1 коринтян

Chapter 1

¹ Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен - ² Божій Церкві в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що на кожному місці кличуть імƅя нашого Господа Ісуса Христа, їхнього й нашого: ³ ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа! ⁴ Завжди дякую моєму Богові за вас, за ласку Божу, дану вам у Христі Ісусі, ⁵ що в усьому збагатилися ви в ньому, усяким словом і всяким знанням, ⁶ оскільки свідчення Христа закріпилося в вас, ⁷ і вже не бракує ніякого дару ласки вам, що очікуєте обƅявлення нашого Господа Ісуса Христа. ⁸ Він і закріпить вас аж до кінця бути бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа. ⁹ Вірний Бог, який вас покликав до співучасти з його Сином - нашим Господом Ісусом Христом. ¹⁰ Благаю вас, брати, імƅям нашого Господа Ісуса Христа, щоб ви всі одне говорили, щоб не було між вами розколів, щоб ви були зƅєднані в однім розумінні і в одній думці. ¹¹ Бо посланці від Хлої сказали мені про вас, мої брати, що серед вас є суперечки. ¹² Маю на увазі те, що кожний з вас каже: я Павлів, я Аполлосів, я Кифин, я Христів. ¹³ Чи ж Христос розділився? Чи Павло розіпƅявся за вас, або хрестилися ви в імƅя Павла? ¹⁴ Дякую Богові, що я не хрестив нікого з вас, окрім Криспа і Гая, ¹⁵ щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє імƅя. ¹⁶ Охрестив же я і дім Степанів; більше не знаю, чи охрестив я кого іншого. ¹⁷ Бо Христос не послав мене хрестити, але благовістити, і то не в премудрості слова, щоб хрест Христа не втратив силу. ¹⁸ Бо слово про хрест є глупотою для тих, що гинуть, а для нас, які спасаємося, це Божа сила. ¹⁹ Бо написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину. ²⁰ Де мудрий? Де вчений? Де дослідник цього віку? Хіба мудрість [цього] світу Бог не перетворив на глупоту? ²¹ Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в його Божій премудрості, то Бог зволив спасти тих, що вірять, глупотою проповіді. ²² Юдеї просять чуд, а греки шукають мудрости. ²³ Ми ж проповідуємо розіпƅятого Христа - і для юдеїв це спокуса, а для греків - безумство. ²⁴ Для самих же покликаних - і юдеїв і греків - Христа, Божу силу й Божу премудрість. ²⁵ Бо й немудре Боже є розумнішим від людей, і немічне Боже є сильнішим від людей. ²⁶ Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато хто мудрий тілом, небагато сильних, небагато шляхетних. ²⁷ Але Бог вибрав безумне світу, щоб засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоб засоромити сильних, ²⁸ і Бог вибрав неблагородне у світі, і погорджене, і незначне, щоб знесилити значуще, ²⁹ щоб жодне тіло не похвалялося перед Богом. ³⁰ Від нього ж і ви є в Христі Ісусі, який став для нас премудрістю від Бога, праведністю, і освяченням, і відкупленням, ³¹ щоб було, як ото написано: Хто хвалиться, - хай хвалиться в Господі.

Chapter 2

¹ І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Боже таїнство вишуканими словами й мудрістю. ² Бо я вважав за правильне не знати у вас нічого, як тільки Ісуса Христа, - і то розіпƅятого. ³ І я був перед вами у немочі, і в страху, і в великім тремтінні; ⁴ і моє слово, і моя проповідь - не в переконливих словах мудрости, але в обƅяві Духа й сили, ⁵ щоб ваша віра була не в людській мудрості, а в Божій силі. ⁶ Ми говоримо про мудрість у досконалих - не мудрість цього віку і не про минущість володарів цього віку. ⁷ Але говоримо про Божу премудрість, сховану в тайні, яку визначив Бог перед віками нам на славу; ⁸ її ніхто з володарів цього віку не пізнав; бо якби були пізнали, то не розіпƅяли б Господа слави. ⁹ Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що до серця людини не приходило, - те приготував Бог тим, що його люблять! ¹⁰ Нам це Бог відкрив [своїм] Духом, бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі. ¹¹ Бо хто з людей знає те, що є в людині? Хіба лише дух людини, який живе в ній! Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий. ¹² Ми ж одержали не дух світу, але Дух, що від Бога, - щоб знати те, що дароване нам від Бога; ¹³ про що й говоримо не вченими словами людської мудрости, але навченими [Святим] Духом, порівнюючи духовне з духовним. ¹⁴ Тілесна ж людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство і вона не може цього пізнати, бо це розсуджується духовно. ¹⁵ Духовна ж людина розсуджує все це, але сама ніким не судиться. ¹⁶ Бо хто пізнав розум Господній, хто навчить його? Ми ж маємо розум Христа!

Chapter 3

¹ І я, брати, не міг до вас говорити, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі. ² Я напував вас молоком, а не їжею, бо ви не могли їсти, та й тепер ще не можете, ³ бо ви ще тілесні. Звідки між вами є заздрість, суперечки [й поділи], то хіба ви не тілесні, хіба не поступаєте як люди? ⁴ Бо коли хтось каже: Я Павлів, а інший: Я Аполосів, то чи ж ви не люди? ⁵ Хто такий Аполос? Або хто Павло? [Це тільки] служителі, через яких ви повірили, - кому скільки дав Господь. ⁶ Я посадив, Аполос поливав, а Бог виростив. ⁷ Тому ні той, що садить, ні той, що поливає, не є чимось, але Бог, що вирощує! ⁸ Хто садить і хто поливає - це одне; кожний дістане свою винагороду, згідно з власною працею. ⁹ Бо ми є Божими помічниками; ви є Божою нивою, Божою будівлею. ¹⁰ За Божою ласкою, яка мені дана, я, мов той мудрий будівничий, поклав підвалину, а інший будує на ній. Хай же кожний пильнує, як будує! ¹¹ Бо ніхто не може покласти іншої підвалини, окрім уже покладеної, а нею є Ісус Христос. ¹² Коли хто будує на [цій] підвалині з золота, срібла, коштовного каміння, дерева, сіна, соломи, ¹³ то діло кожного розкриється; день покаже, бо вогнем обƅявляється; сам же вогонь і випробує діло кожного, - яким воно є. ¹⁴ Коли чиєсь діло, яке він збудував, вистоїть, той одержить винагороду; ¹⁵ а в кого діло згорить, той зазнає шкоди; втім, сам спасеться, але так, наче через вогонь. ¹⁶ Чи не знаєте, що ви є Божим храмом і що Божий Дух живе в вас? ¹⁷ Якщо хто знищить Божий храм, того знищить Бог; адже Божий храм святий, а ним є ви. ¹⁸ Хай ніхто себе не ошукує. Як кому з вас здається, що він між вами мудрий у цьому вікові, хай стане дурним, щоб стати мудрим. ¹⁹ Бо мудрість цього світу є глупотою в Бога. Як ото написано: Він ловить премудрих у їхніх хитрощах. ²⁰ І знову: Господь знає думки мудрих, що вони марні. ²¹ Тому хай ніхто не хвалиться між людьми, бо все воно ваше; ²² чи Павло, чи Аполос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє: все ваше! ²³ Ви ж - Христові, а Христос - Божий.

Chapter 4

¹ Нехай кожний уважає нас за слуг Христових та завідувачів Божих тайн. ² Від завідувачів вимагається, щоб кожний був вірним. ³ Мені зовсім не залежить, як ви про мене судите, - або взагалі людський день; я і сам себе не суджу. ⁴ Хоч я ні в чому не відчуваю себе винним, але цим не виправдуюся. Той, хто мене судить, - це Господь. ⁵ Тому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Господь, який і освітить таємниці темряви і виявить задуми сердець, - тоді кожному буде похвала від Бога. ⁶ Це, брати, відніс я до себе й до Аполоса - задля вас, щоб ви навчилися від нас [думати] не більше від того, що написано; щоб ви не пишалися поміж собою та перед іншими. ⁷ Бо хто тебе виділяє? Що маєш, чого б ти не одержав? А якщо одержав, то чому хвалишся, мовби той, що не одержав? ⁸ Ось ви наситилися, ось ви збагатилися, і без нас стали панувати. О, якби ви насправді запанували, щоб і нам з вами панувати! ⁹ Але я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, наче приречених на смерть, - адже ж ми стали видовищем для світу, - і ангелів, і людей. ¹⁰ Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви сильні; ви славні, ми - без чести. ¹¹ Навіть тепер ми голодні і спраглі, голі й биті - ми тиняємося, ¹² трудимося, працюючи власними руками. Коли нас ображають, - благословляємо; коли переслідують, - терпимо; ¹³ коли лають, - молимося; ми стали наче сміттям світу, покидьками для всіх аж досі. ¹⁴ Не соромлячи вас це пишу, але повчаю як моїх улюблених дітей. ¹⁵ Бо хоч маєте безліч учителів у Христі, але батьків небагато; бо я благою вісткою народив вас в Ісусі Христі. ¹⁶ Тож благаю вас: ставайте подібними до мене, [як я - до Христа]. ¹⁷ Задля цього послав я до вас Тимофія, який є моєю улюбленою і вірною дитиною в Господі; він вам пригадає мої дороги в Ісусі Христі, як я всюди, в кожній церкві навчаю. ¹⁸ Бо деякі загорділи, наче я не мав би прийти до вас. ¹⁹ Прийду незабаром до вас, якщо Господь схоче, і пізнаю не слово гордіїв, а силу. ²⁰ Бо Царство Боже не в слові, а в силі. ²¹ Чого бажаєте? Чи маю прийти до вас з палицею, чи з любовƅю та духом лагідности?

Chapter 5

¹ Ходять чутки, що між вами є розпуста, і то така розпуста, якої навіть між поганами немає, що хтось має за дружину дружину батька. ² І ви загорділи замість того, щоб плакати, щоб був видалений з-посеред вас той, хто зробив це діло. ³ Отож я, бувши відсутній тілом, але присутній духом, розсудив, мов присутній між вами, того, хто таке вчинив: ⁴ як зберетеся в імƅя Господа нашого Ісуса [Христа] і мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, ⁵ -віддати такого сатані на погибель тіла, щоб дух спасся в день [нашого] Господа [Ісуса Христа]. ⁶ Нема вам чим похвалятися. Хіба не знаєте, що малою розчиною заквашується все тісто? ⁷ [Отже,] позбудьтеся старої розчини, щоб були ви новим тістом, бо ви прісні, бо й наша Пасха, Христос, [за нас] принесений у жертву. ⁸ Тому святкуймо не в старім квасі і не у квасі злоби й лукавства, але в прісності чистоти і правди. ⁹ Написав я вам у посланні - не спілкуватися з розпусниками; ¹⁰ [і] то не взагалі з розпусниками цього світу - з користолюбцями і грабіжниками, чи з ідолослужителями, бо інакше ви мали б вийти з цього світу. ¹¹ Але тепер я написав вам не спілкуватися з тим, хто називає себе братом, але є розпусником, або користолюбцем, або ідолослужителем, або злорікою, або пƅяницею, або грабіжником, - з такими навіть не треба їсти. ¹² Як же я маю судити тих, що ззовні? Чи ви не судите своїх, що всередині? ¹³ Зовнішніх Бог судитиме. Отож, викиньте з-поміж себе лихого.

Chapter 6

¹ Чи сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися в безбожних, а не у святих? ² Хіба не знаєте, що світ судитимуть святі? І якщо ви судитимете світ, то чи не є ви гідні судити менші справи? ³ Чи не знаєте, що будемо судити ангелів, а не тільки житейські справи? ⁴ А ви, маючи житейські судові справи, поставте суддями тих, що в церкві вважаються найменшими. ⁵ На сором вам це кажу. Чи ж між вами нема жодного мудрого, який міг би розсудити своїх братів? ⁶ Але брат з братом судиться - та ще й перед невірними. ⁷ Ганьбою для вас є вже те, що маєте між собою суди. Чому краще не стерпіти образи? Чому краще не пережити кривди? ⁸ Але ви кривдите і ошукуєте - і до того ж братів. ⁹ Або чи не знаєте, що неправедні не будуть спадкоємцями Божого Царства? Не ошукуйте себе: ні розпусники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні блудники, ні мужоложники, ¹⁰ ні злодії, ні скупарі, ні пƅяниці, ні злоріки, ні розбійники Божого Царства не успадкують. ¹¹ І такими були деякі з вас; але ви обмилися, але ви освятилися, але ви виправдалися імƅям Господа Ісуса Христа і Духом нашого Бога. ¹² Усе мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та я не дам нічому цьому заволодіти мною. ¹³ Їжа для живота, і живіт для їжі, але Бог те й друге знищить. Тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. ¹⁴ Бог же й Господа воскресив, воскресить і нас своєю силою. ¹⁵ Чи не знаєте, що ваші тіла є Христовими членами? То що, узявши Христові члени, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні! ¹⁶ Чи не знаєте, що той, хто пристає до розпусниці, стає з нею одним тілом? Мовиться: Обоє будете одним тілом. ¹⁷ А хто з Господом єднається, стає з ним одним духом. ¹⁸ Утікайте від розпусти. Кожний гріх, який тільки чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла. ¹⁹ Хіба не знаєте, що ваші тіла є храмом того Святого Духа, який є у вас і якого маєте від Бога, і що ви не належите самим собі? ²⁰ Бо ви за ціну куплені. Отож прославляйте Бога в ваших тілах, [і в ваших душах, які є Божі].

Chapter 7

¹ А про що ви писали [мені], то добре було б чоловікові до жінки не дотикатися. ² Але, щоб уникнути розпусти, хай кожний має свою дружину і кожна хай має свого чоловіка. ³ Хай чоловік віддає дружині належну [любов], так само й дружина чоловікові. ⁴ Дружина не володіє своїм тілом, а чоловік; так само й чоловік не володіє своїм тілом, а дружина. ⁵ Не ухиляйтеся одне від одного, хіба що за згодою, тимчасово, коли перебуваєте в [пості й] молитві, - і знову будьте разом, щоб сатана не спокушував вас нестриманістю вашою. ⁶ Кажу це як пораду, не як наказ. ⁷ Бажаю, щоб усі люди були, як і я; але кожний має свій дар від Бога, - один такий, другий інакший. ⁸ Неодруженим і вдовам кажу: добре їм, якщо залишаться, як і я. ⁹ Коли ж не можуть стриматися, хай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися. ¹⁰ А тим, що одружилися, завіщаю не я, а Господь: Щоб жінка з чоловіком не розлучалася. ¹¹ Якщо ж і розлучиться, хай залишається неодруженою, або ж хай помириться з чоловіком - і чоловік хай не відпускає дружини. ¹² Іншим уже кажу я, а не Господь: Якщо якийсь брат має невіруючу дружину і та погоджуєтся жити з ним, хай її не покидає. ¹³ А коли яка жінка має невіруючого чоловіка і той хоче жити з нею, хай не покидає чоловіка. ¹⁴ Бо невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через брата. А інакше ваші діти - нечисті; тепер же вони святі. ¹⁵ Якщо ж невіруючий розлучається, - хай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не звƅязані: бо ж покликав вас Бог в мирі. ¹⁶ Звідки знаєш, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або, чоловіче, звідкіля знаєш, чи не спасеш дружини? ¹⁷ Хай тільки кожний так ходить, як кому відміряв Господь, як був покликаний Богом. І так я навчаю в усіх церквах. ¹⁸ Як хтось був покликаний в обрізанні, хай він не цурається. Як хтось був покликаний в необрізанні, - хай не обрізується. ¹⁹ Обрізання ніщо і необрізання ніщо; головне - дотримуватися Божих заповідей. ²⁰ Кожний хай залишається в тому покликанні, в якому був покликаний. ²¹ Чи ти був покликаний як раб? Не журися! Але якщо можеш стати вільним, - скористайся з цього. ²² Бо раб, покликаний Господом, є вільним у Господа. Так само покликаний вільним - є Христовим рабом. ²³ Ви куплені ціною; не ставайте рабами людей. ²⁴ Кожний, братове, хай залишаєтся перед Богом у тому стані, в якому був покликаний. ²⁵ Про цнотливість наказу від Господа не маю, а даю пораду як той, що помилуваний Господом, гідний довірƅя. ²⁶ Отож, з огляду на сучасні утиски, визнаю за краще, що людині добре залишатися так. ²⁷ Ти звƅязаний з дружиною? Не шукай розлучення. Звільнився від дружини? Не шукай дружини. ²⁸ Якщо ж і одружишся, - ти не згрішив; якщо дівчина вийде заміж, - не згрішила. Але вони матимуть тілесні муки; мені ж вас шкода. ²⁹ Це кажу, братове, бо час короткий: тому хай і ті, що мають дружин, будуть як ті, що їх не мають; ³⁰ а хто плаче, хай будуть як ті, що не плачуть; а ті, що радіють, - як ті, що не радіють; а ті, що купують, - як ті, що нічого не придбали; ³¹ і ті, що користуються світом, - як ті, що ним не користуються; бо минає образ цього світу. ³² Я хочу, щоб ви не мали клопотів. Хто не одружився, журиться про Господнє - як догодити Господеві; ³³ а хто одружився, журиться про світське, - як догодити дружині, ³⁴ і тому він поділений. І незаміжня жінка й дівчина журяться про Господнє, - щоб бути святою тілом і духом; а та, що вийшла заміж, журиться про світське, як догодити чоловікові. ³⁵ Кажу це вам на користь не для того, щоб ярмо на вас накласти, але щоб гідно й ревно трималися ви Господа. ³⁶ Як хто думає про свою дівчину що недобре, як вона постаріє і так залишається, то нехай робить, як хоче, - не згрішить: хай вийде заміж. ³⁷ А хто несхитний серцем, не примушується, має владу над своєю волею і постановив у своєму серці берегти цнотливість, - той добре робить. ³⁸ Отож, хто віддає дівчину, - добре робить, а хто не віддає її, - робить ще краще. ³⁹ Жінка звƅязана [законом], доки живе її чоловік. Якщо ж помре чоловік, вона вільна віддатися, за кого хоче, тільки щоб у Господі. ⁴⁰ Блаженніше, якщо залишаєтся так, за моєю порадою. Думаю, що і я маю Божого Духа.

Chapter 8

¹ А щодо ідальських жертв знаємо, що маємо всі знання. Проте знання зумовлюють пиху, а любов - будує! ² Якщо хто вважає, ніби щось знає, той нічого не знає так, як належить знати. ³ Але хто любить Бога, той був пізнаний ним. ⁴ Про їжу з жертов ідолам знаємо, що ідол у світі - це ніщо, і немає іншого Бога, крім єдиного. ⁵ Якщо і є так звані боги чи то на небі, чи то на землі, - оскільки є багато богів і багато панів, ⁶ - то для нас один Бог - Батько, від якого походить усе і для якого є ми, і один Господь - Ісус Христос, через якого все, і ми через нього. [І один Святий Дух, у якому - все; і ми є в ньому]. ⁷ Та не всі таке мають знання. Деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять ідольські жертви - і їх совість, будучи немічною, опоганюється. ⁸ Їжа нас не наближає до Бога: бо коли не їмо, нічого не втрачаємо, ⁹ і коли їмо, нічого не набуваємо. Вважайте, щоб ця ваша влада якось не стала причиною спотикання для немічних. ¹⁰ Бо коли хто бачить, що ти, який маєш знання, перебуваєш в ідольській божниці, чи його совість, будучи немічною, не заохочена буде їсти ідольські жертви? ¹¹ І через твоє знання загине немічний брат, за якого Христос помер. ¹² Грішачи проти братів і вражаючи їхню немічну совість, ви грішите проти Христа. ¹³ Отож, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму мƅяса повіки, щоб не спокусити мого брата.

Chapter 9

¹ Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я не бачив нашого Господа Ісуса Христа? Хіба ви не є моїм ділом в Господі? ² Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол; бо ви є печаттю мого апостольства в Господі. ³ Ось моя відповідь тим, що судять мене. ⁴ Чи не маємо права їсти і пити? ⁵ Чи не маємо права водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, як брати Господні, як Кифа? ⁶ Хіба я сам і Варнава не маємо права не працювати? ⁷ Хто з вояків служить за свій кошт? Хто садить виноград - і не їсть його плоду? Або хто пасе отару, - і не споживає молока з отари? ⁸ Чи я по-людському це кажу? Хіба закон не каже про це? ⁹ Бо в законі Мойсея написано: Не завƅязуй рота волові, що молотить. Хіба Бог журиться про волів? ¹⁰ А може, це він для нас так говорить? Так, задля нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією; і молотник повинен молотити з надією, що дістане те, на що сподівається. ¹¹ Якщо ми вам посіяли духовне, чи велика то річ, коли ми пожнемо ваше тілесне? ¹² Якщо інші над вами мають владу, то тим більше ми. Але ми не скористалися цим правом, а все терпимо, щоб у чомусь не зашкодити благій вістці Христовій. ¹³ Хіба ви не знаєте, що ті, що працюють у святому, харчуються із святилища; а ті, що служать при вівтарі, мають частку з вівтаря. ¹⁴ Так і Господь приписав тим, що проповідують Євангелію, жити з благовістя. ¹⁵ Але я зовсім не скористався цим. І написав я про це не для того, щоб так було для мене; краще мені вмерти, ніж щоб хто знівечив мою похвалу! ¹⁶ Бо якщо я звіщаю Євангелію, то нема чим мені хвалитися - це мій обовƅязок. І горе мені, якщо не благовіститиму. ¹⁷ Якщо я це чиню добровільно, я маю винагороду; якщо недобровільно, мені доручено службу. ¹⁸ Яка ж моя винагорода? А та, що проповідуючи Євангелію, я безкорисливо викладав благовістя, не користав із свого права благовістити. ¹⁹ Будучи вільним від усіх, я себе підкорив усім, щоб багатьох здобути. ²⁰ Я був для юдеїв юдеєм, щоб юдеїв здобути. Тим, що під законом, (був) як той, що під законом, хоч насправді під законом не був, - щоб здобути тих, що під законом. ²¹ Тим, що без закону, (був) як той, що без закону, - хоч не був без Божого закону, а (перебував) під законом Христа, - щоб здобути тих, що без закону. ²² Став я для немічних, як той немічний, - щоб немічних здобути. Для всіх я став всім, щоб спасти також деяких. ²³ Усе (це) я роблю задля Євангелії, щоб стати її спільником. ²⁴ Хіба не знаєте, що ті, що біжать на перегонах, - вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож біжіть, щоб і ви (її) здобули! ²⁵ Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони - щоб одержати тлінний вінець, ми - щоб нетлінний. ²⁶ Тому я біжу не навмання і борюся не так, щоб тільки бити повітря. ²⁷ Я приневолюю і приборкую моє тіло, щоб проповідуючи іншим, не стати самому негідним.

Chapter 10

¹ Не хочу, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою - і всі перейшли через море; ² усі хрестилися в Мойсеєві - у хмарі і в морі; ³ всі їли ту саму духовну їжу; ⁴ всі випили той самий духовний напій, бо пили з духовної скелі, що йшла слідом (за ними), - а та скеля - був Христос. ⁵ Але не багатьох їх уподобав Бог, бо були повбивані в пустині. ⁶ Ці ж приклади були для нас, щоб ми не були жадібні на зло, як були жадібні вони. ⁷ Не служіть ідолам, як деякі з них, як ото написано: Народ сів їсти й пити, і встав грати. ⁸ Не піддаваймося розпусті, як деякі з них блудодіяли, - і полягло їх одного дня двадцять три тисячі. ⁹ Не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, - і від гадюк загинули. ¹⁰ Не нарікайте, як деякі з них нарікали, - і загинули від душогубця. ¹¹ [Усе] це сталося з ними для прикладу, - і для нас воно написане як наука, для яких настали кінці віків. ¹² Тому, хто вважає, що він стоїть, хай стережеться, щоб не впав. ¹³ На вас найшла лише людська спокуса. Але вірний Бог не допустить, щоб ви спокушалися понад міру, бо при спокусі дасть і вихід, аби ви могли її перенести. ¹⁴ Тому, мої улюблені, втікайте від служіння ідолам. ¹⁵ Кажу як мудрим: судіть самі про те, що я кажу. ¹⁶ Чаша благословення, якою благословляємо, чи не є вона спільнотою у Христовій крові? Хліб, який ломимо, чи не є він спільнотою у Христовім тілі? ¹⁷ Бо один хліб, - і ми, численні, є одним тілом; бо всі причащаємося з одного хліба. ¹⁸ Погляньте на Ізраїля тілесним зором: хіба ті, що їдять жертви, не є спільниками вівтаря? ¹⁹ То що ж я кажу? Що жертва ідолам є чимось, чи ідол чимось? ²⁰ (Ні,) бо те, що жертвують [погани], - бісам жертвують, а не Богові. Не хочу, щоб і ви були спільниками бісів. ²¹ Не можете пити з Господньої чаші і з бісівської чаші; не можете бути спільниками Господнього столу і столу бісівського. ²² Чи будемо дратувати Господа? Чи ми є сильнішими від нього? ²³ Усе [мені] можна, але не все корисне. Усе [мені] можна, але не все будує. ²⁴ Хай ніхто не шукає свого власного, але [кожний] те, що для ближнього. ²⁵ Їжте все, що продають на торговищі, не зазнаючи докорів сумління, ²⁶ бо земля - Господня, і все, що на ній. ²⁷ Коли хто з невірних запросить вас і захочете піти, - їжте все, що вам запропонують, не сумніваючись совістю. ²⁸ Якщо ж хто вам скаже: Це жертва для ідолів, - не їжте задля того, хто (це) сказав, та й за совість. [Земля - Господня земля, і все, що на ній]. ²⁹ Совість маю на думці не свою, але іншого. Бо чому моя свобода має судитися совістю іншого? ³⁰ Коли я дякую за їжу, то навіщо зневажають мене за те, за що я дякую? ³¹ Отже, коли їсте, коли пƅєте, чи щось інше робите, - все робіть на славу Божу. ³² Не вводьте у спокусу юдеїв, і греків, і Церкви Божої, ³³ так, як і я в усьому всім догоджаю, не шукаючи своєї користи, але для користи багатьох, щоб спаслися.

Chapter 11

¹ Будьте моїми послідовниками, - як я - Христа. ² Хвалю вас, брати, що про все моє памƅятаєте і дотримуєтеся передань так, як я вам передав. ³ Хочу, щоб ви знали, що Христос є головою для кожного чоловіка, а жінці голова - чоловік, а Бог - голова Христа. ⁴ Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, соромить свою голову. ⁵ Кожна жінка, яка молиться або пророкує з відкритою головою, соромить голову свою, бо це те саме, якби була обстрижена. ⁶ Бо якщо жінка не покривається, хай стрижеться. Якщо жінці сором стригтися чи голитися, хай покривається. ⁷ Чоловік не повинен покривати голову, будучи образом і славою Божою; жінка ж є для чоловіка слава. ⁸ Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка; ⁹ адже чоловік не був створений задля жінки, але жінка - задля чоловіка. ¹⁰ Через це жінка повинна мати на голові знак влади - задля ангелів. ¹¹ Одначе в Господі - ні чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. ¹² Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; але все - від Бога. ¹³ Поміркуйте самі: чи годиться жінці молитися Богові непокритою? ¹⁴ Чи ж сама природа вас не навчає, що коли чоловік запускає волосся, це для нього безчестя? ¹⁵ Коли жінка вирощує косу, це для неї слава: їй дано вирощувати волосся замість покриття. ¹⁶ Якщо хто бажає сперечатися, то такого звичаю не маємо ні ми, ні Божі церкви. ¹⁷ Пропонуючи це, не хвалю, що збираєтеся ви не на краще, а на гірше. ¹⁸ Перше, що чую, це те, що коли ви збираєтеся в церкві, між вами є чвари, чому я частково вірю. ¹⁹ Бо так треба, щоб між вами були чвари, аби виявилися між вами й досвідчені. ²⁰ Адже коли ви сходитеся разом, то не на те, щоб їсти Господню вечерю, ²¹ і кожний приносить зƅїсти свою вечерю, тож один голодує, а інший упивається. ²² Хіба не маєте хатів, щоб їсти й пити? Чи не зневажаєте ви цим Божу Церкву, і не осоромлюєте тих, що не мають? Що вам сказати? Може, похвалити вас? Ні, за це не похвалю! ²³ Бо я одержав від Господа те, що передав вам: як Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб, ²⁴ і, поблагословивши, переломив і сказав: [Прийміть, споживайте], це є тіло моє, що за вас [ламається]. Робіть це на спогад про мене! ²⁵ Так само й чашу по вечері, і сказав: Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, - на спогад про мене! ²⁶ Бо щоразу, як тільки їсте цей хліб і пƅєте [цю] чашу, звіщаєте Господню смерть, аж поки Він не прийде. ²⁷ Тому, хто їстиме [цей] хліб і питиме Господню чашу негідно, буде винний супроти тіла й крови Господньої! ²⁸ Хай же людина себе випробовує, і ось так хай їсть хліб та пƅє з чаші. ²⁹ Бо хто [негідно] їсть і пƅє, той в осуд собі їсть і пƅє, не розмірковуючи про [Господнє] тіло. ³⁰ Через це між вами багато хворих і недужих, а багато хто заснув. ³¹ Бо якби ми самих себе судили, то не були б суджені. ³² А як Господь нас судить то картає, щоб ми не були засуджені із світом. ³³ Тому, брати мої, як сходитеся їсти, очікуйте один одного. ³⁴ Якщо хто голодний, хай їсть удома, щоб ви не сходилися на осуд. А про інше дам розпорядження, коли прийду.

Chapter 12

¹ Не хочу, брати, щоб ви були необізнані з духовними (дарами). ² Знаєте, як ще ви не увірували, то ходили до німих ідолів, ніби хто вів вас. ³ Тому й кажу вам, що ніхто з тих, що промовляють Божим Духом, не каже: Анатема Ісус, і ніхто не може сказати, що Ісус - це Господь, хіба тільки Духом Святим. ⁴ Дари різноманітні, а Дух той самий. ⁵ І служіння різноманітні, а Господь той самий. ⁶ І дії різноманітні, а Бог той самий - він робить усе в усіх. ⁷ Кожному дається обƅявлення Духу на спільну користь. ⁸ Одному Дух дає слово премудрости, іншому - слово знання тим же Духом, ⁹ іншому - віру тим же Духом, іншому - дари оздоровлень тим же Духом, ¹⁰ іншому - робити чуда, іншому - пророкувати, іншому - розпізнавати духи, іншому - різні мови, іншому - пояснення мов. ¹¹ А все це робить один той самий Дух, даючи кожному окремо, як хоче. ¹² Бо як тіло одне, але має багато членів і всі члени, хоч їх багато, становлять [одне] тіло, - так і Христос. ¹³ Бо всі ми охрещені одним Духом в одне тіло, - чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, - всі одним Духом напоєні. ¹⁴ Бо тіло є не одним членом, а багатьма. ¹⁵ Якщо скаже нога, що я не рука і тому не від тіла, то хіба через це вона не від тіла? ¹⁶ І якщо вухо скаже, що я не око і тому не від тіла, то хіба через це воно не від тіла? ¹⁷ Якщо все тіло є оком, то де слух? Якщо все є слухом, то де нюх? ¹⁸ Тепер же Бог розділив члени в тілі, кожного з них, - як схотів. ¹⁹ Якби всі були одним членом, то де тіло? ²⁰ Нині ж членів багато, а тіло одне. ²¹ Не може око сказати руці: Ти мені непотрібна. Або знову - голова ногам: Ви мені непотрібні. ²² Але ті члени тіла, що вважаються слабшими, значно більше потрібні. ²³ А ті, яких уважаємо менш шанованими в тілі, цим даємо більшу честь. Непоказні наші (члени) одержують більшу пристойність, ²⁴ а нашим гарним її непотрібно. Бог склав тіло так, що нижчому дав більшу пошану, ²⁵ щоб не було розбрату в тілі, але щоб члени самі за себе дбали. ²⁶ І якщо потерпає один член, з ним потерпають усі члени; якщо величається один член, з ним тішаться всі члени. ²⁷ Ви є Христовим тілом, зокрема, ви - члени! ²⁸ Деяких Бог поставив у Церкві: по-перше - апостолами, по-друге - пророками, по-третє - вчителями; потім - чуда, тоді - дари оздоровлень, допомоги, провідництва, різних мов. ²⁹ Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чуда (творять)? ³⁰ Чи всі мають дари оздоровляти? Чи всі мовами говорять? Чи всі пояснюють? ³¹ Тож змагаймося про більші дари - і я вам показую ще вищу дорогу.

Chapter 13

¹ Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним цимбалом. ² І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любови не маю, - то я ніщо. ³ І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любови не маю, - то жодної користи не матиму. ⁴ Любов довготерпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, ⁵ ані вередує, не шукає свого власного, не злоститься, не приписує зла, ⁶ не радіє з несправедливости, а радіє з правди; ⁷ все зносить, в усе вірить, усього сподівається, все терпить. ⁸ Любов ніколи не минає. Хоч є пророцтва, - та припиняться, хоч є мови, - та замовкнуть, хоч є знання, - та зникне. ⁹ Бо ми знаємо частково й пророкуємо частково. ¹⁰ Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове. ¹¹ Коли я був дитиною, то й говорив як дитина, думав як дитина, розумів як дитина. Коли [ж] став дорослим чоловіком, то відкинув дитиняче. ¹² Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж - віч-на-віч. Тепер знаю частково, тоді ж пізнаю так, як і сам я був пізнаний. ¹³ Тепер залишаються віра, надія, любов, - оці три; найбільша з них - це любов.

Chapter 14

¹ Дбайте про любов, змагайтеся за духовне, особливо, щоб пророкувати. ² Як хто говорить мовами, той говорить не до людей, але до Бога; бо ніхто не розуміє, і він духом говорить таємне. ³ А хто пророкує, той промовляє до людей на розбудову, втіху й розраду. ⁴ Хто говорить мовами, той будує себе; а хто пророкує, - той будує Церкву. ⁵ Бажаю, щоб ви всі говорили мовами; але краще - щоб пророкували; адже той більший, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами; хіба що хтось пояснює, щоб Церкві було на розбудову. ⁶ Тепер же, брати, коли прийду до вас говорячи мовами, то яку користь вам принесу, якщо не говоритиму вам або обƅявленням, або знанням, або пророцтвом, або навчанням? ⁷ Бо й бездушні речі, що видають звук, - чи то сопілка, чи гуслі, - коли не звучать по-різному, то як зрозуміти, що грає, або що звучить? ⁸ Бо якщо й сурма дасть непевний звук, то хто приготується до бою? ⁹ Так і ви, якщо мовою не вимовите зрозумілого слова, то як дізнатися, про що йдеться? Ви будете говорити на вітер. ¹⁰ Хоч як багато є мов дійсно у світі, та жодна [з них] не без значення. ¹¹ Отже, якщо не усвідомлю значення слів, то буду чужинцем для того, хто говорить, і він, що говорить, - чужинцем мені. ¹² Так само і ви, що змагаєтеся за духовні дари, - просіть, щоб мати їх щедро на розбудову Церкви. ¹³ Той, хто говорить мовами, хай молиться, щоб умів пояснити. ¹⁴ Бо коли молюся мовою, молиться мій дух, а мій розум без плоду. ¹⁵ Ну і що ж? Помолюся духом - помолюся й розумом; заспіваю духом - заспіваю й розумом. ¹⁶ Бо коли благословиш духом, то як після твоєї подяки скаже амінь той, що займає місце ненавченої людини? Адже не зрозуміє, що ти говориш? ¹⁷ Ти добре дякуєш, але інший не розбудовується. ¹⁸ Дякую Богові, що більше від усіх вас розмовляю мовами. ¹⁹ Але в Церкві волію пƅять слів моїм розумом сказати, щоб і інших навчити, ніж десятки тисяч слів (незрозумілою) мовою. ²⁰ Брати, не будьте дітьми щодо розуму. Будьте дітьми для зла, розумом же ставайте досконалими. ²¹ В законі написано: Чужими мовами й іншими вустами заговорю до цього народу, але й тоді вони мене не послухають, - каже Господь. ²² Тож мови є знаком не для вірних, а для невірних; а пророцтво не для невірних, а для вірних! ²³ Коли зійдеться вся Церква разом і всі заговорять мовами, а ввійдуть туди ненавчені або невірні, то чи не скажуть, що ви біснуєтеся? ²⁴ Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невірний або ненавчений, то його всі розвінчають і всі осудять; ²⁵ отже, таємниці його серця виявляться, він упаде додолу, вклониться Богові, заявляючи, що Бог справді є між вами. ²⁶ То що ж, брати? Коли сходитеся, кожний [з вас] має псалом, має навчання, має мову, має відкриття, має пояснення; все це хай буде на розбудову. ²⁷ Якщо хто говорить мовою, (говоріть) по двох або найбільше по трьох, і то по черзі, а один хай пояснює. ²⁸ Якщо ж не буде того, хто пояснює, хай мовчить у Церкві і говорить собі й Богові. ²⁹ Пророки ж нехай промовляють по двох або по трьох, а інші хай розсуджують. ³⁰ Коли ж іншому, що сидить, буде обƅявлення, перший хай замовкне. ³¹ Бо всі можете один по одному пророкувати, аби всі навчалися і всі втішалися. ³² І духи пророків коряться пророкам, ³³ бо Бог не є (Богом) безладдя, але миру. ³⁴ Як і по всіх святих Церквах, нехай [ваші] жінки в Церкві мовчать. Бо їм не дозволено говорити, а тільки коритися, як те каже закон. ³⁵ Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків, бо непристойно жінці в Церкві говорити. ³⁶ Хіба від вас вийшло Боже Слово? Чи прийшло воно до вас одних? ³⁷ Якщо хто вважає себе за пророка або за духовного, хай розуміє, що оце пишу я вам; бо то - Господня заповідь. ³⁸ Коли хто не розуміє, - хай не розуміє! ³⁹ Тому, брати мої, майте ревність пророкувати, та не забороняйте говорити мовами. ⁴⁰ Але все хай відбувається пристойно і статечно.

Chapter 15

¹ Звіщаю вам, брати, благу вістку, яку я вам сповістив, і яку ви прийняли, в якій стоїте, ² якою спасаєтеся, коли держите слово таким, яким я вам його сповістив, якщо лише ви не повірили надаремно. ³ Найперше я вам передав те, що і одержав: Христос помер за наші гріхи, згідно з Писанням, ⁴ і що був похований, і що воскрес третього дня, - за Писанням; ⁵ що зƅявився Кифі і дванадцятьом; ⁶ потім зƅявився понад пƅятистам братів разом, з яких багато хто живе ще й тепер, а деякі спочили. ⁷ Потім зƅявився Яковові, пізніше всім апостолам; ⁸ нарешті, зƅявився й мені, - наче якомусь виродкові. ⁹ Бо я найменший з апостолів, негідний назватися апостолом, - адже я переслідував Божу Церкву. ¹⁰ Ласкою Божою я є тим, ким є. Його ласка, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за всіх їх; утім не я, але Божа ласка, що зі мною. ¹¹ Тож чи я, чи вони, - але ми так проповідуємо і так ви й увірували. ¹² Коли про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, - то як деякі з вас кажуть, що нема воскресіння мертвих? ¹³ Якщо нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. ¹⁴ Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна й віра ваша. ¹⁵ Ми виявляємося неправдивими свідками Бога, бо засвідчили проти Бога, що він воскресив Христа, якого не воскресив, оскільки мертві не встають. ¹⁶ І якщо мертві не встають, то й Христос не воскрес. ¹⁷ Якщо ж Христос не воскрес, (тоді) віра ваша марна, - ви ще у гріхах ваших. ¹⁸ Тоді ті, що упокоїлися в Христі, - загинули! ¹⁹ Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, - ми найнещасніші з усіх людей! ²⁰ Але тепер Христос воскрес із мертвих, - первісток серед покійних. ²¹ Оскільки смерть через людину, - то через людину й воскресіння мертвих. ²² Як в Адамові вмирають усі, так у Христі всі оживуть. ²³ Кожний - за своїм порядком: первісток Христос, потім ті, що Христові під час його приходу, ²⁴ а потім - кінець: коли передасть царство Богові й Батькові, коли знищить усяку владу і всяке панування та силу. ²⁵ Бо йому належить царювати, доки не покладе всіх своїх ворогів йому під ноги. ²⁶ Останній ворог, який буде знищений, - це смерть, ²⁷ бо все підкорив йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком того, хто підкорив йому все. ²⁸ Коли ж підкорить йому все, тоді й сам Син підкориться тому, хто підкорив йому все, щоб був він Богом - усім і в усьому. ²⁹ Бо що роблять ті, що христятся за мертвих? Якщо мертві не встають зовсім, то нащо христитися за мертвих? ³⁰ Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки? ³¹ Щодня вмираю. Брати, такою є ваша похвала, яку маю в нашому Господі Христі Ісусі. ³² Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, яка мені користь? Якщо мертві не встають, їжмо і пиймо, бо завтра помремо. ³³ Не давайте себе ошукати: погані спілкування нищать добрі звичаї. ³⁴ Прийдіть правдиво до тверезого стану і не грішіть, бо деякі Бога не знають, - на сором вам (це) кажу. ³⁵ Але дехто скаже: Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть? ³⁶ Нерозумний! Те, що ти сієш, - не оживе, якщо не умре. ³⁷ І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, але чисте зерно, яке трапиться, - пшениці чи чогось іншого. ³⁸ І Бог дає йому тіло, яке забажає: кожній насіннині своє тіло. ³⁹ Не всяке тіло є тим самим тілом; інше тіло в людей, інше у тварин, інше в риб, інше у птахів. ⁴⁰ Є тіла небесні й тіла земні. Але своя слава в небесних і своя - у земних. ⁴¹ Інша слава у сонця, інша слава у місяця, інша слава у зірок, бо зірка від зірки різниться в славі. ⁴² Так само і воскресіння мертвих. Сіється в тлінні, встає в нетлінні; ⁴³ сіється в неславі, встає у славі; сіється в немочі, встає в силі; ⁴⁴ сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне. ⁴⁵ Так і написано: Перша людина - Адам став живою душею, останній же Адам - це дух, що оживляє. ⁴⁶ Але не спочатку духовний, а душевний; потім - духовний. ⁴⁷ Перша людина - з землі, земна. Друга людина, [Господь,] з неба. ⁴⁸ Який земний - такі й земні; і який небесний - такі й небесні. ⁴⁹ І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного. ⁵⁰ Кажу, брати, що тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тлінне нетлінного не успадкує. ⁵¹ Таку ще повім вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі перемінимося, - ⁵² раптово, як оком мигнути, при останній сурмі: як засурмить вона - мертві встануть нетлінними, і ми перемінимося! ⁵³ Бо треба, щоб це тлінне зодягнулося в нетлінне, і це смертне зодягнулося в безсмертне. ⁵⁴ Коли ж це тлінне зодягнеться в нетлінність, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинена перемогою! ⁵⁵ Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало? ⁵⁶ Жало смерти - це гріх, а сила гріха - закон. ⁵⁷ Богові подяка, що дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа. ⁵⁸ Тому, мої улюблені брати, будьте стійкими, непохитними, завжди відзначайтеся в Господнім ділі, знаючи, що ваша праця у Господі не є даремною.

Chapter 16

¹ Щодо збирання пожертв для святих, робіть так само, як я постановив для галатійських Церков. ² Першого дня тижня хай кожний з вас відкладає в себе, зберігаючи те, що лиш може дати, щоб не проводити збирання тоді, коли прийду. ³ Коли ж прийду, то пошлю вибраних вами з листом, щоб понесли ваш дар до Єрусалима. ⁴ Якщо ж потрібно буде і мені йти, то підуть зі мною. ⁵ Прийду до вас після подорожі Македонією, бо переходжу через Македонію. ⁶ У вас же, коли трапиться, я поживу чи й перезимую, щоб ви мене провели, куди лиш піду. ⁷ Мимохідь же не хочу тепер бачитися з вами, бо маю надію якийсь час перебути між вами, якщо Господь дозволить. ⁸ В Ефесі ж пробуду до Пƅятдесятниці, ⁹ бо переді мною відкрилися великі й широкі двері, а противників багато. ¹⁰ Коли ж прийде Тимофій, подбайте, щоб був у вас без страху, бо він чинить діло Господнє, як і я. ¹¹ Хай ніхто не погордує ним, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов до мене, бо я очікую його з братами. ¹² Щодо брата Аполоса, то я дуже просив його, щоб прийшов до вас з братами, але він не мав бажання прийти тепер; прийде, коли матиме нагоду. ¹³ Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні й міцні. ¹⁴ Все між вами хай робиться з любовƅю. ¹⁵ Прошу вас, брати: ви знаєте дім Степанів, що він є первістком в Ахаї і віддали себе на служіння святим; ¹⁶ і ви підкоріться таким, - як і кожному, хто співслужить і трудиться. ¹⁷ Зрадів я з приходу Степана, і Фортуната, й Ахаїка, бо вони заступили вашу відсутність, ¹⁸ і мій та ваш дух заспокоїли. Шануйте таких. ¹⁹ Вітають вас Церкви Азії. Щиро вітають вас у Господі Акила і Прискила з їхньою домашньою Церквою. ²⁰ Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком. ²¹ Привітання моєю рукою - Павловою. ²² Хто не любить Господа, хай буде проклятий. Марана та! ²³ Ласка Господа Ісуса [Христа] (хай буде) з вами. ²⁴ Любов моя - з усіма вами в Христі Ісусі. [Амінь.]