2 коринтян

Chapter 1

¹ Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій, - до Божої церкви в Коринті з усіма святими в цілій Ахаї: ² ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа! ³ Благословенний Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог усякої втіхи, ⁴ що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішити тих, що перебувають у всяких скорботах, утіхою, якою самі втішаємося від Бога. ⁵ Оскільки в нас множаться Христові страждання, то через Христа множиться і наша втіха. ⁶ Якщо терпимо, то це за вашу втіху й спасіння; коли втішаємося, то це на вашу втіху [й спасіння], що дає вам силу терпляче переносити ті терпіння, що й ми переносимо. ⁷ І наше сподівання щодо вас певне, бо знаємо, що ви наші спільники як у терпіннях, так і в утісі. ⁸ Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наш смуток, що стався [нам] у Азії, бо понад міру, понад нашу силу були ми пригнічені, так що й не надіялися вже жити. ⁹ Але самі в собі мали ми присуд смерти, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, який воскрешає мертвих; ¹⁰ який і визволив нас від такої великої смерти - і визволить; на якого надіємося, що і ще визволятиме, - ¹¹ при помочі вашої молитви за нас, - щоб за дар, який виявлений до нас через багатьох, багато хто дякував за нас. ¹² Наша похвала є такою: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, - зокрема ж у вас, - у простоті та Божій чистоті; не в тілесній мудрості, але в Божій ласці. ¹³ І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте, - маю надію, що цілком зрозумієте; ¹⁴ частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас - у день Господа нашого Ісуса. ¹⁵ З цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб удруге ви мали благодать; ¹⁶ від вас попрямувати до Македонії, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї. ¹⁷ Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли що задумую, то тілесно задумую, і чи виходить у мене то так-так, і ні-ні? ¹⁸ Але вірний Бог, що слово наше до вас не було так, і ні. ¹⁹ Божий син, Ісус Христос, якого між вами проповідували я, Силуан і Тимофій, не був так і ні, - у ньому було так! ²⁰ Бо всі Божі обітниці в ньому - так і в ньому амінь на славу Богові через нас. ²¹ Той, хто зміцнює нас з вами в Христі і хто помазав нас, - це Бог. ²² Він дав нам печать, дав запоруку Духа в наших серцях. ²³ Я кличу Бога як свідка на мою душу, що, жаліючи вас, я не прийшов до Коринту, раніше. ²⁴ Не тому, що хочемо влади над вашою вірою, але тільки як співпрацівники у вашій радості: адже ж вірою ви стоїте!

Chapter 2

¹ Я вирішив собі не приходити до вас знову із смутком. ² Бо коли я роблю вам прикрість, то хто потішить мене, окрім того, хто зазнає від мене прикрости? ³ Це саме я писав [вам], щоб, коли прийду, не мав смутку [за смутком] від тих, від кого належить мені радість мати, бо я переконаний щодо вас, що моя радість - вона є для всіх вас. ⁴ З великим сумом і сердечною тугою писав я вам, обливаючись слізьми, не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, якої маю до вас надміру. ⁵ Якщо ж хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, - щоб не перебільшити, - всіх вас. ⁶ Такому досить тієї кари, що від більшости. ⁷ Отож, краще вам йому вибачити і втішити, щоб часом його не охопив великий смуток. ⁸ Тому прошу вас виявити до нього любов. ⁹ Утім, для того я й писав, щоб пізнати вашу досвідченість, чи ви є слухняні в усьому. ¹⁰ Бо кому ви прощаєте щось, - тому і я: бо коли я щось простив кому, то простив задля вас перед обличчя Христа, - ¹¹ щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі. ¹² Прийшовши ж до Троади звіщати благу Христову вістку, хоч мені й були відчинені двері в Господі, ¹³ не мав я спокою мого духа, бо не знайшов там мого брата Тита; попрощавшись із ними, рушив я до Македонії. ¹⁴ Богові ж подяка, який завжди прославляє нас у Христі і виявляє через нас духмяність свого розуму на кожному місці. ¹⁵ Бо для Бога ми є ніжними пахощами Христа між тими, що спасаються, і між тими, що гинуть. ¹⁶ Отже, для одних пахощі смерти - на смерть, для інших - пахощі життя - на життя. І хто на це здатний? ¹⁷ Бо ми не є такими, як численні люди, що торгують Божим словом, але ми проповідуємо від щирости - від Бога, перед Богом, у Христі.

Chapter 3

¹ Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас? ² Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди. ³ Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець. ⁴ Таку надію маємо через Христа до Бога, ⁵ не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога ⁶ який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє. ⁷ Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя; ⁸ то наскільки славнішим буде служіння Духа? ⁹ Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі. ¹⁰ Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу. ¹¹ Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі. ¹² Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю, ¹³ і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає. ¹⁴ Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі. ¹⁵ І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці. ¹⁶ Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало. ¹⁷ Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода. ¹⁸ Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа.

Chapter 4

¹ Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги. ² Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом. ³ Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, - ⁴ для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він - це образ Бога. ⁵ Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж - тільки ваші раби задля Ісуса. ⁶ Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа. ⁷ Цей скарб ми носимо в керамічних посудинах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. ⁸ В усьому нас гноблять, але ми не пригноблені, ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач; ⁹ ми переслідувані, але не залишені; ми повалені, але не загинули; ¹⁰ ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб зƅявилося в нашому тілі й Ісусове життя. ¹¹ Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і Ісусове життя зƅявилося в нашому смертному тілі. ¹² Тому смерть діє в нас, а життя - у вас. ¹³ Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, - ми віримо, тому й говоримо. ¹⁴ Бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами. ¹⁵ Бо все - для вас, аби помножена ласка багатьма, щедро принесла подяку на Божу славу. ¹⁶ Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина тліє, але наша внутрішня людина оновлюється день у день. ¹⁷ Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам у незбагненній щедрості вічну славу, ¹⁸ якщо ми споглядаємо видиме, а не те, що невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме - вічне.

Chapter 5

¹ Знаємо, що коли наша земна хатина тіла зруйнується, то маємо будівлю від Бога, оселю нерукотворну, вічну на небі. ² Тому ми й стогнемо, бажаючи зодягтися в наше небесне помешкання. ³ Аби лише і роздягнутими нам не виявитися голими. ⁴ Бо ми, що є в наметі, стогнемо під тягарем, бо хочемо не роздягтися, а зодягнутися, аби смертне було поглинене життям. ⁵ Той, що створив нас для цього, це - Бог; він дав нам запоруку Духа. ⁶ Отож, завжди маючи сміливість, знаємо, що, живучи в тілі, ми далекі від Господа, ⁷ бо ходимо вірою, а не видінням. ⁸ Сміливість же маємо і добру волю для того, щоб бажати краще вийти з тіла та піти до Господа. ⁹ Тому ж стараємося, - чи то входячи, чи виходячи, - любими йому бути. ¹⁰ Всім бо нам треба зƅявитися перед судом Христовим, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі зробив, - добро чи зло. ¹¹ Отже, пройняті Господнім страхом, ми переконуємо людей; перед Богом же ми відкриті; маю надію, що й перед вашою совістю ми відкриті. ¹² Не наново доручаємо себе вам; але даємо вам нагоду похвалитися нами, щоб ви мали відповідь для тих, що хваляться обличчям, а не серцем. ¹³ Коли ми з розуму зійшли, - то для Бога; коли ж при здоровому глузді, - то для вас. ¹⁴ Бо любов Христова держить нас, коли ми думаємо так: [якщо] один помер за всіх, то й усі померли. ¹⁵ А він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для себе, але для того, хто за них помер і воскрес. ¹⁶ Тому ми відтепер нікого не знаємо тілесно. Хоч пізнали Христа тілесного, але тепер більше не знаємо. ¹⁷ Отож, хто в Христі, той нове створіння; стародавнє минуло, тепер [усе] нове. ¹⁸ Усе - від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам служіння примирення. ¹⁹ Адже Бог у Христі примирив світ із собою, незважаючи на їхні проступки, і дав нам слово примирення. ²⁰ Отже, ми - посланці від імени Христа і тому наче сам Бог благає через нас. Від імени Христа просимо: примиріться з Богом. ²¹ Бо того, хто не знав гріха, він зробив за нас гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому!

Chapter 6

¹ Співпрацюючи, благаємо, щоб ви Божої благодати не брали надармо. ² Бо сказано: Сприятливого часу вислухав я тебе, і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер - догідний час, ось тепер - день спасіння. ³ Ні в чому не робимо ніякого спотикання, щоб служіння було бездоганним, ⁴ але в усьому виявляємо себе як слуги Божі, у великому терпінні, в скорботах, у бідах, у пригніченнях, ⁵ у ранах, у вƅязницях, у заколотах, у труднощах, в недосипаннях, у постах, ⁶ в очищенні, в розумі, в терпеливості, в лагідності, в Святім Дусі, в щирій любові, ⁷ в слові правди, в силі Божій - із зброєю справедливости в правій і лівій руці, - ⁸ в славі й безчесті, в ганьбі й похвалі; як ті ошуканці, хоч ми є правдомовні; ⁹ як незнані, але пізнані, як ті, що вмирають, хоч ми живі, як карані, а не вбиті; ¹⁰ як ті, що сумують, але ми завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіють. ¹¹ Наші вуста відкрилися до вас, коринтяни; наше серце широке. ¹² У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях. ¹³ Кажу вам, наче дітям, - будьте широкими й ви. ¹⁴ Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо. Яке може бути спілкування справедливости з беззаконням? Що спільного в світла й темряви? ¹⁵ Яка згода в Христа з Веліяром? Яка частка у вірного з невірним? ¹⁶ Або яка згода між Божим храмом та ідолами? Бо ми - то храм живого Бога, - як ото сказав Бог: Оселюся серед них і ходитиму, і буду для них Богом, а вони будуть моїм народом. ¹⁷ Тому вийдіть з-поміж них і відлучіться, - каже Господь, - і до нечистоти не доторкайтеся, і я прийму вас, ¹⁸ і буду для вас Батьком, а ви будете для мене синами й дочками, - каже Господь Уседержитель!

Chapter 7

¹ Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистімо себе від усякої нечистоти тіла та духа, чинячи святість у страху Божому. ² Дайте місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не визискали. ³ Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях на те, щоб нам з вами померти чи жити. ⁴ Велику маю сміливість до вас, велику маю похвалу за вас: я наповнився втіхою, переповнився радістю при всякому нашому смуткові. ⁵ Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, в усьому бідували ми: зовні - боротьба, всередині - страх. ⁶ Але той, що втішає покірних, - Бог утішив нас приходом Тита, ⁷ і не тільки його приходом, а й утіхою, якою втішився за вас, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу щирість до мене, тож я ще більше зрадів. ⁸ Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що те послання засмутило вас, хоч і тимчасово; ⁹ тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви засмутилися для Бога, щоб ні в чому не зазнати лиха від нас. ¹⁰ Бо смуток, що в Бозі, чинить покаяння на спасіння, якого не треба шкодувати; біль світський чинить смерть. ¹¹ Ось саме це засмучення для Бога викликало у вас яку старанність, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яке старання, яку відплату! В усьому ви показали себе чистими в ділі. ¹² А коли я і написав вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля скривдженого, але щоб виявилося для вас ваше старання за нас перед Богом. ¹³ Від цього ми втішилися. До нашої втіхи ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух; ¹⁴ тож коли я чимось йому про вас похвалився, то не зазнав сорому; але оскільки ми говорили вам усю правду, то й наша похвала перед Титом була правдива. ¹⁵ І його серце дуже прихильне до вас, коли згадує про послух усіх вас, що з острахом і тремтінням прийняли його. ¹⁶ Радію, що в усьому можу на вас покластися.

Chapter 8

¹ Повідомляємо ж вас, брати, про ласку Божу, дану в Церквах Македонських, ² що серед великого досвіду горя вони мають надмірну радість, і їхнє глибоке убозтво перелилося в багатство їхньої простоти. ³ Бо свідчу, що по змозі і понад змогу, добровільно, ⁴ з ревним проханням благали нас про ласку і спільність у службі для святих. ⁵ І не так, як сподівалися ми, але віддали себе перше Господеві та нам з Божої волі, ⁶ щоб ублагали ми Тита, аби так, як перше зачав, так і скінчив би в вас цю добродійну справу. ⁷ Але так, як у всьому ви багаті: вірою, і словом, і знанням, і всяким дбанням, і вашою любовƅю до нас, - і в цій благодійній справі треба вам відзначитися. ⁸ Не кажу як наказ, але дбанням за інших випробовую щирість вашої любови. ⁹ Знаєте бо ласку нашого Господа Ісуса Христа, що заради вас збіднів, бувши багатим, щоб ви збагатилися його убозтвом. ¹⁰ І в цьому даю раду: це бо вам є на користь, - вам, що від минулого року не тільки чинили, а й перші почали бажати. ¹¹ Тепер же скінчіть справу, щоб так, як ревно бажали, так і виконали в міру можливости. ¹² Бо коли є старанність, вона приємна згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого не має. ¹³ Не на те бо, щоб іншим була полегкість, [а] вам скорбота, але для рівности. ¹⁴ У нинішнім часі ваш наддостаток хай їм допоможе в їхньому нестаткові, щоб і їхній наддостаток виручив вас у вашому нестаткові, щоб була рівність, ¹⁵ як написано: Той, що мав багато, не мав надміру, а хто мав мало, не мав нестачі. ¹⁶ Дяка ж Богові, що дав таку саму старанність до вас у серце Титове, ¹⁷ бо він благання прийняв, але бувши дбайливим, із власної волі пішов до вас. ¹⁸ Ми ж послали з ним брата, якого по всіх церквах хвалять за благу вістку, ¹⁹ і не тільки це, а й вибраний був церквами з нами ходити в цій ласці, якій ми служимо на славу самого Господа і для вашої ревности, ²⁰ остерігаючись того, щоб хтось не дорікав нам цим достатком, яким ми служимо. ²¹ Бо дбаючи про добро не тільки перед Господом, а й перед людьми, ²² послали ми з ними нашого брата, старанність якого ми випробували в багатьох речах багато разів, який тепер ще старанніший через велике довірƅя до вас. ²³ Щодо Тита, то він мені товариш, а вам співробітник. Щодо наших братів, то вони посланці церков, слава Христова. ²⁴ Отже, дайте їм доказ вашої любови і нашої похвали щодо вас перед церквами.

Chapter 9

¹ А про службу для святих мені зайве писати вам. ² Бо знаю вашу старанність, якою про вас хвалюся македонцям, що Ахая приготувалася від минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох. ³ А я послав братів, щоб наша похвала щодо вас не була марною в цім випадку, щоб, як я ото сказав, ви були приготовлені. ⁴ Як прийдуть зі мною македонці і знайдуть вас непідготовленими, щоб ми не осоромилися, щоб не сказав я вам, в цій [похвалі]. ⁵ Отже, я вважав за потрібне просити братів, щоб прийшли до вас заздалегідь і підготували сповіщений вами щедрий дар, аби він був готовий - саме як щедрий дар, а не як вимушений. ⁶ Втім, хто сіє скупо, той скупо й жатиме; а і хто сіє щедро, той щедро й жатиме. ⁷ Кожний хай дає за пориванням серця, не з жалю та не з примусу, бо Бог любить того, хто дає з радістю. ⁸ А Бог владний збагатити вас усякою ласкою, щоб, завжди маючи в усьому всілякий достаток, ви збагачувалися всяким добрим ділом, ⁹ як написано: Розсипав, дав бідним; його праведність триває вічно. ¹⁰ А той, що дає насіння сіячеві та хліб на поживу, хай дасть і примножить ваше насіння і хай виростить плоди вашої праведности, ¹¹ щоб у всьому ви збагачувалися на всяку щирість, яка через нас складає подяку Богові. ¹² Бо справа цього служіння не тільки виповнює нестачу святим, а й сповнена багатьма подяками Богові. ¹³ Випробуванням цього служіння вони славлять Бога за послух вашого визнання Христової Євангелії, та за щирість спільности з ними і в усьому. ¹⁴ Своєю молитвою за вас вони тужать за вами через превелику Божу ласку до вас. ¹⁵ Дяка Богові за невимовний його дар.

Chapter 10

¹ Сам же я, Павло, благаю вас лагідністю і покірністю Христовою; я, що присутній між вами, покірний, а відсутній - сміливий супроти вас. ² Благаю, щоб коли прийду, я не став сміливим у надії, що нею думаю сміливим бути проти деяких, що вважають, начебто ми за тілом ходимо. ³ Бо, ходячи в тілі, не за тілом воюємо, ⁴ бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на знищення твердинь; ми руйнуємо задуми ⁵ і всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання і полонить усяке знання на послух Христові, ⁶ і ми ладні помстити будь-який непослух, коли ваш послух здійсниться. ⁷ Чи ви дивитеся на обличчя? Як хто певний, що він є Христовим, хай думає про себе, що так, як він, так само й ми Христові. ⁸ Бо коли б я ще більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь на збудування, а не на знищення ваше, то не осоромився б. ⁹ Аби не здавалося, ніби лякаю вас посланнями. ¹⁰ Бо послання мої, кажуть, важкі й міцні, а коли я особисто присутній, - то немічний і мова моя жалюгідна. ¹¹ Хай же знає такий, що які ми на слові в посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні. ¹² Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, що хвалять самі себе, але ті, що самі себе міряють собою і порівнюють себе з собою, є нерозумні. ¹³ Ми ж не хвалитимемося без міри, але за мірилом, що його дав нам Бог як міру, що досягає і до вас. ¹⁴ Бо не розтягаємося надміру, ніби не досягли ми до вас, бо аж до вас ми дійшли благою вісткою Христовою. ¹⁵ Не хвалимось безмірно в чужих трудах, а маємо надію, що, як виросте ваша віра в вас, ми звеличимося за нашим правилом надміру, ¹⁶ щоб благовістити далеко поза вами, не хвалитися готовим на чужому полі. ¹⁷ Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі. ¹⁸ Бо досвідчений не той, хто себе хвалить, а той, кого хвалить Господь.

Chapter 11

¹ О, коли б були потерпіли ви трохи моє безумство! І все ж, терпите ви мене. ² Бо ревную за вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, як чисту діву, поставити перед Христом. ³ Боюся, щоб часом, як ото змій звів Єву своїм лукавством, щоб не зітліли і ваші розуми і ви не відхилилися від простоти й чистоти в Христі. ⁴ Бо якби хто прийшов і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняли іншого духа, якого ви не прийняли, або іншу благу вістку, якої не діставали, то ви б терпіли з радістю. ⁵ Думаю, що я нічим не менший від великих апостолів. ⁶ Хоч я і неук словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявилися перед вами. ⁷ Чи я вчинив який гріх, впокорюючи себе, щоб ви підносилися; бо задарма благовістив я вам Божу Євангелію? ⁸ Від інших Церков брав я, приймаючи плату для служіння вам, ⁹ а прийшовши до вас і терплячи нестачу, не був я тягарем нікому, бо мою нестачу виповнили брати, прийшовши з Македонії. І в усьому зберіг я себе, щоб не бути для вас тягарем, - і збережу. ¹⁰ Є в мені правда Христова, і цю похвалу не відійме в мене ніхто в країнах Ахаї. ¹¹ Чому? Може, тому, що я не люблю вас? Те знає Бог. ¹² А що роблю, те й робитиму, щоб відняти причину в тих, що шукають причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такими, як і ми. ¹³ Такі бо фальшиві апостоли, діячі лукаві, що вдають апостолів Христових. ¹⁴ І не дивно, бо сам сатана вдає з себе ангела світла. ¹⁵ Не велике діло, якщо його слуги видають себе за слуг праведности: їхній кінець буде за їхніми вчинками. ¹⁶ Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А як ні, то прийміть мене хоч як божевільного, щоб і я трохи похвалився. ¹⁷ Те, що кажу, - не кажу того в Господі, а наче в безумстві - у цій частині похвали. ¹⁸ Бо багато хто хвалиться тілом, і я похвалюся. ¹⁹ Бо ви з радістю приймаєте божевільних, хоч самі є мудрі. ²⁰ Бо ви приймаєте, коли хто вас неволить, коли хто обƅїдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто бƅє вас по обличчю. ²¹ Як докір кажу, що ми наче стали немічні. Якщо хто відважується на щось, то, - кажу це нерозумно, - відважуюся і я. ²² Вони юдеї? І я. Вони ізраїльці? І я. Вони Авраамове насіння? І я. ²³ Вони слуги Христові? Кажу як нерозумний: я - більше! У трудах - більше, в ранах - дуже багато, у вƅязницях - надмірно, на межі смерти - часто. ²⁴ Від юдеїв дістав пƅять разів по сорок ударів без одного. ²⁵ Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбився зі мною - ніч і день я був у глибинах. ²⁶ У подорожах був часто, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, в небезпеках на морі, у небезпеках від фальшивих братів; ²⁷ у клопоті й трудах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі. ²⁸ Окрім зовнішнього, налягають на мене щоденні клопоти - турботи за всі церкви. ²⁹ Хто слабує, а я хіба не слабую? Хто спокушається, а я хіба не розпалююся? ³⁰ Коли вже треба хвалитися, то похвалюся своєю неміччю. ³¹ Бог і Батько Господа Ісуса, що є благословенний навіки, знає, що не брешу. ³² У Дамаску вождь царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи,] щоб мене схопити; ³³ але мене опустили в кошику крізь віконце по стіні, - і я вислизнув з його рук.

Chapter 12

¹ Хвалитися мені не корисно, бо прийду до видінь та обƅявлень Господніх. ² Знаю людину в Христі, яка чотирнадцять років тому, - не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, - була взята до третього неба. ³ І знаю, що та людина - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, - ⁴ була взята до раю і почула невимовні слова, яких людині не можна казати. ⁵ Отаким похвалюся, а собою - не хвалитимуся, хіба що своїми немочами. ⁶ Бо коли захочу хвалитися, то не стану божевільним, оскільки скажу правду; але стримаюся, щоб про мене хто більше чогось не подумав. ⁷ І щоб я через численні обƅявлення не запишався, то дано мені жало у тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, аби я не величався. ⁸ За нього я тричі благав Господа, аби відступився від мене. ⁹ І сказав мені: Досить тобі моєї ласки, бо [моя] сила в немочі виявляється. Тож краще радо похвалюся своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христова. ¹⁰ Тому радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа; бо коли я немічний, - тоді я сильний. ¹¹ [Хвалячись], став я нерозумним, - ви до того мене змусили. Бо ви мали мене хвалити, оскільки я нічим не менший від архиапостолів, хоч я - і ніщо. ¹² Ознаки ж апостольські виявилися і в вас - у всякій терплячості, у знаменнях, у чудах та силах. ¹³ Чим ви менші від інших церков? Хіба тільки тим, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю несправедливість. ¹⁴ Оце втретє я готовий прийти до вас, і не буду тягарем, бо шукаю не вашого, а вас. Бо не діти повинні батькам придбати маєток, а батьки - дітям. ¹⁵ Я ж охоче потрачуся на вас і віддам себе за ваші душі, - дарма, що дуже люблячи вас, я все менше одержую від вас любови. ¹⁶ Припустимо, що я не обтяжував вас, але як хитрун здобував вас оманою. ¹⁷ Чи я коли використовував вас через тих, кого до вас послав? ¹⁸ Я умовив був Тита і послав з ним брата, - чи використав вас Тит? Чи не діяли ми в одному дусі? Чи не ходили тими самими слідами? ¹⁹ Може, ви знову думаєте, що виправдовуємося перед вами? Перед Богом у Христі кажемо: все чинимо, улюблені, на вашу розбудову. ²⁰ Боюся, що коли прийду, не виявлю часом вас такими, якими б не хотів, і щоб сам не був для вас таким, якого б ви не хотіли. Щоб не було сварок, заздрощів, люті, розбрату, обмов, нашептів, пихи, безладдя; ²¹ щоб знову, коли прийду, не впокорив мене мій Бог перед вами, і я не оплакував би багатьох, які раніше згрішили та не покаялися в нечистоті, і в розпусті, і в безсоромності, що коїли.

Chapter 13

¹ Оце втретє іду до вас. При устах двох або трьох свідків буде стверджене кожне слово. ² Я попереджував і попереджую, як ото був у вас удруге; та й тепер, коли я відсутній: коли прийду знову, то не помилую тих, що раніше згрішили, як і всіх інших. ³ Ви шукаєте доказу, чи промовляє через мене Христос: для вас він не є немічним, але сильний у вас. ⁴ Бо хоч він і був розіпƅятий у немочі, та живий із Божої сили. Бо і ми є немічні в ньому, але живі будемо з ним, - з Божої сили у вас. ⁵ Випробовуйте себе, чи ви перебуваєте у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте, що Ісус Христос у вас? Хіба, може, ви недосвідчені. ⁶ Надіюся ж, що розумієте, що ми досвідчені. ⁷ Благаємо Бога, щоб ви не робили ніякого зла, - не для того, щоб ми виявилися досвідченими, але щоб ви чинили добро, а ми будемо наче недосвідченими. ⁸ Бо ми не можемо нічого діяти проти правди, але все згідно з правдою. ⁹ Ми радіємо, коли ми немічні, а ви - сильні. Про це й молимося: за вашу досконалість. ¹⁰ Задля цього пишу це тепер, коли відсутній; щоб коли прийду, не був нещадний тією владою, яку дав мені Господь на розбудову, а не на руйнування. ¹¹ Отак, брати, радійте, вдосконалюйтеся, втішайтеся, будьте однодумні, майте мир - і Бог любови та миру буде з вами. ¹² Вітайте одне одного святим поцілунком. Вас вітають всі святі. ¹³ Ласка Господа Ісуса Христа, і любов Бога та спільність Святого Духа - з усіма вами. [Амінь].