Римлян

Chapter 1

¹ Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для Божої благовісти, ² яку він раніше обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях ³ про свого Сина, що тілом був з Давидового роду, ⁴ і наставлений Сином Божим у силі, за духом освячення, через воскресіння мертвих - Господа нашого Ісуса Христа, ⁵ через якого одержали ми благодать і апостольство в імƅя його - на послух віри для всіх народів; ⁶ між якими є й ви, покликані Ісуса Христа, ⁷ - усім, хто є в Римі, Божим улюбленцям, покликаним святим: ласка і мир вам від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа! ⁸ Найперше, дякую моєму Богові через Ісуса Христа - за всіх вас, що ваша віра сповіщається в усьому світі. ⁹ Бо свідком мені є Бог, якому служу моїм духом у благовісті його Сина, що завжди про вас памƅятаю, ¹⁰ постійно молюся в моїх молитвах, щоб колись вдалося, з Божої волі, відвідати вас. ¹¹ Бажаю бачити вас, щоб подати вам якийсь духовний дар для вашого зміцнення; ¹² тобто втішитися з вами спільною вірою - вашою і моєю. ¹³ Не хочу, браття, щоб ви не знали того, як часто бажав я до вас прийти, - але все щось заважало аж до сьогодні, - щоб якийсь плід мати і серед вас, як і серед інших народів. ¹⁴ Я боржник перед греками й варварами, мудрими й немудрими; ¹⁵ отже щодо мене, то я готовий і вам, тим що є в Римі, звістити благу вістку. ¹⁶ Бо я не соромлюся [христової] благої вістки; адже вона - Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше - юдеєві, а відтак - грекові. ¹⁷ Правда Божа розкривається в ній з віри у віру, як написано: Праведник вірою житиме. ¹⁸ Бо гнів Божий зƅявляється з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду стискують неправдою; ¹⁹ бо те, що можна знати про Бога, відоме їм: це обƅявив їм Бог. ²⁰ Бо все його непізнане від створення світу стає пізнаним для розуму, і його вічна сила і Божественість; так що нема їм виправдання, ²¹ бо пізнавши Бога, не прославили його як Бога, не подякували йому. Бо думки їхні нікчемні, а немудрі серця - темні. ²² Називаючи себе мудрими, - подуріли ²³ й замінили славу нетлінного Бога подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів. ²⁴ Тому Бог через пожадливість їхніх сердець віддав їх у нечисть, щоб на самих собі власними тілами чинили нечистоту. ²⁵ Вони замінили правду Божу на брехню, віддали честь і служіння створеному більше, ніж творцеві, який є вічно благословенний! Амінь. ²⁶ Через це Бог піддав їх ганебним пристрастям, бо і їхні жінки змінили природне єднання на протиприродне; ²⁷ так само й чоловіки, полишивши природне єднання з жінкою, розгорілися своєю пристрастю один до одного, чинячи ганьбу чоловіки чоловікам й одержуючи самі в собі належну відплату за свій блуд. ²⁸ Оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога, то видав їх Бог на покруч розуму, щоб чинили непристойність. ²⁹ Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби; повні заздрости, вбивства, суперечки, омани, поганих звичаїв; ³⁰ обмовники вони, наклепники, богоненависники, зухвалі, горді, хвальки, винахідники зла, непокірні батькам, ³¹ нерозумні, зрадливі, безсердечні, [непримиренні]. ³² Деякі з них знають про суд Божий, - що ті, хто таке чинить, гідні смерти; але не тільки продовжують чинити, а й схвалюють інших, що таке чинять.

Chapter 2

¹ Отже, не виправданий ти, кожна людино, що судиш: бо в чому судиш іншого, в тому й себе осуджуєш, бо чиниш те ж саме, що осуджуєш. ² Ми ж знаємо, що є справедливий Божий суд на тих, що таке чинять. ³ Чи думаєш ти, о людино, що уникнеш Божого суду, судячи інших за те, що сама робиш? ⁴ Або, нехтуючи багаство його доброти, лагідности, довготерпіння, - хіба не знаєш, що ласка Божа провадить тебе до покаяння? ⁵ Через свою черствість та нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та на обƅявлення справедливого суду Бога, ⁶ який воздасть кожному за його вчинки: ⁷ одним, які постійно роблять добрі справи, здобуваючись на славу, честь і нетлінність, - вічне життя; ⁸ а сварливим та тим, що противляться правді і коряться несправедливості, - лють і гнів. ⁹ Недоля й лихо кожній душі людини, що чинить зло, - насамперед юдеєві, потім грекові; ¹⁰ слава ж, честь і мир кожному, що чинить добро, - насамперед юдеєві, потім грекові: ¹¹ адже ж Бог не дивиться на обличчя. ¹² Бо ті, що без закону згрішили, - і згинуть без закону; а які згрішили в законі, - будуть суджені за законом. ¹³ Бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону будуть виправдані. ¹⁴ Бо коли погани, не маючи закону, природно діють за законом, то вони, не маючи закону, самі собі є законом. ¹⁵ Вони показують, що діло закону написане у їхніх серцях, про що свідчить їм їхня совість та думки, які то засуджують, то виправдовують одна одну, ¹⁶ в той день, коли Бог, за моїм благовістям, судитиме таємне в людях через Ісуса Христа. ¹⁷ Ось ти звешся юдеєм, заспокоюєш себе законом, хвалишся Богом, ¹⁸ знаєш його волю і, навчений законом, розумієш, що є краще; ¹⁹ запевняєш себе, що ти є вождем для сліпих, світлом для тих, що в темряві; ²⁰ вихователем нерозумних, учителем дітей; що ти маєш взірець знання і правди в законі. ²¹ Чому ж тоді, навчаючи іншого, себе самого не навчаєш? Проповідуєш не красти, а сам крадеш? ²² Кажеш не чинити перелюбу, а сам чиниш перелюб? Бридишся ідолів, а чиниш святокрадство? ²³ Хвалишся законом, а порушенням закону зневажаєш Бога, - як ото написано, ²⁴ що через вас Боже імƅя зневажається між народами. ²⁵ Обрізання дає користь, якщо виконуєш закон; якщо ж ти є порушником закону, то твоє обрізання стало необрізанням. ²⁶ Якщо необрізаний виконує постанови закону, то хіба його необрізання не вважатиметься обрізанням? ²⁷ А той, що з природи не був обрізаний, але зберігає закон, хіба він не осудить тебе, який через Писання і обрізання є порушником закону? ²⁸ Бо не той є юдей, хто є ним з вигляду; не те є обрізання, що назовні, на тілі. ²⁹ Але той є юдеєм, хто в середині такий; і те є обрізання, яке в серці за духом, а не за Писанням; і йому похвала не від людей, а від Бога.

Chapter 3

¹ Отож, які переваги мають юдеї, або яка користь від обрізання? ² Великі - з кожного погляду. Насамперед їм були довірені слова Божі. ³ Що з того, коли деякі не увірували, - хіба їхнє невірство знищить Божу вірність? ⁴ Зовсім ні. Адже Бог правдивий, а кожна людина - облудна, як написано: Щоб ти був виправданий у твоїх словах - і переможеш, коли судитимешся. ⁵ А коли наша несправедливість виявляє Божу праведність, то що на це скажемо? Чи несправедливий Бог, коли виявляє гнів? Це так по-людському кажу. ⁶ Але воно не так. Як же судитиме Бог увесь світ? ⁷ Бо коли правда Божа підноситься моєю неправдою на його славу, то за що мене мають судити як грішника? ⁸ Чи не так, як ото деякі нас ганьблять, наговорюючи, ніби ми кажемо: Робімо зло, щоб вийшло [нам] на добро? Праведний осуд на таких! ⁹ То що ж? Чи маємо перевагу? Цілковито ні! Ми вже раніше довели, що як юдеї, так і греки - усі є під гріхом, ¹⁰ як ото написано: Нема праведного жодного, ¹¹ нема тямущого, нема того, хто шукає Бога. ¹² Всі збилися з дороги, стали непотрібними; нема того, хто чинить добро, нема жодного. ¹³ Їхнє горло - то гроб відкритий; своїми язиками кажуть неправду; отрута зміїна на їхніх губах. ¹⁴ Їхні вуста повні прокляття та гіркоти; ¹⁵ їхні ноги швидкі, щоб проливати кров; ¹⁶ на їхніх дорогах - руїни й нещастя; ¹⁷ а шляхи миру їм не відомі. ¹⁸ Нема Божого страху перед їхніми очима. ¹⁹ Знаємо, що коли говорить закон, він говорить до тих, що перебувають під законом, аби замкнулися всякі вуста, а весь світ був винним перед Богом. ²⁰ Бо жодне тіло не виправдається ділами закону, - адже ж через закон пізнається гріх! ²¹ Нині ж - уже без закону - зƅявилася Божа справедливість, про яку свідчать закон і пророки. ²² А правда Божа - через віру в Ісуса Христа - в усіх [і на всіх], хто вірує. Адже нема різниці, ²³ бо всі згрішили й позбавлені Божої слави, ²⁴ але виправдуються даром, його ласкою, через відкуплення, що в Ісусі Христі. ²⁵ Його Бог дав як жертву примирення в його крові, через віру, щоб виявити свою праведність для відпущення раніше вчинених гріхів; ²⁶ у Божому довготерпінні, щоб виявити свою справедливість у теперішній час, щоб бути справедливим і виправдає того, хто вірить в Ісуса. ²⁷ Отже, де те, чим хвалитися? Воно виключене! Яким законом? Ділами? Ні, лишень законом віри! ²⁸ Бо вважаємо, що людина виправдується вірою без діл закону. ²⁹ Хіба Бог тільки для юдеїв, а для поган - ні? Так, він і для поган, ³⁰ бо Бог є один, який виправдує обрізаних - згідно з вірою і необрізаних - через віру. ³¹ Тож чи знищуємо закон вірою? Аж ніяк ні, - ми стверджуємо закон.

Chapter 4

¹ Що, скажемо, здобув наш прабатько Авраам тілесно? ² Якщо Авраам оправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом. ³ Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, - і це йому зараховано як праведність. ⁴ А тому, хто робить діла, винагорода зараховується не як ласка, а як належне. ⁵ А тому, хто не робить, але вірить у того, хто виправдує нечестивого, - віра зараховується як праведність. ⁶ Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує справедливість, незалежно від діл: ⁷ Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому покриті гріхи. ⁸ Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха. ⁹ Отже, чи це блаженство лише для обрізаних, чи також і для необрізаних? Ми говоримо, що Авраамові його віра зарахована як праведність. ¹⁰ Але коли зарахована? Чи як він був обрізаний, чи як був необрізаний? Не після обрізання, але до обрізання! ¹¹ А одержав він знак обрізання як печать справедливости віри, що її мав ще до обрізання, - щоб йому бути батьком усіх необрізаних вірних, щоб і їм було зараховано це за справедливість; ¹² так само щоб бути й батьком обрізаних - не тільки тих, що справді обрізані, але й тих, які йдуть слідами віри, яку ще будучи необрізаним мав наш батько Авраам. ¹³ Бо не законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, - що він стане спадкоємцем світу, але праведність від віри. ¹⁴ Якщо ті, хто від закону, є спадкоємцями, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується. ¹⁵ Бо закон спричиняє гнів, і де нема закону, там нема й проступку. ¹⁶ Тому обітниця - з віри, щоб вона була з благодаті; щоб вона стала міцною для всіх нащадків, - не тільки тих, хто від закону, а й тих, хто є з віри Авраама, який є батьком усіх нас, ¹⁷ як ото написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів - перед Богом, у якого він повірив, який оживляє мертвих та кличе те, чого не існує, як таке, що існує. ¹⁸ Він усупереч надії сподівався, що стане батьком багатьох народів, згідно із сказаним: Таке буде твоє насіння. ¹⁹ І не ослаб він у вірі, не вважав свого тіла, - хоч мав майже сто років, - змертвілим, ні змертвілим лона Сарри; ²⁰ не мав сумніву і невірƅя в Божу обітницю, але зміцнився вірою, віддав славу Богові; ²¹ і певний був, що Він спроможний є виконати те, що йому було обіцяно. ²² Тому й зараховано йому це за праведність. ²³ Та не було написано тільки задля одного нього те, що зараховано йому; ²⁴ але й задля нас, - бо буде зараховано й нам, що віруємо в того, хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих, ²⁵ який виданий був за наші гріхи і воскрес - на наше виправдання.

Chapter 5

¹ Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, ² через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, в якій перебуваємо і хвалимося надією на Божу славу. ³ І не лише нею, а й хвалимося в терпіннях, знаючи, що терпіння виховує терпеливість, ⁴ а терпеливість - досвід, а досвід - надію. ⁵ Надія ж не засоромлює, бо Божа любов вилилася в наші серця Святим Духом, який нам даний. ⁶ Бо Христос, як ми ще були немічні, свого часу помер за нечестивих. ⁷ Ледве хто вмирає за праведника; хіба, може, хтось за добродійника відважиться померти. ⁸ Бог же виказує свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, ще як ми були грішниками. ⁹ Тим більше нині, виправдані його кровƅю, врятуємося від гніву - через нього. ¹⁰ Коли ще будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, тим більше після примирення спасемося його життям. ¹¹ І не тільки це, але й хвалимося Богом нашим Господом Ісусом Христом, через якого ми нині одержали примирення. ¹² Як через одну людину гріх увійшов у світ, а з гріхом - смерть, так в усіх людей увійшла смерть, бо всі згрішили. ¹³ Гріх був у світі й до закону, але гріх не ставився в провину, коли не було закону. ¹⁴ Та смерть панувала від Адама й аж до Мойсея і над тими, що не згрішили подібно до переступу Адама, котрий є образом майбутнього. ¹⁵ Але дар не такий, як гріх. Бо якщо через переступ одного багато померло, то наскільки більше Божої ласки і дарів - ласкою однієї людини, Ісуса Христа, - щедро вилилося на багатьох. ¹⁶ І дар не такий, як осуд за того одного, що згрішив. Бо за переступ одного - засуд; а дар - для виправдання від багатьох гріхів. ¹⁷ Бо коли за переступ одного смерть запанувала через одного, то тим більше ті, що приймають щедроту ласки і дар справедливости, запанують у житті через одного Ісуса Христа. ¹⁸ Як через гріх одного на всіх людей прийшов осуд, так і виправданням одного на всіх людей прийшло виправдання для життя. ¹⁹ Бо як непослухом однієї людини багато хто стали грішними, так і послухом однієї людини багато хто стануть праведниками. ²⁰ Закон увійшов, щоб помножився гріх. А де помножився гріх, там зарясніла ласка. ²¹ Як гріх панував через смерть, так і ласка запанувала через справедливість - для вічного життя через нашого Господа Ісуса Христа.

Chapter 6

¹ Що ж скажемо? Залишимося в гріху, щоб помножилася ласка? ² Зовсім ні! Ми, що померли для гріха, як це знову житимемо в ньому? ³ Чи ви не знаєте, що ті з нас, що хрестилися в Ісуса Христа, охрестилися і в його смерть? ⁴ Тож ми поховані з ним через хрещення в смерть, щоб так, як Христос устав із мертвих славою Батька, так і ми почали ходити в оновленні життя. ⁵ Бо якщо ми зƅєдналися з ним подібністю до його смерти, то зƅєднаємося з ним і подібністю до воскресіння. ⁶ Знаємо, що наша стара людина розіпƅялася з ним, щоб знищити гріховне тіло, щоб ми більше не служили гріхові; ⁷ бо хто вмер, той виправдався від гріха. ⁸ Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й житимемо з ним, ⁹ знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, більше не вмирає - смерть над ним більше не панує. ¹⁰ Бо як він помер, то один раз помер для гріха, а як живе, то для Бога живе. ¹¹ Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога в [нашім Господі] Ісусі Христі. ¹² Хай же гріх не панує у вашому смертному тілі, - щоб не слухалися його пожадливостей, ¹³ не давайте ваших членів гріхові за знаряддя неправедности, - але віддавайте себе Богові, як ожилі з мертвих, а ваші члени - Богові, за зброю праведности. ¹⁴ Хай бо гріх не панує над вами, бо ви не під законом, а під ласкою. ¹⁵ То що, будемо грішити, бо ми не під законом, а під ласкою? Зовсім ні! ¹⁶ Хіба ви не знаєте, що кому піддаєтеся як раби на послух, рабами того ви і є: кого слухаєте, - то або гріха на смерть, або послуху на праведність? ¹⁷ Дякувати Богові, що були ви рабами гріха, але послухали серцем ту науку, якій віддалися. ¹⁸ Звільнившись від гріха, стали ви рабами праведности. ¹⁹ Кажу це по-людському, з огляду на немічність вашого тіла. Бо як ви віддавали були ваші члени в рабство нечистоті й беззаконню для беззаконня, так тепер віддали ваші члени в рабство праведности - на освячення. ²⁰ Бо коли ви були рабами гріха, то були вільні від праведности. ²¹ Який же плід ви тоді мали? Його ви нині соромитеся, бо його кінець - це смерть. ²² Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Божими, маєте ваш плід - освячення, а кінець - вічне життя. ²³ Бо заплата за гріх - смерть; дар же Божий - то вічне життя в нашім Господі Ісусі Христі.

Chapter 7

¹ Хіба не знаєте, браття, - а звертаюся до тих, хто знає закон, - що закон панує над людиною, доки вона живе? ² Одружена жінка, доки живе її чоловік, привƅязана до нього законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. ³ Тому, доки її чоловік живий, вона стає перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону і не буде перелюбницею, як стане за дружину іншому чоловікові. ⁴ Тому, брати мої, і ви померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, - тому, що встав із мертвих, - аби принесли ми плід Богові. ⁵ Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, що є під законом, діяли в наших членах, щоб чинити плід смерти. ⁶ Нині ж ми звільнилися від закону, померли для того, що нас звƅязувало, щоб бути рабами в оновленні духа, а не старості писання. ⁷ То що ж скажемо? Що, - закон є гріхом? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через закон. Я не знав би злого жадання, якби закон не повелів: Не пожадай. ⁸ Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всякі злі пожадання; бо гріх без закону - мертвий. ⁹ Я жив колись без закону, а щойно прийшла заповідь, - гріх ожив; ¹⁰ я ж - помер; тому заповідь, дана для життя, спричинила мою смерть. ¹¹ Бо гріх, спричинений заповіддю, звів мене й умертвив нею. ¹² Отже, закон - святий, а заповідь - теж свята, праведна, добра. ¹³ Чи спричинило мою смерть добро? Цілковито ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став, цілком очевидно, грішним - через заповідь. ¹⁴ Бо знаємо, що закон духовний, а я - тілесний, проданий гріхові. ¹⁵ Бо не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу. ¹⁶ Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюся із законом, що він добрий. ¹⁷ Нині не я це виконую, але гріх, що живе в мені. ¹⁸ Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, - того не [знаходжу]. ¹⁹ Не роблю того добра, якого хочу, але те зло, якого не хочу, - його роблю. ²⁰ Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, але робить той гріх, що живе в мені. ²¹ Отже, я виявляю такий закон: як хочу робити добро, то мені накидається зло. ²² Насолоджуюся Божим законом - за внутрішньою людиною; ²³ та бачу інший закон у моїх членах, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріха, що перебуває в моїх членах. ²⁴ Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти? ²⁵ Дяка Богові - через нашого Господа Ісуса Христа! Отже, я сам розумом служу Божому законові, а тілом - законові гріха.

Chapter 8

¹ Тож нема тепер ніякого осуду тим, [які ходять] у Христі Ісусі [не за тілом, а за духом]. ² Бо закон духа, життя в Ісусі Христі визволив тебе від закону гріха й смерти. ³ Бо що було неможливе для закону через неміч тіла, то Бог, пославши свого Сина в подобі гріховного тіла, - в гріху засудив цей гріх у тілі, ⁴ щоб виправдання закону виповнилося в нас, що ходимо не за тілом, але за духом. ⁵ Бо ті, що є за тілом, думають про тілесне; а ті що, за духом, - про духовне. ⁶ Адже тілесне мудрування - то смерть, а думка духа - то життя й мир; ⁷ тілесне мудрування - ворожнеча проти Бога, воно не підкоряється Божому законові, та й не може. ⁸ І ті, що живуть тілом, Богові догодити не можуть. ⁹ Ви живете не тілом, а духом, тому що Божий дух живе у вас. Якщо ж хтось не має Христового духа, той йому не належить. ¹⁰ Коли Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живе через праведність. ¹¹ Якщо дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і ваші мертві тіла тим самим духом, що живе у вас. ¹² Тому, брати, ми не боржники тіла, щоб тілом жити. ¹³ Бо якщо живете тілом, - помрете; якщо ж духом умертвляєте тілесні вчинки, - житимете. ¹⁴ Бо всі, що водяться Божим духом, є Божі сини. ¹⁵ Бо ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, через який кличемо: Авва, Батько! ¹⁶ Сам Дух свідчить нашому духові, що ми є Божими дітьми. ¹⁷ Якщо ж ми діти, то й спадкоємці - спадкоємці Божі, співспадкоємці Христа, якщо лиш з ним терпимо, щоб з ним і прославитися. ¹⁸ Бо я вважаю, що терпіння нинішнього часу нічого не варті супроти майбутньої слави, що має зƅявитися в нас. ¹⁹ Усе створене з надією очікує зƅявлення Божих синів. ²⁰ Бо все створене підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, сподіваючись, ²¹ що саме створіння буде визволене від рабства тління - на свободу слави дітей Божих. ²² Бо знаємо, що все створіння разом стогне й страждає аж донині. ²³ Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи всиновлення та викуплення нашого тіла. ²⁴ Бо ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією: бо хіба надіється хтось на те, що бачить? ²⁵ Якщо ж надіємось на те, чого не бачимо, то терпляче очікуємо на нього. ²⁶ Отак і Дух допомагає нам у наших немочах: бо не знаємо, про що як слід і помолитися; але сам Дух заступається [за нас] невимовними зідханнями. ²⁷ А той, хто досліджує серця, знає, яка то думка Духа, бо він заступається за святих з Божої волі. ²⁸ Знаємо ж, що тим, які люблять Бога і які покликані за його передбаченням, все виходить на добро. ²⁹ Бо яких передбачив, тих наперед і призначив, щоб були вони подібні до образу його Сина, щоб він був первістком серед багатьох братів; ³⁰ а яких наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих і виправдав; а яких виправдав, тих і прославив. ³¹ Що ж скажемо на це? Якщо Бог з нами, то хто проти нас? ³² Той, хто свого Сина не пощадив, а видав його за нас усіх, - то хіба разом з ним не подарує нам усього? ³³ Хто звинувачуватиме Божих обранців? Бог їх виправдує, ³⁴ а хто засудить? Ісус Христос, який помер, ще й воскрес; який праворуч Бога, - він і заступається за нас! ³⁵ Хто нас відлучить від любови Христа? Чи терпіння, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? ³⁶ Так, як написано: За тебе нас убивають щодня, ми вважаємо себе за овець, призначених на заріз. ³⁷ Але в цьому всьому перемагаємо через того нас полюбив. ³⁸ Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ³⁹ ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, яка є в нашім Господі Ісусі Христі!

Chapter 9

¹ Правду кажу в Христі, не вводжу в оману, як свідчить мені моє сумління у Святім Дусі, ² що я маю великий смуток і безнастанний біль мого серця! ³ Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом, ⁴ тобто ізраїльців, яким належить синівство, слава, заповіти, законодавство, служба, обітниці. ⁵ Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Богом над усіма - благословенний на віки, амінь. ⁶ Не так воно, щоб Боже слово не збулося. Бо не всі, що від Ізраїля, є Ізраїлем; ⁷ і не всі є дітьми Авраама, які з роду його; але: В Ісаакові буде тобі насіння. ⁸ Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, але діти обітниці вважаються за насіння. ⁹ Бо ось яким було слово обітниці: В той час прийду - і буде в Сарри син. ¹⁰ І не тільки це, а й Ревека зачала в той самий час від нашого батька Ісаака. ¹¹ Ще до їхнього народження, коли вони не зробили ще нічого ні доброго, ні злого, - щоб постанова Божа виявилася у виборі - ¹² не від діл, але від того, хто закликає, - сказано їй, що старший послужить меншому, - ¹³ згідно з написаним: Якова я полюбив, а Ісава зненавидів. ¹⁴ Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні! ¹⁵ Бо він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися. ¹⁶ Отож, це не залежить ні від того, хто хоче, ані від того, хто біжить, але від Бога, який милує. ¹⁷ Бо Писання каже фараонові: Власне, на те я і поставив тебе, щоб показати на тобі свою силу, щоб прославилося моє імƅя на всій землі. ¹⁸ Отож, кого хоче, - милує, а кого хоче, - робить черствим. ¹⁹ А ти кажеш мені: Чому ще докоряє? Бо хто може противитися його волі? ²⁰ О людино, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму Творцеві: Чому зробив ти мене таким? ²¹ І чи не має влади гончар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для почесного використання, а другу не для почесного? ²² Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, приготовані на погибель, ²³ щоб виказати багатство своєї слави на посудинах милосердя, які раніше приготував був на славу, ²⁴ нас, яких прикликав не тільки від юдеїв, а й від поган. ²⁵ Як і в Осії каже: Назву не мій народ - моїм народом, а нелюбу - улюбленою. ²⁶ І буде: І на місці, де сказано їм: Ви не є моїм народом, - там будуть названі сини живого Бога. ²⁷ Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде число синів Ізраїлю, мов пісок у морі, але спасеться останок. ²⁸ Бо, довершуючи і скорочуючи, Господь виповнить на землі слово [, слово, що скорочене в справедливості]. ²⁹ Так, як це передбачав Ісая: Якби Господь Саваот не лишив нам насіння, ми стали б, як Содом, і уподібнилися б до Гомори. ³⁰ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягнули праведність, - ту праведність, що від віри; ³¹ а Ізраїль, що шукав закону праведности, не осягнув закону праведности. ³² Чому? Бо шукали не з віри, але з діл [закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання, ³³ як ото написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у нього, не буде посоромлений.

Chapter 10

¹ Браття, бажання мого серця і молитва до Бога - за них, на спасіння. ² Свідчу їм, що мають Божу ревність, але не з розуму. ³ Бо, не розуміючи Божої справедливости і силкуючись поставити власну справедливість, - не підкорилися Божій справедливості. ⁴ Бо Христос - це повнота закону на виправдання кожного, хто вірує. ⁵ Мойсей пише про ту праведність, що від закону, - що людина, яка виконає його, житиме ним. ⁶ А про праведність, що від віри, мовить таке: Не кажи у своєму серці: Хто вийде на небо? - значить Христа звести; ⁷ або: Хто зійде в безодню?, - значить Христа з мертвих підняти. ⁸ А що каже [Писання]? Близько до тебе слово, воно в твоїх устах і в твоєму серці, тобто слово віри, яке проповідуємо. ⁹ Якщо визнаєш своїми вустами Ісуса Господа і повіриш у своєму серці, що Бог підняв його з мертвих, - спасешся. ¹⁰ Бо серцем віруємо для праведності, а вустами сповідуємо для спасіння. ¹¹ Писання каже: Кожний, хто вірить у нього, не буде посоромлений. ¹² Нема різниці між юдеєм і греком, - один Бог для всіх, щедрий для всіх, хто його кличе. ¹³ Бо кожний, хто лише прикличе імƅя Господнє - спасеться. ¹⁴ Але як прикличуть того, в якого не повірили? Як повірять в того, про якого не чули? Як почують без проповідника? ¹⁵ Як будуть проповідувати, якщо не будуть послані? Так, як написано: Які гарні ноги благовісників [миру, благовісників] добра. ¹⁶ Але не всі послухали добру вістку. Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що чув від нас? ¹⁷ Тому віра - від слухання, слухання ж - через слово Христове. ¹⁸ Але кажу: Чи не чули? Отож: По всій землі рознеслося їхнє звіщання, і їхні слова - до кінців Всесвіту. ¹⁹ І ще кажу: Чи Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: Я роздражню вас не народом, народом нерозумним розгніваю вас. ²⁰ Ісая сміливо каже: Знайшли мене ті, які мене не шукали; відкрився я тим, що про мене не розпитували. ²¹ А до Ізраїлю мовить: Увесь день простягав я свої руки до непокірливого народу, який нарікає.

Chapter 11

¹ Отож, я запитую: Чи відкинув Бог свій народ? Цілковито ні! Бо і я ізраїлець, з насіння Авраама, з племені Веніямина. ² Не відкинув Бог свого народу, який знав і раніше. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, як він просить Богові на Ізраїля: ³ Господи, повбивали твоїх пророків, порозбивали твої вівтарі, а я залишився сам, і шукають моєї душі? ⁴ І що ж каже йому Божа відповідь? - Лишив я собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліно перед Ваалом. ⁵ Так само і тепер лишилася решта - за вибором ласки. ⁶ Якщо ж за ласкою, то не за вчинками, бо тоді ласка вже не була б ласкою. [А коли із вчинків, то це вже не ласка, інакше вчинок уже не вчинок]. ⁷ Що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, а вибрані одержали; інші ж затверділи, ⁸ як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: очі, щоб не бачили, вуха, щоб не чули, - аж до нинішнього дня. ⁹ І Давид каже: Хай буде їхня пожива сильцем, пасткою і спокусою - на відплату їм. ¹⁰ Хай затемніють їхні очі, щоб не бачили, і хай їхня спина завжди буде зігнута! ¹¹ Отож, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Бо через їхнє падіння буде спасіння поганам, щоб їх самих роздражнити. ¹² Якщо ж їхнє падіння є набутком для світу, а їхній занепад - багатство для поган, то наскільки більшою була б їхня повнота! ¹³ Кажу вам, поганам: Оскільки я є апостолом для поган, прославляю моє служіння; ¹⁴ може, цим роздражню своїх кревних за тілом і спасу кого з них. ¹⁵ Бо коли їхнє відкинення є примиренням для світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих? ¹⁶ Коли розчин святий, то й тісто святе; а коли корінь святий, то й гілля святе. ¹⁷ Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, бувши дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливки, ¹⁸ то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то памƅятай, що не ти корінь носиш, але корінь носить тебе. ¹⁹ Скажеш: Галузки відломлено, щоб я прищепився. ²⁰ Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся. ²¹ Бо коли Бог не пожалів природних галузок, то він і тебе не пощадить. ²² Отже, споглядай Божу ласку і суворість: на тих, що відпали, - суворість, а на тебе - Божа ласка, якщо залишатимешся в ласці; якщо ж ні, то будеш відрубаним. ²³ Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити. ²⁴ Бо коли ти, відтятий від оливки, дикої за своєю природою, був проти природи прищеплений до доброї оливки, - то настільки більш ті, що згідно з природою будуть прищеплені до власної оливки? ²⁵ Бо не хочу, братове, щоб ви не знали цієї таємниці, - аби не були ви високої думки про себе, - що часткове очерствіння на Ізраїль сталося доти, доки не ввійде повнота поган, ²⁶ відтак увесь Ізраїль врятується, як написано: Визволитель прийде з Сіона, відверне безбожність від Якова. ²⁷ І ось їм від мене завіт, коли заберу їхні гріхи. ²⁸ Згідно з благовістям, вони вороги задля вас; а згідно з обранням, - улюблені задля батьків. ²⁹ Адже Божі дарування і покликання не скасовуються. ³⁰ Бо як ви колись не корились Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, ³¹ так і вони нині спротивилися задля милосердя над вами, щоб і самі були помилувані. ³² Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб усіх помилувати. ³³ О, глибино багатства, премудрости, розуму Божого! Які незбагненні його присуди і недосліджені його дороги! ³⁴ Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був дорадником йому? ³⁵ Або хто дав йому раніше, щоб воно було віддане? ³⁶ Бо все з нього, через нього і для нього! Йому слава навіки. Амінь.

Chapter 12

¹ Тож благаю вас, братове, з Божого милосердя: принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, - як ваше служіння розумом. ² І не пристосовуйтеся до цього віку, але перетворюйтеся оновленням [вашого] розуму, щоб переконалися ви, якою є Божа воля, - що добром, що миле, що досконале. ³ Кажу кожному з вас даною мені ласкою: не думати про себе більше, ніж належить думати, але думати скромно, згідно з мірою віри, якою Бог кожного наділив. ⁴ Бо як в одному тілі маємо багато членів, а всі члени виконують не однакові дії, ⁵ так само й ми, бувши численними, є одним тілом у Христі, а окремо ми один для одного є членами. ⁶ Маємо різноманітні дари, згідно з даною нам ласкою: якщо пророцтво, то виконуймо його згідно з величиною віри; ⁷ якщо служіння, - служімо; якщо навчання, - навчаймо; ⁸ якщо втішання, - втішаймо; хто подає, - давай у простоті, хто керує, - керуй з ревністю, хто милосердиться, - хай робить це з привітністю. ⁹ Любов - не лицемірна. Ненавидьте зло, шукайте добра, ¹⁰ любіть один одного по-братерському; в пошані один одного випереджайте; ¹¹ у старанні не лінуйтеся, духом палайте, Господеві служіть, ¹² радійте надією, в горі будьте терплячі, перебувайте в молитві; ¹³ беріть участь у потребах святих, дотримуйтесь гостинности. ¹⁴ Благословляйте тих, що переслідують вас, - благословляйте, а не проклинайте. ¹⁵ Радійте з тими, що радіють, і плачте з тими, що плачуть. ¹⁶ Тримайтеся між собою однієї думки, не будьте зарозумілими, схиляйтесь до лагідних. Не вважайте себе замудрими. ¹⁷ Нікому не платіть злом за зло, дбайте про добро перед всіма людьми. ¹⁸ Якщо це можливо, і коли це залежатиме від вас, - живіть з усіма людьми в мирі. ¹⁹ Не мстіться за себе, улюблені, але дайте місце гніву, як написано: В моїй владі є помста, - і я віддам, каже Господь. ²⁰ Якщо твій ворог голодний, - нагодуй його; якщо спраглий, - дай йому пити; роблячи це, ти згортаєш йому на голову палаюче вугілля. ²¹ Не дайся, щоб зло перемогло тебе, але перемагай зло добром!

Chapter 13

¹ Кожна людина хай кориться вищій владі, бо нема влади, яка не була б від Бога; існуючі [влади] встановлені Богом. ² Хто противиться владі, противиться Божій постанові; хто противиться - накликає на себе осуд. ³ Володарі страшні не для добрих діл, а для злих. Хочеш не боятися влади? Роби добро - і матимеш від неї похвалу. ⁴ Володар - Божий слуга, він тобі на добро. Якщо зло робиш, бійся: бо не даремно він меча носить. Він є Божим слугою і мстить у гніві тому, хто чинить зло. ⁵ Йому треба коритися не тільки через гнів, а й заради сумління. ⁶ Тому ви й податки платите, - бо вони слуги Божі саме на це. ⁷ Дайте всім належне: кому податок - податок, кому мито - мито, кому страх - страх, кому пошану - пошану. ⁸ Нікому ні в чому не будьте винними, за винятком любови один до одного. Адже хто любить іншого, той виконав закон. ⁹ Тоді не чинитимеш перелюбу, не вбƅєш, не вкрадеш, не пожадатимеш чужого. Усі інші заповіді містяться в цьому слові: Полюбиш ближнього свого, як самого себе. ¹⁰ Любов до ближнього зла не чинить; тож любов - це виконання закону. ¹¹ І це тому, що знаєте час, коли пора вже нам від сну прокинутися. Бо тепер ближче до нас спасіння, ніж тоді, коли ми повірили. ¹² Ніч минула, день наблизився; тож відкиньмо діла темряви, зодягнімось у зброю світла. ¹³ Як у день, живімо доброчесно - не в гульні та пияцтві, не в розпусті й розбещеності, не в сварках і заздрощах; ¹⁴ але зодягніться Господом Ісусом Христом і турботу про тіло не перетворюйте на пожадливість.

Chapter 14

¹ Слабкого у вірі підтримуйте без суперечок про погляди. ² Бо один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. ³ Хто їсть, хай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, хай не засуджує того, хто їсть, - бо Бог і його прийняв. ⁴ Хто ти такий, що судиш чужого раба? Перед своїм паном він стоїть або падає. Але він вистоїть, бо Бог має силу поставити його. ⁵ Хтось відрізняє один день від другого, інший же вважає всі дні однаковими. Нехай кожний по-своєму тримається власного переконання. ⁶ Хто розрізняє дні, - для Господа розрізняє. [І хто не розрізняє днів, - для Господа не розрізняє]. Хто їсть, - для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, - для Господа не їсть, і дякує Богові. ⁷ Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. ⁸ Якщо живемо, - для Господа живемо; якщо вмираємо, - для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, - ми є Господні! ⁹ Бо Христос тому й помер [і воскрес], і ожив, щоб володіти і мертвими, й живими. ¹⁰ Ти чому засуджуєш свого брата? А ти чому зневажаєш свого брата? Адже всі станемо перед Божим судом, ¹¹ як ото написано: Я живу, - каже Господь, - і схилиться кожне коліно переді мною, і визнає Бога кожен язик! ¹² Тому кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові. ¹³ Отже, не осуджуймо більше один одного, але радше судімо про те, щоб не покласти братові спотикання чи спокусу. ¹⁴ Я знаю і певний у Христі Ісусі, що нема нічого нечистого самого в собі; тільки тому, хто вважає щось нечистим, - ото воно і є нечисте. ¹⁵ Бо якщо через їжу твій брат стурбований, то ти вже не за любовƅю живеш, - не губи своєю їжею того, за кого Христос помер. ¹⁶ Нехай ваше добре не зневажається. ¹⁷ Бо Царство Боже - це не їжа, не питво, а праведність, мир, радість у Святім Дусі. ¹⁸ Хто цим служить Христові, той і Богові милий, і людьми шанований. ¹⁹ Тому піклуймося про мир і про те, що йде на упорядкування один одному. ²⁰ Не руйнуй Божого діла задля їжі. Бо все чисте, але лихо тій людині, яка їсть на спокусу. ²¹ Добре не їсти мƅяса, не пити вина, - не робити нічого, через що твій брат спотикається, [або спокушується, або слабне]. ²² Ти маєш віру? Май її для себе самого перед Богом. Блаженний той, хто не засуджує себе за те, в чому випробовується. ²³ А хто сумнівається, коли їсть, - піддається судові, бо робить це не з віри. А все, що не з віри, є гріхом.

Chapter 15

¹ Треба, щоб ми, сильні, носили немочі слабких і не догоджали собі. ² Кожний з нас хай догоджає ближньому - для його добра, для розбудови. ³ Бо й Христос не догоджав собі, але, як ото написано: Наруга тих, що зневажали тебе, впала на мене. ⁴ А все, що раніше було написане, написане для нашого навчання, щоб через терпіння і утіху Писання ми мали надію. ⁵ Бог терпіння і утіхи хай дасть вам бути однодумними між собою - в Христі Ісусі, ⁶ щоб однодушно, одними вустами ви славили Бога й Батька Господа нашого Ісуса Христа. ⁷ Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до Божої слави. ⁸ Кажу, що Христос став служителем обрізаних - за Божою правдою, щоб підтвердити обітниці батьків, ⁹ а погани щоб прославляли Бога за його милосердя, як ото написано: Тому прославлятиму тебе між поганами і оспівуватиму імƅя твоє. ¹⁰ І ще каже: Тіштеся, погани, з його народом. ¹¹ І знову: Хваліть Господа, всі погани, хваліть його, всі народи. ¹² А Ісая каже: Буде корінь Єсея, який стане панувати над поганами, - і на нього погани надіятимуться. ¹³ Бог же надії хай наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви збагатилися надією, силою Святого Духа. ¹⁴ Певний я, мої брати, за вас, що ви сповнені доброти, сповнені всякого знання, і можете інших навчити. ¹⁵ Писав я вам сміливіше, [брати], мов нагадуючи вам за ласкою, даною мені від Бога, ¹⁶ щоб я був служителем Ісуса Христа між поганами, виконуючи священну службу Божого благовістя, щоб жертва від поган була милою, освяченою Святим Духом. ¹⁷ Тож маю я чим похвалитися в Христі Ісусі щодо Божих речей; ¹⁸ бо не смію говорити про те, чого не вчинив Христос через мене в наверненні поган - словом і ділом, ¹⁹ силою знамень і чуд, силою Божого Духа; отож, я від Єрусалима та його околиць і аж до Ілірика сповнив Христове благовістя. ²⁰ До того ж старався благовістити не там, де вже було відоме імƅя Христа, щоб не будувати на чужій основі; ²¹ але так, як ото написано: Ті, кому не сповіщено про нього, побачать, і ті, які не почули, зрозуміють. ²² Багато разів мені було перешкоджено прийти до вас. ²³ Нині ж, не маючи більше місця в цих землях, але вже багато років маючи бажання прийти до вас, ²⁴ [я прийду до вас] щойно під час подорожі до Іспанії. Надіюся побачити вас під час подорожі і що ви супроводжуватимете мене туди після того, коли раніше почасти натішуся вами. ²⁵ Нині ж я іду до Єрусалима, щоб послужити святим. ²⁶ Бо Македонія і Ахая зволили зробити якийсь збір для вбогих святих, що живуть у Єрусалимі. ²⁷ Зволили, бо є їхніми боржниками. Адже якщо погани стали співучасниками в їхніх духовних справах, то повинні і в тілесних послужити їм. ²⁸ Щойно це зроблю і вручу їм цей плід, то піду через ваші місця до Іспанії. ²⁹ Певен, що коли прийду до вас, то прийду в повноті благословення [доброї вістки] Христової. ³⁰ Благаю вас, братове, нашим Господом Ісусом Христом і любовƅю Духа, - допомагайте мені в молитвах за мене до Бога, ³¹ щоб визволитися мені від невірних у Юдеї і щоб моя служба в Єрусалимі була мила святим; ³² щоб з Божої волі, з радістю прийти до вас, [і] щоб відпочив я з вами. ³³ Бог миру хай буде з усіма вами. Амінь.

Chapter 16

¹ Поручаю вам нашу сестру Фиву, служебницю церкви в Кенхреях, ² щоб ви її прийняли в Господі, як личить святим, і допомагайте їй у тій справі, в якій вона від вас потребуватиме, бо й вона була опікункою багатьом і мені самому. ³ Вітайте Прискилу й Акилу - моїх помічників у Ісусі Христі, ⁴ які за мою душу свої голови клали; не тільки я їм дякую, але й усі церкви поган, ⁵ і їхню домашню церкву. Вітайте улюбленого мого Епенета, який є первістком Азії для Христа. ⁶ Вітайте Марію, яка багато потрудилася для вас. ⁷ Вітайте Андроника та Юнію - родичів та співвƅязнів моїх, що славні вони між апостолами; які раніше від мене повірили в Христа. ⁸ Вітайте Амплія мого улюбленого в Господі. ⁹ Вітайте Урбана - нашого помічника в Христі, та улюбленого мого Стахія. ¹⁰ Вітайте Апелеса, випробуваного в Христі. Вітайте тих, що з дому Аристовула. ¹¹ Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі. ¹² Вітайте Трифену й Трифосу, що потрудилися в Господі. Вітайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася в Господі. ¹³ Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його та мою. ¹⁴ Вітайте Асинкрита, Флегонта, Ерма, Патрова, Ермію і тих братів, що з ними. ¹⁵ Вітайте Філолога та Юлію, Нирея та його сестру, Олимпа і всіх святих, що з ними. ¹⁶ Вітайте один одного святим поцілунком. Усі Христові церкви вас вітають! ¹⁷ Благаю вас, братове, остерігайтеся тих, що ширять незгоди і спокуси, - всупереч ученню, яке ви опанували; уникайте їх, ¹⁸ бо вони не служать нашому Господеві Христові, але своєму животові, і милими ласкавими словами обдурюють серця простодушних. ¹⁹ Ваша слухняність дійшла до всіх. Радію за вас, але хочу, щоб ви були мудрими в доброму, непорочними - в злому. ²⁰ Бог миру незабаром розітре сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса [Христа] нехай буде з вами! Амінь. ²¹ Вітає вас мій помічник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатер, мої родичі. ²² Вітаю вас у Господі і я, Тертій, що написав це послання. ²³ Вітає вас Гай - гостинний для мене і для всієї церкви. Вітає вас міський скарбник Ераст і брат Кварт. ²⁴ [Благодать нашого Господа Ісуса Христа нехай буде з усіма вами, амінь]. ²⁵ Тому, хто може вас зміцнити - за моїм благовістям і проповіддю Ісуса Христа, - після обƅявлення тайни, яка споконвіку замовчувалася, ²⁶ а нині обƅявлена через пророчі Писання, за наказом вічного Бога і розголошена для поширення віри між усіма народами, ²⁷ - єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь.