Євреїв

Chapter 1

¹ Багато разів і багатьма способами говорив колись Бог до [наших] батьків через пророків. ² В останні ж ці дні заговорив до нас через Сина, якого поставив спадкоємцем усього і через якого створив віки. ³ Він, будучи сяйвом слави та образом його сутности, утримуючи все словом своєї сили, вчинивши [собою] очищення [наших] гріхів, - сів праворуч величности на висотах. ⁴ Він настільки кращий від ангелів, наскільки преславнішим від них є його імƅя, яке він успадкував. ⁵ Бо кому з ангелів і коли мовилося: Ти є Сином моїм, я нині породив тебе. Або: Я буду йому за Батька, а він буде мені за Сина. ⁶ Коли ж знову вводить первістка до всесвіту, то каже; І хай поклоняться йому всі Божі ангели. ⁷ А до ангелів каже: Ти робиш духів своїми ангелами, а палючий вогонь - своїми слугами. ⁸ І про Сина: Боже, твій престіл до вік віку, і руківƅя праведности твоєї - це руківƅя твого Царства. ⁹ Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконня, тому помастив тебе, Боже, твій Бог оливою радости - більше, ніж друзів твоїх. ¹⁰ І ще: Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса є ділом твоїх рук. ¹¹ Ті згинуть, а ти - стоятимеш; і всі, мов одяг, зістаряться. ¹² Наче одяг, зміниш їх, - і як одяг, вони зміняться. Ти ж є той самий, і рокам твоїм не буде кінця. ¹³ Кому з ангелів і коли мовив: Сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком для твоїх ніг? ¹⁴ Чи не всі є духами служіння, що посилаються на службу задля тих, які мають успадкувати спасіння?

Chapter 2

¹ Ось чому ми повинні бути дуже уважними до почутого, щоб часом не відпасти. ² Бо якщо слово, сказане ангелами, було певним, і кожний переступ та непослух дістали справедливу відплату, ³ то як ми уникнемо її, якщо занедбаємо таке велике спасіння? Воно мало початок у проповіді Господа, і було пітверджене в нас тими, хто його почув. ⁴ А Бог свідчив знаками, і чудами, і різними силами, і роздаванням Святого Духа - за своєю волею. ⁵ Бо не ангелам підпорядкував майбутній світ, про який говоримо. ⁶ Засвідчив же десь хтось, кажучи: Чим є людина, що памƅятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього? ⁷ Ти зробив її не набагато меншою від ангелів, ти увінчав її славою і честю; ⁸ все підкорив ти під її ноги. Коли ж підпорядкував їй усе, то не залишив нічого, що не було б їй не підпорядковане. Тепер же ще не бачимо, щоб їй усе було підпорядковане. ⁹ А бачимо Ісуса, який через терпіння смерти був увінчаний славою і честю, який не набагато був меншим від ангелів, щоб за Божою ласкою зазнати за всіх смерти. ¹⁰ Бо так і мало бути, що він, - задля якого все і через якого все, який привів багатьох синів до слави, - удосконалив був стражданнями провідника їхнього спасіння. ¹¹ Бо і той, що освячує, і ті, що освячуються, - всі від одного. Через це не соромиться називати їх братами, ¹² кажучи: Сповіщу твоє імƅя моїм братам, серед церкви оспівуватиму тебе. ¹³ І знову: Я буду надіятися на нього. І ще: Ось я і діти, яких мені дав Бог. ¹⁴ А що діти стали спільниками тіла й крови, то й він став їхнім спільником, щоб своєю смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола, ¹⁵ й визволити тих, які через страх смерти усе життя були підпорядковані рабству. ¹⁶ Бо не від ангелів приймає, але приймає з Авраамового насіння. ¹⁷ Тому треба було йому в усьому уподібнитися братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм перед Богом, щоб спокутувати людські гріхи. ¹⁸ Бо в чому сам постраждав, бувши випробованим, може допомогти й випробовуваним.

Chapter 3

¹ Тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на посланця і архиєрея нашого віровизнання - Ісуса, ² який вірний тому, хто поставив його, як ото і Мойсей у всьому його домі. ³ Бо він гідний настільки більшої слави, ніж Мойсей, наскільки більшу честь має будівничий, ніж дім. ⁴ Адже кожний будинок хтось будує, а той, хто збудував усе, - Бог. ⁵ Мойсей же був вірний у всьому його домі, як слуга -для свідчення сказаного. ⁶ Христос же - як Син у своєму домі, - а цим домом є ми, якщо [аж до кінця впевнено] збережемо відвагу та похвалу надії. ⁷ Тому так промовляє Святий Дух: Сьогодні, як почуєте його голос, ⁸ не робіть закамƅянілими ваші серця, як ото було під час випробування у день спокуси в пустині, - ⁹ де [мене] спокушували ваші батьки, - випробовували [мене] й побачили мої вчинки ¹⁰ упродовж сорока років. І тому я обурився цим родом і сказав: Постійно вони баламутяться серцем, не пізнали вони моїх шляхів, ¹¹ тому я присягнув у своїм гніві, що вони не ввійдуть до мого спочинку. ¹² Остерігайтеся, брати, щоб часом не було в когось із вас лукаве серце, повне невіри, щоб відступити від живого Бога; ¹³ але потішайте себе щодня, доки це нині триває, щоб не закамƅянів дехто з вас оманою гріха. ¹⁴ Бо ми стали співучасниками Христа, якщо початок життя твердо збережемо аж до кінця, - ¹⁵ як ото мовиться: Сьогодні, коли почуєте його голос, не робіть закамƅянілими ваші серця, як було під час нарікань. ¹⁶ Бо хто ті, що почули, але прогнівили? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм? ¹⁷ Ким же він обурювався сорок років? Чи не тими, що згрішили і чиї кості полягли в пустині? ¹⁸ Кому присягав, що не ввійдуть до його спочинку, як не тим, що противилися? ¹⁹ І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство!

Chapter 4

¹ Біймося ж, поки діє обітниця, щоб ми ввійшли до його спочинку, аби не здавалося комусь з вас, що спізнився. ² Бо й ми, як і вони, одержали добру вістку; але слово, яке слухали, не дало їм користи, бо не слухали з вірою. ³ Входимо ж до спочинку ми, що повірили, як він провістив: Я присягнув був у моїм гніві, що не ввійдуть до мого спочинку, хоч і діла були закінчені при створенні світу. ⁴ Бо сказав десь про сьомий день отак: І спочив Бог сьомого дня від усіх своїх діл. ⁵ І знову тут: Не ввійдуть до мого спочинку. ⁶ Отож виходить, що деякі ввійдуть до нього, а ті, що раніше одержали добру вістку, не ввійшли через непокірливість. ⁷ І знову призначає якийсь день - сьогодні, - кажучи через Давида по багатьох роках те, про що раніше йшлося: Сьогодні, як почуєте його голос, не робіть закамƅянілими ваших сердець. ⁸ Бо якби Ісус дав їм спочинок, то не казав би після цього про інший день. ⁹ Збережено ж суботу для Божого люду, ¹⁰ бо хто ввійшов до його спочинку, той і відпочив від своїх діл, - як Бог від своїх. ¹¹ Тож поспішімо ввійти до того спочинку, щоб хтось не впав у непокору - за тим прикладом. ¹² Бо Боже слово живе й діє, воно гостріше від усякого двосічного меча і проходить аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку, судить думки й помисли серця. ¹³ І нема створіння, яке сховалося б від нього, але все відкрите й виявлене перед його очима, - йому дамо звіт! ¹⁴ Отож, маючи великого архиєрея, який пройшов небо, - Ісуса, Божого сина, - тримаймося віровизнання. ¹⁵ Бо не маємо архиєрея, який не може співчувати нашим слабостям, але випробовуваний у всьому, як і ми, за винятком гріха. ¹⁶ Приступім, отже, сміливо до престолу ласки, щоб одержали ми милосердя і знайшли ласку для своєчасної допомоги.

Chapter 5

¹ Кожний же архиєрей, який добирається з-поміж людей, ставиться для людей у Божих справах, щоб приносив дари та жертви за гріхи; ² щоб міг співчувати необізнаним та і що заблукали, бо й сам перейнятий слабістю, ³ і тому повинен приносити жертви за гріхи як за людей, так і за себе. ⁴ І ніхто сам від себе не приймає чести, але тільки покликаний Богом, як ото Аарон. ⁵ Так і Христос не сам себе прославив, щоб стати архиєреєм, але той, що казав до нього: Ти мій Син, я сьогодні породив тебе. ⁶ І в іншому місці говорить: Ти священик навіки за чином Мелхиседека. ⁷ Він, коли був у своєму тілі, принісши з великим риданням і сльозами благання і молитви до того, який може спасти його від смерти, і був вислуханий за благочестя. ⁸ Хоч він і Син, проте навчився послуху від того, що потерпів. ⁹ Удосконалившись, він став причиною вічного спасіння всіх, хто йому слухняний, - ¹⁰ і Бог назвав його архиєреєм за чином Мелхиседека. ¹¹ Про це нам треба б багато сказати, - та нелегко це висловити, бо ви стали нездатні слухати. ¹² Адже ви, що мали б бути вчителями з огляду на вік, а знову потребуєтє, щоб вас хтось навчав слів Божих з самого початку, - потребуєтє молока, а не твердої їжї. ¹³ Бо кожний, хто бере молоко, - ще недосвідчений у слові правди, бо є немовлям. ¹⁴ А тверда їжа - для дорослих, які мають випробовані звичкою почуття., щоб розрізняти добро і зло.

Chapter 6

¹ Тому залишимо початки Христової науки і звернімося до досконалости, щоб знову не покладати основи - покаяння з мертвих діл та віри в Бога - ² навчання про хрещення і покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд. ³ І це зробимо, якщо Бог дозволить. ⁴ Бо неможливо, щоб ті, що раз просвітилися, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Святого Духа, ⁵ і скуштували добра Божого слова та сили майбутнього віку, - ⁶ відпали; знову обновлялися до покаяння - і вдруге розпинали та зневажали в собі Божого Сина! ⁷ Бо земля, що напилася дощу, що часто її окропляє, - яка родить добре зілля тим, які її обробляють, - одержує благословення від Бога. ⁸ А та, що зростила терня і бурƅян, - непотрібна і близька до прокляття, її кінець - спалення. ⁹ Улюблені, ми певні, що з вами краще і що тримаєтеся спасіння, хоч і так говоримо. ¹⁰ Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваше діло і [працю] любови, яку показали ви стосовно його імени, послуживши і служачи святим. ¹¹ Бажаємо ж, щоб кожний із вас виявляв ту саму дбайливість на певність надії аж до кінця, ¹² щоб не були ви ледачими, а наслідували тих, що вспадковують обітниці вірою і терпінням. ¹³ Бог, давши обітницю Авраамові й не маючи ким більшим клястися, - поклявся собою, ¹⁴ кажучи: По правді благословляючи, - благословлю тебе і, розмножуючи, - розмножу тебе. ¹⁵ Тож бувши терплячим, одержав обітницю. ¹⁶ Люди клянуться вищим, - адже клятва для підтвердження є край усякої їхньої незгоди. ¹⁷ Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність свого рішення, склав клятву, ¹⁸ щоб у тих двох незмінних речах, у яких неможливо, щоб обманув Бог, - і мали велику втіху ми, які прибігли триматися за теперішню надію. ¹⁹ Вона, мов якір для душі, твердий та певний, і входить усередину за внутрішню заслону, ²⁰ куди за нас увійшов предтеча Христос, ставши навіки архиєреєм за чином Мелхиседека.

Chapter 7

¹ Бо цей Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога Всевишнього, зустрів був Авраама, коли той повертався з бою з царями, і благословив його; ² і Авраам виділив йому десятину з усього; він насамперед означає цар справедливости; потім же - і цар Салимський, тобто цар миру, - ³ без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ані кінця життя; він подібний до Божого Сина і залишається священиком назавжди. ⁴ Бачите, яким великим є той, кому патріярх Авраам дав десятину найкращої здобичі! ⁵ Ті з синів Левія, що одержують священство, мають заповідь за законом брати десятину з людей, тобто із своїх братів, хоч і вони з роду Авраама. ⁶ А той, що не був з їхнього роду, взяв десятину від Авраама, і поблагословив того, що мав обітниці. ⁷ Без жодної суперечки - менше благословляється більшим. ⁸ І тут десятини одержують смертні люди, а там - той, про кого свідчать, що він живий. ⁹ І, так би мовити, через Авраама й Левій, що бере десятини, дав десятину, ¹⁰ бо ще не народився від батька, коли його зустрів Мелхиседек. ¹¹ Отже, якби досконалість була через левітське священство, - адже через нього народ одержав закон, - то навіщо треба було, щоб зƅявився ще інший священик - за чином Мелхиседека, а не названий за чином Аарона? ¹² Це тому, що зі зміною священства, треба, щоб змінився і закон. ¹³ Бо той, про кого йдеться, належав до іншого племени, з якого ніхто не мав участи в жертівнику. ¹⁴ Відомо ж бо, що наш Господь походив з Юди, - а про це племƅя Мойсей нічого не говорив щодо священства. ¹⁵ Це стає ще яснішим, коли за подобою Мелхиседека зƅявляється інший священик, ¹⁶ який був таким не за законом тілесної заповіді, але за силою незнищенного життя. ¹⁷ Бо свідчить: Ти священик навіки за чином Мелхиседека. ¹⁸ Попередня заповідь скасовується через її немічність і некорисність; ¹⁹ бо закон нічого не вдосконалив; зміна ж на кращу надію, якою ми наближаємося до Бога. ²⁰ І наскільки це не без клятви, - бо вони стали священиками без клятви, ²¹ а цей з клятвою через того, хто до ного каже: Поклявся Господь і не розкається, що ти є священиком навіки [за чином Мелхиседека], ²² настільки й Ісус став запорукою кращого заповіту. ²³ Тих священиків було багато, бо смерть не давала залишатися їм, - ²⁴ а цей, перебуваючи вічно, має священство нескінченне. ²⁵ Тому, будучи завжди живим, і може завжди спасати тих, що приходять до Бога через нього, щоб заступався за них. ²⁶ Отакого потрібно було нам архиєрея - святого, незлобивого, невинного, відділеного від грішників, вищого від неба; ²⁷ який не має потреби щодня, як архиєреї, приносити жертву спочатку за свої гріхи, а потім за гріхи народу. Бо він це зробив раз, принісши себе. ²⁸ Адже закон велів наставляти архиєреями людей, що мають неміч; а слово клятви, що після закону, поставило навіки досконалого сина.

Chapter 8

¹ У тому, про що я веду мову, головним є ось що: маємо такого архиєрея, який сів на небі праворуч престолу величі. ² Він - служитель святих і шатра правди, яке настановив Господь, а не людина. ³ Бо кожний архиєрей настановляється на те, щоб приносити дари й жертви; тому й потрібно, щоб і цей мав що принести. ⁴ Коли б він був на землі, то не був би священиком, бо є ті, що приносять дари за законом ⁵ і які служать образові й тіні небесного, як ото було сказано Мойсеєві, коли мав зробити шатро: Пильнуй, кажу, і зроби все за зразком, який був показаний тобі на горі. ⁶ А він тепер одержав краще служіння, бо він є посередником кращого заповіту, узаконеного на кращих обітницях. ⁷ Бо якщо б перший закон був бездоганним, то не шукалося б місця для другого. ⁸ Докоряючи їм, мовить: Ось надходять дні, мовить Господь, коли з домом Ізраїля і з домом Юди Я укладу Новий Завіт. ⁹ Не за заповітом, який я уклав був з їхніми батьками того дня, коли взяв я їх за руку, щоб їх вивести з Єгипетської землі. Але оскільки вони порушили мій заповіт, то я їх покинув, каже Господь. ¹⁰ А це завіт, який я укладу з домом Ізраїля після тих днів, говорить Господь, - покладу мої закони в їхній розум, напишу їх на їхніх серцях, і буду для них Богом, і вони будуть для мене народом. ¹¹ І кожний не буде навчати свого ближнього й свого брата, кажучи: Пізнай Господа: - бо всі пізнають мене, від малого аж до їхнього великого. ¹² Буду бо я милосердий до їхніх несправедливостей і більше не згадаю їхніх гріхів [та їхніх беззаконь]. ¹³ Коли ж мовить новий, то тим самим перший визнає старим; а те, що давніє і старіє, близьке до зітління.

Chapter 9

¹ Перший же мав постанови, служби та земну святиню. ² Бо спочатку було збудоване шатро, в якому були і свічник, і стіл, і хліби принесення, що називається святим. ³ За другою ж заслоною - шатро, що зветься святе святих, ⁴ що має і золоту кадильницю, і ковчег заповіту, кутий всюди золотом, у якому була золота посудина, що має манну, і палиця Аарона, що розцвіла, і таблиці заповіту. ⁵ Над ним же - херувими слави, що затінюють вівтар, про які нині не час говорити докладно. ⁶ Згідно з установленням, до першого шатра постійно входили священики, щоб виконувати служби; ⁷ до другого - один раз на рік заходив лише архиєрей, - не без крови, яку приносив за себе і за гріхи народу. ⁸ Святий Дух засвідчує це, що шлях до святині ще не відкритий, коли ще стоїть перше шатро. ⁹ Воно - образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, що не можуть удосконалити сумління того, хто служить, ¹⁰ що тільки в їжі, напоях, різних обмиваннях, оправдання для тіла, - і залишаються аж до часу виправлення. ¹¹ Христос же прийшов як архиєрей майбутніх благ - з більшим, досконалішим, нерукотворним шатром, тобто нетутешнього творення, ¹² і не з кровƅю цапів і телят, але з власною кровƅю увійшов він один раз до святині та й набув вічного відкуплення. ¹³ Бо якщо кров козлів і телят та попіл телиць, коли покроплять, освячує нечистих на очищення тіла, - ¹⁴ то наскільки більше кров Христа, який Святим Духом приніс себе незаплямованим Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили живому Богові. ¹⁵ І тому він є посередником Нового Завіту, щоб через смерть для відкуплення від прогріхів, у першому Завіті, покликані одержали обітницю вічної спадщини. ¹⁶ Бо де заповіт, там має бути смерть заповітника; ¹⁷ адже ж заповіт має силу після мертвих, і не має жодної вартости, коли живе заповітник. ¹⁸ Отож і перший не був освячений без крови. ¹⁹ Адже Мойсей, проголосивши усі заповіді за законом, усім людям узявши кров цапів і телят разом з водою та червоною вовною, з ісопом та й покропив самі ж оті книги, і весь народ, ²⁰ промовляючи: Це кров заповіту, який заповів вам Бог. ²¹ І шатро, і весь посуд для служіння також окропив кровƅю. ²² І відтоді все за законом очищується кровƅю, і без кровопролиття не буває відпущення. ²³ Отож, треба було, щоб образи небесних отак очищалися, а саме небесне - кращими від цих жертвами. ²⁴ Бо Христос не ввійшов до рукотворної святині, яка мала вигляд правдивої, але до самого неба, щоб тепер зƅявитися перед Божим обличчям за нас. ²⁵ І не для того, щоб багато разів приносити себе, як ото архиєрей входить до святого щороку з чужою кровƅю, - ²⁶ інакше треба було б йому багато разів терпіти від створення всесвіту. Тепер же зƅявився він один раз наприкінці віків, щоб своєю жертвою знищити гріх. ²⁷ І так, як установлено людям один раз умерти, а потім суд, - ²⁸ так і Христос раз приніс себе, щоб узяти гріхи багатьох; вдруге ж зƅявиться не задля гріха, тим, що очікують його [з вірою] на спасіння.

Chapter 10

¹ Бо закон, маючи тінь майбутнього добра, а не сам образ речей, тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, що приходять. ² Інакше вони перестали б приноситися, бо не було б більше жодного відчуття гріхів у тих, які служать і які раз очистилися. ³ Але в них є усвідомлення гріхів щороку, ⁴ бо неможливо, щоб кров телят і цапів відпускала гріхи. ⁵ Тому, входячи до світу, каже: Жертви й приношення ти не схотів, але тіло ти дав мені. ⁶ Всепалення і жертви за гріхи тобі не сподобалися. ⁷ Тоді я сказав: Ось іду, - на початку книги написано про мене, щоб виконати Боже, твою волю. ⁸ Сказавши спочатку, що ні жертви, ні приношень, ні всепалень за гріхи, - які згідно з законом приносяться, - не забажав ти і не вподобав собі- ⁹ потім додав: Ось іду, щоб виконати волю твою. Скасовує він перше, щоб поставити друге. ¹⁰ В тій волі ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа. ¹¹ І кожний священик стоїть щоденно на службі, і багато разів приносить ті самі жертви, які ніколи не можуть скасувати гріхів. ¹² Він же, раз принісши жертву за гріхи, завжди сидить праворуч Бога, ¹³ далі очікуючи, доки його вороги не будуть покладені підніжжям його ніг. ¹⁴ Бо одним приношенням він назавжди вдосконалив тих, що освячуються. ¹⁵ Свідчить же нам і Святий Дух, згідно із сказаним: ¹⁶ Оце і є заповіт, що я його заповідаю їм по тих днях, - мовить Господь. - Дам мої закони в їхні серця, і запишу їх у їхній розум, - ¹⁷ і більше не згадаю їхніх гріхів та їхніх беззаконь. ¹⁸ А де є відпущення їх, там немає приношення за гріхи. ¹⁹ Отож, брати, маємо сміливість заходити до святині кровƅю Ісуса - ²⁰ новою і живою дорогою, яку він відкрив нам заслоною, тобто своїм тілом, ²¹ і великого архиєрея в Божім домі. ²² Приступаймо ж із щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою. ²³ Непохитно держімо визнання надії, - бо вірний той, що обіцяв! ²⁴ Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любови та добрих діл; ²⁵ не залишаймо своїх зібрань, як ото деякі ввели у звичку; але заохочуймося, - і тим більше, чим більше бачите, що наближається день. ²⁶ Бо коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання правди, то нема більше жертви за гріхи; ²⁷ а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників. ²⁸ Як хто відрікся закону Мойсея, той без милосердя гине при двох або трьох свідках. ²⁹ Зважте, якої гіршої муки заслужить той, хто потоптав Божого Сина, хто не пошанував крови заповіту, якою освятився, хто зневажив Духа ласки? ³⁰ Ми знаємо того, хто сказав: У мене помста - і я відплачу, [говорить Господь]. І знову: Господь судитиме свій народ. ³¹ Страшна річ - потрапити в руки живого Бога! ³² Згадуйте ж минулі дні, коли ви, просвітившись, зазнали великої боротьби терпінь, ³³ бувши або видовищем у зневагах і знущаннях, або ж спільниками тих, що мали таке життя. ³⁴ Ви ж терпіли разом із вƅязнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе вічне й ліпше майно [на небі]. ³⁵ Тож не відкидайте вашої сміливости, бо вона має велику винагороду. ³⁶ Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю. ³⁷ Бо ще трохи, - дуже недовго - і прийде той, хто йде, - і не забариться. ³⁸ Праведний мій житиме вірою, а коли відступить, то моя душа не матиме вподобання в ньому. ³⁹ Ми ж не з тих, що відступають на загибель, але з тих, що вірять для спасіння душі.

Chapter 11

¹ Віра ж є підставою для надії, доказом речей, недоступних для споглядання. ² У ній були засвідчені давні. ³ Вірою розуміємо, що віки створені Божим словом, тож із невидимого постало видиме. ⁴ Вірою Авель приніс Богові більшу жертву, ніж Каїн, нею засвідчено, що він є праведником, бо про його дари свідчив Бог; нею він промовляє і після смерти. ⁵ Вірою Енох був перенесений, щоб не побачив смерти; і його не знайшли тому, що Бог його переніс. Бо перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові. ⁶ Без віри неможливо догодити. Тим, що приходять до Бога, треба вірити, що він є, і що винагороджує тих, які його шукають. ⁷ Вірою Ной, одержавши обƅявлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив корабля для врятування свого дому; чим засудив увесь світ і став спадкоємцем тієї справедливости, яка походить з віри. ⁸ Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадщину, - послухався і пішов, не відаючи, куди йде. ⁹ Вірою прибув до обіцяної землі, мов до чужої, оселившись під шатрами з Ісааком і Яковом - співспадкоємцями тієї самої обітниці; ¹⁰ бо очікував заснування міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог. ¹¹ Вірою ж і сама Сарра, бувши неплідною, дістала силу прийняти насіння - і [народила] в похилому віці, бо вважала вірним того, що обіцяв. ¹² І тому з одного - й до того ж завмерлого - народилося так багато, - наче зірок на небі, наче піску незліченного край моря. ¹³ Усі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх, і привітали, і визнали, що вони є чужинцями і приходьками на землі. ¹⁴ Бо ті, що так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. ¹⁵ І якби памƅятали те, звідки відійшли, то мали б доста часу повернутися. ¹⁶ Нині ж кращого бажають, тобто небесного. Тому Бог не соромиться їх називати себе їхнім Богом: адже він приготував їм місто. ¹⁷ Авраам, бувши випробовуваний вірою, привів Ісаака, і маючи обітниці, приніс єдинородного сина, ¹⁸ до якого було сказано, що в Ісаакові назветься твоє насіння. ¹⁹ Бо він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як прообраз. ²⁰ Вірою в майбутнє поблагословив Ісаак Якова та Ісава. ²¹ Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного з Йосипових синів - і схилився на руківƅя своєї палиці. ²² Вірою Йосип, помираючи, нагадував про вихід синів Ізраїля і зробив заповіт про свої кості. ²³ Вірою Мойсей, коли народився, то три місяці переховуваний був своїми батьками, бо побачили вони, що дитя гарне, і не злякалися наказу царя. ²⁴ Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином фараонової доньки; ²⁵ він краще зволив терпіти з Божим народом, ніж мати насолоду дочасного гріха. ²⁶ Він уважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту, - бо споглядав винагороду. ²⁷ Вірою покинув Єгипет, не злякавшись гніву царя, бо стояв непохитно, як той, що бачить Невидимого. ²⁸ Вірою справив він Пасху й пролиття крови, щоб той, що вигублював первістків, не доторкнувся до них. ²⁹ Вірою перейшли Червоне море, наче суходіл, на що спокусилися були й єгиптяни, але потонули. ³⁰ Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні. ³¹ Вірою розпусниця Рахав не згинула з невірними, з миром прийнявши розвідників. ³² І що ще скажу? Бо мені не стане часу, як розповідатиму про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида, Самуїла та про інших пророків, ³³ які вірою перемогли царства, вчинили справедливість, одержали обітниці, замкнули левƅячі пащі, ³⁴ згасили силу вогню, втекли від гострого меча, набули сили в недузі, були сильними у війнах, обернули до втечі полки чужинців. ³⁵ Жінки одержали через воскресіння своїх мертвих; інші ж були закатовані, не одержавши спасіння, щоб мати краще воскресіння. ³⁶ Ще інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і вƅязниць. ³⁷ Були побиті камінням, були перерізані, вмерли, зарубані мечем, тинялися в овечих і в козячих шкурах - збідовані, знедолені, покривджені. ³⁸ Ті, яких світ не був вартий, тинялися в пустинях, у горах, у печерах, у темних яругах. ³⁹ І всі вони, засвідчені вірою, не одержали обітниці; ⁴⁰ бо Бог передбачив, для нас щось краще, - щоб вони не без нас одержали досконалість!

Chapter 12

¹ Тому й ми, маючи довкола таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, терпляче прямуймо до тієї боротьби, що перед нами, - ² дивлячись на начальника віри й вершителя, на Ісуса, який, замість належної йому радости, перетерпів, не зважаючи на сором, хреста і сів праворуч Божого престолу. ³ Подумайте ж про того, хто від грішників перетерпів таку наругу проти себе, щоб і вам не знемогтися та не впасти своїми душами. ⁴ Ви ще не боролися до крови, воюючи проти гріха. ⁵ І забули про нагадування, яке вам, як синам, було сказане: Мій сину, не нехтуй Господніх доган і не падай духом, коли він картає. ⁶ Бо кого Господь любить, того й карає, і бƅє кожного сина, якого приймає. ⁷ Якщо терпите догани, Бог з вами поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає? ⁸ Якщо ж ви залишилися без картання, якого зазнали всі, тоді ви байстрюки, а не сини. ⁹ До того ж ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися; то чи не значно більше повинні підкоритися Батькові духів, щоб жити? ¹⁰ Ті на короткий час карали нас, коли вважали це за потрібне; а цей - для нашої користи, щоб ми стали учасниками його святости. ¹¹ Бо кожна кара нинішнього часу не вважається радістю, але смутком; згодом же ті, що навчені нею, дістають мирний плід справедливости. ¹² Тому випростайте опущені руки й ослаблені коліна, ¹³ і стежки для ваших ніг зробіть прямими, щоб кульгаве не збочило, але щоб виправилося. ¹⁴ Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа. ¹⁵ Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої ласки. Щоб у когось не виріс гіркий корінь та щоб не наробив прикрощів, і ним щоб багато хто не опоганився. ¹⁶ Щоб не був хто блудником або нечестивцем, як Ісав, що за одну їжу віддав своє першорідство. ¹⁷ Бо ж знайте, що й тоді, як забажав був успадкувати благословення, - був відкинений, бо не знайшов можливости покаятися, хоч слізно його шукав. ¹⁸ Бо ви не приступили [до гори], до якої можна доторкнутися, та до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі, ¹⁹ і звука сурми, і голосу слів, від якого ті, що чули, відмовилися, щоб більше не мовилося до них слово, ²⁰ бо не терпіли того, хто наказував: Коли й звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням. ²¹ І таким страшним було те видіння, що Мойсей сказав: Я жахаюся і тремчу. ²² Але ви приступили до гори Сіон, до міста живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, ²³ і торжество собору первістків, записаних на небі, до судді всіх - Бога, і до духів праведників, і досконалих, ²⁴ і до посередника Нового Завіту - Ісуса, і до крови очищення, що краще промовляє від Авелевої. ²⁵ Пильнуйте, - не зрікайтеся того, хто говорить. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто пророкував на землі, тим більше ми, коли зрікаємося того, хто з неба, ²⁶ і голос якого тоді захитав землю, і який тепер обіцяв кажучи: Ще раз я струсону не тільки землею, але й небом? ²⁷ Оце ще раз означає заміну похитаного як такого, що створене, - аби залишилося тільки непохитне. ²⁸ Тому одержуючи непохитне царство, маємо ласку, якою шанобливо служимо Богові - з побожністю і страхом. ²⁹ Бо наш Бог - це нищівний вогонь.

Chapter 13

¹ Нехай утверджується братолюбство. ² Не забувайте гостинности, бо нею деякі, не знаючи, прийняли ангелів. ³ Памƅятайте про вƅязнів, наче з ними звƅязані; про тих, що терплять, бо й ви самі перебуваєте в тілі. ⁴ Подружжя в усіх хай буде чесним і ліжко безплямним, розпусників же і перелюбників судитиме Бог. ⁵ У поведінці будьте не грошолюбні, задоволені тим, що маєте. Бо він сказав: Я тебе не залишу і не відступлю від тебе! ⁶ Тому ми відважуємося сказати: Господь - мені помічник, і я не злякаюся. Що зробить мені людина? ⁷ Згадуйте ваших наставників, які проповідували вам Боже слово, і, споглядаючи кінець їхнього життя, наслідуйте віру. ⁸ Ісус Христос учора, сьогодні і навіки той самий! ⁹ Не приставайте до всіляких чужих вчень. Бо добре скріплювати серця ласкою, а не стравами, від яких не мали користи ті, що за ними ходили. ¹⁰ Маємо жертівника, з якого не мають права їсти ті, що в шатрі заповіту служать. ¹¹ Бо тіла тих тварин, кров яких архиєрей вносить до святого за гріхи, спалюються поза табором. ¹² Тому й Ісус, щоб освятити народ своєю кровƅю, потерпів поза брамою. ¹³ Тож виходьмо до нього поза табір, несучи його наругу, ¹⁴ бо не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього. ¹⁵ Отож, через нього завжди приносьмо жертву хвали Богові, тобто плід вуст, що прославляють його імƅя. ¹⁶ Не забувайте чинити добро, спілкуйтеся, бо такими жертвами догождаєте Богові. ¹⁷ Слухайтеся ваших наставників, підкоряйтеся їм, бо вони дбають про ваші душі, як ті, що мають дати звіт. Хай же вони роблять це з радістю, а не із зітханням, бо це для вас не корисне. ¹⁸ Моліться за нас, бо надіємося, що маємо добре сумління, в усьому бажаючи поводитися чесно. ¹⁹ Особливо ж прошу робити це, щоб я швидше був повернений вам. ²⁰ Бог же миру, що підняв з мертвих кровƅю вічного заповіту великого пастиря овець - нашого Господа Ісуса, - ²¹ хай удосконалить вас у всякім добрім ділі, щоб виконати його волю, чинячи в вас усе миле для нього - через Ісуса Христа, якому слава на віки віків! Амінь. ²² Прошу ж вас, брати, прийміть слово втіхи. Адже я написав вам коротко. ²³ Знайте, що наш брат Тимофій відпущений - і я разом з ним; якщо він незабаром прийде, я вас побачу. ²⁴ Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії. ²⁵ Ласка з усіма вами! [Амінь]