Галатів

Chapter 1

¹ Павло, апостол, - не від людей, не через людину, але через Ісуса Христа і Бога Батька, що воскресив його з мертвих, ² та всі брати, що зі мною, - до церков галатійських: ³ ласка й мир вам від Бога Батька і від нашого Господа Ісуса Христа, ⁴ який віддав самого себе за наші гріхи, щоб визволити нас від теперішнього лукавого віку, за волею Бога, нашого Батька, ⁵ якому слава на віки вічні, амінь! ⁶ Дивуюся, що ви так швидко залишаєте того, хто покликав вас Христовою ласкою і переходите до іншої благовістки, ⁷ втім, вона не є інша, але є деякі, що баламутять вас і хочуть змінити благовість Христову. ⁸ Але якби й ми чи сам ангел з неба благовістили вам інше, ніж те, що ми вам благовістили, - хай буде анатема! ⁹ Як ми раніше сказали, - я і тепер знову кажу: коли вам хто благовістить щось інше, ніж те, що ви одержали, - хай буде анатема! ¹⁰ Чи тепер шукаю я ласки від людей, чи від Бога? Або чи намагаюся догодити людям? Якби я і досі догоджав людям, то не був би рабом Христовим. ¹¹ Повідомляю вас, брати, що Євангелія, яку я вам звістив, - вона не від людей. ¹² Бо я не одержав її і не навчився від людини, але - через обƅявлення Ісуса Христа! ¹³ Ви чули про моє життя колись у юдействі, що я дуже переслідував Божу Церкву і руйнував її; ¹⁴ я досяг у юдействі більших успіхів, ніж багато ровесників мого роду, бувши запеклим прихильником моїх батьківських передань. ¹⁵ Коли ж Бог, що вибрав мене з лона моєї матері і покликав своєю ласкою, уподобав ¹⁶ обƅявити в мені Сина Свого, щоб я благовістив його між поганами, - я не став одразу радитися з тілом і кровƅю, ¹⁷ і не пішов до Єрусалима, до тих, що переді мною були апостолами, - але пішов до Аравії і знову повернувся до Дамаска. ¹⁸ Потім, по трьох роках, пішов я до Єрусалима, щоб побачити Кифу, і перебув у нього днів пƅятнадцять. ¹⁹ Когось іншого з апостолів я не бачив, крім Якова - брата Господнього. ²⁰ А те, що пишу вам, - перед Богом, не лукавлю. ²¹ Потім я прийшов у землі Сирії та Килікії. ²² Христові Церкви в Юдеї не знали мене особисто. ²³ Вони тільки чули, що: Той, який колись переслідував, тепер благовістить віру, яку раніше нищив. ²⁴ І прославляли через мене Бога.

Chapter 2

¹ Потім, по чотирнадцятьох роках, я знову прибув до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита. ² Ходив, як мені було обƅявлено, - і там виклав їм благу звістку, яку проповідую поганам, особливо видатним, аби часом не трудитися марно тепер, чи трудився раніше. ³ Але й Тит, що був зі мною, бувши греком, не був примушений обрізатися. ⁴ А щодо фальшивих братів, які прийшли підглядати за нашою свободою, що маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити, - ⁵ то ми їм ні на мить не піддалися, щоб правда благої вістки збереглася у вас. ⁶ Стосовно ж тих, які вважають себе великими, якими вони колись були, мені на тому зовсім не залежить: Бог не дивиться на обличчя людини! Ті, що вважають себе чимось, мені нічого не додали. ⁷ Навпаки, дізнавшись, що мені довірена була блага вістка між поганами, як і Петрові - між обрізаними, ⁸ бо той, хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені - між поганами, ⁹ та пізнавши дану мені ласку, Яків, Кифа й Іван, що вважаються стовпами, подали мені й Варнаві правиці спільноти, щоб ми ішли до поган, а вони - до обрізаних; ¹⁰ аби лиш ми памƅятали про вбогих, що, власне, я і намагався робити. ¹¹ Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я особисто протиставився йому, бо заслужив на докір. ¹² Ще до того, як деякі прийшли від Якова, він трапезував разом з поганами. Коли ж ті надійшли, став сторонитися і відмежовуватися, боячись обрізаних. ¹³ Лицемірили з ним й інші юдеї, так що й Варнава пристав був до їхнього лицемірства. ¹⁴ Але коли я побачив, що вони не вірно ходять у правді благовістя, то прилюдно сказав Кифі: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо змушуєш поган жити по-юдейському? ¹⁵ Ми з природи юдеї, а не грішники з поган. ¹⁶ Пізнавши, що людина не може бути виправдана ділами закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб виправдатися вірою Христовою, а не ділами закону. Бо жодна людина не виправдається ділами закону. ¹⁷ Якщо, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос є слугою гріха? Цілковито ні! ¹⁸ Бо коли я знову будую те, що знищив, то роблю себе злочинцем. ¹⁹ Через закон я помер для закону, щоб жити для Бога. Я розіпƅявся з Христом. ²⁰ Живу вже не я, а живе в мені Христос. А коли тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, що полюбив мене і віддав себе за мене. ²¹ Не відрікаюся від Божої ласки. Бо якщо справедливість - через закон, то Христос помер даремно.

Chapter 3

¹ О, нерозумні галати! Хто вас спокусив [не коритися правді], - адже перед вашими очима був образ Ісуса Христа розіпƅятого? ² Одне хочу від вас довідатися: чи ви через діла закону дістали Духа, чи від слухання віри? ³ Чи вже настільки ви нерозумні, що зачавши Духом, тепер кінчаєте тілом? ⁴ Як багато ви натерпілися, - і невже все надаремно? О, коли б лише надаремно! ⁵ Той, що дає вам Духа і робить чуда серед вас, - чи робить він це ділами закону чи слуханням віри? ⁶ Авраам повірив Богові, - і це зараховано йому за праведність. ⁷ Зрозумійте, що ті, хто від віри, - сини Авраамові. ⁸ Бо Писання, передбачивши, що Бог через віру виправдає поган, благовістило Авраамові, що: В тобі благословляться всі народи. ⁹ Тому ті, що з віри, будуть благословенні з вірним Авраамом. ¹⁰ А ті, що живуть за ділами закону, є під прокляттям; написано, що проклятий кожний, хто не дотримується всіх приписів книги закону, щоб їх виконувати. ¹¹ А що законом ніхто не виправдовується перед Богом, то це ясно, бо праведник житиме вірою. ¹² Закон же не від віри, але хто виконує його, той житиме ним. ¹³ Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям. Бо написано: Проклятий кожний, хто висить на дереві, - ¹⁴ щоб благословення Авраама поширилося на поган у Христі Ісусі, щоб ми одержали обітницю Духа через віру. ¹⁵ Брати, кажу вам по-людському: навіть затвердженого людьми Завіту ніхто не відкидає і нічого не додає до нього. ¹⁶ Авраамові ж і його нащадкам були дані обітниці. Не сказано, що нащадкам, наче про багатьох, але наче про одного: і твоєму насінню, яким є Христос. ¹⁷ Я кажу, що попередньо ствердженого Богом Завіту про Христа, - закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає так, щоб скасувати обітницю. ¹⁸ Бо коли б спадщина виходила від закону, то не було б обітниці. Авраамові ж Бог подарував через обітницю. ¹⁹ То навіщо закон? Він був даний через злочини, аж доки не вродить насіння, якому дана обітниця, проголошена через ангелів рукою посередника. ²⁰ Але посередник не є для одного, тоді як Бог один. ²¹ То що, може, закон проти Божих обітниць? Цілковито ні! Бо якби був даний закон, здатний оживляти, тоді й праведність була б від закону. ²² Але Писання замкнуло все під гріхом, щоб обітниця від віри в Ісуса Христа була дана тим, які вірують. ²³ А поки прийшла віра, ми були бережені законом, замкнені до приходу обƅявлення віри. ²⁴ Тому закон був нам вихователем до Христа, щоб ми виправдалися вірою. ²⁵ Щойно прийшла віра, як ми вже не потребуємо вихователя. ²⁶ Бо ви всі - Божі сини через віру в Ісуса Христа. ²⁷ Бо ви, що в Христа христилися, - в Христа зодягнулися. ²⁸ Нема ні юдея, ні поганина; нема раба, ні вільного, нема чоловічого роду, ні жіночого: всі ви є одним в Ісусі Христі. ²⁹ Якщо ви Христові, то ви є насінням Авраамовим, спадкоємцями згідно з обітницею.

Chapter 4

¹ Тож кажу я: доки спадкоємець малолітній, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є паном усього. ² Але він - під опікунами й управителями до часу, призначеного батьком. ³ Так й ми, доки були дітьми, то були поневолені природними стихіями світу. ⁴ Коли ж виповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, який є під законом, ⁵ аби викупити тих, що під законом, щоб ми одержали усиновлення. ⁶ Оскільки ви є синами, то Бог послав у наші серця Духа свого Сина, що кличе: Авва, Батьку! ⁷ Тому вже ти не раб, а син; а коли син, то й спадкоємець Божий [через Христа]. ⁸ Але тоді, не знаючи Бога, ви служили тим, що за природою не є богами. ⁹ Тепер же, пізнавши Бога, - радше, як Бог вас пізнав, - навіщо знову повертаєтеся до немічних і слабких стихій, яким хочете знову, як і колись, служити? ¹⁰ Ви уважно стежите за днями й місяцями, за порами й роками. ¹¹ Боюся за вас: чи не марно я трудився для вас? ¹² Прошу вас, брати: будьте, як я, бо я такий же, як ви. Нічим ви мене не образили. ¹³ Знаєте, хоч я в немочі тіла звіщав вам раніше благу вістку, ¹⁴ але ви моєю тілесною спокусою не погордували, не відштовхнули мене, а прийняли мене як Божого ангела, як Ісуса Христа. ¹⁵ Куди поділося ваше блаженство? Свідчу вам, що якби було можливим, то ви вирвали б свої очі й дали б мені. ¹⁶ Тому чи ворогом став я вам, кажучи вам правду? ¹⁷ Не на добро ревнують вони вас, але хочуть вас відлучити, щоб ви їх ревнували. ¹⁸ Добре ревнувати за добро завжди, а не тільки тоді, коли я присутній у вас. ¹⁹ Діти мої, я знову потерпаю за вас, доки не відобразиться в вас Христос. ²⁰ Хотів би я бути з вами сьогодні та змінити свою мову, бо не знаю, що з вами робити. ²¹ Скажіть мені ви, що хочете бути під законом: хіба ви не чули закону? ²² Адже написано, що Авраам мав двох синів - одного від рабині, другого від вільної. ²³ Але той, що від рабині, народився тілесно, а той, що від вільної, - за обітницею. ²⁴ Розуміти це треба інакше, бо це - два Завіти: один із Синайської гори Агар, що родить у рабство. ²⁵ Агар - це гора Синай в Аравії, відповідає теперішньому Єрусалимові, що перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми. ²⁶ А горішній Єрусалим - вільний, він є матірƅю для [всіх] нас. ²⁷ Бо написано: Звеселися, неплідна, що не родила! Вибухни радістю, заклич ти, що в пологах не корчилася; бо набагато більше дітей у покинутої, ніж у тієї, що має чоловіка! ²⁸ Ви ж, брати, є дітьми обітниці за Ісааком. ²⁹ Але як тоді народжений тілесно переслідував духовного, так і тепер. ³⁰ А що каже Писання? - Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не буде спадкоємцем нарівні з сином вільної. ³¹ Отож, брати, ми діти не рабині, а вільної.

Chapter 5

¹ Христос визволив нас для волі, - тож стійте і не піддавайтеся знову під ярмо рабства. ² Ось я, Павло, кажу вам: коли обрізаєтеся, Христос вам нічим не допоможе. ³ Свідчу також кожному чоловікові, який обрізується, що він є боржником щодо виконання всього закону. ⁴ Відпали ви від Христа, - ви, що законом виправдуєтеся; відпали ви від ласки! ⁵ Ми ж духом очікуємо з віри - виправдання надії. ⁶ Бо в Христі Ісусі нічого не важить ні обрізання, ні необрізання, а тільки віра, що діє через любов. ⁷ Бігли ви добре; хто заборонив вам коритися правді? ⁸ Переконання не від того, хто вас покликав. ⁹ Трохи розчини квасить усе тісто. ¹⁰ Я надіюся щодо вас у Господі, що ви не думатимете інакше. Той, що баламутить вас, - зазнає осуду, хоч би хто він був. ¹¹ Чому, брати, мене переслідують, коли я і тепер проповідую обрізання? Адже тоді спокуса хреста припинилася. ¹² О, щоб відкинені були ті, що баламутять вас! ¹³ Ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити тілесно; ви ж любовƅю служіть один одному! ¹⁴ Бо весь закон міститься в одному слові, в тому: Полюбиш свого ближнього, як себе самого. ¹⁵ Коли ж один одного гризете і їсте, то глядіть, щоб ви не проковтнули один одного. ¹⁶ Кажу: робіть усе згідно з духом - і не вчините тілесних пожадливостей. ¹⁷ Бо тіло бажає противного духові, а дух - противного тілу, вони супротивні одне одному, щоб ви не чинили того, чого хочете. ¹⁸ Коли ж вас дух провадить, то ви не під законом. ¹⁹ Учинки тіла очевидні: це є [перелюб], розпуста, нечистота, безсоромність, ²⁰ ідолослужіння, чарування, ворожнечі, сварки, ревнощі, лють, гнів, суперечки, єресі, ²¹ заздрощі, пияцтво, гульня і тощо. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке чинить, Божого Царства не успадкує. ²² Плід духа є любов, радість, мир, терплячість, доброта, милосердя, віра, ²³ лагідність, стриманість. На таких нема закону! ²⁴ А ті, що є Ісусові Христові, - вони розпƅяли тіло з його пристрастями та пожадливостями. ²⁵ Коли живемо духом, то духом і ходімо. ²⁶ Не ставаймо марнославними, не дражнімо одне одного, не заздрімо одне одному!

Chapter 6

¹ Брати, якщо і впаде людина в якийсь прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, кожен оберігаючи й себе, щоб і ти не спокусився. ² Носіть тягарі одне одного, і таким чином виконаєте закон Христовий. ³ Бо коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, то себе ошукує. ⁴ Хай кожний випробовує своє діло, і тільки тоді в собі матиме похвалу, а не перед іншими. ⁵ Бо кожний нестиме власний тягар. ⁶ Той, що навчається слова, хай ділиться всім добром із тим, хто його навчає. ⁷ Не впадайте в оману: Бог осміяний бути не може. Що лиш людина посіє, те й пожне. ⁸ Бо хто сіє до свого тіла, - пожне з тіла зітління; а хто сіє для духа, - пожне від духа вічне життя. ⁹ Роблячи добро, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо. ¹⁰ Тож поки маємо час, робімо добро для всіх, найперше для тих, які рідні у вірі. ¹¹ Бачте, якими великими літерами написав я вам своєю рукою! ¹² Ті, що прагнуть хвалитися тілом, змушують вас обрізатися, щоб не бути переслідуваними за хрест Христа. ¹³ Ті, що обрізуються, самі закону не дотримують, але хочуть вас обрізати, щоб через ваше тіло дістати для себе похвалу. ¹⁴ А я не бажаю похвали, - хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, в якому для мене весь світ розпƅявся, а я - для всього світу. ¹⁵ Бо [в Ісусі Христі] не має значення ні обрізання, ні необрізання, але нове створіння. ¹⁶ І для всіх, що дотримують цього правила, - на них хай буде мир і ласка, і на Божого Ізраїля. ¹⁷ Утім, хай ніхто мене не турбує, бо я ношу на моєму тілі рани [Господа] Ісуса. ¹⁸ Ласка нашого Господа Ісуса Христа - з вашим духом, брати! Амінь.