Марка

Chapter 1

¹ Початок Єванґелії Сина Божого Ісуса Христа. ² Як написано в пророка Ісаї: Ось я посилаю ангела мого перед обличчя Твоє, який приготує дорогу Твою [перед Тобою]; ³ голос того, що закликає в пустині: Приготуйте дорогу Господню, вирівняйте стежки Його. ⁴ Так Іван Хреститель був у пустині і проповідував хрещення - для покаяння на відпущення гріхів. ⁵ І приходили до нього з усієї Юдейської землі, і єрусалимці - та хрестилися всі ним у ріці Йордані, визнаючи свої гріхи. ⁶ Був Іван одягнений в убрання з верблюжої шерсті, мав шкіряний пояс на стегнах своїх, а їв сарану та дикий мед. ⁷ І проповідував, кажучи: Слідом за мною йде сильніший за мене, якому я не годен, нахилившись, розвƅязати ремінця від сандалів. ⁸ Я хрестив вас водою, а він хреститиме вас Духом Святим. ⁹ Сталося, що тими днями прийшов Ісус із Назарета Галилейського та хрестився від Івана в Йордані. ¹⁰ Виходячи з води, побачив, що розкрилося небо і Дух, що, як голуб, сходив на нього; ¹¹ і голос пролунав з неба: Ти мій улюблений Син, якого я вподобав. ¹² Відразу Дух виводить Його в пустиню. ¹³ Був він у пустині сорок днів, спокушуваний сатаною, і перебував серед звірів і ангели служили Йому. ¹⁴ Після того, як виданий був Іван, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангелію [Царства Божого], ¹⁵ кажучи, що сповнився час, наблизилося Царство Боже: Покайтеся і віруйте в Євангелію. ¹⁶ А коли проходив біля Галилейського моря, побачив Симона й Андрія, Симонового брата, що закидали невода в море, бо були рибалками. ¹⁷ Сказав їм Ісус: Ходіть слідом за мною, я зроблю вас ловцями людей. ¹⁸ Негайно, покинувши сіті, вони пішли за ним. ¹⁹ Пройшовши трохи далі, побачив Якова Зеведеєвого та його брата Івана, що були в човні та лагодили ятір, ²⁰ і відразу покликав їх. Полишивши свого батька Зеведея в човні з наймитами, вони пішли за ним. ²¹ Приходять до Капернаума, і зараз же в суботу, ввійшовши до синаґоґи, почав навчати. ²² Дивувалися з науки Його, бо він навчав їх як такий, що має владу, а не як книжники. ²³ І якраз був у їхній синаґозі чоловік, одержимий нечистим духом, і він закричав, ²⁴ кажучи: Що тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи ти прийшов вигубити нас? Знаю, хто ти є - Святий Божий. ²⁵ І погрозив йому Ісус, кажучи: Замовкни і вийди з нього. ²⁶ Стряс його нечистий дух, закричав дужим голосом [і] вийшов з нього. ²⁷ Жахнулися всі так, що питали один одного, кажучи: Що це? Нове навчання із владою! Навіть нечистим духам наказує, і вони слухають Його. ²⁸ І враз пішла чутка про нього всюди, по всій Галилейській землі. ²⁹ Незабаром, залишивши синаґоґу, прийшов він із Яковом та Іваном до хати Симона й Андрія. ³⁰ А Симонова теща лежала в гарячці; тож Йому негайно сказали про неї. ³¹ Він підійшов, і взявши за руку, підвів її; і залишила її гарячка; вона почала слугувати їм. ³² А як звечоріло, коли вже зайшло сонце, поприносили до нього всіх недужих та біснуватих. ³³ Усе місто зібралося перед дверима. ³⁴ І він вилікував багатьох хворих на різні недуги, вигнав численних бісів, не давав бісам говорити, бо знали Його, [що він Христос]. ³⁵ А вранці, ще затемна, вставши, вийшов та пішов у самотнє місце і там молився. ³⁶ І поспішили за ним Симон і ті, що з ним; ³⁷ знайшли Його та й кажуть Йому: Усі тебе шукають. ³⁸ А він відповів їм: Ходімо в інші місця, до сусідніх сіл [та міст], щоб і там проповідувати, бо на те я й прийшов. ³⁹ І він пішов, проповідуючи в їхніх синаґоґах по всій Галилеї та виганяючи бісів. ⁴⁰ Приходить до нього прокажений, благає Його і, впавши на коліна, каже Йому: Якщо хочеш, можеш очистити мене. ⁴¹ Змилосердився він, простягнувши руку, доторкнувся до нього та й каже Йому: Хочу - стань чистим! ⁴² І вмить зійшла з нього проказа і він очистився. ⁴³ І, погрозивши йому, зараз відіслав його, ⁴⁴ суворо наказавши: Гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди та покажися священикові і занеси за своє очищення те, що велів Мойсей, - їм на свідчення. ⁴⁵ А той, вийшовши, почав багато оповідати й розголошувати про ту справу, тож більше не міг він відкрито увійти до міста, але перебував віддалік, у потаємних місцях, і приходили до нього звідусіль.

Chapter 2

¹ Коли через кілька днів прийшов знову до Капернаума, поширилася чутка, що він удома. ² І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть коло дверей, а він виголошував їм слово. ³ І приходять до нього, несучи спаралізованого, якого несло четверо. ⁴ Не маючи змоги наблизитися до нього через натовп, розкрили дах над місцем, де він був, і, зробивши діру, звісили ліжак, на якому лежав паралізований. ⁵ Побачивши їхню віру, Ісус каже спаралізованому: Дитино, відпускаються твої гріхи! ⁶ Були там деякі книжники, що сиділи й думали в серцях своїх: ⁷ Чому він так каже? Зневажає Бога; хто ж може відпускати гріхи, крім самого Бога? ⁸ І тут же Ісус, зрозумівши своїм духом, що вони так думають у собі, каже їм: Що це ви думаєте в серцях ваших? ⁹ Що легше - сказати паралізований: Відпускаються тобі гріхи чи сказати: Встань, візьми свої носилки та йди собі? ¹⁰ Але щоб ви знали, що Син Людський має владу відпускати гріхи на землі, каже паралізований: ¹¹ Кажу тобі, встань, візьми ліжко своє і йди до своєї оселі. ¹² І той тут же встав, узявши ліжко, вийшов перед усіма так, що всі дивувалися; і славили Бога, кажучи: Ніколи ще такого ми не бачили. ¹³ Він вийшов знову до моря, і увесь нарід ішов до нього. І він навчав їх. ¹⁴ А переходячи, побачив Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за мною. Той устав і пішов за ним. ¹⁵ Коли він сидів за столом у його оселі, багато митників та грішників сиділо за столом з Ісусом та з Його учнями, бо було їх чимало, і вони ходили за ним. ¹⁶ І книжники фарисейські, побачивши, що він їсть з митниками та грішниками, казали Його учням: Чому він їсть з митарями та грішниками? ¹⁷ Почувши це, Ісус каже їм: Не здорові, а хворі потребують лікаря; я прийшов кликати не праведників, а грішників. ¹⁸ А учні Іванові та фарисеї постили. І приходять вони й кажуть Йому: Чому учні Іванові та учні фарисейські постять, а твої учні не постять? ¹⁹ Ісус сказав їм: Чи можуть весільні гості постити, коли з ними молодий? Доки мають із собою молодого, не можуть постити. ²⁰ А прийдуть дні, коли заберуть від них молодого; отоді в ті дні й поститимуть. ²¹ Ніхто не пришиває латки з небіленого полотна до старого одягу, бо інакше нове відірветься від старого, і дірка стане ще гірша. ²² І ніхто не вливає нового вина в старі бурдюки, бо інакше вино порве бурдюки - і тоді й вино пропаде, й бурдюки; але нове вино вливають у нові бурдюки. ²³ Як переходив він у суботу через засіяні ниви, Його учні почали на ходу зривати колоски. ²⁴ А фарисеї казали Йому: Поглянь-но, що вони роблять у суботу те, чого не слід? ²⁵ А він каже їм: Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, маючи потребу, бо ж зголоднів сам і ті, що були з ним? ²⁶ Як увійшов до Божого дому - за архиєрея Авіятара - і зƅїв хліби принесення, що їх не можна було їсти нікому, крім священиків, і дав тим, що були з ним? ²⁷ І сказав їм: Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи, ²⁸ тому Син Людський є владикою і суботи.

Chapter 3

¹ І ввійшов знову до синаґоґи. І був там чоловік, що мав суху руку. ² І стежили за ним, чи оздоровить його в суботу, щоб Його звинуватити. ³ І каже чоловікові, що мав суху руку: Стань посередині. ⁴ А їм каже: В суботу годиться робити добро чи робити зло, душу врятувати чи згубити? Вони ж мовчали. ⁵ І глянувши на них із гнівом, засмучений закамƅянілістю їхнього серця, каже чоловікові: Простягни руку! Той простягнув і його рука одужала. ⁶ І вийшли фарисеї і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як Його знищити. ⁷ А Ісус відійшов зі своїми учнями до моря, і велика юрба пішла за Ним із Галилеї та з Юдеї, ⁸ з Єрусалима та з Ідумеї, з Зайордання та з Тира й Сидона. Великий натовп, почувши, що робив він, прийшов до нього. ⁹ І сказав своїм учням, щоб приготували човен, аби нарід не тиснув на нього; ¹⁰ бо він воздоровив багатьох, тож ті, що мали недуги, кидалися на нього, щоб до нього доторкнутися. ¹¹ І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед ним і кричали, кажучи: Ти Син Божий! ¹² Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його. ¹³ І виходить на гору і кличе тих, кого сам хотів, і вони прийшли до нього. ¹⁴ Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, щоб були при ньому, і щоб посилати їх проповідувати; ¹⁵ щоб мали владу виганяти бісів. І призначив дванадцятьох; ¹⁶ дав Симонові ймення Петро; ¹⁷ і Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав імення Воанергес, тобто сини грому; ¹⁸ і Андрія, і Пилипа, і Вартоломія, і Матвія, і Тому, і Якова Алфеєвого, і Тадея, і Симона Кананіта, ¹⁹ і Юду Іскаріотського, що й видав Його. ²⁰ І приходить додому; і знову збирається юрба, тож не могли вони навіть хліба зƅїсти. ²¹ Коли його рідні почули, то вийшли, щоб узяти його, бо казали, що він не при собі. ²² А книжники, що поприходили з Єрусалима, казали, що він має Вельзевула і що бісівським князем бісів виганяє. ²³ І, покликавши їх, Він промовляв їм у притчах: Як може сатана сатану виганяти? ²⁴ І коли царство проти себе поділиться, не може встояти те царство; ²⁵ і коли дім проти себе поділиться, не може встояти той дім. ²⁶ І коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може встояти, але то його кінець. ²⁷ Ніхто не може пограбувати добро дужого, вдершись до його дому, якщо спершу не звƅяже дужого, і лише тоді пограбує його дім. ²⁸ Щиру правду кажу вам, що всі гріхи й огуди відпустяться людським синам, хоч скільки б вони не богозневажали; ²⁹ а хто зневажатиме Святого Духа, той не матиме відпущення довіку, а підпаде під вічний осуд. ³⁰ Бо ж казали: Він має нечистого духа. ³¹ І приходять Його мати та Його брати і, стоячи надворі, послали до нього, кличучи Його. ³² І сидів натовп довкола нього. І кажуть Йому: Ось твоя мати, і твої брати, і твої сестри надворі шукають тебе. ³³ А він у відповідь їм каже: Хто моя мати та мої брати? ³⁴ І, поглянувши довкола себе на тих, що сиділи, каже: Ось моя мати та мої брати. ³⁵ Бо хто виконає Божу волю, той мені брат, і сестра, і мати.

Chapter 4

¹ І знову почав навчати біля моря. І зібралася до нього велика юрба, так, що він сам, увійшовши до човна, сидів на морі, а ввесь натовп був край моря, на землі. ² І навчав їх багато притчами і казав їм у Своєму навчанні: ³ Слухайте. Ось вийшов сіяч сіяти. ⁴ І коли сіяв, одне зерно впало на дорогу, і налетіли птахи та зƅїли його. ⁵ І друге впало на камƅянистий ґрунт, де земля була не глибокою, і зараз зійшло, бо не мало глибокої землі, ⁶ а як сонце зійшло, привƅяло і, не маючи коріння, засохло. ⁷ А інше впало між терен, і вигнався терен і заглушив його, і воно не дало плоду. ⁸ Ще інше впало на добру землю і дало паросток, що зійшов та ріс; і приносило плід одне в тридцять, одне в шістдесят, і одне в сто разів. ⁹ І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає! ¹⁰ І як лишився на самоті, ті, що були з ним із дванадцятьма, запитали Його про ці притчі, ¹¹ і він відповів їм: Вам дано таємницю Божого Царства; а тим, що осторонь, усе розƅяснюється в притчах, ¹² щоб оком бачили - і не розуміли; вухом слухали - і не зрозуміли; щоб коли вони не навернулися, не простилися б гріхи їхні! ¹³ І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? ¹⁴ Сіяч сіє слово. ¹⁵ Ось ті, що на дорозі, де сіється слово; і коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. ¹⁶ А це ті, що на каміннім грунті посіяні; коли почують слово, то зараз же з радістю приймають його; ¹⁷ а не мають в собі кореня і нестійкі; щойно настане утиск або переслідування за слово, тут же спокушаються. ¹⁸ А це ось ті, що сіяні в тернях: вони чують слово; ¹⁹ а клопоти світу й омана багатства та інших бажань, входячи, глушать слово - і стає воно безплідним. ²⁰ А ось ті, що сіяні на добрій землі; чують слово, і приймають, і приносять плід: один у тридцять, і один у шістдесят, і один у сто разів. ²¹ І казав їм: Чи приносять світильник, щоб поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоб поставити у свічник? ²² Бо нема нічого захованого, що б не виявилося, і нема таємного, яке не розкрилося б. ²³ Якщо хто має вуха, щоб слухати, хай слухає. ²⁴ І казав їм: Вважайте на те, що чуєте. Якою мірою міряєте, буде й вам відміряно, і додасться вам. ²⁵ Бо хто має, - дасться йому; а хто не має, то й те, що має, забереться в нього. ²⁶ І казав: Таким є Боже Царство: як той чоловік, що сіє насіння в землю; ²⁷ і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як, - не знає він. ²⁸ З себе самої земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді - повно пшениці в колосі. ²⁹ Коли ж доспіє плід, тут же посилає серпа, бо настали жнива. ³⁰ І казав: До чого уподібнимо Боже Царство? Або до якої притчі прирівняємо його? ³¹ Воно - як зерно гірчиці; коли сіється в землю, є найменшим з усіх земних насінь, що на землі; ³² а коли посіяне виростає, то стає більшим від усякого зілля і дає гілля таке велике, що в його затінку може загніздитися птаство небесне. ³³ І баготьма притчами говорив їм слово, як вони могли сприйняти; ³⁴ без притчі ж не говорив їм; а окремо пояснював усе своїм учням. ³⁵ І каже їм того дня, як настав вечір: Переправимося на той бік. ³⁶ Відпустивши натовп, взяли Його, коли був у човні. Там були й інші човни. ³⁷ І знялася велика буря, хвилі заливали човен, так що вже наповнювався човен. ³⁸ А він був сам на кермі, на подушці спав. І будять Його й кажуть Йому: Учителю, чи тобі байдуже, що гинемо? ³⁹ Вставши, приказав вітрові й сказав морю: Замовкни, вщухни. І улігся вітер, і настала велика тиша. ⁴⁰ Сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри? ⁴¹ І злякалися великим страхом та й говорили один одному: Хто ж він такий, що і вітер і море Йому підкоряються?

Chapter 5

¹ І перепливли на другий бік моря до землі Гадаринів. ² Щойно вийшов він із човна, тут же перестрів Його чоловік з гробниць, що мав духа нечистого. ³ Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати й ланцюгами, ⁴ бо коли часто вƅязали його путами і кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати; ⁵ і завжди, ніч і день, був у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння. ⁶ Та, побачивши Ісуса здаля, побіг і вклонився Йому. ⁷ І закричавши сильно, каже: Що тобі до мене, Ісусе Сину Бога Всевишнього? Заклинаю тебе Богом, не муч мене! ⁸ Бо говорив йому: Нечистий душе, вийди з людини! ⁹ І питав його: Яке твоє імƅя? Каже: Леґіон моє імƅя, бо нас багато. ¹⁰ І дуже благав Його, щоб не виганяв їх звідси. ¹¹ Паслося там на горі велике стадо свиней. ¹² Просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми. ¹³ І дозволив їм. І повиходили нечисті духи, увійшли в свиней; кинулося стадо з кручі в море, - десь зо дві тисячі, - і втопилося в морі. ¹⁴ А ті, що пасли, втекли й сповістили в місті і в селах; і вийшли побачити, що сталося. ¹⁵ Приходять до Ісуса, бачать біснуватого - того, що мав леґіона, - який сидить зодягнений, при своїм розумі, - і злякалися. ¹⁶ Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней. ¹⁷ І почали благати Його відійти від їхньої землі. ¹⁸ Як увійшов він до човна, то просив Його біснуватий, щоб бути з ним. ¹⁹ І не дозволив йому, але сказав йому: Іди до своєї оселі, до своїх, сповісти їм, що тобі Господь зробив, як змилосердився над тобою. ²⁰ І пішов він та й почав проповідувати у Десятимісті про те, що зробив йому Ісус; і всі дивувалися. ²¹ Як переплив Ісус човном знову на другий бік, зібралася численна юрба довкола нього; і він був біля моря. ²² Приходить один із старшин синаґоґи на імƅя Яір і, побачивши Його, падає до ніг, ²³ і дуже просить кажучи: Донька моя при смерті. Якби ж ти Прийшов й поклав на неї руки, щоб урятувалася й жила. ²⁴ І пішов з ним. За ним ішов великий натовп, тиснув Його. ²⁵ І жінка, що страждала від кровотечі дванадцять років ²⁶ та багато натерпілася від численних лікарів, - витратила все своє майно і жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, - ²⁷ почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. ²⁸ Говорила, що якщо лиш доторкнуся до Його одягу, - видужаю. ²⁹ І тут же припинилася її кровотеча і відчула в тілі, що вилікувалася від хвороби. ³⁰ Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з нього; обернувшись до натовпу, казав: Хто доторкнувся до мого одягу? ³¹ Говорили Йому Його учні: Ти ж бачиш, що натовп тіснить тебе, і питаєш: Хто доторкнувся до мене? ³² І оглядався, щоб побачити ту, яка це зробила. ³³ Жінка ж, злякавшись і тремтячи, знаючи, що сталося з нею, прийшла і впала перед ним, сказала Йому всю правду. ³⁴ Він же сказав до неї: Дочко, віра твоя врятувала тебе, іди з миром і будь здоровою від своєї недуги. ³⁵ Коли він ще говорив, приходять від старшини синаґоґи та й кажуть, що донька твоя померла, навіщо ще турбувати Учителя? ³⁶ Ісус, почувши мовлене, каже старшому синаґоґи: Не бійся, тільки віруй. ³⁷ І не дозволив, щоб за ним хтось ішов, за винятком Петра, Якова й Івана - брата Якова. ³⁸ І приходять у дім старшого синаґоґи; бачить сумƅяття і тих, що дуже плакали й голосили. ³⁹ Увійшовши, каже їм: Чому метушитеся і плачите? Дівчина не померла, а спить. ⁴⁰ І сміялися з нього. Він же, провівши всіх, бере батька й матір дівчини та тих, що були з ним, і входить туди, де лежало дівча. ⁴¹ І, взявши дівчину за руку, каже їй: Таліта кум, - що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань! ⁴² І вмить підвелася дівчина й ходила, бо мала дванадцять років. І жахнулися одразу від великого дива. ⁴³ Та наказав їм дуже, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй їсти.

Chapter 6

¹ Вийшов звідти, приходить до свого рідного краю, а за ним ідуть Його учні. ² І як настала була субота, почав навчати в синаґозі; а численні слухали й дивувалися, кажучи: Звідки в нього це, і що за мудрість дана Йому, і що за чуда творяться Його руками? ³ Хіба він не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? І чи не Його сестри посеред нас? І спокушалися через нього. ⁴ А Ісус їм відповідав, що пророк не лишається без пошани, хіба лишень у своїм ріднім краї, серед своїх рідних і в своїм домі. ⁵ І не міг там жодного чуда зробити, тільки оздоровив кількох недужих, поклавши на них руки. ⁶ І дивувався їхньому невірству. І обходив села довколишні, навчаючи. ⁷ Закликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двох, даючи їм владу над нечистими духами. ⁸ Сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу - тільки один жезл: [ані палиці,] ані хліба, ані торби, ані мідяків у пояс, ⁹ але щоб взули сандалі і не зодягалися в дві одежі. ¹⁰ Говорив їм: Куди лишень ввійдете до хати, там будьте, доки не вийдете звідти. ¹¹ І коли б в якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг - як свідчення проти них. [Щиру правду кажу вам - легше буде Содомові й Гоморрі в день судний, ніж містові тому]. ¹² Вийшовши, проповідували, щоб покаялися, ¹³ виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували оливою - і зцілювали. ¹⁴ Почув був цар Ірод, бо відоме стало Його імƅя; говорив, що це Іван Хреститель з мертвих устав, тому й такі сили нуртують у ньому. ¹⁵ Інші ж казали, що це Ілля. Ще інші вважали, що то пророк або один із пророків. ¹⁶ Почувши, Ірод сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскрес. ¹⁷ Бо Ірод, пославши, схопив був Івана, посадив його у вƅязницю - через Іродіяду, дружину свого брата Пилипа, бо з нею одружився. ¹⁸ Бо Іван сказав Іродові: не годиться тобі мати за жінку дружину свого брата. ¹⁹ Іродіяда гнівалася на нього, захотіла його вбити, та не могла. ²⁰ Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, охороняв його; слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою. ²¹ Як настав догідний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував вечерю для своїх вельмож, тисячних, галилейських старшин, ²² ввійшла донька Іродіяди і танцювала; догодила Іродові й тим, що сиділи з ним при столі. Сказав цар дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі. ²³ І заприсягався їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого. ²⁴ Вийшла та спитала в матері: Чого попросити? Вона сказала: Голови Івана Хрестителя. ²⁵ І тут же притьмом підійшла до царя, попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав мені ти на полумиску голову Івана Хрестителя. ²⁶ Засмутився цар, але через клятву і тих, що сиділи при столі, не захотів їй відмовити. ²⁷ Тут же цар послав ката, наказав принести його голову. Той пішов, відрубав його голову у вƅязниці ²⁸ і приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина піднесла її своїй матері. ²⁹ І коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поклали його до гробниці. ³⁰ Посходилися апостоли до Ісуса і сповістили Йому про все - скільки зробили і що навчили. ³¹ І каже їм: Підіть самі подалі від люду, на самоту та відпочиньте трохи. Бо таки багато було тих, що приходили й відходили, навіть не було коли підкріпитися. ³² І віддалилися човном на самоту у відлюдне місце. ³³ Та побачили їх, як пливли, пізнав їх багато хто. Пішки збіглися туди з усіх міст, випередили їх. ³⁴ Вийшовши, побачив Ісус численний натовп, змилосердився над ними; були так, як ті вівці, що не мають пастуха, і почав їх багато навчати. ³⁵ Минуло багато часу і учні, приступивши до нього, говорили, що місце відлюднє, а час уже пізній, ³⁶ тож відпусти їх, щоб пішли до навколишніх сіл і слобід та купили собі чогось їсти. ³⁷ Він же, відповівши, сказав їм: Дайте ви їм їсти. І відповідають Йому: Чи, піти, маємо купити за двісті динаріїв хліби і дати їм їсти? ³⁸ Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І дізнавшись, кажуть: Пƅять і дві рибини. ³⁹ І звелів їм посадити всіх гуртами на зеленій траві. ⁴⁰ Посідали група за групою по сто та по пƅятдесят. ⁴¹ Узявши пƅять хлібів та дві рибини, поглянувши на небо, поблагословив і розломив хліби і давав учням своїм, щоб клали перед ними, а обидві рибини всім розділив. ⁴² Усі їли й наситилися, ⁴³ а зібрали з того, що лишилося, та з риб - дванадцять повних кошиків. ⁴⁴ А тих, що споживали хліб, було із пƅять тисяч душ. ⁴⁵ І тут же змусив своїх учнів сісти в човен і плисти на той бік до Витсаїди раніше за нього, а він тим часом відпустить натовп. ⁴⁶ Відпустивши, пішов на гору помолитися. ⁴⁷ Як настав вечір, човен був серед моря, а він сам - один на суходолі. ⁴⁸ Побачивши, що втомилися від веслування, - бо вітер дув проти них, - біля четвертої сторожі ночі підійшов до них, йдучи морем, і хотів їх поминути. ⁴⁹ Вони ж, побачивши, що він іде морем, подумали, що це привид, і закричали; ⁵⁰ бо всі Його побачили й стривожились. І тут же заговорив до них, і каже ім: Сміливіше, це я, не бійтеся. ⁵¹ Увійшов до них у човен - і вітер ущух. ⁵² А вони подумки все ще жахалися, бо не зрозуміли чуда з хлібами, оскільки серце їх було закамƅянілим. ⁵³ Перепливши, прибули до Генезаретської землі, й причалили. ⁵⁴ Як вийшли з човна, [люди] відразу впізнавши Його; ⁵⁵ оббігли всю ту околицю і почали на ношах приносити хворих - скрізь, де б він не зƅявився. ⁵⁶ І куди б не входив, - до сіл, міст, поселень, - скрізь клали на перехрестях доріг недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися; ті, що доторкалися до нього, видужували.

Chapter 7

¹ Зібралися до нього фарисеї та деякі з книжників, що прийшли з Єрусалима. ² Помітили, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками. ³ Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, якщо добре не вимиють рук, як то заповідали їхні предки; ⁴ повернувшись із торгу, поки не обмиються, не їдять. Є й багато чого іншого, що вони прийняли: миття чашок, глечиків, мідного посуду, ліжок. ⁵ Питають Його фарисеї і книжники: Чому твої учні не тримаються традицій предків і немитими руками їдять хліб? ⁶ Він сказав їм: Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: Цей нарід устами мене шанує, а серце його далеке від мене; даремно ж ⁷ шанують мене, навчаючи наук людських заповідей. ⁸ Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтесь людських передань: [миєте глечики й чашки й робите багато такого іншого.] ⁹ Говорив їм: Хитро-мудро відкидаєте ви Божу заповідь, аби лишень зберегти передання ваші. ¹⁰ Мойсей сказав: Шануй свого батька і свою матір; іще: Хто проклинає батька або матір, хай помре смертю. ¹¹ Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: це корван, тобто дар, те, що ви мали б одержати від мене; ¹² то вже після цього дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, ¹³ переступаєте Боже слово - отим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей. ¹⁴ Знову покликав людей та казав їм: Послухайте мене всі і зрозумійте. ¹⁵ Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою; але те, що виходить з неї, - оте людину й опоганює. ¹⁶ [Якщо хто має вуха, хай слухає.] ¹⁷ І коли від люду ввійшов він до оселі, то учні запитали Його про притчу. ¹⁸ Каже їм: Невже й ви такі некмітливі? Чи не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може зробити її нечистою, ¹⁹ бо воно не йде до серця, а в живіт, потім виходить, очищуючи всяку їжу? ²⁰ Казав ще: Що виходить від людини, те її робить нечистою. ²¹ З середини, з людського серця виходять злі думки, перелюби, розпуста, вбивства, ²² крадіжки, захланність, лукавства, омана, безсоромність, заздрість, огуда, гордощі, безглуздя. ²³ Усе це зло з середини виходить і людину опоганює. ²⁴ Підвівшись, пішов звідти в землі Тирські [і Сидонські]. Увійшов до хати; не хотів, щоб хтось довідався, але не зміг утаїтися. ²⁵ Щойно почула про нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, прийшла й припала до Його ніг; ²⁶ жінка була поганської віри, родом сирофінікійка; благала Його, щоб вигнав біса з її дочки. ²⁷ Сказав їй: Нехай спочатку наситяться діти, бо негаразд відібрати хліб у дітей і кинути щенятам. ²⁸ А вона у відповідь каже Йому: Господи, але ж і щенята під столом їдять кришки від дітей. ²⁹ Сказав їй: За це слово іди, біс уже вийшов з твоєї дочки. ³⁰ Коли вона прийшла додому, то побачила, що біс вийшов з дочки і та лежала на ліжку. ³¹ Залишивши околиці Тира й Сидона, знову прийшов до Галилейського моря в околиці Десятимістя. ³² Приводять до нього глухого й німого, просять Його, щоб поклав на нього руку. ³³ Відвівши його набік від юрби, поклав свої пальці в вуха його і, плюнувши, доторкнувся до його язика; ³⁴ поглянувши на небо, зідхнув та й каже йому: Еффата, тобто: Відкрийся. ³⁵ Вмить відкрилися його вуха, і спав параліч з його язика - і заговорив правильно. ³⁶ Наказав, щоб нікому про це не говорили. Та чим більше забороняв, тим більше вони розголошували. ³⁷ І надзвичайно дивувалися, кажучи: Усе добре робить - глухим дає слух, німим - мову.

Chapter 8

¹ У ті дні, як було дуже багато людей і не мали чого їсти, покликав учнів і каже їм: ² Жаль мені їх, бо вже три дні перебувають зі мною, а не мають чого їсти; ³ коли відпущу їх голодними додому, пристануть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека. ⁴ І відповіли Йому Його учні: звідкіля в цій глушині хтось зможе їх хлібом наситити? ⁵ Запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж сказали: Сім. ⁶ Велить юрбі розсістися на землі, і, взявши сім хлібів, віддав хвалу, переломив і дав своїм учням, щоб передавали. І роздали людям. ⁷ Мали також трохи риби; Він її поблагословив і сказав теж роздати. ⁸ Їли - наситилися, і залишилося сім кошів недоїденого. ⁹ А було людей щось із чотири тисячі. І відпустив їх. ¹⁰ Відразу ввійшовши до човна з учнями, прибув до Далманутської землі. ¹¹ Вийшли фарисеї і почали сперечатися з ним, вимагати знака з неба, щоб випробувати Його. ¹² Зідхнувши своїм духом, каже: Чому оцей рід знаку шукає? Щиру правду кажу вам, що не буде дано цьому родові знаку. ¹³ Залишивши їх, сів знову [до човна] і відбув на другий бік. ¹⁴ І забули вони взяти хліби і, крім однієї хлібини, не мали нічого з собою в човні. ¹⁵ Остерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової. ¹⁶ А ті все говорили між собою, що хліба не мають. ¹⁷ Знаючи це, каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Чи й досі не знаєте, чи ще не розумієте? І ваше серце скамƅяніло? ¹⁸ Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Чи не памƅятаєте, ¹⁹ як я пƅять хлібів переломив на пƅять тисяч, то скільки повних кошів недоїденого зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять. ²⁰ А як сім на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали? Кажуть: Сім. ²¹ Тоді він каже їм: То й ще не розумієте? ²² Приходять до Витсаїди. І приводять до нього сліпого, благають, щоб доторкнувся до нього. ²³ Взявши сліпого за руку, вивів його за село; послинивши йому очі, поклав руки на нього, запитав: Щось бачиш? ²⁴ І поглянувши, каже: Бачу, люди мов дерева, і бачу що ходять. ²⁵ Потім знову поклав руки на його очі - і тоді прозрів, одужав, побачив усе ясно. ²⁶ Відіслав його додому, кажучи: До села не входь, [не розповідай нікому в селі]. ²⁷ Пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Пилипової; дорогою розпитував своїх учнів, кажучи їм: За кого мене люди вважають? ²⁸ Вони відповіли, кажучи, що одні за Івана Хрестителя, інші - за Іллю, ще інші - за одного з пророків. ²⁹ І ще спитав їх: А ви ж за кого мене маєте? Обізвався Петро та й каже Йому: Ти є Христос. ³⁰ Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про нього. ³¹ Почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, відцураються від нього старшини, архиєреї, книжники; убƅють Його, але по трьох днях воскресне. ³² Слово говорив відверто. Петро відкликав Його у бік, почав дорікати Йому. ³³ Обернувшись, поглянувши на учнів, докорив Петра словами: Іди геть від мене, сатана, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське. ³⁴ Покликавши людей і своїх учнів, сказав їм: Хто хоче за мною іти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест та йде за мною. ³⁵ Бо коли хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить свою душу задля мене і Євангелії, той врятує її. ³⁶ Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу? ³⁷ Або що дасть людина замість своєї душі? ³⁸ Бо якщо хто буде соромитися мене й моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, тоді й Людський Син засоромиться його, коли прийде в славі свого Отця зі святими ангелами.

Chapter 9

¹ І промовив до них: Щиру правду кажу вам - деякі з тих, що стоять тут, не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства що прийшло в могутності. ² А після шести днів бере Ісус Петра, Якова та Івана, виводить лише їх на високу гору, на самоту. І - переобразився перед ними; ³ одяг Його став блискучим, таким білим, що жоден білильник на землі не зміг би так вибілити. ⁴ І зƅявився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом. ⁵ Озвався Петро і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути! Зробімо три шатра - тобі, Мойсеєві та Іллі, кожному по одному. ⁶ Не знав, що говорив - так були перелякані. ⁷ Зƅявилася хмара, затінила їх - і залунав голос із хмари: Це мій улюблений Син, Його слухайте!. ⁸ І тут же поглянувши, не побачили вже нікого з собою, крім одного Ісуса. ⁹ Щойно зійшли вони з гори, наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що вони бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. ¹⁰ Закарбували вони те слово, та все допитувалися: що то значить - з мертвих воскреснути? ¹¹ Зверталися до нього, мовлячи: Чому книжники кажуть, що спочатку треба прийти Іллі? ¹² Він пояснив їм: Ілля, коли він прийде раніше, усе виправить. Але ж написано про Людського Сина, що він має багато чого витерпіти, бути зневаженим! ¹³ Але скажу вам, що Ілля таки прийшов, але зробили йому все, що хотіли, як ото написано про нього. ¹⁴ Прийшов до учнів, побачив безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними. ¹⁵ Негайно ця людність, побачивши Його, здивувалася і, підбігши, вітала Його. ¹⁶ Запитав їх: Про що сперечаєтеся між собою? ¹⁷ Відповів Йому один із натовпу: Учителю, привів я до тебе мого сина, що має німого духа. ¹⁸ Як тільки де схопить його, то кидає ним, а він піну пускає, скрегоче зубами, ципеніє. Казав я твоїх учнів, щоб вигнали його, але не змогли. ¹⁹ Відповівши, каже їм: О роде без віри, доки буду між вами? Доки терпітиму вас? Приведіть його до мене. ²⁰ І привели його до нього. Побачивши його, тут же дух стрепенув його;, упав на землю, качався, випускаючи піну. ²¹ Запитав його батька: Скільки часу, відколи це сталося з ним? Той відповів: З дитинства; ²² часто кидає його у вогонь і воду, щоб знищити; якщо щось можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. ²³ Ісус же сказав йому: Щодо “якщо щось можеш”, то - все можливе віруючому. ²⁴ Тут батько хлопця, скрикнувши, зі сльозами промовив: Вірую, поможи моєму недовірству. ²⁵ Зауваживши, що збігається натовп, пригрозив нечистому духові, кажучи йому: Душе німий і глухий, я тобі наказую, вийди з нього і більше не входь до нього! ²⁶ Закричавши і дуже напружившись, вийшов; а хлопець став як мертвий; деякі казали, що він помер. ²⁷ Ісус же взяв його за руку, підвів його, а той встав. ²⁸ Коли прийшов до оселі, учні стали питати Його на самоті: Чому ми не змогли його вигнати? ²⁹ Сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, як тільки молитвою [і постом]. ³⁰ Вийшовши звідти, пішли через Галилею. Не бажав, щоб хтось дізнався; ³¹ навчав своїх учнів, говорив їм, що Людський Син буде виданий у руки людей, і вбƅють Його, і убитий після трьох днів воскресне. ³² Вони не розуміли суті, але боялися Його запитувати. ³³ Прибули до Капернаума. І коли був у господі, запитував їх: Що це дорогою ви сперечалися? ³⁴ Вони ж мовчали. Бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них є більшим. ³⁵ Сівши, покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хто хоче бути першим, - хай буде між усіма найменший і всім слугою. ³⁶ Узяв дитину, поставив її посеред них, обняв і сказав їм: ³⁷ Якщо хто отаку одну дитину прийме в моє імƅя, той мене приймає, а хто мене приймає, той не мене приймає, але того, хто мене післав. ³⁸ Відповів йому Іван: Учителю, ми бачили одного, [який не ходить з нами,] що він твоїм імƅям виганяв бісів; заборонили ми йому, бо не ходить з нами. ³⁹ Ісус же сказав: Не бороніть йому. Бо немає нікого, хто зробить чудо в моє імƅя, а зможе мене одразу лихословити; ⁴⁰ бо хто не проти нас, той з нами. ⁴¹ Бо якщо хто напоїть вас чашкою води в [моє] імƅя, - бо ж ви є Христові, - то щиру правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди. ⁴² І якщо хто спокусить одного з цих малих, які вірять в мене, то краще йому буде, якщо привƅяжуть жорновий камінь на його шию і вкинуть в море. ⁴³ І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою увійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєнни, в непогасний вогонь, ⁴⁴ [де червƅяк не гине і вогонь не гасне]. ⁴⁵ І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кривим, ніж з обома ногами бути вкиненим до геєни ⁴⁶ [у вогонь непогасний, де червƅяк не гине і вогонь не гасне]. ⁴⁷ І якщо твоє око спокушає тебе, кинь його; краще тобі з одним оком ввійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну, ⁴⁸ де їх червƅяк не гине і вогонь не гасне. ⁴⁹ Бо кожний огнем осолиться [і всяка жертва сіллю посолиться]. ⁵⁰ Сіль - добра річ; якщо ж сіль стане не солона, то чим посолити? Майте сіль у собі і будьте у мирі між собою.

Chapter 10

¹ І, вставши, звідти приходить до країв Юдеї, що на другім боці Йордану. Сходяться знову до нього юрби і, за звичаєм, знову їх навчає. ² І приступили фарисеї і, випробовуючи Його, запитували Його, чи можна чоловікові відпустити жінку. ³ А він у відповідь сказав їм: Що вам заповів Мойсей? ⁴ Вони сказали: Мойсей заповів написати лист розлучення і відпустити. ⁵ Ісус сказав їм: Він вам написав цю заповідь з огляду на ваше жорстокосердя. ⁶ Від самого початку сотворення [Бог] створив їх як чоловіка й жінку. ⁷ Ось чому залишить чоловік свого батька й матір і зƅєднається до своєї дружини, ⁸ і будуть двоє як одне тіло: їх уже не двоє, а одне тіло. ⁹ Отже, те, що Бог зƅєднав, хай людина не розƅєднує. ¹⁰ Удома учні знову розпитували Його про це. ¹¹ Каже їм: Якщо хто відпустить свою дружину й одружиться з іншою, той робить перелюб проти неї; ¹² і якщо вона, відпустивши свого чоловіка, вийде заміж за іншого, то й вона чинить перелюб. ¹³ Приносили до нього дітей, щоб доторкнувся до них. Учні боронили їм. ¹⁴ Побачивши, Ісус обурився і сказав їм: Дозволяйте дітям приходити до мене, не бороніть їм, бо Царство Боже є для таких. ¹⁵ Щиру правду кажу вам, якщо хто не прийме Божого Царства як дитина, той не увійде до нього. ¹⁶ Обнявши їх, покладав на них руки, благословляв. ¹⁷ Як виходив у дорогу, один підбіг, впав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, щоб успадкувати вічне життя? ¹⁸ Ісус сказав йому: Чому називаєш мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог. ¹⁹ Знаєш заповіді: не вбивай, не чини перелюбу, не крадь, не свідчи неправдиво, не кривдь, шануй свого батька та матір. ²⁰ Той сказав Йому: Учителю, все це додержав з малих літ. ²¹ Поглянувши на нього з любовƅю, Ісус сказав йому: Одного тобі бракує: піди та все, що маєш, продай і роздай бідним - матимеш скарб на небі; і приходь, [бери свій хрест] і йди за мною. ²² Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений; бо мав багато добра. ²³ Поглянувши навколо, Ісус каже своїм учням: Як нелегко тим, що мають багатство, увійти в Боже Царство! ²⁴ Учні жахнулися від тих слів. А Ісус знову у відповідь каже їм: Діти, як нелегко [тим, що надіються на багатство] увійти до Божого Царства! ²⁵ Легше верблюдові пройти крізь вушко в голці, ніж багатому увійти до Божого Царства! ²⁶ Вони дуже здивувалися, перемовляючись: То хто ж може спастися? ²⁷ Поглянув на них Ісус та й каже: У людей це неможливо, але не в Бога, бо для Бога є все можливе. ²⁸ Тут Петро став казати Йому: Ось ми залишили все й пішли за тобою. ²⁹ Ісус сказав: Щиру правду кажу вам: немає жодного, хто б полишив дім, братів, сестер, матір, батька, [дружину], дітей, чи угіддя - задля мене і задля Єванґелії - ³⁰ і при цьому не одержав би в сто разів більше вже тепер, у цей час, в умовах переслідувань, - будинків, братів, сестер, матерів, дітей, угідь, - а в майбутньому віці - вічне життя! ³¹ Багато хто з перших стане останнім, а останній - першим. ³² Вони були в дорозі, прямуючи до Єрусалима. Попереду йшов Ісус. І злякалися, ідучи слідом, і жахалися. Покликавши знову дванадцятьох, почав їм говорити про те, що має з ним статися; ³³ ось, мовляв, ідемо до Єрусалима, а Людський Син буде виданий архиєреям і книжникам, засудять Його на смерть, видадуть поганам; ³⁴ насміхатимуться з нього, і обплюють Його, і бичуватимуть Його, і вбƅють, а після трьох днів воскресне. ³⁵ Підходять до нього Яків та Іван - Заведеєві сини. Кажуть Йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, про що проситимемо тебе. ³⁶ Він сказав їм: А що хочете, щоб я зробив вам? ³⁷ Вони сказали Йому: Зроби нам так, щоб один праворуч тебе, а один ліворуч сиділи ми у твоїй славі. ³⁸ Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити ту чашу, яку я пƅю, і хреститися хрещенням, яким я хрещуся? ³⁹ Вони сказали Йому: Можемо. Ісус же сказав їм: Чашу, яку я пƅю, випƅєте, і хрещенням, яким я хрещуся, будете охрещені. ⁴⁰ Але щоб сісти праворуч мене, чи ліворуч, не мені вам це дати, а тим, кому це приготовлено. ⁴¹ Почувши це, десятеро почали нарікати на Якова та Івана. ⁴² Ісус же, покликавши їх, каже їм: Знаєте, що ті, кого вважають володарями народів, панують над ними, а їхні вельможі утискають їх. ⁴³ Не так буде у вас. Але якщо хто хоче бути великим, хай буде вам слугою. ⁴⁴ Якщо хто з вас хоче бути першим, хай буде для всіх рабом. ⁴⁵ Бо й Людський Син не прийшов, щоб послужили Йому, але щоб самому послужити, віддати свою душу як викуп за багатьох. ⁴⁶ Приходять до Єрихона. А як з Єрихона виходив з своїми учнями і великою юрбою, то син Тимея - Вартимей - сліпий жебрак, сидів край дороги. ⁴⁷ Почувши, що це Ісус Назарянин, став волати й кликати: Сину Давидів, Ісусе, помилуй мене. ⁴⁸ Довкола всі обурювалися на нього, щоб замовк. А він ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! ⁴⁹ Зупинившись, Ісус сказав: Покличте його. Кличуть сліпця, кажуть йому: Сміливіше, встань, кличе тебе. ⁵⁰ Той скинув свого плаща, скочив, прийшов до Ісуса. ⁵¹ Сказав у відповідь йому Ісус: Що хочеш, щоб Я тобі зробив? А сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. ⁵² І Ісус сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І миттю прозрів - та й пішов дорогою за Ісусом.

Chapter 11

¹ Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, посилає двох своїх учнів ² і каже їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете осля привƅязане, на яке ще ніхто з людей не сідав, відвƅяжіть його і приведіть. ³ І коли хто скаже вам, що ви це робите, то скажіть, що Господь потребує його і негайно знову відішле його назад. ⁴ Пішли, знайшли осля привƅязане до воріт з-зовні, на узбіччі, відвƅязали його. ⁵ Дехто з тих, що там стояли, казали їм: Що це ви робите, навіщо одвƅязуєте осля? ⁶ Вони сказали їм так, як велів Ісус, тоді й відпустили їх. ⁷ Приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свої плащі - і він сів на нього. ⁸ Багато хто стелив своє вбрання на дорозі; деякі різали гілля на полях [і стелили на дорозі]. ⁹ І ті, що прямували попереду, і що йшли за ним, вигукували: Осанна, благословенний, хто йде в імƅя Господнє! ¹⁰ Благословенне прийдешнє царство отця нашого, Давида! Осанна на висотах! ¹¹ Увійшов до Єрусалима - до храму. Оглянув усе; як уже була пізня година, пішов до Витанії з дванадцятьма. ¹² Другого дня, як вийшли вони з Витанії, зголоднів. ¹³ Побачивши здаля смоковницю, вкриту листям, підійшов, чи може не знайде чогось на ній. Але наблизившись до неї, нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на плоди смоківниці. ¹⁴ Озвався та промовив до смоковниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не зƅїсть! І чули те Його учні. ¹⁵ Прийшли до Єрусалима. Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів, ослони тих, що продавали голубів, ¹⁶ і не допускав, щоб носили начиння через храм. ¹⁷ Навчав їх і говорив їм: Хіба не написано, що дім мій буде молитовним храмом для всіх народів? Ви ж його зробили печерою розбійників! ¹⁸ Почули про це книжники та архиєреї - шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо цілі юрби захоплювалися Його вченням. ¹⁹ Вечорами виходив за межі міста. ²⁰ Проходячи вранці, побачили смоковницю, що вся аж від кореня всохла. ²¹ Згадавши, Петро каже Йому: Вчителю, ось смоковниця, яку ти прокляв, - вона всохла. ²² У відповідь Ісус їм промовив: Майте Божу віру. ²³ Щиру правду кажу вам, що коли хто скаже цій горі: Зрушся, кинься в море, - і не сумніватиметься в серці своїм, але матиме віру, що станеться згідно зі сказаним, - то так і буде Йому. ²⁴ Ось чому кажу вам, що все, про що молитеся і просите, - вірте, що одержите, - і сповниться. ²⁵ Коли стоїте на молитві, прощайте, коли що маєте проти іншого, щоб і ваш Батько Небесний відпустив вам ваші гріхи. ²⁶ [Коли ж не простите, то й ваш Батько Небесний, не простить вам ваших гріхів]. ²⁷ І знову приходять до Єрусалима. Коли ходив він у храмі, підступили до нього архиєреї, книжники і старшини, ²⁸ і кажуть Йому: Якою владою все це робиш? Хто дав тобі владу робити оце? ²⁹ Ісус сказав їм: Запитаю вас [і я] дещо; як відповісте, то і я скажу вам, якою владою це роблю. ³⁰ Хрещення Івана було з неба чи від людей? Дайте мені відповідь. ³¹ Ті міркували так, кажучи: Якщо скажемо, що з неба, то запитає, чому ж ви Йому не повірили. ³² А якщо скажемо, що від людей - вони боялися народу, бо всі ж вважали Івана за справжнього пророка. ³³ Тому, відповівши, сказали Ісусові: Не знаємо. Ісус їм каже: То і я не скажу вам, якою владою це роблю.

Chapter 12

¹ I почав до них промовляти притчами. Чоловік насадив виноградник, обгородив плотом, зладнав чавило, збудував башту і, передавши все винарƅям, відїхав. ² У певний час послав раба до винарів узяти у винарів частину від плодів виноградних; ³ Ті, схопивши його, побили, послали ні з чим. ⁴ І знову послав до них іншого раба - і цьому розбили голову, насміялися. ⁵ Послав ще одного - і того вбили; отак і інших - одних били, других убивали. ⁶ Мав він одного улюбленого сина. Нарешті, послав його до них, уважаючи, що: Мого сина пошанують. ⁷ Ті ж винарі вирахували, що він є спадкоємцем, треба його вбити - і тоді спадщина буде їхньою. ⁸ Схопили його, вбили, викинули його з виноградника. ⁹ Отже, що зробить господар виноградника? Прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим. ¹⁰ Чи не читали ви цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, саме він став наріжним каменем! ¹¹ Від Господа це сталося, і є дивовижним в наших очах! ¹² Шукали нагоди Його схопити, але побоялися юрби. Зрозуміли, що притча ця - про них. ¹³ Але лишили Його, відійшли. Посилають до нього деяких з фарисеїв та іродіян, аби ті спіймали Його на слові. ¹⁴ Підступили та й кажуть Йому: Вчителю, знаємо, що ти є щирий, ні на кого не зважаєш, на людські обличчя не дивишся, а правдиво учиш дорогам Божим. Чи годиться ото давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? ¹⁵ Він же, знаючи їхню підступність, сказав їм: Навіщо ви мене випробовуєте? Принесіть мені динарій, щоб я Його побачив. ¹⁶ Вони принесли. Каже їм: Чий це образ і напис? Вони - Йому: Кесаря. ¹⁷ Тоді Ісус відказав їм: Віддайте кесареве - кесарю, а Боже - Богові. І дивувалися вони з Нього. ¹⁸ Приходять до Нього садукеї, - це ті, що кажуть, що ніби нема воскресіння, - і питають Його, кажучи: ¹⁹ Вчителю, Мойсей написав нам, що коли в когось помре брат і лишить дружину, а дітей не лишить, то хай візьме брат дружину померлого та й відновить потомство своєму братові. ²⁰ Було сім братів. Перший одружився, але, помираючи, не лишив дітей. ²¹ Другий узяв її - і він помер, не лишивши дітей; і третій також. ²² І [взяли її] так семеро - і не лишили по собі потомства. Після всіх померла й жінка. ²³ У воскресіння, коли вони воскреснуть, котрому з них буде вона дружиною? Бо семеро її мали за дружину. ²⁴ Ісус сказав їм: Чи не тому помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили? ²⁵ Бо коли воскресають із мертвих, то не одружуються і не віддаються, але є такими, як ангели на небі. ²⁶ А про мертвих, що встають, хіба не читали ви в книгах Мойсея про те, що сказав йому Бог біля куща: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? ²⁷ Не є він Богом мертвих, але живих! [Отож, ви] дуже помиляєтеся. ²⁸ Один із книжників, почувши їхню суперечку і побачивши, як добре він їм відповів, підійшов і запитав Його: Яка заповідь є найпершою з усіх? ²⁹ Ісус відповів, що найпершою є: Слухай, Ізраїлю, наш Господь Бог - єдиний Господь. ³⁰ І ще: Люби Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь. ³¹ А друга подібна до неї:] Люби свого ближнього, як самого себе! Iншої більшої заповіді від цих нема. ³² І сказав Йому книжник: Учителю, дуже добре відповів ти, що Бог є один і нема іншого, крім Нього, ³³ і що любити Його всім серцем, усім розумом, [усією душею,] усією силою, і що любити ближнього, як себе самого, - це більше за всякі всепалення і жертви. ³⁴ Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: Ти не далекий від Божого Царства. Ніхто не смів Його більше розпитувати. ³⁵ У відповідь Ісус казав під час навчання в храмі: Як можуть говорити книжники, що Христос є сином Давида? ³⁶ Сам же Давид промовив був під дією Святого Духа: Сказав Господь до Господа мого: Сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги. ³⁷ Сам Давид називає Його Господом, то як же може бути він його сином? І багато людей слухали Його з насолодою. ³⁸ І казав у навчанні своїм: Стережіться книжників, що люблять прогулюватися в довгих шатах, приймати поздоровлення на ринках, ³⁹ перші місця в синаґоґах та передні лави на бенкетах; ⁴⁰ що проковтують доми вдовиць, але довго напоказ моляться, - вони одержать дуже тяжкий присуд. ⁴¹ Сівши навпроти скарбниці, дивився, як натовп кидає мідяки до скарбниці. Численні багатії вкидали чимало. ⁴² Підійшла одна бідна вдова і вкинула дві лепти, тобто кодрант. ⁴³ Покликавши своїх учнів, сказав їм: Щиру правду кажу вам, що ця бідна вдовиця вкинула більше за всіх тих, що кидали тут до скарбниці; ⁴⁴ бо всі вкидали надлишки, а вона дала зі свого убозтва все, що мала, увесь свій прожиток.

Chapter 13

¹ Як виходив з храму, каже Йому один з Його учнів: Учителю, поглянь, яке каміння, яка будова! ² А Ісус сказав йому: Чи бачиш ці великі споруди? Не залишиться тут каменя на камені, який не був би зруйнований! ³ Коли він сидів на Оливній горі навпроти храму, питали Його наодинці Петро, Яків, Іван та Андрій: ⁴ Скажи нам, коли це буде, і який знак, коли все те має здійснитися? ⁵ Ісус почав їм казати: Стережіться, щоб хтось вас не обманув: ⁶ бо багато-хто прийде під моїм імƅям, кажучи, що то я є. І багатьох обманять. ⁷ Коли почуєте про війни, воєнні чутки, то не лякайтеся, бо треба, щоб так сталося; але то ще не кінець. ⁸ Бо повстане народ проти народу, царство проти царства; будуть землетруси місцями, буде голод [і розруха]. Це початок мук. ⁹ Стережіться ж самі. Видадуть вас на суди, а в синаґоґах будете биті і станете перед правителями та царями через мене їм на свідчення. ¹⁰ Треба, щоб до того між усіма народами була проповідана Євангелія. ¹¹ І коли поведуть вас видати, не журіться наперед, що маєте сказати. Бо те, що буде вам дано в тій годині, - це й говоріть: не ви говоритимете, але Святий Дух. ¹² І видасть на смерть брат брата, батько дитину, повстануть діти проти батьків і вбƅють їх. ¹³ Ненавидітимуть вас усі за моє імƅя. А той, хто витримає до кінця, буде спасений. ¹⁴ Коли ж побачите мерзоту запустіння, що загніздилася там, де їй не слід, то хто читає, хай розуміє. Тоді ті, хто в Юдеї, хай утікають в гори. ¹⁵ А той, що на даху, хай не злізає [в дім], навіть хай не входить взяти щось зі своєї хати. ¹⁶ І хто на полі, хай не вертається назад, щоб узяти свій одяг. ¹⁷ Горе ж у тих днях буде вагітним і тим, що годують грудьми. ¹⁸ Моліться ж, щоб [ваша втеча] не була зимою, ¹⁹ бо ті дні будуть такі скорботні, що не було таких від початку світу, що його створив Бог, і аж до нині, і не буде! ²⁰ І коли б Господь не вкоротив днів, то не спаслася б жодна людина. Але задля вибраних, - тих, кого він вибрав, - вкоротив він дні. ²¹ Якщо тоді хто скаже вам: ось тут Христос, ось там, - не вірте. ²² Бо повстануть фальшиві месії та фальшиві пророки і чинитимуть знаки й чуда, щоб ошукати, якщо можливо, і вибраних. ²³ Ви ж стережіться: наперед кажу вам усе. ²⁴ Але в ті дні, по тій скорботі, сонце згасне, місяць не дасть свого світла, ²⁵ зірки попадають з неба, зрушаться сили, що на небі. ²⁶ І тоді побачать Людського Сина, що йде на хмарах з великою силою і славою. ²⁷ І тоді пошле ангелів, збере своїх вибраних від чотирьох вітрів, від краю землі - до краю неба. ²⁸ Навчіться притчі від смоковниці. Коли її галуззя стане мƅяким, випустить листя, - знайте, що жнива близько. ²⁹ Так і ви, коли побачите, що це відбувається, - знайте, що близько, уже при дверях. ³⁰ Щиру правду кажу вам, що не минеться рід цей, як усе це станеться. ³¹ Небо й земля минуться, - слова ж мої не минуться. ³² А про той день або про годину не знає ніхто: ані ангели на небі, ані Син, а тільки Батько. ³³ Стережіться, пильнуйте [і моліться]: бо не знаєте, коли час настане. ³⁴ Це так, як чоловік, відходячи, лишив свою хату, дав своїм рабам владу, кожному його справу - і наказав воротареві, щоб пильнував. ³⁵ Отже, пильнуйте, бо не знаєте, коли господар вернеться, - увечері, опівночі, чи як півень заспіває, ³⁶ чи вранці; щоб раптово прийшовши, не знайшов вас сплячими. ³⁷ А що вам кажу, кажу всім: пильнуйте!

Chapter 14

¹ Через два дні була Пасха й Опрісноки. Архиєреї та книжники вишукували, як Його підступом схопити і вбити. ² Але, казали, щоб не на свято, аби не було якогось заколоту в народі. ³ Коли був він у Витанії в оселі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, що мала алебастрову пляшечку дорогоцінного пистикійського нардового мира. Надбивши алебастрову пляшечку, поливала Йому голову. ⁴ Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира? ⁵ Це миро можна продати більщ як за триста динаріїв та роздати бідним! Усе докоряли їй. ⁶ Ісус сказав: Лишіть її. Навіщо її бентежите? Вона добру справу зробила мені! ⁷ Завжди маєте бідних біля себе, і будь-коли можете робити їм добро; мене ж не завжди маєте. ⁸ Що вона могла - те й зробила: заздалегідь змастила моє тіло перед похороном. ⁹ Щиру правду кажу вам: де тільки проповідуватиметься [ця] Євангелія по всьому світі, - це, що вона зробила, буде сказано в її памƅять. ¹⁰ І Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до архиєреїв, щоб Його їм видати. ¹¹ А вони, як те почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в сприятливий час видати. ¹² Першого дня Опрісноків, коли жертвували на пасху, говорять Йому Його учні: Де хочеш, щоб приготували ми пасху, щоб спожив ти? ¹³ Посилає двох своїх учнів, каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який воду в глечикові нестиме, - ідіть за ним. ¹⁴ Куди ввійде, - скажіть господареві дому, що Вчитель каже: Де моя світлиця, в якій споживатиму з моїми учнями пасху? ¹⁵ І той вам покаже велику світлицю - прибрану, готову: тут і приготуйте нам. ¹⁶ І відійшли учні, і прийшли до міста, і знайшли так, як сказав їм, - і приготували пасху. ¹⁷ Коли настав вечір, приходить з дванадцятьма. ¹⁸ Як сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Щиру правду кажу вам, що один з вас, що їсть зі мною, видасть мене. ¹⁹ Почали вони сумувати і питати Його один за одним: Чи не я, бува, [і інший: Чи я]? ²⁰ Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, що вмокає зі мною в одній мисці. ²¹ Людський Син іде так, як написано про нього. Горе тій людині, через яку Син Людський буде зраджений. Краще було б тій людині не народжуватися. ²² Як вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, дав їм і сказав: Візьміть, [споживайте], це тіло моє. ²³ Узяв чашу, хвалу сказав, дав їм - і всі пили з неї. ²⁴ Промовив їм: Це моя кров [Нового] Завіту, що проливається [за багатьох]. ²⁵ Щиру правду кажу вам, що більше не питиму плоду виноградного до того дня, коли Його питиму новим - у Божому Царстві. ²⁶ І заспівавши, вийшли на Оливну гору. ²⁷ Каже їм Ісус, що: Всі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря - і розбредуться вівці. ²⁸ Але потім, коли воскресну, то зƅявлюся раніше вас у Галилеї. ²⁹ Петро сказав Йому: Хай усі спокусяться, - але не я. ³⁰ Каже йому Ісус: Щиру правду кажу тобі, що ти нині, цієї ночі, перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі мене зречешся! ³¹ Він же ще сильніше запевняв: Якби я мав умерти з тобою, - все одно не зречуся тебе! Так само і всі казали. ³² І приходять до місця, що зветься Гетсиманія, і каже своїм учням: Сидіть тут, доки не помолюся. ³³ Взяв з собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тужити ³⁴ та казати їм: Смертельно смутна моя душа - будьте тут і пильнуйте. ³⁵ Відійшовши трохи, упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, поминула Його ця година. ³⁶ Казав: Авва, Батьку! Все для тебе можливе: зроби так, щоб поминула мене ця чаша; але хай буде не те, чого я хочу, але те, що ти. ³⁷ І приходить - знаходить, що вони заснули; каже Петрові: Симоне, ти спиш? Ти не зміг пильнувати однієї години? ³⁸ Не спіть і моліться, щоб не ввійти вам у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло кволе. ³⁹ І пішов знову, помолився, промовивши те ж слово. ⁴⁰ А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні обважніли - та й не мали що відповісти. ⁴¹ Приходить утретє, каже їм: Спите далі і спочиваєте? Досить, прийшла година, і Людський Син видається в руки грішників. ⁴² Уставайте, ходімо, вже наблизився той, що мене зраджує. ⁴³ Щойно він це вимовив, як зƅявився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та колами від архиєреїв, книжників і старшин. ⁴⁴ Той, що зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є; схопіть Його і ведіть обережно. ⁴⁵ Пішов, тут же підступив до нього й каже: Учителю! - і поцілував Його. ⁴⁶ Ті ж простягли до нього руки - й схопили Його. ⁴⁷ Один із тих, що стояли, витягнув меча і вдарив архиєреєвого раба та відрізав йому вухо. ⁴⁸ Ісус сказав їм у відповідь: Ви вийшли зі зброєю і колами, наче проти розбійника, щоб мене схопити. ⁴⁹ Кожного дня був я з вами, навчав у храмі, але не хапали ви мене; та нехай же збудуться Писання. ⁵⁰ І всі полишили Його, втекли. ⁵¹ Один юнак ішов за ним, обгорнувшись наголо в простирадло. Схопили і його. ⁵² Але він, лишивши простирадло, втік [від них] голим. ⁵³ Повели Ісуса до архиєрея. Зійшлися всі архиєреї, старшини та книжники. ⁵⁴ Слідом за ним здалека йшов Петро - аж у двір архиєрея. Сів зі слугами та й грівся біля вогню. ⁵⁵ Архиєреї, вся рада, шукали свідчень проти Ісуса, щоб Його вбити, але не знаходили. ⁵⁶ Багато хто неправдиво свідчив проти нього, та свідчення ті не сходилися. ⁵⁷ Деякі, піднімаючись, фальшиво наговорювали на нього так: ⁵⁸ Ми чули, як він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний. ⁵⁹ Але й це їхнє свідчення не підтвердилося. ⁶⁰ Тоді архиєрей, ставши посередині, й запитав Ісуса і сказав: То не відповідаєш нічого на те, що проти тебе свідчать? ⁶¹ Він мовчав і не відповідав нічого. Вдруге архиєрей запитав Його і каже Йому: Чи ти Христос, Син Благословенного? ⁶² А Ісус сказав: Я ним є - і побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч Сили і йтиме небесними хмарами. ⁶³ Архиєрей роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам свідки? ⁶⁴ Ви ж чули оце хулу, - як вам здається? І вони всі присудили, що Він повинен умерти. ⁶⁵ Деякі почали плювати на нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказували Йому: Пророкуй! І слуги теж били Його в обличчя. ⁶⁶ Петро був унизу на подвірƅї. Приходить рабиня архиєреєва, ⁶⁷ побачила Петра, що грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянцем. ⁶⁸ Він зрікся, кажучи: Не знаю, не розумію, про що ти говориш. І вийшов у переддвірƅя. І тут півень заспівав. ⁶⁹ Рабиня, побачивши Його знову, почала говорити присутнім, що цей є із них. ⁷⁰ Він знову зрікся. Невдовзі присутні казали Петрові: Справді, ти з них, бо ти галилеєць [і мова твоя та сама]. ⁷¹ Він почав божитися, клястися, що не знає людини, про яку вони говорять. ⁷² І тут удруге заспівав півень. Згадав Петро слово, яке йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, зречешся мене тричі. І почав плакати.

Chapter 15

¹ Рано-вранці архиєреї радилися зі старшинами, книжниками та всім синедріоном і, звƅязавши Ісуса, повели й передали Пилатові. ² Запитав Його Пилат: Чи ти Юдейський Цар? Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш. ³ І архиєреї все обвинувачували Його. ⁴ Пилат же знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, скільки проти тебе свідчать! ⁵ Ісус вже нічого не відповідав, а Пилат дивувався. ⁶ На кожне свƅято він відпускав їм одного вƅязня, за якого просили. ⁷ Був один, що звався Варавою, увƅязнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили вбивство. ⁸ Юрба підійшла й стала просити, щоб вчинив їм, як і раніше. ⁹ Пилат у відповідь їм сказав: Чи хочете, щоб я відпустив вам Юдейського Царя? ¹⁰ Бо знав, що це із заздрощів архиєреї Його видали. ¹¹ Архиєреї ж підбурювали юрбу, щоб краще їм відпустив Вараву. ¹² Пилат у відповідь знову сказав їм: То що хочете, щоб я зробив з тим, якого називаєте Юдейським Царем? ¹³ Вони знову закричали: Розіпни Його! ¹⁴ Пилат говорив їм: Але що злого зробив він? Вони ж ще більше закричали: Розіпни Його! ¹⁵ Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав на розпƅяття. ¹⁶ Вояки повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали всю чоту. ¹⁷ Зодягли Його в багряницю, поклали на нього сплетеного тернового вінка, ¹⁸ почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський! ¹⁹ Били Його по голові тростиною, плювали на нього і, падаючи на коліна, вклонялися Йому. ²⁰ Коли наглумилися над ним, скинули з нього багряницю і зодягли в Його одяг. І вивели, щоб розіпƅяти Його. ²¹ Примусили одного перехожого - Симона Киринейського, що повертався з поля, батька Олександра та Руфа, щоб узяв Його хрест. ²² Приводять Його на Голготу, місце, що в перекладі означає Лобне місце. ²³ Дали Йому [пити] вино з миррою, але він не взяв. ²⁴ І розіпƅяли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме. ²⁵ Була ж третя година, як розіпƅяли Його. ²⁶ І написали Його провину так: Юдейський Цар. ²⁷ З ним розіпƅяли двox розбійників, одного праворуч, другого ліворуч від нього. ²⁸ [Збулося Писання, що каже: Його причислено до злочинців.] ²⁹ Перехожі лихословили Його, киваючи своїми головами й кажучи: Овва, ти, що нищиш храм і за три дні відбудовуєш! ³⁰ Ану порятуй себе самого - зійди з хреста! ³¹ Так само й архиєреї між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших урятував, а себе не може врятувати! ³² Христос, Цар Ізраїлю, хай-но зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в нього]. Розіпƅяті з ним також Його зневажали. ³³ Як настала шоста година, впала темрява по всій землі до девƅятої години. ³⁴ А о девƅятій годині Ісус закричав дужим голосом: Елої, Елої, лама савахтані? Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув? ³⁵ Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Ось, кличе Іллю! ³⁶ А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля Його зняти. ³⁷ Ісус голосно скрикнув - і віддав духа. ³⁸ Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє - згори додолу. ³⁹ Сотник, що стояв навпроти нього, побачивши, як він віддав духа, промовив: Справді, ця людина була Божим Сином. ⁴⁰ Були тут жінки, які здаля дивилися: між ними Марія Магдалина, Марія - мати Якова молодшого і мати Йосії, і Соломія. ⁴¹ Коли він був у Галилеї, вони ходили за ним і прислуговували Йому; і багато інших, які прийшли з ним до Єрусалима. ⁴² Коли звечоріло, - а була пƅятниця, яка є перед суботою, - ⁴³ прийшов Йосип, що з Ариматеї, - поважний радник, котрий сам очікував Божого Царства, - і відважився піти до Пилата й попросити Ісусове тіло. ⁴⁴ Пилат здивувався, що він уже помер; викликавши сотника, запитав його, чи давно помер? ⁴⁵ Довідавшись від сотника, дав тіло Йосипові. ⁴⁶ Той купив полотно, зняв Його тіло, обвинув полотном і поклав Його до гробниці, що була висічена в скелі, привалив камінь до входу в гробницю. ⁴⁷ Марія Магдалина і Йосієва мати Марія дивилися, де Його поклали.

Chapter 16

¹ Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Соломія купили пахощів, щоб піти й намастити Його. ² На світанку першого після суботи дня приходять до гробниці - як зійшло сонце. ³ І говорили між собою: Хто ж відвалить нам камінь від входу в гробницю? ⁴ Та, пригледівшись, бачать, що камінь відсунений, хоч був дуже великий. ⁵ Увійшовши до гробниці, побачили зодягненого у все біле юнака, який сидів праворуч, - і жахнулися. ⁶ А він їм каже: Не жахайтеся; ви шукаєте Ісуса Назарянця, розіпƅятого? Він воскрес - нема Його тут. Ось місце, де були поклали Його. ⁷ Ідіть же та скажіть Його учням, Петрові, що очікуватиме вас у Галилеї; там Його побачите, - так як сказав вам. ⁸ Вийшовши, побігли від гробниці, бо їх охопили тремтіння і жах; і нікому нічого не сказали, бо боялися. ⁹ А як воскрес Він уранці, в перший після суботи день, зƅявився він найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів. ¹⁰ Пішовши, вона сповістила тим, що були з ним, - ті плакали й ридали; ¹¹ дізнавшись, що він живий, що вона Його бачила, - не повірили. ¹² Після цього зƅявився в іншім вигляді двом із перехожих, що йшли до села. ¹³ А ті вже сповістили іншим, але і їм не повірили. ¹⁴ Нарешті зƅявився одинадцятьом, коли ті були за столом; дорікав їм за невірство і твердосердя, бо не повірили тим, які побачили Його воскреслим. ¹⁵ Сказав їм: Ідіть по цілому світові та проповідуйте Єванґелію всякому творінню. ¹⁶ Хто повірить і охреститься, буде врятований, а хто не повірить, буде засуджений. ¹⁷ І такі ознаки супроводжуватимуть тих, що повірили: Моїм імƅям виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами. ¹⁸ І візьмуть у руки зміїв і хоча щось смертоносне випƅють, - їм не пошкодить; покладуть руки на недужих - і ті стануть здоровими. ¹⁹ Тож Господь Ісус, промовивши до них, піднісся на небо, сів праворуч Бога. ²⁰ Вони пішли і проповідували всюди; а Господь допомагав і стверджував слово чудесами, що Його супроваджували. [Амінь.]