ «Це є завіт, який Я укладу з ними після тих днів, — сказав Господь, — укладу Закони Мої в серця їхні і в їхніх помислах напишу їх». ¹⁷ «А гріхи і беззаконня їхні Я не згадаю більше». ¹⁸ А де є відпущення, там нема вже приношення жертв за гріхи. ¹⁹ Отож, брати, маючи відвагу входити в святилище, завдяки крові Ісуса, ²⁰ новою і живою дорогою, яку Він відкрив нам через завісу, тобто через тіло Своє, ²¹ і маючи великого Священика над домом Божим, ²² приступаймо ближче до Бога зі щирим серцем, з повною вірою, скропивши серця наші від нечистого сумління, і обмивши тіла наші чистою водою. ²³ Тримаймось непохитно надії, яку ми визнаємо, бо Той, Хто обіцяв, — вірний! ²⁴ Давайте подумаємо, як ми можемо спонукати один одного до любові і добрих діл. ²⁵ І не залишаймо зібрання свого, як це є в декотрих звичаєм, а заохочуймо один одного, тим більше, бо ви бачите, що день той наближається. ²⁶ Якщо ми, пізнавши правду, грішимо добровільно, то не залишається більше жертви за гріхи, ²⁷ а яке страшне очікування суду і палаючий гнів, який має пожерти Божих противників. ²⁸ А хто відкидав Закон Мойсеїв, — вмирав без милосердя при двох або трьох свідках; ²⁹ тож подумайте, наскільки тяжчого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого і не шанує кров завіту, якою був освячений, і Духа благодаті зневажає? ³⁰ Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «Помста Мені належить; Я відплачу», — говорить Господь. І знов: «Господь буде судити народ Свій». ³¹ Страшна річ — впасти в руки Бога живого! ³² Згадайте перші дні ваші, коли ви, як тільки просвітилися, витерпіли велику боротьбу з стражданнями, ³³ коли вас іноді публічно ображали і переслідували, а часом ви дивились і співчували тим, які переживали те саме. ³⁴ Ви співчували мені в моїх кайданах; і ви прийняли з радістю розграбування майна вашого, знаючи, що ви маєте в небі майно краще і непроминаюче. ³⁵ Тому не втрачайте довірƅя вашого, яке принесе вам велику нагороду. ³⁶ Бо вам потрібна терпеливість, щоб виконати волю Божу й одержати обітницю. ³⁷ Ще незадовго, зовсім незадовго, і «Той, Який має прийти, прийде, не забариться. ³⁸ А праведник буде жити вірою, а коли він захитається, — душа Моя не вподобає його». ³⁹ Але ми не з тих, що, відступаючи, загибають, а з тих, що вірують і є спасенні.

Chapter 11

¹ Віра, це є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому. ² Бо за віру стародавніх людей хвалили. ³ Вірою ми розуміємо, що світ був створений Словом Божим, так що з невидимого сталось видиме. ⁴ Вірою Авель приніс кращу жертву Богові, ніж Каїн. За його віру Бог визнав його праведним чоловіком, коли похвалив його жертву. І вірою він і після смерті ще говорить, ⁵ Вірою Енох був вознесений на небо, щоб не бачити смерті; і не стало його, тому що Бог возніс Еноха, бо перед вознесенням його, він отримав свідчення, що догодив Богові. ⁶ Без віри догодити Богові неможливо, бо той, хто приходить до Бога, мусить вірити, що Він існує, і що Бог нагороджує того, хто щиро шукає Його. ⁷ Вірою Ной, будучи попереджений про те, чого ще не було видно, зі страхом збудував ковчег для спасіння дому свого; своєю вірою він осудив світ і став спадкоємцем праведності по вірі. ⁸ Вірою Авраам, покликаний іти в місце, яке мав потім отримати в спадщину, послухав і пішов, не знаючи, куди йде. ⁹ Вірою він перебував в обітованій землі, як на чужій, мешкаючи в наметах з Ісааком і Яковом, які були співспадкоємцями тієї ж обітниці, ¹⁰ бо він очікував міста з непохитною основою, якого архітектором і будівником є сам Бог. ¹¹ Вірою також і сама Сарра прийняла силу зачати і народила сина, хоч була у похилому віці, бо вона вважала вірним Того, Хто обіцяв. ¹² Отже, від одного чоловіка, та ще й омертвілого, народилось так багато, як зір на небі, безліч, як піску на березі морському. ¹³ Всі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць; вони лише бачили і вітали їх здалека, визнаючи, що вони чужинці та мандрівники на землі. ¹⁴ Бо ті, що так говорять, виявляють ясно, що вони шукають батьківщини. ¹⁵ І коли б вони думали про ту країну, з котрої вийшли, то мали б нагоду вернутися. ¹⁶ Та тепер вони бажають кращої країни, тобто небесної; тому і Бог не соромиться зватися їх Богом, бо Він приготував їм місто. ¹⁷ Вірою Авраам, бувши випробовуваний, приніс Ісаака в жертву; і, маючи обітницю, приніс свого єдиного сина, ¹⁸ про якого було сказано: «Від Ісаака народиться.тобі потомство». ¹⁹ Авраам розумів, що Бог має силу воскресити з мертвих; тому, фігурально говорячи, одержав Ісаака воскреслого з мертвих. ²⁰ Вірою Ісаак благословив Якова і Ісава на майбутнє. ²¹ Вірою Яків, умираючи, благословив обох синів Йосипа, спираючись на кінець палиці своєї. ²² Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і заповів про кістки свої. ²³ Вірою Мойсей, як народився, був переховуваний батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що це незвичайне дитя, і не побоялись наказу царського. ²⁴ Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся називатися сином дочки фараонової, ²⁵ вибравши краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову насолоду гріховну, ²⁶ вважаючи наругу задля обіцяного Христа більшим багатством, ніж скарби єгипетські, бо він дивився наперед на нагороду свою. ²⁷ Вірою він залишив Єгипет, не побоявшись гніву царського, бо він був непохитним, як той, хто бачить невидимого. ²⁸ Вірою він справив Пасху і кроплення крові, щоб губитель не торкнувся їхніх первістків. ²⁹ Вірою люди перейшли Червоне море, як по суходолу, але коли єгиптяни намагались перейти, вони потопились. ³⁰ Вірою стіни Єрихону впали після семиденного обходу їх. ³¹ Вірою блудниця Раав не загинула з невірними, за те, що з миром прийняла підглядачів, ³² І що ще більше скажу? Не вистачить мені часу оповідати про Гедеона, Барака, Самсона, Ефтая, Давида і Самуїла та про пророків, ³³ які вірою перемагали царства, чинили праведність, одержували обітниці, закривали пащі левам, ³⁴ гасили сильний вогонь, рятувалися від вістря меча, зміцнювалися в немочах, були хоробрими на війні, змушували до втечі ворожі війська; ³⁵ жінки отримували своїх померлих воскреслими знову до життя; інші були замучені, бо відмовлялися від визволення, щоб осягнути краще воскресіння. ³⁶ А інші зазнали наруги та побоїв, також кайданів та увƅязнення; ³⁷ вони були побивані камінням, розпилювані надвоє, допитувані, вмирали від меча, блукали в овечих та козячих шкірах, нужденні, засмучені, вимучені. ³⁸ Ті, яких світ не був вартий, блукали по пустинях та горах, по печерах та ущелинах земних. ³⁹ І всі вони, яких хвалили за їхню віру, не отримали того, що було їм обіцяно, ⁴⁰ бо Бог передбачив щось краще для нас, щоб тільки разом з нами вони могли досягти досконалості.

Chapter 12

¹ Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар та гріх, який легко заплутує нас, і біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам, ² дивлячись на Ісуса, Засновника і Завершителя віри, Який замість радості, що була перед Ним, витерпів хрест, нехтуючи осоромленням, і сів по правиці престолу Божого. ³ Тож подумайте про Того, Хто витерпів такий опір від грішників, щоб ви, знемагаючи, не впали духом. ⁴ Ви ще не змагались до крові, борячись проти гріха. ⁵ Ви забули нагадування, яке говорить до вас, як до синів: «Сину Мій, не нехтуй кари Господньої, і не сумуй, коли Він докоряє тобі, ⁶ бо кого Бог любить, того і дисциплінує, Він карає кожного сина, якого приймає!» ⁷ Коли ви терпите кару, то Бог поступає а вами, як з синами, бо чи є такий син, якого батько не карав би? ⁸ А коли ви, провинившись, залишаєтесь без покарання, то ви незаконні діти і не є справжніми синами. ⁹ До того ж, ми мали тілесних батьків наших, які карали нас, і ми поважали їх, то чи не повинні ми набагато більше коритися Отцеві духів, щоб жити? ¹⁰ Наші батьки, протягом короткого часу, карали нас по-своєму розсуду; Бог же карає нас на нашу користь, щоб ми стали учасниками Його святості. ¹¹ Всяка кара спочтаку не є приємною, а болючою, але пізніше приносить мирний плід праведності для навчених нею. ¹² Тому випростуйте опущені руки і знеможені коліна, ¹³ і «робіть прямі стежки ногам вашим», щоб кульгаве не зійшло з дороги, а краще, щоб видужало. ¹⁴ Живіть у мирі зі всіма і дбайте про святість, без якої ніхто не побачить Господа. ¹⁵ Дивіться, щоб ніхто не відпав від благодаті Божої, щоб злоба не вкорінилася у вас, бо тоді виникне багато біди, яка буде шкодити багатьом в їхньому духовному житті; ¹⁶ щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за саму поживу продав своє первородство. ¹⁷ Ви знаєте, як потім, коли він хотів вспадкувати благословення, був відкинутий, бо не було змоги в нього змінити рішення, хоч він просив благословення зі слізьми. ¹⁸ Ви не приступили до гори, до якої можна доторкнутись, до гори палаючої вогнем, окутаної хмарою, темрявою і бурею; ¹⁹ і до трубного звуку, і голосу слів, якого ті, що чули, просили, щоб слово не говорилось більше до них, ²⁰ бо вони не могли витримати заповіданого: «Якщо і звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням». ²¹ І таке страшне було видіння, що Мойсей сказав: «Я боюся і тремчу!» ²² Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога живого, до небесного Єрусалиму і до безлічі ангелів; ²³ і до загального згромадження і Церкви первонароджених, записаних на небі, і до Бога, Судді всіх, і до духів праведників, досягнувши досконалості; ²⁴ і до Ісуса, Посередника Нового Завіту, і до крові кроплення, яка промовляє краще, ніж Авелева. ²⁵ Глядіть, не відвертайтеся від Того, Хто говорить. Бо якщо ті не уникнули кари, що відвернулись від того, хто говорив на землі, то тим більше ми, якщо відвернемося від того, хто говорить з неба. ²⁶ Його голос тоді захитав землю, а тепер Він дав таку обітницю, кажучи: «Ще раз захитаю не тільки землю, але і небо!» ²⁷ А слова: «Ще раз» означають заміну того, що хитається, бо воно створене не на сильній основі, щоб залишилось те, що непохитне. ²⁸ Отож, приймаючи Царство непохитне, будьмо вдячними і радо служімо Богові з благоговінням і страхом, ²⁹ тому що Бог наш є вогонь нищівний.

Chapter 13

¹ Братерська любов нехай між вами перебуває! ² Не забувайте гостинності до чужинців, бо деякі люди прийняли гостинно ангелів, не знаючи, що це були ангели. ³ Памƅятайте про вƅязнів, немов би ви самі були увƅязнені з ними; і про тих, що страждають, оскільки ви й самі страждали. ⁴ Шлюб в усіх хай буде чесний і ложе непорочне, а розпусників та перелюбників Бог буде судити. ⁵ Будьте не грошолюбні, задовольняйтесь тим, що маєте, бо Він сказав: «Не покину тебе і не залишу тебе!» ⁶ Тому ми сміливо говоримо: «Господь мій помічник, і я не боюся, що вчинить мені людина?» ⁷ Памƅятайте наставників ваших, які говорили вам Слово Боже, і, дивлячись на кінець життя їхнього, наслідуйте віру їхню. ⁸ Ісус Христос Той Самий вчора, сьогодні і навіки! ⁹ Не захоплюйтеся різними чужими вченнями, бо краще підкріпляти серця благодаттю, а не їжею, від якої не одержали користі ті, хто пішов за нею. ¹⁰ Ми маємо жертовника, з якого не мають права їсти ті, що служать в скінії. ¹¹ Бо тіла звірят, кров яких первосвященик вносить у святилище за гріхи, спалюються поза табором. ¹² Тому Ісус також, щоб освятити людей кровƅю Своєю, постраждав поза брамою. ¹³ Вийдемо тоді до Нього за табір, несучи Його наругу, ¹⁴ бо тут ми не маємо постійного міста, а шукаємо майбутнього. ¹⁵ Отже, через Нього будемо приносити завжди жертву хвали Богові, тобто плід уст, прославляючих Імƅя Його. ¹⁶ Про добродійство і взаємну допомогу не забувайте, бо такі жертви приємні Богові. ¹⁷ Слухайтесь духовних наставників ваших і коріться їм, бо вони пильнують душі ваші, за які вони дадуть звіт Богові. Старайтеся, щоб вони робили це з радістю, а не з зітханням, бо це не корисне для вас. ¹⁸ Моліться за нас, бо ми певні, що маємо чисте сумління, бо в усьому ми хочемо поводитись чесно. ¹⁹ Особливо ж прошу вас молитися, щоб я знову вернувся до вас скоріше. ²⁰ Бог же миру, Який воскресив з мертвих Ісуса Христа, великого Пастиря вінців, кровƅю вічного Завіту, ²¹ нехай удосконалить вас у всякому доброму ділі, чинити волю Його, творячи у вас те, що приємне Йому через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь. ²² Благаю вас, брати, прийміть це слово напучування, бо я написав вам лише короткого листа. ²³ Знайте, що брат Тимофій звільнений, і якщо він скоро прийде, то я з ним побачу вас. ²⁴ Вітайте всіх наставників ваших і в святих. Вітають вас ті, що в Італії. ²⁵ Благодать зі всіма вами! Амінь.