Івана

Chapter 1

¹ Спочатку було слово, і слово було в Бога, і слово було Богом. ² Воно було споконвіку в Бога. ³ Через нього все постало; а без нього не постало нічого з того, що постало. ⁴ У ньому було життя - і життя було світлом для людей, ⁵ а світло світить у темряві, і темрява його не огорнула. ⁶ Зƅявився чоловік, посланий від Бога; імƅя йому - Іван. ⁷ Він прийшов для свідчення, - щоб свідчити про світло, щоб усі повірили через нього. ⁸ Не був він світлом, а тільки щоб свідчити про світло. ⁹ Правдивим світлом був той, хто освітлює кожну людину, що приходить на світ. ¹⁰ У світі був, і світ через нього постав, але світ його не пізнав. ¹¹ До своїх прийшов - і свої його не прийняли. ¹² А тим, які прийняли його, дав владу стати Божими дітьми, тим, які вірять у його імƅя. ¹³ Вони не народилися ні з крови, ні з тілесного бажання, ані з бажання чоловіка, - але від Бога. ¹⁴ І слово стало тілом, і замешкало між нами, і ми бачили славу його, славу як єдинородного від Батька, сповненого ласки й правди. ¹⁵ Іван свідчить про нього, закликаючи і кажучи: Він той, про кого я говорив, що він іде за мною й переді мною був, бо був раніше від мене. ¹⁶ Бо з його повноти ми всі одержали ласку за ласкою. ¹⁷ Бо закон даний був через Мойсея, а ласка й правда прийшли через Ісуса Христа. ¹⁸ Бога ніхто ніколи не бачив; але єдинородний Бог, який є в лоні Батька, - він визнав. ¹⁹ Це - свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалима послали до нього священиків і левитів, щоб запитати його: Хто ти є? ²⁰ І визнав, не зрікся, визнав: Я - не Христос. ²¹ І запитали його: То хто ж ти? Чи не Ілля? Відповів: Ні. Чи ти пророк? Відповів: Ні. ²² Сказали йому: Хто ж ти такий? Щоб дали ми відповідь тим, які послали нас. Що скажеш про себе самого? ²³ Відповів: Я голос того, що волає в пустині: Рівняйте дорогу Господеві, - як ото сказав був пророк Ісая. ²⁴ Були й послані від фарисеїв. ²⁵ Запитали його, і сказали йому: Чому хрестиш, коли ти не Христос, не Ілля і не пророк? ²⁶ Іван відповів їм, кажучи: Я хрещу водою, але серед вас стоїть той, кого ви не знаєте, ²⁷ який іде за мною, [але був ще до мене,] - я йому не гідний розвƅязати ремінця на взутті. ²⁸ Це сталося у Витанії, на другім боці Йордану, де Іван хрестив. ²⁹ Наступного дня він бачить Ісуса, який іде до нього, і каже: Ось ягня Боже, що бере на себе гріх світу. ³⁰ Це той, про кого я казав, що за мною йде чоловік, який був ще до мене, був раніше від мене. ³¹ Я не знав його, але я прийшов хрестити водою, щоб він зƅявився Ізраїлеві. ³² І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, мов голуб із неба, і який зостався на ньому. ³³ Я не знав його, але той, хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над ким побачиш Духа, що сходить і перебуває над ним, - той є тим, хто хрестить Духом Святим. ³⁴ Так я побачив і засвідчив, що він і є Божим Сином. ³⁵ Наступного дня знову стояв Іван з двома своїми учнями. ³⁶ Побачивши Ісуса, що йшов, промовив: Ось Боже ягня. ³⁷ І почули це обидва його учні, як він казав - і пішли за Ісусом. ³⁸ Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони за ним ідуть, каже їм: Чого шукаєте? Вони сказали йому: Равві, - що в перекладі означає Учителю, - де ти живеш? ³⁹ Каже їм: Ходіть і побачите. Прийшли й побачили, де він жив, побули в нього той день; ⁴⁰ було це близько десятої години. Андрій, брат Симона - Петра, був одним із двох, які почули це від Івана і які пішли за ним. ⁴¹ Він розшукав спочатку свого брата Симона й каже йому: Ми знайшли Месію - тобто в перекладі - Христа. ⁴² Привів він його до Ісуса. Ісус, поглянувши на нього, сказав: Ти Симон, син Івана1; ти назвешся Кифою, - тобто в перекладі Петром каменем. ⁴³ Наступного дня забажав він піти в Галилею; знайшов там Пилипа та й каже йому Ісус: Ходи за мною. ⁴⁴ Пилип був з Витсаїди, з міста Андрія і Петра. ⁴⁵ Знаходить Пилип Натанаїла й каже йому: Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі написав і пророки, - Ісуса, Йосипового сина з Назарета. ⁴⁶ Сказав йому Натанаїл: Чи може бути щось доброго з Назарета? Каже йому Пилип: Прийди й подивися. ⁴⁷ Побачив Ісус Натанаїла, який ішов до нього, і каже про нього: Ось справжній ізраїльтянин, який не має в собі підступности. ⁴⁸ Каже йому Натанаїл: Звідки мене знаєш? Відповів Ісус і сказав йому: Ще до того, як закликав тебе Пилип, я бачив тебе, як ти був під смоковницею. ⁴⁹ Відповів Натанаїл [і сказав] йому: Равві, ти Син Божий, ти Цар Ізраїлю. ⁵⁰ Відповів Ісус і сказав йому: Ти повірив тому, що я сказав тобі, що побачив тебе під смоковницею? Ще більше від цього побачиш! ⁵¹ І каже йому: Щиру правду, щиро кажу вам: [відтепер] побачите відкрите небо, Божих ангелів, які підносяться і опускаються над Людським Сином.

Chapter 2

¹ Третього дня було весілля в Кані Галилейській; була там мати Ісусова; ² на весілля був запрошений Ісус із своїми учнями. ³ Як забракло вина, Ісусова мати каже до нього: Не мають вина. ⁴ Каже їй Ісус: Що з того мені й тобі, жінко? Ще не настала моя година. ⁵ Промовила його мати слугам: Зробіть, що тільки вам скаже. ⁶ Лежали там шість камƅяних посудин на воду для юдейського очищення, кожна вміщала по дві або три міри. ⁷ Каже їм Ісус: Наповніть посудини водою. І наповнили їх ущерть. ⁸ Ще каже їм: Тепер зачерпніть і занесіть старості. Вони понесли. ⁹ Коли староста покуштував воду, що стала вином, то не знав, звідки воно; слуги ж, які зачерпували воду, знали; кличе тоді староста молодого ¹⁰ та й каже йому: Кожна людина подає спочатку добре вино, а гірше - як напƅються; [а] ти зберіг добре вино дотепер. ¹¹ Такий початок чуд зробив Ісус у Кані Галилейській, показавши славу свою; і його учні повірили в нього. ¹² Після цього пішов до Капернаума - сам, його мати, його брати, його учні; і пробули там небагато днів. ¹³ Наближалася юдейська Пасха - й Ісус пішов до Єрусалима. ¹⁴ І знайшов у храмі тих, що продають овець, волів, голубів, і сидять міняйли. ¹⁵ Зробивши бича з мотузків, вигнав усіх із храму, овець та волів, і розсипав гроші міняйлам, а столи поперевертав; ¹⁶ тим, що продавали голубів, сказав: Заберіть їх звідси, не робіть оселі мого Батька домом торгівлі. ¹⁷ Згадали його учні, що написано: Ревність до твого дому зƅїдає мене. ¹⁸ Відповіли на це юдеї і сказали йому: Який знак покажеш нам, що таке робиш? ¹⁹ Відповів Ісус і сказав їм: Зруйнуйте цей храм - і за три дні я збудую його. ²⁰ Сказали юдеї: Сорок шість років будувався цей храм, а ти за три дні збудуєш його? ²¹ Він же говорив про храм свого тіла. ²² Коли він воскрес із мертвих, то згадали його учні ці його слова - і повірили і в Писання, і в мовлене Ісусом слово. ²³ Коли ж був у Єрусалимі на святі Пасхи, то багато людей, коли побачили ті чуда, які він творив, повірили в його імƅя. ²⁴ Сам же Ісус не звірявся їм, бо сам знав усе ²⁵ й не потребував, щоб хтось свідчив про людину: адже сам знав, що було в людині.

Chapter 3

¹ Був один чоловік із фарисеїв, звався Никодимом, старшина юдейський. ² Прийшов він до нього вночі і сказав йому: Равві, знаємо, що ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чуд, які ти робиш, коли б Бог не був з ним. ³ Відповів Ісус і сказав йому: Щиру правду, щиру кажу тобі: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. ⁴ Каже до нього Никодим: Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти до лона своєї матері й народитися? ⁵ Відповів Ісус: Щиру правду, щиру кажу тобі: коли хто не народиться з води і Духа, не може ввійти до Божого Царства. ⁶ Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є Духом. ⁷ Не дивуйся з того, що я сказав тобі: вам треба народитися згори. ⁸ Дух дме, де хоче, - і чуєш його голос; але не знаєш, звідки приходить і куди йде. Так буває з кожним, хто народжений від Духа. ⁹ Відповів Никодим і сказав йому: Як може це статися? ¹⁰ Ісус у відповідь промовив до нього: Ти - учитель ізраїльський, і цього не знаєш? ¹¹ Щиру правду, щиру кажу тобі, що те, що знаємо, - говоримо, і про те, що бачили, - свідчимо; та нашого свідчення не приймаєте. ¹² Якщо про земне сказав вам і ви не вірите, то як повірите, якщо скажу вам про небесне? ¹³ Ніхто не піднісся на небо, - тільки той, що зійшов з неба: Син Людський, [що на небі]. ¹⁴ Як Мойсей підняв змію в пустині, так треба, щоб піднятий був Син Людський, ¹⁵ щоб кожний, хто вірить у нього, [не загинув, але] мав вічне життя. ¹⁶ Тому що Бог так полюбив світ, що дав [свого] єдинородного Сина, аби кожний, хто вірить у нього, не загинув, але мав вічне життя. ¹⁷ Бо Бог не послав [свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоб світ врятувався через нього. ¹⁸ Хто вірить у нього, не буде засуджений; а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в імƅя єдинородного Божого Сина. ¹⁹ Це і є суд, - що світло прийшло у світ, але люди краще полюбили темряву, ніж світло, бо їхні діла були погані. ²⁰ Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло, не приходить до світла, щоб його вчинки не були засуджені, [оскільки вони лукаві]. ²¹ А хто чинить правду, той іде до світла, щоб очевидними були його діла, бо вони зроблені по Божому. ²² Відтак прийшов Ісус з учнями в Юдею і з ними там перебував та хрестив. ²³ Іван також хрестив в Еноні, що поблизу Салима, бо там було вдосталь води; люди приходили й хрестилися; ²⁴ бо Іван [ще] не був укинутий до вƅязниці. ²⁵ Виникла була суперечка між Івановими учнями та юдеями щодо очищення. ²⁶ Прийшли вони до Івана і сказали йому: Равві, той, що був з тобою на тім боці Йордану, про якого ти свідчив, - він хрестить і всі йдуть до нього. ²⁷ Відповів Іван і сказав: Людина не може нічого приймати, якщо не буде дано їй з неба. ²⁸ Ви самі мені свідчите про те, що я казав, що не є Христом, а лише посланий поперед нього. ²⁹ Хто має молоду, - є молодим; друг молодого, стоячи й слухаючи його, радіє від голосу молодого. Оце і є моя радість - вона тепер сповнилася. ³⁰ Йому належить зростати, а мені - зменшуватися. ³¹ Хто приходить згори, - той над усіма. Хто є з землі, той земний і по-земному говорить. Хто приходить з неба, - той над усіма; ³² те, що він побачив і почув, - про це й свідчить, але його свідчення ніхто не приймає. ³³ Хто ж прийняв його свідчення, той ствердив, що Бог є правдивий. ³⁴ Бо кого Бог послав, той говорить Божі слова, тому що [Бог] дає Духа щедро. ³⁵ Батько любить Сина і дав усе йому в руки. ³⁶ Хто вірить у Сина, той має вічне життя; а хто не вірить у Сина, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому.

Chapter 4

¹ Щойно Ісус зрозумів, що фарисеї почули, ніби він збирає та хрестить учнів більше ніж Іван, ² - хоч сам Ісус не хрестив, а його учні, - ³ то залишив він Юдею і знову пішов до Галилеї. ⁴ Треба було йому перейти Самарією. ⁵ Приходить до самарянського міста, що називається Сихар, - поблизу села, яке Яків дав був своєму синові Йосипові. ⁶ Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів отак при криниці. Було десь близько шостої години. ⁷ Приходить жінка з Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай мені напитися. ⁸ Бо учні його відійшли були до міста, щоб купити їжі. ⁹ І мовила до нього жінка-самарянка: Як ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я жінка-самарянка? Адже юдеї не спілкуються з самарянами. ¹⁰ Відповів Ісус і сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і хто є той, що говорить тобі: Дай мені напитися - ти б просила в нього, і він дав би тобі живої води. ¹¹ Каже йому жінка: Пане, не маєш відра і криниця глибока, - звідки маєш живу воду? ¹² Чи ти є більший за нашого батька Якова, - який дав нам криницю, і сам з неї пив, і сини його, і худоба його? ¹³ Відповів Ісус і сказав їй: Кожний, хто пƅє цю воду, знову буде спраглий, ¹⁴ а хто питиме воду, яку я йому дам, не буде спраглим повік; бо вода, яку йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече до вічного життя. ¹⁵ Каже до нього жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не була спрагла та не приходила сюди черпати. ¹⁶ Каже їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди. ¹⁷ Відповіла жінка й сказала йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, ¹⁸ бо пƅятеро чоловіків мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала. ¹⁹ Каже жінка до нього: Пане, я бачу, що ти пророк. ²⁰ Наші предки вклонялися на цій горі, а ви кажете, що те місце, де треба кланятися, розташоване в Єрусалимі. ²¹ Промовив Ісус до неї: Жінко, вір мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не вклонятиметесь Батькові. ²² Ви кланяєтеся тому, кого не знаєте; ми ж кланяємося тому, кого знаємо, бо спасіння - від юдеїв. ²³ Але надходить час - і вже тепер він є, - коли правдиві поклонники поклоняться Батькові Духом і правдою; бо й Батько шукає собі таких поклонників. ²⁴ Бог є Духом - і хто йому поклоняється, повинен поклонятися духом і правдою. ²⁵ Відказує йому жінка: Знаю, що прийде Месія, який називається Христом; коли він прийде, то сповістить нам усе. ²⁶ Каже їй Ісус: Я, що говорить з тобою, є ним. ²⁷ І тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляв із жінкою. Одначе ніхто з них не спитав: Чого хочеш?, або: Навіщо говориш з нею? ²⁸ А жінка лишила своє відро, пішла до міста й каже людям: ²⁹ Ходіть та подивіться на чоловіка, який мені сказав усе, що я зробила; чи не є він, бува, Христос? ³⁰ Вийшли з міста й ішли до нього. ³¹ Тим часом учні просили його, кажучи: Равві, їж. ³² Він сказав їм: Я маю їсти страву, якої ви не знаєте. ³³ Учні перемовлялися між собою: Чи не приносив хто йому їсти? ³⁴ Каже їм Ісус: Моя страва - чинити волю того, що послав мене, та довершити його справу. ³⁵ Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підніміть ваші очі, погляньте на ниви, які вже половіють до жнив. ³⁶ Хто жне, той одержує винагороду і збирає плід для вічного життя, щоб разом раділи, хто сіє і хто жне. ³⁷ Бо тут справджується приказка: Один сіє, інший жне. ³⁸ Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю. ³⁹ Багато самарян із того міста повірило в нього за слово, яке засвідчила жінка, що: Він сказав мені все, що я зробила. ⁴⁰ Ось чому, коли прийшли до нього самаряни, то просили його, щоб побув у них. І був там два дні. ⁴¹ І ще чимало повірило за його слово. ⁴² Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, бо самі чули і знаємо, що він є справжній рятівник світу - [Христос]. ⁴³ А через два дні пішов звідти, [і пішов] до Галилеї, ⁴⁴ бо сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани в своїй батьківщині. ⁴⁵ Отже, коли прийшов у Галилею, галилеяни прийняли його, побачивши все, що зробив у Єрусалимі на святі, - бо й вони ходили на свято. ⁴⁶ Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив був воду на вино. В Капернаумі був якийсь придворний, син якого нездужав. ⁴⁷ Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до нього і просив [його], щоб завітав та зцілив його сина, що був при смерті. ⁴⁸ Ісус сказав до нього: Якщо не бачите знаків і чудес, не вірите. ⁴⁹ Каже до нього придворний: Господи, прийди хутчій, поки не померло моє дитя. ⁵⁰ Каже йому Ісус: Іди, твій син живий. [І] повірив чоловік у слово, яке сказав йому Ісус, і пішов. ⁵¹ Зразу, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий. ⁵² Запитав у них про годину, в якій йому покращало. Сказали йому, що вчора, о сьомій годині залишила його пропасниця. ⁵³ Зрозумів батько, що то була якраз та година, в якій сказав йому Ісус: Твій син живий. І повірив він сам і весь його дім. ⁵⁴ Це вже було друге чудо, що його звершив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.

Chapter 5

¹ Після цього було юдейське свято, й Ісус прийшов до Єрусалима. ² Є в Єрусалимі біля овечої брами купіль, що по-юдейському називається Ветзата1, вона має пƅять входів. ³ В них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували хвилювання води. ⁴ Бо ангел Господній щороку сходив до купелі і збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга.] ⁵ Був там один чоловік, що тридцять вісім років нездужав. ⁶ Ісус, побачивши його, як лежав, і збагнувши, що довго він уже хворіє, каже йому: Чи хочеш одужати? ⁷ Відповів йому недужий: Пане, не маю людини, яка б після збурення води вкинула мене в купіль. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить поперед мене. ⁸ Каже йому Ісус: Устань, візьми лежанку свою і ходи. ⁹ І чоловік тут же став здоровим, узяв свою лежанку й почав ходити. ¹⁰ Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, що видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою лежанку. ¹¹ Він же відповів їм: Той, хто мене оздоровив, сказав мені: візьми свою лежанку й ходи. ¹² Запитали його: Хто той чоловік, що сказав тобі взяти й ходити? ¹³ Оздоровлений не знав, хто він, бо Ісус увійшов у юрбу, що була на тім місці. ¹⁴ Згодом зустрів його Ісус у храмі й сказав йому: Ось ти й видужав; більше не гріши, щоб з тобою чого гіршого не сталося. ¹⁵ Пішов цей чоловік та сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус. ¹⁶ І стали юдеї переслідувати Ісуса, [й намагалися його вбити] за те, що робив таке в суботу. ¹⁷ Ісус же відповів їм: Мій Батько дотепер творить - і я творю. ¹⁸ Отже, юдеї ще більше хотіли його вбити, - не тільки за те, що порушував суботу й що Бога називав своїм Батьком, роблячи себе рівним Богові. ¹⁹ Відповідав Ісус і говорив їм: Щиру правду, щиру кажу вам: Син не може робити нічого сам від себе, лишень те, що бачить, як Батько робить; що він робить, - те й Син також робить. ²⁰ Бо Батько любить Сина і показує йому все, що сам робить; і покаже йому справи ще більші від цих, щоб ви дивувалися. ²¹ Отож, як Батько воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, - оживляє. ²² Бо Батько не судить нікого, але дав Синові весь суд, ²³ аби всі шанували Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, той не шанує і Батька, який його послав. ²⁴ Щиру правду, щиру кажу вам, що хто слухає моє слово і вірить у того, що послав мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов від смерти до життя. ²⁵ Щиру правду, щиру кажу вам, що надходить година - і вона вже настала, - коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. ²⁶ Бо як Батько має життя в собі, так дав і Синові мати життя в собі. ²⁷ І дав владу йому [і] суд чинити, бо він є Людським Сином. ²⁸ Не дивуйтеся цьому, бо настає час, коли всі, що в могилах, почують його голос; ²⁹ і вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, - на воскресіння суду. ³⁰ Не можу я сам від себе робити нічого: як чую, так і суджу, і мій суд справедливий, бо не домагаюсь своєї волі, але волю того, хто мене послав, - [Батька]. ³¹ Якщо я свідчу сам про себе, то моє свідчення неправдиве. ³² Є інший, хто свідчить про мене; і знаю, що свідчення, яким він свідчить про мене, правдиве. ³³ Ви посилали були до Івана, і він засвідчив правду. ³⁴ Втім, я не приймаю свідчення від людини, але кажу це для того, щоб ви бути спасені. ³⁵ Він був світильником, що горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якусь годину. ³⁶ Я маю свідчення більше від Іванового, бо справи, які мені доручив Батько, щоб я їх виконав, - ті справи, які роблю, свідчать про мене, що Батько мене послав. ³⁷ І сам Батько, який послав мене, засвідчив про мене. А ви голосу його ніколи не чули і виду його ніколи не бачили, ³⁸ і не маєте його слова, яке перебувало б у вас, бо не вірите тому, кого він послав. ³⁹ Дослідіть Писання; ви ж бо думаєте, що в них є вічне життя, - а вони свідчать про мене. ⁴⁰ І не хочете прийти до мене, щоб мати життя. ⁴¹ Слави від людей не приймаю, ⁴² але знаю вас, що Божої любови не маєте в собі. ⁴³ Я прийшов в імƅя мого Батька - і не приймаєте мене. Якщо ж інший прийде в своє імƅя, того приймете. ⁴⁴ Як ви можете вірити, приймаючи один від одного славу, а не шукати слави, що від єдиного Бога? ⁴⁵ Не думайте, що я звинувачуватиму вас перед Батьком; є той, хто вас осуджує, - Мойсей, на якого ви надієтеся. ⁴⁶ Бо коли б ви повірили Мойсеєві, то вірили б і мені, бо він писав про мене. ⁴⁷ Якщо ж не вірите його писанням, то як повірите моїм словам?

Chapter 6

¹ Після цього Ісус пішов на другий бік моря Тиверіядської Галилеї. ² І за ним ішла велика юрба, бо бачили чуда, які робив над недужими. ³ Вийшов Ісус на гору й сидів там із своїми учнями. ⁴ Наближалася Пасха - юдейське свято. ⁵ Отже, Ісус, піднявши очі й побачивши, що велика юрба йде до нього, каже до Пилипа: За що купимо хліби, щоб вони поживилися? ⁶ Говорив це, випробовуючи його, бо сам знав, що хотів робити. ⁷ Відповів йому Пилип: Замало буде хліба за двісті динаріїв, щоб кожний щось трохи одержав. ⁸ Каже йому один із його учнів, Андрій, брат Симона-Петра: ⁹ Тут є [один] хлопець, який має пƅять ячмінних хлібів та дві рибини, але що це на таку кількість? ¹⁰ Промовив Ісус: Розсадіть людей. Було тут багато трави. Тож розсілися люди, числом яких пƅять тисяч. ¹¹ Узяв Ісус хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] - тим, що розсілися; також і рибу, скільки бажали. ¹² Коли наїлися, велів своїм учням: Зберіть залишки, щоб ніщо не пропало. ¹³ Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з пƅятьох ячмінних хлібів, що залишилися від тих, які їли. ¹⁴ Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] зробив, говорили, що він є правдивим пророком, який приходить у світ. ¹⁵ Ісус же, збагнувши, що хочуть прийти, взяти його й проголосити царем, відійшов знову сам на гору. ¹⁶ З настанням вечора його учні зійшли до моря, ¹⁷ увійшли до човна й попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них; ¹⁸ море розхвилювалося, бо подув великий вітер. ¹⁹ Коли пропливли десь зо двадцять пƅять чи тридцять стадій, побачили, Ісус йде по морю і наближається до човна, - і злякалися. ²⁰ Він же каже їм: Це я, не бійтеся. ²¹ Хотіли взяти його до човна; тим часом човен пристав до берега, куди вони пливли. ²² Наступного дня юрба, що стояла з другого боку моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли його учні], ²³ і що Ісус не входив до човна з своїми учнями, а лише самі його учні пішли. Тим часом з Тиверіяди припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліби, де Господь віддав хвалу. ²⁴ Коли люди побачили, що там нема ані Ісуса, ані учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. ²⁵ Коли знайшли його по той бік моря, сказали йому: Равві, коли ти прибув сюди? ²⁶ Відповів їм Ісус і сказав: Щиру правду, щиру кажу вам: шукаєте мене не тому, що побачили чуда, але тому, що їли хліб і наситилися. ²⁷ Працюйте ж не на поживу, що гине, але на поживу, що залишається на вічне життя, які дасть вам Людський Син; бо призначив його Бог Батько. ²⁸ Спитали в нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла? ²⁹ Відповів Ісус, сказав їм: Те є Боже діло, щоб повірили ви в того, кого він послав. ³⁰ Сказали йому: Яке знамення зробиш, щоб ми його побачили й повірили тобі? Що вчиниш? ³¹ Наші батьки їли манну в пустині, згідно з написаним: хліб з неба дав їм їсти. ³² Відказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: не Мойсей дав вам хліба з неба, але мій Батько дає вам правдивий хліб з неба; ³³ Божий хліб - це той, що сходить з неба і дає світові життя. ³⁴ Сказали тоді йому: Господи, давай нам завжди цей хліб. ³⁵ Сказав [же] їм Ісус: Я є хліб життя; хто приходить до мене, - не зголодніє, і хто вірить у мене, - ніколи не матиме спраги. ³⁶ Але я сказав вам, що ви хоч і бачили мене, але не вірите. ³⁷ Усе, що дає мені Батько, прийде до мене; і того, що приходить до мене, - не вижену, ³⁸ бо я зійшов з неба виконувати не мою волю, а волю того, хто мене послав - [Батька]. ³⁹ А воля того, що мене послав, - [Батька], - є та, щоб усе, дане мені ним, я не втратив, але воскресив останнього дня. ⁴⁰ Воля мого Батька та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у нього, мав вічне життя; і я воскрешу його останнього дня. ⁴¹ Ремствували на нього юдеї, бо сказав: Я є хліб, що зійшов з неба, ⁴² - і казали: Чи це не Ісус, Йосипів син, батька й матір якого ми знаємо? Як же тепер каже [він]: Я зійшов з неба? ⁴³ Відповів Ісус і сказав їм: Не ремствуйте між собою. ⁴⁴ Ніхто не може прийти до мене, коли Батько, що мене послав, не притягне його, - і я воскрешу його останнього дня. ⁴⁵ Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом. Кожний, хто чув Батька і навчився, приходить до мене. ⁴⁶ Не тому, що Батька хтось бачив; хіба лише той, що є від Бога, - він і бачив Батька. ⁴⁷ Щиру правду, щиру кажу вам, що хто вірить [у мене], той має вічне життя. ⁴⁸ Я є хлібом життя. ⁴⁹ Ваші батьки їли манну в пустині - і померли. ⁵⁰ Це ж є хліб, що сходить з неба, аби хто його споживе, - не вмер. ⁵¹ Я живий хліб, що зійшов з неба; якщо хто споживе цей хліб, житиме вічно. Хліб, який я дам, - це моє тіло, [яке я віддам] за життя світу. ⁵² Сперечалися між собою юдеї, кажучи: Як може він дати нам спожити своє тіло? ⁵³ Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: якщо не споживатимете тіла Людського Сина і не питимете його крови, не матимете в собі життя. ⁵⁴ Хто споживає моє тіло і пƅє мою кров, той має вічне життя, - і я його воскрешу останнього дня. ⁵⁵ Бо моє тіло є правдивою поживою, а моя кров є правдивим напоєм. ⁵⁶ Хто споживає моє тіло і пƅє мою кров, той перебуває в мені і я в ньому. ⁵⁷ Як ото послав мене живий Батько, - і я живу через Батька, - так і той, хто їстиме мене, житиме через мене. ⁵⁸ Це хліб, що зійшов з неба. Не як батьки [ваші манну] споживали й померли; а хто споживатиме цей хліб, житиме вічно. ⁵⁹ Отак говорив він, навчаючи у Капернаумській синаґозі. ⁶⁰ Чимало його учнів, почувши це, казали: Жорстока ця мова. Хто може його слухати? ⁶¹ Ісус же, знаючи в собі, що його учні ремствують на нього, сказав їм: Чи це вас спокушує? ⁶² А, як побачите, що Людський Син підноситься туди, де був раніше? ⁶³ Дух оживляє, а тіло не приносить жодної користи. Слова, які я вам сказав, є духом і життям. ⁶⁴ Але є деякі з вас, що не вірять. Ісус із самого початку знав, хто ті, що не вірять, і хто той, що його зрадить. ⁶⁵ І додав: Задля цього сказав вам, що ніхто не може прийти до мене, якщо йому не було дано від [мого] Батька. ⁶⁶ Віднині багато хто з його учнів відійшли геть і вже не ходили з ним. ⁶⁷ Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Чи й ви не хочете відійти? ⁶⁸ Відповів йому Симон-Петро: Господи, до кого ж ми підемо? Ти ж бо маєш слова вічного життя; ⁶⁹ і ми повірили й пізнали, що ти є святий - [Син живого] Бога. ⁷⁰ Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох я вибрав? Але один з вас є дияволом. ⁷¹ Говорив він про Юду Симонового Іскаріота, бо саме він, будучи одним із дванадцятьох, мав його зрадити.

Chapter 7

¹ Після цього Ісус ходив Галилеєю; не хотів ходити по Юдеї, бо юдеї намагалися його вбити. ² А наближалося юдейське свято Кучок. ³ І сказали йому його брати: Вийди звідси й піди до Юдеї, щоб і твої учні побачили діла, які робиш. ⁴ Бо ніхто нічого не робить потайки, але сам шукає, як стати відомим. Якщо робиш таке, то вияви себе світові. ⁵ Бо - і його брати не вірили в нього. ⁶ На це каже їм Ісус: Мій час іще не настав, але ваш час завжди готовий. ⁷ Світ не може вас ненавидіти. Мене ж він ненавидить, бо я свідчу про нього, що його діла злі. ⁸ Ідіть на свято; я ж не піду на це свято, бо мій час іще не виповнився. ⁹ Сказавши це, сам лишився в Галилеї. ¹⁰ Коли ж його брати пішли на свято, то й він пішов, але не явно, а наче потайки. ¹¹ Юдеї шукали його під час свята й питали: Де він? ¹² І була про нього велика суперечка між людьми. Казали одні, що він добрий; інші ж казали, що ні, він обманює народ. ¹³ Відкрито ж ніхто не говорив про нього, бо боялися юдеїв. ¹⁴ Посередині свята Ісус увійшов до храму й навчав. ¹⁵ Дивувалися юдеї, кажучи: Як він знає книги, не вчившись? ¹⁶ Відповів їм Ісус, сказав: Моя наука - не моя, але того, хто мене послав. ¹⁷ Якщо хто хоче чинити його волю, той пізнає науку, - чи вона від Бога, чи я кажу від себе. ¹⁸ Хто говорить від себе самого, той шукає собі слави; а хто шукає слави для того, що послав його, той правдивий і немає в ньому неправди. ¹⁹ Чи не Мойсей дав вам закон? А ніхто з вас не виконує закону. Чому ж ви мене хочете вбити? ²⁰ Юрба відповіла [і сказала]: Чи не біса маєш? Хто тебе хоче вбити? ²¹ Відповів Ісус і сказав їм: Одне діло зробив я, - і всі дивуєтеся. ²² Мойсей заповідав вам обрізатися - не тому що воно від Мойсея, але що від батьків, - і ви в суботу обрізуєте чоловіка. ²³ Якщо чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був порушений закон Мойсея, то чого ж ви на мене гніваєтеся, що я уздоровив у суботу всю людину? ²⁴ Не судіть з вигляду, але судіть справедливим судом. ²⁵ Тут же деякі єрусалимці казали: Чи це не той, якого хочуть убити? ²⁶ Ось, говорить відкрито - і нічого йому не кажуть. Чи справді упевнилися старшини, що він Христос? ²⁷ Але ж ми знаємо, звідки він є; коли ж прийде Христос, ніхто не знатиме, звідки він. ²⁸ Тоді Ісус голосно промовив у храмі, навчаючи й розповідаючи: І мене знаєте, і звідки я знаєте; я не прийшов від себе, але правдивим є той, що послав мене, - ви його не знаєте. ²⁹ Я ж його знаю, бо я від нього, він мене послав. ³⁰ Намагалися схопити його, але ніхто не простягав до нього рук, бо ще не настала його година. ³¹ Багато людей повірили в нього і казали: Коли прийде Христос, чи робитиме він більші чуда від цих, які цей зробив? ³² Почули фарисеї, що юрба гомоніла таке про нього. І послали фарисеї та архиєреї своїх слуг, щоб схопили його. ³³ Сказав Ісус: Ще короткий час буду з вами та й піду до того, що послав мене. ³⁴ Шукатимете мене і не знайдете; і де я буду, ви туди не зможете прийти. ³⁵ Міркували між собою юдеї: Куди це він хоче йти, що ми не знайдемо його? Чи до виселенців між греками хоче йти, та й греків навчати? ³⁶ Що ото за слово він сказав: Шукатимете мене і не знайдете; і де я буду, ви туди не зможете прийти? ³⁷ Останнього великого дня свята Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто спраглий, хай приходить до мене і пƅє. ³⁸ Хто вірить у мене, як сказано в Писанні, ріки живої води з нутра його витечуть. ³⁹ Це він сказав про Духа, якого мали одержати ті, хто повірять у нього. Але Духа ще не було, бо Ісус іще не був прославлений. ⁴⁰ [Багато хто] з юрби, почувши ці слова, міркував: Це справді пророк. ⁴¹ Другі твердили: Це Христос. Ще інші говорили: Чи з Галилеї прийде Христос? ⁴² Хіба в Писанні не сказано, що Христос прийде з насіння Давидового із Вифлеєма - села, звідки був Давид? ⁴³ Отже, в народі була незгода щодо нього. ⁴⁴ Деякі ж з них хотіли схопити його, але ніхто не простягав до нього рук. ⁴⁵ Отже, слуги повернулися до архиєреїв і фарисеїв; а ті дорікали їм: Чому ви не привели його? ⁴⁶ Відповіли слуги: Ніколи ще не говорила так жодна людина, [як цей чоловік]. ⁴⁷ Відповіли їм фарисеї: Чи й ви, бува, не обмануті? ⁴⁸ Хіба хтось із старшин повірив у нього чи з фарисеїв? ⁴⁹ Але ця юрба, що не знає закону, - проклята вона. ⁵⁰ Каже до них Никодим, який приходив до нього раніше і був одним із них: ⁵¹ Чи судить наш закон заздалегіть людину, не вислухавши і не дізнавшись, що вона робить? ⁵² Відповіли йому і сказали: А ти часом не з Галилеї? Досліди й побачиш, що пророк не приходить з Галилеї. ⁵³ І розійшлися всі по своїх домівках.

Chapter 8

¹ Ісус же пішов на Оливну гору. ² А вдосвіта знову прийшов до храму; весь народ ішов до нього; сівши, навчав їх. ³ Приводять [до нього] книжники й фарисеї жінку, зловлену під час перелюбу; поставивши її посередині, ⁴ кажуть до нього: Учителю, ця жінка явно була спіймана в перелюбі. ⁵ В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. Що ти на це скажеш? ⁶ Це розповідали, випробовуючи його, щоб мати на чому оскаржити його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем на землі, ⁷ [не звертаючи на них уваги]. Як наполягали у своїх запитаннях, підвівся і сказав до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї камінь. ⁸ І знову, схилившись, писав на землі. ⁹ Вони ж, почувши, [і будучи засоромлені совістю], відходили один по одному, почавши від старших [до останніх]; і лишився сам [Ісус] та жінка, що стояла посередині. ¹⁰ Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лиш саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, що звинуватили тебе]? Ніхто тебе не засудив? ¹¹ Вона відповіла: Ніхто, Господи. Сказав їй Ісус: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши. ¹² Знову промовляв до них Ісус, кажучи: Я - світло для світу; хто піде за мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя. ¹³ Тоді сказали йому фарисеї: Ти свідчиш про себе сам і твоє свідчення не є правдивим. ¹⁴ Відповів їм Ісус і сказав їм:Хоч я свідчу сам про себе, моє свідчення є правдивим, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду; ¹⁵ а ви не знаєте, звідки я і куди йду. Ви тілом судите, - я ж не суджу нікого. ¹⁶ А якщо я і суджу, то мій суд є правдивим, бо я не один, але з тим, що мене послав, - з Батьком. ¹⁷ У вашому ж таки законі написано, що свідчення двох людей є правдивим. ¹⁸ Я сам свідчу про себе і свідчить про мене й той, що мене послав, - Батько. ¹⁹ Тоді запитали його: Де твій Батько? Відповів Ісус: Ані мене не знаєте, ані мого Батька; коли б ви мене знали, то знали б і мого Батька. ²⁰ Ці слова сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не схопив його, бо ще не надійшла його година. ²¹ Знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу і шукатимете мене, і в гріхові своєму помрете. Куди я йду, туди ви не можете піти. ²² Міркували поміж собою юдеї, чи бува сам себе він не вбƅє, коли каже: Куди я іду, туди ви не можете піти? ²³ І говорив їм: Ви з долу, я з високости; ви - від цього світу, я - не від цього світу. ²⁴ Тому я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо якщо не повірите, що то я, помрете у ваших гріхах. ²⁵ А вони запитали його: Хто ти? Сказав їм Ісус: Я - початок, що й кажу вам. ²⁶ Багато чого маю про вас говорити і судити; але той, хто послав мене, є правдивий; і я світові те говорю, що від нього почув. ²⁷ Не збагнули вони, що то він говорив їм про Батька. ²⁸ Отож, сказав їм Ісус: Коли підіймете Сина Людського, тоді збагнете, що це я і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив мене [мій] Батько, - те й говорю. ²⁹ Той, хто послав мене, - зі мною; [Батько] не лишив мене самого, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби. ³⁰ Як він це говорив, багато хто повірив у нього. ³¹ Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в нього: Якщо ви перебуватимете в моїм слові, тоді справді будете моїми учнями, ³² і пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними. ³³ Відповіли йому: Ми є Авраамовим насінням і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же ти кажеш, що станемо вільними? ³⁴ Відповів їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха. ³⁵ Але невільник не лишається в оселі вічно; Син же лишається вічно. ³⁶ Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними. ³⁷ Знаю, що ви є насінням Авраамовим, але прагнете мене вбити, бо моє слово не вміщується в вас. ³⁸ Я кажу те, що побачив у [мого] Батька; а ви чините те, що чули від [вашого] батька. ³⁹ Сказали йому у відповідь: Авраам є наш батько. Каже їм Ісус: Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама; ⁴⁰ нині ж прагнете вбити мене - людину, що сказала вам правду, яку почула від Бога: Авраам такого не робив. ⁴¹ Ви робите діла вашого батька. Вони сказали йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Батька - Бога. ⁴² Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Батьком, ви полюбили б мене, бо я від Бога вийшов і прийшов - не від себе ж самого прийшов, але він мене послав. ⁴³ Чому не розумієте моєї мови? - Бо ви не можете чути мого слова. ⁴⁴ Ваш батько - диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його. ⁴⁵ А коли я правду кажу, - не вірите мені. ⁴⁶ Хто з вас оскаржить мене за гріх? Якщо правду кажу, то чому ви мені не вірите? ⁴⁷ Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога. ⁴⁸ Відповіли на це юдеї і сказали: Хіба не так ми говоримо, що ти самарянин і біса маєш? ⁴⁹ Відповів Ісус: Я біса не маю; але шаную мого Батька, а ви мене зневажаєте. ⁵⁰ Я не шукаю власної слави: є той, хто шукає і судить. ⁵¹ Щиру правду, щиру кажу вам, що коли хто збереже моє слово, не побачить смерти до віку. ⁵² Сказали йому юдеї: Отепер ми дізналися, що маєш біса. І Авраам помер, і пророки; а ти кажеш, що коли хто збереже моє слово, не скуштує смерти ніколи. ⁵³ Чи ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким себе самого робиш? ⁵⁴ Відповів Ісус: Якщо я прославлятиму себе самого, то слава моя - ніщо. Це мій Батько мене прославляє, - той, про якого ви кажете, що він є нашим Богом; ⁵⁵ ви його не пізнали; я ж його знаю. І якщо скажу, що не знаю його, то буду подібним до вас - брехуном; але я його знаю та зберігаю його слово. ⁵⁶ Авраам, ваш батько, радий був би побачити мій день - і побачив, і втішився. ⁵⁷ Сказали йому на це юдеї: Не маєш ще й пƅятдесяти років, а вже бачив Авраама? ⁵⁸ Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: Перш ніж Авраам був, - я є. ⁵⁹ Тоді схопили каміння, щоб кидати на нього. Ісус же сховався, і вийшов з храму, [пройшовши між ними, й попрямував далі].

Chapter 9

¹ А коли йшов, побачив чоловіка, який був сліпим від народження. ² Запитали його учні його, кажучи: Учителю, хто згрішив, - він чи батьки його, що сліпим народився? ³ Відповів Ісус: Ані він не згрішив, ані його батьки; але - щоб виявилися на ньому Божі діла. ⁴ Доки є день, потрібно, щоб робили діла того, хто мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. ⁵ Поки я є в світі, я є світлом для світу. ⁶ Сказавши це, плюнув на землю, зробив болото із слини й помазав ним очі сліпому ⁷ і сказав йому: Піди вмийся в Силоамській купелі, що в перекладі означає: посланий. Отже, пішов він, умився і прийшов видющим. ⁸ Сусіди й ті, що бачили його раніше, як він був жебраком, казали: Чи це не той, що сидів і жебрав? ⁹ Одні говорили, що це він, інші говорили, що ні, але подібний до нього. Він [же] казав: Це я. ¹⁰ Тоді випитували в нього: Як тобі відкрилися очі? ¹¹ Він відповів: Чоловік, що його звуть Ісусом, зробив болото й помазав мої очі та сказав мені: Іди в [купіль] Силоам і вмийся. Я пішов, умився і я прозрів. ¹² І запитали в нього: Де він? Каже: Не знаю. ¹³ Ведуть цього, що був колись сліпим, до фарисеїв. ¹⁴ Того дня, коли Ісус зробив болото й відкрив йому очі, була саме субота. ¹⁵ Знову запитували його фарисеї, як він прозрів. Він сказав їм: Болото поклав мені на очі, я вмився і бачу. ¹⁶ Деякі з фарисеїв говорили: Ця людина не від Бога, бо не шанує суботи. Інші казали: Як може грішна людина робити такі чуда? І була між ними суперечка. ¹⁷ Знову кажуть сліпому: Що ти скажеш про нього, оскільки відкрив твої очі? Він же сказав: Це пророк. ¹⁸ Але юдеї не повірили в те, що був сліпим і став видющим, доки не покликали батьків цього вилікуваного ¹⁹ й не запитали їх, кажучи: Чи це ваш син, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить? ²⁰ Відповіли [їм] його батьки і сказали: Знаємо, що він наш син, що народився сліпим, ²¹ а чому тепер бачить, - не знаємо, або хто відкрив йому очі, - ми не знаємо. Він дорослий, його й запитайте; хай говорить сам за себе. ²² Отаке сказали його батьки, бо боялися юдеїв; юдеї вже були змовилися, що коли хто визнає його за Христа, - та й буде відлучений того від синаґоґи. ²³ Ось чому його батьки сказали: Він дорослий, тож самого його запитайте. ²⁴ Отже, вдруге покликали чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: Віддай славу Богові. Ми знаємо, що той чоловік грішний. ²⁵ У відповідь він сказав: Чи він є грішником, - не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу. ²⁶ [Ще раз] запитали його: Що він тобі зробив? Як відкрив твої очі? ²⁷ Відповів їм: Я вам уже сказав - і ви не вислухали. Що іще хочете почути? Чи й ви хочете стати його учнями? ²⁸ І нарікали на нього, кажучи: Це ти його учень, а ми учні Мойсея. ²⁹ Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог, а цього ми не знаємо, звідки він. ³⁰ Чоловік сказав їм у відповідь: Дивно, що ви не знаєте, звідки він, а він відкрив мої очі. ³¹ Адже відомо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить його волю, - того він слухає. ³² Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі тому, хто народився сліпим. ³³ Якби він не був від Бога, то не міг би зробити нічого. ³⁴ А вони йому у відповідь сказали: Ти весь у гріхах народився - і ти ще нас учиш? І вигнали його геть. ³⁵ Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав [йому]: Чи віриш ти в Людського Сина? ³⁶ Цей у відповідь сказав: А хто він, Господи, щоб я увірував у нього? ³⁷ Ісус сказав йому: І ти його бачив, оце він говорить із тобою. ³⁸ Він же сказав: Вірую, Господи, і вклонився йому. ³⁹ І сказав Ісус: На суд я прийшов у цей світ, - щоб сліпі бачили, а видющі стали сліпими. ⁴⁰ Почули це деякі фарисеї, що були з ним, і сказали йому: Чи й ми сліпі? ⁴¹ Сказав їм Ісус: Якби ви були сліпими, то не мали б гріха; але ви кажете, що бачите, - тож гріх ваш залишається на вас.

Chapter 10

¹ Щиру правду, щиру кажу вам: хто не входить до овечої кошари дверима, перелазить деінде, той злодій і розбійник; ² а хто входить дверима, той пастир овець. ³ Йому брамник відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець на ймення і виганяє їх. ⁴ Коли всіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; ⁵ за чужим же не йдуть, а втікають від нього, бо не знають чужого голосу. ⁶ Отаку притчу сказав їм Ісус. Вони не зрозуміли, що означало те, про що говорив їм. ⁷ Отже, знову сказав [їм] Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що я - двері для овець. ⁸ Всі, які приходили переді мною, були злодіями й розбійниками, та вівці їх не послухали. ⁹ Я - двері; якщо хто мною ввійде, той буде врятований - і ввійде, і вийде, і знайде пасовисько. ¹⁰ Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й вигубити. Я прийшов, щоб мали життя - і мали вдосталь. ¹¹ Я добрий пастир. Добрий пастир кладе свою душу за овець. ¹² Наймит же і той, що не є пастирем, якому вівці не належать, бачить наближення вовка, лишає овець і втікає, а вовк хапає їх і розполохує [вівці]; ¹³ [а наймит утікає], бо він таки наймит і не дбає про овець. ¹⁴ Я добрий пастир і знаю своїх і знають мої мене, ¹⁵ як знає мене Батько, а я знаю Батька, і кладу мою душу за овець. ¹⁶ Маю й інших овець, які не з цієї кошари, але мені треба і їх привести: вони почують мій голос, і буде одна отара й один пастир. ¹⁷ Саме тому любить мене Батько, що я кладу мою душу, щоб знову її взяти. ¹⁸ Ніхто не бере її від мене, але я сам віддаю її. Владу маю її покласти, і владу маю знову її взяти; цю заповідь я дістав від мого Батька. ¹⁹ Через ці слова знову виникла незгода між юдеями. ²⁰ Багато з них казали: Він має біса; це навіжений; нащо слухаєте його? ²¹ Інші казали: Ні, це не слова навіженого; чи ж може біс відкрити очі сліпому? ²² Було саме свято Відновлення в Єрусалимі; стояла зима. ²³ І ходив Ісус у храмі - в притворі Соломоновім. ²⁴ Обступили його юдеї і казали до нього: Доки триматимеш нас у непевності? Якщо ти Христос, скажи нам відкрито! ²⁵ Відповів їм Ісус: Я вам сказав - а ви не вірите. Справи, які я чиню в імƅя мого Батька, - вони свідчать про мене. ²⁶ Але ви не вірите, бо ви не з моїх овець, ²⁷ [як я вам сказав]. Мої вівці слухаються мого голосу, і я їх знаю, і йдуть за мною, ²⁸ і я даю їм вічне життя, і не загинуть повік, і ніхто не забере їх з моїх рук. ²⁹ Мій Батько, який дав їх мені, є більшим від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [мого] Батька. ³⁰ Я та Батько - ми одне. ³¹ Знову юдеї взялися за каміння, щоб його побити. ³² Відповів їм Ісус: Багато добрих діл показав я вам від [мого] Батька. За які з цих діл хочете мене каменувати? ³³ Відповіли йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо тебе, але за богозневагу; і що ти, бувши людиною, робиш себе Богом. ³⁴ Відповів їм Ісус: Чи не написано в вашім законі: Я сказав: ви боги? ³⁵ Якщо богами назвав тих, до яких було слово Боже, - а Писання порушувати не можна, ³⁶ то до того, кого Батько освятив, послав у світ, ви кажете, що він зневажає Бога, бо сказав: Я Божий Син? ³⁷ Якщо не роблю діл мого Батька, не вірте мені; ³⁸ якщо ж роблю, то хоч не вірите мені, - вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Батько в мені, а я - в Батькові. ³⁹ І ще раз намагалися схопити його, але він оминув їхні руки. ⁴⁰ І пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і там зостався. ⁴¹ І численні люди прийшли до нього, і казали, що Іван не зробив ні одного чуда, проте все, що говорив Іван про нього, було правдою. ⁴² І багато хто там повірив у нього.

Chapter 11

¹ Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. ² Це була та Марія, що помазала Господа миром та обтерла його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів. ³ Послали сестри передати йому: Господи, той, кого ти любиш, хворіє. ⁴ Почувши це, Ісус сказав: Ця недуга не є на смерть, але на Божу славу, щоб Божий Син прославився через неї. ⁵ Любив Ісус Марту, і сестру її, і Лазаря. ⁶ Коли ж почув, що хворіє, тоді залишився на два дні на тому місці, в якому перебував. ⁷ Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею. ⁸ Кажуть йому учні: Учителю, таж ось юдеї намагалися тебе камінням побити, а ти знову туди йдеш? ⁹ Відповів Ісус: Чи не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить удень, - не спотикнеться, бо бачить світло світу цього. ¹⁰ Якщо хто ходить уночі, то спотикнеться, бо нема світла в ньому. ¹¹ Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, - піду розбудити його. ¹² Сказали його учні: Господи, якщо заснув, - одужає. ¹³ Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що говорить про звичайний сон. ¹⁴ Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер, ¹⁵ і радію за вас, що я не був там, щоб ви повірили; але ходімо до нього. ¹⁶ Сказав своїм співучням Тома, званий ще Близнюком: Ходімо й ми, щоб умерти з ним. ¹⁷ Прийшовши, Ісус виявив, що він уже чотири дні як був у гробі. ¹⁸ Витанія була близько від Єрусалима, яких пƅятнадцять стадій. ¹⁹ Багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб за брата розважити їх. ²⁰ Коли Марта почула, що йде Ісус, зустріла його. Марія ж сиділа в хаті. ²¹ Сказала Марта до Ісуса: Господи, якби ти був тут, не помер би мій брат. ²² Але й тепер знаю, що Бог дасть тобі те, що лишень попросиш у Бога. ²³ Каже їй Ісус: Твій брат воскресне. ²⁴ Мовить до нього Марта: Знаю, що воскресне при воскресінні, останнього дня. ²⁵ Сказав їй Ісус: Я є воскресіння і життя; хто вірить у мене, - хоч і помре, житиме. ²⁶ І кожний, хто живе, й вірить у мене, - не помре повік. Чи віриш ти в це? ²⁷ Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що ти Христос, Син Божий, що приходить у світ. ²⁸ Сказавши це, пішла й потайки покликала свою сестру Марію. Мовила потайки: Учитель прийшов і кличе тебе. ²⁹ Вона ж, як почула, швидко встала й пішла до нього. ³⁰ Бо Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла його Марта. ³¹ А юдеї, які були з нею в хаті і втішали її, побачивши, що Марія квапливо встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. ³² Як прийшла Марія туди, де був Ісус, і його вгледіла, впала йому до ніг і промовила: Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би. ³³ Щойно побачив її Ісус, як вона плаче, та юдеїв, що прийшли з нею, які теж плакали, розжалобився духом і сам зворушився. ³⁴ Спитав: Де ви його поклали? Відповіли йому: Господи, іди й поглянь. ³⁵ Заплакав Ісус. ³⁶ Загомоніли юдеї: Дивись, як він любив його. ³⁷ Деякі з них зауважували: Він, який відкрив очі сліпому, чи не міг би зробити так, щоб і цей не помер? ³⁸ Перебуваючи у внутрішній жалобі, приходить Ісус до гробу. Це була печера, до якої камінь прилягав. ³⁹ Промовив Ісус: Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже йому. ⁴⁰ Зауважив їй Ісус: Чи не сказав я тобі, що коли віритимеш, - побачиш Божу славу? ⁴¹ Відвалили камінь, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору, і промовив: Батьку, хвалу тобі віддаю, що ти вислухав мене. ⁴² Я знав, що завжди мене вислухаєш, але задля юрби, що стоїть довкола, я сказав, аби повірили, що ти мене послав. ⁴³ Промовивши це, закликав гучним голосом: Лазарю, виходь! ⁴⁴ [І] вийшов померлий. Руки й ноги його сповиті були пасами, а обличчя - хусткою. Каже їм Ісус: Розвƅяжіть його й пустіть, щоб ходив. ⁴⁵ Тоді багато юдеїв, що прийшли були до Марії і побачили, що він зробив, повірили в нього. ⁴⁶ Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що зробив Ісус. ⁴⁷ Зібралися архиєреї і фарисеї на раду й говорили: Що нам робити? Адже ця людина робить багато чуд! ⁴⁸ Якщо лишимо його, - всі повірять у нього; і прийдуть римляни, заберуть і місце, і наш народ. ⁴⁹ Один з них, якийсь Каяфа, що був того року архиєреєм, сказав їм: Ви нічого не знаєте, ⁵⁰ і не думаєте, що нам ліпше, щоб одна людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув. ⁵¹ Це він сказав не від себе, але, будучи того року архиєреєм, пророкував, що Ісус мав померти за народ, ⁵² - і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом. ⁵³ Отже, з того дня змовилися вбити його. ⁵⁴ Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти у край, що біля пустині, до міста, що називається Єфрем, і тут залишався з учнями. ⁵⁵ Наближалася юдейська Пасха і багато людей з країни пішло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися. ⁵⁶ Шукали тоді Ісуса, говорили між собою, стоячи в храмі: Як ви вважаєте, чи не прийде Він на свято? ⁵⁷ Видали архиєреї і фарисеї наказ: якщо хто довідається, де він є, щоб доніс, аби схопити його.

Chapter 12

¹ За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [що помер], якого Ісус воскресив із мертвих. ² Влаштували йому там вечерю, а Марта служила. Лазар був одним із тих, що були з ним при столі. ³ Марія, взявши літру мира - із справжнього дорогоцінного нарду, - помазала Ісусові ноги і своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився пахощами мира. ⁴ Каже один з його учнів, Юда [Симонів] Іскаріотський, який мав його видати: ⁵ Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним? ⁶ Він сказав це не тому, що журився бідними, але що був злодієм і, маючи калиту, носив те, що вкидали. ⁷ Сказав Ісус: Лиши її, це вона на день мого похорону зберегла: ⁸ бідних завжди з собою маєте, мене ж - не завжди маєте. ⁹ Довідалось багато юдеїв, що він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоб побачити Лазаря, якого він воскресив із мертвих. ¹⁰ Архиєреї змовилися, щоб і Лазаря вбити, ¹¹ бо багато через нього відходило від юдеїв і вірило в Ісуса. ¹² Другого дня багато народу, що прийшло на свято, почувши, що Ісус іде до Єрусалима. ¹³ Взяли віття з пальм і вийшли йому назустріч і вигукували, [кажучи]: Осанна! Благословенний, хто йде в імƅя Господнє! Цар Ізраїлю! ¹⁴ А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, - згідно з написаним: ¹⁵ Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на ослі молодому. ¹⁶ Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли прославився Ісус, тоді згадали, що це було про нього написане, і це йому зробили. ¹⁷ Свідчили люди, які були з ним, коли він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. ¹⁸ Тому і зустрів його натовп, бо почув, що він учинив це чудо. ¹⁹ Фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: весь світ пішов за ним. ²⁰ Деякі з тих, що прийшли на поклін у свято, були греки. ²¹ Вони підійшли до Пилипа, що був з Витсаїди Галилейської, і благали його, кажучи: Пане, хочемо бачити Ісуса. ²² Приходить Пилип і каже це Андрієві; йдуть Андрій з Пилипом і повідомляють Ісусові. ²³ Ісус сказав їм у відповідь: Прийшла година прославитися Людському Синові. ²⁴ Щиру правду, щиру кажу вам, якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, - принесе багато плодів. ²⁵ Хто любить душу свою, погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її у вічному житті. ²⁶ Якщо хто мені служить, хай іде за мною, і де я є, там і буде мій слуга. Якщо хто мені служить, його пошанує [мій] Батько. ²⁷ Нині душа моя стривожена. І що скажу? Батьку, врятуй мене від цієї години! Але ж задля цього я і прийшов - на цю годину. ²⁸ Батьку, прослав своє імƅя. Почувся тоді голос з неба: І прославив я - і знову прославлю. ²⁹ А юрба, що стояла і чула його, говорила: Це був грім. Ішні казали: То ангел до нього заговорив. ³⁰ Відповів Ісус і сказав: Не для мене був цей голос, а для вас. ³¹ Нині настав суд цьому світові і нині князь цього світу буде вигнаний геть. ³² Якщо я буду піднесений від землі, то притягну всіх до себе. ³³ Говорив це, зазначуючи, якою смертю мав умерти. ³⁴ Відповіли йому з юрби: Ми чули із закону, що Христос перебуває вічно. А ти кажеш, що треба, аби піднісся Людський Син? Хто він, цей Людський Син? ³⁵ Тоді сказав їм Ісус: Ще трохи часу світло є між вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб вас не огорнула темрява; і хто ходить у темряві, не знає, куди йде. ³⁶ Доки маєте світло, вірте у світло, щоб були ви синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і сховався від них. ³⁷ Хоч він зробив перед ними стільки чуд, - не вірили в нього, ³⁸ - щоб збулося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив тому, що чули від нас? І кому відкрилася Господня правиця? ³⁹ Не могли вірити ще й тому, як казав Ісая, ⁴⁰ що засліпив їхні очі, закамƅянив їхні серця, щоб не бачили очима, не розуміли серцем і не навернулися, і уздоровлю їх. ⁴¹ Це сказав Ісая, коли побачив славу його й заговорив про нього. ⁴² Одначе і багато можновладців повірило в нього, але через фарисеїв не признавались. щоб не бути вигнаними з синаґоґи; ⁴³ полюбили бо людську славу більше, ніж Божу славу. ⁴⁴ Ісус підніс голос і сказав: Хто вірить у мене, - той не в мене вірить, а в того, що мене послав. ⁴⁵ А хто бачить мене, той бачить того, що мене послав. ⁴⁶ Я - світло, що прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у мене, не перебував у темряві. ⁴⁷ Якщо хто почує мої слова і не збереже, я його не суджу: бо я не прийшов, щоб судити світ, але щоб спасти світ. ⁴⁸ Хто зрікається мене й не приймає моїх слів, той має свого суддю: слово, яке я сказав, - воно судитиме його останнього дня. ⁴⁹ Бо не від себе я говорив, а Батько, який послав мене, - це він дав мені заповідь, що маю сказати і що говорити. ⁵⁰ І знаю, що його заповідь - це вічне життя. Що я кажу, то так кажу, як сказав мені Батько.

Chapter 13

¹ Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала його година перейти з цього світу до Батька, виявив любов до своїх, - тих, що в світі, - до кінця полюбив їх. ² Під час вечері, як диявол уже поклав був у серце Юди Симонового Іскаріотського його видати, ³ [Ісус], знаючи, що все дав йому Батько в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, ⁴ встав від вечері, скинув одяг і, взявши рушника, підперезався. ⁵ Потім налив води до умивальниці і почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний. ⁶ Наблизився і до Симона-Петра. [А той] каже йому: Господи, чи ж тобі мити мої ноги? ⁷ Відповів Ісус і сказав йому: Що я роблю, ти нині не знаєш, але зрозумієш згодом. ⁸ Каже йому Петро: Не помиєш моїх ніг ніколи. Відповів йому Ісус: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі мною. ⁹ Каже йому Симон-Петро: Господи, - не тільки мої ноги, але й руки та голову. ¹⁰ Каже йому Ісус: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі. ¹¹ Знав того, хто зрадить його; тому й сказав, що не всі вони чисті. ¹² Коли помив їхні ноги і взяв свій одяг, знову сів при столі і сказав їм: Чи знаєте, що я зробив вам? ¹³ Ви називаєте мене Учителем і Господом - і добре кажете, бо я ним є. ¹⁴ Отже, я, Господь і Учитель, якщо помив ваші ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. ¹⁵ Бо я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як я зробив вам. ¹⁶ Щиру правду, щиру кажу вам, що раб не більший за свого господаря, так само, як посланець не більший за того, що послав його. ¹⁷ Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли виконуєте. ¹⁸ Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав. А щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зі мною, підняв проти мене свою пƅяту. ¹⁹ Ще перед тим, як це станеться, кажу вам: коли це станеться, щоб ви повірили, що то я. ²⁰ Щиру правду, щиру кажу вам: хто приймає того, кого я пошлю, - мене приймає; а хто мене приймає, - приймає й того, що мене послав. ²¹ Промовивши це, Ісус стривожився духом, засвідчив це й сказав: Щиру правду, щиру кажу вам, що один із вас зрадить мене. ²² Учні оглядалися один на одного, не здогадуючись, про кого він говорить. ²³ Один з учнів, якого любив Ісус, лежав при грудях Ісуса. ²⁴ Кивнув йому Симон-Петро, щоб запитати, хто це міг би бути, про кого говорить. ²⁵ Прихилившись до грудей Ісуса, каже йому: Господи, хто це? ²⁶ Відповів Ісус: Це той, якому я, вмочивши, подам хліб. Умочивши хліб, бере і дає Юді Симоновому Іскаріотському. ²⁷ І тоді після цього куска хліба ввійшов у нього сатана. Каже йому Ісус: Що робиш, - роби швидко. ²⁸ Ніхто з тих, що були при столі, не зрозумів, до чого він сказав це йому. ²⁹ Оскільки в Юди була калита, то деякі подумали, що Ісус звелів йому купити те, що потрібно було на свято, або щоб дав щось бідним. ³⁰ Отже, взявши той хліб, зараз же вийшов. Була ніч. ³¹ Коли вийшов, каже Ісус: Нині прославився Син Людський - і Бог прославився в ньому. ³² Якщо Бог прославився в ньому, то Бог прославить його в собі, - і тепер прославить його! ³³ Діти, я з вами буду недовго. Будете мене шукати, і як я казав юдеям, - куди я іду, ви не можете прийти, - те й вам нині кажу. ³⁴ Нову заповідь даю вам: любіть один одного; як я полюбив вас, - щоб і ви любили так один одного. ³⁵ З того дізнаються всі, що ви мої учні, коли любов матимете між собою. ³⁶ Каже йому Симон-Петро: Господи, куди йдеш? Відповів йому Ісус: Куди [я] іду, ти не можеш нині за мною іти, але пізніше підеш. ³⁷ Каже йому Петро: Господи, чому я не можу нині піти за тобою? Душу мою за тебе покладу. ³⁸ Відповідає [йому] Ісус: Душу свою за мене покладеш? Щиру правду, щиру кажу тобі: не проспіває півень, як ти тричі зречешся мене.

Chapter 14

¹ Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в мене вірте. ² В оселі мого батька осель багато. А якби не так, то я сказав би вам, бо йду приготувати вам місце. ³ І коли піду та приготую вам місце, то знову прийду і візьму вас до себе, щоб де я, там і ви були. ⁴ А куди я йду, ви знаєте [і] дорогу [знаєте]. ⁵ Каже йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш. [І] як можемо знати дорогу? ⁶ Каже йому Ісус: Я є дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Батька інакше, як тільки через мене. ⁷ Якби ви мене знали, то знали б мого Батька. Відтепер знаєте його і бачили його. ⁸ Каже йому Пилип: Господи, покажи нам Батька - і цього нам вистачить. ⁹ Каже йому Ісус: Стільки часу я з вами - і ти не знаєш мене, Пилипе? Хто мене бачив, той і Батька побачив. Як же ти говориш: Покажи нам Батька? ¹⁰ Не віриш, що я в Батькові і Батько в мені? Слова, які я кажу вам, не від себе кажу. Батько, що в мені перебуває, - він і творить діла. ¹¹ Вірте мені, що я в Батькові, а Батько в мені. Якщо ж ні, то за моїми вчинками вірте [мені]. ¹² Щиру правду, щиру кажу вам, що хто вірить у мене, той робитиме діла, які і я роблю, - навіть більші від них зробить, - бо я іду до Батька. ¹³ І що тільки попросите в моє імƅя, те й зроблю, щоб прославився Батько в Синові. ¹⁴ Коли про щось попросите мене в моє імƅя, - і те я зроблю. ¹⁵ Якщо любите мене, збережете мої заповіді. ¹⁶ І я попрошу Батька і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами ¹⁷ - Дух правди, якого світ не може прийняти, бо не бачить його і не знає [його]. А ви знаєте його, бо він у вас перебуває і у вас буде. ¹⁸ Не залишу вас сиротами - прийду до вас. ¹⁹ Ще трохи - і світ більше не побачить мене. Ви ж бачите мене, бо я живу - і ви житимете. ²⁰ Того дня дізнаєтеся, що я в моєму Батькові і ви в мені і я у вас. ²¹ Хто має мої заповіді і виконує їх, той мене любить. А хто мене любить, того полюбить і мій Батько, і я полюблю його і зƅявлюся йому сам. ²² Каже йому Юда - не Іскаріотський: Господи, як то, що ти хочеш нам зƅявитися, а не світові? ²³ Ісус сказав йому у відповідь: Якщо хто любить мене, той виконає моє слово; і мій Батько полюбить його - і прийдемо до нього і оселимося в нього. ²⁴ Хто ж не любить мене, - слів моїх не виконує. Слово, яке чуєте, не моє, але того, хто послав мене, - Батькове. ²⁵ Це сказав я вам, перебуваючи між вами. ²⁶ А Утішитель - Дух Святий, - якого Батько пошле в моє імƅя, той вас навчить усього і пригадає вам усе, що я вам казав. ²⁷ Мир залишаю вам, мій мир даю вам. Не так, як світ дає, я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не жахається. ²⁸ Ви чули, що я сказав вам: Я іду, але повернуся до вас. Якби ви любили мене, то тішилися б тому, що [сказав я], - іду до Батька. Адже Батько більший від мене. ²⁹ Я сказав вам раніше ніж це станеться, щоб, коли воно станеться, - ви повірили. ³⁰ Небагато вже говоритиму з вами, бо надходить князь світу, а в мені він не має нічого. ³¹ Але щоб зрозумів світ: я люблю Батька і, як заповів мені Батько, так і роблю. Вставайте, ходімо звідси.

Chapter 15

¹ Я правдива виноградна лоза і мій Батько є її господарем. ² Усяку галузку на мені, що не приносить плоду, відтинає; але всяку, що родить плід, очищає, аби рясніше родила. ³ Ви вже чисті через слово, яке я вам сказав. ⁴ Перебувайте в мені, а я - у вас. Як галузка не може приносити плоду від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не перебуватимете в мені. ⁵ Я є лоза, ви - віття. Хто перебуває в мені і я в ньому, той приносить рясний плід, бо без мене не можете робити нічого. ⁶ Хто в мені не перебуває, буде відкинений геть, мов та гілка, і всохне; її беруть та у вогонь кидають і вона згорає. ⁷ Якщо ж перебуватимете в мені і мої слова у вас перебуватимуть, то чого тільки захочете, - просіть і буде вам. ⁸ Тим прославиться мій Батько, якщо великий плід принесете і будете моїми учнями. ⁹ Як полюбив мене Батько, так і я полюбив вас: перебувайте ж у моїй любові. ¹⁰ Якщо зберігатимете мої заповіді, перебуватимете в моїй любові, - так само, як я, зберігши заповіді мого Батька, перебуваю в його любові. ¹¹ Це я сказав вам, щоб моя радість перебувала в вас, а ваша радість була досконалою. ¹² Ось заповідь моя: щоб любили ви один одного так, як я полюбив вас. ¹³ Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів. ¹⁴ Ви є моїми друзями, якщо робите те, що я заповідав вам. ¹⁵ Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить його пан; вас же назвав я друзями, бо сказав вам все, що почув від мого Батька. ¹⁶ Не ви мене вибрали, але я вибрав вас і настановив вас, щоб ви ішли і плід приносили і щоб плід ваш залишився, аби те, що тільки попросите від Батька в моє імƅя, він дав вам. ¹⁷ Заповідаю вам, щоб ви любили один одного. ¹⁸ Якщо світ вас ненавидить, знайте, що мене він раніше від вас зненавидів. ¹⁹ Коли б ви були від світу, то своє світ любив би; а оскільки ви не від світу, я вибрав вас від світу, тому світ і ненавидить вас. ²⁰ Згадуйте слово, яке я сказав вам: Раб не більший за свого пана. Якщо мене переслідували, то й вас переслідуватимуть; якщо моє слово зберегли, то й ваше збережуть. ²¹ Але це все робитимуть вам за моє імƅя, бо ж не знають того, хто мене послав. ²² Якби я не прийшов був і не говорив їм, то гріха не мали б; а відтепер не мають вже виправдання за свій гріх. ²³ Хто ненавидить мене, - ненавидить і мого Батька. ²⁴ Якби я серед них не зробив тих діл, яких досі ніхто інший не зробив, то гріха не мали б, а тепер і побачили і зненавиділи мене й мого Батька. ²⁵ Але щоб збулося слово, написане в їхньому законі: зненавиділи мене даремно. ²⁶ Коли [ж] прийде Втішитель, якого я вам пошлю від Батька, Дух правди, який походить від Батька, то він свідчитиме про мене. ²⁷ Та й ви свідчите, бо ви від початку зі мною.

Chapter 16

¹ Це сказав я вам, щоб ви не спокусилися. ² З синаґоґ виженуть вас. Надходить година, що й кожний, хто вбиватиме вас, уважатиме, ніби тим служить Богові. ³ Зроблять це, бо не пізнали ні Батька, ні мене. ⁴ Отож, я сказав вам це, щоб коли прийде їхня година, ви згадували, що я вам сказав. Цього вам не сказав спочатку, бо був з вами. ⁵ Нині ж іду до того, хто послав мене, і ніхто з вас не питає мене: Куди відходиш? ⁶ Але від того, що я сказав вам, смутком наповнилося ваше серце. ⁷ Але я правду вам кажу: краще для вас, щоб я пішов. Бо якщо я не піду, то Втішитель не прийде до вас. Якщо ж піду, - пошлю його до вас. ⁸ Прийшовши, він викриє світ за гріх, за правду, за суд. ⁹ За гріх, бо не вірять мені; ¹⁰ за правду, бо йду до [мого] Батька і більше не побачите мене; ¹¹ за суд, бо князь цього світу засуджений. ¹² Ще багато чого маю сказати вам, але не можете знести нині. ¹³ Коли ж прийде він, Дух правди, наставить вас на всяку правду; бо не від себе говоритиме, але що почує, те й говоритиме, і сповістить вам, що має настати. ¹⁴ Він мене прославить, бо від мого одержить - і сповістить вам. ¹⁵ Все, що має Батько, - моє; тому я і сказав, що від мене одержить - сповістить вам. ¹⁶ Незабаром більше не побачите мене; і ще незабаром - побачите мене, [бо йду до Батька]. ¹⁷ Деякі учні говорили між собою: Що то значить те, що нам говорить: незабаром не побачите мене; і знову - незабаром побачите мене? Або: іду до Батька? ¹⁸ Отже, говорили: що це означає в нього - незабаром? Не знаємо, що він говорить. ¹⁹ Зрозумівши, що хочуть його запитати, Ісус сказав їм: Чи про те допитуєтеся між собою, що я сказав: незабаром не побачите мене, і знову - незабаром побачите мене? ²⁰ Щиру правду, щиру кажу вам, що ви заплачете і заридаєте, а світ радітиме; ви сумуватимете, але ваш смуток на радість зміниться. ²¹ Жінка, коли родить, терпить смуток, бо прийшла її година. Коли ж народить дитину, то вже не памƅятає смутку через радість, що народилася людина на світ. ²² І ви, отже, смуток маєте нині. Та знову побачу вас, - і зрадіє ваше серце, і вашої радости вже ніхто не забере від вас. ²³ І того дня мене не проситимете нічого. Щиру правду, щиру кажу вам, чого тільки попросите від Батька в моє імƅя, - дасть вам. ²⁴ Дотепер ви не просили нічого в моє імƅя. Просіть - і одержите, щоб ваша радість була повною. ²⁵ Це я в притчах сказав вам; надходить година, коли більше в притчах не говоритиму вам, але відкрито сповіщу вам про Батька. ²⁶ Того дня попросите в моє імƅя, - і не кажу вам, що проситиму Батька за вас, ²⁷ бо сам Батько любить вас, - адже й ви мене полюбили і повірили, що я вийшов від Бога. ²⁸ Я вийшов від Батька - і прийшов у світ. Знову залишаю світ і йду до Батька. ²⁹ Кажуть [йому] його учні: Ось нині відкрито говориш і жодної притчі не говориш. ³⁰ Тепер бачимо, що знаєш усе і не потребуєш, аби хтось тебе питав. Тому віримо, що ти вийшов від Бога. ³¹ Відповів їм Ісус: Тепер вірите? ³² Ось надходить година, і [вже] настала, що розійдетеся кожний до свого, а мене самого залишите. Та я не сам, бо зі мною Батько. ³³ Це я сказав вам, щоб у мені ви мали мир. У світі зазнаєте скорботу. Але будьте відважні: я переміг світ.

Chapter 17

¹ Після цих слів Ісус звів очі до неба й сказав: Батьку, прийшов час. Прослав твого Сина, щоб [твій] Син прославив тебе. ² Як ти дав йому владу над усяким тілом, то і всьому, що ти дав йому, щоб він дав їм вічне життя. ³ Ото є вічне життя, щоб пізнали тебе - єдиного правдивого Бога, і того, кого ти послав, - Ісуса Христа. ⁴ Я прославив тебе на землі, виконав справу, яку ти доручив мені виконати. ⁵ І тепер ти мене прослав, Батьку, в себе самого - тією славою, яку я мав у тебе ще перед тим, як постав світ. ⁶ Я виявив твоє імƅя людям, яких ти мені дав із світу. Твої вони були - і мені дав ти їх, і вони зберегли твоє слово. ⁷ Нині зрозуміли, що все, що ти дав мені, є від тебе. ⁸ Бо слова, які ти мені дав, я передав їм, і вони прийняли і правдиво зрозуміли, що я вийшов від тебе, повіривши, що ти мене послав. ⁹ Я за них благаю, - не за світ благаю, але за тих, яких ти мені доручив, бо вони твої; ¹⁰ і все моє - твоє, а твоє - моє; і я прославився в них. ¹¹ Я більше не є в світі. А вони в світі; я ж іду до тебе. Батьку святий, збережи їх у твоє імƅя, яке ти мені дав, - щоб були одне, як і ми. ¹² Коли я був з ними [у світі], я зберігав їх у твоє імƅя, тих, що ти мені дав, - і я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, хіба лиш син погибелі, щоб збулося Писання. ¹³ Нині ж до тебе йду - і кажу про це в світі, щоб мали повну мою радість у собі. ¹⁴ Я дав їм твоє Слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і я не від світу. ¹⁵ Не благаю, щоб ти їх забрав від світу, але щоб зберіг їх від злого. ¹⁶ Вони не від світу, як і я не від світу. ¹⁷ Освяти їх правдою [своєю]: слово твоє - правда. ¹⁸ Як ти послав мене у світ, так і я послав їх у світ. ¹⁹ За них я освячую себе, щоб і вони були освячені правдою. ²⁰ Не за них же тільки благаю, а й за тих, що повірять у мене через їхнє слово, ²¹ щоб усі були єдині, - так, як ти, Батьку, в мені, а я в тобі, - щоб і вони в нас були; щоб світ повірив, що ти мене послав. ²² І я передав їм славу, яку ти мені дав, - щоб були одне, як і ми одне. ²³ Я в них, а ти - в мені, хай будуть досконалі в одності, [і] щоб світ пізнав, що ти мене послав і ти полюбив їх так, як і мене полюбив. ²⁴ Батьку, хочу, щоб ті, яких ти мені дав, були зі мною там, де я, щоб побачили мою славу, яку ти мені дав, бо ти полюбив мене раніше від створення світу. ²⁵ Батьку справедливий! Світ тебе не пізнав, але я тебе пізнав. І вони пізнали, що ти мене послав. ²⁶ Я виявив їм твоє імƅя і скажу, щоб любов, якою ти полюбив мене, була і в них, і я в них!

Chapter 18

¹ Сказавши це, Ісус вийшов зі своїми учнями на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов разом зі своїми учнями. ² Знав же це місце і Юда, що зрадив його, бо часто Ісус збирався там із своїми учнями. ³ Юда, взявши загін і слуг архиєреїв та фарисеїв, прийшов туди із смолоскипами, свічками та зброєю. ⁴ Ісус, знаючи все, що його очікує, вийшов і каже їм: Кого шукаєте? ⁵ Відповіли йому: Ісуса Назарянина. Каже їм: Це я. Стояв з ними і Юда, зрадник його. ⁶ Щойно сказав їм: Це я, - як вони подалися назад і попадали на землю. ⁷ Знову запитав їх: Кого шукаєте? Вони ж знов: Ісуса Назарянина. ⁸ Відповів Ісус: Я сказав вам, що це я. Якщо, отже, мене шукаєте, відпустіть цих, щоб відійшли, ⁹ щоб збулося мовлене слово: З тих, кого ти дав мені, я не погубив жодного з них. ¹⁰ Тоді Симон-Петро, маючи меч, витягнув його, вдарив архиєреєвого раба й відтяв йому праве вухо; імƅя того раба - Малх. ¹¹ Сказав Ісус Петрові: Сховай меч до піхов. Невже ж мені не пити чаші, яку дав мені Батько? ¹² Тоді вояки, тисяцький і юдейська прислуга схопили Ісуса і звƅязали його. ¹³ Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року архиєреєм. ¹⁴ Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ. ¹⁵ За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Архиєрей знав цього учня, то він увійшов з Ісусом до архиєреєвого подвірƅя. ¹⁶ Петро ж стояв біля воріт іззовні. Вийшов учень, який був знайомий архиєреєві, сказав воротареві і ввів Петра. ¹⁷ Служниця-воротарка каже Петрові: Чи ти часом не з учнів цього чоловіка? Він відказав: Ні. ¹⁸ Стояли тут раби й слуги, які запалили багаття, - бо було холодно, - і грілися. Петро також стояв з ними і грівся. ¹⁹ Архиєрей запитав Ісуса про його учнів, про його науку. ²⁰ Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синаґоґах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і потайки не говорив нічого. ²¹ Чому мене питаєте? Запитай тих, які слухали, що я говорив їм. Ось, вони й знають, що я говорив. ²² Щойно він це сказав, як один з присутніх слуг ударив Ісуса в обличчя, промовивши: Оце ти так відповідаєш архиєреєві? ²³ Промовив до нього Ісус: Якщо я зле сказав, то доведи, що зле; якщо ж добре, то навіщо мене бƅєш? ²⁴ Анна послав його звƅязаним до архиєрея Каяфи. ²⁵ А Симон-Петро стояв і грівся. Тут іще запитали його: Чи ти не з його учнів? Він заперечив і сказав: Ні. ²⁶ Каже один із рабів архиєрея, родич того, якому Петро відтяв вухо: Чи не тебе я бачив з ним у садку? ²⁷ І знову Петро відрікся. І тут заспівав півень. ²⁸ Повели Ісуса від Каяфи до преторію. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могти їсти пасху. ²⁹ Вийшов Пилат до них надвір і каже: Яку скаргу маєте проти цього чоловіка? ³⁰ Відповіли йому і сказали: Якби він не був злочинцем, ми не видали б його тобі. ³¹ Сказав їм Пилат: Візьміть його і судіть його за вашим законом. Сказали йому юдеї: Нам не можна нікого вбивати, ³² - щоб сповнилося Ісусове слово, що його він сказав, зазначаючи, якою смертю мав умерти. ³³ Знову Пилат увійшов до преторію, покликав Ісуса і сказав йому: Чи ти юдейський цар? ³⁴ Ісус [йому] відповів: Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про мене? ³⁵ Пилат вів далі: Хіба я юдей? Твій рід і архиєреї видали тебе мені; що ти зробив? ³⁶ Відповів Ісус: Царство моє не від цього світу; якби моє царство було від цього світу, моя служба подбала б, щоб мене не було видано юдеям. Тепер же моє царство не звідси. ³⁷ Запитав його Пилат: То ти цар? Відповів Ісус: Ти сам кажеш, що [я] цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про правду. Кожний, хто від правди, слухає мого голосу. ³⁸ Каже йому Пилат: А що таке - правда? І сказавши це, знову вийшов до юдеїв і повідомляє їм: Жодної вини я в ньому не знаходжу. ³⁹ Є у вас звичай, щоб я вам відпустив одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив юдейського царя? ⁴⁰ Тоді закричали вони знову, кажучи: Не його, а Вараву. Варава ж був розбійником.

Chapter 19

¹ Тоді Пилат увяв Ісуса та й звелів бичувати. ² Вояки, сплівши вінок із терну, поклали йому на голову і зодягли його в багряницю; підходили до нього ³ й казали: Радій, юдейський царю! - і били його в обличчя. ⁴ І знову вийшов Пилат надвір і каже їм: Ось виводжу його вам надвір, щоб ви пізнали, що я не бачу в ньому жодної провини. ⁵ Вийшов Ісус надвір, маючи на собі терновий вінок та багряний одяг. І каже їм: Оце - людина! ⁶ Коли його побачили архиєреї і слуги, закричали, кажучи: Розіпни, розіпни його! Каже їм Пилат: Візьміть та й розіпніть його ви, - бо я не бачу в ньому провини. ⁷ Відказали йому юдеї: Ми маємо закон - і за законом він мусить умерти, бо видає себе за Божого Сина. ⁸ Коли Пилат почув це слово, то ще більше злякався. ⁹ Ще раз зайшов до преторію і каже Ісусові: Звідки ти? Ісус не дав йому відповіді. ¹⁰ Каже йому Пилат: Чому до мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу тебе відпустити і маю владу розіпƅяти тебе? ¹¹ Відповів йому Ісус: Не мав би жодної влади наді мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто мене видав тобі, має більший гріх. ¹² Відтак Пилат намагався відпустити його; юдеї ж вигукували, кажучи: Якщо його відпустиш, ти не є другом кесаря. Кожний, хто себе робить царем, - противиться кесареві. ¹³ Зачувши це слово, Пилат вивів Ісуса надвір, сів на судейське місце, що зветься літостротон, - гебрайською мовою: гаввата. ¹⁴ Була пƅятниця Пасхи, близько шостої години. Каже юдеям: Ось ваш цар. ¹⁵ Вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни його. Запитує їх Пилат: Вашого царя розіпƅясти? Відповіли архиєреї: Не маємо царя, окрім кесаря! ¹⁶ І тоді він видав його їм на розпƅяття. Узяли Ісуса [й повели]. ¹⁷ Несучи свого хреста, вийшов на місце, що називається Лобним, гебрайською мовою - Ґолґота1, ¹⁸ де розпƅяли його, а з ним двох інших обабіч; Ісуса - посередині. ¹⁹ Пилат зробив напис і вмістив на хресті. Було написано: Ісус Назарянин - цар юдейський. ²⁰ Цей напис читало багато юдеїв, бо місце, де розпƅяли Ісуса, було неподалік міста; було написано по-гебрайському, по-грецькому і по-римському. ²¹ Говорили Пилатові юдейські архиєреї: Не пиши “юдейський цар”, але що він сам казав: Я - юдейський цар. ²² Відповів Пилат: Що я написав, - те написав. ²³ Розіпƅявши Ісуса, вояки взяли його одяг і розділили його на чотири частини, - кожному воякові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий. ²⁴ Тож міркували між собою: Не роздираймо його, але киньмо жереба на нього, - кому припаде. Це щоб збулося Писання, де мовиться: Розділили мій одяг між собою і за мій плащ кидали жереба. Вояки так і зробили. ²⁵ Стояли біля хреста Ісусового його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. ²⁶ Побачивши матір і учня, що стояв, і якого любив, Ісус промовив до [своєї] матері: Жінко, ось твій син. ²⁷ Потім звернувся до учня: Ось твоя мати. І відтоді взяв її учень до себе. ²⁸ Після цього, знаючи, що все вже сповнилося, каже Ісус, - аби збулося Писання: Я хочу пити, прагну. ²⁹ Стояла повна посудина оцту. Вояки, настромивши на тростину губку, намочену в оцту, піднесли до його уст. ³⁰ Спробувавши оцту, Ісус сказав: Скінчилося! Схиливши голову, віддав духа. ³¹ З огляду на те, що була пƅятниця, юдеї, - щоб не лишилися на хресті тіла в суботу, бо був Великдень тієї суботи, - просили Пилата, щоб перебили їхні голінки й забрали. ³² Тож вояки прийшли і перебили голінки першому й другому, розпƅятому з ним. ³³ Прийшовши до Ісуса, побачили, що він уже помер, і не стали перебивати йому голінок. ³⁴ Але один вояк списом проколов йому бока, і тут же витекли кров та вода. ³⁵ І той, що бачив, засвідчив, - і правдиве свідчення його. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. ³⁶ Бо це сталося тому, щоб збулося Писання: Кістки його не будуть поламані. ³⁷ І знову ж, у іншому місці Писання мовиться: Дивитимуться на того, кого прокололи. ³⁸ Після цього попросив Пилата Йосип з Ариматеї, який був учнем Ісуса, - але таємним, бо боявся юдеїв, - щоб зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв його тіло. ³⁹ Наспів також і Никодим, - що приходив був до нього вночі раніше, - несучи суміш смирни з алоєм яких сто літрів. ⁴⁰ Отож, взяли тіло Ісуса і обвинули його полотном з пахощами, - згідно із звичаєм поховання в юдеїв. ⁴¹ На тім місці, де він був розпƅятий, був розташований сад, а в саду - нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований. ⁴² Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську пƅятницю, отже гробниця була близько.

Chapter 20

¹ Першого ж дня після суботи Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь відсунутий від гробниці. ² Біжить, отже, і прибуває до Симона - Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробу і невідомо де його поклали. ³ Тоді вийшов Петро з іншим учнем і попрямували до гробниці. ⁴ Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра і прибув першим до гробниці. ⁵ Нахилившись, побачив полотно, що лежало, одначе не ввійшов. ⁶ Тут приспів услід за ним і Симон-Петро, ввійшов до гробниці і бачить полотно, що лежало, ⁷ хустку, яка була на його голові і яка лежала не з полотном, але окремо, згорнена, в іншому місці. ⁸ Тоді ж увійшов і інший учень, що прибіг першим до гробниці, - і побачив, і повірив. ⁹ Бо ще не знали з Писання, що то треба було, аби він воскрес із мертвих. ¹⁰ Учні повернулися знову до себе. ¹¹ А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці ¹² і бачить двох ангелів у білому: сиділи - один у головах і один у ногах, де лежало тіло Ісуса. ¹³ І кажуть їй: Жінко, чому плачеш? Відповідає їм: Бо взяли мого Господа і не знаю, де поклали його. ¹⁴ Сказавши це, обернулася - і бачить Ісуса, що стояв; та не впізнала, що це Ісус. ¹⁵ Каже їй Ісус: Жінко, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже йому: Пане, якщо ти його взяв, то скажи мені, де ти його поклав; я візьму його. ¹⁶ Каже їй Ісус: Маріє. Вона обернулася і каже йому гебрайською мовою: Раввуні! - тобто Вчителю! ¹⁷ Каже їй Ісус: Не доторкайся до мене, бо ще не зійшов я до [мого] Батька: іди до моїх братів і скажи їм: іду до мого Батька і вашого Батька, до мого Бога і вашого Бога. ¹⁸ Приходить Марія Магдалина, звіщає учням, що бачила Господа і що він сказав їй це. ¹⁹ Того самого першого дня по суботі, пізньої пори, коли двері, де зібралися [його] учні, були замкнені зі страху перед юдеями, - прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам! ²⁰ Промовивши це, показав їм руки і ребра. Зраділи учні, побачивши Господа. ²¹ Сказав їм Ісус знову: Мир вам! Як послав мене Батько, - і я посилаю вас. ²² Сказавши це, дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа. ²³ Кому відпустите гріхи - відпустяться їм; кому затримаєте - затримаються. ²⁴ Тома, один із дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. ²⁵ Казали йому інші учні: Ми бачили Господа.Він сказав їм: Поки не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в його бік, - не повірю. ²⁶ Через вісім днів знову були в зборі його учні, і Тома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері, і став посередині, сказав: Мир вам! ²⁷ Потім каже Томі: Поклади сюди свій палець, поглянь на мої руки, простягни свою руку і доторкнися до мого боку, - і не будь невірним, але вірним. ²⁸ Відповів Тома і сказав йому: Господь мій і Бог мій! ²⁹ Каже йому Ісус: Бо ти побачив мене, тому й повірив? Блаженні ті, що не бачили і повірили. ³⁰ Багато інших чуд зробив Ісус перед своїми учнями, які не записані в цій книзі. ³¹ А це написане було, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий; і щоб, вірячи, мали ви життя в його імƅя!

Chapter 21

¹ Після цього знову зƅявився Ісус [своїм] учням [по воскресінні з мертвих] біля Тиверіядського моря. А зƅявився ж отак. ² Були разом Симон-Петро й Тома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, що був з Кани Галилейської, і сини Зеведеєві, і інші двоє його учнів. ³ Каже їм Симон-Петро: Іду рибу ловити. Кажуть йому: Ідемо й ми з тобою. Вийшли, [тут же] сіли до човна, та тієї ночі не зловили нічого. ⁴ Як настав ранок, став Ісус на березі; але учні ж не пізнали, що це Ісус. ⁵ Каже їм Ісус: Діти, чи є у вас щось поїсти? Відповіли йому: Ні. ⁶ Він же сказав їм: Закиньте невода праворуч човна - і зловите. Закинули - і вже не могли витягти їх від великої чисельності риби. ⁷ Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: Це ж Господь! Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кунувся в море. ⁸ А інші учні попливли човном, - бо були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, - тягнучи невода з рибою. ⁹ Як вийшли на землю і побачили, що розкладене багаття і лежить на ньому риба й хліб. ¹⁰ Каже їм Ісус: Принесіть тієї риби, що ви нині зловили. ¹¹ Симон-Петро пішов і витяг на землю невода, повного великих риб, - сто пƅятдесят три; і хоч стільки було, невід не роздерся. ¹² Каже їм Ісус: Підходьте, обідайте. Жоден учень не наважився запитати його: Хто ти? Бо знали, що це Господь. ¹³ Підходить Ісус, бере хліб, дає їм, і рибу також. ¹⁴ Це вже втретє зƅявився Ісус учням після воскресіння з мертвих. ¹⁵ Коли поснідали, каже Ісус Симонові - Петрові: Симоне Іванин, чи любиш мене більше від цих? Каже йому: Так, Господи, ти знаєш, що люблю тебе. Каже йому: Паси мої ягнята. ¹⁶ Каже йому знову вдруге: Симоне Іванин, чи любиш мене? Каже йому: Так, Господи, ти знаєш, що люблю тебе. Каже йому: Паси вівці мої. ¹⁷ Каже йому втретє: Симоне Іванин, чи любиш мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє: Чи любиш мене? - і каже йому: Господи, ти все знаєш; ти знаєш, що люблю тебе. Каже йому Ісус: Паси вівці мої. ¹⁸ Щиру правду, щиру кажу тобі, коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди не захочеш. ¹⁹ Сказав це, знаючи, якою смертю той прославить Бога. Сказавши це, звелів йому: Іди за мною. ²⁰ Обернувшись, Петро побачив учня, якого любив Ісус, що йшов за ним, - того, що на вечері припав був до його грудей, - і сказав: Господи, хто зрадить тебе? ²¹ І побачивши його, Петро каже Ісусові: Господи, а цей чого? ²² Каже йому Ісус: Якщо хочу, щоб він залишився, доки не прийду, - що тобі? Ти йди за мною. ²³ І рознеслося це слово між братами, що той учень не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: Якщо хочу, щоб він залишився, доки не прийду, - що тобі? ²⁴ Це той учень, що свідчить про це, який і написав це. Знаємо, що його свідчення правдиве. ²⁵ Є багато іншого, що зробив Ісус. Якби детально описати все, то, думаю, світ не вмістив би написаних книг. [Амінь.]