Луки

Chapter 1

¹ Оскільки багато хто брався за складання розповіді про речі, що сталися в нас, ² і, як нам передали їх ті, що з самого початку були очевидцями й слугами слова, ³ то вподобав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високодостойний Теофіле, ⁴ щоб ти пізнав достовірність і точність науки, якої навчився. ⁵ У дні Ірода, Юдейського царя, був один священик, на імƅя Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Ааронових, а імƅя її - Єлизавета. ⁶ Були обоє праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови. ⁷ І не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постарілися в днях своїх. ⁸ Одного разу, як він за своєю денною чергою служив перед Богом, ⁹ за звичаєм священства випало йому покадити, ввійшовши до Господнього храму. ¹⁰ І безліч народу молилася знадвору під час кадіння. ¹¹ Зƅявився йому Господній ангел, що стояв праворуч кадильного жертовника. ¹² Стривожився Захарія, побачивши, і страх напав на нього. ¹³ Промовив до нього ангел: Не бійся, Захаріє, бо почуто твою молитву; твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому імƅя Іван. ¹⁴ І буде тобі радість та веселість, і багато хто зрадіє з його народження. ¹⁵ Бо він буде великий перед Господом, ні вина, ні пƅянкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері. ¹⁶ Наверне багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога, ¹⁷ і він ітиме перед ним духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а невірних - до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві підготовлений народ. ¹⁸ І промовив Захарія до ангела: Із чого я це пізнаю? Адже я старий, та й дружина моя зістарілася в днях своїх. ¹⁹ У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. ²⁰ І ось ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збудеться, - за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу! ²¹ Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він барився в храмі. ²² Коли він вийшов, то не міг говорити до них; вони зрозуміли, що побачив видіння в храмі; а він говорив знаками їм, але залишився німий. ²³ І коли скінчилися дні його служби, він пішов до своєї оселі. ²⁴ А після тих днів зачала його дружина Єлизавета і таїлася пƅять місяців, кажучи: ²⁵ Так мені вчинив Господь у ті дні, коли пожалів, щоб зняти мою ганьбу перед людьми. ²⁶ А на шостім місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до Галилейського міста Назарета, ²⁷ до діви, зарученої з чоловіком на імƅя Йосип, із дому Давидового, а імƅя діви - Марія. ²⁸ І ввійшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті, Господь з тобою, [благословенна ти між жінками]. ²⁹ Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означає це привітання. ³⁰ Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога. ³¹ І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси Йому імƅя Ісус. ³² Він буде великий і Сином Всевишнього названий; дасть йому Господь Бог пристол його батька Давида, ³³ і довіку царюватиме в домі Якова, і його царюванню не буде кінця. ³⁴ І озвалась Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю? ³⁵ У відповідь ангел сказав її: Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе обгорне; тому й Святе, що народиться, назветься Сином Божим. ³⁶ Ось і твоя родичка Єлизавета, і та зачала сина у своїй старості, і вже є на шостому місяці, хоч звуть її неплідною; ³⁷ але не буває безсилим у Бога жодне слово. ³⁸ А Марія промовила: Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм. І ангел відійшов від неї. ³⁹ Тими днями Марія, вставши, поспіхом пішла в гірські околиці, до міста Юдиного. ⁴⁰ І ввійшла до Захарієвої оселі, привітала Єлизавету. ⁴¹ Коли ж почула Єлизавета Маріїне привітання, заворушилося немовля в її лоні. Єлизавета сповнилася Святим Духом, ⁴² і скрикнула голосно та промовила дуже голосно: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твого лона! ⁴³ І звідки ж мені це, щоб до мене прийшла мати мого Господа? ⁴⁴ Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моєму лоні. ⁴⁵ Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться те, що було сказане їй Господом! ⁴⁶ А Марія промовила: Величає душа моя Господа, ⁴⁷ і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм. ⁴⁸ Бо зглянувся на покору раби своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди, ⁴⁹ бо зробив мені велике сильний! І святе імƅя його, ⁵⁰ і милість його з роду в рід для тих, що бояться його. ⁵¹ Він показав силу руки своєї, розсівав гордих думками сердець своїх, ⁵² скинув сильних з престолів і підніс покірних, ⁵³ голодним дав достаток, а багатих відпустив з нічим. ⁵⁴ Пригорнув Ізраїля, слугу свого, щоб згадати те милосердя, ⁵⁵ так як прорік був до батьків наших - Авраама і роду його аж до віку. ⁵⁶ Перебула ж Марія з нею якихось три місяці і повернулася до своєї оселі. ⁵⁷ А Єлизаветі настав час родити, і вона народила сина. ⁵⁸ Почули сусіди та її родина, що Господь щедро вилив своє милосердя на неї, і тішилися разом з нею. ⁵⁹ Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і називали його імƅям його батька - Захарією. ⁶⁰ Озвалася мати його та й сказала: Ні, хай буде названий Іваном. ⁶¹ І сказали їй, що нікого немає в її родині, хто б називався цим імƅям. ⁶² І знаками питали його батька, як хотів би його назвати. ⁶³ Попросивши дощечку, написав слова: Його імƅя - Іван. І всі дивувалися. ⁶⁴ У ту мить відкрилися його вуста і його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. ⁶⁵ І страх напав на всіх їхніх сусідів, і в усіх Юдейських землях розповідалося про всі ці події. ⁶⁶ Усі, що почули це, зважували в серці своїм, кажучи: Ким же буде ця дитина? Господня рука була таки з нею! ⁶⁷ Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, кажучи: ⁶⁸ Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, бо відвідав і визволив свій народ, ⁶⁹ підніс нам ріг порятунку в оселі свого слуги Давида, ⁷⁰ як був заповідав устами святих одвіку своїх пророків, ⁷¹ що визволить нас від наших ворогів та з рук наших ненависників, щоб ⁷² показати милосердя нашим батькам, згадати свій святий Завіт, ⁷³ що дотримає присягу, якою присягався нашому батькові Авраамові, ⁷⁴ щоб ми визволилися з рук ворогів та без страху ⁷⁵ служили йому в святості й справедливості, поки житимемо. ⁷⁶ І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу; ⁷⁷ щоб дати пізнати його народові спасіння через відпущення його гріхів; ⁷⁸ щоб завдяки великому милосердю нашого Бога, яке він злив на наш Схід з висоти, ⁷⁹ освітити тих, що перебувають у темряві й смертельній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру. ⁸⁰ А дитина росла й міцніла духом, і перебувала в пустинях до дня свого зƅявлення перед Ізраїлем.

Chapter 2

¹ І сталося тими днями, що вийшов указ імператора Августа переписати всю землю. ² Цей перепис уперше відбувся, як володів Сирією Кириній. ³ І йшли всі записатися, кожний до свого міста. ⁴ Пішов і Йосип з Галилеї, з міста Назарета - до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, - бо був він з дому та з роду Давидового, - ⁵ записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], що була вагітна. ⁶ І сталося таке, що коли були вони там, сповнилися дні, щоб їй народити. ⁷ І народила свого первістка - Сина, сповила його й поклала в яслах, бо в заїзді не було для них місця. ⁸ І були в тій землі пастухи, які були в полі та стерегли нічної пори свою отару. ⁹ Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони перейнялися великим страхом. ¹⁰ Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я благовіщаю вам велику радість, яка буде радістю для всього народу: ¹¹ для вас народився сьогодні в місті Давидовім Спаситель, тобто Господь Христос. ¹² І ось вам така ознака: знайдете немовля сповите - воно лежить у яслах. ¹³ Вмить зƅявилася біля ангела сила-силенна небесного війська, яке хвалило Бога і говорило: ¹⁴ Слава Богові у високості, і на землі мир, в людях доброї волі! ¹⁵ І сталося таке, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали казати один одному: Ходім же до Вифлеєма і подивимося, що там сталося, про що Господь сповістив нам. ¹⁶ Поспішаючи, прийшли та знайшли Марію, Йосипа і немовля, яке лежало в яслах; ¹⁷ побачивши, розповіли про те, що було сказане їм про цю дитину. ¹⁸ Усі, що почули, дивувалися сказаному пастухами. ¹⁹ Марія ж зберігала всі ці слова, збираючи їх у своїм серці. ²⁰ А пастухи повернулися, славлячи й хвалячи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано. ²¹ Коли виповнилося вісім днів, щоб обрізати його, то назвали його Ісусом, як назвав його ангел ще перед тим, як зачався він у лоні. ²² І коли минули дні очищення, згідно із законом Мойсея, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, ²³ як то записано в Господнім законі: кожне немовля чоловічої статі, що відкриває лоно, назветься святим для Господа. ²⁴ І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у законі Господнім - дві горлиці або двоє голубƅят. ²⁵ Був один чоловік у Єрусалимі на імƅя Семен, - людина праведна й побожна, що очікував утіхи Ізраїля; і Святий Дух був на ньому. ²⁶ І було йому звіщено Духом Святим, що не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. ²⁷ І привів його дух до храму. Коли батьки внесли немовля Ісуса, щоб зробити з ним за законним звичаєм, ²⁸ він узяв його на руки, віддав хвалу Богові та й сказав: ²⁹ Нині відпускаєш твого раба, Владико, згідно з твоїм словом, - у мирі, ³⁰ бо мої очі побачили твоє Спасіння, ³¹ яке ти приготовив перед лицем усіх народів: ³² світло для просвіти поган і для слави народу твого Ізраїля. ³³ І його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про нього. ³⁴ А Семен поблагословив їх і сказав до Марії, його матері: Ось лежить він - на падіння і піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання; ³⁵ а тобі самій душу прошиє меч, щоб відкрилися думки сердець багатьох. ³⁶ І була тут Анна - пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асира; вона дожила до глибокої сторости, живши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; ³⁷ удова, вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від церкви, служачи вдень і вночі постом та молитвами. ³⁸ Прийшовши тієї години, вона прославляла Господа і говорила про нього всім, хто чекав на визволення Єрусалима. ³⁹ А як виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета. ⁴⁰ Дитина ж росла й міцніла, набираючись мудрости, - і ласка Божа була на ній. ⁴¹ Його батьки щороку ходили до Єрусалима на свято Пасхи. ⁴² І коли було йому дванадцять літ, вони за звичаєм пішли на свято [до Єрусалима]. ⁴³ А як скінчилися дні свята, вони поверталися; а хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали його батько [Йосип та мати]. ⁴⁴ Думали, що він десь у натовпі. Пройшли день дороги та й стали шукати його поміж родичами та знайомими; ⁴⁵ не знайшли, повернулися до Єрусалима й тут шукали його. ⁴⁶ І сталося, що по трьох днях знайшли його в храмі; сидів серед учителів, слухав їх та розпитував. ⁴⁷ Усі, що слухали, дивувалися з його розуму та його відповідей. ⁴⁸ Побачивши його, здивувалися; мати його сказала йому: Дитино, чому ти нам таке вчинив? Ось твій батько і я, стражденні, шукали тебе. ⁴⁹ А він їм відказав: Чому ж ви мене шукали? Хіба не знаєте, що мені треба бути в тому, що належить моєму Батькові? ⁵⁰ Вони ж не зрозуміли того слова, яке він їм сказав. ⁵¹ І пішов він з ними, і прибув до Назарета, і слухався їх. А його мати зберігала всі ті слова в своєму серці. ⁵² А Ісус набував мудрости, віку та ласки - в Бога і в людей.

Chapter 3

¹ На пƅятнадцятім році панування імператора Тиверія, коли Юдеєю володів Понтійський Пилат, а Ірод був тетрархом Галилеї, його брат Пилип - тетрархом Ітуреї та Трахонітської округи, а Лисаній - тетрархом Авілинії, ² за архиєреїв Анни й Каяфи, було Боже слово до Івана, Захарієвого сина, в пустині. ³ Він пройшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для відпущення гріхів, ⁴ - як ото написано в книзі пророцтва Ісаї пророка: Голос того, що кличе в пустині: приготуйте дорогу Господню, вирівняйте стежки Йому: ⁵ хай кожна ущелина наповниться, і кожна гора та кожний пагорок зрівняються; хай стане криве - рівним, а вибоїсті - гладенькими дорогами; ⁶ і кожна людина побачить спасіння Боже! ⁷ Іван казав людям, що приходили хреститися до нього: Роде гадючий, хто навчив вас тікати від прийдешнього гніву? ⁸ Отож зробіть плоди, гідні каяття, і не пробуйте казати в собі: Маємо батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з оцього каміння піднести дітей Авраамові. ⁹ Бо вже й сокира лежить біля коріння дерев: кожне ж дерево, що не дає доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь. ¹⁰ Запитували його люди, кажучи: Що ж маємо робити? ¹¹ У відповідь сказав їм: Хто має дві сорочки, хай дасть тому, хто не має, а хто має їжу, так само хай робить. ¹² Прийшли й митники хреститися та й кажуть до нього: Учителю, а що нам робити? ¹³ А він сказав їм: Нічого більше від того, що установлене вам, - не робіть. ¹⁴ Питали його й вояки, кажучи: А ми що маємо робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтеся своєю платнею. ¹⁵ Коли народ чекав і всі роздумували в своїх серцях про Івана, чи він не є часом Христос, ¹⁶ - Іван відповідав усім, кажучи: Я водою хрещу вас; але йде дужчий від мене, якому я не гідний розвƅязати ремінь його взуття; він хреститиме вас Духом Святим та вогнем; ¹⁷ він тримає в своїй руці лопату, щоб очистити тік і зібрати пшеницю до житниці, а полову спалити вогнем незгасним. ¹⁸ Багато ще й іншого, потішаючи, благовістив народові. ¹⁹ Тетрарх Ірод, викритий Іваном за Іродіяду, дружину свого брата і за все зло, що його зробив Ірод, ²⁰ до всього додав ще й те, що замкнув Івана до вƅязниці. ²¹ Сталося, коли хрестився весь народ і коли Ісус теж, хрестившись, молився, - розкрилося небо, ²² зійшов Дух Святий у вигляді голуба на нього, і почувся голос із неба: Ти мій улюблений Син, у тобі - моє вподобання. ²³ А той Ісус, розпочинаючи, мав яких років тридцять, будучи, як думано, сином Йосипа, сина Ілії, ²⁴ сина Маттата, сина Левія, сина Мельхії, сина Янная, сина Йосипа, ²⁵ сина Маттатія, сина Амоса, сина Наума, сина Еслія, сина Нангея, ²⁶ сина Маата, сина Маттатія, сина Семія, сина Йосиха, сина Йоди, ²⁷ сина Йоанана, сина Рисія, сина Зоровавеля, сина Салатіїла, сина Нирія, ²⁸ сина Мелхія, сина Аддія, сина Косама, сина Елмадама, сина Іра, ²⁹ сина Ісуса, сина Еліезера, сина Йорима, сина Маттата, сина Левія, ³⁰ сина Семена, сина Юди, сина Йосипа, сина Йонама, сина Еліякима, ³¹ сина Мелея, сина Меная, сина Маттата, сина Натама, сина Давида, ³² сина Єсея, сина Овида, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, ³³ сина Аминадава, сина Админа, сина Арнія, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, ³⁴ сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора, ³⁵ сина Сируха, сина Рагава, сина Фалека, сина Евера, сина Салана, ³⁶ сина Каїнана, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, ³⁷ сина Матусала, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеїла, сина Каїнама, ³⁸ сина Еноса, сина Сита, сина Адама, - сина Бога.

Chapter 4

¹ А Ісус, сповнений Духом Святим, повернувся з-над Йордану і, будучи проваджений Духом до пустині, ² сорок днів був там випробовуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні; щойно скінчилися вони, - зголоднів. ³ І сказав йому диявол: Якщо ти Божий Син, скажи цьому каменеві, щоб став хлібом. ⁴ Відповів йому Ісус: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом]. ⁵ І [диявол], повівши його [на високу гору], показав йому на мить усі царства світу, ⁶ і сказав йому диявол: Я дам тобі всю оцю владу та їх славу, бо мені це передано, я, кому тільки хочу, тому і даю її; ⁷ отож, коли ти вклонишся переді мною, то буде все це твоє. ⁸ І сказав йому Ісус у відповідь: [Іди геть від мене, сатано]; написано: вклоняйся Гоподеві Богові своєму і йому одному служи. ⁹ Повів його до Єрусалима й поставив на краю храмового даху та сказав йому: Якщо ти Божий Син, кинься звідси додолу; ¹⁰ бо написано: Своїм ангелам накаже про тебе, щоб берегли тебе, ¹¹ і вони на руках понесуть тебе, аби ти часом не спотикнувся об камінь твоєю ногою. ¹² А Ісус у відповідь мовив йому: Сказано: не випробовуй Господа Бога свого. ¹³ Закінчивши всі спокушування, відійшов від нього до часу. ¹⁴ Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про нього пішла по всьому краї. ¹⁵ Він навчав у їхніх синаґоґах, і всі його славили. ¹⁶ Прибув він до Назарета, де був вихований; увійшов, за своєю звичкою, у день суботній до синаґоґи та став, щоб читати. ¹⁷ Дали йому книгу пророка Ісаї, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: ¹⁸ Дух Господній на мені, бо помазав мене благовістити бідним, послав мене [лікувати розбитих серцем], проповідувати полоненим - відпущення, сліпим - прозріння, пригноблених відпустити на волю; ¹⁹ звіщати рік Господньої милости. ²⁰ Згорнувши книгу, віддав її слузі та й сів; очі всіх у синаґозі пильно стежили за ним. ²¹ І почав говорити до них: Сьогодні збулося Писання, що ви його почули. ²² Усі свідчили йому, дивуючись словам, що линули з його вуст; міркували: Чи не син це Йосипів? ²³ А він мовив до них: Напевне, скажете мені цю приказку: Лікарю, вилікуй самого себе! Зроби й тут, у вітчизні своїй, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі. ²⁴ А він мовив: Щиру правду кажу вам, що жоден пророк не приймається в своїй вітчизні. ²⁵ Щиру правду ж кажу вам, що багато вдів було в дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі; ²⁶ і до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську - до жінки-вдови. ²⁷ І багато було прокажених за Єлисея - пророка в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Нееман-сирієць. ²⁸ І всі в синаґозі, почувши це, сповнилися гнівом. ²⁹ Вставши, вигнали його геть з міста і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб його з неї скинути; ³⁰ а він, пройшовши між ними, віддалився. ³¹ Прийшов до Капернаума, міста галилейського. І навчав їх по суботах; ³² і дивувалися з навчання його, бо слово його мало владу. ³³ Був у синаґозі чоловік, що мав духа нечистого - демона. Закричав голосом гучним: ³⁴ Облиш, що тобі до нас, Ісусе Назарянцю? Чи ти прийшов часом вигубити нас? Я знаю, хто ти, - Святий, Божий. ³⁵ А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни й вийди з нього. І демон, кинувши його посередині, вийшов з нього, зовсім не зашкодивши йому. ³⁶ Всіх охопив жах, вони говорили одне до одного, кажучи: Що це за слово, що владою і силою наказує нечистим духам - і вони виходять? ³⁷ І йшла чутка про нього по всіх місцях краю. ³⁸ Вийшовши із синаґоґи, Він завітав до Симонової оселі. Симонова теща була в гарячці; Його благали про неї. ³⁹ Ставши над нею, він наказав гарячці, - і вона залишила її; одразу ж уставши, служила їм. ⁴⁰ Коли заходило сонце, всі, що мали хворих на різні недуги, приводили їх до нього, а він, покладаючи на кожного з них руки, вздоровляв їх. ⁴¹ Виходили біси з багатьох, викрикуючи й кажучи: Ти - Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, що вони знали, що він Христос. ⁴² Як настав день, він вийшов і подався до самотнього місця. Люди шукали його - і знайшли та трималися його, щоб не відходив від них. ⁴³ Він сказав їм: І іншим містам мені належить благовістити Боже Царство, бо на те мене послано. ⁴⁴ І він проповідував по юдейських синагогах.

Chapter 5

¹ Сталося так, що коли налягав на нього натовп, аби слухати Боже слово, а він стояв біля Генезаретського озера, - ² то побачив два човни, що стояли при березі озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. ³ Увійшовши до одного з човнів, того, що був Симонів, велів йому трохи відпливти від берега; сів і навчав людей з човна. ⁴ Коли перестав навчати, звернувся до Симона: Попливи на глибінь і закинь невід на лов. ⁵ А Симон у відповідь сказав [йому]: Наставнику, цілу ніч, потрудившись, ми нічого не зловили; та за словом твоїм - закину невід. ⁶ І зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхній невід почав рватися. ⁷ І помахали друзям у другім човні, щоб прийшли їм допомогти. Ті прийшли й наповнили обидва човни так, що вони стали потопати. ⁸ Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових, кажучи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи! ⁹ Бо Жах охопив його і всіх, хто був з ним, від кількости риби, що вони наловили, - ¹⁰ також і Якова й Івана, синів Зеведеєвих, які були Симоновими спільниками. І сказав Ісус Симонові: Не бійся - відтепер будеш ловцем людей. ¹¹ І витягнувши човни на берег, полишили все, пішли за ним. ¹² Сталося так, що коли він був у одному з міст, один чоловік, увесь у проказі, побачивши Ісуса, впав долілиць та й благав його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. ¹³ Простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим. І враз проказа зійшла з нього. ¹⁴ І велів йому нікому про те не казати: Але йди, покажися священикові, принеси за очищення своє так, як наказав Мойсей, - для свідчення їм. ¹⁵ Розійшлася далеко чутка про нього, і сходилися великі юрби, щоб послухати й вилікуватися [в нього] від своїх недуг. ¹⁶ Він же відходив у пустині і молився. ¹⁷ Сталося одного дня, коли він навчав, - сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та Єрусалима; і сила Господня була в ньому, щоб оздоровляти. ¹⁸ І ось люди принесли на ліжку чоловіка, що був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед ним. ¹⁹ Не знайшовши, як пронести його через юрбу, вилізли на дах, та крізь черепицю, опустили його з ліжка на середину - перед Ісусом. ²⁰ Побачивши їхню віру, сказав: Чоловіче, відпускаються тобі твої гріхи. ²¹ І почали розмірковувати книжники та фарисеї, кажучи: Хто ж він є, що говорить таку богозневагу? Хто може відпускати гріхи, крім самого Бога? ²² Пізнавши ж думки їхні, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях? ²³ Що легше - сказати: відпускаються тобі твої гріхи чи сказати: встань і ходи? ²⁴ Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми своє ложе та йди до своєї оселі. ²⁵ І враз уставши перед ними, взяв те, на чому лежав, і пішов до своєї оселі, прославляючи Бога. ²⁶ Жах охопив усіх, і вони славили Бога і сповнилися страхом, кажучи: Преславне ми сьогодні бачили. ²⁷ Після цього вийшов і побачив митника на імƅя Левія, що сидів на митниці, і сказав йому: Іди за мною. ²⁸ Лишивши все, той устав і пішов слідом за ним. ²⁹ Левій справив для нього у своїй оселі велику гостину; була там велика група митників та інших, що сиділи з ним при столі. ³⁰ А книжники та фарисеї нарікали на його учнів, кажучи: Чому з митниками та грішниками ви їсте та пƅєте? ³¹ А Ісус у відповідь до них сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі. ³² Я прийшов кликати до покаяння не праведних, а грішних. ³³ Вони ж відказали йому: Учні Іванові часто постяться і моляться, фарисейські також; а твої їдять і пƅють. ³⁴ Він промовив до них: Чи можете ви змусити поститися весільних гостей, доки молодий з ними? ³⁵ Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть. ³⁶ Розповів притчу їм, що ніхто не пришиває латки з нового одягу до старого одягу, бо порветься нове, і до старого не годиться те, що з нового. ³⁷ І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки й виллється, а бурдюки пропадуть; ³⁸ але молоде вино треба вливати до нових бурдюків - [тоді обидва збережуться]. ³⁹ І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: Старе краще!

Chapter 6

¹ Сталося так, що в суботу він ішов через засіяні лани; його учні зривали колосся та їли, розтираючи руками. ² Деякі фарисеї сказали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу? ³ У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали того, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? ⁴ Як увійшов він до Божого дому, то взяв принесені хліби, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; зƅїв і дав тим, що були з ним? ⁵ І додав: Син Людський є Господом [і] суботи. ⁶ І сталося іншої суботи, як увійшов він до синаґоґи й навчав. Був там чоловік, що мав усохлу праву руку. ⁷ Книжники й фарисеї підглядали, чи в суботу він лікуватиме, щоб знайти оскарження проти нього. ⁸ А він знав їхні думки і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став. ⁹ Ісус же промовив до них: Запитаю вас, що годиться в суботу - добро робити, чи зло робити, душу врятувати, чи згубити? ¹⁰ Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку. Той зробив, і рука його стала дужа [здорова, як і друга]. ¹¹ А вони сповнилися люттю, змовлялися один з одним, що далі робити з Ісусом. ¹² Сталося тими днями, що вийшов Він на гору помолитися; і був цілу ніч у молитві до Бога. ¹³ А коли настав день, покликав своїх учнів; вибравши з них дванадцятьох, і назвав їх апостолами: ¹⁴ Симона, якого назвав Петром, та Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія, ¹⁵ Матвія і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом, ¹⁶ Юду Якового та Юду Іскаріотського, що став зрадником. ¹⁷ Зійшовши, став з ними на рівному місці; також численна юрба його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона, ¹⁸ які посходилися послухати його і вилікуватися від своїх недуг; а також ті, що терпіли від нечистих духів, - й вздоровлялися; ¹⁹ і вся ця юрба намагалася доторкнутися до нього, бо з нього виходила сила і зціляла всіх. ²⁰ А він глянувши на своїх учнів, говорив: Блаженні бідні, бо ваше є Царство Боже. ²¹ Блаженні голодні тепер, бо наситяться. Блаженні ви, що плачете тепер, бо втіштеся. ²² Блаженні будете, коли зненавидять вас люди, коли розлучать вас, ганьбитимуть і знеславлять ваше імƅя через Людського Сина. ²³ Радійте того дня і веселіться, бо винагорода ваша велика на небі; бо так само робили пророкам їхні батьки. ²⁴ Та горе вам, багатії, бо далекі ви від утіхи вашої. ²⁵ Горе вам, ситі тепер, бо зголоднієте. Горе вам, що смієтеся тепер, бо заридаєте й заплачете. ²⁶ Горе, коли хвалитимуть вас усі люди; бо так само робили з фальшивими пророками їхні батьки. ²⁷ Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, що ненавидять вас; ²⁸ благословляйте тих, що проклинають вас, моліться за тих, що очорнюють вас. ²⁹ Тому, хто бƅє тебе по щоці, підстав і другу; а від того, хто забирає в тебе одяг, - і сорочки не борони. ³⁰ Кожному, хто просить у тебе, - дай; а від того, хто забирає твоє, - не домагайся. ³¹ Як хочете, щоб робили вам люди, - робіть [і ви] їм так само. ³² А коли любите тих, що люблять вас, то яка вам ласка? Адже й грішники люблять тих, що їх люблять. ³³ І коли добро робите тим, що вам роблять, яка вам ласка? Бо ж і грішники те саме роблять. ³⁴ І коли позичаєте в тих, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам ласка? Грішники теж грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. ³⁵ Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, - і буде винагорода вам велика, будете синами Всевишнього, бо він добрий і до невдячних та злих. ³⁶ Будьте милосердними, як і Батько ваш милосердний. ³⁷ Також не судіть - і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Відпускайте - і відпуститься вам; ³⁸ дайте - і дасться вам; мірку добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у пелену. Бо якою міркою ви міряєте, такою ж відміряється вам. ³⁹ Розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? ⁴⁰ Немає учня над учителем; але кожний, удосконалившись, стане як його вчитель. ⁴¹ Чому бачиш скалку, що в оці брата твого, а колоди, що в оці твоїм, не помічаєш? ⁴² [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока, - а не бачиш тієї колоди, що застряла в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді знатимеш, як вийняти скалку з ока брата твого. ⁴³ Немає доброго дерева, що родило б злий плід; немає поганого дерева, що родило б добрий плід. ⁴⁴ Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду. ⁴⁵ Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана - зі злого [скарбу свого серця] виносить зло; чим наповнене серце, тим самим мовлять і вуста. ⁴⁶ Чому мене кличете: Господи, Господи, - а не робите того, що я кажу? ⁴⁷ Кожний, що приходить до мене і слухає слово моє та виконує його, - скажу вам, до кого подібний: ⁴⁸ подібний він до людини, що будує оселю, яка викопала, поглибила і поклала основу на камені; коли сталася повінь, підступила ріка до тієї оселі, то не змогла зрушити її, бо була вона на добрій основі. ⁴⁹ А той, хто почув і не зробив, подібний до людини, що збудувала оселю на землі - без основи. І підступила до неї ріка, оселя тут же завалилася - велика була з неї руїна.

Chapter 7

¹ Коли він скінчив усі свої слова до людей, що слухали його, то ввійшов до Капернаума. ² Раб одного сотника, що ним той сотник дорожив, тяжко занедужав і вмирав. ³ Коли почув про Ісуса, послав до нього старшин юдейських, благаючи, щоб прийшов і врятував раба. ⁴ Прийшовши до Ісуса, вони благали його ревно, кажучи: Він гідний, щоб ти йому зробив це, ⁵ бо любить наш народ і синаґоґу нам збудував. ⁶ Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від оселі, сотник послав [до нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не гідний, аби ти зайшов під мій дах; ⁷ тому я не вважав себе гідним прийти до тебе. Але скажи слово, - і видужає мій слуга. ⁸ Бо і я людина підвладна, і вояків маю підлеглих; кажу одному: іди, - і він іде; а іншому: прийди, - і він приходить; а рабові своєму: зроби це, - і він робить. ⁹ Почувши це, Ісус здивувався йому і, обернувшись до юрби, що йшла за ним, промовив: Кажу вам, навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри! ¹⁰ Повернувшись до оселі, посланці знайшли [хворого] раба здоровим. ¹¹ І сталося - після цього він пішов до міста, що зветься Наїн і з ним ішли [численні] його учні та велика юрба. ¹² Коли він наблизився до міської брами, виносили мертвого - єдиного сина своєї матері, що була вдовою; була з нею велика юрба з міста. ¹³ Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач. ¹⁴ Підійшов і доторкнувся до мар, а ті, що несли, стали; і сказав: Юначе, кажу тобі: встань. ¹⁵ І мертвий підвівся та й почав говорити. Він віддав його матері його. ¹⁶ Усіх охопив страх; прославляли Бога, кажучи: Великий пророк зƅявився між нами, і Бог відвідав свій народ. ¹⁷ І розійшлося це слово про нього по всій Юдеї, по всій країні. ¹⁸ Сповістили Івана його учні про все це. Покликавши своїх якихось двох учнів, Іван ¹⁹ послав їх до Господа, кажучи: Чи ти той, що має йти, чи чекати на іншого? ²⁰ Прийшовши до нього, чоловіки сказали: Іван Хреститель послав нас до тебе спитати, чи ти той, що має прийти, чи нам чекати на іншого? ²¹ Саме тоді він вилікував багатьох від недуг та мук і від злих духів, багатьом сліпим повернув зір. ²² Сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається добра вість; ²³ блаженний той, хто через мене не спокуситься. ²⁴ А коли посланці Іванові відійшли, він почав говорити про Івана до юрби: На що ви ходили дивитися в пустиню? Чи на колисаний вітром очерет? ²⁵ То на що ж ви ходили дивитися? Може, на чоловіка, в мƅяку одіж убраного? Але ті, що одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палатах. ²⁶ На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, - навіть більше, ніж на пророка! ²⁷ Він той, про кого написано: Ось посилаю ангела мого перед обличчя твоє, який приготує твою дорогу перед тобою. ²⁸ Кажу вам, що поміж народжених жінками нема більшого від Івана; але в Царстві Божім найменший є більший за нього. ²⁹ Весь народ, митники, почувши, визнали слушність Бога й охрестилися Івановим хрещенням; ³⁰ а фарисеї і законники відкинули задум Божий, не охрестилися від нього. ³¹ Тож з ким порівняю людей цього роду, до кого вони подібні? ³² Подібні вони до дітей, що сидять на ринках і гукають один до одного, кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали. ³³ Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не пƅє вина, а ви кажете: він біса має. ³⁴ Прийшов Син Людський, який їсть і пƅє; а ви кажете: цей чоловік ненажера і пƅяниця, приятель митників і грішників. ³⁵ І виправдалася мудрість усіма своїми дітьми. ³⁶ Один із фарисеїв просив його, щоб він поїв з ним. Увійшовши до оселі фарисея, сів до столу. ³⁷ Жінка, що була в місті, - грішниця - довідалася, що він при столі в оселі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро, ³⁸ припала до його ніг ззаду і, плачучи, почала обмивати його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови; і цілувала його та мастила миром. ³⁹ Побачивши, фарисей, що запросив його, міркував, кажучи: Коли б він був пророком, то знав би, хто і яка є ця жінка, що доторкається до нього, - що вона грішниця. ⁴⁰ Ісус у відповідь мовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. Він промовив: Кажи, Вчителю. ⁴¹ Були в одного позиковця два боржники: один був винен пƅятсот динаріїв, а другий - пƅятдесят. ⁴² Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отож, котрий з них більше полюбить його? ⁴³ У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І він сказав йому: Правильно ти розсудив. ⁴⁴ Обернувшись до жінки, сказав Симонові: Чи бачиш цю жінку? Увійшов я до твоєї оселі, а ти води на ноги мої не дав; а вона слізьми окропила мені ноги, волоссям своїм обтерла. ⁴⁵ Поцілунку мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов я, не перестає цілувати мої ноги. ⁴⁶ Голови моєї ти оливою не помастив, а вона миром помастила мої ноги. ⁴⁷ Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила; а кому мало відпускається, той мало любить. ⁴⁸ А до неї промовив: Прощаються твої гріхи. ⁴⁹ Ті, що сиділи при столі, почали міркувати собі: Хто ж він, що й гріхи відпускає? ⁵⁰ Він же сказав до жінки: Твоя віра врятувала тебе: іди з миром.

Chapter 8

¹ І сталося, що після того він проходив містами й селами, проповідуючи і благовістуючи Царство Боже. І з ним було дванадцять, ² та деякі жінки, які були зцілені від злих духів та недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, ³ і Іванна, дружина Хузи, прибічника Іродового, Сузанна, і багато інших, які служили йому зі своїх маєтків. ⁴ Коли зібрався великий натовп, а з усіх міст поприходили до нього, він розповів притчу: ⁵ Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі і було витоптане і птахи небесні видзьобали його. ⁶ А друге впало на каміння, та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. ⁷ Інше впало серед терену - як виріс терен, заглушив його. ⁸ Ще інше впало в добру землю; зійшло, вродило пашні в сто разів. Кажучи це, наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, - хай слухає. ⁹ Питали його учні [кажучи]: Що означає ця притча? ¹⁰ А він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим - у притчах, щоб дивилися - і не бачили, щоб слухали - і не розуміли. ¹¹ Ось що означає ця притча. Зерно - то слово Боже. ¹² А що при дорозі, - це ті, що почули, потім приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися. ¹³ А що на камені, - це ті, хто тільки почує, з радістю приймає слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час спокуси відступають. ¹⁴ А що в терен упало, - це ті, що почули і йдуть, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. ¹⁵ А те, що на добрій землі, - це ті, що, почувши слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні. ¹⁶ Запаливши світло, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, аби ті, що входять, бачили світло. ¹⁷ Бо немає прихованого, що не виявиться, нема таємного, що не пізнається і не буде очевидним. ¹⁸ Тож пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, і те, що начебто має, забереться від нього. ¹⁹ Прийшли ж до нього його мати й брати, та не могли доступитися до нього через юрбу. ²⁰ І сповістили його: Твоя мати і твої брати стоять осторонь і бажають побачити тебе. ²¹ А він у відповідь сказав до них: Моя мати й мої брати - це ті, що слухають Боже слово і виконують. ²² Сталося, що одного дня він та його учні ввійшли до човна. Він сказав до них: Перепливімо на другий бік озера. І відпливли. ²³ Коли вони пливли, Він заснув. Знялася буря на озері; вода заливала їх і були вони в небезпеці. ²⁴ Наблизившись, вони розбудили його, кажучи: Вчителю, вчителю, гинемо. А він, уставши, наказав бурі й хвилям - і вони вгамувалися; настала тиша. ²⁵ Сказав же їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і казали один до одного: Хто ж він є, що і вітрам наказує, і воді, а вони слухають його? ²⁶ І припливли вони до землі Гадаринської, що навпроти Галилеї. ²⁷ Як він зійшов на землю, зустрів їх один чоловік із міста, який мав бісів упродовж багатьох років, і в одіж не вдягався, мешкав не в домі, а в печерах. ²⁸ Побачивши Ісуса, скрикнув, припав до нього і гучним голосом сказав: Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене! ²⁹ Наказав Він нечистому духові вийти з чоловіка. Багато літ хапав його, - вƅязали залізними ланцюгами й путами, стерегли його, - але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустинях. ³⁰ Запитав його Ісус, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон, - бо багато бісів увійшло в нього. ³¹ І просили його, щоб не наказував їм іти до безодні. ³² А там було велике стадо свиней, що паслися на горі; біси благали його, щоб наказав їм у них увійти; дозволив їм це. ³³ Біси ж, вийшовши з чоловіка, перейшли у свиней; і кинувся гурт з кручі до озера й утопилося. ³⁴ А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали і сповістили в місті й по селах. ³⁵ Вийшли побачити те, що сталося; прийшли до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого біси вийшли: сидів зодягнений, при розумі біля ніг Ісусових, - і злякалися. ³⁶ Ті. що бачили, розповіли їм, як урятувався біснуватий. ³⁷ І попросила його вся людність Гадаринської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він ввійшов до човна й повернувся. ³⁸ Той чоловік, з якого вийшли біси, благав його, щоб бути з ним. Та він відпустив його, кажучи: ³⁹ Вернися до своєї оселі і розкажи, що тобі зробив Бог. І той пішов, розголошуючи по цілому місту, що зробив для нього Ісус. ⁴⁰ Коли Ісус повернувся, юрба зустріла його, бо всі чекали на нього. ⁴¹ І ось прийшов чоловік на імƅя Яір, що був головою в синаґозі. Припав до Ісусових ніг, благав його зайти до його оселі, ⁴² бо мав одиначку доньку, років із дванадцять, - і вона вмирала. Коли він ішов, натовп тиснув на нього. ⁴³ А жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, віддала лікарям усе майно, та ніхто не міг її вилікувати; ⁴⁴ підійшовши ззаду, доторкнулася до краю його одягу, і вмить спинилася кровотеча. ⁴⁵ А Ісус запитав: Хто доторкнувся до мене? Коли ж усі відмовлялися, сказав Петро [і ті, що з ним]: Учителю, люди товпляться коло тебе й натискають, [а ти питаєш, хто є той, що доторкнувся до мене]? ⁴⁶ Ісус же сказав: Доторкнувся до мене хтось, бо я відчув, як сила вийшла з мене. ⁴⁷ А жінка, побачивши, що не втаїться, тремтливо підійшла і впала перед ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до нього і як умить видужала. ⁴⁸ Він же сказав їй: Дочко, віра твоя врятувала тебе; іди з миром. ⁴⁹ Як він іще говорив, приходить хтось від старшого синаґоґи, кажучи [йому]: Твоя дочка померла, не турбуй Учителя. ⁵⁰ Ісус же, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і буде врятована. ⁵¹ Прийшовши до оселі, не дозволив нікому з ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Яковові та батькові і матері дівчинки. ⁵² Усі плакали й голосили над нею. Він сказав: Не плачте, вона не померла, але спить. ⁵³ Глузували з нього, бо знали, що вона померла. ⁵⁴ Він, [вигнавши усіх геть і] взявши її за руку, сказав: Дівчинко, встань. ⁵⁵ І повернувся до неї дух, вмить воскресла. Звелів дати їй їсти. ⁵⁶ І здивувалися батьки її, а він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.

Chapter 9

¹ А коли покликав Він дванадцятьох, він дав їм силу та владу над усіма бісами і лікувати недуги. ² Послав їх проповідувати Боже Царство і оздоровляти недужих. ³ Сказав їм: Нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох убрань не майте. ⁴ І в яку лиш оселю ввійдете, там лишайтесь і звідти виходьте. ⁵ І хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг - на свідчення проти них. ⁶ Вийшовши, вони ходили по селах, благовістуючи та лікуючи всюди. ⁷ Почув Ірод, тетрарх, усе, що сталося [через нього] і бентежився; бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих; ⁸ інші - що це Ілля зƅявився; ще інші - що воскрес один із давніх пророків. ⁹ Тоді сказав Ірод: Іванові я відтяв голову; хто ж є оцей, про кого я чую таке? І намагався побачити його. ¹⁰ Повернувшись, апостоли розповідали йому, що зробили. Узявши їх, усамітнився у [відлюдному місці] до міста, що зветься Витсаїда. ¹¹ Люди, довідавшись, пішли за ним. Прийнявши їх, він розповідав їм про Боже Царство; лікував тих, що потребували оздоровлення. ¹² День згасав. Дванадцятеро, підійшовши, сказали йому: Відпусти людей, щоб пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах, і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці. ¹³ А він сказав до них: Дайте ви їм їсти. Вони відповіли: Немає в нас нічого, окрім пƅяти хлібів та двох рибин. Хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу. ¹⁴ Було бо мужів якихось пƅять тисяч. Сказав же він до своїх учнів: Розсадіть їх рядами по пƅятдесят. ¹⁵ І зробили так і розсадили всіх. ¹⁶ Узявши пƅять хлібів та обидві риби, поглянув на небо, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб поклали перед юрбою. ¹⁷ Їли, наситилися всі; із залишених шматів назбирали дванадцять кошиків. ¹⁸ І сталося, коли він молився на самоті, з ним були учні. Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають юрби? ¹⁹ Вони у відповідь сказали: Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а інші за одного з давніх пророків, що воскрес. ²⁰ Він запитав їх: А ви за кого мене маєте? Відповівши, Петро сказав: Ти є Христом Божим. ²¹ Він же, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього, ²² пояснивши, що треба, аби Людський Син багато перетерпів, був випробуваний старшинами, першосвящениками й книжниками, був убитий, і воскрес третього дня. ²³ А до всіх промовив: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться самого себе, щоденно бере свій хрест та йде слідом за мною. ²⁴ Бо хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить душу свою задля мене, той спасе її. ²⁵ Бо що з того скористає людина, коли придбає ввесь світ, але погубить або знищить саму себе? ²⁶ Бо хто засоромиться мене й моїх слів, того Людський Син засоромиться, коли прийде у своїй славі, у славі свого Батька і святих ангелів. ²⁷ Кажу вам щиру правду, що деякі з тут присутніх не зазнають смерти, доки не побачать Божого Царства. ²⁸ Через вісім днів після цих слів узяв Петра, Івана і Якова та пішов на гору помолитися. ²⁹ І сталося таке, що під час молитви вигляд його обличчя змінився, а його одяг став білий та блискучий. ³⁰ І ось - два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що ³¹ зƅявилися в славі й говорили про відхід його, який мав статися в Єрусалимі. ³² Петро й інші були зморені сном; а проснувшись, побачили його славу та обох мужів, що стояли з ним. ³³ І сталося, коли відходили ті від нього, Петро сказав до Ісуса: Наставнику, добре нам тут бути. Поставимо три шатра: одне тобі, одне Мойсеєві, одне Іллі. Він не знав, що говорить. ³⁴ Коли ще говорив, насунула хмара й затінила їх; злякалися, як ввійшли вони в хмару. ³⁵ І почувся голос із хмари, що промовляв: Це мій улюблений Син - його слухайте. ³⁶ Коли залунав цей голос, Ісус лишився сам. І вони промовчали і нікому в ті дні не розповідали нічого про те, що побачили. ³⁷ Сталося ж наступного дня, як зійшли вони з гори, - зустріла його велика юрба. ³⁸ І ось чоловік з юрби закричав, кажучи: Учителю, благаю тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене. ³⁹ А ото дух хапає його, він нагло кричить, пручається з піною. Тяжко відходить від нього, вимучивши його; ⁴⁰ благав я учнів твоїх, щоб вигнали його, але не змогли. ⁴¹ У відповідь Ісус сказав: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами й терпітиму вас? Приведи-но сина свого сюди. ⁴² Як ішов він, кинув його біс і струсонув. Та Ісус пригрозив нечистому духові, вилікував дитину і віддав батькові. ⁴³ І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі чудувалися всім, що робив Ісус, він сказав до своїх учнів: ⁴⁴ Вкладіть у вуха свої такі слова: Людський Син має бути виданий у руки людей. ⁴⁵ Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоб збагнути їх. Та боялися запитати його про ці слова. ⁴⁶ І спало їм на думку: хто з них був би найбільший? ⁴⁷ А Ісус, знаючи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло себе ⁴⁸ і сказав їм: Хто прийме цю дитину в моє Імƅя, той і мене прийме; а як хто мене прийме, той прийме того, хто мене послав: бо хто найменший між вами, той є великий. ⁴⁹ У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, що твоїм імƅям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами. ⁵⁰ Сказав Ісус до нього: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас. ⁵¹ І сталося, що коли наближалися дні його відходу, він твердо постановив іти до Єрусалима. ⁵² Послав послів перед собою. І, вийшовши, прибули вони до самарянського села, щоб приготувати йому ночівлю. ⁵³ А ті не прийняли його, оскільки він ішов до Єрусалима. ⁵⁴ Побачивши, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]? ⁵⁵ Повернувшись до них, заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа; бо Людський Син прийшов не губити людські душі, а рятувати їх]. ⁵⁶ І пішов до іншого села. ⁵⁷ Як ішли вони, в дорозі один сказав до нього: Я піду за тобою, куди тільки ти підеш, [Господи]. ⁵⁸ Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні - гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити. ⁵⁹ І промовив до іншого: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька. ⁶⁰ Сказав же йому: Лиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство. ⁶¹ А інший сказав був: Я піду за тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми. ⁶² Ісус відповів йому: Жоден, що поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.

Chapter 10

¹ Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два поперед себе до кожного міста й місцевості, куди сам мав іти. ² Промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вивів робітників на своє жниво. ³ Ідіть: оце посилаю вас, як ягнят між вовками. ⁴ Не несіть ні торби, ні палиці, ні взуття; нікого в дорозі не вітайте. ⁵ До якої ж тільки оселі ввійдете, перше кажіть: Мир дому цьому! ⁶ І коли буде там син миру, спочине на ній мир ваш; коли ж ні, - до вас повернеться. ⁷ В тій же оселі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. ⁸ І в яке тільки місто ввійдете і де приймуть вас, їжте те, що дадуть вам; ⁹ лікуйте недужих, які там є, кажіть їм: Наблизилося до вас Боже Царство. ¹⁰ А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його та й скажіть: ¹¹ Навіть порох, що прилип нам до ніг із вашого міста, струшуємо. Але знайте: наблизилось [до вас] Боже Царство. ¹² Кажу вам, що содомцям того дня буде легше, ніж містові цьому. ¹³ Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися чуда, які сталися у вас, вони давно вже покаялися б, сидячи у волосяниці та в попелі. ¹⁴ Однак Тиру й Сидону на суді буде легше, ніж вам. ¹⁵ А ти, Капернауме, чи ж до неба піднесешся, - до аду зійдеш! ¹⁶ Хто слухає вас, - той мене слухає; і хто гордує вами, - мною гордує; хто ж гордує мною, гордує тим, хто послав мене. ¹⁷ Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, навіть біси коряться нам через твоє імƅя. ¹⁸ Він сказав їм: Бачив я сатану, що, наче блискавка, з неба впав. ¹⁹ Ось дав я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, - і ніщо вам не пошкодить. ²⁰ Одначе не радійте тим, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небі. ²¹ Тієї години [Ісус] звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю тебе, Батьку, Господи неба й землі, бо приховав ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Батьку, бо так було тобі до вподоби. ²² [Звернувшись до учнів, сказав]: Усе мені передав мій Батько; і ніхто не знає, хто Син, хіба тільки Батько; і хто є Батько, - хіба тільки Син, - і кому захоче Син відкрити. ²³ Звернувшись до учнів на самоті, сказав: Блаженні очі, що бачать те, що бачите ви. ²⁴ Кажу вам, що численні пророки й царі бажали б бачити те, що ви бачите, - але не побачили; і почути те, що ви чуєте, - але не почули. ²⁵ І ось один законник підвівся і сказав, випробовуючи його: Учителю, що маю зробити, щоб мати вічне життя? ²⁶ Він же відповів йому: Що в законі написано? Як читаєш? ²⁷ Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе. ²⁸ Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, - і житимеш. ²⁹ А той, бажаючи виправдати себе, сказав до Ісуса: А хто є моїм ближнім? ³⁰ У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до розбійників, що обібрали його й завдали йому ран та й відійшли, залишивши його ледве живим. ³¹ Проходив випадково один священик тією дорогою і, побачивши його, обминув; ³² так само ж і левит, бувши на тому місці, поглянув і обминув. ³³ А якийсь самарянець, проходячи, наблизився до нього і, побачивши, змилосердився. ³⁴ Підійшов, перевƅязав його рани, зливши на них олію і вино. Посадовив його на худобину, привіз до гостиниці і подбав за нього. ³⁵ А на другий день, [як відходив], вийняв два динарії, дав власникові гостиниці і сказав: Дбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимусь. ³⁶ Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім того, який попався розбійникам? ³⁷ Він відповів: Того, що змилосердився над ним. Сказав йому Ісус: Іди й роби так само. ³⁸ А як ішли вони [і] сам він увійшов до якогось села, то одна жінка, на імƅя Марта, прийняла його [до своєї оселі]. ³⁹ Мала вона сестру, що звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала його слова. ⁴⁰ Марта клопоталась про все приготуванням; спинившись, сказала: Господи, чи тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла? ⁴¹ У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, ⁴² а потрібне - одне. Марія ж обрала кращу частку, яка не відбереться від неї.

Chapter 11

¹ І сталося як він молився в одному місці і коли закінчив, то сказав до нього один з його учнів: Господи, навчи нас молитися, як ото Іван навчив своїх учнів. ² Він промовив до них: Коли молитеся, то кажіть: Батьку [наш, що на небі,] нехай святиться Імƅя твоє; нехай прийде Царство твоє; [нехай буде твоя воля, як на небі, так і на землі]. ³ Хліб наш насущний давай нам щодня, ⁴ і прости нам наші гріхи, як і ми самі прощаємо кожному винуватцю нашому, і не введи нас у випробування, [але визволи нас від лукавого]. ⁵ І сказав до них: Хто з вас, маючи друга, піде до нього опівночі і скаже йому: Друже, позич мені три хліби, ⁶ бо приятель мій прийшов з дороги до мене і не маю що дати йому. ⁷ А той із середини у відповідь каже: Не турбуй мене; уже двері замкнені і діти мої зі мною на ліжку; не можу встати й дати тобі. ⁸ Кажу вам, якщо він не встане й не дасть йому заради дружби, то за докучання встане і дасть йому, скільки той потребує. ⁹ І кажу вам, просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; ¹⁰ бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, тому, хто стукає, відчинять. ¹¹ Коли в якогось із вас, батьків, попросить син [хліба, то чи подасте йому камінь? Або] риби, - чи замість риби подасте йому змію? ¹² Або коли попросить яйце, чи подасте йому скорпіона? ¹³ Отже, якщо ви, бувши злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Батько дасть Святого Духа тим, які в нього просять? ¹⁴ І виганяв біса, що був німий. Сталося так, коли біс вийшов, німий заговорив, - а люди дивувалися. ¹⁵ Деякі ж з них сказали: Вельзевулом - князем бісівським - бісів виганяє. ¹⁶ Інші ж, випробовуючи, жадали від нього знаку з неба. ¹⁷ Знаючи їхні думки, він сказав їм: Кожне царство, що саме в собі розділилося, запустіє; і дім, що поділився, на дім же і впаде. ¹⁸ Коли ж сатана сам у собі розділився, то як стоятиме його царство? Кажете, нібито я Вельзевулом виганяю бісів. ¹⁹ Коли я Вельзевулом виганяю бісів, то чим сини ваші виганяють? Отож, вони будуть вам суддями. ²⁰ Коли ж я Божим пальцем виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас. ²¹ Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, - його майно в безпеці. ²² Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і роздасть свою здобич. ²³ Хто не зі мною, той проти мене; і хто не збирає зі мною, той розкидає. ²⁴ Коли нечистий дух виходить з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою і не знаходячи. Тоді каже: Повернуся до своєї хати, звідки я вийшов. ²⁵ І, повернувшись, знаходить її заметеною та прибраною. ²⁶ Тоді йде, бере сім інших духів, лукавіших від себе, і, ввійшовши, живуть там. І стає останнє тій людині гіршим від попереднього. ²⁷ Сталося ж, що коли мовив він це, якась жінка з юрби, піднісши голос, сказала йому: Блаженне лоно, яке носило тебе, і груди, які ти ссав. ²⁸ Він відказав: По правді блаженні ті, що слухають Боже слово і бережуть його. ²⁹ А як збиралися люди, почав говорити: Цей рід - лукавий: знаку шукає, та знак не дасться йому - хіба що знак [пророка] Йони. ³⁰ Бо як Йона став знаком для ніневітян, таким буде й Син Людський для цього роду. ³¹ Цариця південна стане на суд з мужами цього роду і засудить їх, бо вона прийшла з кінця світу, щоб послухати Соломонову мудрість. А ось тут є більший від Соломона. ³² Мужі ніневійські стануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися після проповіді Йони; а ось тут є більший від Йони. ³³ Запаливши світильник, ніхто не ставить його в сховок ані під посуд, - але на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. ³⁴ Світильником тіла є твоє око. Коли твоє око буде просте, то й усе твоє тіло буде світле; коли ж лукаве буде, то й твоє тіло буде темне. ³⁵ Отже, пильнуй, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. ³⁶ Бо коли все твоє тіло світле і не має жодної частини темряви, то все буде світле, наче світильник осяяв тебе блиском. ³⁷ Коли він говорив, один фарисей благав його пообідати в нього. Він прийшов і сів до столу. ³⁸ Фарисей же, побачивши, здивувався, що перед обідом він не обмився. ³⁹ А Господь промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, чистите зовнішність склянки та полумиска, а ваше нутро повне здирства й лукавства. ⁴⁰ Нерозумні, чи не той, хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? ⁴¹ Тож із внутрішнього давайте милостиню, і все вам буде чисте. ⁴² Горе вам, фарисеям, бо ви даєте десятину з мƅяти й рути та всякого зілля, але обминаєте суд і Божу любов; і це належить робити, і того не лишати. ⁴³ Горе вам, фарисеям, бо ви любите перші сидіння в синаґоґах і вітання на торговищах. ⁴⁴ Горе вам, [книжники і фарисеї - лицеміри], бо ви наче непомітні гроби - люди по них ходять і не знають того. ⁴⁵ У відповідь один із законників каже йому: Учителю, кажучи так, ти ображаєш і нас. ⁴⁶ А він сказав: Горе й вам, законникам, бо ви накладаєте на людей тягарі, що їх важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтеся до тягарів. ⁴⁷ Горе вам, бо будуєте надгробки пророкам, а батьки ваші повбивали їх. ⁴⁸ Отже, свідчите і схвалюєте вчинки своїх батьків, бо ті ж повбивали їх, а ви будуєте [їм надгробки]. ⁴⁹ Через те й Божа мудрість сказала: Пошлю до них пророків та апостолів, і з них декого убƅють і переслідуватимуть, ⁵⁰ щоб від цього роду домагатися крови всіх пророків, що пролита від створення світу, ⁵¹ від крови Авеля до крови Захарія, що загинув між вівтарем і храмом; так, кажу вам, - вимагатиметься від цього роду. ⁵² Горе вам, законникам, бо ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, що входять, перешкодили. ⁵³ А коли він виходив звідти, почали книжники і фарисеї дуже нападати і дуже випитувати його, ⁵⁴ сподіваючись зловити його на слові, [щоб звинуватити його].

Chapter 12

¹ Щойно довкола них зібрався такий натовп людей, що аж напирали одне на одного, - почав говорити - передусім своїм учням: Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство. ² Бо немає нічого прихованого, яке б не відкрилося, ані таємного, яке б не стало явним. ³ Тому все, що в темряві сказали ви, - при світлі почується; що на вухо прошептали ви в кімнатах, - буде проголошене з дахів. ⁴ Кажу вам, друзям моїм: Не бійтися тих, що вбивають тіло, а і після цього не можуть більше нічого зробити. ⁵ Скажу вам, кого боятися: Бійтеся того, хто має владу після вбиття ще й у геєнну вкинути. Так, кажу вам: Того бійтеся. ⁶ Чи не пƅять горобців продають за два асарії? І жоден з них не забутий Богом. ⁷ Адже навіть волосся на вашій голові всеньке полічене. Не бійтеся: Ви кращі від багатьох горобців. ⁸ Кажу вам: Кожного, хто визнає мене перед людьми, - Син Людський визнає перед Божими ангелами; ⁹ а хто зречеться мене перед людьми, того й Він зречеться перед Божими ангелами. ¹⁰ Кожному, хто скаже слово проти Людського Сина, - пробачиться; а тому, хто зневажить Святого Духа, - не пробачиться. ¹¹ Коли приведуть вас до синаґоґ, до урядів, до влади, - не журіться тим, як або що треба відповідати, або що сказати; ¹² бо Святий Дух навчить вас у ту мить, що треба сказати. ¹³ Озвався до нього хтось із юрби: Учителю, скажи моєму братові, щоб він поділився зі мною спадщиною. ¹⁴ Він відповів йому: Чоловіче, а хто мене поставив суддею або ділителем над вами? ¹⁵ І промовив до них: Глядіть і стережіться всякої захланности, бо не від нагромаджень і не від маєтку залежить життя людини. ¹⁶ Розповів їм притчу, кажучи: В одного багатого чоловіка добре вродила нива. ¹⁷ І думав він, кажучи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю? ¹⁸ І сказав: Оце зроблю так - розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та мої добра, ¹⁹ скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися. ²⁰ А Бог до нього мовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе; а те, що ти приготував, - кому воно буде? ²¹ Так буває із тим, хто збирає для себе, але не багатіє в Бога. ²² Він додав своїм учням: Через це кажу вам: Не журіться душею, що їстимете, ні тілом, у що зодягнетеся. ²³ Душа більша від їжі, а тіло - від одягу. ²⁴ Дивіться на ворон, які не сіють, не жнуть, не мають ні комори, ні клуні, - а Бог годує їх. Наскільки ж більше за птахів ви варті. ²⁵ Хто з вас, журячись, зможе додати до свого росту хоч [один] лікоть? ²⁶ Якщо навіть такого найменшого не можете, то чому про інше журитесь? ²⁷ Дивіться на лілеї, як ростуть: не тчуть, не прядуть; але скажу ж вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. ²⁸ Якщо траву, що нині на полі, а завтра її до печі укидають, Бог отак одягає, то наскільки більше одягне вас, маловіри? ²⁹ Не шукайте, що їстимете та питимете, не клопочіться. ³⁰ Цього всього шукають народи світу; ваш же Батько знає, чого потребуєте. ³¹ Шукайте Царства його, - а все це вам додасться. ³² Не бійся, мале стадо, бо зволив Батько ваш дати вам царство. ³³ Продайте ваші маєтки, роздайте милостиню: зробіть собі такі гамани, що не старіються; такий скарб, що не зменшується на небі, де злодій не підкрадається, де міль не точить; ³⁴ де є скарб ваш, там буде і ваше серце. ³⁵ Хай будуть підперезані ваші стегна і хай пломеніють ваші світильники; ³⁶ будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде й постукає, то зараз же відчинити йому. ³⁷ Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; щиру правду кажу вам, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, послужить їм. ³⁸ І якщо прийде і в другу і в третю сторожу і знайде їх так само, - то блаженні вони. ³⁹ Знайте, що якби господар знав, якої миті злодій підкрадеться, то [пильнував би, і] не дав би вдертися до своєї хати. ⁴⁰ Отож і ви будьте готові, бо саме в ту годину, в яку не сподіваєтеся, - прийде Син Людський. ⁴¹ Озвався Петро: Господи, чи цю притчу розповідаєш лише нам, чи всім? ⁴² І сказав Господь: Хто є вірним, мудрим управителем, якого Господь поставив над своєю челяддю, щоб давав своєчасно мірку пшениці? ⁴³ Блаженний той раб, якого пан його, прийшовши, знайде, що чинить так. ⁴⁴ Правду кажу вам, що такого над усім маєтком своїм поставить. ⁴⁵ Якщо ж скаже раб той собі в серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти, пити і впиватися; ⁴⁶ то прийде пан того раба в день, коли не сподівався, і в годину, якої не знав, - і розітне його і призначить йому долю разом з невірними. ⁴⁷ Той же раб, що знав волю свого пана, але не приготовився, не зробив згідно з його волею, - буде тяжко битий; ⁴⁸ той же, що не знав, але зробив щось гідне покарання, - буде мало битий. Кожному, кому дано багато, - багато й вимагатиметься від нього; а кому багато повірено, - ще більше вимагатимуть від нього. ⁴⁹ Я прийшов вогонь кинути на землю і хочу, щоб він уже розгорівся. ⁵⁰ Хрещенням маю хреститися, - і як я втримаюся, доки не сповниться. ⁵¹ Чи думаєте, що я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу вам, - поділ. ⁵² Бо будуть відтепер пƅять в одній оселі поділені: троє проти двох і двоє - проти трьох. ⁵³ Розділиться батько з сином і син - з батьком, мати з дочкою, а дочка - з матірƅю; свекруха з своєю невісткою, а невістка - із [своєю] свекрухою. ⁵⁴ Казав він і натовпам: Коли побачите хмару, що сходить із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, - і так стається. ⁵⁵ А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, - станеться так. ⁵⁶ Лицеміри, вид неба й землі вмієте розпізнавати, чому ж не вмієте розпізнавати теперішнього часу? ⁵⁷ Чому самі від себе не судите, що є справедливе? ⁵⁸ Коли йдеш зі своїм противником до князя, то завдай собі труда в дорозі звільнитися від нього, щоб часом не притягнув тебе до судді, а суддя не видав тебе слузі, а слуга не посадив тебе до вƅязниці. ⁵⁹ Кажу тобі, що не вийдеш звідти доти, доки не віддаси останньої лепти.

Chapter 13

¹ Тим часом прийшли деякі й розповіли йому про галилейців, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами. ² У відповідь [Ісус] сказав їм: Чи ви думаєте, що ці галилейці були грішніші від інших галилейців, що таке потерпіли? ³ Ні, кажу вам: бо якщо не покаєтеся, то всі так само згинете. ⁴ Або ті вісімнадцять, на яких упала вежа силоамська і побила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, що жили в Єрусалимі? ⁵ Ні, кажу вам; тому якщо не покаєтеся, то всі отак згинете. ⁶ Він розповів оцю притчу: Один чоловік мав у своєму винограднику смоковницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов. ⁷ Сказав виноградареві: Ось уже третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; тому зрубай її, навіщо землю марнує? ⁸ А він у відповідь каже йому: Господи, лиши її ще цього року, доки не обкопаю довкола неї та не підсиплю гноєм, ⁹ то, може, зродить плід, а коли ні, наступного року зрубаєш її. ¹⁰ І навчав він в одній із синаґоґ у суботу. ¹¹ Була там одна жінка, що мала духа недуги років вісімнадцять, була згорблена і не могла випростатися. ¹² Побачивши її, Ісус прикликав і сказав: Жінко, ти звільнена від своєї недуги. ¹³ Поклав на неї руки - і враз випросталася та й стала прославляти Бога. ¹⁴ Озвався старший синаґоґи, обурений тим, що Ісус вилікував у суботу, і сказав до юрби, що є шість днів, у які належить працювати, тож приходьте тоді, лікуйтесь, а не дня суботнього. ¹⁵ У відповідь Господь сказав йому: Лицеміре, чи не кожний з вас у суботу відвƅязує вола або осла від ясел і веде напувати? ¹⁶ А цю дочку Авраамову, яку звƅязав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не годиться звільнити від цього пута в день суботи? ¹⁷ І коли він це казав, засоромилися всі, що противилися йому, і вся юрба раділа всьому тому славному, що він чинив. ¹⁸ А він промовив: До кого подібне Боже Царство і до чого його прирівняю? ¹⁹ Подібне воно до зерна гірчиці, яке людина взяла і вкинула в свій город. І воно виросло і стало [великим] деревом, і птахи небесні оселилися в його галуззі. ²⁰ І знову сказав: До чого прирівняю Боже Царство? ²¹ Подібне воно до закваски, що його бере жінка, покладе на три мірки борошна, доки не вкисне все. ²² І проходив містами й селами і навчав, ідучи до Єрусалима. ²³ Сказав йому хтось: Господи, чи мало є тих, що спасаються? Він відповів їм: ²⁴ Намагайтеся ввійти через тісні двері, бо багато хто, кажу вам, силкуватиметься ввійти, та не зможе. ²⁵ Коли ж устане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й стукатимете в двері, кажучи: Господи, [Господи], відчини нам! А він у відповідь скаже вам: Я не знаю вас, звідки ви є. ²⁶ Тоді почнете казати: Ми їли й пили перед тобою і ти навчав на наших площах. ²⁷ А він відповість вам і скаже: Я не знаю вас, звідки ви; відійдіть від мене всі, що чините несправедливість. ²⁸ Тут буде плач і скрегіт зубів, - коли побачите Авраама, Ісаака, Якова і всіх пророків у Царстві Божім, а себе - вигнаними геть. ²⁹ І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і засядуть у Царстві Божім. ³⁰ І тоді останні будуть першими і перші будуть останніми. ³¹ Тієї години підійшли деякі з фарисеїв і сказали йому: Вийди і йди геть звідси, бо Ірод хоче тебе вбити. ³² А він відповів їм: Ідіть і скажіть цьому лисові: ось виганяю бісів і лікую сьогодні й завтра, а третього дня закінчу. ³³ Однак мені треба ходити сьогодні та завтра і наступного дня, бо неможливо, щоб пророк згинув поза Єрусалимом. ³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я позбирати твоїх дітей, як квочка свій виводок під крила, - а ви не схотіли. ³⁵ Тому залишається вам дім ваш порожнім. Кажу вам, що не побачите мене, доки не станеться, коли скажете: Благословенний, хто йде в імƅя Господнє!

Chapter 14

¹ І сталося, що коли він увійшов у суботу до будинку якогось начальника фарисейського їсти хліб, то вони назирали за ним. ² І ось, перед ним був один чоловік, хворий на водянку. ³ Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: В суботу годиться оздоровляти чи ні? ⁴ Вони промовчали. А він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив. ⁵ І сказав до них: Як син або віл в когось із вас у криницю впаде, хіба не витягнете зараз же - у день суботній? ⁶ І не змогли відповісти на це. ⁷ А як він спостеріг, що вони собі перші місця вибирали, розповів запрошеним притчу, кажучи їм: ⁸ Коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб часом хто поважніший від тебе не трапився між запрошеними, ⁹ і щоб той, що тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді станеш, засоромлений, займати останнє місце. ¹⁰ Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище. Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою. ¹¹ Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений. ¹² Говорив же й до того, хто запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб так само й вони тебе не запросили, - і в цьому буде тобі винагорода. ¹³ Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих: ¹⁴ і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. ¹⁵ Почувши це, один із тих, що сиділи при столі, сказав йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божім Царстві. ¹⁶ Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох; ¹⁷ і послав раба свого під час вечері, щоб сказали запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове. ¹⁸ І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого. ¹⁹ А другий сказав: Купив я пƅять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого. ²⁰ Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти. ²¹ Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих. ²² І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця. ²³ Сказав пан до раба: Вийди на шляхи, на загороди, змушуй увійти, щоб наповнився мій дім. ²⁴ Кажу вам, що жоден з тих раніше запрошених мужів не скуштує моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних]. ²⁵ Ішли за ним численні юрби: обернувшись, він сказав до них: ²⁶ Якщо хто йде до мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини і дітей, братів та сестер, ще й душу свою, не може бути моїм учнем. ²⁷ Хто не несе свого хреста і не йде слідом за мною, не може бути моїм учнем. ²⁸ Бо хто з вас, бажаючи вежу збудувати, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить, щоб докінчити? ²⁹ Щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, всі, хто побачить, не почали сміятися з нього, ³⁰ кажучи, що цей чоловік почав будувати і не міг закінчити. ³¹ Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, перше не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? ³² Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посольство та просить замирення. ³³ Так ото й кожен із вас, хто не зречеться всього свого майна, не може бути моїм учнем. ³⁴ Отже, сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите? ³⁵ Ні на землю, ні на гній вона не придатна - її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Chapter 15

¹ Наближалися до нього всі митники і грішники, щоб послухати його. ² І нарікали фарисеї та книжники, кажучи, що він грішників приймає і з ними їсть. ³ А він розповів їм ось таку притчу, кажучи: ⁴ Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає девƅяносто девƅять у пустині та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? ⁵ І, знайшовши, кладе на свої рамена, радіючи, ⁶ і, прийшовши до хати, скликає друзів та сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, що загубилася. ⁷ Кажу вам, що за одного грішника, який покається, радість на небі буде більша, ніж за девƅяноста девƅятьма праведниками, які не потребують покаяння. ⁸ Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде? ⁹ І, знайшовши, скликає приятельок та сусідів, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася. ¹⁰ Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається. ¹¹ Він розповів: Один чоловік мав двох синів. ¹² І сказав молодший з них до батька: Батьку, дай належну мені частину майна. І той поділив між ними майно. ¹³ А через кілька днів забравши все, молодший син подався до далекого краю і там змарнував своє майно, живучи розпусно. ¹⁴ Як змарнував усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. ¹⁵ Пішов він та й пристав до одного з жителів тієї землі; той послав його на свої поля пасти свиней. ¹⁶ І бажав він втамувати свій голод жолудями, що їх їли свині, але ніхто йому не давав. ¹⁷ Опамƅятавшись, він сказав: Скільки лишається хліба в наймитів мого батька, а я ж тут гину з голоду. ¹⁸ Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою, ¹⁹ і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів. ²⁰ Вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його і змилосердився; побігши, впав йому на шию і поцілував його. ²¹ Син сказав йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм. ²² А батько сказав до своїх рабів: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги; ²³ приведіть теля відгодоване та заколіть; будемо їсти й веселитися, ²⁴ бо цей мій син був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся. І почали веселитися. ²⁵ А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. ²⁶ Покликавши одного зі слуг, спитав, що ж то таке. ²⁷ Той сказав йому: Це твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв. ²⁸ Розгнівався ж він і не хотів увійти; його батько вийшов та вмовляв його. ²⁹ А він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки літ я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. ³⁰ Коли ж цей твій син, що змарнував твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля. ³¹ І він сказав йому: Дитино, ти завжди зі мною, і все моє - твоє; ³² а тут треба було таки веселитися і зрадіти, бо цей твій брат був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся.

Chapter 16

¹ Говорив же і до учнів: Був один багатий чоловік, що мав управителя; на нього нарікали, нібито він розтрачує його майно. ² Покликавши його, сказав до нього: Що оце я чую про тебе? Дай звіт за своє врядування, бо більше не зможеш управляти. ³ Став міркувати собі управитель: Що маю робити, - мій пан забирає від мене управління? Копати не можу, жебракувати соромлюся. ⁴ Знаю, що зроблю: коли буду відсторонений від управління, то хай приймуть мене до своїх осель. ⁵ І, покликавши кожного з боржників свого пана, спитав першого: Скільки винен ти моєму панові? ⁶ Той відповів: Сто мір оливи. І сказав він йому: Візьми свою розписку, швидко сідай і напиши: пƅятдесят. ⁷ Потім спитав другого: А ти скільки винен? Той сказав: Сто мір пшениці. Каже йому: Візьми свою розписку й напиши: вісімдесят. ⁸ І похвалив пан несправедливого управителя, бо той мудро зробив. Бо сини цього світу мудріші від синів світла в своєму роді. ⁹ І я вам кажу: Набувайте собі друзів з мамони неправди, щоб коли вона зникне, - прийняли вас до вічних осель. ¹⁰ Вірний у найменшому - і у великому вірний; несправедливий у найменшому - і у великому несправедливий. ¹¹ Тож коли в неправдивім майні ви не були вірні, то хто вам довірить правдиве? ¹² І коли в чужому ви не були вірні, то хто вам дасть ваше? ¹³ Жоден раб не може двом панам служити: або одного зненавидить, а другого полюбить; або одного держатиметься, а другого нехтуватиме. Не можете служити Богові й мамоні. ¹⁴ Чули все це фарисеї, що були грошолюбці, - і сміялися з нього. ¹⁵ І він сказав їм: Ви вдаєте себе за праведних перед людьми; Бог же знає ваші серця, бо те, що в людях високе, - мерзенне перед Богом. ¹⁶ Закон і пророки були до Івана. Відтоді благовіститься Боже Царство і кожний його здобуває силою. ¹⁷ Швидше небо й земля минуться, ніж пропаде хоч одна риска із закону. ¹⁸ Кожен, хто залишає свою дружину й бере іншу, чинить перелюб; а хто одружується з відпущеною від чоловіка, - теж перелюб чинить, ¹⁹ Один чоловік був багатий, зодягався в багряницю та висон і розкішно бенкетував щодня. ²⁰ А другий - бідний, на імƅя Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах ²¹ і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; пси, приходячи, облизували його рани. ²² Сталося, що бідний помер, і понесли його ангели на лоно Авраамове; помер же й багатий і його поховали. ²³ І терплячи муки пекла, він звів свої очі й побачив здаля Авраама та Лазаря на його лоні. ²⁴ І закричав, кажучи: Батьку Аврааме, помилуй мене і пошли Лазаря, щоб змочив кінчик пальця свого в воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полумƅї. ²⁵ Авраам же промовив: Дитино, згадай, як ти одержував добра свої за свого життя, а Лазар - одне лихо. А тепер тут тішиться він, ти ж мучишся. ²⁶ І, крім усього цього, між нами й вами лежить безодня велика, щоб ті, що хочуть перейти звідси до вас, не змогли, ані звідти до нас не переходили. ²⁷ Сказав же: Благаю тебе, батьку, пошли ти його до оселі мого батька, ²⁸ бо маю пƅятьох братів, засвідчити їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждань. ²⁹ Авраам відповів: Мають Мойсея та пророків: хай їх слухають. ³⁰ А він вів далі: Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються. ³¹ Він же сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тим, хто з мертвих воскресне.

Chapter 17

¹ Промовив до своїх учнів: Неможливо, щоб спокуси не прийшли; та горе ж тому, через кого вони приходять; ² йому було б краще, коли б він наклав ослячі жорна на свою шию і був укинений у море, ніж щоб спокусив одного з цих малих. ³ Пильнуйте за собою. Коли згрішить твій брат, - докори йому; а коли покається, - вибач йому. ⁴ І якщо сім разів на день провиниться проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся, - вибач йому. ⁵ І сказали апостоли Господеві: Додай нам віри. ⁶ А Господь відказав: Коли б ви мали віру, хоч як зерно гірчиці, і повеліли б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, - то послухала б вас. ⁷ Хто ж із вас, маючи раба, що оре або пасе, скаже йому, як він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу? ⁸ Але чи не скаже йому: Приготуй щось повечеряти, підпережись і прислуговуй, поки я їстиму й питиму, а потім їстимеш і питимеш ти? ⁹ Чи подякує рабові, що виконав наказане? [Не думаю.] ¹⁰ Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що мали зробити. ¹¹ І сталося, як ішов він до Єрусалима, то переходив через Самарію і Галилею. ¹² І як уходив він до одного села, зустріли його десять прокажених мужів, які стали здалека. ¹³ Вони піднесли голос, кажучи: Ісусе, наставнику, помилуй нас. ¹⁴ Побачивши їх, він сказав: Підіть і покажіться священикам. І сталося так, що коли вони йшли, - очистились. ¹⁵ Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом, ¹⁶ упав обличам до ніг його, дякуючи йому; це був самарянин. ¹⁷ У відповідь Ісус сказав: Чи не десять очистилось? А девƅять же де? ¹⁸ Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, - а тільки цей чужинець? ¹⁹ І сказав йому: Підведися і йди; твоя віра тебе врятувала. ²⁰ А як фарисеї запитали: Коли прийде Боже Царство? - відповів їм і сказав: Боже Царство не прийде з розголосом, ²¹ і не скажуть: ось тут або там; бо Боже Царство всередині вас. ²² І сказав до учнів: Прийдуть дні, коли забажаєте бачити один з днів Людського Сина, - та не побачите. ²³ І скажуть вам: ось тут або: ось там - не йдіть і не наздоганяйте. ²⁴ Бо як блискавка, що блискає і світить від краю до краю неба, - так буде і Людський Син свого дня. ²⁵ Спочатку треба, щоб він багато потерпів і був спокушений цим родом. ²⁶ І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина: ²⁷ їли, пили, женилися, виходили заміж до дня, коли ввійшов Ной до ковчега, і настав потоп, і вигубив усіх. ²⁸ Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували: ²⁹ того дня, коли Лот вийшов від Содома, упала сірка і вогонь з неба і вигубили всіх. ³⁰ Так буде в день, коли зƅявиться Людський Син. ³¹ Того дня, хто буде на даху, а посуд його в хаті, хай не злазить узяти його; а хто на полі, також хай не повертається назад. ³² Згадайте Лотову дружину. ³³ Хто лиш прагнутиме душу свою врятувати, погубить її, а хто погубить, той оживить її. ³⁴ Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку - один візьметься, а другий лишиться; ³⁵ будуть дві разом молоти - одна візьметься, а друга лишиться. ³⁶ [Два будуть на полі - один візьметься, а другий лишиться.] ³⁷ І кажуть йому у відповідь: Де, Господи? А він відказав їм: Де труп, там зберуться і орли.

Chapter 18

¹ Він розповів їм притчу, як треба завжди молитися і не занепадати духом, ² кажучи: Був один суддя в якомусь місті, що Бога не боявся і людей не соромився. ³ Була ж у тому місті вдова, що приходила до нього й казала: Захисти мене від мого супротивника. ⁴ А він не хотів того досить тривалий час. Згодом сказав собі: Хоч і Бога не боюся, і людей не соромлюся, ⁵ але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не докучала мені. ⁶ І мовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя. ⁷ Чи ж Бог не захистить своїх обранців, що кличуть до нього день і ніч, чи баритиметься до них? ⁸ Кажу вам: оборонить їх негайно. Одначе Людський Син, як прийде, то чи знайде віру на землі? ⁹ А для тих, що надіються на себе, ніби вони праведні і за ніщо мають інших, розповів цю притчу: ¹⁰ Два чоловіки ввійшли до храму помолитися; один фарисей, а другий митник. ¹¹ Фарисей, ставши, отак собі молився: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; ¹² пощу двічі на тиждень, даю десятини з усього, що надбаю. ¹³ А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, кажучи: Боже, милосердний будь до мене, грішного. ¹⁴ Кажу вам, що цей повернувся до своєї хати виправданий більше, ніж той; бо кожен, хто підноситься, - буде понижений; а хто себе понижує, - піднесений буде. ¹⁵ Приносили ж до нього й немовлят, щоб до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм. ¹⁶ А Ісус покликав їх та й каже: Пустіть, хай діти до мене приходять і не бороніть їм, бо Царство Боже - для них. ¹⁷ Щиру правду кажу вам: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього. ¹⁸ І запитав його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені зробити, аби успадкувати вічне життя? ¹⁹ Ісус же йому відповів: Чому звеш мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки сам Бог. ²⁰ Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]. ²¹ Він же сказав: Усе це я виконував змолоду. ²² Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного ти не зробив: усе, що маєш, продай і роздай бідним, - і матимеш скарб на небі; і йди за мною. ²³ Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий. ²⁴ Як побачив Ісус, що той зажурився, то сказав: Як нелегко багатим увійти до Божого Царства; ²⁵ бо легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства. ²⁶ Ті, що слухали, спитали: А хто ж тоді може врятуватися? ²⁷ Він же відказав: Неможливе для людей - можливе для Бога. ²⁸ І мовив Петро: Ось ми, лишивши своє, пішли за тобою. ²⁹ Він же сказав їм: Щиру правду кажу вам: що немає нікого, хто лишив хату, або батьків, або братів, або дружину, або дітей задля Божого Царства, ³⁰ і не одержував значно більше тепер, а в майбутньому - вічне життя. ³¹ Узявши дванадцятьох, промовив до них: Ось ідемо до Єрусалима, і довершиться все, написане пророками про Людського Сина; ³² бо він буде виданий поганам, буде висміяний, зневажений, обпльований; ³³ збичувавши, убƅють його; але третього дня він воскресне. ³⁴ Але вони нічого з цього не зрозуміли; це слово було приховане від них - і не збагнули сказаного. ³⁵ Сталося так, що, коли наблизився він до Єрихона, якийсь сліпець сидів при дорозі й жебрав. ³⁶ Почувши юрбу, що проходила, запитав, що це. ³⁷ Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. ³⁸ Він закричав, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене! ³⁹ І ті, що йшли попереду, погрожували йому, щоб замовк, а він же ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене! ⁴⁰ Спинившись, Ісус наказав привести його до себе. Коли він наблизився, запитав його: ⁴¹ Що хочеш, аби я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб мені повернувся зір. ⁴² Ісус сказав йому: Стань видючий, твоя віра тебе врятувала. ⁴³ І враз прозрів і пішов за ним, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.

Chapter 19

¹ І, ввійшовши в місто, переходив через Єрихон. ² І ось чоловік, що звався Закхей, - він був старший над митниками і був багатий, ³ - прагнув побачити Ісуса, хто він, але не міг через юрбу, бо мав малий зріст. ⁴ Побігши наперед, виліз на смоковницю, щоб його побачити, коли тудою проходитиме. ⁵ Прийшовши на це місце, поглянув Ісус, [побачив його і] сказав до нього: Закхею, поквапся злізти, бо сьогодні мені належить бути в твоїй оселі. ⁶ Той, поквапившись, швидко зліз і прийняв Його, радіючи. ⁷ А всі очевидці нарікали, кажучи: Навіщо зайшов у гості до грішного чоловіка. ⁸ Став Закхей і сказав до Господа: Ось, Господи, даю бідним половину мого майна, і якщо кого чим скривдив був, повертаю вчетверо більше. ⁹ Ісус же промовив до нього: Сьогодні спасіння завітало до цієї оселі, бо й він син Авраамів; ¹⁰ Людський Син прийшов знайти та врятувати те, що загинуло. ¹¹ Коли вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо він був близько до Єрусалима, а вони сподівалися, що от-от має обƅявитися Боже Царство. ¹² Отже, сказав: Один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоб одержати собі царство й повернутися. ¹³ Покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: Торгуйте, доки не прийду. ¹⁴ Та громадяни ненавиділи його і послали посольство слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він царював над нами. ¹⁵ І сталося, що коли він, одержавши царства, повернувся, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав срібло, аби довідатися, що вони вторгували. ¹⁶ Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін1. ¹⁷ І відказав йому: Добрий рабе, гаразд, бо в малому ти був вірний, володій десятьма містами. ¹⁸ Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла пƅять мін. ¹⁹ Сказав же й цьому: І ти будь над пƅятьма містами. ²⁰ І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хустці. ²¹ Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина, береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв. ²² Каже йому: Вустами твоїми суджу тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв. ²³ Чому ж не дав ти мого срібла купцям? І я, повернувшись, узяв би своє з прибутком. ²⁴ І тим, що стояли, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, що має десять мін. ²⁵ І відповіли йому: Пане, він же має десять мін. ²⁶ Кажу ж вам: Кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, відбереться [від нього]. ²⁷ А тих моїх ворогів, що не хотіли, аби я царем був над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною. ²⁸ Сказавши це, пішов попереду, простуючи до Єрусалима. ²⁹ І сталося, як наблизився він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, послав двох учнів, ³⁰ кажучи: Ідіть до села, що навпроти; ввійшовши до нього, знайдете осля привƅязане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відвƅяжіть його і приведіть. ³¹ Коли хто запитає вас, навіщо відвƅязуєте, то скажете [йому], що Господь його потребує. ³² Посланці пішли й знайшли все так, як сказав він їм. ³³ Коли відвƅязували осля, запитали його господарі: Навіщо відвƅязуєте осля? ³⁴ Вони ж відказали, що Господь його потребує. ³⁵ Привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса. ³⁶ Коли він їхав, стелили своє вбрання на дорозі. ³⁷ Як наблизився він до підніжжя Оливної гори, численні учні почали з радістю хвалити Бога гучним голосом - за всі дива, які побачили, ³⁸ кажучи: Благословенний Цар, що йде в імƅя Господнє: мир на небі і слава на висотах. ³⁹ А деякі фарисеї з юрби сказали до нього: Учителю, заборони це своїм учням. ⁴⁰ У відповідь він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння. ⁴¹ Коли він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним, ⁴² кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для миру [твого]; тепер же це сховане від очей твоїх. ⁴³ Бо прийдуть дні на тебе - і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть в облогу тебе, стиснуть тебе звідусюди, ⁴⁴ розібƅють тебе й твоїх дітей у тобі, не лишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу твоїх відвідин. ⁴⁵ Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали [в ньому й купували], ⁴⁶ кажучи їм: Написано: Мій дім буде молитовним домом, а ви зробили його печерою розбійників. ⁴⁷ І навчав щодня в храмі. Архиєреї, книжники, старшини народу прагнули його погубити, ⁴⁸ та не знаходили, як це зробити, бо ввесь народ держався і слухав його.

Chapter 20

¹ І сталося одного дня, коли навчав він народ у храмі і благовістив, то прийшли архиєреї та книжники з старшинами ² і мовили до нього, кажучи: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто дав тобі цю владу? ³ У відповідь він сказав їм: Запитаю вас і я [одне] слово, і скажіть мені: ⁴ хрещення Івана було з неба чи від людей? ⁵ Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, - відкаже: Чому ж ви не повірили йому? ⁶ Якщо ж скажемо: Від людей, - увесь народ побƅє нас камінням; бо переконаний, що Іван є пророк. ⁷ І вони відповіли, що не знають ізвідки. ⁸ А Ісус сказав їм: То й я не скажу вам, якою владою це роблю. ⁹ Почав же людям розповідати таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам та й відбув на довший час. ¹⁰ У певну пору послав до робітників раба, щоб дали йому з виноградних плодів; а робітники, побивши його, відіслали ні з чим. ¹¹ І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили та й відіслали ні з чим. ¹² І знову послав третього: вони й цього поранили й вигнали. ¹³ Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина: чи часом, [побачивши] його, не посоромляться? ¹⁴ Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина стала наша. ¹⁵ І викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника? ¹⁶ Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградник іншим. Почувши, сказали: Хай цього не станеться! ¹⁷ Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: камінь, що його відкинули будівничі, став наріжним? ¹⁸ Кожен, хто спаде на той камінь, розібƅється; [а] на кого він сам упаде, розчавить його. ¹⁹ І хотіли архиєреї та книжники прибрати його до рук тієї ж години, але злякалися народу, бо зрозуміли, що сказав цю притчу до них. ²⁰ Стежачи, послали підглядачів, які видавали себе за праведних, аби схопити його на слові та видати його урядові й владі намісника. ²¹ Запитали його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу. ²² Чи належить нам давати данину кесареві чи ні? ²³ Зрозумівши їхнє лукавство, сказав до них: [Чому мене спокушуєте?] ²⁴ Покажіть мені динарій: чий там образ і напис? [Відповівши], вони сказали: Кесарів. ²⁵ А він відказав їм: Тож віддайте те, що кесареве, - кесареві, а те, що Боже, - Богові. ²⁶ І не могли піймати його на слові перед народом і, здивувавшись його відповіддю, замовкли. ²⁷ Підійшли деякі з садукеїв, - що твердять, ніби воскресіння немає, - та й запитали його, ²⁸ кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що коли в кого помер брат, що має дружину, а помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить насіння для свого брата. ²⁹ Отже, було сім братів: і перший, узявши дружину, помер бездітним; ³⁰ другий, [узявши дружину, також помер бездітним]; ³¹ третій узяв - і так само всі семеро - жоден не лишив дітей, усі померли. ³² Зрештою померла й жінка. ³³ При воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо семеро мали її за дружину. ³⁴ І, [відповівши], сказав їм Ісус: Сини цього віку женяться і виходять заміж. ³⁵ А ті, що будуть гідні того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж; ³⁶ бо більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, бувши синами воскресіння. ³⁷ А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісааковим, і Богом Яковим. ³⁸ Бог же не є Богом мертвих, а живих, - бо всі для нього живуть. ³⁹ У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре сказав ти. ⁴⁰ Більше не сміли його ні про що запитувати. ⁴¹ Сказав він до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давидовим? ⁴² Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Мовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, ⁴³ доки не покладу ворогів твоїх підніжком ногам твоїм. ⁴⁴ Давид, отже, його називає Господом, як же він йому син? ⁴⁵ Коли весь народ слухав, казав своїм учням: ⁴⁶ Стережіться книжників, що бажають ходити в шатах і люблять вітання на торговищах та перші сидіння в синаґоґах і перші місця на вечерях, ⁴⁷ які зƅїдають оселі вдовиць і напоказ довго моляться; вони дістануть дуже тяжке засудження.

Chapter 21

¹ Поглянувши, побачив тих, що вкидали свої багаті дари в скарбницю. ² Помітив і одну бідну вдову, що вкидала туди дві лепти, ³ і сказав: Щиру правду кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх укинула: ⁴ бо всі ці з свого достатку вкидали в дар [Богові], а вона зі свого нестатку вкинула все, що мала на прожиття. ⁵ І коли дехто говорив про храм, що прикрашений коштовним камінням та посудом, сказав: ⁶ Настануть дні, коли з того, що бачите, не лишиться і каменя на камені, який не був би розвалений. ⁷ Запитали його, кажучи: Учителю, коли ж це буде і який знак того, коли це має статися? ⁸ Він відповів: Стережіться, щоб ви не були ошукані, бо багато хто прийде під моїм імƅям, кажучи: Це я, і: Час наблизився. Не йдіть, отже, за ними. ⁹ Коли ж почуєте про війни і розрухи, - не бійтеся: бо треба, щоб це раніше сталося, але ще не кінець. ¹⁰ Тоді говорив їм: Повстане народ проти народу і царство проти царства; ¹¹ будуть місцями великі землетруси, й голод, пошесті, жахи й великі знаки з неба будуть. ¹² А перед цим усім накладуть на вас свої руки і переслідуватимуть, видаючи в синаґоґи та вƅязниці; поведуть вас до царів і володарів через моє імƅя; ¹³ станеться ж вам це - на свідчення. ¹⁴ Покладіть, отже, в серцях ваших наперед не гадати, що відповідати; ¹⁵ бо Я вам дам мову та мудрість, яким не зможуть протиставитись чи відповісти всі противники ваші. ¹⁶ Видані будете і батьками, і братами, і родиною, і друзями, і вбƅють декого з вас, ¹⁷ і будете зненавиджені всіма через моє імƅя. ¹⁸ Але й волосина з вашої голови не пропаде. ¹⁹ У вашій терпеливості здобудете свої душі. ²⁰ Коли ж побачите Єрусалим, оточений вояками, тоді знайте, що наблизилось його спустошення. ²¹ Тоді ті, що в Юдеї, хай тікають у гори, а ті, що всередині, - хай виходять; ті, що в околицях, - хай не входять до нього, ²² бо то будуть дні помсти, щоб сповнилося все написане. ²³ Горе ж вагітним і тим, що годуватимуть грудьми в ті дні. Бо буде велика біда на землі й гнів на цьому народі; ²⁴ впадуть від вістря меча, підуть у полон до всіх народів, а Єрусалим буде потоптаний поганами, доки не скінчаться часи поган. ²⁵ І будуть знаки на сонці, місяці, зорях і переполох серед народів землі від раптового морського шуму та розбурхання, ²⁶ коли люди ціпенітимуть від страху й очікування того, що надходить на всесвіт; бо небесні сили порушаться. ²⁷ І тоді побачать Людського Сина, що йде на хмарі з силою і великою славою. ²⁸ Коли ж почнеться це збуватися, випростайтеся і піднесіть свої голови, бо наближається ваше визволення. ²⁹ І розповів їм притчу: Погляньте на смоковницю і на всі дерева: ³⁰ коли вже пускають листя, - і бачачи це, то самі знаєте, що близько літо; ³¹ так і ви, коли побачите, що це збувається, - знайте, що близько Боже Царство. ³² Щиру правду кажу вам, що не мине і рід цей, як усе станеться. ³³ Небо й земля минуть, а мої слова не минуть. ³⁴ Стережіться, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та пияцтвом і життєвими клопотами і щоб не надійшов на вас той день несподівано, ³⁵ мов сітка, бо прийде він на все, що живе на поверхні всієї землі. ³⁶ Тож пильнуйте, постійно молітеся, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, - і стати перед Людським Сином. ³⁷ Удень він був у храмі й навчав, а вночі виходив, перебував на горі, що зветься Оливною. ³⁸ Зранку всі люди приходили до нього в храм, щоб послухати його.

Chapter 22

¹ Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою. ² Архиєреї та книжники шукали, як убити його, але боялися народу. ³ Ввійшов сатана в Юду, званого Іскаріотом, що був із числа дванадцятьох. ⁴ І він пішов, домовився з архиєреями та воєводами, як його видасть їм. ⁵ Ті зраділи й погодились дати йому срібняків. ⁶ І він пристав і шукав слушного часу, щоб видати його їм без народу. ⁷ Настав день опрісноків, коли належало жертвувати пасху. ⁸ І послав він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили. ⁹ Вони сказали йому: Де хочеш, щоб ми приготували? ¹⁰ Він відповів їм: Ось, як входитимете до міста, зустріне вас чоловік, який в глечику нестиме воду; йдіть за ним до оселі, куди він увійде, ¹¹ і скажіть господареві оселі: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживу пасху з моїми учнями? ¹² І він вам покаже велику вистелену світлицю: там приготуйте. ¹³ Вони рушили, знайшли, як він сказав їм, і приготували пасху. ¹⁴ І коли настав час, сів до столу - і апостоли з ним. ¹⁵ Він сказав до них: Бажанням забажав я їсти з вами цю пасху, перш ніж піду на муки; ¹⁶ кажу вам, що вже не їстиму її, поки не сповниться в Божім Царстві. ¹⁷ Взявши чашу та віддавши хвалу, сказав: Візьміть її і поділіть між собою; ¹⁸ кажу вам, що не питиму відтепер з плоду лози, доки не прийде Боже Царство. ¹⁹ І, взявши хліб та віддавши хвалу, переломив і дав їм, кажучи: Це моє тіло, що за вас віддається; це робіть на спомин про мене. ²⁰ Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається. ²¹ Ось і рука того, що видає мене, - зі мною, при столі. ²² Отже, Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що його видає. ²³ І вони почали дошукуватися між собою, котрий з них був би тим, що це зробить. ²⁴ Була й суперечка між ними, хто з них більший. ²⁵ Він сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, що володіють ними, звуться доброчинцями. ²⁶ Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і старший - як той, що служить. ²⁷ Хто ж бо більший - той, що сидить, чи той, що служить? Чи не той, що сидить? Я ж серед вас - це той, що служить. ²⁸ Ви є ті, що лишилися зі мною при моїх випробуваннях; ²⁹ і я заповідаю вам так, як заповів мені мій Батько Царство, ³⁰ щоб ви їли й пили за моїм столом у моїм Царстві, щоб ви засіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїлевих. ³¹ [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоб пересіяти, як пшеницю; ³² я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів. ³³ Той відказав йому: Господи, з тобою я готовий іти і до вƅязниці, і на смерть. ³⁴ Він же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся мене, що не знаєш мене. ³⁵ І сказав їм: Коли я послав вас без гамана, і без торби, і без взуття, чи чогось вам забракло? Вони ж сказали: Нічого. ³⁶ Сказав же їм: Але тепер, хто має гаман, хай візьме; також і торбу; і хто не має, хай продасть свою одіж і купить меча. ³⁷ Кажу вам, що на мені має збутися те, що написане: До злочинців зараховано його; бо і це в мені звершується. ³⁸ Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А він відповів їм: Досить. ³⁹ Вийшовши, пішов, за звичаєм, на Оливну гору, а за ним - пішли учні. ⁴⁰ Прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не ввійшли ви в спокусу. ⁴¹ І сам відійшов від них, як докинути каменем, припав на коліна й молився, ⁴² кажучи: Батьку, коли хочеш, зроби, щоб минула мене чаша ця; одначе хай буде не моя воля, але твоя. ⁴³ Зƅявився ж до нього ангел з неба, який додав йому сили. ⁴⁴ Перебуваючи у великій тривозі, ще ревніше молився; піт його став як згустки крови, що спливали на землю. ⁴⁵ Вставши від молитви, підійшов до учнів; знайшов їх, що вони заснули від смутку; ⁴⁶ сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не ввійшли в спокусу. ⁴⁷ Ще як він говорив, то вже юрба і з нею той, що зветься Юдою, один із дванадцятьох, ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоб поцілувати його: [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, - той і є]. ⁴⁸ Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Людського Сина? ⁴⁹ Ті, що були з ним, як побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем? ⁵⁰ Ударив один з них архиєреєвого раба і відтяв йому праве вухо. ⁵¹ Озвався Ісус і сказав: Лишіть, уже досить і, доторкнувшись до вуха, оздоровив його. ⁵² Сказав Ісус до тих, що прийшли по нього, - до архиєреїв, воєвод храму та старійшин: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами й киями? ⁵³ Щодня, як я був з вами в храмі, ви не підняли рук проти мене. Але це ваша година і влада темряви. ⁵⁴ Схопили його, повели і ввели в двір архиєрея. Петро ішов здалека. ⁵⁵ Як запалили вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них. ⁵⁶ Побачивши його при світлі, як сидів, якась рабиня, поглянувши на нього, сказала: І цей був з ним. ⁵⁷ Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю його. ⁵⁸ Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти з них. Петро ж сказав: Чоловіче, я ні. ⁵⁹ Минула приблизно одна година і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з ним, бо він галилеянин. ⁶⁰ Промовив Петро: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш. І тут же, як він говорив, заспівав півень. ⁶¹ Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слово Господнє, як сказав він до нього: Перше, ніж півень сьогодні заспіває, зречешся мене тричі. ⁶² І, вийшовши геть, він гірко заплакав. ⁶³ А мужі, що держали Ісуса, глузували з нього, бƅючи; ⁶⁴ завƅязавши йому очі, [били його по обличчю і] питали його, кажучи: Пророкуй, хто тебе вдарив? ⁶⁵ І багато іншого, зневажливого, наговорювали на нього. ⁶⁶ Як настав день, зібралася рада старшин народу, архиєреїв та книжників, повели його на свої збори, ⁶⁷ кажучи: Якщо ти Христос, то скажи нам. Він відповів їм: Якщо я вам скажу, не повірите; ⁶⁸ якщо ж запитаю, не відповісте [мені і не відпустите]. ⁶⁹ Віднині ж буде, що Людський Син сидітиме по правиці Божої сили. ⁷⁰ Тоді всі запитали: Чи ти Божий Син? А він їм відповів: Ви самі твердите, що то я. ⁷¹ Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне якесь свідчення? Ми ж самі почули з Його вуст.

Chapter 23

¹ І встали всі вони, і повели його до Пилата. ² Почали його оскаржувати, кажучи: Ми знайшли цього, який бунтував наш народ, забороняв давати кесареві данину, і який каже, що він Христос Цар. ³ Пилат запитав його, кажучи: Чи ти є цар юдеїв? Він же, відповівши, сказав йому: Ти кажеш. ⁴ Пилат сказав архиєреям та юрбі: Жодної вини я не бачу в цій людині. ⁵ Вони ж іще наполегливіше твердили, кажучи, що він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди. ⁶ Пилат, почувши це, запитав, чи він галилеянин; ⁷ переконавшись, що є з підвладних Іродових, відіслав його до Ірода, який саме був у Єрусалимі. ⁸ Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав його побачити, бо чув [багато] про нього і сподівався побачити від нього якийсь знак. ⁹ Ставив йому багато запитань, але він нічого йому не відповідав. ¹⁰ Архиєреї та книжники стояли, запопадливо оскаржуючи його. ¹¹ Ірод зі своїми вояками, принизивши та висміявши його, одягнув у світлу одіж і повернув його до Пилата. ¹² Стали того дня друзями Ірод і Пилат; раніше вони ворогували між собою. ¹³ Пилат, покликавши архиєреїв, начальників та народ, ¹⁴ сказав до них: Привели ви мені цього чоловіка як такого, що підбурює народ. І ось я перед вами допитав, не знайшов у цій людині ніякої провини з того, що його оскаржуєте. ¹⁵ Також Ірод, який повернув його нам, - і він нічого гідного смерти не зробив; ¹⁶ тож, покаравши його, відпущу. ¹⁷ [Треба ж було йому кожного свята відпускати їм когось одного.] ¹⁸ Закричала юрба, вигукувала: Візьми цього, а відпусти Вараву; ¹⁹ цей був увƅязнений за якийсь заколот у місті і за вбивство. ²⁰ Знову заговорив до них Пилат, бажаючи відпустити Ісуса. ²¹ Вони кричали, кажучи: Розіпни, розіпни його. ²² І він утретє сказав до них: Яке ж зло він зробив? Нічого гідного смерти не знайшов я в ньому: покараю його й відпущу. ²³ Вони ж наполягали гучними голосами, вимагали його розпƅяти; перемогли голоси їхні [та архиєрейські]. ²⁴ Пилат судив згідно з їхніми вимогами: ²⁵ відпустив того, за якого вони просили, - що за бунт і вбивство був посаджений до вƅязниці. Ісуса ж видав на їхню волю. ²⁶ І повели його. Взявши якогось Симона з Киринеї, що йшов із поля, завдали йому нести хрест за Ісусом. ²⁷ Ішла ж за ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували його. ²⁸ Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми, ²⁹ бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували. ³⁰ Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас, і горбам: Покрийте нас. ³¹ Бо коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим? ³² Вели з ним і інших двох злочинців, щоб убити. ³³ І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, тут розпƅяли його і злочинців - одного праворуч, а другого ліворуч. ³⁴ Ісус говорив: Батьку, прости їм, бо вони не знають, що роблять. А ті, що ділили його одіж, кидали жеребки. ³⁵ А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Інших рятував, - хай же порятує і себе самого, якщо він Христос, Божий обранець. ³⁶ Глузували з нього й вояки; приступали, оцет йому подавали, ³⁷ кажучи: Якщо ти Юдейський Цар, порятуй себе сам. ³⁸ Був напис, [зроблений] над ним - [письмом грецьким, латинським та гебрайським]: Це - Юдейський Цар. ³⁹ Один із розпƅятих злочинців зневажав його, кажучи: Чи ти не Христос? Порятуй себе й нас. ⁴⁰ Обізвався і другий, докоряв йому, кажучи: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? ⁴¹ Але ми - справедливо, бо дістаємо по справедливості за наші вчинки; Він же нічого злого не зробив. ⁴² І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє. ⁴³ І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю. ⁴⁴ І як настала шоста година; наступила темрява по всій землі - до девƅятої години; ⁴⁵ погасло сонце, а церковна завіса роздерлася навпіл. ⁴⁶ Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Батьку, в твої руки передаю свій дух. Сказавши це, віддав дух. ⁴⁷ Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, кажучи: Справді, цей чоловік був праведний. ⁴⁸ Численні присутні, які прийшли на це видовище, і, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися. ⁴⁹ Віддалік стояли й дивилися всі його знайомі та жінки, що ішли за ним з Галилеї. ⁵⁰ Один чоловік, на імя Йосип, який був радником, людина добра й праведна, ⁵¹ з юдейського міста Ариматеї, - не пристав до ради та до їхнього діла, бо сам очікував Божого Царства; ⁵² підійшовши до Пилата, він випросив тіло Ісусове; ⁵³ знявши його, обвинув полотном та поклав у висічену гробницю, до якої ніколи ніхто не був покладений. ⁵⁴ Була пƅятниця, надходила субота. ⁵⁵ А жінки, що йшли слідом, - ті, що прибули з ним із Галилеї, - побачили гріб і як було покладене його тіло. ⁵⁶ Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.

Chapter 24

¹ Першого дня після суботи дуже рано прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували, [і ще дехто з ними]. ² Знайшли, що камінь відвалений від гробниці; ³ увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. ⁴ І сталось, як безпорадні вони були в цьому, то два мужі стали біля них у блискучих одежах. ⁵ Налякалися вони й посхиляли обличчя до землі; а ті сказали до них: Чому ви шукаєте живого між мертвими? ⁶ Його немає тут, бо воскрес. Згадайте, як мовив вам ще, коли був у Галилеї, ⁷ кажучи: Треба, щоб Людський Син був виданий у руки людей-грішників, був розпƅятий і воскрес на третій день. ⁸ Тоді згадали його слова. ⁹ Повернувшись від гробу, сповістили про все це одинадцятьом та всім іншим. ¹⁰ Були Марія Магдалина, Іванна, Марія Яковова та інші з ними. Розповіли апостолам про це. ¹¹ Та слова їхні здалися їм вигадкою, не вірили їм. ¹² Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив ризи, [що лежали] одні - і відійшов, дивуючись собі з того, що сталося. ¹³ Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; ¹⁴ вони говорили між собою про все, що відбулося. ¹⁵ І сталося, як розмовляли вони й допитувалися, сам Ісус, наблизившись, пішов з ними; ¹⁶ очі їхні були затуманені, тому його не пізнали. ¹⁷ І спитав він їх: Що це за річ, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви такі сумні? ¹⁸ У відповідь один, на ймення Клеопа, сказав до нього: Чи ти часом не єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньому цими днями? ¹⁹ І запитав їх: А що саме? Вони відповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, мужа пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом; ²⁰ як видали його архиєреї і наші можновладці на засуд смерти і розпƅяли його. ²¹ Ми сподівалися, що він той, хто має визволити Ізраїль. І до того ж оце третій день, відколи те сталося. ²² Деякі наші жінки налякали нас, побувавши рано при гробі, ²³ і не знайшли його тіла. Прийшли й кажуть, що появу ангелів бачили, які сповістили, що він живий. ²⁴ Тоді пішли деякі з нас до гробу - і знайшли все, як жінки казали; самого ж його не побачили. ²⁵ Тоді він сказав їм: О, нерозумні й повільні серцем, для того, щоб повірити в усе, що говорили пророки. ²⁶ Чи не треба було перетерпіти Христові й увійти в свою славу? ²⁷ І почавши від Мойсея та від усіх пророків, розƅяснив їм з усього Письма, що було про нього. ²⁸ Наблизилися до села, до якого йшли. А він удавав, ніби йде далі. ²⁹ Просили його, кажучи: Лишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується. Він увійшов, щоб лишитися з ними. ³⁰ І сталося, як сів він за столом з ними, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм, ³¹ - тут відкрилися їхні очі й упізнали його. Але він став невидимий для них. ³² І сказали до себе: Чи не горіло наше серце, коли говорив нам у дорозі і розƅяснював нам Письмо? ³³ Вставши, тієї ж години повернулися до Єрусалима, знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними; ³⁴ говорили, що справді Господь воскрес і зƅявився Симонові. ³⁵ А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, і як обƅявився їм під час переламування хліба. ³⁶ Як вони говорили про це, - сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам. ³⁷ Злякавшись і перестрашившись, вони думали, що бачать духа. ³⁸ А він сказав до них: Чому ви стурбовані, чому думки входять до ваших сердець? ³⁹ Гляньте на мої руки, на мої ноги. Це ж я сам! Доторкніться до мене - подивіться, що дух тіла й кісток не має; як бачите, я їх маю. ⁴⁰ Сказавши це, показав їм руки та ноги. ⁴¹ А як вони ще чудувалися і не вірили з радости, сказав їм: Чи маєте щось із їжі тут? ⁴² Вони дали йому частину печеної риби [і бджолиного меду]. ⁴³ Взявши, Він їв перед ними. ⁴⁴ І промовив до них: Ось слова, які я сказав вам, ще коли був з вами: Треба, щоб збулося все написане про мене і в законі Мойсеєвім, і в пророків, і в псалмах. ⁴⁵ Тоді прояснив їхній розум, щоб зрозуміли Писання. ⁴⁶ Сказав їм: Так написано, і [необхідно було] перетерпіти Христові та воскреснути з мертвих на третій день; ⁴⁷ щоб проповідувалося в імƅя його покаяння на відпущення гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалима. ⁴⁸ Ви [ж є] свідками цього. ⁴⁹ І ось я посилаю на вас обітницю мого Батька, а ви лишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти. ⁵⁰ Вивівши їх до Витанії, піднявши свої руки, поблагословив їх. ⁵¹ І сталося, що коли благословляв їх, відступив від них і піднісся на небо. ⁵² А вони, поклонившись йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима, ⁵³ і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь.]