Матвія

Chapter 1

¹ Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. ² Авраам породив Ісаака. Ісаак породив Якова. Яків породив Юду і братів його. ³ Юда породив Фареса і Зару від Тамари. Фарес породив Есрома. Есром породив Арама. ⁴ Арам породив Амінадава. Амінадав породив Наассона. Наассон породив Салмона. ⁵ Салмон породив Вооза від Рахави. Вооз породив Овида від Рути. Овид породив Єссея. ⁶ Єссей породив царя Давида. Давид же [цар] породив Соломона від дружини Урія. ⁷ Соломон породив Ровоама. Ровоам породив Авію. Авія породив Асафа. ⁸ Асаф породив Йосафата. Йосафат породив Йорама. Йорам породив Озію. ⁹ Озія породив Йоатама. Йоатам породив Ахаза. Ахаз породив Єзекію. ¹⁰ Єзекія породив Манасію. Манасія породив Амоса. Амос породив Йосію. ¹¹ Йосія породив Єхонію та його братів під час вавилонського переселення. ¹² А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатиїла. Салатиїл породив Зоровавеля. ¹³ Зоровавель породив Авіюда. Авіюд породив Еліякима. Еліяким породив Азора. ¹⁴ Азор породив Садока. Садок породив Ахима. Ахим породив Еліюда. ¹⁵ Еліюд породив Елеазара. Елеазар породив Маттана. Маттан породив Якова. ¹⁶ Яків породив Йосипа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом. ¹⁷ Усіх же поколінь від Авраама до Давида було чотирнадцять поколінь; і від Давида до вавилонського переселення - чотирнадцять поколінь; і від вавилонського переселення до Христа - ще чотирнадцять поколінь. ¹⁸ Народження ж Ісуса Христа було так. Як Його мати Марія була заручена з Йосипом, виявилося, перш ніж вони зійшлися, що вона мала в лоні від Святого Духа. ¹⁹ А Йосип, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив потайки відпустити її. ²⁰ Щойно він це подумав, як ось Господній ангел зƅявився йому уві сні, кажучи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти дружину твою: бо зачате в ній є від Святого Духа. ²¹ Вона ж народить Сина, і назвеш Його імƅям Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів. ²² Це ж усе сталося, щоб збулося Господнє слово до пророка, який говорить: ²³ Ось, діва матиме в лоні і народить Сина, і дадуть Йому імƅя Емануїл, що означає: З нами Бог. ²⁴ А Йосип, уставши від сну, зробив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину; ²⁵ і не спізнав її доти, доки не породила Сина свого [першонародженого], і назвав Його Ісусом.

Chapter 2

¹ Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейськім за днів царя Ірода, то мудреці прийшли зі сходу до Єрусалима, кажучи: ² Де Цар юдейський, що народився? Бо ми бачили Його зірку на сході і прийшли Йому поклонитися. ³ Почувши це, цар Ірод злякався, а з ним і увесь Єрусалим; ⁴ і зібравши всіх архиєреїв та книжників народу, випитував у них, де б мав народитися Христос. ⁵ Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейськім, бо так написано пророком: ⁶ І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менший від інших володінь Юди; бо з тебе вийде вождь, який пастиме мій народ Ізраїлю. ⁷ Тоді Ірод, потайки прикликавши мудреців, випитав їх про час, коли зƅявилася зірка, ⁸ і, пославши їх до Вифлеєма, сказав: Ідіть і докладно випитайте про Дитя; коли ж знайдете Його, сповістіть мене, щоб і я пішов та поклонився Йому. ⁹ Вислухавши царя, вони пішли; і ось зірка, яку побачили на сході, йшла перед ними, доки не стала над місцем, де було Дитя. ¹⁰ Побачивши зірку, вони надзвичайно зраділи. ¹¹ І увійшовши до хати, побачили Дитя з Марією, Його матірƅю. Впавши на коліна, поклонилися Йому і, відкривши свої скарби, піднесли Йому дари - золото, ладан та миро. ¹² І одержавши вві сні вістку, щоб не поверталися до Ірода, відійшли іншою дорогою до своєї країни. ¹³ Коли вони відійшли, то Госодній ангел у сні зƅявився Йосипові і сказав: Вставай, візьми Дитя і Його матір та втікай до Єгипту і будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб знищити Його. ¹⁴ Він же, вставши, взяв Дитя і Його матір уночі й відійшов до Єгипту, ¹⁵ і був там, поки не помер Ірод, аби збулося сказане від Господа пророком, що каже: З Єгипту покликав Я Мого Сина. ¹⁶ Тоді Ірод, побачивши, що мудреці його висміяли, дуже розгнівався; послав вибити всіх дітей, що були у Вифлеємі та в усіх його околицях, - від двох років і нижче, - за часом, який випитав був у мудреців. ¹⁷ Отож, збулося сказане пророком Єремією, що каже: ¹⁸ В Рамі чути голос, [плач і] ридання, і великий крик: це Рахиль оплакує своїх дітей і не хоче втішитися, бо нема їх. ¹⁹ Як помер Ірод, Господній ангел у сні зƅявився Йосипові в Єгипті ²⁰ й каже: Вставай, бери Дитя і Його матір та йди в землю Ізраїльську, бо повмирали ті, що шукали душу Дитяти. ²¹ Він же, вставши, взяв Дитя і Його матір та й прийшов до Ізраїльської землі. ²² Почувши ж, що в Юдеї царює Архелай, замість свого батька Ірода, побоявся туди йти. A одержавши вість уві сні, пішов до Галилеї; ²³ i прийшовши, поселився в місті Назареті: це, щоб збулося сказане пророками, що назареєм назветься.

Chapter 3

¹ Тими ж днями приходить Іван Хреститель проповідувати в Юдейській пустині ² і каже: Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство. ³ Бо Він є Той, про кого говорив пророк Ісая, промовляючи: Голос того, Хто волає в пустині: Приготуйте дорогу Господеві, вирівняйте Йому стежки. ⁴ Сам же Іван мав одяг з верблюжї шерсті шкіряний пояс довкола стегон своїх. Їжею його була саранча та дикий мед. ⁵ Тоді виходив до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, ⁶ і були хрещені ним в ріці Йордані, визнаючи свої гріхи. ⁷ А побачивши, що багато фарисеїв і саддукеїв, що йдуть на його хрещення, сказав їм: Поріддя гадюче, хто підказав вам утікати від майбутнього гніву? ⁸ Отже, зробіть плід, гідний каяття, ⁹ не пробуйте говорити в собі: Маємо батька Авраама. Бо скажу вам, що Бог може з цього каміння підняти дітей Авраамових. ¹⁰ Сокира вже лежить біля коріння дерева: всяке дерево, яке не дає доброго плоду, зрубується та у вогонь укидаеться. ¹¹ Отож, я хрещу вас водою на покаяння, а Той, що прийде після мене, сильніший від мене; Йому я не гідний взуття нести; Той вас хреститиме Духом Святим та вогнем. ¹² Лопата в Його руці, і Він вичистить свій тік та збере Свою пшеницю до засіків, полову ж спалить невгасним вогнем. ¹³ Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього. ¹⁴ Іван же стримував Його, кажучи: Це мені потрібно від тебе хреститися, а Ти йдеш до мене? ¹⁵ Відповідаючи, Ісус мовив йому: Залиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду. Тоді допустив Його. ¹⁶ Охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось відчинилося Йому небо, побачив Духа Божого, що сходив, як голуб, та наближався до Нього. ¹⁷ І ось голос лунає з неба: Це є Син мій улюблений, якого Я вподобав.

Chapter 4

¹ Тоді Ісус був виведений Духом у пустиню, щоб спокушав Його диявол. ² Попостившись сорок днів та сорок ночей, потім зголоднів. ³ І приступивши до Нього, спокусник сказав: Якщо ти Син Божий, скажи, щоб це каміння стало хлібами. ⁴ Він же, відповідаючи, сказав: написано: не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст. ⁵ Тоді диявол узяв Його до святого міста і поставив Його на наріжнику храму, ⁶ та й каже: Якщо ти є Божим Сином, кинься додолу; бо написано, що Своїм ангелам повелить про тебе [щоб оберігати тебе,] і на руки візьмуть Тебе, щоб часом не вдарив ти об камінь ноги Твоєї. ⁷ Сказав йому Ісус: Знову ж написано: Не спокушатимеш Господа Бога твого. ⁸ Ще бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу та їхню славу, ⁹ і каже: Це все дам тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені. ¹⁰ Тоді каже йому Ісус: Іди геть [від Мене], сатано. Бо написано: Господеві Богу твоєму поклонишся і Йому єдиному служитемеш. ¹¹ Тоді лишив Його диявол; і ось ангели приступили й слугували Йому. ¹² Почув [Ісус], що Івана увƅязнено, і відійшов до Галилеї. ¹³ I лишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі, що при морі, в околицях Завулонових та Нефталимових, ¹⁴ щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який сповіщав: ¹⁵ Земле Завулонова і земле Нефталимова, дорого моря, по тім боці Йордану, Галилеє поганська! ¹⁶ Народ, що сидів у темряві, побачив велике світло; і тим, що сидять у країні смертної тіні, - їм засяяло світло. ¹⁷ Відтоді почав Ісус проповідувати й казати: Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство. ¹⁸ Ходячи при морі Галилейськім, побачив двох братів - Симона, що звався Петром, та Андрія, його брата, - які закидали сіть у морі, бо були рибалками. ¹⁹ Каже їм: Ідіть за Мною i зроблю вас ловцями людей. ²⁰ Негайно залишивши сіті, вони пішли за ним. ²¹ І, відійшовши звідти, побачив інших двох братів - Якова Зеведеєвого та Івана, його брата; вони разом із своїм батьком Зеведеєм лагодили свої сіті; і покликав їх. ²² Залишивши зразу човен і батька, вони пішли за Ним. ²³ [Ісус] ходив усією Галилеєю, навчаючи в їхніх синаґоґах, проповідуючи Євангелію Царства та вздоровляючи всяку недугу і всяку хворобу в народі. ²⁴ І пішла чутка про Нього по всій Сирії, і привели до Нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданнями, і біснуватих, і лунатиків, і спаралізованих, - і уздоровляв їх. ²⁵ І за Ним пішли численні юрби з Галилеї, і з Десятимістя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з Зайордання.

Chapter 5

¹ Побачивши юрбу, вийшов на гору, і коли сів, приступили до Нього Його учні. ² Відкривши свої вуста, навчав їх, кажучи: ³ Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. ⁴ Блаженні ті, що плачуть, бо вони будуть утішені. ⁵ Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. ⁶ Блаженні голодні й спраглі на справедливість, бо вони наситяться. ⁷ Блаженні милосерді, бо вони помилувані будуть. ⁸ Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. ⁹ Блаженні миротворці, бо вони синами Божими будуть названі. ¹⁰ Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. ¹¹ Блаженні ви, коли зневажатимуть вас та переслідуватимуть, і скажуть всяку погань на вас, поносячи вас за мене. ¹² Радійте й веселіться, бо велика винагорода ваша на небі; адже так само переслідували пророків, які були перед вами. ¹³ Ви - сіль землі. Якщо сіль втратить силу, то як зробити її солоною? Нінащо вона вже не буде більше придатна, хіба щоб висипали геть і потоптали її люди. ¹⁴ Ви є світлом для світу. Не можна сховати міста, яке стоїть на горі. ¹⁵ І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, щоб світив тим, що в оселі. ¹⁶ Тож хай засяє ваше світло для людей, щоб побачили ваші добрі діла й прославили Батька вашого, Який на небі. ¹⁷ Не думайте, що Я прийшов скасувати закон або пророків; не прийшов Я скасувати, але доповнити. ¹⁸ Щиру правду кажу вам: доки існуватимуть небо й земля, жодна йота, жодна риска із закону не скасується, поки все не збудеться. ¹⁹ Якщо хто порушить одну з цих найменших заповідей і того навчить людей, - він найменшим назветься в Царстві Небеснім; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небеснім. ²⁰ Кажу бо вам, що коли ваша праведність не перевищить праведности книжників і фарисеїв, не ввійдете до Царства Небесного. ²¹ Ви чули, що було сказано прадавнім: Не вбивайте: бо коли хто вбƅє, підпадає під суд. ²² Я ж кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого [безпідставно], підпадає під суд. Якщо хто скаже на свого брата: рака (нікчема, блазень, виродок), - той підпадає під верховний суд. А хто скаже: дурний, - той підпадає під вогняну геєнну. ²³ Отже, якщо принесеш твій дар до жертівника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, ²⁴ лиши там твій дар перед жертівником, піди спочатку і помирися з твоїм братом, а тоді вже, прийшовши, принось твій дар. ²⁵ Домовляйся із твоїм суперником швидко, доки ти з ним у дорозі, аби не видав тебе суперник судді, а суддя [тебе не видав] слузі і не був ти кинутий до вƅязниці. ²⁶ Щиру правду кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не віддаси останнього кодранта1. ²⁷ Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. ²⁸ Я ж кажу вам, що кожний, хто погляне на жінку, аби пожадати її, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці. ²⁹ Якщо ж твоє праве око спокушає тебе, вийми його і викинь геть від себе; бо краще для тебе, щоб пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинене до геєнни [вогняної]. ³⁰ І якщо твоя права рука спокушає тебе, відрубай її і викинь від себе; бо краще для тебе, щоб згинув один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло пішло до геєнни. ³¹ Сказано було: Хто відпустить свою жінку, хай дасть їй відпускного листа. ³² Я ж кажу вам, що кожний, хто відпускає свою жінку, за винятком вчиненої нею подружньої зради, - той штовхає її на перелюб; і хто одружується з відпущеною, той чинить перелюб. ³³ Знову ви чули, що сказано було прадавнім: Не клянися неправдиво - виконуй (додержуй) перед Господом клятви свої. ³⁴ Я ж кажу вам зовсім не клястися; ні небом, бо воно є Божим престолом; ³⁵ ні землею, бо вона є підніжжям для Його ніг; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя; ³⁶ не клянися і своєю головою, бо не можеш жодної волосини зробити ані білою, ані чорною. ³⁷ Хай же буде слово ваше: так - так; ні - ні; а що більше цього, те є від лихого. ³⁸ Ви чули, що було сказано: Око за око і зуб за зуба. ³⁹ Я ж кажу вам не противитися злу; але якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу. ⁴⁰ А тому, хто хоче з тобою судитися і відняти в тебе одяг, віддай йому й плаща. ⁴¹ Якщо хто змусить тебе пройти одну верству, йди з ним дві. ⁴² Тому, хто просить у тебе щось, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. ⁴³ Ви чули, що було сказано: Полюби ближнього свого і ненавидь свого ворога. ⁴⁴ Я ж кажу вам: Любіть ваших ворогів, [благословіть тих, що проклинають вас, добро робіть тим, що ненавидять вас,] і моліться за тих, що [нападають на вас і] переслідують вас, ⁴⁵ щоб ви були синами вашого Батька, Який на небі, Який своїм сонцем осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. ⁴⁶ Бо коли любите тих, хто вас любить, то яку винагороду від цього маєте? Чи не те саме й митники роблять? ⁴⁷ Коли тільки вітаєте ваших друзів, то що особливого робите? Чи не так і погани роблять? ⁴⁸ Тож будьте досконалі, як досконалий ваш Батько Небесний.

Chapter 6

¹ Дивіться: ваших добрих вчинків не робіть перед людьми, аби вас бачили; бо не матимете винагороди від вашого Батька, який на небі. ² Отже, коли ти даєш милостиню, не сурми перед собою, як те роблять лицеміри в синаґоґах та на вулицях, щоб їх прославляли люди; щиру правду кажу вам, вони вже одержують свою винагороду. ³ А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука, ⁴ аби твоя милостиня була в таємниці; і твій Батько, що бачить таємне, віддасть тобі [явно]. ⁵ І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, що люблять молитися в синаґоґах і стоячи на перехрестях, щоб показатися людям; правду кажу вам, одержують свою винагороду. ⁶ Ти ж, коли молишся, ввійди до твоєї кімнати і, замкнувши твої двері, помолися до твого Батька в тайні: і твій Батько, що бачить у тайні, віддасть тобі [явно]. ⁷ Молячись, не говоріть надмірно, як ті погани; бо думають, що, завдяки своїй багатомовності, будуть вислухані. ⁸ Отже, не уподібнюйтеся їм, бо ваш Батько знає, чого потребуєте, перш, ніж ви попросите в Нього. ⁹ Отже, моліться так: Отче наш, який на небі, хай святиться імƅя твоє; ¹⁰ хай прийде Царство твоє; хай буде воля твоя, як на небі, так і на землі; ¹¹ хліб наш насущний дай нам сьогодні, ¹² і прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим; ¹³ і не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. [Бо твоє є Царство, і сила, і слава на віки. Амінь.] ¹⁴ Бо якщо відпускаєте людям їхні провини, відпустить і вам ваш небесний Батько; ¹⁵ якщо ж не відпускаєте людям [їхніх гріхів], то й ваш Батько не відпустить вам ваших гріхів. ¹⁶ Коли ж постите, не будьте такі, як лицеміри, що сумують, виснажують свої обличчя, щоб показатися людям, що постять; щиру правду кажу вам, що вони вже одержують свою винагороду. ¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє, ¹⁸ щоб не показувати людям, що постиш, але таємно - твоєму Батькові; і твій Батько, який бачить таємне, віддасть тобі явно. ¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землі, де червƅяк і міль нищать і де злодії підкопують і крадуть; ²⁰ збирайте ж собі скарби на небі, де ані червƅяк, ані міль не нищать і де злодії не підкопують і не крадуть; ²¹ бо де ваш скарб, там буде й ваше серце. ²² Світильником тіла є око. Отже, якщо твоє око буде чисте, все твоє тіло буде світле; ²³ а коли твоє око буде лукаве, й усе твоє тіло буде темне. Отже, коли світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж велика темрява! ²⁴ Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або одного держатиметься, іншого ж знехтує. Не можете Богові служити і мамоні1. ²⁵ Задля цього кажу вам: не журіться життям вашим, що їстимете, або що питимете, ані тілом вашим, у що зодягнетеся. Хіба життя не більше від їжі, а тіло від одягу? ²⁶ Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні (до комори), а ваш небесний Батько годує їх; хіба ви не цінніші від них? ²⁷ Хто ж із вас, турбуючись, може додати до свого росту хоч один лікоть? ²⁸ І чого за одяг клопочетеся? Гляньте на польові лілеї, як вони ростуть; не трудяться і не прядуть; ²⁹ кажу ж вам, що й Соломон у всій своїй славі не зодягався так, як одна з них. ³⁰ Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде викинута в піч, Бог так зодягає, то чи не краще зодягне вас, маловіри? ³¹ тож не журіться, кажучи: Що їстимемо? Або: Що питимемо? Або: в що зодягнемося? ³² Бо цього всього погани шукають. Знає бо ваш Батько небесний, що цього всього потребуєте. ³³ Шукайте ж краще Царства Божого і Його справедливости - і це все додасться вам. ³⁴ Не журіться, отже, про завтрашній день, бо завтрашній день і сам собою журитиметься. Вистачає дневі своїх турбот.

Chapter 7

¹ Не судіть, щоб і вас не судили; ² бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. ³ Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, що в твоїм оці, не відчуваєш? ⁴ Або, як скажеш своєму братові: Дай витягну скалку з твого ока, коли ось колода в твоєму оці? ⁵ Лицеміре, вийми спочатку колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. ⁶ Не давайте святого псам, не кидайте ваших перлин перед свиньми, щоб не потоптали їх своїми ногами і, обернувшись, не розірвали й вас. ⁷ Просіть і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчинять вам; ⁸ бо кожний, що просить, отримує; а той, що шукає, знаходить; і тому, що стукає, відчиняють. ⁹ Чи ж є з вас хтось такий, що коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? ¹⁰ Або якщо попросить риби, подасть йому гадюку? ¹¹ Бо якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше ваш небесний Батько дасть добра тим, що просять у Нього? ¹² Отже, все, що тільки хочете, щоб вам робили люди, так і ви їм робіть: бо в цьому Закон і пророки. ¹³ Входьте вузькими дверима, бо широкі ті двері й широка та дорога, що ведуть до погибелі, - і багато тих, що ними входять; ¹⁴ але вузькі ті двері й тісна та дорога, що ведуть до життя, - і мало тих, що їх знаходять. ¹⁵ Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині хижі вовки. ¹⁶ За їхніми плодами пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви - з будяків? ¹⁷ Усяке добре дерево родить добрі плоди, а погане дерево родить погані плоди. ¹⁸ Не може добре дерево поганих плодів родити, ані погане дерево родити добрих плодів. ¹⁹ Кожне дерево, що не родить доброго плоду, рубають і у вогонь кидають. ²⁰ Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. ²¹ Не кожен, хто каже мені: Господи, Господи, увійде до Небесного Царства, але той, хто виконує волю мого Батька, який на небі. ²² Багато хто мені скаже того дня: Господи, Господи, чи не твоїм імƅям ми пророкували, чи не твоїм імƅям бісів виганяли; чи не твоїм імƅям численні чуда створили? ²³ Тоді скажу їм: Я вас ніколи не знав, відійдіть від мене ви, що чините беззаконня. ²⁴ Отже, кожен, хто слухає ці мої слова та виконує їх, подібний до мудрого чоловіка, що збудував свою оселю на камені; ²⁵ і впав дощ, і потекли ріки, і повіяли вітри - авалилися на дім, а він не впав, бо був заснований на камені. ²⁶ А кожний, хто слухає ці мої слова, та не виконує їх, подібний до нерозумного чоловіка, що збудував свій дім на піску; ²⁷ і впав дощ, і потекли ріки, і повіяли вітри, і вдарили на той дім - і він упав, і стала з нього велика руїна. ²⁸ І коли скінчив Ісус промовляти, дивувався простий люд з Його навчання, ²⁹ бо навчав їх, як той, хто має владу, а не як їхні книжники [і фарисеї].

Chapter 8

¹ Коли Він зійшов з гори, за Ним пішло багато народу. ² І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити. ³ [Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим; і тут же очистилася йому проказа. ⁴ Каже йому Ісус: Дивись, нікому не розповідай, але піди покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у законі] як свідчення їм. ⁵ Як же Він увійшов до Капернаума, приступив до Нього сотник, благаючи Його ⁶ і промовляючи: Господи, слуга мій лежить у хаті спаралізований, тяжко мучиться. ⁷ Каже йому Ісус: Я піду й оздоровлю Його. ⁸ У відповідь сотник сказав: Господи, я не гідний, щоб ти увійшов під мій дах, але тільки скажи словом, і мій слуга видужає. ⁹ Бо я людина службова, маю в себе вояків; кажу цьому: Іди - і йде; іншому: Прийди - і приходить; моєму рабові: Зроби це - і робить. ¹⁰ Почувши ж, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Щиру правду кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов я стільки віри. ¹¹ Кажу ж вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, ¹² а Сини Царства будуть викинені в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів. ¹³ І сказав Ісус сотникові: іди, хай буде тобі так, як ти повірив. І видужав його слуга тієї ж миті. ¹⁴ Прийшов Ісус до Петрової хати і побачив його тещу, що лежала в гарячці; ¹⁵ доторкнувся до її руки - і покинула її гарячка; вона встала й слугувала Йому. ¹⁶ Коли звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом та зцілив усіх хворих, ¹⁷ щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який мовить: Він узяв наші недуги і поніс хвороби. ¹⁸ А Ісус, побачивши багато народу довкола себе, наказав [учням] відпливти на другий бік. ¹⁹ Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я ітиму за тобою, куди б ти не йшов. ²⁰ Каже йому Ісус: Лисиці нори мають і небесні птахи гнізда, а Син Людський не має де голови прихилити. ²¹ А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені перше відійти й поховати свого батька. ²² Ісус же каже йому: Йди за Мною і лиши мертвим, щоб ховали своїх мерців. ²³ Як ступив Він до човна, за Ним пішли Його учні. ²⁴ І ось знялася велика буря на морі, аж хвилі покривали човна; а Він спав. ²⁵ Підступивши, [Його учні] збудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо. ²⁶ А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді, вставши, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша. ²⁷ А люди дивувалися, кажучи: Хто Він такий є, що й вітри, і море Його слухаються? ²⁸ Коли Він пристав на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з гробниць; дуже люті були - ніхто не міг перейти тією дорогою. ²⁹ І ось закричали, кажучи: Що тобі треба від нас, [Ісусе,] Сину Божий? Чи ти завчасно не прийшов сюди, щоб мучити нас? ³⁰ Подалі від них паслося велике стадо свиней. ³¹ Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, пошли нас у стадо свиней. ³² І сказав їм: Ідіть. Вони ж, вийшовши, увійшли в свиней: і ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді. ³³ Ті ж, що пасли свиней, втекли і, прибігши до міста, сповістили все і про біснуватих. ³⁴ І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові і, побачивши Його, благали, щоб відійшов з їхніх околиць.

Chapter 9

¹ Ступивши в човен, Він переплив назад і прийшов до свого міста. ² І ось принесли до Нього спаралізованого, що лежав на носилках. І побачивши їхню віру, Ісус сказав спаралізованому: Сміливше, сину, відпускаються твої гріхи. ³ Та тут деякі з книжників загомоніли між собою: Він Бога зневажає. ⁴ Ісус, знавши їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве в ваших серцях? ⁵ Що легше сказати: Відпускаються твої гріхи чи сказати: Встань і ходи? ⁶ Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - каже спаралізованому: Встань, візьми своє ліжко і йди додому. ⁷ Підвівшись, [узяв свої носилки і] пішов до своєї хати. ⁸ Люди, побачивши те, жахнулися і прославили Бога, що дає таку владу людям. ⁹ Ісус, відходячи звідти, запримітив чоловіка, який сидів на митниці, який звався Матвієм, та й каже Йому: Ходи за Мною. Той підвівся і пішов за Ним слідом. ¹⁰ Коли Він Ісус лежав при столі в хаті, прийшло багато митників та грішників і полягали при столі з Ісусом та з Його учнями. ¹¹ Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і пƅє] з митникамими та грішниками? ¹² Він же, почувши, відказав: Не здорові потребують лікаря, а хворі. ¹³ Ідіть же й навчіться, що означає: Хочу милосердя, а не жертви; бо Я прийшов прикликати не праведників, а грішників [до покаяння]. ¹⁴ Тоді приступають до Нього Іванові учні й кажуть: Чому ми й фарисеї постимо багато, а твої учні не постять? ¹⁵ Сказав їм Ісус: Чи можуть весільні гості сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді поститимуть. ¹⁶ Бо ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу; бо латка збіжиться в одежині і ще більша діра стане. ¹⁷ І не вливають нового вина до старих бурдюків, бо бурдюки розірвуться і вино розіллється, а бурдюки пропадуть; а вливають нове вино в нові бурдюки - і те й те зберігається. ¹⁸ Коли Він це казав їм, приступив один начальник, уклонився і сказав Йому: Моя дочка щойно померла; прийди ж поклади на неї Свою руку, і вона оживе. ¹⁹ І, вставши, пішов за ним Ісус та Його учні. ²⁰ І ось жінка, що нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу, ²¹ бо казала сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, врятуюся. ²² Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Бадьорися, дочко: віра твоя врятувала тебе. І жінка була врятована тієї ж миті. ²³ Прийшовши до палат володаря і побачивши сопілкарів та натовп, що голосив, Ісус ²⁴ сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. І глузували з Нього. ²⁵ Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчина встала. ²⁶ Ця звістка розійшлася по всій тій землі. ²⁷ Як Ісус відходив звідти, за Ним пішли двоє сліпців, які голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів. ²⁸ Щойно ввійшов Він до хати, як приступили до Нього сліпці. Ісус каже їм: Чи вірите, що можу це зробити? Відповідають: Так, Господи. ²⁹ Тоді доторкнувся до їхніх очей, промовивши: За вашою вірою хай вам буде. ³⁰ І відкрилися їм очі. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався. ³¹ Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій тій землі. ³² А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, що біснувався. ³³ Коли було вигнано біса, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі. ³⁴ Фарисеї ж сказали: То князем бісівським виганяє Він бісів. ³⁵ Обходив Ісус усі міста й села, навчаючи в їхніх синаґоґах і проповідуючи Єванґелію Царства та оздоровляючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі]. ³⁶ Побачивши ж людей, змилосердився над ними, бо були змучені і розкидані, наче вівці, що не мають пастуха. ³⁷ Тоді каже своїм учням: Жнива великі, а женців мало. ³⁸ Благайте ж Господаря жнив, щоб вивів робітників на своє жниво.

Chapter 10

¹ Прикликавши дванадцятьох учнів своїх, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і лікувати всяку недугу і всяку хворобу. ² Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, його брат; Яків Зеведеїв та Іван, його брат; ³ Пилип і Вартоломій, Тома і Матвій - митник; Яків Алфеїв і Тадей; ⁴ Симон Кананіт і Юда Іскаріотський, який зрадив Його. ⁵ Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: На дорогу поган не йдіть і до міста самарянського не входьте; ⁶ а йдіть спочатку до загиблих овець дому Ізраїлевого. ⁷ Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство небесне. ⁸ Хворих виліковуйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром одержали - даром давайте. ⁹ Не беріть ні золота, ані срібла, ані мідяків у пояси ваші, ¹⁰ ні торбів на дорогу, ані двох одежин, ані взуття, ані палиці: бо робітник вартий свого заробітку. ¹¹ А коли в якесь місто чи село ввійдете, розпитайте, хто є гідний; і там перебудьте, доки не вийдете. ¹² Входячи ж до хати, вітайте її [кажучи: Мир цій хаті]. ¹³ І якщо буде оселя гідна, хай прийде ваш мир на неї; якщо ж не буде гідною, ваш мир хай повернеться до вас. ¹⁴ І як хто не прийме вас, не послухає ваших слів, то, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг. ¹⁵ Щиру правду кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморській у дні суду, ніж тому містові. ¹⁶ Ось я посилаю вас, як овець поміж вовків; отже, будьте мудрі, як змії, і невинні, як голуби. ¹⁷ Стережіться ж людей; бо видадуть вас на збориська і по своїх синаґоґах бичуватимуть вас; ¹⁸ поведуть вас до володарів і царів для свідчення через Мене - і їм, і поганам. ¹⁹ Коли ж видадуть вас, не журіться, що і як казати:те й дасться вам тієї ж миті що казати; ²⁰ бо не ви говоритимете, а Дух Батька вашого, що говорить у вас. ²¹ Видасть же брат брата на смерть і батько дитину; і повстануть діти проти батьків і вбƅють їх. ²² Вас ненавидітимуть усі за моє імƅя; але хто перетерпить до кінця, той порятується. ²³ Коли ж переслідуватимуть вас у тому місті, втікайте до іншого; щиру правду кажу вам: не встигнете обійти ізраїльських міст, як прийде Син Людський. ²⁴ Учень не є над учителя, а раб - понад свого пана. ²⁵ Досить учневі стати таким, як його вчитель, а рабові - як його пан. Коли господаря назвали Вельзевулом, то скільки більше скажуть на його домашніх. ²⁶ Тож не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. ²⁷ Те, що кажу вам у темряві, кажіть при світлі; і те, що вам на вухо скажуть, проповідуйте на дахах1. ²⁸ Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; бійтеся скоріше того, хто може і душу, й тіло погубити в геєнні. ²⁹ Хіба два горобці не продаються за асарій2? Проте жоден з них не впаде на землю без вашого Батька. ³⁰ А вам усі волосини на голові полічені. ³¹ Не бійтеся; бо ви кращі від багатьох горобців. ³² Кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я його перед Моїм Батьком, що на небі; ³³ а хто зречеться Мене перед людьми, зречуся його і Я перед Батьком Моїм, що на небі. ³⁴ Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не прийшов Я мир принести, а меч. ³⁵ Бо Я прийшов ділити сина з його батьком, дочку з її матірƅю і невістку з її свекрухою; ³⁶ вороги людини - її домашні. ³⁷ Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той негідний Мене; і хто любить сина або дочку більше за Мене, той негідний Мене; ³⁸ і хто не бере свого хреста і не йде слідом за Мною, той не гідний Мене. ³⁹ Хто знайде душу свою, втратить її, а хто втратить душу свою задля Мене, знайде її. ⁴⁰ Хто вас приймає, той Мене приймає; хто приймає Мене, приймає того, хто послав Мене. ⁴¹ Хто приймає пророка, тому що він пророк, дістане пророчу винагороду, і хто приймає праведника, тому що він праведник, одержить винагороду праведника. ⁴² Якщо хто напоїть одного з цих малих чашкою холодної води тільки тому, що він учень, щиру правду кажу вам, не втратить своєї винагороди.

Chapter 11

¹ Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й проповідувати в їхніх містах. ² Іван же, почувши у вƅязниці про діла Христові, послав своїх учнів ³ спитати Його: Чи ти є той, хто йде, чи маємо чекати іншого? ⁴ І Ісус у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите: ⁵ сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують; мертві встають, убогі сповіщають; ⁶ щасливий той, хто не спокуситься через Мене. ⁷ Коли ті відходили, почав Ісус казати людям про Івана: Для чого ви прийшли в пустиню подивитися? На тростину, колихану вітром? ⁸ На що вийшли подивитися? На людину, вбрану в мƅякий одяг? Таж ті, що носять мƅякий одяг, сидять у царських палацах. ⁹ Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше ніж пророка! ¹⁰ Оцей є той, про кого написано: Ось, Я посилаю мого ангела перед твоє обличчя, який приготує тобі дорогу поперед тебе. ¹¹ Щиру правду кажу вам: Не було між народженими від жінок більшого від Івана Хрестителя; але найменший у Царстві небеснім більший від нього. ¹² Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство небесне здобувається силою, і ті, хто застосовують силу, захоплюють його. ¹³ Бо всі пророки й закон пророкували до Івана; ¹⁴ і коли хочете знати, Він - Ілля, який має прийти. ¹⁵ Хто має вуха, нехай слухає. ¹⁶ З ким мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, що сидять на майданах і гукають до інших, ¹⁷ кажучи: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали; ми голосили, та ви не били себе в груди. ¹⁸ Бо прийшов Іван, що не їсть, не пƅє, а вони кажуть: Біса має. ¹⁹ Прийшов Син Людський, що їсть і пƅє, і вони кажуть: Ось ця людина ненажера і пƅяниця, друг митників та грішників. І виправдалася премудрість власними ділами. ²⁰ Тоді почав [Ісус] докоряти містам, у яких сталося найбільш з Його див, за те, що вони не покаялися: ²¹ Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті дива, які сталися у вас, вони давно були б покаялися у волосяниці та в попелі. ²² Однак кажу вам: Тирові й Сидонові буде легше в день суду, ніж вам. ²³ І ти, Капернауме, чи до небес піднімешся? До пекла зійдеш: бо коли б дива, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині. ²⁴ Тож кажу вам, що землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі. ²⁵ Відтак, відповідаючи, Ісус сказав: Славлю тебе, Батьку, Господи неба й землі, що втаїв ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. ²⁶ Так, Батьку, бо то було тобі до вподоби. ²⁷ Мені все передано Моїм Батьком, і ніхто не знає Сина, тільки Батько; ані Батька ніхто не знає, лише Син - і той, кому тільки хоче Син відкрити. ²⁸ Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас. ²⁹ Візьміть моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, і знайдете спокій своїм душам. ³⁰ Бо моє ярмо любе і мій тягар легкий.

Chapter 12

¹ У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами. Учні Його зголодніли і почали зривати колосся та їсти. ² А фарисеї, побачивши те, сказали Йому: Он твої учні роблять те, що не годиться робити в суботу. ³ Він відповів їм: Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів був він і ті, що були з ним? ⁴ Коли увійшов до Божого дому і зƅїв хліби покладання, що їх, за винятком самих священиків, не годилося їсти ні йому, ані тим, що були з ним; ⁵ Або хіба ви не читали у законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу і є невинні? ⁶ Я ж кажу вам, що тут більше, ніж храм. ⁷ Коли б же ви збагнули, що означає: Я милосердя хочу, а не жертви, то ніколи не засуджували б невинних. ⁸ Бо Син Людський є володарем і суботи. ⁹ І вийшовши звідти, прийшов до їхньої синаґоґи; ¹⁰ там був чоловік, що мав суху руку. І запитали Його, кажучи: Чи не годиться в суботу зціляти? Це щоб Його звинуватити. ¹¹ А Він сказав їм: Чи є хтось між вами, що має одну вівцю і не візьме та не витягне її з ями, коли вона впаде туди в суботу? ¹² А наскільки вартішою від вівці є людина! Тому годиться і в суботу робити добро. ¹³ Тоді каже чоловікові: Простягни свою руку. Той простягнув, і вона стала здоровою, як і друга. ¹⁴ А фарисеї вийшли і вчинили проти Нього змову - як Його погубити. ¹⁵ Ісус же, довідавшись про те, пішов звідти. І за Ним пішла сила народу; Він вздоровив їх усіх, ¹⁶ але застеріг їх, щоб не виявляти Його, ¹⁷ аби збулося те, що сказав пророк Ісая, який мовить: ¹⁸ Ото мій слуга, якого Я обрав, мій улюблений, що Його вподобала душа моя; Я покладу Духа мого на Нього, і Він сповіщатиме суд поганам. ¹⁹ Він не змагатиметься, не кричатиме, ніхто не почує на майданах Його голосу. ²⁰ Надломаної тростини не доламає і ґнота, що тліє, не загасить, доки не доведе присуду до перемоги. ²¹ І на Його імƅя надіятимуться погани. ²² Тоді привели до Нього біснуватого, сліпого та німого, - і Він зцілив його, так що сліпий [і німий] заговорив і побачив. ²³ Дивувалися всі люди й казали: Чи не є це [Христос], Син Давида? ²⁴ Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше як Вельзевулом, князем бісівським. ²⁵ А Ісус, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, що розділилося зсередини, запустіє; і кожне місто чи дім, що розділилися самі в собі, не встоять. ²⁶ І коли сатана виганяє сатану, Він сам у собі розділився; отож, як устоїть його царство? ²⁷ Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ваші сини ким виганяють? Отже, вони будуть вам суддями. ²⁸ Коли ж Я Божим Духом виганяю бісів, то прийшло до вас Царство Боже. ²⁹ Або як може хтось увійти до оселі сильного й пограбувати його майно, коли раніше не звƅяже сильного? І лише тоді його дім пограбує. ³⁰ Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає, той розкидає. ³¹ Через те кажу вам, що кожен гріх і кожна хула будуть прощені людям, а хула проти Духа не буде відпущена. ³² І хто тільки скаже слово проти Сина Людського, проститься йому; а хто скаже проти Духа Святого, не відпуститься йому ані в цьому світі, ані в майбутньому. ³³ Або виплекайте добре дерево, то й плід його добрий; а виплекайте погане дерево, то й плід його поганий: бо дерево пізнається з плоду. ³⁴ Роде гадючий, як ви можете добре говорити, будучи злими? Бо з повноти серця промовляють уста. ³⁵ Добра людина з доброго скарбу добро виносить, а зла людина зі злого скарбу виносить зло. ³⁶ Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, що люди скажуть, відповідатимуть у судний день; ³⁷ бо за словами своїми будеш виправданий, і за словами своїми будеш засуджений. ³⁸ Тоді озвалися деякі з книжників та фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе бачити знак. ³⁹ А Він у відповідь їм сказав: Поганий і перелюбний рід шукає знаку, та знаку не дасться йому, хіба лише знак Йони пророка. ⁴⁰ Бо так, як Йона був у нутрі кита три дні і три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні й три ночі. ⁴¹ Мужі ніневійські стануть на суді з цим родом і засудять Його, бо вони покаялися на Йонину проповідь, а тут - більше, ніж Йона. ⁴² Цариця півдня стане на суді з цим родом і засудить Його, бо вона прийшла з краю світу, щоб послухати мудрість Соломона, а тут - більший від Соломона. ⁴³ А коли нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи відпочинку, але не знаходить. ⁴⁴ Тоді каже: Повернуся бо до своєї хати, звідки вийшов. Повертається і знаходить її порожньою, заметеною та прибраною. ⁴⁵ Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і кінець тієї людини буде гірший від початку. Так буде й цьому злому родові. ⁴⁶ Коли Він ще промовляв до людей, то Його мати та брати стояли надворі, намагаючись спілкуватися з ним. ⁴⁷ Хтось сказав Йому: Ось твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи з тобою розмовляти. ⁴⁸ Він же відповів тому, хто говорив до нього: А хто моя мати і хто мої брати? ⁴⁹ Простягнувши свою руку до Своїх учнів, сказав: Ось моя мати і мої брати. ⁵⁰ Бо хто чинить волю мого Батька, який на небі, той є Моїм братом, і сестрою, і матірƅю.

Chapter 13

¹ Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; ² і зібралися коло Нього численні юрби; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі. ³ Він багато говорив їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти. ⁴ І як він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та видзьобали його. ⁵ Інше впало на камƅяний ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі; ⁶ а як зійшло сонце, вигоріло і, не маючи кореня, всохло. ⁷ Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. ⁸ Інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто разів, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. ⁹ Хто має вуха, [щоб слухати,] нехай слухає. ¹⁰ Підійшовши, учні сказали Йому: Чому ти говориш до них притчами? ¹¹ А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. ¹² Бо хто має, тому дасться, і матиме понад міру; а хто не має, то й те, що має, відбереться від нього. ¹³ Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, - не чують і не розуміють; ¹⁴ і збувається в них пророцтво Ісаї, який каже: Слухом почуєте, та не будете розуміти, і, дивлячись, завважите, та не будете бачити. ¹⁵ Бо огрубіло серце в цього народу, і вухами недочувають, і свої очі зажмурили, щоб не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, аби Я зцілив їх. ¹⁶ Ваші ж очі щасливі, бо бачать, і ваші вуха, бо чують; ¹⁷ щиру правду кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули. ¹⁸ Отже, послухайте притчу про сіяча. ¹⁹ До кожного, що слухає слово Царства і не розуміє, приходить лукавий і забирає посіяне в його серці; це те, що сіяне при дорозі. ²⁰ А посіяне на на камƅянистому - це той, що слухає слово і негайно з радістю його приймає, ²¹ але не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настає скрута або переслідування через слово, він швидко спокушується. ²² Посіяне в тернях - це той, що слухає слово, але клопоти світу та омана багатства глушать те слово і воно лишається без плоду. ²³ А посіяне в добру землю - це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід - один родить у сто разів більше, один у шістдесят, один у тридцять. ²⁴ Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до того, хто сіє добре насіння на своїм полі. ²⁵ Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці та й пішов. ²⁶ А як зійшло збіжжя і дало плід, тоді зƅявився і кукіль. ²⁷ Прийшли слуги господаря і сказали Йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? ²⁸ А Він сказав ім: Ворожа людина це зробила. І кажуть Йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його? ²⁹ Він же сказав: Ні, бо, вириваючи кукіль, щоб ви часом не повиривали з ним пшениці. ³⁰ Залиште, щоб росло і те, й те разом до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та звƅяжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю складіть до моєї клуні. ³¹ Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла та й посіяла на своїм полі; ³² воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і гніздяться на його гілках. ³³ Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, доки все не вкисне. ³⁴ Це все казав Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не казав, ³⁵ щоб збулося сказане пророком, що промовляє: Відкрию уста мої в притчах, виявлю сховане від початку світу. ³⁶ Залишивши натовп, прийшов до хати. І приступили до Нього учні Його, кажучи: Розƅясни нам притчу про польовий кукіль. ³⁷ Він же, відповідаючи, сказав: Той, що посіяв добре насіння, - це Син Людський, ³⁸ а поле - це світ; добре ж насіння - це сини Царства; кукіль посіяв, - ³⁹ це диявол; жнива - це кінець світу; а женці - це ангели. ⁴⁰ Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу; ⁴¹ Син Людський пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, ⁴² і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. ⁴³ Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Батька свого. Хто має вуха, нехай слухає. ⁴⁴ Царство Небесне подібне до скарбу, схованого на полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радости йде та продає все, що має, й купує те поле. ⁴⁵ Ще Царство Небесне подібне до людини - купця, що шукає гарних перлин: ⁴⁶ знайшовши ж одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її. ⁴⁷ Царство Небесне подібне також до невода, вкиненого в море, що назбирав усякої всячини, ⁴⁸ якого, коли він наповниться і витягнуть його на берег, сівши, виберуть усе добре до посудин, а погане викинуть геть. ⁴⁹ Так буде при кінці світу: вийдуть ангели і відлучать злих з-поміж праведних, ⁵⁰ який людина у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. ⁵¹ [Каже їм Ісус:] Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так. ⁵² Він же сказав їм: Задля цього кожний книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, що видобуває зі своєї скарбниці нове й старе. ⁵³ Коли скінчив Ісус ці притчі, пішов звідти. ⁵⁴ Прийшовши до своєї батьківщини, навчав їх у їхній синаґозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сили? ⁵⁵ Хіба Він не Син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон, і Юда? ⁵⁶ Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все? ⁵⁷ Обурювались ним. Ісус же сказав їм: Пророк не має шани тільки в своїй батьківщині та в своїй хаті ⁵⁸ І не зробив там багатьох див через їхнє невірство.

Chapter 14

¹ На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса ² і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; Він воскрес із мертвих і тому сили діють у ньому. ³ Бо Ірод, схопивши Івана, звƅязав його й посадив до вƅязниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа. ⁴ Бо Іван казав йому: Не годиться тобі її мати. ⁵ Він хотів за ці слова його забити, та злякався юрби, що вважала його пророком. ⁶ Коли був день народження Ірода, Іродіядина дочка танцювала посередині й сподобалася Іродові; ⁷ він клятвено обіцяв їй дати те, чого тільки попросить. ⁸ Вона, з намови своєї матері, казала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя. ⁹ Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи, наказав дати; ¹⁰ послав відтяти голову Іванові у вƅязниці. ¹¹ Голову принесли на полумиску та дали дівчині, а вона віднесла своїй матері. ¹² Прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; пішли й сповістили Ісуса. ¹³ Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце, усамітнився; довідавшись про те, юрби пішли за Ним пішки з міст. ¹⁴ Вийшовши, [Ісус] побачив велику юрбу, змилосердився над ними і вздоровив їхніх недужих. ¹⁵ А як звечоріло, приступили до Нього учні, кажучи: Місце пустинне і година вже пізня, відпусти людей, щоб, пішовши в села, купили собі їжу. ¹⁶ Ісус же сказав їм: Не треба їм іти, дайте ви їм їсти. ¹⁷ А вони кажуть Йому: Маємо тут хіба пƅять хлібів та дві риби. ¹⁸ А Він велів: Принесіть їх мені сюди. ¹⁹ І, наказавши юрбам полягати на траві, узявши пƅять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні -народові. ²⁰ І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошів. ²¹ А тих, що їли, було близько пƅяти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. ²² І зараз же звелів [Ісус своїм] учням увійти до човна і пливти перед Ним на той бік, а Він тим часом відпустить людей. ²³ Відпустивши юрби, вийшов сам на гору, щоб помолитися. Як звечоріло, був там сам - один. ²⁴ Човен уже був далеко від берега, його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. ²⁵ У четверту сторожу ночі [Ісус] прийшов до них, ступаючи по морю. ²⁶ А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. ²⁷ Зараз же сказав їм Ісус: Сміливіше, це я, не бійтеся. ²⁸ Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді. ²⁹ Він же сказав: Прийди. І вилізши з човна, Петро пішов по воді, щоб прийти до Ісуса. ³⁰ Бачачи сильний вітер, злякався, почав тонути і крикнув, кажучи: Господи, врятуй мене! ³¹ І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався? ³² Як увійшли вони до човна, вітер ущух. ³³ А ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: Ти справді Божий Син. ³⁴ Перепливши, ступили на землю Ґенезаретську. ³⁵ Пізнавши його, люди цієї місцевости сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих ³⁶ і благали його, щоб тільки доторкнутися до краю його одягу; і ті, що доторкалися, - врятувалися.

Chapter 15

¹ Тоді приступають до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима й кажуть: ² Чому твої учні переступають Завіти предків: не миють своїх рук, коли їдять хліб. ³ А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання? ⁴ Адже Бог сказав: Шануй батька та матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай буде скараний на смерть. ⁵ А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би Я міг допомогти вам, є дар для Бога; ⁶ тож може й не шанувати свого батька [чи матері]. Так і ви - задля ваших передань паплюжите заповідь Божу. ⁷ Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: ⁸ Цей народ [наближається до Мене своїми устами,] губами шанує Мене, серце ж їх далеко від Мене; ⁹ даремно ж шанують Мене, навчаючи людських заповідей. ¹⁰ Закликавши юрбу, сказав їм: Слухайте й розумійте: ¹¹ не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину. ¹² Тоді учні, приступивши, кажуть йому: Чи не знаєш, що фарисеї, почувши слово, спокусилися? ¹³ Він же у відповідь сказав: Кожна рослина, якого не насадив мій Небесний Батько, буде викорінений. ¹⁴ Облиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпець веде сліпця, обидва впадуть у яму. ¹⁵ У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу. ¹⁶ Ісус же відповів: То й досі ви без розуміння? ¹⁷ Не розумієте, що все, що входить в уста, іде до живота і випадає з відходами? ¹⁸ А те, що виходить з уст, виходить із серця, та оскверняє людину. ¹⁹ Бо з серця виходять лукаві думки, убивства, перелюби, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, хули. ²⁰ Це те, що опоганює людину; їсти ж невмитими руками - не опоганює людини. ²¹ Вийшовши звідти, Ісус попрямував до околиць Тира й Сидона. ²² Жінка-хананейка з тих околиць вийшла і кричала, кажучи: Господи, Сину Давидів, змилосердись наді мною; бо мою дочку тяжко мучить біс. ²³ Він не відповів їй жодним словом. Підійшли Його учні та почали благати Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід. ²⁴ Він сказав у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля. ²⁵ Та ж підійшла, вклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені. ²⁶ А Він у відповідь сказав: Негаразд відбирати хліб у дітей і давати щенятам. ²⁷ Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів. ²⁸ Тоді Ісус відповів їй і сказав: О жінко, велика твоя віра: хай буде так, як ти хочеш. І видужала її дочка тієї ж миті. ²⁹ І, відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, зійшовши на гору, сів там. ³⁰ Приступили до Нього численні юрби, маючи при собі кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших; і клали їх до Його ніг, а Він лікував їх. ³¹ І юрба дивувалася, бачачи, що німі розмовляють, каліки здорові, кульгаві ходять і сліпі бачать; - і прославляли Бога Ізраїльського. ³² Ісус же, покликавши своїх учнів, сказав: Жаль мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти; не хочу відпустити їх голодними, щоб часом не знесилились в дорозі. ³³ Кажуть Йому учні: Звідки нам у пустині взяти стільки хлібів, аби нагодувати таку юрбу? ³⁴ А Ісус питає: Скільки хлібів маєте? Вони сказали: Сім і трохи рибин. ³⁵ Звелівши юрбі розлягатися на землі, ³⁶ Він узяв сім хлібів та рибу і, віддавши хвалу, переломив та дав учням, а учні - людям. ³⁷ Усі їли й понаїдалися. І зібрали сім повних кошиків шматів, що залишилися. ³⁸ А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. ³⁹ Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських1.

Chapter 16

¹ Надійшли фарисеї та садукеї і, випробовуючи Його, попросили показати їм знак з неба. ² А Він у відповідь сказав їм: Як вечір настає, кажете: Буде погода, бо червоне небо. ³ А вранці: Буде негода, бо червоне небо захмарюється. Отже, вигляд неба вирізнити можете, а знаків часу не здатні? ⁴ Лукавий і перелюбний рід шукає знаку, але знаку Йому не дасться, хіба що Йонин знак. І, полишивши їх, відійшов. ⁵ А учні переправивши на той бік, забули взяти хліба. ⁶ Ісус сказав їм: Будьте уважні й стережіться закваски фарисейської і садукейської. ⁷ Вони ж роздумували над цим і казали, що не взяли хлібів. ⁸ Помітивше це, Ісус вимовив: Чому думаєте про себе, маловіри, що не маєте хлібів? ⁹ Чи й досі не розумієте, не памƅятаєте пƅятьох хлібів на пƅять тисяч, а скільки кошиків ви зібрали? ¹⁰ Ані сімох хлібів чотирьом тисячам, і скільки кошиків ви зібрали? ¹¹ Як ви не розумієте, що не про хліби казав Я вам? Але стережіться закваски фарисейської та садукейської. ¹² Тоді зрозуміли, що Він сказав їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки. ¹³ Прийшовши в околиці Кесарії Пилипової, Ісус питав своїх учнів, кажучи: За кого люди вважають Сина Людського? ¹⁴ Вони відповіли: Одні за Івана Хрестителя, другі за Іллю, інші за Єремію або за одного з пророків. ¹⁵ Каже їм [Ісус]: А ви Мене за кого маєте? ¹⁶ У відповідь Симон-Петро прорік: Ти є Христос, Син Бога живого. ¹⁷ Ісус відповів Йому і сказав: Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а мій Батько Небесний. ¹⁸ Я тобі кажу, що ти - Петро1; і на цім камені Я збудую свою церкву, і брами пекла не здолають її. ¹⁹ Я дам тобі ключі Небесного Царства, і те, що ти звƅяжеж на землі, буде звƅязане на небі; і те, що ти розвƅяжеж на землі, буде розвƅязане на небі. ²⁰ Тоді заборонив [Ісус своїм] учням казати будь-кому, що Він - Христос. ²¹ Відтоді Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому потрібно йти до Єрусалима та багато страждати від старшин, архиєреїв та книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути. ²² Петро, відкликавши Його осторонь, почав докоряти Йому, кажучи: Змилосердься над собою, Господи; хай цього тобі не станеться. ²³ А Він, обернувшись, сказав Петрові: Відійди від Мене, сатано, ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське. ²⁴ Далі Ісус сказав своїм учням: Коли хтось хоче за Мною йти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною. ²⁵ Бо коли хто хоче врятувати свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її. ²⁶ Бо яка користь людині, коли вона увесь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу? ²⁷ Адже прийде Син Людський у славі свого Батька з ангелами своїми і тоді віддасть кожному згідно з його ділами. ²⁸ Щиру правду кажу вам, що декотрі з тих, що стоять тут, не зазнають смерті, доки не побачать Сина Людського, що йде в своєму Царстві.

Chapter 17

¹ Через шість днів Ісус бере Петра, Якова та його брата Івана і виводить їх окремо на високу гору. ² І переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, мов сонце, одяг став білий, мов світло. ³ І ось зƅявилися Мойсей та Ілля, що говорили з Ним. ⁴ Озвавшись, Петро сказав Ісусові: Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, напну тут три намети: одне тобі, одне Мойсейові і одне Іллі. ⁵ Поки Він говорив, ясна хмара затінила їх, і з хмари пролунав голос: Цей мій улюблений Син, якого Я вподобав; Його слухайте. ⁶ Почувши це, учні попадали долілиць і дуже злякалися. ⁷ Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: Устаньте й не бійтеся. ⁸ Підвівши свої очі, учні не не побачили нікого, крім самого Ісуса. ⁹ Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм, кажучи: Нікому не розповідайте про видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. ¹⁰ І запитали Його учні, кажучи: Чому книжники кажуть, що спочатку має прийти Ілля? ¹¹ Ісус відповів їм і сказав: Ілля прийде і все приготує. ¹² Проте кажу вам, що Ілля вже прийшов, та його не впізнали, але зробили з ним те, що хотіли. Так і Син Людський має від них постраждати. ¹³ Тоді учні зрозуміли, що Він говорив їм про Івана Хрестителя. ¹⁴ Коли прийшли до юрби, приступив до Нього один чоловік і, припавши Йому до ніг, ¹⁵ каже: Господи, помилуй мого сина, бо він сновида і тяжко терпить: часто кидається у вогонь, часто й у воду. ¹⁶ Я привів був його до твоїх учнів, та вони не змогли його вилікувати. ¹⁷ Ісус сказав у відповідь: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть мені його сюди. ¹⁸ І погрозив йому Ісус, і біс вийшов з нього. Юнак видужав тієї ж миті. ¹⁹ Тоді учні, приступивши до Ісуса, що був на самоті, сказали: Чому ми не змогли його вигнати? ²⁰ Він сказав їм: Через ваше маловірство. Щиру правду кажу вам: коли маєте віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: Перейди звідси туди - і вона перейде; і ніщо не буде для вас неможливим. ²¹ [Цей же рід не виходить інакше - тільки молитвою і постом.] ²² Коли були вони в Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий у руки людям, ²³ і вони Його вбƅють, але третього дня Він воскресне. І вони дуже засмутилися. ²⁴ Коли вони прийшли до Капернаума, наблизилися збирачі дидрахм до Петра і спитали: А ваш Учитель заплатить дідрахми1? ²⁵ Каже: Так. А коли увійшов до хати, випередив його Ісус, промовивши: Як тобі здається, Симоне? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Зі своїх синів чи з чужих? ²⁶ Коли відповів: Із чужих, то Ісус сказав йому: Отож, сини вільні. ²⁷ Але, щоб ми не спокусили їх, піди до моря, закинь вудку, візьми рибину, яка першою попадеться, і, відкривши їй рота, знайдеш статир1: візьми його й дай їм за Мене і за себе.

Chapter 18

¹ Тієї години підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небеснім? ² Покликав Ісус дитину, поставив її серед них ³ і сказав: Щиру правду кажу вам, якщо не навернетеся й не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне. ⁴ Отже, хто упокориться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небеснім. ⁵ Хто приймає таку дитину в моє імƅя, той Мене приймає. ⁶ А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у Мене, тому краще повісити ослячі жорна на шию і бути втопленим у морській глибині. ⁷ Горе світові від спокус; бо потрібно, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять. ⁸ Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкиненим у вогонь вічний. ⁹ Коли твоє око тебе спокушає, вирви його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у вогняну геєну. ¹⁰ Стережіться, щоб ви не гордували жодним з цих малих; бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Батька. ¹¹ [Бо Син Людський прийшов знайти і врятувати те, що згинуло.] ¹² Як ви гадаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він девƅяносто девƅять у горах і не піде шукати тої, що заблукала? ¹³ І коли станеться, що знайде її, щиру правду кажу вам, що радіє нею більше, ніж девƅяносто девƅятьма, що не заблукали. ¹⁴ Так само нема і в Батька вашого Небесного бажання, щоб загинув один із тих малих. ¹⁵ Коли згрішить твій брат проти тебе, піди й дорікни йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата; ¹⁶ а коли не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб не покине двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово; ¹⁷ коли не послухає їх, скажи церкві; а коли й церкви не послухає, хай буде тобі як поганин і митар. ¹⁸ Щиру правду кажу вам: усе те, що звƅяжете на землі, буде звƅязане на небі; і все те, що розвƅяжете на землі, буде розвƅязане на небі. ¹⁹ Знову щиру правду кажу вам: коли двоє з вас дійдуть згоди просити про будь-яку річ, яку лиш просять, буде їм дано від мого Батька Небесного. ²⁰ Бо де зійшлося двоє або троє, зібрані заради Мене, там і Я серед них. ²¹ Тоді, приступивши до Нього, Петро сказав: Господи, як згрішить мій брат проти мене, скільки разів маю йому прощати? До сімох разів? ²² Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім. ²³ Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, що хотів розрахуватися зі своїми рабами. ²⁴ Як заходився він розраховуватися, привели йому одного боржника на десять тисяч талантів. ²⁵ А що той не мав чим віддати, пан наказав його продати, і жінку, і дітей, і все, що має, і віддати. ²⁶ Тоді раб, упавши, кланявся йому й казав: Потерпи ще мені і все тобі віддам. ²⁷ Змилосердившись, пан того раба простив йому і відпустив борг. ²⁸ Вийшовши, той раб зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв1, схопив його, почав душити, кажучи: Віддай те, що винен. ²⁹ Той, другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все віддам тобі. ³⁰ Він же не схотів, а вкинув його до вƅязниці, доки не віддасть борг. ³¹ Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все сподіяне. ³² Тоді його пан покликав його й каже йому: Лукавий рабе, увесь той борг відпустив я тобі, бо ти ублагав мене. ³³ Чи не годилося і тобі змилосердитися над твоїм співрабом, як я змилосердився над тобою? ³⁴ Розгнівавши, його пан передав його катам, доки не віддасть усього боргу. ³⁵ Так і мій Батько Небесний чинитиме з вами, якщо не пробачите в серцях ваших кожний братові своєму [його провини].

Chapter 19

¹ Коли Ісус скінчив ці слова, Він вийшов з Галилеї і прибув до юдейських околиць, що за Йорданом. ² За Ним пішли великі юрби, і Він оздоровив їх там. ³ Приступили до Нього фарисеї і, випробовуючи Його, сказали: Чи годиться чоловікові відпустити свою жінку з усякої причини? ⁴ А Він у відповідь сказав: Чи не читали ви, що Творець на початку створив їх чоловіком і жінкою? ⁵ І мовив: Тому лишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом. ⁶ То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог спарував, людина хай не розƅєднує. ⁷ Кажуть Йому: А чому ж Мойсей звелів давати лист розлучення та її відпустити? ⁸ Каже їм: Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам відпускати своїх жінок, але спочатку так не було. ⁹ Кажу ж вам, що хто лиш відпустить свою жінку, за винятком причини розпусти, і одружується з іншою, чинить перелюб, [і хто ожениться з відпущеною, чинить перелюб]. ¹⁰ Кажуть Йому Його учні: Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитися. ¹¹ Він же сказав їм: Не всі осягають це слово, а лише ті, кому дано. ¹² Бо є скопці, що такими народилися з лона матері; є скопці, що їх оскопили люди, і є скопці, що оскопили самі себе задля Царства Небесного. Хто може осягнути, хай це осягне. ¹³ Тоді привели до Нього дітей, щоб руки поклав на них і помолився, а учні заборонили їм. ¹⁴ Ісус сказав: Залишіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне є для них. ¹⁵ І поклавши на них руки, пішов звідти. ¹⁶ І ось один, приступивши, сказав Йому: Учителю, що доброго маю робити, щоб мав я вічне життя? ¹⁷ Ісус сказав йому: Чому Мене питаєш про добро? Добрий лише один Бог. Як хочеш увійти до життя, додержуй заповідей. ¹⁸ Питає Його: Яких? Ісус відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, ¹⁹ шануй батька й матір і люби ближнього свого, як самого себе. ²⁰ Каже Йому юнак: Це все зберіг я [змалку]; чого ще мені бракує? ²¹ Ісус відповів йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним, і матимеш скарб на небі; а тоді йди за Мною. ²² Почувши це слово, юнак із сумом відійшов, бо мав великі маєтки. ²³ А Ісус сказав своїм учням: Щиру правду кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. ²⁴ І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. ²⁵ Почувши це, учні дуже здивувалися і сказали: То хто ж може спастися? ²⁶ Поглянувши на них, Ісус сказав: Для людей це неможливе, а для Бога все можливе. ²⁷ Тоді Петро відповів йому і сказав: Ось ми лишили все й пішли за тобою, то що нам буде? ²⁸ Ісус же сказав: Щиру правду кажу вам, що ви, хто пішов за Мною, в новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізраїля. ²⁹ І кожен, хто задля мого імени полишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, [або жінку,] або дітей, або поля, той одержить у сто разів більше і матиме в спадок вічне життя. ³⁰ Багато перших - будуть останніми; а останні - першими.

Chapter 20

¹ Царство Небесне подібне до господаря, що вийшов якось уранці найняти робітників до свого виноградника. ² Погодившись з робітниками по динарію на день, послав їх до свого виноградника. ³ Вийшовши о третій годині, побачив інших, що стояли без діла на базарі, ⁴ і сказав їм: Ідіть і ви до виноградника - і дам вам по справедливості. ⁵ Вони пішли. Далі, вийшовши о шостій та о девƅятій годинах, зробив так само. ⁶ Коли вийшов об одинадцятій годині, знайшов інших, що стояли, і каже їм: Чому ви стоїте тут без діла цілий день? ⁷ Кажуть йому: Бо нас ніхто не найняв. Каже їм: Ідіть і ви до виноградника [мого і дістанете, що вам належить]. ⁸ Коли настав вечір, каже господар виноградника до свого управителя: Поклич робітників і дай їм платню, почавши від останніх і аж до перших. ⁹ Ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. ¹⁰ Перші, прийшовши, думали, що одержать більше, але й вони дістали по динарію. ¹¹ Відтак одержавши, нарікали на пана, ¹² кажучи: Оці останні попрацювали одну годину, а ти зрівняв їх з нами, які знесли тягар дня і спеку. ¹³ Він у відповідь сказав одному з них: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія домовився ти зі мною? ¹⁴ Візьми своє і йди. Хочу й цьому останньому дати так, як тобі: ¹⁵ хіба не можна мені зробити з моїм те, що я хочу? Чи твоє око лукаве через те, що я добрий? ¹⁶ Тоді останні будуть першими, а перші останніми, [бо багато є покликаних, а мало обраних]. ¹⁷ Прямуючи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцятьох учнів окремо і дорогою сказав їм: ¹⁸ Ось ідемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий архиєреям та книжникам, і засудять Його на смерть, ¹⁹ і видадуть Його поганим на наругу, на катування та розпƅяття; а третього дня воскресне. ²⁰ Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами, кланяючись і просячи щось у Нього. ²¹ Він сказав їй: Чого бажаєш? Вона відповідає: Звели, щоб двоє моїх синів сіли - один праворуч тебе, а другий - ліворуч у твоїм Царстві. ²² У відповідь Ісус мовив: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити? [Або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?] Кажуть Йому: Можемо. ²³ Каже їм: Отже, чашу мою питимете [і хрещенням, яким Я хрещуся, хреститиметеся]; але щоб сісти по моїх правиці й лівиці, не моє це давати, а лише кому приготував мій Батько. ²⁴ Почувши це, десятеро обурилися двома братами. ²⁵ Ісус же, прикликавши їх, сказав: Знаєте, що князі поган володіють ними, а сильні світу панують над ними. ²⁶ Не так буде у вас: якщо хто хоче між вами стати великим, той хай буде вам слугою, ²⁷ і хто лиш хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом; ²⁸ так само і Син Людський - прийшов Він не для того, щоб служили Йому, а щоб послужити й дати свою душу як викуп за багатьох. ²⁹ Коли вони виходили з Єрихона, за Ним пішов численний натовп. ³⁰ І ось два сліпці, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, закричали: Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів. ³¹ Юрба втихомирювала їх, щоб замовкли, а вони ще більше голосили, кажучи: Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів. ³² Ісус зупинився, покликав їх і мовив: Чого хочете, щоб Я зробив вам? ³³ Кажуть Йому: Господи, аби відкрилися наші очі. ³⁴ Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей, вони враз стали видючими й пішли за Ним.

Chapter 21

¹ Коли наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів, ² повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на привƅязі і ослятко з нею; відвƅяжіть і приведіть до Мене. ³ Коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь їх потребує, і тут же відішле їх. ⁴ Сталося це, щоб збулося сказане пророком, який мовив: ⁵ Скажіть сіонській дочці: Ось твій Цар прямує до тебе, лагідний і верхи на ослиці та ослятку, синові подƅяремної. ⁶ Учні пішли і зробили так, як їм звелів Ісус, ⁷ привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них. ⁸ А великі юрби стелили свою одіж по дорозі, інші зрізали гілля з дерев і клали по дорозі. ⁹ Люди, що йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, кажучи: Осанна Синові Давидовому: благословен, хто йде в імƅя Господнє; осанна на висотах. ¹⁰ Коли Він увійшов до Єрусалима, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це такий? ¹¹ А юрби казали: Це Ісус, Пророк із Назарета Галилейського. ¹² Ісус увійшов до храму і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів і ослони тих, що продавали голубів, ¹³ і каже їм: Написано: Мій дім назветься домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників. ¹⁴ Приступили до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він вилікував їх. ¹⁵ Архиєреї та книжники, побачивши чуда, які Він творив, і дітей, що вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому, ¹⁶ обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так. Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, що ссуть, здобуду хвалу? ¹⁷ Лишивши їх, вийшов геть з міста до Витанії і там замешкав. ¹⁸ Уранці, повертаючись до міста, зголоднів. ¹⁹ Побачивши одну смоковницю при дорозі, підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде з тебе плоду. І смоковниця враз усохла. ²⁰ Учні, побачивши це, здивувалися і кажуть: Як це - смоковниця вмить усохла? ²¹ У відповідь Ісус сказав їм: Щиру правду кажу вам, якщо матимете віру і не сумніватиметесь, то не тільки зробите те, що зі смоковницею, але коли й цій горі скажете: піднесися і кинься в море - так і станеться. ²² І все, що попросите в молитві з вірою, - одержите. ²³ Коли ввійшов Він до храму, приступили архиєреї і старшини народу до Нього, коли навчав, і питають: Якою владою ти це чиниш? І хто тобі дав цю владу? ²⁴ У відповідь Ісус сказав їм: Поставлю і Я вам одне запитання; - якщо на нього відповісте мені, то і Я вам скажу, якою владою це чиню. ²⁵ Хрещення Іванове звідкіля було? З неба чи від людей? Вони міркували між собою: Якщо скажемо: з неба, - скаже нам: то чому ви не повірили Йому? ²⁶ Якщо ж скажемо: від людей, - боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка. ²⁷ І відповіли Ісусові і сказали: Не знаємо. Тоді і Він мовив їм: І Я вам не скажу, якою владою це чиню. ²⁸ Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Дитино іди, попрацюй сьогодні у винограднику. ²⁹ Він у відповідь сказав: Не хочу; а пізніше, розкаявшись, пішов. ³⁰ Приступивши до другого, сказав так само. Той у відповідь сказав: Я іду, пане, але не пішов. ³¹ Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший. Мовить їм Ісус: Щиру правду кажу вам, що митники й розпусниці випереджають вас у Царстві Божому. ³² Бо прийшов до вас Іван дорогою справедливости, та ви не повірили йому; а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не розкаялися, і потім аби повірити йому. ³³ Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, що насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому чавильню, збудував башту, найняв робітників і відійшов. ³⁴ Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти плоди свої. ³⁵ Робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням. ³⁶ Тоді він послав інших рабів, численніших від перших, але й з ними вчинили так само. ³⁷ Нарешті послав до них свого сина, кажучи: посоромляться мого сина. ³⁸ Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: цей - спадкоємець; ходімо убиймо його і матимемо його спадщину; ³⁹ і схопивши його, викинули геть із виноградника та вбили. ⁴⁰ Тож коли прийде господар виноградника, що зробить тим робітникам? ⁴¹ Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які віддаватимуть його плоди вчасно. ⁴² Каже їм Ісус: Чи не читали ви ніколи в Писаннях: Камінь, котрий будівничі відкинули, як непридатний саме він став наріжним: від Господа це сталося і є дивним в у очах наших? ⁴³ Тому це кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дасться народові, який даватиме його плоди. ⁴⁴ І хто впаде на цей камінь, розібƅється, а на кого він упаде, того розчавить. ⁴⁵ Почувши Його притчі, архиєреї і фарисеї зрозуміли, що говорить про них; ⁴⁶ і намагалися Його схопити, та злякалися людей, що мали Його за пророка.

Chapter 22

¹ У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи: ² Схоже Царство Небесне на одного чоловіка - царя, що справив весілля своєму синові. ³ Послав своїх рабів закликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. ⁴ Тоді знов послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: ось я приготував мій бенкет, моїх волів та годовану худобу зарізано і все готове; ходіть на весілля. ⁵ А вони, знехтувавши, відійшли: один на своє поле, другий на свій торг; ⁶ інші ж, схопивши його рабів, познущалися з них і повбивали. ⁷ Цар розгнівався, послав своїх вояків, вигубив убивць і спалив їхнє місто. ⁸ Тоді каже своїм рабам: Весілля готове, а запрошені були негідні; ⁹ тож ідіть на роздоріжжя і кого зустрінете, кличте на весілля. ¹⁰ Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, - і злих і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми. ¹¹ Цар прийшов подивитися на тих, що зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг, ¹² і каже йому: Друже, чому ти увійшов сюди без весільного одягу? Той мовчав. ¹³ Тоді сказав цар слугам: Звƅяжіть йому ноги й руки та вкиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів. ¹⁴ Бо багато є запрошених, але мало обраних. ¹⁵ Тоді фарисеї пішли і вчинили раду, щоб зловити Його на слові. ¹⁶ І послали до Нього своїх учнів з іродіянами, кажучи: Учителю, знаємо, що ти є правдомовний, справедливо навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей. ¹⁷ Тож скажи нам, як тобі здається: чи належить давати податок кесареві чи ні? ¹⁸ Зрозумівши їхню злобу, Ісус сказав: Чому Мене випробовуєте, лицеміри? ¹⁹ Покажіть мені податкову монету. Вони принесли Йому динарій. ²⁰ А Він каже їм: Чий це образ і напис? ²¹ Відповідають: Кесарів. Тоді Він каже їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Боже - Богові. ²² Почувши це, ті здивувалися і, лишивши Його, відійшли. ²³ Того дня приступили до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його, ²⁴ кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, хай його брат візьме жінку його і воскресить насіння брата свого. ²⁵ Було у нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи насіння, залишив дружину свою своєму братові; ²⁶ так само й другий і третій - аж до сьомого. ²⁷ Після всіх померла й жінка. ²⁸ Тож у воскресінні котрого з сімох буде вона дружиною? Бо всі мали її. ²⁹ У відповідь Ісус сказав їм: Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої; ³⁰ бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі. ³¹ Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке твердить: ³² Я є Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог не мертвих, а живих. ³³ І почувши це, люди були вражені Його наукою. ³⁴ А фарисеї, почувши, що Він замкнув уста садукеям, зібралися разом, ³⁵ і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його: ³⁶ Учителю, яка заповідь найбільша в законі? ³⁷ Він же сказав йому: Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою; ³⁸ це є перша і найбільша заповідь. ³⁹ Друга -подібна до неї: люби свого ближнього, як самого себе. ⁴⁰ На ці дві заповіді спираються увесь закон і пророки. ⁴¹ Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи: ⁴² Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. ⁴³ Він мовить їм: То як же Давид у дусі називає Його Господом, кажучи: ⁴⁴ Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги? ⁴⁵ Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому Сином? ⁴⁶ І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, і від того дня ніхто не наважувався більше Його запитувати.

Chapter 23

¹ Тоді Ісус промовив до юрби та до своїх учнів, ² кажучи: На крісло Мойсея посідали книжники та фарисеї. ³ Усе, що лиш скажуть вам, робіть і зберігайте; але так, як вони, не чиніть; бо вони кажуть і не роблять. ⁴ Вƅяжуть важкі, непосильні тягарі й кладуть на плечі людей, а самі пальцем не хочуть поворухнути. ⁵ Усі свої діла вони роблять, щоб їх бачили люди. Розширюють свої філактерії та побільшують китиці, ⁶ люблять перші місця на бенкетах, і перші місця в синаґоґах, ⁷ і вітання на майданах, щоб їх кликали люди: Учителю! ⁸ Вас нехай не називють учителями, бо є один ваш Учитель, а ви всі - брати. ⁹ І не звіть нікого на землі батьком, бо є один ваш Батько - Небесний. ¹⁰ Не називайтеся і наставниками, бо є один ваш Наставник - Христос. ¹¹ Найбільший з вас хай буде вам слугою. ¹² Бо хто себе піднесе, буде принижений, а той, хто принизить себе, - буде підвищений. ¹³ Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що ви замикаєте Царство Небесне перед людьми: і ви не входите, і тим, що йдуть, не даєте увійти. ¹⁴ [Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ковтаєте хати вдовиць, а про людське око довго молитеся, - за це матимете дуже тяжкий осуд.] ¹⁵ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море і суходіл, аби здобути бодай одного новонаверненого, а коли коли це станеться, то робите його сином геєнни - удвічі гіршим за вас. ¹⁶ Горе вам, проводирі сліпі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винний. ¹⁷ Неорзумні й сліпі, бо що більше, - золото чи храм, що освячує золото? ¹⁸ І: Хто клянеться вівтарем, то це нічого; а хто клянеться даром, що на ньому, той винний. ¹⁹ Сліпці, що більше: дар чи вівтар, що освячує дар? ²⁰ Отже, хто клянеться вівтарем, клянеться ним і тим, що є на ньому; ²¹ і хто клянеться храмом, клянеться ним і тим, хто живе в ньому, ²² і хто клянеться небом, клянеться Божим престолом і Тим, хто сидить на ньому. ²³ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо даєте десятину з мƅяти, кропу й кмину, а занедбуєте найважливіше в законі: суд, милосердя і віру; і це належить робити, і того не залишати. ²⁴ Проводирі сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте. ²⁵ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чашу й полумисок, а всередині вони повні здирства та ненаситності. ²⁶ Фарисею сліпий, очисть спершу спочатку чашу вередині, щоб і зовні вона була чиста. ²⁷ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подібні до гробів побілених, які зовні видаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечистоти. ²⁸ Так і ви, зовні здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства й беззаконня. ²⁹ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророкам і прикрашаєте памƅятники праведникам, ³⁰ і кажете: Коли б ми жили в дні наших батьків, то не були б їхніми спільниками в пролитті крови пророків. ³¹ Отак свідчите самі собі, що ви є синами тих, які повбивали пророків. ³² І ви доповнюєте міру зла ваших батьків. ³³ Змії, поріддя гадюче! Як утечете від засуду гєеннни? ³⁴ Тому я посилаю до вас пророків і мудреців та книжників; з них деяких убƅєте і розіпнете, а деяких бичуватимете у ваших синаґоґах і гнатимете з міста до міста; ³⁵ щоб упала на вас уся кров праведників, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили ви між храмом і вівтарем. ³⁶ Щиру правду кажу вам, це все впаде на цей рід. ³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе, скільки разів хотів я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, то ви не захотіли. ³⁸ Ось залишається вам дім ваш порожнім. ³⁹ Кажу вам, не побачите Мене відтепер, доки не скажете: Благословен, хто йде в імƅя Господнє.

Chapter 24

¹ І, вийшовши, Ісус попрямував від храму; а Його учні приступили до Нього, щоб показати Йому будови храму. ² Ісус у відповідь сказав їм: Чи не бачите це все? Щиру правду кажу вам, не лишиться тут камінь на камені, який не буде розвалений. ³ Коли Він сидів на Оливній горі, приступили до Нього учні на самоті, кажучи: Скажи нам, коли це буде, і який знак твого приходу та кінця віку? ⁴ У відповідь Ісус сказав їм: Стережіться, щоб хтось вас не ошукав: ⁵ бо багато хто прийде під Моїм імƅям, кажучи: Я - Христос; і багатьох ошукають. ⁶ Ви почуєте про війни і чутки про війни, глядіть не жахайтеся: бо треба, щоб те сталося, але це ще не кінець. ⁷ Бо повстане народ проти народу, і царство піде на царство, і буде голод, [і пошесті,] і землетруси по різних місцях: ⁸ та це все лиш початок страждання. ⁹ Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть, і будете зненавиджені всіма народами через моє імƅя. ¹⁰ І тоді багато хто спокуситься, і один одного видаватиму, і зненавидять один одного; ¹¹ і повстануть численні фальшиві пророки і ошукають багатьох, ¹² і через поширення беззаконня охолоне любов багатьох. ¹³ А хто витримає те до кінця, той врятується. ¹⁴ І ця Євангелія Царства буде проповідувана по всьому світі на свідчення усім народам, - і тоді настане кінець. ¹⁵ Отже, коли побачите гидоту запустіння, що стоїть на святім місці, провіщену пророком Даниїлом, - хто читає, хай розуміє, - ¹⁶ тоді ті, що є в Юдеї, хай утікають у гори; ¹⁷ хто на даху, хай не сходить узяти те, що в його домі, ¹⁸ і хто на полі, хай не повертається назад узяти свій одяг. ¹⁹ Горе ж вагітним і тим, що годують грудьми в ті дні. ²⁰ Моліться ж, щоб ваша втеча не сталася взимку або в суботу. ²¹ Бо буде тоді велика скорбота, якої не було від початку світу дотепер і не буде. ²² Коли б не були ті дні вкорочені, не врятувався б ніхто. Але заради вибраних ті дні будуть укорочені. ²³ Тоді, як хто вам скаже: Ось тут Христос або: Там, - не вірте. ²⁴ Бо встануть лжехристи і лже пророки, чинитимуть великі знаки й чуда, щоб ошукати, якщо вдасться, - навіть і вибраних. ²⁵ Ось Я попередив вас. ²⁶ Отже, коли вам скажуть: Ось Він у пустині - не виходьте; Ось Він у криївках - не вірте; ²⁷ бо як блискавка виходить зі сходу і зƅявляється аж на заході, такий буде й прихід Сина Людського; ²⁸ де буде труп, там зберуться орли. ²⁹ Одразу по тих днях скорботи сонце потьмяніє, і місяць не дасть свого світла, і зірки впадуть з неба, і небесні сили зрушаться. ³⁰ І тоді зƅявиться знак Сина Людського на небі, і заголосять усі племена землі і побачать Сина Людського, який йде по небесних хмарах з великою силою і славою; ³¹ і пошле Своїх ангелів з великою трубою, і зберуть Його вибранців з чотирьох вітрів з одного кінця неба до другого. ³² Від смоківниці навчіться притчі: коли вже її віття стане мƅяким і зƅявиться листя, знаєте, що близько літо; ³³ так і ви, коли все це побачите, знайте, що вже близько, під дверима. ³⁴ Щиру правду кажу вам, не мине цей рід, доки все це станеться. ³⁵ Небо і земля мине, а мої слова не минуть. ³⁶ Про той же день і годину ніхто не знає: ані небесні ангели, ані Син, тільки один Батько. ³⁷ Бо так, як було за днів Ноя, так буде й за приходу Сина Людського. ³⁸ Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і віддавалися - аж до того дня, як Ной увійшов до ковчега, ³⁹ і ніхто не знав, доки не прийшов потоп і не забрав усіх, - так буде і в прихід Сина Людського. ⁴⁰ Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; ⁴¹ дві, що молотимуть на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. ⁴² Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господь. ⁴³ Знайте, що коли б господар знав, у яку сторожу приходить злодій, пильнував би і не дав би підкопати свого дому. ⁴⁴ Через це й ви будьте готові, бо Син Людський приходить у ту годину, про яку й не подумаєте. ⁴⁵ Хто ж є вірним і мудрим рабом, що його поставить пан над своєю челяддю, щоб давати їм їжу вчасно? ⁴⁶ Щасливий той раб, якого пан, прийшовши, знайде при роботі; ⁴⁷ Щиру правду кажу вам, - поставить його над усім своїм маєтком. ⁴⁸ А коли скаже той злий раб у своїм серці: Мій пан бариться, ⁴⁹ і почне бити своїх товаришів, їсти та пити з пƅяницями, ⁵⁰ то прийде пан того раба в день, у який не очікує, і в годину, якої не знає; ⁵¹ розітне його навпіл і призначить долю йому з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.

Chapter 25

¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої світильники, вийшли назустріч молодому. ² Пƅять із них були нерозумні, а пƅять - мудрі. ³ Нерозумні, взявши свої світильники, не взяли з собою оливи. ⁴ А мудрі взяли оливу в посудинах із своїми світильниками. ⁵ Оскільки молодий барився, всі задрімали й поснули. ⁶ Опівночі залунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч! ⁷ Тоді всі ті діви встали і приготували свої світильники. ⁸ Нерозумні сказали мудрим: Дайте-но нам вашої оливи, бо наші світильники гаснуть. ⁹ А мудрі відповіли, кажучи: Щоб часом не забракло і нам і вам; краще йдіть до продавців та й купіть собі. ¹⁰ Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, що були готові, пішли з ним на весілля і замкнули двері. ¹¹ Потім приходять і інші діви та й кажуть: Пане, пане, відчини нам. ¹² А він у відповідь сказав: Щиру правду кажу вам, - я вас не знаю. ¹³ Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде]. ¹⁴ Один чоловік, відходячи, закликав своїх рабів та передав їм свій маєток; ¹⁵ одному дав пƅять талантів, другому два, а третьому один, - кожному згідно з його силою; відтак відійшов. ¹⁶ Той, що одержав пƅять талантів, негайно пішов, орудував ними і заробив ще пƅять; ¹⁷ так само той, що взяв два, заробив ще два. ¹⁸ А той, що одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана. ¹⁹ Через довгий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними. ²⁰ Приступив той, що одержав був пƅять талантів, - приніс ще пƅять талантів і каже: Пане, пƅять талантів мені ти передав; ось іще пƅять талантів я придбав. ²¹ Сказав йому його пан: Рабе добрий і вірний: у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість твого пана. ²² Приступив і той, що одержав був два таланти, сказав: Пане, два таланти ти мені передав: ось іще два таланти я заробив. ²³ Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний, у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; ввійди в радість твого пана. ²⁴ Приступив і той, що одержав був один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. ²⁵ Злякався я, пішов і сховав твій талант у землю: ось бери своє. ²⁶ У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе, ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? ²⁷ Отож треба тобі було віддати мої гроші міняйлам, і тепер я взяв би своє з прибутком. ²⁸ Тож візьміть у нього талант і дайте тому, що має десять талантів. ²⁹ Бо тому, що має багато, дано буде, і матиме ще більше; а в того, який не має, й те, що має, забране буде в нього. ³⁰ А нікчемного раба викиньте в непроглядну темряву; там буде плач і скрегіт зубів. [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.] ³¹ Коли прийде Син Людський у своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі своєї слави; ³² і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх один від одного, як пастух відділяє овець від козлів. ³³ І поставить овець праворуч, а козлів - ліворуч. ³⁴ Тоді Цар скаже тим, що праворуч: Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу. ³⁵ Бо голодував Я, і ви дали мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; ³⁶ не мав одягу, і ви Мене зодягли; слабував, і ви Мене відвідали; у вƅязниці був Я, і ви прийшли до Мене. ³⁷ Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? ³⁸ Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або голим і зодягли? ³⁹ Коли ми бачили тебе хворого або у вƅязниці, і прийшли до тебе? ⁴⁰ Цар у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам: зробивши це одному з моїх найменших братів, ви зробили мені. ⁴¹ Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, вготований дияволові та його ангелам. ⁴² Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; ⁴³ чужинцем був, а ви не прийняли Мене; не мав одягу - а ви не зодягли Мене; хворим і у вƅязниці, а ви не відвідали Мене. ⁴⁴ Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або голим, або хворим, або у вƅязниці і не прислужилися тобі? ⁴⁵ Тоді у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам, бо не зробивши цього одному з найменших, ви не зробили й мені. ⁴⁶ І підуть ті на вічну муку, а праведники - на життя вічне.

Chapter 26

¹ Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав своїм учням: ² Знайте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розпƅяття. ³ Тоді зібралися архиєреї, [книжники] та старшини народу в дворі архиєрея на імƅя Каяфа ⁴ і змовилися схопити Ісуса підступом та вбити; ⁵ тільки, казали, не у свято, щоб не сталося заколоту в народі. ⁶ І ось, коли Ісус був у Витанії, в оселі Симона прокаженого, ⁷ до Нього підійшла жінка, що мала посудину дорогоцінного мира, і зливала Йому на голову. ⁸ Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо таке марнотратство? ⁹ Це можна було дорого продати і роздати бідним. ¹⁰ Зрозумівши, Ісус сказав їм: Нащо докучаєте жінці? Вона зробила мені добре діло; ¹¹ бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. ¹² Зливши мир моє тіло, жінка вчинила це на мій похорон. ¹³ Щиру правду кажу вам, - де тільки проповідуватиметься ця Єванґелія в усім світі, розповідатиметься і про те, що вона зробила, на спомин про неї. ¹⁴ Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до архиєреїв ¹⁵ і сказав: Що дасте мені, і я видам Його вам? Вони заплатили йому тридцять срібних монет. ¹⁶ І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати. ¹⁷ Першого дня опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми приготували тобі їсти пасху? ¹⁸ Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Моя година близько, в тебе зроблю пасху зі своїми учнями. ¹⁹ Учні зробили так, як велів їм Ісус, і приготували пасху. ²⁰ Коли настав вечір, Він перебував з дванадцятьма. ²¹ І як вони їли, сказав: Правду кажу вам, що один із вас Мене видасть. ²² Дуже сумуючи, почали кожний говорити Йому: Чи не я, Господи? ²³ А Він у відповідь сказав: Той, що вмочить зі Мною у мисці руку, - Мене видасть. ²⁴ Син Людський іде, як написано про Нього; горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися. ²⁵ Озвався і Юда, що видав Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповідає йому: Ти сказав. ²⁶ Як вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло. ²⁷ Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі, ²⁸ бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів. ²⁹ Кажу ж вам, що не питиму віднині з цього плоду лози аж до того дня, коли новим питиму його з вами в Царстві мого Батька. ³⁰ Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. ³¹ Тоді каже їм Ісус: ви всі спокуситеся в мені цієї ночі, бо написано: Вдарю пастиря, і розсіються вівці отари. ³² А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї. ³³ У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в тобі, то я ніколи не спокушуся. ³⁴ Ісус мовив йому: Щиру правду кажу тобі, що цієї ночі, перш, ніж заспіває півень, ти тричі Мене зречешся. ³⁵ Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні. ³⁶ Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там. ³⁷ І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити. ³⁸ Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною. ³⁹ І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти. ⁴⁰ Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною? ⁴¹ Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне. ⁴² Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля. ⁴³ Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі. ⁴⁴ Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово. ⁴⁵ Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників. ⁴⁶ Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене. ⁴⁷ Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу. ⁴⁸ А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його. ⁴⁹ Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його. ⁵⁰ Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його. ⁵¹ І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо. ⁵² Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть. ⁵³ Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів? ⁵⁴ Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися? ⁵⁵ В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене. ⁵⁶ Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли. ⁵⁷ Ті, що схопили Ісуса, повели Його до архиєрея Каяфи, де зібралися книжники та старшини. ⁵⁸ Петро ж ішов за Ним віддалік до двору архиєрея і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець. ⁵⁹ Архиєреї [та старшини] і весь симедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоб заподіяти смерть Його. ⁶⁰ Не знайшли, хоч виступало багато фальшивих свідків. Нарешті, прийшло двоє ⁶¹ і кажуть: Він говорив: Можу знищити Божий храм і за три дні відбудувати. ⁶² Архиєрей устав і сказав Йому: Чому не відповідаєш на те, що вони проти тебе свідчать? ⁶³ Але Ісус мовчав. І архиєрей сказав Йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб ти сказав нам, чи ти є Христос - Син Божий. ⁶⁴ Промовив до нього Ісус: Ти сказав; одначе кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на небесних хмарах. ⁶⁵ Тоді архиєрей роздер свою одіж, твердячи, що хулу сказав: Яких ще потребуємо свідків? Ось тепер ви чули хулу. ⁶⁶ Як вам здається? Вони відповіли й сказали: Він повинен умерти. ⁶⁷ Тоді заплювали Йому обличчя та били Його; інші ж ударяли в обличчя, ⁶⁸ кажучи: Пророкуй нам, Христе, хто тебе вдарив? ⁶⁹ Петро сидів ззовні у дворі; і приступила до Нього одна рабиня, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. ⁷⁰ Але він зрікся перед усіма, заявивши: Не знаю, що ти кажеш. ⁷¹ Коли ж він вийшов до брами, побачила Його друга і каже тим, що там були: Цей був з Ісусом Назареєм. ⁷² І знову зрікся з клятвою: Не знаю цієї людини. ⁷³ Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє. ⁷⁴ Тоді він почав божитися і клястися, що не знав тієї людини. І враз заспівав півень. ⁷⁵ І згадав Петро слово, яке сказав Ісус: Перше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, заплакав гірко.

Chapter 27

¹ Коли настав ранок, усі архиєреї і старшини народу скликали раду проти Ісуса, щоб Його вбити; ² звƅязавши Його, повели й передали правителеві Пилатові. ³ Тоді Юда, що Його видав, побачивши, що він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет архиєреям і старшинам, ⁴ кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Ти побачиш. ⁵ Тоді він кинув срібняки в храм, пішов геть і повісився. ⁶ Архиєреї ж, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крови. ⁷ Порадившись, купили на них гончарське поле, щоб ховати там чужинців. ⁸ Тому те поле досі зветься полем крови. ⁹ Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: І взяли вони тридцять срібняків - вартість того, що Його оцінили сини Ізраїля, ¹⁰ і дали їх за гончарське поле, як звелів був мені Господь. ¹¹ Ісус же став перед правителем, і правитель запитав Його: Чи ти Юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш. ¹² Коли архиєреї і старшини Його звинувачували, Він нічого не відповідав. ¹³ Тоді каже Йому Пилат: Хіба не чуєш, скільки проти тебе свідчать? ¹⁴ Але Він не відповідав Йому на жодне слово, тож правитель дуже дивувався. ¹⁵ На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного вƅязня, якого бажали. ¹⁶ Був же тоді відомий вƅязень, що звався Варавою. ¹⁷ Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Вараву чи Ісуса, що зветься Христос? ¹⁸ Знав бо, що через заздрощі видали Його. ¹⁹ Коли Він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого з тим праведником; бо багато я потерпіла нині вві сні через Нього. ²⁰ Архиєреї ж і старшини підмовили людей, щоб випросили Вараву, а Ісуса вбили. ²¹ Озвався правитель і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Вараву. ²² Сказав їм Пилат: А що маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Хай буде розіпƅятий. ²³ Він же сказав: Який же злочин Він скоїв? А вони ще дужче кричали: Хай буде розіпƅятий. ²⁴ Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові цього праведника, ви побачите. ²⁵ У відповідь увесь народ волав: Кров Його на нас і на наших дітях. ²⁶ Тоді відпустив їм Вараву, а Ісуса, бичувавши, видав на розпƅяття. ²⁷ Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії1, зібрали на Нього всю когорту2. ²⁸ І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю3 ²⁹ і, сплівши вінець з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю Юдейський. ³⁰ І, наплювавши на Нього, взяли тростину та били Його по голові. ³¹ Коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розпƅяття. ³² Виходячи ж, зустріли киринейського чоловіка на імƅя Симон, і Його змусили нести Його хрест. ³³ Прийшовши на місце, яке зветься Ґолґота, що в перекладі означає Череп-місце, ³⁴ дали Йому випити вина, змішаного з жовчю; але Він, покуштувавши, не схотів пити. ³⁵ Ті ж, що розіпƅяли Його, поділили Його одяг, кидаючи жереб; ³⁶ сидячи, стерегли Його там. ³⁷ Над Його головою прибили Його провину, написавши: Цей Ісус - Цар Юдейський. ³⁸ Тоді розіпƅяли з Ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч. ³⁹ Ті, що проходили повз Нього, ганили Його, похитаючи головами ⁴⁰ і кажучи: Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, порятуй-но себе самого; якщо ти Божий Син, то зійди з хреста. ⁴¹ Так само й архиєреї, глузуючи з книжниками та старшинами, говорили: ⁴² Інших врятував, а себе самого не може врятувати; Він Цар Ізраїльський, хай тепер зійде з хреста, і повіримо в Нього. ⁴³ Він покладав надію на Бога, хай нині Його визволить, якщо хоче; бо сказав, що Він - Божий Син. ⁴⁴ Так само ж розбійники, розпƅяті з Ним, насміхалися з Нього. ⁴⁵ Від шостої години темрява стала по всій землі до девƅятої години. ⁴⁶ О девƅятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи. Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже мій, Боже мій, навіщо ти Мене покинув? ⁴⁷ Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали, що Він кличе Іллю. ⁴⁸ Один з них, побігши враз, узяв губку, наповнив її оцтом, настромив на тростину, дав Йому пити. ⁴⁹ Інші ж казали: Лиши, побачимо, чи прийде Ілля Його рятувати. ⁵⁰ Ісус же, знову голосно крикнувши, віддав духа. ⁵¹ І ось завіса храму роздерлася надвоє - згори додолу, земля затряслася, скелі порозпадалися; ⁵² гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих воскресли ⁵³ і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом. ⁵⁴ А сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися, кажучи: Справді Він був Божим Сином. ⁵⁵ Були ж там багато жінок, що дивились здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому. ⁵⁶ Між ними була Марія Магдалина, Марія - мати Якова та Йосипа, мати Заведеєвих синів. ⁵⁷ Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на імƅя Йосип, який і сам був учнем в Ісуса; ⁵⁸ він, приступивши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат наказав дати. ⁵⁹ Узявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном ⁶⁰ і поклав Його до своєї нової гробниці, що її висік у скелі, і, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов. ⁶¹ Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, що сиділи напроти гробу. ⁶² Наступного ранку, що після пƅятниці, зібралися архиєреї та фарисеї до Пилата ⁶³ й кажуть: Пане, ми пригадали, що той безумець сказав ще за життя: По трьох днях Я встану. ⁶⁴ Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоб часом Його учні, прийшовши вночі, не вкрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих, бо буде ця остання омана гірша від першої. ⁶⁵ Пилат сказав їм: Маєте сторожу; ідіть і забезпечте, як знаєте. ⁶⁶ Вони пішли й забезпечили гробницю: запечатали камінь, поставили сторожу.

Chapter 28

¹ Після суботнього вечора, як розвиднялося першого дня після суботи, прийшла Марія Магдалина й інша Марія, щоб навідатися до гробу. ² І ось стався великий землетрус, бо Господній ангел, зійшовши з неба, приступив, відкотив камінь від отвору гробниці і сів на ньому. ³ Був же Його вигляд, мов блискавка; а Його одяг білий, мов сніг. ⁴ Зі страху перед ним затряслася сторожа і стала, наче мертва. ⁵ Озвався ангел і сказав жінкам: Не бійтеся, бо знаю, що шукаєте Ісуса розіпƅятого; ⁶ немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав; ідіть подивіться на місце, де Він лежав. ⁷ Швидше ідіть та скажіть Його учням, що Він устав із мертвих; Він чекатиме вас у Галилеї, там Його й побачите; ось я сказав вам. ⁸ Вони квапливо відійшли від гробниці зі страхом та великою радістю; побігли, щоб сповістити Його учнів. ⁹ [Коли ж ішли сповістити Його учнів,] і ось Ісус зустрів їх, кажучи: Радійте. Вони ж, приступивши, обхопили Його ноги і вклонилися Йому. ¹⁰ Тоді каже їм Ісус: Не бійтеся, ідіть сповістіть моїх братів, щоб ішли до Галилеї, там Мене побачать. ¹¹ Коли вони йшли, дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив архиєреїв про все, що сталося. ¹² Зібравшись із старшинами та скликавши раду, дали доволі грошей воякам ¹³ і звеліли: Кажіть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми вмовимо його, і він вас не турбуватиме. ¹⁴ QQQ ¹⁵ Вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І це слово розійшлося між юдеями - аж до сьогодні. ¹⁶ А одинадцять учнів пішли до Галилеї на гору, куди призначив їм Ісус, ¹⁷ і, побачивши Його, вклонилися, а деякі засумнівалися. ¹⁸ Ісус, приступивши, сказав їм: Дана мені вся влада на небі й на землі. ¹⁹ Отже, йдіть і вчіть усі народи, хрестячи їх в імƅя Батька, і Сина, і Святого Духа, ²⁰ наставляючи їх, зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами в усі дні до закінчення віку. [Амінь].