Дії

Chapter 1

¹ Перше слово написав я про все, о Теофіле, що Ісус почав робити й навчати, ² аж до того дня, коли вознісся, давши Завіт через Святого Духа апостолам, яких був вибрав. ³ Перед ними постав живий після своїх страждань, з численними доказами, зƅявляючись їм упродовж сорока днів і промовляючи про Боже Царство. ⁴ І як був з ними, наказав їм не відходити від Єрусалима, але очікувати обіцяного від Батька, про яке ви чули від мене. ⁵ Бо Іван же хрестив водою, ви ж маєте хреститися Святим Духом за кілька днів. ⁶ Вони зійшлися та й питали його, кажучи: Господи, чи не тепер ти відновиш царство Ізраїля? ⁷ Сказав їм: Не вам знати часи й роки, які Батько поклав своєю владою, ⁸ але ви одержите силу, коли, щойно найде на вас Святий Дух і будете мені свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї і Самарії та аж до краю землі. ⁹ Сказавши це, став возноситися на їхніх очах - і хмара сховала його з виднокола. ¹⁰ Коли вдивлялися в небо, як він віддалився, то два мужі в білих убраннях зƅявилися перед ними ¹¹ та й сказали: Галилейські мужі, чого стоїте й дивитесь на небо? Цей Ісус, що піднісся від вас на небо, прийде так само, як оце бачили ви, коли йшов Він на небо. ¹² Тоді повернулися до Єрусалима з гори, званої Оливною, що неподолік Єрусалима, на відстані дня ходи в суботу. ¹³ Прийшовши, завітали до покою, де перебували Петро та Іван, Яків та Андрій, Пилип та Тома, Вартоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот і Юда Яковів. ¹⁴ Усі вони перебували однодушно на молитві [і благанні] з жінками, з Марією, Ісусовою матірƅю, та його братами. ¹⁵ Тими днями Петро, ставши серед учнів, а громада була осіб із сто двадцять, сказав: ¹⁶ Мужі-братове! Треба було, щоб сповнилося Писання, яке передрікав Святий Дух устами Давида про Юду, що привів тих, які схопили Ісуса, ¹⁷ бо він був зарахований до нас і дістав жереб цього служіння. ¹⁸ Він придбав поле ціною несправедливости і, впавши сторч головою, розбився надвоє і випало все його нутро. ¹⁹ Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима, тому те поле їхньою мовою зветься Акелдама, тобто поле крови. ²⁰ Бо написано в Книзі Псалмів: Хай стане його двір пусткою і хай не буде нікого, що жив би в ньому. Або ж: Урядування його хай візьме інший. ²¹ Треба, отже, щоб один з тих мужів, що був з нами впродовж усього часу, коли Господь Ісус перебував і спілкувався з нами, - ²² почавши від Іванового хрещення і до дня, як піднісся від нас, - один з них був з нами свідком його воскресіння. ²³ І поставили двох: Йосипа, названого Варнавою, який ще й прозваний був Юстом, та Матвія. ²⁴ Помолившись, сказали: Ти, Господи, серцезнавче всіх, покажи, кого з цих двох ти вибрав ²⁵ для служіння і апостольства, натомість Юди, який відпав, щоб піти на своє місце. ²⁶ І кинули жереб; випав жереб на Матвія, якого й дораховано до одинадцятьох апостолів.

Chapter 2

¹ Коли настав день Пƅятдесятниці, всі були однодушно разом. ² Раптом почався з неба шум, наче подув буйний вітер і наповнив усю оселю, де вони сиділи. ³ Зƅявилися їм поділені язики, наче вогняні, і сіли на кожного з них. ⁴ Усі наповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, - так, як Дух велів їм говорити. ⁵ А в Єрусалимі жили юдеї та побожні люди від кожного народу, що є під небом. ⁶ Щойно стався цей шум, зійшлося сила люду, і захвилювалися, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. ⁷ Дивувалися і чудувалися, кажучи [один до одного]: Хіба всі ці, що говорять, не галилеяни? ⁸ Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? ⁹ Партяни й мідяни, еламіти й ті, що з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, ¹⁰ Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киренеї, і захожі римляни, ¹¹ юдеї і проселіти, крітяни й араби, - чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич. ¹² Дивувалися всі, були збентежені, кажучи один одному: Що ж це має бути? ¹³ Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина. ¹⁴ А Петро, ставши з одинадцятьма, підніс всій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Щоб ви все знали, - вислухайте мене! ¹⁵ Вони не пƅяні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня. ¹⁶ Це те, що передрік пророк Йоіл: ¹⁷ І буде в останніх днях, каже Бог, проллю свій Дух на всяке тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, і ваша молодь видіння побачить, і ваші старці сни побачать. ¹⁸ І в ті дні виллю мій Дух на моїх рабів і на моїх рабинь, і пророкуватимуть. ¹⁹ І дам чуда на небі вгорі і знаки на землі внизу: кров, і вогонь, і куріння диму. ²⁰ Сонце перетвориться на темряву, а місяць на кров, - ще до того, як прийде Господній день, великий та славний! ²¹ І станеться, що кожний, хто покличе Господнє імƅя, - спасеться. ²² Мужі ізраїльські, послухайте-но оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, засвідченого вам від Бога силами, чудами, знаками, які зробив через нього Бог посеред вас, як самі знаєте; ²³ його, виданого згідно з Божим задумом і провидінням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників. ²⁴ Його Бог воскресив, звільнивши від муки смерти, бо не було можливим, щоб вона втримала його. ²⁵ Давид говорить про нього: Бачив я Господа переді мною завжди, бо він є по моїй правиці, щоб я не захитався. ²⁶ Задля цього звеселилося моє серце і зрадів мій язик, ще й тіло моє сповнилося надією, ²⁷ бо не залишиш душі моєї в аді і не даси своєму святому побачити тління. ²⁸ Обƅявив ти мені дороги життя, і наповниш мене втіхою виглядом своїм. ²⁹ Мужі, братове! Скажу сміливо вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб є в нас аж дотепер. ³⁰ Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою поклявся йому від плоду лона його [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі; ³¹ пророчо говорив він про воскресіння Христа, [душа якого] не залишилася в аді і тіло його не побачило тління. ³² Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. ³³ Правицею Божою був він, отже, піднесений, обітницю Святого Духа одержав від Батька і вилив усе те, що ви і бачите й чуєте. ³⁴ Давид не пішов на небо, але сам говорить: Сказав Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, ³⁵ доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги! ³⁶ З певністю хай знає весь дім Ізраїля, що і Господом і Христом зробив його Бог, - оцього Ісуса, якого ви розпƅяли. ³⁷ Почувши, розжалобились серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати? ³⁸ Петро ж [сказав] до них: Покайтеся, і хай охреститься кожний з вас в імƅя Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів - і одержите дар Святого Духа. ³⁹ Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх тих, що далеко, кого лиш покличе Господь Бог наш. ⁴⁰ Багатьма іншими словами свідчив та заохочував їх, кажучи: Рятуйтесь від цього поганого роду! ⁴¹ Вони, отже, [з любовƅю] прийнявши його слово, охрестилися, і пристало того дня яких три тисячі душ. ⁴² Перебували постійно в навчанні в апостолів, у спільності, в ламанні хліба, у молитвах. ⁴³ Був острах у кожній душі, бо багато чуд і знамень зƅявились через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх перед ними]. ⁴⁴ Усі, що повірили, були разом і мали все спільне. ⁴⁵ Продавали майно і маєтки та наділяли усім тим, чого хто потребував. ⁴⁶ Щодня пильно й однодушно йшли до церкви і, ламаючи по хатах хліб, приймали в радості й простоті серця їжу, ⁴⁷ хвалячи Бога та маючи ласку в усіх людей. Господь же додавав щодня тих, що спасалися.

Chapter 3

¹ Петро та Іван ішли до храму на молитву на девƅяту годину. ² Був тут один чоловік кривий від народження; несли його і клали щодня перед дверима храму, які називали Гарними, щоб просити милостині від тих, що входили до храму. ³ Побачивши Петра й Івана, що хотіли ввійти до храму, почав просити милостині. ⁴ Поглянули на нього Петро з Іваном і сказали: Подивись на нас. ⁵ Він пильно дивився на них, сподіваючись щось від них одержати. ⁶ Петро сказав: Срібла й золота не маю, але що маю, даю тобі: В імƅя Ісуса Христа Назарянина встань і ходи. ⁷ Узявши його за праву руку, підвів його. Одразу ж скріпилися його ступні й суглоби. Підскочивши, встав і ходив. ⁸ І ввійшов з ними до церкви, ходив, підскакував, хвалячи Бога. ⁹ Весь народ бачив, як він ходив і хвалив Бога. ¹⁰ Коли узнали, що це той, який сидів біля Гарних дверей храму милостині, перейнялися страхом і подивом з того, що йому сталося. ¹¹ Оскільки він був біля Петра й Івана, то збігся до них весь здивований народ у притвор, що називається Соломоновим. ¹² Побачивши це, Петро звернувся до народу: Мужі ізраїльські! Чого дивуєтеся з цього, чому зглядаєтеся на нас так, наче ми своєю силою або побожністю зробили, аби він ходив? ¹³ Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова, Бог наших батьків, прославив свого слугу Ісуса, якого ви видали і відцуралися перед Пилатом, що присудив був його відпустити. ¹⁴ Ви ж зреклися святого й праведного, а випросили відпустити вам людину - душогубця. ¹⁵ Володаря життя ви вбили, та Бог воскресив його з мертвих, свідками чого ми є. ¹⁶ І вірою в імƅя його - того, кого бачите й знаєте, - скріпило імƅя його. Віра, що від нього, дала йому це видужання перед усіма вами. ¹⁷ А тепер, [мужі] - братове, знаю, що зробили ви так через незнання, - і так само ваші можновладці. ¹⁸ Бог, наперед звіщаючи устами всіх пророків, що Христос має потерпіти, учинив так. ¹⁹ Покайтеся, отже, і наверніться, щоб очистились ви від ваших гріхів; ²⁰ щоб настали часи відпочинку від обличчя Господнього, щоб послав наперед визначеного вам Ісуса Христа; ²¹ бо треба, щоб небо його прийняло до часу впорядкування всього, про що говорив Бог устами своїх од віку святих пророків. ²² Мойсей провіщав [до батьків], що Господь Бог ваш підійме вам пророка з братів ваших, як і мене: його слухайте в усьому, що тільки скаже вам. ²³ Буде так, що кожна душа, яка не послухає того пророка, - буде вилучена з народу. ²⁴ І так само всі пророки - від Самуїла й пізніших - говорили й сповіщали про ці дні. ²⁵ Ви сини пророків і завіту, який уклав був Бог батькам вашим, кажучи до Авраама: І в насінні твоєму благословляться всі народи землі. ²⁶ Воскресивши Слугу свого, Бог послав його, який благословить вас, насамперед до вас, щоб відвернувся кожен від злоби вашої.

Chapter 4

¹ Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, церковний начальник і садукеї, ² обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусові; ³ наклали на них руки і вкинули до вƅязниці до ранку, бо був уже вечір. ⁴ Багато з тих, що чули слово, повірили; число таких людей сягало пƅяти тисяч. ⁵ Другого дня зібралися їхні можновладці, старшини й книжники в Єрусалимі; ⁶ і Анна-архиєрей, і Каяфа, й Іван, і Олександер, і всі інші, що були з архиєрейського роду; ⁷ поставивши їх посередині, допитувалися: Якою силою чи яким імƅям ви це зробили? ⁸ Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав до них: Можновладці люду й старшини [ізраїльські]! ⁹ Якщо нас нині допитують про добрий вчинок щодо недужої людини, як вона одужала, ¹⁰ то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: імƅям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розпƅяли. Його Бог воскресив з мертвих; це він вилікував оцього, що стоїть перед вами. ¹¹ Він - камінь, знехтуваний вами, будівничими, камінь, що став наріжним. ¹² І нема в нікому іншому спасіння, бо під небом нема іншого імені, даного людям, що ним належало б нам спастися. ¹³ Бачачи відвагу Петра й Івана, пізнавши, що це люди невчені й прості, - дивувалися; знали ж їх, що були з Ісусом. ¹⁴ І бачачи оздоровленого чоловіка, що стояв з ними, не мали нічого закинути. ¹⁵ Наказавши їм вийти з синедріону, радилися між собою, ¹⁶ кажучи: Що зробити нам з цими людьми? Бо ж через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, що живуть у Єрусалимі, - і не можемо того заперечити. ¹⁷ Але щоб більше не поширювалося між народом, заборонімо [під загрозою] їм далі говорити про це імƅя нікому з людей. ¹⁸ Покликавши їх, наказали більше не говорити й не навчати в імƅя Ісуса. ¹⁹ Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом радше слухати вас, ніж Бога? ²⁰ Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули! ²¹ Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знайшовши, щоб покарати їх, - через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося. ²² Бо чоловік, з яким сталося це чудо видужання, мав понад сорок років. ²³ Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини. ²⁴ Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них! ²⁵ Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти? ²⁶ Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа. ²⁷ Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса - Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом, ²⁸ щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося. ²⁹ І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово. ³⁰ Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, - щоб ставалися вони святим - імƅям твого Слуги Ісуса. ³¹ Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом - і сміливо говорили Боже слово. ³² Люди, що увірували, мали одне серце й душу; і ніхто нічого з свого майна не називав власним, бо все було в них спільне. ³³ Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, - і велика ласка була на них усіх. ³⁴ Не було між ними жодного, хто мав би нестатки. Ті, що мали поле або дім, продавали їх та приносили ціну проданого ³⁵ і клали біля ніг апостолів; кожному давалося те, чого хто потребував. ³⁶ Йосип, прозваний апостолами Варнавою, - що в перекладі означає син потіхи, - левит родом з Кіпру, ³⁷ мав поле, продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.

Chapter 5

¹ Один же чоловік, на імƅя Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав маєток ² і приховав частину грошей, - про це знала дружина, - і, принісши іншу частину, поклав біля ніг апостолів. ³ Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обдурити Святого Духа і приховати частину вартости поля? ⁴ Хіба воно не твоє, а чи продане не було в твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж збрехав не людям, а Богові. ⁵ Почувши це, Ананій упав і віддав духа. Напав великий страх на всіх, що чули це. ⁶ Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали. ⁷ Щойно минуло зо три години, як надійшла його дружина, ще не знаючи того, що скоїлося. ⁸ Промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки. ⁹ Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, що поховали твого чоловіка, - і тебе винесуть. ¹⁰ Упала вона тут же біля його ніг - віддала духа. Зайшовши, юнаки виявили її мертвою, винесли й поховали біля її чоловіка. ¹¹ Великий страх напав на всю церкву, на всіх, хто це чув. ¹² Через руки апостолів здійснювалися численні знамення й чуда в народі. Всі однодушно перебували в Соломоновім притворі. ¹³ Ніхто з інших не наважувався приєднатися до них, але народ величав їх. ¹⁴ Вірних у Господа множилося - багато чоловіків та жінок. ¹⁵ Недужих виносили на роздоріжжя і клали на постелях і лежанках, щоб, як ішов Петро, то бодай тінь його впала на декого з них. ¹⁶ Сходилося люду багато з довколишніх міст до Єрусалима; приносили недужих, тих, що потерпали від злих духів. Усі вони видужували. ¹⁷ Архиєрей і його прибічники з єресі садукейської встали і наповнилися заздрощами, ¹⁸ і наклали [свої] руки на апостолів, кинули їх до громадської вƅязниці. ¹⁹ Ангел Господній уночі відчинив двері вƅязниці, вивів їх і сказав: ²⁰ Ідіть, ставайте в храмі і кажіть народові всі слова оцього життя. ²¹ Почувши це, пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом архиєрей і ті, що з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старшин з-поміж синів Ізраїля і послали до вƅязниці, щоб їх привести. ²² Слуги пішли та не знайшли їх у вƅязниці. Повернувшись, сповістили, ²³ кажучи, що вƅязницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, що стояла перед дверима. Відчинивши ж, усередині нікого не знайшли. ²⁴ Як почули ці слова [священик], начальник охорони храму і архиєреї, збентежилися, - що б то все означало? ²⁵ Тут прийшов хтось і сповістив їм, що чоловіки, яких вони посадили до вƅязниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ. ²⁶ Тоді начальник охорони пішов із слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив камінням. ²⁷ Привели їх, поставили в синедріоні. Запитав їх архиєрей, ²⁸ кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це імƅя? Ви наповнили Єрусалим вашим навчанням і хочете навести на нас кров цього чоловіка. ²⁹ Відповіли Петро й апостоли та сказали: Радше треба слухати Бога, ніж людей. ³⁰ Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. ³¹ Бог підніс його своєю правицею на князя і рятівника, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів. ³² І ми, і Дух Святий, якого дав Бог тим, що вірять у нього, є [його] свідками цих слів. ³³ Почувши це, вони всі розлютилися і змовлялися, щоб їх убити. ³⁴ Вставши, один фарисей у синедріоні, на імƅя Гамалиїл, - законовчитель, шанований усім народом, - наказав, щоб апостолів вивели на короткий час, ³⁵ а до них сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте поміж собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити. ³⁶ Недавно обƅявився був Тевда, кажучи, що він є кимось великим, - до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, що вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо. ³⁷ Після нього під час перепису обƅявився Юда галилеєць, потягши за собою [досить] народу. І він теж згинув, а всі, що слухали його, - розпорошилися. ³⁸ І нині кажу вам: відступіться від цих людей, лишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, - вона розлетиться; ³⁹ якщо ж від Бога, то ви не можете зруйнувати її, - щоб часом не стати вам богоборцями. Послухали його ⁴⁰ і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в імƅя Ісуса, відпустили. ⁴¹ Вони ж ішли від синедріону, радіючи, що за ймення Ісусове удостоїлися дістати зневагу. ⁴² Щодня в храмі і по домівках не припиняли навчати - благовістити Ісуса Христа.

Chapter 6

¹ Тими днями, як побільшало учнів, почалися нарікання еліністів на юдеїв, що їхні вдови занедбані в щоденнім служінні. ² Скликавши громаду своїх учнів, дванадцятеро сказали: Не годиться нам, покинувши Боже слово, служити біля столів. ³ Виберіть, братове, з-поміж вас сімох перевірених чоловіків, сповнених [Святого] Духа й мудрости - їх і поставимо на цю службу. ⁴ Ми ж залишимося в молитві і служінні слову. ⁵ Усій громаді сподобалося це слово; і вибрали Степана - чоловіка, сповненого віри і Святого Духа, - і Пилипа та Прохора, і Никанора й Тимона, і Пармена та проселіта з Антіохії Миколу. ⁶ Поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. ⁷ Боже слово росло і чисельність учнів в Єрусалимі дуже множилось, а багато священиків були слухняні у вірі. ⁸ Степан же, сповнений ласки й сили, робив великі знамення й чуда в народі. ⁹ Повстали ж деякі з синаґоґи, що називається Лібертинською, Киренейською й Александрійською, і ті, що з Килікії і Азії, які сперечалися зі Степаном, ¹⁰ але не могли протистояти мудрості й духові, з якими він говорив. ¹¹ Тоді вони підмовили людей, які говорили, що чули, ніби він говорив зневажливі слова проти Мойсея і Бога. ¹² Підбурили народ, старшин, книжників і, напавши, схопили його та привели до синедріону. ¹³ Поставили фальшивих свідків, що говорили: Цей чоловік не перестає говорити [зневажливі] слова на це святе місце і проти закону. ¹⁴ Бо ми чули, як він казав, що Ісус Назарянин зруйнує це місце і змінить звичаї, які нам передав Мойсей. ¹⁵ Поглянувши на нього, всі, що сиділи на соборі, побачили його обличчя, яке було наче обличчя ангела.

Chapter 7

¹ Архиєрей запитав: Чи це так? ² Він промовив: Мужі-браття і батьки, послухайте-но. Бог слави зƅявився нашому батькові Авраамові, як він був у Месопотамії, перед тим, як він оселився в Харані. ³ Сказав до нього: Вийди з твоєї землі і від твого роду та піди у край, який тобі покажу. ⁴ Тоді Він вийшов з Халдейської землі, оселився в Харані. А звідти, по смерті його батька, переселив його на цю землю, де ви тепер живете. ⁵ І не дав йому спадщини в ній ані на стопу ноги, а обіцяв дати її для володіння - йому і його нащадкам після нього, - хоч не було в нього дитини. ⁶ І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, і поневолять їх і гнобитимуть чотириста літ. ⁷ Але я, - сказав Бог, - судитиму народ, якому служитимуть - і після цього вийдуть, і послужать мені на цім місці. ⁸ І дав йому завіт обрізання. І породив Ісаака, і обрізав його восьмого дня; Ісаак - Якова, Яків - дванадцятьох патріархів. ⁹ А патріархи позаздрили Йосипові, продали його до Єгипту. Та Бог був з ним ¹⁰ і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським і поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом. ¹¹ Настав голод у всій [землі] Єгипетській та Ханаанській, прийшло велике горе; наші батьки не знаходили поживи. ¹² Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків. ¹³ Коли ж вони прибули вдруге, Йосип признався своїм братам; тож відомим став фараонові рід Йосипів. ¹⁴ Йосип послав покликати свого батька Якова з усім родом - душ сімдесят пƅять. ¹⁵ Яків переселився до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші; ¹⁶ і перенесені були до Сихему та покладені до гробниці, яку купив був за срібло Авраам у синів Емора Сихемового. ¹⁷ Як наближався час виконання обіцянки, яку клятвено дав Бог Авраамові, народ розростався і розмножувався в Єгипті, ¹⁸ доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосипа. ¹⁹ Хитруючи проти нашого роду, він гнобив наших батьків, щоб викинути їхніх немовлят, аби не дати їм вижити. ²⁰ В цей час народився Мойсей - був він угодний Богові, його годували три місяці в батьковій оселі. ²¹ Як викинули його, то взяла його донька фараонова, вигодувала собі за сина. ²² І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости; був сильний у своїх ділах та словах. ²³ Коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів - синів Ізраїля. ²⁴ Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і помстився за покривдженого, убивши єгиптянина. ²⁵ Думав, що зрозуміють його брати, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Але вони не зрозуміли. ²⁶ Наступного дня зƅявився перед ними, коли вони билися, і намагався помирити, сказавши: Мужі, ви ж бо є братами, навіщо кривдите один одного? ²⁷ А той, що кривдив ближнього, відпихнув його, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею над нами? ²⁸ Чи ти хочеш мене вбити так само, як убив учора єгиптянина? ²⁹ Через це слово втік Мойсей і став чужинцем в Мадіямській землі, де породив двох синів. ³⁰ Коли минуло сорок років, зƅявився йому в пустині Синайської гори ангел [Господній] у вогняному полумƅї в кущі. ³¹ Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. Як приступив, щоб подивитися, був голос від Господа: ³² Я Бог твоїх батьків, Бог Авраама і Ісаака і [Бог] Якова. Затремтівши, Мойсей не наважився поглянути. ³³ Сказав йому Господь: Розвƅяжи сандалі з твоїх ніг, бо місце, на якому стоїш, - це свята земля. ³⁴ Подивився і бачу гноблення мого народу, що в Єгипті, і чую їхній стогін, тож зійшов визволити їх. Нині йди, посилаю тебе до Єгипту. ³⁵ Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею? - його Бог, зƅявившись у кущі, рукою ангела послав як голову й визволителя. ³⁶ Він вивів їх, зробивши чуда і знамення в Єгипетській землі і в Червоному морі і впродовж сорока років у пустині. ³⁷ Це той Мойсей, що сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, - [його слухайте!] ³⁸ Це той, що в пустині на зборах був разом з ангелом, який на Синайській горі говорив до нього і до наших батьків, який одержав живі слова, щоб дати нам; ³⁹ якого не схотіли послухати наші батьки, але відкинули його і повернулися у своїх серцях до Єгипту, ⁴⁰ сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі. ⁴¹ І зробили тоді теля, принесли жертву ідолові і веселилися з витвору своїх рук. ⁴² Відвернувся Бог, передав їх, щоб служили небесному війську, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів, чи приносили ви мені сорок років у пустині заколення і жертви? ⁴³ І взяли ви шатро Молоха і зірку вашого бога Райфана - зображення, які ви зробили, щоб покланятися їм: і переселю вас далі від Вавилона. ⁴⁴ Наші батьки мали в пустині скинію свідоцтва, як наказав той, що велів Мойсеєві зробити її за зразком, якого той бачив. ⁴⁵ Взявши її, внесли батьки наші разом з Ісусом до землі тих народів, яких вигнав Бог з очей наших батьків - так аж до днів Давида. ⁴⁶ Цей знайшов був ласку в Бога і молився, щоб знайти помешкання Богові Якова. ⁴⁷ Соломон збудував йому храм. ⁴⁸ Але Всевишній живе не в рукотворних, як каже пророк: ⁴⁹ Небо - мій престол, земля - підніжжя моїх ніг. Який храм збудуєте мені, каже Господь, або яке місце для мого спочинку? ⁵⁰ Хіба не моя рука все це зробила? ⁵¹ Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, - як батьки ваші, так і ви. ⁵² Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, що наперед сповіщали про прихід Праведника, якого ви тепер зрадили і вбили. ⁵³ Ви, що одержали закон з наказу ангелів, але не зберегли його! ⁵⁴ Слухаючи це, палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами. ⁵⁵ Сповнений Святим Духом, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога. ⁵⁶ Сказав: Ось, бачу відкриті небеса і Людського Сина, що стоїть праворуч Бога. ⁵⁷ Голосно закричавши й позатикавши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього. ⁵⁸ Вивівши за місто, били камінням. Свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, що називався Савлом. ⁵⁹ Били камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій. ⁶⁰ Ставши на коліна, скрикнув гучно: Господи, не вважай їм це за гріх. Сказавши це, спочив.

Chapter 8

¹ Савло схвалював його вбивство. У ті дні настав великий утиск Єрусалимської церкви. Всі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії. ² Побожні мужі вбрали Степана, гідно оплакали його. ³ Савло ж нищив церкву, входячи до осель, виволікував чоловіків та жінок, кидав їх до вƅязниці. ⁴ Тим часом розсіяні люди ходили й проповідували слово. ⁵ Пилип прибув до міста Самарії, проповідував Христа. ⁶ Слухали громади те, що казав Пилип. Сприймали однодушно, бачили знамення, які чинив. ⁷ З багатьох, одержимих нечистими духами, які виходили й гучно кричали; багато спаралізованих і кривих одужували. ⁸ Настала велика радість у тім місті. ⁹ Був у місті один чоловік, на імƅя Симон. Перед тим займався чародійством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого. ¹⁰ Його слухали від малого до великого, кажучи: Це є велика сила Божа. ¹¹ Слухали його, бо довго захоплював їх чарами. ¹² Але коли повірили Пилипові, що благовістив Боже Царство й імƅя Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, й жінки. ¹³ Повірив і сам Симон і, охрестившись, перебував з Пилипом. Бачачи великі сили й знамення, дивувався. ¹⁴ Апостоли, що перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже слово, і послали до них Петра й Івана. ¹⁵ Прийшовши, ті помолилися за них, аби вони одержали Святого Духа. ¹⁶ Бо ще на жодного з них не зійшов, а тільки хрещені були в імƅя Господа Ісуса. ¹⁷ Тоді поклали на них руки - і одержали Святого Духа. ¹⁸ Як побачив Симон, що накладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, приніс їм гроші ¹⁹ і промовив: Дайте й мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержав би Святого Духа. ²⁰ Петро сказав до нього: Твої гроші хай з тобою згинуть, бо ти думаєш за гроші набути дару Божого. ²¹ Нема тобі частки й уділу в цім слові, бо твоє серце не чесне перед Богом. ²² Отже, покайся за це твоє зло і молися Богові, може, проститься тобі за задум твого серця. ²³ Бо бачу тебе переповненим жовчною гіркоти в путах неправди. ²⁴ У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб на мене не найшло нічого з того, про що ви сказали. ²⁵ Вони засвідчили і після проповіді слова Господнього повернулися до Єрусалима. Благовістили і в багатьох самарійських селах. ²⁶ Ангел Господній сказав до Пилипа, кажучи: Встань і йди на південь - на шлях, що сходить з Єрусалима до Гази, - порожній він. ²⁷ Устав та й пішов. Тут був муж - скопець з Етіопії - вельможа етіопської цариці Кандакії та її скарбник. Він їздив на поклон до Єрусалима, ²⁸ і повертався, сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю. ²⁹ Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці. ³⁰ Пилип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю. Сказав: Ти розумієш те, що читаєш? ³¹ Він сказав: Як я можу зрозуміти, коли ніхто не наставить мене? Попросив Пилипа, щоб увійшов і сів біля нього. ³² Місце ж із Писання, що його він читав, було: Наче вівцю на заріз, повели його; наче ягня безголосе перед тим, що стриже його, - не відкриває уст своїх. ³³ В його приниженні суд йому відібрано. Але хто розповість про рід його? Бо життя його забирається із землі. ³⁴ Обізвався скопець і сказав Пилипові: Благаю тебе, про кого пророк це каже? Про себе самого чи про когось іншого? ³⁵ Відкривши уста й почавши від цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса. ³⁶ Тим часом вони, йдучи дорогою, підƅїхали до якоїсь води. Скопець каже: Ось вода, що забороняє мені охреститися? ³⁷ [Пилип йому промовив: Якщо віруєш всім своїм серцем, - можна. Той у відповідь сказав: Вірую, що Ісус Христос - Син Божий.] ³⁸ І наказав колісниці стати. Обидва зайшли у воду - Пилип і скопець. І охрестив його. ³⁹ Коли вийшли з води, Господній Дух забрав Пилипа, і скопець більше не бачив його. Ішов своєю дорогою і радів. ⁴⁰ Пилип опинився в Азоті. Проходячи, благовістив усім містам, доки не прийшов до Кесарії.

Chapter 9

¹ Савло, ще дихаючи погрозою і вбивством на Господніх учнів, приступив до архиєрея ² і випросив у нього листів до Дамаска - до синаґоґ, щоб звƅязаними привести до Єрусалима тих, кого виявить на дорозі - чоловіків і жінок. ³ Коли йшов і наближався вже до Дамаска, раптом осяяло його світло з неба. ⁴ Упав на землю і почув голос, що говорив йому: Савле, Савле, навіщо мене переслідуєш? ⁵ Сказав: Хто ти, Господи? Він же: Я Ісус, якого ти переслідуєш. ⁶ Устань, увійди до міста і скажеться тобі, що тобі треба робити. ⁷ Люди, що йшли з ним, стояли й дивувалися, чуючи голос, але нікого не бачачи. ⁸ Підвівся Савло із землі, і хоч мав очі свої відкриті, - нічого не бачив. Вели його за руку - увійшли до Дамаска. ⁹ Три дні він не бачив, не їв, не пив. ¹⁰ У Дамаску був один учень, на імƅя Ананій. Сказав до нього Господь у видінні: Ананію. Він відповів: Це я, Господи. ¹¹ Господь - до нього: Устань, піди на вулицю, що зветься Рівна; в Юдиній хаті шукай Савла, що зветься Тарсянином, він молиться. ¹² Він побачив у видінні чоловіка, якого звати Ананієм, що прийшов і поклав на нього руки, щоб повернувся зір. ¹³ Відповів же Ананій: Господи, чув я від багатьох про цього чоловіка - скільки зла він наробив твоїм святим у Єрусалимі! ¹⁴ І тут має владу від архиєреїв - вƅязати всіх, що покликаються на твоє імƅя. ¹⁵ Сказав до нього Господь: Іди, бо він є для мене вибраною посудиною, щоб понести моє імƅя до народів, до царів, до синів Ізраїля. ¹⁶ Бо я покажу йому, скільки треба йому потерпіти за моє імƅя. ¹⁷ Пішов Ананій, увійшов до хати, поклав на нього руки і сказав: Савле, брате! Послав мене Господь Ісус, що зƅявився тобі в дорозі, що нею ти йшов, щоб ти прозрів і сповнився Святим Духом. ¹⁸ І одразу відпала від його очей наче якась луска: він став видючий, устав, охрестився, ¹⁹ взявши їжу, щоб підкріпитися. Був з учнями, що в Дамаску, кілька днів. ²⁰ У синаґоґах зразу проповідував Ісуса, що він є Сином Божим. ²¹ Дивувалися всі, хто слухав; казали: Чи це не той, що переслідував у Єрусалимі тих, які покликалися на це імƅя, а сюди прийшов, щоб вƅязати їх і вести до архиєреїв? ²² Савло ще більше міцнів, бентежачи юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що цей є Христос. ²³ Минуло чимало днів і юдеї змовилися вбити його. ²⁴ Савлові їхня змова стала відома. Стерегли брами день і ніч, щоб його вбити. ²⁵ Узявши його, учні вночі спустили по стіні в кошику. ²⁶ Прийшовши до Єрусалима, намагався пристати до учнів. Та всі його боялися, не вірячи, що він є учнем. ²⁷ Варнава, взявши його, привів до апостолів і розповів їм, як у дорозі побачив Господа, як говорив йому, як у Дамаску відважно поводився в імƅя Ісуса. ²⁸ І був з ними, входячи й виходячи з Єрусалима, сміливо діючи в імƅя Господа. ²⁹ Говорив же і змагався з еліністами, а вони шукали його, щоб убити. ³⁰ Дізналися про це брати, повели його до Кесарії, звідти відпустили до Тарсу. ³¹ Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в Господнім страсі, сповнювалася втіхою Святого Духа. ³² Коли Петро обходив усіх, прибув і до святих, що жили в Лідді. ³³ Знайшов там одного чоловіка на імƅя Еней, що вісім років лежав на ліжку, бо був спаралізований. ³⁴ Сказав йому Петро: Енею, оздоровляє тебе Ісус Христос. Устань із твоєї постелі. І зараз же встав. ³⁵ Побачили його всі, що жили в Лідді і в Сароні, - і навернулися до Господа. ³⁶ У Йопії була одна учениця на імƅя Тавита, що в перекладі означає сарна; була сповнена добрих діл та милостинь, які чинила. ³⁷ Сталося так, що тими днями захворіла й померла. Обмили її і поклали в горниці. ³⁸ Оскільки Лідда була близько до Йопії, то учні, почувши, що Петро є тут, послали до нього двох мужів, благаючи: Не полінуйся прийти до нас. ³⁹ Уставши, Петро пішов з ними. Коли прийшов, запросили його до горниці; оточили його всі вдови, плачучи й показуючи одяг і покривала, які робила Сарна, коли була з ними. ⁴⁰ Петро, випроводивши всіх, схиливши коліна, помолився; повернувшись до тіла, сказав: Тавито, встань. Вона розплющила свої очі, і, побачивши Петра, сіла. ⁴¹ Подавши ж їй руку, підвів її. Покликавши святих і вдовиць, поставив її живою. ⁴² Це стало відомо по всій Йопії - люди повірили в Господа. ⁴³ Сталося так, що багато днів він перебував у Йопії, в якогось кожумƅяки Симона.

Chapter 10

¹ У Кесарії [жив] якийсь чоловік на імƅя Корнилій - сотник полку, що звався Італійським. ² Побожний і богобійний був разом з усім своїм домом, робив численні милостині людям, завжди молився Богові. ³ Побачив він явно у видінні - близько девƅятої години дня: Божий ангел зійшов до нього і сказав йому: Корнилію. ⁴ Він же, поглянувши на нього, злякався і запитав: Що, Господи? Сказав же йому: Твої молитви і твої милостині згадалися перед Богом. ⁵ Тепер пошли людей до Йопії і поклич Симона, того, що зветься Петром. ⁶ Він гостює в якогось кожумƅяки Симона, що живе біля моря; [він скаже тобі слова, якими врятуєшся ти і весь дім твій.] ⁷ Як відійшов ангел, що говорив до нього, покликав двох слуг і одного побожного вояка з тих, що служили йому; ⁸ розповівши їм усе, послав їх до Йопії. ⁹ Другого дня, як ішли вони дорогою і наближалися до міста, Петро вийшов на горницю помолитися, - о шостій годині. ¹⁰ Був голодний, захотів їсти. Поки готували вони, найшло на нього захоплення: ¹¹ побачив відкрите небо і якусь посудину, що опускається [до нього], мов велика скатерка, [привƅязана] з чотирьох країв, [і] спускалася аж до землі. ¹² В ній були всі земні чотириногі [звірі], плазуни, небесні птахи. ¹³ Пролунав голос до нього: Встань, Петре, заріж і їж. ¹⁴ Петро сказав: Ніколи, Господи, бо ніколи не їв я нічого поганого, нечистого. ¹⁵ І голос знову до нього - вдруге: Що Бог очистив, того не вважай за погань. ¹⁶ Це сталося тричі, - і знову піднялася посудина на небо. ¹⁷ Коли Петро дивувався сам собі, що б то було за видіння, яке він побачив, - саме тоді люди, послані Корнилієм, розпитавши про хату Симона, стали перед дверима. ¹⁸ Крикнувши, запитали, чи тут перебуває Симон, що зветься Петром. ¹⁹ Як Петро роздумував над видінням, сказав йому Дух: Ось, троє людей шукають тебе; ²⁰ встань, зійди і йди з ними, зовсім не вагаючись, бо це я їх послав. ²¹ Зійшовши, Петро сказав до людей: Я той, кого шукаєте. Яка причина, що спонукала вас прийти? ²² Вони сказали: Корнилій - сотник, чоловік справедливий, який боїться Бога, засвідчений усім народом юдейським, - дістав повеління від святого ангела покликати тебе до своєї хати і послухати від тебе слова. ²³ Запросивши, гостинно прийняв їх. Другого дня, вставши, пішов з ними; деякі з братів, що були з Йопії, теж пішли з ним. ²⁴ Назавтра прийшли до Кесарії. Корнилій очікував їх, покликав своїх родичів та близьких друзів. ²⁵ Як увійшов Петро, зустрів його Корнилій - упав до ніг, поклонився. ²⁶ Петро підвів його, кажучи: Встань, я ж і сам людина. ²⁷ Розмовляючи з ним, увійшов і знайшов багатьох зібраних. ²⁸ Сказав до них: Ви знаєте, що не годиться мужеві - юдеєві приставати або приходити до чужинця; а мені Бог відкрив, щоб жодної людини не називали брудною або нечистою; ²⁹ тому і без вагання прийшов я, коли покликали мене. Питаю, з якої причини послали ви за мною? ³⁰ Корнилій сказав: Від четвертого дня і до цієї години [постив я]; о девƅятій годині молився в своїй хаті. І ось муж став переді мною в світлому одязі, ³¹ сказавши: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. ³² Пошли до Йопії і поклич Симона, що зветься Петром; він перебуває в хаті кожумƅяки Симона коло моря. [Він прийде й говоритиме до тебе]. ³³ Отже, я зараз послав по тебе. Ти добре зробив, що прийшов. Нині всі ми стоїмо перед Богом, щоб слухати все, що Господь наказав тобі. ³⁴ Розтуливши уста, Петро сказав: По правді розумію, що не на обличчя дивиться Бог, ³⁵ але прийнятним для нього в кожнім народі є той, хто боїться його і чинить справедливість. ³⁶ Він послав синам Ізраїля слово, благовістуючи мир через Ісуса Христа; він є Господь для всіх. ³⁷ Ви знаєте про справу, що сталася по всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, яке проповідував Іван; ³⁸ про Ісуса, який з Назарета, - як помазав його Бог Святим Духом і силою, який прийшов роблячи добро і оздоровляючи всіх поневолених дияволом, - бо Бог був з ним. ³⁹ І ми є свідками всього, що він зробив у околиці Юдеї і в Єрусалимі. Його вбили, повісивши на дереві, ⁴⁰ Бог підняв його на третій день і дав йому зƅявитися, ⁴¹ не всім людям, але свідкам, раніше призначеним від Бога, нам, які з ним їли й пили по його воскресінні з мертвих. ⁴² І він наказав нам проповідувати народові, і засвідчити, що він визначений Богом суддя живих і мертвих. ⁴³ Про нього свідчать усі пророки, що відпущення гріхів дістає його імƅям кожний, хто вірить у нього. ⁴⁴ Ще як казав Петро ці слова, зійшов Святий Дух на всіх, що слухали слово. ⁴⁵ І здивувалися обрізані віруючі, які прийшли з Петром, - що й на поган був дар Святого Духа. ⁴⁶ Бо чули, як говорили мовами і величали Бога. Тоді сказав Петро: ⁴⁷ Чи може хто заборонити хреститися водою оцим, що одержали Святого Духа так, як і ми? ⁴⁸ Велів хрестити їх в імƅя Ісуса Христа. Тоді просили його побути в них кілька днів.

Chapter 11

¹ Почули апостоли й брати, які були в Юдеї, що і погани прийняли Боже слово. ² Коли пішов Петро до Єрусалима, сперечалися з ним ті, що були обрізані, ³ кажучи: Чого ти ходив до людей, які обрізання не мають, чого їв з ними? ⁴ Почавши, Петро розповів їм за порядком, кажучи: ⁵ Я був у місті Йопії, молився і побачив у захопленні видіння - сходила з неба посудина, наче велика скатерка, що висіла з чотирьох кінців, і прийшла аж до мене. ⁶ Поглянувши на неї, розглядав я і побачив земних чотириногих, звірів, плазунів, небесних птахів, ⁷ почув я голос, що говорив мені: Встань, Петре, заріж і їж. ⁸ Сказав же я: Ніколи, Господи, бо брудне або нечисте ніколи не ввійшло до моїх уст. ⁹ Відповів же голос із неба вдруге: Що Бог очистив, того не вважай за погане. ¹⁰ Це сталося тричі - і знову піднялося все до неба. ¹¹ Тут же троє людей зƅявились перед хатою, в якій я був, - вони були послані до мене з Кесарії. ¹² Сказав же мені Дух іти з ними зовсім не вагаючись. Пішли зі мною шестеро цих братів й увійшли ми до хати чоловіка. ¹³ Розповів він нам, як побачив у своїй хаті ангела, що постав і сказав [йому]: Пошли до Йопії і поклич Симона, що зветься Петром, ¹⁴ який скаже до тебе слова, що ними спасешся ти і ввесь твій дім. ¹⁵ Коли ж почав я говорити, злинув на них Святий Дух, як і на нас спочатку. ¹⁶ Згадав я Господнє слово, як він говорив: Іван хрестив водою, ви ж хреститиметеся Святим Духом. ¹⁷ Якщо Бог дав їм однаковий дар, як і нам, що повірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб перешкоджати Богові? ¹⁸ Почувши ж це, замовкли, і прославили Бога, кажучи: Отже, і поганам Бог дав покаяння для життя. ¹⁹ Ті, що були розсіяні через скорботу, що сталася за Степана, пішли до Фінікії й Кіпру й Антіохії, не кажучи слова, нікому, крім юдеїв. ²⁰ Між ними були деякі люди кіпрські і киринейські, які, прийшовши до Антіохії, говорили і до греків, благовістячи Господа Ісуса. ²¹ І Господня рука була з ними, і велике число тих, що повірили, навернулися до Господа. ²² Вістка про них досягла Єрусалимської церкви. Послали Варнаву, щоб пішов до Антіохії. ²³ Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа, ²⁴ бо був людиною доброю і сповненою Святого Духа і віри. І багато людей пристало до Господа. ²⁵ Попрямував до Тарса, щоб відшукати Савла. ²⁶ Знайшовши, привів до Антіохії. Сталося, що вони цілий рік збиралися в церкві, навчаючи велику громаду. Вперше в Антіохії учнів названо християнами. ²⁷ У ті ж дні прибули з Єрусалима до Антіохії пророки. ²⁸ Вставши, один із них, на імƅя Агав, провістив через Духа великий голод, який мав бути у всьому світі, - який і настав за Клавдія. ²⁹ Тоді учні постановили послати - хто що мав - допомогу братам, які жили в Юдеї. ³⁰ Це й зробили, пославши до старших через руки Варнави і Савла.

Chapter 12

¹ У той час цар Ірод підніс руки, щоб декому з церкви заподіяти зло. ² Убив мечем Іванового брата Якова. ³ Коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків. ⁴ Схопив Його й посадив до вƅязниці, передав чотирьом четвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи. ⁵ Отже, Петра стерегли у вƅязниці. Ревна молитва піднімалася від церкви до Бога за нього! ⁶ Коли Ірод мав його вивести, тієї ночі Петро спав між двома вояками, скований двома залізними кайданами; а сторожі перед дверима стерегли вƅязницю. ⁷ І ось Господній ангел став перед ним, - і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра у бік, підвів його, кажучи: Швидко вставай! І спали залізні кайдани з його рук. ⁸ Сказав же ангел до нього: Підпережися і взуйся в свої сандалі. Зроби же це. І каже йому: Зодягнися в свою одіж і йди за мною. ⁹ Вийшовши, попрямував за ним, не знаючи, чи це дійсність, - те, що відбувається через ангела, - бо думав, що бачить видіння. ¹⁰ Минувши першу й другу сторожі, прийшли до залізної брами, що вела до міста, - вона сама собою їм відкрилася. Вийшовши, поминули одну вулицю - і тут же відступив ангел від нього. ¹¹ Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з Іродових рук та від усіх сподівань юдейського народу. ¹² Подумавши, прийшов до Маріїної хати, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралися численні люди і молилися. ¹³ Як постукав він у двері двору, вийшла рабиня на імƅя Рода, щоб довідатися. ¹⁴ Пізнавши голос Петра, з радости не відчинила дверей, а прибігла і сказала, що Петро стоїть під дверима. ¹⁵ Вони їй сказали: Ти навіжена! Вона ж настоювала, що так воно є. Вони ж говорили: Це його ангел. ¹⁶ Петро стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися. ¹⁷ Махнувши їм рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь його вивів із вƅязниці. Сказав: Сповістіть це Якову й братам. Вийшов, пішов до іншого місця. ¹⁸ Коли настав день, поміж вояками зчинилася велика тривога: що сталося з Петром? ¹⁹ Ірод, пошукавши його і не знайшовши, допитавши сторожів, наказав їх відвести. Потім пішов з Юдеї до Кесарії і перебував [там]. ²⁰ Ірод гнівався на тирян і сидонян. Прийшли ті до нього й однодушно благали Власта, царського постельника, просили миру, бо живилися їхні землі з царських. ²¹ Одного призначеного дня Ірод, зодягнутий у царські шати і сівши на судищі, говорив до них з гордістю. ²² Юрба ж кричала: Це голос Бога, а не людини. ²³ Зненацька вдарив його Господній ангел, бо не віддав славу Богові. Зƅїли [його] черви - він помер. ²⁴ Боже слово зростало і множилося. ²⁵ Варнава й Савло, скінчивши службу, повернулися до Єрусалима, взявши Івана, званого Марком.

Chapter 13

¹ В Антіохійській Церкві були [деякі] пророки й учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій Киринеєць, Манаїл, вихований разом з Іродом тетрархом, і Савло. ² Як служили вони Господеві й постили, сказав Святий Дух: Відділіть мені Варнаву та Савла на діло, на яке я покликав їх. ³ Попостивши й помолившись і поклавши на них руки, відпустили. ⁴ Вони послані були Святим Духом і пішли до Селекії, звідти відпливли до Кіпру. ⁵ Бувши на Саламіні, звіщали Боже слово в юдейських синагогах. Мали Івана за слугу. ⁶ Пройшовши ввесь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка - ворожбита, фальшивого пророка, юдея на імƅя Вар Ісус, ⁷ який був з проконсулом Сергієм Павлом - розсудливим чоловіком. Той, покликавши Варнаву і Савла, старався почути Боже слово. ⁸ Противився їм Еліма-ворожбит, - бо так перекладається його імƅя, - намаючись відвернути проконсула від віри. ⁹ Савло - він же Павло, - сповнившись Святим Духом і поглянувши на нього, ¹⁰ сказав: О, повний усякої омани і всякої злоби, сину диявола, ти, ворогу всякої правди! Чи не перестанеш перекручувати рівні Господні дороги? ¹¹ І нині рука Господня на тобі - будеш сліпим, не бачачи сонця до часу. Зненацька обгорнули його морок й темрява і, ходячи навпомацки, шукав провідника. ¹² Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись навчанню Господньому. ¹³ Відпливши з Пафи, ті, що були з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима. ¹⁴ Вийшовши з Пергії, вони прийшли до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в день суботній, сіли. ¹⁵ Після читання закону і пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово втіхи для народу, говоріть. ¹⁶ Уставши й махнувши рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ті, що бояться Бога, слухайте. ¹⁷ Бог цього народу, Ізраїлевого, вибрав наших батьків і підняв народ, що був скитальцем у Єгипетській землі, високою рукою вивів їх із неї. ¹⁸ Сорок років годував їх у пустині. ¹⁹ Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав у спадщину їхню землю ²⁰ - майже по чотириста пƅятдесятьох роках. І після цього дав суддів - до пророка Самуїла. ²¹ Потім просили царя - і Бог дав їм Савла, сина Кисового, мужа з племені Веніямина, - на років сорок. ²² Віддаливши його, поставив їм за царя Давида, до якого, засвідчивши, сказав: Знайшов я Давида, сина Єсеєвого, людину мого серця, - він виконає всі мої бажання. ²³ З його насіння Бог за обітницею підніс Ісуса - на порятунок Ізраїлю. ²⁴ А Іван проповідував перед його приходом хрещення покаяння - всьому ізраїльському народові. ²⁵ А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого мене маєте? Це не я! Але йде за мною той, якому я не гідний розвƅязати ремінця взуття. ²⁶ Мужі-брати, сини роду Авраама, і хто богобоязний між вами! Вам послано слово спасіння. ²⁷ Бо ті, що живуть у Єрусалимі, і їхні правителі, не зрозумівши цього, виконали слова пророчі, що читаються щосуботи, - засудивши його. ²⁸ Не знайшовши жодної вини, гідної смертної кари, попросили Пилата вбити його. ²⁹ Коли ж виконали все написане про нього, то зняли з дерева і поклали до гробниці. ³⁰ Бог же воскресив його з мертвих. ³¹ Він багато днів зƅявлявся тим, що пішли з ним з Галилеї до Єрусалима, які нині є його свідками перед людьми. ³² І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була батькам, ³³ Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як ото в другому псалмі написано: Ти мій Син, я нині тебе породив. ³⁴ А що воскресив його з мертвих, щоб більше не повернувся у тління, так заповів: Дам вам справжні Давидові святощі. ³⁵ Тому і в іншому місці говорить: Не даси своєму святому побачити тління. ³⁶ Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і переставився до своїх батьків, - і бачив тління. ³⁷ А той, якого Бог воскресив, - не побачив тління. ³⁸ Хай буде відомо вам, мужі-браття, що через нього вам звіщається відпущення гріхів, і в усьому, від чого ви не могли оправдатися в законі Мойсеєвім, ³⁹ у цьому кожний вірний виправдається. ⁴⁰ Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків: ⁴¹ Дивіться, глумителі, й дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю в днях ваших, справу, в яку не повірите ви, якщо хтось розкаже вам. ⁴² Коли виходили вони [з юдейської синаґоґи, погани] просили, щоб наступної суботи говорили до них ці слова. ⁴³ Як розійшлися з синаґоґи, багато з юдеїв і богобоязні проселіти пішли за Павлом і Варнавою. Вони, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій ласці. ⁴⁴ Наступної суботи мало не все місто зібралося, щоб послухати Господнє слово. ⁴⁵ Побачили юдеї юрбу, сповнилися заздрістю і перечили тому, що говорив Павло, [опиралися і] богозневажали. ⁴⁶ Набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було спочатку вам говорити Боже слово, але оскільки ви відкинули його і самі себе робите негідними вічного життя, то ми звертаємося до поган. ⁴⁷ Бо так заповів нам Господь: Поклав я тебе на світло поганам, щоб ти був спасінням аж до краю землі. ⁴⁸ Чуючи це, погани раділи і прославляли Господнє слово - і повірили ті, що були призначені для вічного життя. ⁴⁹ Слово Господнє розходилося по всій країні. ⁵⁰ Юдеї підбурювали побожних і шляхетних жінок та визначних громадян і почали переслідувати Павла й Варнаву, вигнали їх за свої кордони. ⁵¹ Вони, обтрусивши порох із ніг проти них, прийшли до Іконії. ⁵² А учні наповнювалися радістю і Святим Духом.

Chapter 14

¹ Сталося таке в Іконії, що разом увійшли вони до юдейської синагоги і говорили так, що повірило дуже велике число юдеїв та греків. ² Ті ж юдеї, що не повірили, підбурювали і ятрили душі поган проти братів. ³ Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, який засвідчував слово своєї ласки, роблячи знамення й чуда через їх руки. ⁴ Розділилися люди у місті: одні були з юдеями, інші - з апостолами. ⁵ Коли погани та юдеї із своїми провідниками зчинили заколот, щоб їх зневажити і побити камінням, ⁶ вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст, - у Лістру і Дервію та в околиці, ⁷ і тут благовістили. ⁸ У Лістрі сидів один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив. ⁹ Слухав він Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для порятунку, ¹⁰ сказав Павло дуже голосно: Встань прямо на ноги. Той підскочив і почав ходити. ¹¹ Люди побачили, що зробив Павло, піднесли свій голос, кажучи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі. ¹² Називали Варнаву Зевсом, Павла - Гермесом, бо той був провідником у слові. ¹³ Жрець Зевса, що перебував перед містом, привів до брами бичків, та вінки, хотів разом з юрбою приносити жертву. ¹⁴ Почувши, апостоли Варнава і Павло, роздерли одяг свій, кинувшись між людей, кричали: ¹⁵ Люди, що ви робите? І ми подібні до вас, люди, що благовістимо вам відвертатися від цих марнот до живого Бога, який створив небо, землю, море і все, що в них. ¹⁶ Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі погани ходили своїми дорогами. ¹⁷ Він, проте, не переставав свідчити про себе, творячи добро, даючи вам дощі з неба і плідні часи, насичуючи їжею та веселістю ваші серця. ¹⁸ Говорячи це, ледве заспокоїли людей, щоб утрималися приносити їм жертву. ¹⁹ Прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбурюючи людей, побили Павла камінням, витягли його за місто, думаючи, що він помер. ²⁰ Коли учні оточили його, він устав, увійшов до міста. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії. ²¹ Благовістуючи тому містові, навчивши багатьох, повернулися до Лістри й Іконії та Антіохії. ²² Зміцнювали душі учнів, благали залишатися у вірі, бо через великі утиски треба нам увійти до Божого Царства. ²³ Висвятивши їм пресвітерів для всіх Церков, помолившись із постом, передали їх Господеві, в якого повірили. ²⁴ Пройшовши Пісидію, прийшли до Памфилії. ²⁵ Казали слово в Пергії, зайшли до Атталії. ²⁶ Звідти відпливли до Антіохії, де були передані Божій ласці на справу, яку і довершили. ²⁷ Прийшовши туди і зібравши церкву, розповіли, що Бог зробив з ними, як відкрив поганам двері віри. ²⁸ Перебували ж немало часу з учнями.

Chapter 15

¹ І дехто, прийшовши з Юдеї, навчав братів: Коли не обріжетеся, за звичаєм Мойсея, не можете спастися. ² Коли ж виникла суперечка й чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старшин у Єрусалим із цим питанням. ³ Послані, отже, церквою, переходили Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили велику радість усім братам. ⁴ Прийшовши ж до Єрусалима, були прийняті церквою, апостолами і старшинами. Розповіли, скільки Бог зробив з ними. ⁵ Піднялися ж деякі, що з єресі фарисейської, які повірили, кажучи, що треба обрізати їх і заповісти зберігати закон Мойсея. ⁶ Зібралися апостоли і старці, щоб розглянути цю справу. ⁷ Після довгої суперечки, вставши, Петро сказав до них: Мужі-брати, ви знаєте, що від перших днів Бог поміж нас вибрав мене, щоб моїми устами погани почули слово благовістя і повірили. ⁸ І серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм] Святого Духа, як і нам, ⁹ і ніякої різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. ¹⁰ То чому ж тепер випробовуєте Бога, щоб накласти учням на шиї ярмо, якого не змогли понести ані наші батьки, ані ми? ¹¹ Але віримо, що спасемося ласкою Господа Ісуса так, як і вони. ¹² Замовкли всі люди і слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки зробив Бог знамень і чудес між поганами через них. ¹³ Як замовкли ж вони, відповів Яків, кажучи: Мужі-брати, послухайте мене. ¹⁴ Симон розповів, що раніше Бог відвідав, щоб вибрати з поган народ для свого ймення. ¹⁵ І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: ¹⁶ Після цього повернуся і відбудую занепалий намет Давидів, і руїну його відбудую, і поставлю його, ¹⁷ щоб решта людей шукала Господа, і всі погани, над якими кликано моє імƅя, говорить Господь, що робить це [все]; ¹⁸ відомі од віку [Богові всі його діла]. ¹⁹ Тому я вважаю, аби не докучати тим, що з поган навертаються до Бога, ²⁰ але заповісти їм стерегтися від ідольських жертв, і розпусти, і задушення, і крови. ²¹ Бо Мойсей з давніх родів має своїх проповідників у містах, що читають його в синагогах щосуботи. ²² Тоді сподобалось апостолам і старшинам з усією церквою послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, що зветься Варсавою, і Силу, мужів славних між братами. ²³ І написали [це] своєю рукою: Апостоли, і старці, [і] брати тим, що є в Антіохії, і Сирії, і Килікії, братам, що з поган, вітання. ²⁴ Бо ж ми почули, що деякі, кого ми не посилали, вийшовши від нас, збентежили вас словами, хвилюючи ваші душі, [кажучи обрізатися і зберігати закон]; ²⁵ сподобалось нам, зібраним одностайно, вибраних мужів послати до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом, ²⁶ людьми, які віддали свої душі за імƅя нашого Господа Ісуса Христа. ²⁷ Послали ми Юду й Силу, і вони словом розповідатимуть те саме. ²⁸ Подобалося бо Святому Духові і нам не накласти на вас ніякого більшого тягаря, за винятком цього необхідного, ²⁹ стримуватися від жертв ідолам, і крови, і задушення, і розпусти. Добре зробите, як цього будете стерегтися. Бувайте здорові! ³⁰ Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання. ³¹ Прочитавши ж, зраділи і втішились. ³² Юда ж і Сила, і самі бувши пророками, рясними словами втішали і зміцнювали братів. ³³ Перебувши якийсь час, відпущені були з миром братами до тих, що їх послали. ³⁴ QQQ ³⁵ Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовістуючи з багатьма іншими Господнє слово. ³⁶ А по кількох днях сказав Павло до Варнави: Ходімо знов, відвідаймо братів у всіх містах, де проповідували ми Господнє слово, щоб побачити, як маються. ³⁷ Варнава забажав узяти з собою й Івана, прозваного Марком, ³⁸ а Павло вважав, що краще не брати того, що відлучився від них з Памфилії і не пішов з ними на працю. ³⁹ І постала незгода так, що розлучилися вони між собою. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру, ⁴⁰ а Павло, вибравши Силу, пішов, переданий братами ласці Божій. ⁴¹ Проходив він Сирію і Килікію, зміцнюючи церкви.

Chapter 16

¹ Прийшов же він до Дервії і Лістри. І ось був тут якийсь учень на імƅя Тимотей, син жінки, наверненої юдейки, а батька грека. ² Добре свідчили про нього ті брати, що були в Лістрі та в Іконії. ³ Павло забажав, щоб він ішов з ним, і, взявши, обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був греком. ⁴ Коли переходили міста, передавали їм зберігати постанови, які видали в Єрусалимі апостоли і старші. ⁵ Церкви ж зміцнювалися на вірі й зростали числом щодня. ⁶ Пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм провіщати слово в Азії; ⁷ дійшовши ж до Мисії, намагалися піти до Витинії, та їм не дозволив Дух Ісусів. ⁸ Перейшовши Мисію, прибули до Троади. ⁹ І вночі зƅявилося видіння Павлові. Якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, кажучи: Прийди до Македонії, допоможи нам. ¹⁰ Як побачив він те видіння, враз постарались ми піти до Македонії, збагнувши, що Бог покликав нас благовістити їм. ¹¹ Відпливши з Троади, прибули ми до Самотракії, а другого дня до Неаполя, ¹² звідти і до Филип, що є місто-колонія, перша частина Македонії. В тім місті перебували ми кілька днів. ¹³ А в суботу вийшли за браму до річки, де за звичаєм, було молитовне місце, і, посідавши, говорили до жінок, що зібралися. ¹⁴ І слухала одна жінка, на імƅя Лідія, продавець кармазину з міста Тіятира, що шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, щоб сприймати те, що казав Павло. ¹⁵ Як охрестилася вона та її дім, то благала, кажучи: Якщо ви вважали мене за вірну Господеві, то прийдіть до моєї оселі й живіть! І змусила нас. ¹⁶ І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас якась рабиня, що мала дух віщуна, яка, віщуючи, давала великий прибуток своїм господарям. ¹⁷ Вона йшла слідом за Павлом та за нами і кричала, кажучи: Ці люди - це раби Бога Всевишнього, які провіщають вам шлях спасіння. ¹⁸ Вона робила це багато днів. Надокучило ж [це] Павлові, і, обернувшись, він сказав духові: Наказую тобі імƅям Ісуса Христа - вийди з неї. І вийшов тієї години. ¹⁹ Її пани, побачивши, що пропала надія їхнього заробітку, взявши Павла та Силу, притягли на ринок до князів, ²⁰ і, повівши їх до воєвод, сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто ²¹ і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати ані виконувати. ²² І збіглася юрба проти них, і воєводи, роздерши їхній одяг, наказали бити їх палицями. ²³ І завдавши їм багато ран, кинули до вƅязниці, наказавши вƅязничному сторожеві пильно їх стерегти. ²⁴ Він, діставши такий наказ, кинув їх до внутрішньої вƅязниці і забив їхні ноги в колоди. ²⁵ Опівночі Павло й Сила, молячись, прославляли Бога, а вƅязні слухали їх. ²⁶ Раптом стався великий землетрус, аж порушилась основа вƅязниці, відчинилися враз усі двері, і з усіх кайдани поспадали. ²⁷ А коли прокинувся сторож темниці й побачив, що двері вƅязниці відчинено, витяг меча й хотів себе вбити, думаючи, що вƅязні повтікали. ²⁸ Павло ж закричав гучним голосом, кажучи: Не роби собі ніякого зла, бо всі ми ось тут. ²⁹ Попросивши світла, той ускочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили ³⁰ і, вивівши їх геть, спитав: Добродії, що мені треба робити, аби спастися? ³¹ Вони відказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа і] спасешся ти і твій дім. ³² І говорили йому Господнє слово і всім, що в його оселі. ³³ І, забравши їх тієї години ночі, обмив їм рани, і тут же охрестився сам і вся його родина. ³⁴ А ввівши їх до оселі, поставив частування і радів з усім домом своїм, що ввірував у Бога. ³⁵ Коли настав день, послали воєводи паличників, кажучи: Відпусти тих людей. ³⁶ А темничний сторож переказав ці слова Павлові, що послали воєводи, аби вас відпустити. Тож вийдіть тепер та йдіть з миром. ³⁷ А Павло відказав їм: Прилюдно побивши нас, римлян, незасуджених людей посадили до вƅязниці, а тепер таємно нас виводять? Ні ж бо, хай самі прийдуть та й виведуть нас. ³⁸ Паличники сповістили воєводам ці слова. Ті налякалися, почувши, що вони римляни, ³⁹ прийшли й ублагали їх, а вивівши, благали, щоб пішли з міста. ⁴⁰ Як вийшли з вƅязниці, прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх] та й пішли.

Chapter 17

¹ Пройшовши Амфиполь та Аполонію, прийшли до Солуня, де була юдейська синагога. ² За звичаєм, Павло ввійшов до них і через три суботи змагався з ними з Писання, ³ пояснюючи й доводячи, що Христос мусив потерпіти і воскреснути з мертвих і що той Ісус, якого я вам проповідую, є Христос. ⁴ І деякі з них повірили і пристали до Павла та Сили, дуже багато з побожних греків і чимало шляхетних жінок. ⁵ Юдеї позаздрили і, зібравши з площ якихось негідних людей, учинили заколот, бунтували в місті. Прийшовши до хати Ясона, шукали їх, щоб вивести до натовпу, ⁶ а не знайшовши їх, потягли Ясона та декого з братів до начальників міста, кричучи: Ті, які збурили світ і сюди прийшли, ⁷ їх прийняв Ясон, і всі вони діють усупереч наказам кесаря, кажучи, що є інший цар - Ісус. ⁸ Підбурили юрбу і начальників міста, що це слухали, ⁹ і, взявши поруку від Ясона та інших, відпустили їх. ¹⁰ Брати негайно відіслали вночі Павла та Силу до Вереї: прибувши, вони пішли до юдейської синагоги. ¹¹ Ці були шляхетніші від тих, що в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є. ¹² Тож багато хто з них повірив, немало і з грецьких шляхетних жінок та чоловіків. ¹³ А як довідалися ті юдеї, що з Солуня, що й у Вереї Павло проповідує Боже слово, прибули і там підбурювали та бунтували людей. ¹⁴ Тоді негайно брати Павла відіслали, щоб ішов аж до моря; лишилися тут Сила й Тимофій. ¹⁵ Ті, що супроводжували Павла, провели його до Атен і, одержавши наказ для Сили й Тимофія, щоб якомога швидше прийшли до нього, відбули. ¹⁶ Як очікував їх Павло в Атенах, дратувався в ньому його дух, бачачи, що місто переповнене ідолами. ¹⁷ Він дискутував у синагозі з юдеями, і з побожними, і щодня на ринках із тими, що траплялися. ¹⁸ Деякі ж з епікурійців та стоїків, філософів, сперечалися з ним, одні казали: Що ж то хоче сказати цей балакун? А інші: Здається, він проповідник чужих бісів. Бо благовістив [їм] про Ісуса і воскресіння. ¹⁹ Узявши його, повели на Ареопаг, кажучи: Не можемо зрозуміти, що це за нова наука, яку ти проповідуєш? ²⁰ Бо вкладаєш щось чуже до наших вух; отже, хочемо знати, що це має бути. ²¹ Усі атенці та захожі чужинці нічим іншим не займалися, хіба щоб говорити або слухати щось нове. ²² А Павло, ставши серед Ареопагу, сказав: Мужі атенські, з усього бачу, що ви дуже побожні. ²³ Бо переходячи й оглядаючи ваші святощі, я знайшов також жертовника, на якому написано: Невідомому Богові. Отже, того, кого не знаючи побожно шануєте, я вам проповідую. ²⁴ Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, не живе в рукотворних храмах ²⁵ і не приймає служіння людських рук, не потребує нічого, бо сам дає всім життя, і дихання, і все. ²⁶ Створив же він з одного ввесь людський рід, щоб жив по всій поверхні землі, визначивши наперед обумовлені пори та межі їхнього замешкання, ²⁷ щоб шукали Бога; може, шукатимуть його і знайдуть, бо недалеко він від кожного з нас. ²⁸ У ньому бо ми живемо і рухаємося і є, як і деякі з ваших поетів казали: Бо і ми з його роду. ²⁹ Отже, бувши з Божого роду, ми не повинні вважати, що божество подібне до золота, або срібла, або каміння - мистецького твору та вигадок людини. ³⁰ Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь покаятися, ³¹ бо визначив день, коли має судити цілий світ по справедливості через мужа, якого настановив, віру подаючи всім, воскресивши його з мертвих. ³² Почувши ж про воскресіння з мертвих, одні глузували, а інші казали: Про це послухаємо тебе іншого разу. ³³ Так Павло вийшов з-поміж них. ³⁴ А деякі мужі, приставши до нього, увірували, серед них був і Діонисій Ареопагіт, і жінка, на імƅя Дамар, та інші з ними.

Chapter 18

¹ Після цього [Павло], відійшовши з Атен, прибув до Коринта. ² І знайшов якогось юдея, на імƅя Акила, понтійця родом, що недавно прибув з Італії, та Прискилу, його жінку, бо Клавдій наказав усім юдеям залишити Рим. І прийшов до них. ³ А що вони були того самого ремесла, лишився в них і працював - їхнім ремеслом було виробляти намети. ⁴ Щосуботи дискутував у синагозі, переконуючи юдеїв та греків. ⁵ А коли прибули з Македонії Сила та Тимофій, Павло віддався слову, свідчачи юдеям, що Ісус є Христом. ⁶ А коли вони противилися і богозневажали, то він обтрусив свій одяг і мовив до них: Кров ваша на головах ваших. Я чистий, відтепер піду до поган. ⁷ І, пішовши звідти, прибув до оселі такого собі, на імƅя Тита Юста, що шанував Бога; його оселя була край синаґоґи. ⁸ А Крисп, голова синаґоґи, повірив Господеві з усім своїм домом, і багато з коринтян, почувши, увірували й охрестилися. ⁹ Сказав же Господь у видінні вночі Павлові: Не бійся, але говори й не мовчи, ¹⁰ бо я з тобою, і ніхто не накинеться на тебе, щоб заподіяти тобі зло, тому що маю в цьому місті багато людей. ¹¹ Лишився на рік і шість місяців, навчаючи в них Божого слова. ¹² А коли Галіон був проконсулом в Ахаї, юдеї однодушно напали на Павла і привели його на суд, ¹³ кажучи: Він проти закону підбурює людей шанувати Бога. ¹⁴ Коли ж Павло хотів відкрити уста, Галіон сказав до юдеїв: Якби була якась несправедливість або підступна кривда, о юдеї, то я згідно зі словом послухав би вас; ¹⁵ та коли сперечання іде про слово і про імена, і про ваш закон, глядіть самі, [бо] я не хочу бути суддею в цьому. ¹⁶ І вигнав їх із суду. ¹⁷ Тоді всі [греки] схопили Состена, голову синагоги, та били перед судом, а Галіонові те було зовсім байдуже. ¹⁸ А Павло, перебувши ще багато днів, попрощався з братами й відплив до Сирії, і з ним Акила та Прискила. Він обстриг голову в Кенхреях, бо дав обітницю. ¹⁹ Причалив до Ефеса й залишив їх тут, а сам, увійшовши до синаґоґи, розмовляв з юдеями. ²⁰ Як просили вони лишитися довший час [у них], то він не згодився, ²¹ а попрощався і сказав: [Мені конче треба свято, яке наступає, провести в Єрусалимі], знову [ж] повернуся до вас, як буде воля Божа. Та й відплив з Ефеса. ²² І прибувши до Кесарії, ввійшов, та привітавши церкву, відбув до Антіохії. ²³ Перебувши певний час, вирушив, переходячи за порядком галатську країну та Фригію, підтримуючи всіх учнів. ²⁴ Трапився в Ефесі один же юдей, на імƅя Аполлос, александрієць родом, чоловік красномовний. Він був сильний у Писанні. ²⁵ Він був наставлений на Господню дорогу, і, палаючи духом, упевнено говорив і навчав про Ісуса, знаючи тільки Іванове хрещення. ²⁶ І почав сміливо промовляти в синагозі. Почувши його, Акила і Прискила прийняли його, і точніше йому виклали про Божу дорогу. ²⁷ А коли він хотів піти до Ахаї, заохотивши, брати написали учням, щоб прийняли його, а він, прийшовши, дуже допоміг тим, що повірили через ласку, ²⁸ бо постійно заперечував юдеям, прилюдно доводячи Писанням, що Ісус є Христос.

Chapter 19

¹ І сталося, що коли Аполлос був у Коринті, Павло, обійшовши горішні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів, ² сказав їм: Чи увірувавши, одержали ви Святого Духа? Вони ж відповіли йому: Та ми й не чули, що є Святий Дух. ³ Сказав же [їм]: Тож у що ви хрестилися? Вони відповіли: В Іванове хрещення. ⁴ І мовив Павло: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоб повірили в того, що йде за ним, цебто в Ісуса [Христа]. ⁵ Почувши ж, охрестилися в імƅя Господа Ісуса, ⁶ а коли Павло поклав на них руки, прийшов на них Святий Дух, і вони говорили мовами і пророкували. ⁷ А було їх усіх чоловік із дванадцять. ⁸ Увійшовши ж до синаґоґи, три місяці рішуче переконував і говорив про Боже Царство. ⁹ А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи дорогу перед юрбою, відступив від них, відлучив учнів і диспутував щодня в школі [якогось] Тирана. ¹⁰ Це було впродовж двох років, тож усі, що жили в Азії, почули Господнє слово, юдеї і греки. ¹¹ Бог чинив надзвичайні чуда руками Павла, ¹² так що й на недужих клали хустини й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, і злі духи виходили. ¹³ Деякі з мандрівних ворожбитів юдейських почали закликати імƅя Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, якого Павло проповідує. ¹⁴ Було ж якихось сім синів Скеви, юдейського архиєрея, які це робили. ¹⁵ Відповів же злий дух і сказав їм: Я Ісуса знаю, і Павла знаю, а ви хто такі? ¹⁶ І скочив на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши обох, подужав їх так, що втекли з тієї оселі нагі та поранені. ¹⁷ Це стало відомо всім юдеям і грекам, що жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося імƅя Господа Ісуса. ¹⁸ Чимало хто з тих, що повірили, приходили, сповідуючись й розповідаючи про свої вчинки. ¹⁹ Багато чарівників, зібравши книги, спалили перед усіма, і почислили їх ціну, і знайшли, що це пƅятдесят тисяч срібняків. ²⁰ Так сильно Господнє слово росло та зміцнювалося. ²¹ А коли це сповнилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, іти до Єрусалима, сказавши: Як побуду там, то треба мені й Рим побачити. ²² Пославши до Македонії двох із тих, що служили йому, Тимофія і Ераста, сам лишався якись час в Азії. ²³ Було того часу чимале сумƅяття за дорогу. ²⁴ Бо якийсь золотар на імƅя Дмитро, що робив срібні храми Артеміди, давав митцям немалий заробіток. ²⁵ Зібравши їх і інших, що це робили, сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток - від цієї роботи, ²⁶ і бачите, й чуєте, що не тільки в Ефесі, а й майже в усій Азії цей Павло, переконавши, відвернув велику юрбу, кажучи, що то не боги, які зроблені руками. ²⁷ Не тільки ж є небезпека, що наше ремесло занепаде, але й за ніщо вважатимуть храм великої богині Артеміди. І буде знищена велич тієї, що її шанує вся Азія та цілий світ. ²⁸ Почувши й переповнившись гнівом, вони кричали, кажучи: Велика Артеміда ефеська! ²⁹ У місті зчинився заколот. Кинулися однодушно до видовища, схопивши Гая і Аристарха, македонців, Павлових супутників. ³⁰ Як же Павло хотів увійти в юрбу, учні не пустили його. ³¹ Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, пославши до нього, благали, щоб не йшов він до видовища. ³² Кожний, отже, щось інше кричав, бо зібрання було в сумƅятті, і багато хто не знав, задля чого зібралися. ³³ З юрби вибрали Олександра, якого висували юдеї; Олександер же, махнувши рукою, хотів відповісти юрбі. ³⁴ А дізнавшись, що він юдей, усі зо дві години гукали в один голос: Велика Артеміда ефеська! ³⁵ А писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду і діопета? ³⁶ Отже, оскільки це незаперечне, треба вам угамуватися і не робити нічого необачного. ³⁷ А ви привели цих людей, що ні храму не збещещують, ані богині нашої не зневажають. ³⁸ Отже, коли Дмитро й ті митці, що з ним, мають на когось справу, є судді та проконсули, хай позивають один одного. ³⁹ А як чогось іншого шукаєте, то те хай розвƅяжеться за законом зборів. ⁴⁰ Бо нам загрожує небезпека за сьогоднішнє бути звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, якою зможемо виправдати цей розрух. ⁴¹ І, сказавши це, розпустив зібрання.

Chapter 20

¹ Як заколот угамувався, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх та й вийшов, щоб іти до Македонії. ² Пройшовши ж ті околиці і підбадьоривши їх чималим словом, прибув до Греції ³ і прожив три місяці. Як юдеї вчинили змову проти нього, коли бажав відплисти до Сирії, надумав повернутися через Македонію. ⁴ З ним пішов [аж до Азії] Сопатер, берянин, пирієць та солуняни Аристарх і Секунд, і Гай, дервієць, і Тимофій, та азійці Тихик і Трохим. ⁵ Вони відбули наперед і очікували нас у Трояді, ⁶ а ми відпливли по святах Опрісноків із Филипів і прийшли за пƅять днів до них до Трояди, де прожили сім днів. ⁷ Першого дня після суботи, як зібралися ми розломити хліб, Павло говорив до них, бажаючи відбути на другий день, і затягнув слово до півночі. ⁸ Було багато свічок у горниці, де ми зібралися. ⁹ Якийсь юнак, на імƅя Евтих, сидів на підвіконні. Його здолав глибокий сон, бо Павло задовго говорив. Нахилившись уві сні, впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим. ¹⁰ Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому. ¹¹ Повернувшись, він переломив хліб і спожив достатньо, говорив аж до світанку, а потім вийшов. ¹² А юнака привели живим, і втішились немало. ¹³ Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, бажаючи звідти взяти Павла, бо він так нам наказав був, бажаючи сам іти пішки. ¹⁴ Як же пристав до нас в Асоні, ми взяли його та прибули до Мітилени ¹⁵ і відпливли звідти на другий день, причалили навпроти Хіоса, наступного дня відпливли до Самоса, [і перебувши в Трогилії,] назавтра прийшли до Мілета. ¹⁶ Бо Павло надумав поминути Ефес, щоб не забаритися в Азії. Бо він квапився, аби, якщо буде можливе, бути в Єрусалимі на день Пƅятдесятниці. ¹⁷ А з Мілета, пославши до Ефеса, прикликав пресвітерів церкви. ¹⁸ Коли прийшли до нього, промовив до них: Ви знаєте, що від першого дня, відколи прийшов я до Азії, я з вами ввесь час перебував, ¹⁹ служачи Господеві з усією покірливістю, і з слізьми та напастями, що трапилися мені від юдейських підступів; ²⁰ що я не поминув нічого з того, що корисне, аби сказати вам і навчати вас прилюдно й по оселях, ²¹ свідкуючи юдеям та грекам перед Богом, щоб вони покаялися і ввірували в Господа нашого Ісуса. ²² І ось тепер я, звƅязаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там має мені трапитися; ²³ проте Святий Дух по містах свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки. ²⁴ Але [за ніщо не дбаю, ані] сам не вважаю [свою] душу дорогоцінною, щоб [з радістю] скінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Євангелію Божої ласки. ²⁵ І нині ось я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство. ²⁶ Тому свідчу вам сьогоднішнього дня, що я чистий від крови всіх. ²⁷ Бо я не ухилявся від того, аби сказати вам усю Божу волю. ²⁸ Пильнуйте себе та всієї отари, в якій вас Святий Дух поставив єпископами, щаб пасти церкву [Господа і Бога], яку він відкупив своєю кровƅю. ²⁹ [Бо] я знаю [це], що по моїм відході прийдуть до вас хижі вовки, які не щадитимуть отари, ³⁰ і з вас самих постануть мужі, що говоритимуть спотворене, щоб відтягти учнів слідом за собою. ³¹ Тому пильнуйте, памƅятаючи, що три роки день і ніч я не переставав навчати кожного зі слізьми. ³² І тепер передаю вас Богові та слову ласки його, що може збудувати і дати спадщину між усіма освяченими. ³³ Срібла, чи золота, чи одежі я не жадав ні від кого. ³⁴ Самі знаєте, що моїм потребам і тим, що зі мною, послужили ці руки. ³⁵ Я вам усе показав, що, працюючи так, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, який сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати. ³⁶ Промовивши це, він упав навколішки та й помолився з ними всіма. ³⁷ Великий же був плач усіх, і, впавши Павлові на шию, вони цілували його, ³⁸ сумуючи найбільше через слово, яке сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.

Chapter 21

¹ А як ми, розлучившись із ними, відчалили, то пливли просто і прибули до Коса, а другого дня до Родоса, і звідти до Патари. ² І знайшовши корабель, що плив до Фінікії, увійшли та й попливли. ³ Коли виринув Кіпр, ми лишили його по лівиці й попливли до Сирії і пристали в Тирі, бо тут корабель мав викласти товар. ⁴ І, знайшовши учнів, перебували ми тут сім днів, а вони Павлові казали через Духа не йти до Єрусалима. ⁵ Коли ж нам скінчилися дні, ми вирушили й пішли, а нас проводили всі з жінками та дітьми аж поза місто, і, схиливши на березі коліна, помолилися, ⁶ попрощавшись один з одним і ввійшли до корабля, а вони повернулися додому. ⁷ Ми ж, зачавши плавбу з Тира, пристали до Птолемаїди і, привітавши братів, перебували в них один день. ⁸ Другого дня, вийшовши [ті, що з Павлом], прибули ми до Кесарії та завітали до господи Пилипа євангеліста, одного з сімох, і лишилися в нього. ⁹ Він мав чотири дочки - дівиці, що пророкували. ¹⁰ А як [ми] перебували багато днів, прийшов із Юдеї якийсь пророк, на імƅя Агав. ¹¹ І коли прибув до нас і взявши Павлів пояс, завƅязав собі руки та ноги і сказав: Так звіщає Святий Дух: Мужа, якого є цей пояс, так звƅяжуть юдеї в Єрусалимі і видадуть у руки поган. ¹² Як же почули ми це, то благали ми і місцеві, щоб він не йшов до Єрусалима. ¹³ А Павло відповів: Що ви робите, плачучи й розриваючи мені серце? Бо я готовий не тільки бути звƅязаним, але і вмерти в Єрусалимі за імƅя Господа Ісуса. ¹⁴ Як же він не піддавався, ми замовкли, сказавши: Хай діється Господня воля. ¹⁵ По цих же днях, приготувавшись, пішли ми до Єрусалима. ¹⁶ Прийшли з нами й деякі учні з Кесарії, які завели нас до того, в кого ми мали замешкати, до якогось Мнасона, кіпрянина, давнього учня. ¹⁷ Коли ми прибули до Єрусалима, брати прийняли нас з любовƅю. ¹⁸ А другого дня пішов Павло з нами до Якова, і всі старші посходилися. ¹⁹ Поздоровивши їх, розповідав він докладно все, що зробив Бог між поганами завдяки його служінню. ²⁰ Вони ж, почувши, славили Бога та сказали йому: Чи бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв, що повірили і всі - ревні оборонці закону. ²¹ Але сказано їм про тебе, що навчаєш усіх тих юдеїв, що між поганами, відступати від Мойсея, говорячи їм, щоб не обрізували дітей і не трималися звичаїв. ²² Отже, що це? Напевне [юрба збіжиться, бо] почують, що ти прийшов. ²³ Тож зроби те, що тобі радимо. Є в нас чотири мужі, що склали на себе обітницю. ²⁴ Візьми їх, та й очисться з ними, і видатки за них заплати, щоб обстригти голову. І всі дізнаються, що те, що почули про тебе, - неправда, але що і сам наслідуєш і зберігаєш закон. ²⁵ Про тих же поган, що повірили, ми писали, розсудивши, щоб [вони не дотримувалися нічого з цих, лише, щоб] оберігали себе від ідоложертовного, і крови, і задушеного, і розпусти. ²⁶ Тоді Павло, взявши мужів, другого дня з ними очистився і ввійшов до храму, сповіщаючи закінчення днів очищення, коли принесеться за кожного з них приношення. ²⁷ А коли мали скінчитися сім днів, ті юдеї, що в Азії, побачивши його в храмі, підбурили всю юрбу і наклали на нього руки, ²⁸ вигукуючи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це людина, що всіх усюди навчає проти народу й закону, і цього місця. Та ще й греків увів до храму, і збезчестив це святе місце! ²⁹ Бо побачили вони Трохима Ефеського з ним у місті і думали, що його Павло ввів до храму. ³⁰ Заметушилося ж усе місто, і було збіговисько народу, і, схопивши Павла, тягли його геть із храму, а двері негайно зачинено. ³¹ Як же намагалися вони його вбити, звістка дійшла до тисяцького чоти, що ввесь Єрусалим заворушився. ³² Він, зараз узявши вояків та сотників, подався до них, а вони, побачивши тисяцького й вояків, перестали бити Павла. ³³ Тоді приступивши ж, тисяцький схопив його, і наказав звƅязати двома залізними кайданами, і випитував, хто він є і що зробив. ³⁴ Але кожен що інше кричав у юрбі. Він же, не можучи докладно зрозуміти через заколот, наказав відвести його в табір. ³⁵ Коли ж був на сходах, трапилося, що вояки мусили нести його перед юрбою, ³⁶ бо слідом ішла безліч народу та кричала: Геть його! ³⁷ Як мали ж увійти до табору, Павло каже тисяцькому: Чи можна мені щось тобі сказати? Той відповів: То ти вмієш по-грецькому? ³⁸ Чи ти часом не той єгиптянин, що перед цими днями вчинив заколот і вивів у пустиню чотири тисячі потаємних убійників? ³⁹ А Павло відповів: Я чоловік - юдей із Тарса в Килікії, громадянин славного міста. Благаю тебе, дозволь мені промовити до народу. ⁴⁰ Коли той дозволив йому, Павло, стоячи на сходах, махнув рукою до народу. А як настала велика тиша, крикнув юдейською мовою, кажучи:

Chapter 22

¹ Мужі-брати й батьки, послухайте тепер мого виправдання перед вами! ² Почувши ж, що заговорив до них юдейською мовою, притихли. А він сказав: ³ Я чоловік - юдей, що народився в Тарсі килікійськім, вихований у цьому ж місті, при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону: я ревнитель Божий, як всі ви сьогодні. ⁴ Я цю дорогу переслідував аж до смерти, вƅяжучи і передаючи до вƅязниці чоловіків і жінок, ⁵ як засвідчить про мене архиєрей і всі старші. Від них я одержав листи до братів у Дамаску і пішов, щоб привести звƅязаними до Єрусалима на муки тих, що там були. ⁶ Сталося ж, як я ішов і наближався до Дамаска опівдні, раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. ⁷ Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле, чому мене переслідуєш? ⁸ Я ж відповів: Хто ти є, Господи? Сказав же до мене: Я Ісус Назарянин, якого ти переслідуєш. ⁹ А ті, що були зі мною, побачили світло [і перелякавшись], голосу ж, що говорив до мене, не чули. ¹⁰ Я запитав: Що маю робити, Господи? Господь промовив до мене: Устань, іди до Дамаска, а там скажуть тобі про все, що треба тобі робити. ¹¹ І, оскільки я не бачив від яскравости того світла, до Дамаска мене вели за руку ті, що були зі мною. ¹² А якийсь Ананій, за законом муж побожний, засвідчений усіма юдеями, мешканцями [Дамаска], ¹³ прийшовши до мене, і ставши, сказав мені: Савле, брате, прозрій. І в тій хвилі я поглянув на нього. ¹⁴ Він же сказав: Бог наших батьків благоволив до тебе, щоб ти пізнав його волю і побачив Праведника, і почув голос із його вуст, ¹⁵ бо ти будеш йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув. ¹⁶ А тепер чого баришся? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши його імƅя. ¹⁷ Сталося ж, як я повернувся до Єрусалима й молився в храмі, був я в захваті ¹⁸ і побачив його, що говорив до мене: Поспіши і хутко вийди з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про мене. ¹⁹ І я сказав: Господи, самі знають, що я садовив до вƅязниці і бив по синагогах тих, що вірять у тебе, ²⁰ а коли лилася кров твого свідка Степана, то сам я стояв, схвалював [на його убивство] і стеріг одяг тих, що його вбивали. ²¹ І сказав мені: Іди, бо я пошлю тебе до народів далеко. ²² Слухали ж його аж до цього слова і піднеси голос свій, кажучи: Забери з землі такого, бо не належиться йому жити. ²³ Вони кричали, і жбурляли одяг, і порох кидали в повітря, ²⁴ а тисяцький звелів відвести його в табір, наказавши бичуванням випитати його, щоб зрозуміти, з якої причини так кричали проти нього. ²⁵ Як же розтягли його канатами, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба вам дозволено бичувати чоловіка - римлянина і не засудженого? ²⁶ Почувши ж, сотник підійшов до тисяцького і сповістив, кажучи: [Зважай], що хочеш робити? Бо ж цей чоловік - римлянин. ²⁷ Наблизившись, тисяцький сказав йому: Скажи мені, чи ти римлянин? Він відказав: Так. ²⁸ Відповів же тисяцький: Я набув цього громадянства за великі гроші. А Павло сказав: А я в ньому й народився. ²⁹ Негайно відступили від нього ті, що мали його допитувати, і тисяцький налякався, дізнавшись, що він римлянин і що він його звƅязав був. ³⁰ А другого дня, бажаючи краще довідатись, у чому юдеї його звинувачують, звільнив його [з кайданів] і наказав, щоб прийшли архиєреї і ввесь синедріон, і, привівши Павла, поставив його перед ними.

Chapter 23

¹ Поглянувши ж на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я аж до цього дня служив Богу всім добрим сумлінням. ² Та архиєрей Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста. ³ Тоді Павло сказав до нього: Бог тебе битиме, стіно побілена. Ти ж сидиш, щоб судити мене за законом, а наказуєш бити мене, переступаючи закон. ⁴ Прислужники ж сказали: Ти докоряєш Божому архиєреєві? ⁵ І мовив Павло: Не знав я, брати, що це архиєрей, бо написано, що князеві твого народу не скажеш злого. ⁶ Зрозумівши ж, що одна частина - садукеї, а друга - фарисеї, Павло закликав у синедріоні: Мужі-брати, я фарисей, син фарисеїв. За надію на воскресіння мертвих я приймаю суд. ⁷ Як же він це промовив, стався розкол між фарисеями та садукеями, і збори поділилися. ⁸ Садукеї бо кажуть, що немає воскресіння, ані ангела, ані духа; фарисеї ж це визнають. ⁹ І зчинився великий галас, і деякі книжники, що були з частини фарисеїв, уставши, сперечалися, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не супротивляймося Богові]. ¹⁰ А як колотнеча знялася велика, тисяцький, боячися, щоб вони Павла не роздерли, наказав воякам увійти та забрати його з-посеред них і відвести в табір. ¹¹ А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Сміливіше, [Павле]. Бо як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити і в Римі. ¹² А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, склали клятву, кажучи, що не їстимуть і не питимуть, доки не забƅють Павла. ¹³ Було понад сорок тих, що склали цю клятву. ¹⁴ Вони, наблизившись до архиєреїв і старших, сказали: Ми склали клятву нічого не їсти, доки не вбƅємо Павла. ¹⁵ Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоб [завтра] привів його до вас, наче бажаючи докладніше довідатися про нього. Ми ж перш ніж він наблизиться, готові його вбити. ¹⁶ А син Павлової сестри, почувши про змову, прибув і, ввійшовши до табору, сповістив Павлові. ¹⁷ Павло ж, покликавши одного з сотників, сказав: Поведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати. ¹⁸ Отже ж, він, узявши його, привів до тисяцького і сказав: Вƅязень Павло, покликавши мене, попросив повести до тебе цього юнака, що має щось тобі сказати. ¹⁹ Узявши його за руку й відвівши набік, тисяцький спитав: Що ти маєш мені сповістити? ²⁰ Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоб завтра привів ти Павла на синедріон, наче бажають вони докладніше випитати його. ²¹ Ти ж не вір їм, бо чигають на нього понад сорок чоловік із них, що клятву склали ні їсти ні пити, доки не вбƅють його. І тепер вони готові й очікують від тебе повеління. ²² Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши нікому не розповідати, що це ти мені обƅявив. ²³ І покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті вояків, щоб пішли до Кесарії, і сімдесят кіннотників, і двісті стрільців від третьої години ночі; ²⁴ вƅючаків же приведіть, щоб посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса. ²⁵ І написав листа такого змісту: ²⁶ Клавдій Лисій шановному намісникові Феліксові - вітання. ²⁷ Цього мужа, що його схопили юдеї та хотіли вбити, врятував я, приступивши з вояками та довідавшись, що він римлянин. ²⁸ Бажаючи ж пізнати причину, за яку його оскаржували, я повів [його] в їхній синедріон. ²⁹ Я знайшов, що його оскаржували в питаннях їхнього закону і що не було жодної провини, вартої смерти або кайданів. ³⁰ Як же мені було сказано про засідку, яку [юдеї] готували проти чоловіка, зараз послав я його до тебе, заповівши і оскаржувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий.] ³¹ Тож вояки згідно з наказом узяли Павла, повели вночі до Антипатриди, ³² а на другий день, полишивши кіннотників йти з ним, повернулися в табір. ³³ А ті прибули до Кесарії і, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла. ³⁴ Прочитавши ж і запитавши, з якого він краю, і довідавшися, що з Килікії, ³⁵ сказав: Вислухаю тебе, коли й твої оскаржувачі прийдуть. І наказав його стерегти в Іродовому преторі.

Chapter 24

¹ А через пƅять днів прибув архиєрей Ананій зі старшими та якимсь промовцем Тертилом, що намісникові скаржилися на Павла. ² Коли його покликали, почав Тертил звинувачувати, кажучи: Маємо великий мир завдяки тобі і завдяки твоїй дбайливості цей народ блага має; ³ це ми завжди і всюди визнаємо, преславний Феліксе, зі щирою подякою. ⁴ Але щоб довго тебе не турбувати, прошу тебе у твоїй ласкавості коротко вислухати нас. ⁵ Бо знайшовши цього згубного чоловіка, який сіє колотнечі між усіма юдеями в цілому світі і який є провідником назорейської єресі ⁶ та намагався збезчестити храм, ми схопили його [і хотіли судити за нашим законом. ⁷ А тисяцький Лисій, надійшовши з великою силою, вирвав його з наших рук, наказавши його обвинувачам зƅявитися в тебе]. ⁸ Від нього зможеш сам, розпитавши, про все це дізнатися, в чому ми його звинувачуємо. ⁹ Долучилися ж і юдеї, кажучи, що так воно є. ¹⁰ Відповів же Павло, коли намісник дав йому знак говорити: Знаючи, що ти багато років є суддею цього народу, сміливіше себе боронитиму, ¹¹ бо ти можеш довідатися, що немає більше ніж дванадцять днів, відколи прийшов я вклонитися до Єрусалима. ¹² І не знайшли мене ані в храмі, ані в синагогах, ані в місті, щоб з кимось сперечався я або зчиняв колотнечу між людей; ¹³ не можуть довести тобі й того, в чому тепер мене звинувачують. ¹⁴ Визнаю ж перед тобою, що в дорозі, яку вони звуть єрессю, служу батьківському Богові, вірячи в усе, що написане в законі і пророків. ¹⁵ І маючи надію на Бога, чого й ці самі очікують, що має бути воскресіння [мертвих] праведних же і грішників. ¹⁶ І я пильно дбаю про те, щоб завжди мати невинне сумління перед Богом і людьми. ¹⁷ А по багатьох роках прийшов я, щоб принести моєму народові милостиню та офіри. ¹⁸ При цьому знайшли мене очищеним у храмі, а не з юрбою чи з заколотом. ¹⁹ Деяким же юдеям з Азії належало б перед тобою стати і говорити, коли мають щось проти мене. ²⁰ Або самі вони хай говорять, яку неправду знайшли [в мене], як я стояв у синедріоні, ²¹ хіба цей одинокий вислів, що його я вигукнув, стоячи між ними: Сьогодні я суджений вами за воскресіння мертвих. ²² [Почувши] ж [це], Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відклав їм справу, кажучи: Коли тисяцький Лисій прийде, розсуджу вас. ²³ І наказав сотникові стерегти його, але дати полегшу і нікому з близьких не забороняти йому служити [чи приходити] до нього. ²⁴ А через кілька днів прийшов Фелікс із своєю дружиною Друсилою, що була юдейкою, покликав Павла, щоб почути від нього про віру в Ісуса Христа. ²⁵ Як же він говорив про справедливість і здержливість та майбутній суд, Фелікс, перелякавшись, відповів: Тепер досить, іди, а відповідного часу покличу тебе. ²⁶ Водночас і сподівався він, що Павло дасть йому грошей, [щоб він його відпустив]. Тому і часто його кликав та розмовляв із ним. ²⁷ Як минуло два роки, Фелікс одержав наступника Поркія Феста. Бажаючи ж догодити юдеям, Фелікс лишив Павла звƅязаним.

Chapter 25

¹ А Фест, узявши владу, через три дні пішов із Кесарії до Єрусалима. ² Поскаржилися ж йому архиєреї та провідники юдеїв на Павла і благали його, ³ просячи ласкаво, щоб послав його до Єрусалима, а самі готували засідку, щоб убити його в дорозі. ⁴ Фест же відповів, щоб стерегли Павла в Кесарії, бо сам мав незабаром туди піти. ⁵ Отже, - сказав він, - ті з вас, хто може, хай ідуть зі мною, і якщо є якась несправедливість у [цьому] чоловікові, хай обвинувачують його. ⁶ Перебувши в них не більше як вісім або десять днів, повернувся до Кесарії; на другий день, сівши на суді, наказав привести Павла. ⁷ Коли ж його привели, оточили його ті юдеї, що прийшли з Єрусалима, висуваючи багато тяжких обвинувачень, яких не могли довести. ⁸ Павло ж боронився: Я нічим не згрішив ні проти юдейського закону, ані проти храму, ані проти кесаря. ⁹ Тоді Фест, бажаючи догодити юдеям, промовив Павлові у відповідь: Чи ти хочеш піти до Єрусалима, там про це суд від мене прийняти? ¹⁰ А Павло сказав: Я стою перед судом кесаревим, де мені належить суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, і ти добре це знаєш. ¹¹ Якщо ж кривду або щось гідне смерти я вчинив, то не відмовляюся вмерти. Якщо ж немає нічого того, в чому вони мене звинувачують, ніхто мене не може їм видати. Відкликаюся до кесаря. ¹² Тоді Фест, порозмовлявши з радниками, відповів: Ти відкликався до кесаря, то підеш до кесаря. ¹³ Як минуло ж кілька днів, цар Агриппа і Верніка прибули до Кесарії поздоровити Феста. ¹⁴ Коли ж перебули там багато днів, Фест розповів цареві про Павла, кажучи: Є один чоловік, вƅязень, залишений Феліксом, ¹⁵ на якого, коли був я в Єрусалимі, архиєреї і старші юдейські подали скаргу, домагаючись його засудження. ¹⁶ Я відповів їм, що немає звичаю в римлян видавати якусь людину [на згубу], поки оскаржений перед собою не має обвинувачів і не матиме змоги боронитися від закидів. ¹⁷ Коли ж зійшлися вони тут, я ніяк не забарився, другого дня сівши на суді, наказав привести чоловіка. ¹⁸ Оточивши його, обвинувачувачі не вказали жодної провини з тих, що я підозрівав, ¹⁹ а мали з ним якісь суперечки про свої забобони і про якогось Ісуса померлого, про якого Павло запевняв, що він живий. ²⁰ Розгубившись у цьому питанні, я сказав, чи не хоче він піти до Єрусалима і там прийняти суд щодо цього. ²¹ Оскільки ж Павло вимагав, щоб його залишили на розсуд Августа, я наказав стерегти його, доки не відішлю його до кесаря. ²² Агриппа ж мовив до Феста: Хотів би я і сам того чоловіка послухати. [Він же] сказав: Завтра почуєш його. ²³ А назавтра прийшли Агриппа й Верніка з великою пишнотою і ввійшли до зали судової разом із тисяцькими та шляхетними мужами міста. І як Фест наказав, привели Павла. ²⁴ І каже Фест: Агриппо - царю і всі мужі, що прийшли з нами, бачите того, за якого докучав мені весь люд юдейський у Єрусалимі і тут, кричачи, що не належить йому більше жити. ²⁵ Я ж, дізнавшись, що нічого гідного смерти він не зробив, і як сам же він відкликався до Августа, розсудив я його послати. ²⁶ Не маю нічого певного про нього написати панові, тому привів я його перед вас, особливо перед тебе, Агриппо - царю, щоб, розпитавши, мав що писати. ²⁷ Бо здається мені недоречним послати вƅязня, не зазначивши обвинувачення проти нього.

Chapter 26

¹ Агриппа ж сказав до Павла: Дозволяється тобі про себе самого говорити. Тоді Павло, простягнувши руку, почав оборону: ² Царю Агриппо, вважаю себе щасливим, що сьогодні перед тобою можу відповісти за все, в чому звинувачують мене юдеї, ³ особливо тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї і питання. Тому благаю тебе вислухати мене терпляче. ⁴ А життя моє змалку, що пройшло між моїм народом у Єрусалимі, знають усі юдеї. ⁵ Вони знають мене здавна, аби лиш хотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. ⁶ І тепер я стою суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим батькам, ⁷ до якої дванадцять наших поколінь, служачи безперестанно ніч і день, надіються дійти, за цю надію я, царю, оскаржений юдеями. ⁸ Чи вважаєте ви за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих? ⁹ Правда, я вважав, що мені належить зробити багато ворожого проти ймення Ісуса Назарянина, ¹⁰ що і зробив я в Єрусалимі; і багатьох із святих я замкнув до вƅязниць, одержавши владу від архиєреїв. Коли ж їх убивали, давав я згоду. ¹¹ І дуже часто, караючи їх у всіх синагогах, примушував я їх до богозневаги. А вельми лютуючи на них, переслідував їх навіть по далеких містах. ¹² Ідучи до Дамаска в цих справах, з владою і наказом від архиєреїв, ¹³ опівдні в дорозі побачив я, царю, світло з небес, ясніше від сяйва соняшного, що осяяло мене і тих, що йшли зі мною. ¹⁴ Як же всі ми попадали на землю, почув я голос, що говорив до мене [і мовив] юдейською мовою: Савле, Савле, чого мене переслідуєш? Тяжко тобі лізти на рожен. ¹⁵ Я сказав: Хто ти, Господи? Господь відповів: Я Ісус, якого ти переслідуєш. ¹⁶ Але підведися і стань на свої ноги, бо на те зƅявився я тобі, щоб зробити тебе слугою і свідком того, що ти бачив, і того, що відкрию тобі, ¹⁷ визволяючи тебе від народу та від поган, до яких тебе посилаю, ¹⁸ щоб відкрити їм очі, аби повернулися від темряви до світла, і від влади сатани до Бога, щоб одержали вони відпущення гріхів і насліддя між освяченими вірою в мене. ¹⁹ Тому, царю Аргиппо, не був я супротивний небесному видінню, ²⁰ а спершу тим, що були в Дамаску, і потім тим, що в Єрусалимі, і в кожній юдейській околиці, і поганам я проповідував покаяння і навернення до Бога, і щоб чинили діла, гідні покаяння. ²¹ Через це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли розтерзати. ²² Та одержавши допомогу від Бога, аж до цього дня стою, свідчачи малому й великому, не розповідаючи нічого, крім того, про що говорили пророки й Мойсей, що має статися: ²³ що має постраждати Христос, що він, перший воскреслий із мертвих, має проповідувати світло народові та поганам. ²⁴ Як же він так відповідав, Фест гучним голосом сказав: Безумствуєш, Павле. Велика наука зводить тебе в безумство. ²⁵ А Павло: Не безумствую, - сказав, - шляхетний Фесте, кажу правдиві й розумні слова. ²⁶ Знає бо цар про це, до якого я сміливо говорю, бо не вірю, щоб із цього щось від нього заховалося, бо це не в закутку сталося. ²⁷ Чи віруєш, царю Агриппо, в пророків? Знаю, що віруєш. ²⁸ Агриппа Павлові: Ще трохи і мене переконаєш християнином стати. ²⁹ А Павло: Чи трохи, чи багато, благав я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, що сьогодні мене чують, стали такими, як я, за винятком цих кайданів. ³⁰ [І, як це сказав йому,] підвівся цар, і намісник, і Верніка, і ті, що сиділи з ними, ³¹ і, відійшовши, казали один одному, мовлячи, що нічого вартого смерти або кайданів цей чоловік не робить. ³² Агриппа ж Фестові сказав: Цей чоловік міг би бути відпущеним, якби не відкликався був до кесаря.

Chapter 27

¹ Як же вирішено було, що ми маємо відпливти до Італії, передали Павла та деяких інших вƅязнів сотникові августовського полку на імƅя Юлій. ² Зійшовши на адрамитський корабель, що мав пливти до азійських місць, ми відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня. ³ Наступного ж дня причалили ми до Сидона. Юлій ставився до Павла по-людському і дозволив піти до друзів, скористатися їхнім піклуванням. ⁴ Вирушивши звідти, прибули ми до Кіпру, бо вітри були супротивні. ⁵ Коли перепливли килікійське й памфилійське моря, прийшли ми до Мира в Ликії. ⁶ І тут сотник, знайшовши александрійський корабель, що плив до Італії, посадив нас на нього. ⁷ Повільно пливучи багато днів і насилу допливши до Кніда, бо не дозволяв нам вітер, перепливли ми повз Кріт коло Салмони. ⁸ Ледве ж минаючи край, пристали до якогось місця, що зветься Добра Пристань, близько якого було місто Ласея. ⁹ Як же минуло багато часу, і вже плавба стала небезпечною, бо й піст уже минув, Павло радив, ¹⁰ кажучи їм: Мужі, бачу, що плавба не обійдеться без небезпеки і великої втрати не тільки для вантажу та корабля, а й для наших душ. ¹¹ Та сотник довіряв більше керманичеві і власникові судна, ніж тому, що казав Павло. ¹² Оскільки пристань не була зручною для зимівлі, більшість радила відпливти звідти, щоб, як можна, дістатися до Финіки, і перезимувати в крітській пристані, неприступній західним вітрам з півдня та з півночі. ¹³ А як повіяв південний вітер, то подумали, що досягли бажаного, тому підняли вітрила й попливли повз Кріту. ¹⁴ Та незабаром повіяв супротивний рвучкий вітер, що зветься евракилон. ¹⁵ Коли підхопило корабель і він не міг протистояти вітрові, ми понеслися, гнані вітром. ¹⁶ Підпливши до якогось острова, що зветься Кавда, насилу змогли ми втримати корабель, ¹⁷ якого ми витягли і дібрали допоміжних засобів, обвƅязуючи корабель. Боячись же, щоб не попасти в Сирт, спустили вітрило і пливли так. ¹⁸ На другий же день, як дуже нас кидала буря, ми почали викидати вантаж, ¹⁹ а третього дня власноруч повикидали корабельне знаряддя. ²⁰ Оскільки багато днів не зƅявлялися ні сонце, ні зорі, і буря ж немала налягала, ми цілком втратили надію на порятунок. ²¹ А як довго не їли, то Павло, ставши серед них, сказав: Треба було, о мужі, слухати мене й не відпливати від Кріту, - і обминули були ці лиха та втрати. ²² А тепер благаю вас бадьоритись, бо не згине душа жодного з вас, хіба що корабель. ²³ Бо став переді мною цієї ночі ангел Бога, якому я належу і якому служу, ²⁴ кажучи: Не бійся, Павле. Тобі треба стати перед кесарем, і ось подарував тобі Бог усіх, що пливуть з тобою. ²⁵ Тому бадьорітеся, мужі. Бо вірую Богові, що станеться так, як мені було сказано. ²⁶ Ми мусимо дійти до якогось острова. ²⁷ А коли надійшла чотирнадцята ніч, як носило нас в Адріятиці, опівночі здогадалися моряки, що наближаються до якоїсь землі. ²⁸ І закинувши мірило, знайшли, що було двадцять сажнів; пройшовши ж трохи і знову закинувши, знайшли, що було пƅятнадцять сажнів. ²⁹ А боячись, щоб якось не натрапити на скелясті місця, вкинули чотири кітви з носа корабля і молилися, щоб настав день. ³⁰ А коли моряки намагалися втекти з корабля і спустили човен у море, вдаючи, ніби з носа хочуть кітви закинути, ³¹ Павло сказав сотникові й воякам: Якщо вони не залишаться в кораблі, ви не зможете врятуватися. ³² Тоді вояки перерізали мотузи човна і дали йому впасти. ³³ Коли почало розвиднятися, Павло благав усіх прийняти їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день, як ви без їжі чекаєте, лишаєтесь, нічого не ївши. ³⁴ Тому благаю вас узяти їжу, бо це на ваш рятунок. Жодному з вас волосина з голови не впаде. ³⁵ Сказавши ж це і взявши хліб, подякував Богові перед усіма і, переломивши, почав їсти. ³⁶ Тоді підбадьорилися всі і стали їжу приймати. ³⁷ Було ж нас у кораблі всіх душ двісті сімдесят шість. ³⁸ Наситившись їжею, полегшили корабель, викидаючи збіжжя в море. ³⁹ А коли настав день, не пізнали землі, а побачили якусь затоку, що мала пісок, до якого й хотіли, якщо можливо, причалити кораблем. ⁴⁰ І піднявши кітви, повкидали в море, заразом розвƅязали мотузки в стерна і, піднявши мале вітрило, як подував вітер, попрямували до берега. ⁴¹ Наскочивши ж на мілину, застряг корабель, ніс же запоровся і став нерухомий, а корму розбивала навала хвиль. ⁴² Вояки ж радили, щоб вƅязнів повбивати, аби ніхто не поплив і не втік. ⁴³ Сотник же, бажаючи зберегти Павла, стримав їх від того наміру і наказав тим, що можуть плавати, першими скакати й виходити на берег, ⁴⁴ а інші - хто на дошках, хто на будь-чому з корабля. І так сталося, що всі врятувалися на землю.

Chapter 28

¹ А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта. ² Тубільці ж виявили нам надзвичайне милосердя, бо, запаливши вогонь, приймали нас усіх, бо був дощ і холод. ³ Як Павло ж назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, змія, виповзши з жару, вкусила його за руку. ⁴ Коли ж тубільці побачили, що змія звисає з його руки, говорили один до одного: Певне, цей чоловік убивця, що йому, врятованому від моря, помста жити не дає. ⁵ А він струснув змію у вогонь, не зазнав жодної шкоди. ⁶ Вони ж сподівалися, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як же довго того очікували і бачили, що нічого злого йому не було, змінили думку й казали, що він Бог. ⁷ Навкруги ж того місця були володіння начальника острова, на імƅя Поплій, який, прийнявши нас, три дні ласкаво гостив. ⁸ І сталося, що Попліїв батько хворів на пропасницю і на червінку; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його. ⁹ Коли ж це трапилося, то й інші на острові, що мали недуги, приходили і оздоровлялися. ¹⁰ І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали все, чого було треба. ¹¹ А по трьох місяцях відпливли ми александрійським кораблем, присвяченим Діоскурам, що перезимував на острові. ¹² І допливши до Сиракуз, перебували ми там три дні. ¹³ Звідти, відпливши, прибули до Регії. А по однім дні, як повіяв південний вітер, другого дня прибули ми до Потіол, ¹⁴ де знайшли братів, а вони вмовили нас перебути з ними сім днів. І так ми прибули до Рима. ¹⁵ А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до Апієвого торгу та Трьох корчем. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посміливішав. ¹⁶ Коли ж ми прийшли до Рима, [сотник передав вƅязнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, вояком. ¹⁷ І сталося, що через три дні Павло скликав знатніших з юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передано з Єрусалима вƅязнем у руки римлян, ¹⁸ які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної смертельної провини не було в мені. ¹⁹ Та юдеї противилися, тому я був змушений відкликатись до кесаря, але не для того, що я бажав народ мій у чомусь звинуватити. ²⁰ Тож із цієї причини попросив я вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїлевої я обкутий цими кайданами. ²¹ А вони відказали йому: Ми ані листа про тебе не одержали з Юдеї, ані жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе. ²² Просимо ж від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять спротив. ²³ А в призначений день багато прийшло до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, свідкуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса законом Мойсея і пророків. ²⁴ І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. ²⁵ Коли ж не погодилися одні з одними і стали відходити, Павло сказав одне слово: Добре сказав Святий Дух через Ісаю - пророка до ваших батьків, ²⁶ кажучи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте, оком дивитися будете, та не побачите. ²⁷ Бо серце цього народу загрубіло, й вухами тяжко чули, і свої очі примружили, щоб часом не побачили очима, і не почули ухами, і не зрозуміли серцем, і не навернулися, і я їх оздоровлю. ²⁸ Тож хай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до поган: і вони почують. ²⁹ [І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку]. ³⁰ Перебував же він цілих два роки на власному утриманні і приймав усіх, що приходили до нього, ³¹ проповідуючи Боже Царство і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною відвагою безборонно.